СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2022 року Справа № 480/3768/22

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Шаповала М.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/3768/22 за позовом ОСОБА_1 до Попівської сільської ради Конотопського району Сумської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Попівської сільської ради Конотопського району Сумської області восьмого скликання вісімнадцятої сесії "Про надання відмови у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою" від 29.10.2021, яким відмовлено позивачці у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2.00 гектара за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Попівської сільської ради Конотопського району Сумської області;

- зобов`язати Попівську сільську раду Конотопського району Сумської області надати дозвіл позивачці на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2.00 гектара за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Попівської сільської ради Конотопського району Сумської області.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що згідно з ст. 118 ЗК України підставою відмови у наданні такого дозволу на виготовлення проекту землеустрою може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і історико-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проте, оскаржуваним рішенням позивачці відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з підстави, що не передбачено ст. 118 ЗК України.

Ухвалою від 06.06.2022 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою суду від 14.07.2022 у задоволені заяви представника відповідача про закриття провадження у справі відмовлено.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позовних вимог заперечує, зазначає, що на письмове прохання позивачки від 16.12.2021 надано письмове документальне підтвердження правової підстави відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою за розглядом клопотань ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , а саме: висновок ДП "НАУКОВО - ДОСЛІДНИЙ ЦЕНТР" Охоронна археологічна служба України Інституту археології Національної академії наук України від 15.07.2008 № 314/15-07-258Б/1 про виявлення об`єктів культурної спадщини (стаття 1 Закону України "Про охорону культурної спадщини") на бажаній для отримати у власність вищевказаними особами земельній ділянці на території колишньої Пекарівської сільської ради, яка увійшла до складу Попівської сільської ради Конотопського району Сумської області. А відповідно до пункту в) частини 4 статті 83 Земельного кодексу України до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать: землі під об`єктами природно-заповідного фонду, історико- культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність.

Крім того, за оскаржуване рішення вісімнадцятої сесії 8 скликання Попівської сільської ради від 29.10.2021 "Про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою" прийняте колегіально сільськими депутатами Попівської сільської ради Конотопського району Сумської області та стосувалось воно виключно позивачки - за своєю правовою природою є актом індивідуальної дії, у зв`язку з чим просить закрити провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Позивачка звернулася до ГУ Держгеокадасту у Сумській області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пунктів на території Попівської сільської ради Конотопського району Сумської області. До клопотання позивачка долучила копію паспорта та ідентифікаційного коду, графічні матеріали земельної ділянки.

ГУ Держгеокадастру у Сумській області наказом "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою" від 06.05.2021 № 18-5160/16-21-СГ відмовило у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2.00 гектара за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Пекарівської сільської ради Конотопського району Сумської області (зараз Попівська сільська рада), посилаючись на те, що відсутня інформація щодо відповідності місця розташування земельної ділянки містобудівної документації, що ведеться на регіональному рівні, зокрема схемі планування територій.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 02.08.2021 по справі № 480/4428/21 було часткового задоволено позовні вимоги, а саме: визнано протиправним та скасовано наказ ГУ Держгеокадастру у Сумській області "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою" від 06.05.2021 № 18-5160/16-21-СГ та зобов`язано ГУ Держгеокадастру у Сумській області повторно розглянути клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2.00 гектара за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на Попівської сільської ради Конотопського району Сумської області.

У зв`язку з прийняттям Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" № 1423-ІХ від 28.04.2021, яким доповнено Перехідні положення Земельного кодексу України пунктом 24, який передбачає, що з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад.

Позивачка звернулася до Попівської сільської ради Конотопського району Сумської області з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2.00 гектара за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Попівської сільської ради Конотопського району Сумської області. До клопотання позивачка долучила копію паспорта та ідентифікаційного коду, графічні матеріали земельної ділянки, копію рішення Сумського окружного адміністративного суду 02.08.2021 по справі № 480/4428/21 та супровідний лист.

Рішенням Попівської сільської ради Конотопського району Сумської області восьмого скликання вісімнадцятої сесії "Про надання відмови у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою" від 29.10.2021 відмовлено позивачці у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2.00 гектара за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Попівської сільської ради Конотопського району Сумської області у зв`язку з тим, що земельний масив, за рахунок якого передбачається відведення земельної ділянки відноситься до земель історико-культурного призначення.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначений ст. 118 Земельного кодексу України (надалі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини 6 статті 118 Земельного кодексу України Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, клопотання подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно із частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Пунктом б частини 1 статті 121 Земельного кодексу України визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства із земель державної або комунальної власності в розмірі не більше 2,0 га.

Згідно частин 1, 2 статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Частиною 5 статті 79-1 Земельного кодексу України встановлено, що формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Згідно із частинами 6, 7 статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.

Відповідно до частин 9, 10 статті 79-1 Земельного кодексу України передбачено, що земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Статтею 1 Закону України Про землеустрій встановлено, що проект землеустрою - сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом; технічна документація із землеустрою - сукупність текстових та графічних матеріалів, що визначають технічний процес проведення заходів з використання та охорони земель без застосування елементів проектування.

За правилами статті 25 Закону України Про землеустрій документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. Видами документації із землеустрою є, зокрема: й) технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що підставою для формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення, є технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Суд звертає увагу, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок є різними за своєю суттю документами із землеустрою, не є тотожними за процедурою виконання цієї документації.

Згідно з положеннями Земельного кодексу України способами формування земельної ділянки, є, у порядку відведення земельної ділянки із земель державної, комунальної власності (за відсутності на даній частині земної поверхні сформованих та зареєстрованих земельних ділянок), шляхом поділу раніше сформованої земельної ділянки. На одній частині земної поверхні неможливим є існування двох одночасно зареєстрованих земельних ділянок, координати яких перетинаються, адже частина 2 статті 79 Земельного кодексу України встановлює, що право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий шар.

Отже надання дозволу на розробку проекту землеустрою має на меті лише формування земельної ділянки як окремого об`єкта. Натомість, коли йдеться про формування земельної ділянки з частини вже сформованого земельного масиву, що має кадастровий номер, її відведення відбувається на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.10.2020 року у справі № 802/1535/17-а та від 07.04.2021 у справі № 0640/4182/18.

З матеріалів справи, а саме згідно висновку ДП "Науково-Дослідний центр" "Охоронна археологічна служба України" від 15.07.2008 з планом-схемою, переліку пам`яток культурної спадщини національного значення Сумської області, занесених до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, суд вбачає, що на бажаній для відведення земельній ділянці, яку позивачка хоче отримати у власність, виявлено об`єкти культурної спадщини.

Відповідно до ст. 53 Земельного кодексу України до земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам`ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби.

Згідно із ст. 54 Земельного кодексу України землі історико-культурного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Навколо історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, об`єктів культурної всесвітньої спадщини, музеїв просто неба, меморіальних музеїв-садиб, які надані та використовуються для потреб охорони культурної спадщини, пам`яток культурної спадщини, їх комплексів (ансамблів) встановлюються зони охорони пам`яток із забороною діяльності, що шкідливо впливає або може вплинути на додержання режиму використання таких земель.

Порядок використання земель історико-культурного призначення визначається законом.

За приписами ч. 3 ст. 54-1 Земельного кодексу України режим використання земель у межах території пам`ятки культурної спадщини, історико-культурного заповідника, історико-культурної заповідної території, охоронюваної археологічної території, музею просто неба, меморіального музею-садиби, зон охорони, історичного ареалу населеного місця, буферної зони, території об`єкта культурної всесвітньої спадщини визначається науково-проектною документацією у сфері охорони культурної спадщини, а до затвердження такої документації - Законом України "Про охорону культурної спадщини".

Статтею 150 Земельного кодексу України визначений перелік особливо цінних земель, до яких відносяться, зокрема, землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, землі історико-культурного призначення.

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулює Закон України "Про охорону культурної спадщини" від 08.06.2000 № 1805-III.

В Преамбулі Закону України "Про охорону культурної спадщини" зазначено, що об`єкти культурної спадщини, які знаходяться на території України, охороняються державою. Охорона об`єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про охорону культурної спадщини" культурна спадщина - сукупність успадкованих людством від попередніх поколінь об`єктів культурної спадщини; об`єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти (об`єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність; пам`ятка культурної спадщини (далі - пам`ятка) - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Згідно п. 4 розділу II Прикінцеві положення Закону України від 16 грудня 2004 року № 2245-IV Про внесення змін до Закону України Про охорону культурної спадщини об`єкти, включені до списків (переліків) пам`яток історії та культури республіканського чи місцевого значення відповідно до Закону Української PCP Про охорону і використання пам`яток історії та культури, до вирішення питання про їх включення (невключення) до Реєстру вважаються пам`ятками відповідно національного чи місцевого значення.

Згідно із ст. 34 Закону України Про охорону культурної спадщини землі, на яких розташовані пам`ятки, історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, належать до земель історико-культурного призначення, включаються до державних земельних кадастрів, планів землекористування, проектів землеустрою, іншої проектно-планувальної та містобудівної документації.

Дана норма, також, міститься у ст. 53 Земельного кодексу України, що до земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам`ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби.

Відповідно до ч. 4 ст. 83 Земельного кодексу України до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі під об`єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом.

З матеріалів справи суд вбачає, що відповідно до інформаційної довідки від 21.04.2021 № 387/404-21-0.23 - бажана до відведення земельна ділянка відноситься до категорії земель сільськогосподарського призначення: шифр рядка 94 (землі запасу), номер графи 11 (сіножаті).

Проте судом встановлено, що на цій земельній ділянці розташовано, зокрема, пам`ятка історії - Група братських (2) могил борців за встановлення радянської влади, жертв нацизму і радянських воїнів 1958, 2001 р.р., 1939-1945 р.р., яка внесена до реєстру наказом МКМС від 10.02.2020 № 630.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що спірне рішення Попівської сільської ради Конотопського району Сумської області 29.10.2021 прийняте на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України, а відтак, позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Попівської сільської ради Конотопського району Сумської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.М. Шаповал