-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"06" липня 2022 р. Справа№ 910/361/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Агрикової О.В.
суддів: Чорногуза М.Г.
Мальченко А.О.
Секретар судового засідання: Мельничук О.С.,
за участю представників сторін:
від позивача 1 - Сажієнко І.О.,
від позивача 2 - Науменко Я.М.
від відповідача 1 - Пилипчук І.І.,
від відповідача 2 - не з`явились,
від відповідача 3 - Константинова Н.І.,
від третьої особи - не з`явились,
розглянувши апеляційні скарги
Товариства з обмеженою відповідальністю "Лендер Груп" та Київської міської ради
на рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2021 (повний текст рішення складено 05.10.2021)
у справі № 910/361/21 (суддя Смирнова Ю.М.)
За позовом:
1. Міністерства оборони України
2. Київського квартирно-експлуатаційного управління
до:
1. Київської міської ради
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Лендер Груп"
3. Головного управління Держгеокадастру у м. Києві
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, що предмета спору на стороні позивачів Комунальне підприємство "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва"
про витребування майна із чужого незаконного володіння, визнання незаконним та скасування рішення, скасування державної реєстрації земельної ділянки, зобов`язання вчинити дії, -
ВСТАНОВИВ:
У 2020 році Міністерство оборони України та Київське квартирно-експлуатаційне управління звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю "Лендер Груп" та Головного управління Держгеокадастру у м. Києві про:
- витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю "Лендер Груп" на користь держави в особі Міністерства оборони України нежитловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 330 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1130703780389;
- визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради Х сесії VIII скликання від 13.02.2020 року №107/8277 "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Лендер Груп" в оренду земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування автозаправної станції з об`єктами сервісного обслуговування на АДРЕСА_1";
- скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 800000000000:72:488:0422 у Державному земельному кадастрі
- зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у м. Києві скасувати запис у Поземельній книзі про державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 800000000000:72:488:0422 та перенести відомості щодо земельної ділянки кадастровий номер 800000000000:72:488:0422 до архівного шару Національної кадастрової системи України.
В обґрунтування позову позивачі вказують, що спірна земельна ділянка та будівля металевого сховища по ГП №17 в/м АДРЕСА_1 площею 330,00 кв.м є об`єктами військового майна, яке належить до державної власності. В той же час, уповноваженим органом державної влади жодних рішень щодо відчуження чи реалізації такого майна не приймалось, а спірне нерухоме військове майно вибуло з володіння власника не з його волі внаслідок незаконних дій сторонніх осіб за підробленими та неіснуючими документами.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.09.2021 року позовні вимоги задоволено частково. Витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Лендер Груп" на користь держави в особі Міністерства оборони України нежитловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 330 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1130703780389. Визнано незаконним та скасовано рішення Київської міської ради Х сесії VIII скликання від 13.02.2020 року №107/8277 "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Лендер Груп" в оренду земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування автозаправної станції з об`єктами сервісного обслуговування на АДРЕСА_1". Скасовано державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 800000000000:72:488:0422 у Державному земельному кадастрі. В іншій частині позову відмовлено. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лендер Груп":
- на користь Міністерства оборони України судовий збір у розмірі 13 076 грн. 89 коп.
- на користь Київського квартирно-експлуатаційного управління судовий збір у розмірі 13 076 грн. 89 коп.
Присуджено до стягнення з Київської міської ради:
- на користь Міністерства оборони України судовий збір у розмірі 1051 грн. 00 коп.
- на користь Київського квартирно-експлуатаційного управління судовий збір у розмірі 1051 грн. 00 коп.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що право держави України на спірний об`єкт нерухомого військового майна в складі військового містечка АДРЕСА_1, а саме: будівлю металевого сховища по ГП №17 в/м № НОМЕР_2 площею 330,00 кв.м., уповноваженим органом управління якої відповідно до закону є Міністерство оборони України, не припинялося, оскільки умови укладеного з КП "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва" договору не передбачали відчуження (переходу у власність) спірного об`єкта нерухомості, враховуючи, що належних та допустимих доказів існування обставин, які у відповідності до положень законодавства (в тому числі ст. 346 Цивільного кодексу України) є підставами для припинення права власності на такий об`єкт, відповідачами не надано. Місцевий господарський суд також встановив, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Лендер Груп" об`єкт нерухомого майна - нежитловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 330 кв.м, було набуто у власність на не законних підставах. Крім того суд першої інстанції зазначив, що спірна земельна ділянка належить до земель оборони, оскільки з матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка площею 0,2784 га (кадастровий номер 8000000000:72:488:0422) є частиною земельної ділянки площею 2,9173 га в межах військового містечка АДРЕСА_1, яка відповідно до рішення Виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 14.05.1963 року №647 була надана оборонному відомству для державних потреб оборони. В той же час місцевий господарський суд зазначив, що з матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка площею 0,2784 га знаходиться поза межами земельної ділянки площею 0,95 га, що була надана Дирекції будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва" для будівництва під`їзної автомобільної дороги від просп. Червонозоряного (поблизу примикання вул. Кіровоградської) до Міжнародного аеропорту "Київ" (Жуляни) у Солом`янському районі м. Києва. Суд першої інстанції також встановив, що передана ТОВ "Лендер Груп" в оренду за спірним рішенням земельна ділянка не була вільна від забудови, зокрема, від об`єктів нерухомого військового майна, тому оскаржуваним рішенням були порушені права держави, уповноваженим органом управління якої є Міністерство оборони України, та Київського КЕУ, як балансоутримувача вказаних об`єктів в межах в/м АДРЕСА_1. Вказане місцевий господарський суд встановив зокрема з того, що на спірній земельній ділянці розташовано і інше нерухоме майно, яке належить державі, уповноваженим органом управління якої є Міністерство оборони України, а саме: будівля боксу №11 за генеральним планом в/м НОМЕР_2, яка перебуває на бухгалтерському обліку Київського КЕУ. Крім того суд першої інстанції зазначив, що оскільки матеріалами справи підтверджується, що зазначена земельна ділянка в/м № НОМЕР_2 у встановленому законодавством порядку не вибувала з державної власності, віднесена до категорії земель оборони, її цільове призначення не було змінено у встановленому законом порядку, і станом на час розгляду справи земельна ділянка в/м № НОМЕР_2 площею 0,2784 га віднесена до земель оборони та є державною власністю, державна реєстрація спірної земельної ділянки, проведена 31.08.2017 року є незаконною. Окрім того суд першої інстанції зазначив, що оскільки підставою для скасування державним кадастровим реєстратором реєстрації земельної ділянки та прийняття ним рішення про набуття відомостями про земельну ділянку статусу архівних є, зокрема, рішення суду про скасування державної реєстрації земельної ділянки, яке набрало законної сили, вимоги позивачів про зобов`язання відповідача-3 перенести відомості щодо земельної ділянки кадастровий номер 800000000000:72:488:0422 до архівного шару Національної кадастрової системи України, наразі є передчасними. Й наостанок місцевий господарський суд щодо заяви про застосування наслідків спливу позовної давності встановив, що як свідчать обставини справи та не спростовано відповідачами, про вибуття спірного нерухомого майна із володіння позивачів останнім стало відомо після 10.01.2018 року.
Не погодившись із прийнятим рішенням, Товариства з обмеженою відповідальністю "Лендер Груп" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2021 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Вимоги та доводи апеляційної скарги ТОВ «Лендер Груп» мотивовані тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, оскільки місцевий господарський суд неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи та неправильно застосував норми матеріального права. Зокрема скаржник вважає, що Київське КЕУ списало будівлі із свого обліку, чим підтвердило згоду на вибуття майна із власності, за що отримало компенсацію, передало їх КП «Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва» для розбирання (знищення), що і є на думку скаржника підтвердженням припинення права власності держави на майно - будівлі військового містечка АДРЕСА_1. Також скаржник звертає увагу, що оскільки станом на 2011 рік відомості про об`єкти нерухомості військового містечка АДРЕСА_1 не були внесені до Єдиного державного реєстру об`єктів нерухомого майна, позивачі вчинили всі необхідні дії щоб відмовитись від права власності на спірне майно. Зокрема вказане на думку скаржника вбачається з рішення заступника Міністра оборони України №5608/з від 23.05.2011 року, яким погоджено укладення договору щодо грошової компенсації від 01.06.2011 року та списання будівель з балансу Київського КЕУ. Крім того в підтвердження того, що спірне майно було списане є акт від 10.01.2018 року, затверджений ТВО начальника Київського КЕУ. Отже, позивачами не підтверджено, а судом першої інстанції не встановлено обставину перебування у власності позивача 1 нежитлового будинку за адресою м. Київ, АДРЕСА_1, що виключає право позивачів звертатися з віндикаційним позовом. Окрім цього, скаржник зазначає, що місцевий господарський суд не встановив, що ТОВ «Лендер Груп» є добросовісним набувачем спірного майна, оскільки таке майно набуте на законних підставах, а саме на підставі договір купівлі-продажу, які не оскаржувались в судовому порядку. Скаржник також наголошує, що нежитловий будинок за адресою м. Київ, АДРЕСА_1 ніколи не перебував у власності держави, а будівля металевого сховища за ГП-17 (330 кв.м.) вибула з володіння держави за рішенням уповноваженого державного органу - Міністерства оборони України ще у 2011 році. Крім того щодо застосування строків позовної давності скаржник зазначає, що Міністерство оборони України, як розпорядник майна було обізнано, що були скориговані проектні рішення в частині меж земельної ділянки, яка підпадає під пляму будівництва автомобільної дороги. Також скаржник зазначає, що з моменту порушення кримінального провадження 30.03.2017 року власнику майна - державі в особі Міністерства оборони України та органів прокуратури було відомо про можливе порушення прав. Таким чином, на думку скаржника є всі підстави вважати, що позивачі знали та мали всі можливості дізнатися з 2011 року по 2018 рік про порушення їх прав власності. Скаржник також звертає увагу, що доказами по справі, які можуть підтвердити правовий статус спірної земельної ділянки можуть бути або державний акт на право постійного користування, або договір оренди земельної ділянки, чого матеріали справи не містять. Крім того скаржник звертає увагу, що у позивачів відсутній оригінал рішення Виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 14.05.1963 року №647. Також скаржник звертає увагу на рішення Київради від 20.12.2016 року №681/1685, яким зокрема було встановлено, що спірна земельна ділянка площею 0,2784 га відноситься до земель транспорту, зокрема для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій (код 12.08) та належить до земель комунальної власності територіальної громади міста Києва. Й наостанок скаржник зазначає, що висновок суду першої інстанції щодо розташування на спрій земельній ділянці нерухомого майна, яке належить державі, уповноваженим органом управління якої є Міністерство оборони України, а саме: будівля боксу АДРЕСА_1 є хибним оскільки відповідно до витягів, серед складових частин військового містечка АДРЕСА_1, відсутній такий об`єкт нерухомого майна, як «будівля боксу ГП-11», а військове містечко АДРЕСА_1, а майно скаржника розташоване за адресою АДРЕСА_1.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.10.2021 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Чорногуз М.Г., Мальченко А.О.
21.10.2021 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів, засобами електронного зв`язку від Товариства з обмеженою відповідальністю "Лендер Груп" надійшла заява про відкликання апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Лендер Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2021 року у справі №910/361/21.
22.10.2021 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів, засобами електронного зв`язку від Товариства з обмеженою відповідальністю "Лендер Груп" надійшла заява про залишення без розгляду заяви про відкликання апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Лендер Груп".
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Лендер Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2021 року, розгляд справи призначено на 15.12.2021 року.
Також, не погодившись із прийнятим рішенням, Київська міська рада звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2021 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Вимоги та доводи апеляційної скарги Київської міської ради мотивовані тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права, з неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи. Зокрема скаржник зазначає, що позивачами не надано суду першої інстанції жодних правовстановлюючих документів на спірну земельну ділянку, а також оригінал Виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 14.05.1963 року №647 у позивачів відсутній. Скаржник звертає увагу, що якщо місцевий господарський суд погоджується із твердженням позивачів, що металеве сховище №17 площею 330,00 кв.м. являє собою нежитловий будинок площею 330,00 кв.м., який ТОВ «Лендер Груп» набуло у власність згідно договорів купівлі-продажу в 2017 році, за таких обставин саме суд першої інстанції є непослідовним у своїх висновках, які є також і суперечливими, адже 31.03.2011 року рішенням Київської міської ради №118/5505 вирішено припинити Київському вищому інженерно-авіаційному військовому училищу військово-повітряних сил право користування частиною земельної ділянки площею 0,95 га, відведеної відповідно до рішення №647 (лист Міністерства оборони України від 13.09.2010 року №220/4810), та віднести її до земель запасу транспорту. На вказаній земельній ділянці знаходилось, зокрема, але не виключно металеве сховище №17 площею 330, 00 кв.м., за яке Київське КЕУ отримало грошову компенсацію в 2011 році. Скаржник також звертає увагу, що позивачі стверджують, що являються власниками металевого сховища №17 площею 330, 00 кв.м., яке в акті про виявлення самовільно зайняття (неправомірне вилучення) земель оборони визначено, як будівля металевого ангару №17, оскільки така будівля перебувала на обліку в Київського КЕУ. Однак, вказана вище будівля/сховище/ангар №17 була списана з бухгалтерського обліку Київського КЕУ відповідно до рішення заступника Міністра оборони України від 23.05.2011 року №5608/з та розпорядження Київської міської державної адміністрації від 20.05.2011 року №794. Отже, жодних правовстановлюючих документів на згадану вище будівлю позивачами не надано, окрім того, що остання перебувала на обліку. Разом з тим, Київське КЕУ отримано грошові кошти в сумі 1 810 289, 00 грн., в тому числі за металеве сховище №17.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2021 року у справі №910/361/21, об`єднано апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Лендер Груп" та Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2021 року у справі №910/361/21 в одне апеляційне провадження та призначено розгляд справи на 15.12.2021 року.
Також, не погодившись із прийнятим рішенням, Головне управління Держгеокадастру у м. Києві звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2021 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2021 року апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у м. Києві залишено без руху, надано скаржнику строку для усунення недоліків.
23.11.2021 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів, від Головного управління Держгеокадастру у м. Києві, від відповідача-3, надійшов відзив на апеляційну скаргу.
24.11.2021 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів, від Міністерства оборони України, позивача-1 у справі, надійшов відзив на апеляційну скаргу.
29.11.2021 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів, від Київського квартирно-експлуатаційного управління, позивача-2, надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача-1.
30.11.2021 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів, від Головного управління Держгеокадастру у м. Києві, від відповідача-3, надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача-1.
06.12.2021 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Головного управління Держгеокадастру у м. Києві надійшло повідомлення про відсутність бюджетних асигнувань
09.12.2021 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів, від Київського квартирно-експлуатаційного управління, позивача-2, надійшло заперечення на відзив.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2021 року апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у м. Києві повернуто заявнику без розгляду.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.12.2021 року, у зв`язку з перебуванням судді Чорногуза М.Г. на лікарняному, сформовано для розгляду справи №910/361/21 колегію суддів у складі головуючого судді: Агрикової О.В., суддів: Мальченко А.О., Кравчук Г.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.12.2021 року апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Лендер Груп" та Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2021 року прийнято до провадження колегіє суддів у визначеному складі, розгляд справи призначено на 15.12.2021 року.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.12.2021 року оголошено перерву в судовому засіданні до 26.01.2022 року.
25.01.2022 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивачів надійшли письмові пояснення по справі.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.01.2022 року, у зв`язку з відпусткою судді Кравчука Г.А., сформовано для розгляду справи №910/361/21 колегію суддів у складі головуючого судді: Агрикової О.В., суддів: Мальченко А.О., Чорногуз М.Г.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.01.2022 року призначено розгляд апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "Лендер Груп" та Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2021 року у справі №910/361/21 на 02.03.2022 року.
26.01.2022 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивачів надійшло клопотання про долучення доказів у справі, що не були подані до суду першої інстанції.
08.02.2022 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Головного управління Держгеокадастру у м. Києві, відповідача-3 у справі, надійшли заперечення по справі.
Судове засідання, призначене на 02.03.2022 року не відбулось у зв`язку з запровадження на території України воєнного стану.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.04.2022 року розгляд справи №910/361/21 призначено на 01.06.2022 року.
20.04.2022 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Київського квартирно-експлуатаційного управління, позивача-2 у справі, надійшло клопотання про надання інформації по справі.
01.06.2022 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Товариства з обмеженою відповідальністю "Лендер Груп", відповідача-2 у справі, надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з можливою загрозою обстрілів та перебування представника поза межами міста Києва.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2022 року розгляд справи відкладено на 06.07.2022 року.
05.07.2022 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Товариства з обмеженою відповідальністю "Лендер Груп", відповідача-2 у справі, надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з перебуванням адвоката на невідкладних слідчих заходах в рамках кримінального провадження.
В судовому засіданні 06.07.2022 року представники відповідача 1 та відповідача 3 надали усні пояснення по справі, відповіли на запитання суду, просили задовольнити апеляційні скарги, представники позивача 1 та позивача 2 надали усні пояснення по справі, відповіли на запитання суду, просили відмовити у задоволенні апеляційних скарг. Представники відповідача 2 та третьої особи в судове засідання не з`явились, про дату та час судового засіданні повідомлені належним чином.
Згідно з п. 11, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.
Відповідно до п. 12, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, та зважаючи на обмежений процесуальний строк розгляду апеляційної скарги, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представників відповідача 2 та третьої особи.
Щодо поданого позивачами 26.01.2022 року клопотання про долучення доказів у справі, що не були подані до суду першої інстанції колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.3, ст. 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою Господарського процесуального кодексу покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов`язаний самостійно з`ясовувати відповідні причини.
З матеріалів справи вбачається, що подані позивачем докази, не були подані на розгляд в суді першої інстанції і відповідно не розглядались останнім, при цьому, позивач не був позбавлений можливості надати такі докази під час розгляду справи в суді першої інстанції, однак своїм правом не скористався.
Відтак, колегією суддів не приймаються до уваги подані позивачами 26.01.2022 року додаткові докази.
Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до рішення Виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 14.05.1963 року №647 "Про відвод земельної ділянки Київському вищому інженерно-авіаційному Військовому училищу Військово-повітряних сил під стоянку учбових літаків" оборонному відомству відведено земельну ділянку в Совках Залізничного району під стоянку учбових літаків з розміщенням учбових споруд. (т.1, а.с. 36-37).
Постановою Верховної Ради Української РСР від 18.12.1990 року №563-XII "Про земельну реформу" було постановлено оголосити з 15.03.1991 року всі землі Української РСР об`єктом земельної реформи та місцевим Радам народних депутатів, Раді Міністрів Української РСР до 15 березня 1991 року провести інвентаризацію земель усіх категорій.
У 1995 році відповідно до розпочатої в Україні земельної реформи, реалізація якої здійснювалась на підставі Постанови Верховної Ради УРСР від 18.12.1990 року №563-ХІІ "Про земельну реформу", було проведено інвентаризацію земель Міністерства оборони України в місті Києві, в тому числі земельної ділянки в/м НОМЕР_2.
Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 18.12.1990 року "Про земельну реформу", Постанови Кабінету Міністрів України від 12.01.1993 року №15 "Про порядок ведення державного земельного кадастру", рішення Київської міської Ради народних депутатів від 16.02.1992 року №163, на виконання Технічного завдання на виконання топографо-геодезичних робіт по встановленню меж землекористування, затвердженого начальником Київського міського управління земельних ресурсів, було проведено роботи по встановленню зовнішніх меж та визначення площ земельних ділянок в межах кварталів міста Києва, зайнятих підприємствами, установами та індивідуальними землекористувачами незалежно від форм власності.
По результатам виконаних робіт було складено Технічні звіти по встановленню зовнішніх меж землекористування кварталів відповідних районів міста Києва, які були передані Київському міському управлінню земельних ресурсів. Так, зокрема, Київським державним технічним університетом будівництва та архітектури було розроблено Технічний звіт по встановленню зовнішніх меж землекористування кварталу №72488 в м. Києві, обмеженого просп. Повітрофлотським, вул. Медовою, Жуляни, Залізничний район, 1997 року. (т.1, а.с. 44-56).
Роботи передбачали встановлення та обстеження зовнішньої межі землекористувань в кварталі, виготовлення планів меж, складання актів встановлення та погодження існуючих зовнішніх меж, складання технічного звіту на квартал, абрисів, планів (описів) встановлених меж, в тому числі земельних ділянок в межах кварталу №72488 з кодами з 7248812 по 7248823.
Відповідно до Положення про земельно-кадастрову інвентаризацію земель населених пунктів, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах №85 від 26.08.1997 року, чинного у період встановлення зовнішніх меж землекористування кварталу №72488 в м. Києві, визначено, що метою проведення інвентаризації земель населених пунктів було створення інформаційної бази для ведення державного земельного кадастру, регулювання земельних відносин, раціонального використання і охорони земельних ресурсів, оподаткування.
Отже, суд першої інстанції вірно встановив, що наведені документи в їх сукупності свідчать про приналежність вищевказаних земель до земель оборони, входження земельної ділянки площею 10,0356 га до складу військового містечка АДРЕСА_1 та її використання підрозділами Міністерства оборони України за цільовим призначенням.
Відповідно до п. 1 Указу Президента України від 12.12.1991 року "Про Збройні Сили України", Закону України "Про оборону України" та Закону України "Про Збройні Сили України", на базі військ Київського, Одеського, Прикарпатського військових округів, сил Чорноморського Флоту, інших військових формувань, що дислокуються на території України, крім військ, які входять до складу Стратегічних Сил Стримування, створено Збройні Сили України.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" від 10.09.1991 року було встановлено, що майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об`єктів союзного підпорядкування, розташованих на території України, є державною власністю України.
Отже, земельна ділянка в межах військового містечка АДРЕСА_1 загальною площею 10,0356 га була відведена оборонному відомству для державних потреб оборони. Землекористувачем вказаних земель було Міністерство оборони УРСР, у подальшому Міністерство оборони України, яке в межах своєї компетенції розпоряджалось вказаними землями та передавало їх своїм структурним підрозділам в оперативне управління, якими є в тому числі військові частини.
Як зазначає позивач, згідно розпорядження Державного секретаря Міністерства оборони України від 14.06.2003 року №17 "Про передання військового майна військового містечка АДРЕСА_1 до сфери управління Міністерства освіти і науки України" та згідно рішення Міністра оборони України від 04.12.2002 року №148/1859 до сфери управління Міністерства освіти і науки України на баланс Національного авіаційного університету для подальшого його використання Державним музеєм авіації передано будівлі і споруди у кількості п`яти одиниць, які розташовано на земельній ділянці 72:488:061 (номер у міському земельному кадастрі міста Києва) площею 7,1 га.
З урахуванням наведеного, у користуванні Міністерства оборони України та на обліку Київського КЕУ в межах військового містечка № НОМЕР_2 залишилась земельна ділянка площею 2,9173 га.
Відповідно до форми 405 (відомість наявності та використання земельних ділянок Міністерства оборони України станом на 01.01.2020) вказана земельна ділянка перебуває на обліку Київського КЕУ в межах військового містечка АДРЕСА_1. (а.с. 43).
Згідно з п. 2 Порядку вилучення і передачі військового майна Збройних Сил, який затверджено Постановою Кабінету Міністрів України №1282 від 29.07.2002 року, визначено, що військове містечко - майновий комплекс будівель, споруд, іншого нерухомого військового майна разом із житловим фондом, об`єктами соціальної та інженерної інфраструктури, які використовуються для його обслуговування, розміщений на відокремленій земельній ділянці, яка належить до категорії земель оборони.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України, в тому числі у разі їх розформування.
Згідно зі ст. 3 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління (з урахуванням особливостей, передбачених частиною другою цієї статті). З моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна. Військові частини використовують закріплене за ними військове майно лише за його цільовим та функціональним призначенням.
Статтею 4 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" визначено, що військові частини ведуть облік закріпленого за ними майна у кількісних, якісних, обліково-номерних та вартісних показниках і враховують по відповідних службах - продовольчій, речовій, квартирно-експлуатаційній, пально-мастильних матеріалів тощо. У порядку, передбаченому частиною першою цієї статті, ведеться облік майна, закріпленого за підпорядкованими військовими частинами, у службах забезпечення органів військового управління, органах квартирно-експлуатаційної служби Збройних Сил України, на які покладаються завдання щодо забезпечення військових частин майном відповідно до затверджених норм та організації його ефективного використання.
З акту прийому-передачі будівель, споруд і територій військового містечка, затвердженого начальником Головного квартирно-експлуатаційного управління від 29.11.2006 року вбачається, що на виконання Директиви Міністра оборони України від 25.07.2006 року №Д-322/1/010, Васильківською квартирно-експлуатаційною частиною району було передано, а Київським квартирно-експлуатаційним управлінням було прийнято будівлі та споруди військового містечка АДРЕСА_1 згідно з описом та переліком, зазначеним в Додатку №1 (в тому числі будівлю металевого сховища № 17 (по генплану). (а.с. 59-60).
В подальшому, відповідно до Державної цільової програми підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу виникла потреба розпочати роботи з будівництва автомобільної дороги від Червонозоряного проспекту до міжнародного аеропорту "Київ" (Жуляни), яка частково займатиме земельну ділянку військового містечка АДРЕСА_1 Міністерства оборони України.
Так, розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 25.01.2010 року №20 "Про будівництво під`їзної автомобільної дороги від Червонозоряного проспекту (поблизу примикання вул. Кіровоградської) до міжнародного аеропорту "Київ" (Жуляни) у Солом`янському районі" в рамках підготовки до проведення чемпіонату з футболу "Євро-2012" доручено КП "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва" у 2010 році забезпечити розробку проектно-кошторисної документації та після її затвердження у встановленому порядку приступити до виконання робіт з будівництва під`їзної автомобільної дороги від Червонозоряного проспекту до Міжнародного аеропорту "Київ" і завершити будівництво у 2011 році.
Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 08.02.2011 року №171 "Про затвердження проекту будівництва під`їзної автомобільної дороги від Червонозоряного проспекту (поблизу примикання вул. Кіровоградської) до Міжнародного аеропорту "Київ" (Жуляни) у Солом`янському районі" затверджено проект будівництва під`їзної автомобільної дороги від Червонозоряного проспекту до Міжнародного аеропорту "Київ".
За вказаним проектом будівництва під`їзної автомобільної дороги від Червонозоряного проспекту до Міжнародного аеропорту "Київ" під пляму будівництва під`їзної автомобільної дороги від Червонозоряного проспекту до Міжнародного аеропорту "Київ" підпали частина земельної ділянки та військові будівлі і споруди військового містечка № НОМЕР_2, які належали Державі, уповноваженим органом управління якої є Міністерство оборони України.
Рішенням Київської міської ради від 31.03.2011 року №118/5505 "Про надання земельної ділянки комунальному підприємству "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва" (як зазначено за письмовою згодою Міністерства оборони України (лист від 13.09.2010 року, т. 4, а.с. 76-77) для будівництва під`їзної автомобільної дороги від просп. Червонозоряного (поблизу примикання вул. Кіровоградської) до Міжнародного аеропорту "Київ" (Жуляни) у Солом`янському районі м. Києва" оборонному відомству було припинено право користування частиною земельної ділянки оборони площею 0,95 га, відведеної відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 14.05.1963 №647 "Про відвод земельної ділянки Київському вищому інженерно-авіаційному Військовому училищу Військово-Повітряних сил під стоянку учбових літаків" (лист Міністерства оборони України від 13.09.2010 № 220/4810), та віднесено її до земель запасу транспорту. (т.3, а.с. 112-114).
Також, вказаним рішенням затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва під`їзної автомобільної дороги від Червонозоряного проспекту до Міжнародного аеропорту "Київ" і надано КП "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м.Києва" у постійне користування земельну ділянку площею 13,92 га для здійснення зазначеного будівництва (в тому числі за рахунок земельної ділянки площею 0,95 га в межах в/м № НОМЕР_2).
Отже, місцевий господарський суд вірно встановив, що земельна ділянка площею 0,95 га в межах в/м № НОМЕР_2 була передана КП "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва" для будівництва дороги.
При цьому, у зв`язку з тим, що під пляму будівництва під`їзної автомобільної дороги від Червонозоряного проспекту до Міжнародного аеропорту "Київ" підпали військові будівлі і споруди військового містечка АДРЕСА_1, за замовленням КП "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва", Товариством з обмеженою відповідальністю "Джі-Бі-Ем-Фінанс" складено Висновок від 18.01.2011 року про вартість майна - будівель військового містечка АДРЕСА_1, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, згідно з яким ринкова вартість об`єкта (склад ПММ за ГП-2 площею 122,00 кв. м, вартове приміщення за ГП-1 площею 88,00 кв. м, металеве сховище за ГП-17 площею 330,00 кв.м, склад за ГП-18 площею 95,00 кв. м та зварювальна майстерня за ГП-19 площею 48,00 кв. м) станом на 31.01.2011 року становить 1 810 289 грн. (т.1, а.с. 71-72).
01.06.2011 року, керуючись Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 року №284, розпорядженням від 20.05.2011 року №794 «Про затвердження акта від 13.04.2011 року №20 рішення комісії з вирішення земельно-майнових питань і визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам» оціночної вартості майна - будівель військового містечка АДРЕСА_1, що підлягають знесенню у зв`язку з будівництвом під`їзної автомобільної дороги від Червонозоряного проспекту (поблизу примикання вул. Кіровоградської) до міжнародного аеропорту «Київ» (Жуляни) у Солом`янському районі м. Києва між КП "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва" та Київським квартирно-експлуатаційним управлінням Міністерства оборони України було укладено Договір щодо грошової компенсації вартості будівель у ринковій вартості об`єктів військового містечка № НОМЕР_2 Київському КЕУ, за умовами якого КП "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м.Києва" зобов`язалося компенсувати Київському КЕУ Міністерства оборони України оціночну вартість майна-будівель військового містечка АДРЕСА_1, а саме: складу ПММ за ГП - 2; вартового приміщення за ГП - 1; металевого сховища за ГП - 17; складу за ГП - 18 та зварювальної майстерні за ГП - 19, у зв`язку зі знесенням з території будівництва під`їзної автомобільної дороги від Червонозоряного проспекту до Міжнародного аеропорту "Київ" шляхом сплати грошової компенсації у сумі 1 810 289, 00 грн., а Київське КЕУ Міністерства оборони України зобов`язалося прийняти компенсацію, списати та передати будівлі для їх подальшого розбирання. (т.1, а.с. 73-75).
Позивач зазначає, що 16.09.2011 року КП "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва" сплатило на користь Київського КЕУ Міністерства оборони України оціночну вартість майна-будівель військового містечка АДРЕСА_1, а саме: складу ПММ за ГП - 2; вартового приміщення за ГП - 1; металевого сховища за ГП - 17; складу за ГП - 18 та зварювальної майстерні за ГП - 19, у сумі 1 810 289, 00 грн.
В матеріалах справи наявний акт приймання-передачі будівель №№1, 2, 17, 18, 19 військового містечка АДРЕСА_1, що підпадають під будівництво під`їзної автомобільної дороги від Червонозоряного проспекту (поблизу примикання вул. Кіровоградської) до міжнародного аеропорту «Київ» (Жуляни) у Солом`янському районі м. Києва від 19.11.2011 року відповідно до п. 1, якого у зв`язку з виконанням п. 2.2. договору дирекції (перераховані Київському КЕУ кошти в сумі 1 810 289 грн. платіжним дорученням від 16.09.2011 року №26) та на виконання п. 3.2. договору Київське КЕУ передало, а КП "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва" прийняло для розбирання (знищення), списані актами від 17.10.2011 року будівлі №№1, 2, 17, 18, 19 військового містечка АДРЕСА_1, що підпадають під будівництво під`їзної автомобільної дороги. (т.1, а.с. 76).
В той же час, як зазначає позивач під час виносу меж земельної ділянки в натуру Комунальним підприємством "Київський інститут земельних відносин" були скореговані проектні рішення в частині уточнення меж земельної ділянки, яка підпадає під пляму будівництва автомобільної дороги та з`ясовано, що в зону будівництва додатково підпадають будівлі по ГП №9 (склад) та №8 (навіс, склад), а тому, як стверджує позивач, будівля за ГП № 17 - металеве сховище площею 330,00 кв.м. в зону будівництва не підпала.
В матеріалах справи наявний лист №008-454 від 27.09.2011 року (т.3, а.с. 261-262) Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) адресований Міністру оборони України в якому вказано, що з метою уточнення збитків, які можуть бути нанесені Міністерству оборони України у зв`язку з будівництвом автомобільної дороги від Червонозоряного проспекту поблизу примикання вул. Кіровоградської до міжнародного аеропорту «Київ» (Жуляни) у Солом`янському районі, в межах військового містечка АДРЕСА_1, КП «Київський інститут земельних відносин» були скориговані проектні рішення в частині уточнення меж земельної ділянки, яка підпадає під пляму будівництва автомобільної дороги. Під час виносу меж земельної ділянки в натуру було з`ясовано, що в зону будівництва додатково підпадають будівлі військового містечка АДРЕСА_1, а саме:
будівля №8 (навіс - склад) залишкова вартість 3 344 грн.
будівля №9 (склад) залишковою вартістю 1 469 грн.
будівля №19 (зварювальна майстерня) залишковою вартістю 17 114 грн.
Також в матеріалах справи наявний лист №12352/з від 19.10.2011 року в якому заступник Міністра оборони України повідомив Міністра оборони України, що Міністерством оборони України, за умови перерахування компенсаційної вартості відповідно до експертного висновку на рахунок балансоутримувача (Київське КЕУ), було погоджено питання щодо компенсації вартості нерухомого військового майна, яке підпадає під пляму будівництва під`їзної автомобільної дороги від Червонозоряного проспекту (поблизу примикання вул. Кіровоградської) до міжнародного аеропорту «Київ» (Жуляни), а саме будівель №1 (вартову приміщення), №2 (склад ПММ), №8 (навіс склад), №17 (металеве сховище), №18 (склад), військового містечка АДРЕСА_1. Платіжним дорученням на розрахунковий рахунок Київського КЕУ перераховано кошти в сумі 1 810 289 грн. (т. 3, а.с. 263).
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом щодо часткового задоволення позовних вимог виходячи з наступного.
Статтею 15 Цивільного кодексу України унормовано, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Водночас, як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (провадження № 12-158 гс18). Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), та від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18).
Відповідно до статті 41 Конституції України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю та мирно володіти своїм майном; право приватної власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч.1 ст.316, ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України).
Згідно з приписами ч.1 ст.321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 Цивільного кодексу України.
Здійснення власником свого права власності передусім полягає у безперешкодному, вільному та на власний розсуд використанні всього комплексу правомочностей власника, визначених законом, - володіння, користування, розпорядження майном.
Відповідно до ч.1 ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Віндикація - це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця), з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей.
Тобто витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і таке майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.
Правовий аналіз положень статті 387 цього Кодексу дає підстави для висновку, що у наведеній нормі йдеться про право власника на віндикаційний позов, тобто позов власника, який не володіє, до не власника, який незаконно володіє майном, про вилучення цього майна в натурі.
Таким чином, у спорі між особою, яка вважає себе власником спірного майна, та особою, яка вважає себе законним володільцем (користувачем) спірного майна, сторонами спору є особи, які претендують на спірне майно, а суду для правильного вирішення спору слід з`ясувати та перевірити передусім правові підстави, відповідно до яких виникло та існує речове право на майно. (Правовий висновок Великої Палати Верховного Суду в постанові від 23.05.2018 року у справі №910/73/17).
Під час розгляду вимог про витребування майна у його набувача мають бути враховані всі умови, передбачені ст. 387 ЦК України, а саме: 1) власник чи титульний володілець не повинен мати можливості здійснювати фактичне володіння над річчю; 2) майно, яке хоче повернути колишній власник чи титульний володілець, збереглося в натурі та перебувало у фактичному володінні іншої особи; 3) майно, яке підлягає віндикації, має бути індивідуально визначеним; 4) віндикаційний позов має недоговірний характер та спрямований на захист речових прав; 5) між позивачем і відповідачем мають бути відсутні договірні відносини, оскільки в такому разі здійснюється захист порушеного права власності за допомогою зобов`язально-правових способів.
З огляду на викладене, звертаючись до суду з віндикаційним позовом, позивач повинен підтвердити його право власності на витребуване майно, факт вибуття вказаного майна з його володіння, наявність вказаного майна у незаконному володінні відповідача. При цьому, об`єктом віндикаційного позову можуть бути лише індивідуально-визначені речі.
Таким чином, звертаючись з даним позовом, позивач перш за все має надати докази на підтвердження права власності на спірне майно, має довести індивідуальні ознаки майна, що витребовується, наявність майна у незаконному володінні відповідача, а також відсутність в останнього правових підстав для володіння цим майном.
За даним позовом, позивач просить витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "Лендер Груп" на користь держави в особі Міністерства оборони України нежитловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 330 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1130703780389.
Згідно статті 76 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (стаття 77 ГПК України).
Статтею 78 ГПК України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Як вбачається з позовної заяви, позивач вважає, що нежитловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 330 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1130703780389 є саме військовим майном - Металеве сховище за ГП-17 площею 330,0 кв.м.
В якості доказу права власності на спірне майно позивач посилається на акт прийому-передачі будівель, споруд і територій військового містечка, затвердженого начальником Головного квартирно-експлуатаційного управління від 29.11.2006 року з якого вбачається, що на виконання Директиви Міністра оборони України від 25.07.2006 року №Д-322/1/010, Васильківською квартирно-експлуатаційною частиною району було передано, а Київським квартирно-експлуатаційним управлінням було прийнято будівлі та споруди військового містечка АДРЕСА_1 згідно з описом та переліком, зазначеним в Додатку №1 (в тому числі будівлю металевого сховища № 17 (по генплану). (а.с. 59-60).
Колегія суддів звертає увагу, що сторонами не заперечуються зазначені вище обставини.
Відповідно до Державної цільової програми підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу виникла потреба розпочати роботи з будівництва автомобільної дороги від Червонозоряного проспекту до міжнародного аеропорту "Київ" (Жуляни), яка частково займатиме земельну ділянку військового містечка АДРЕСА_1 Міністерства оборони України та у зв`язку з цим, зокрема Металеве сховище за ГП-17 площею 330,0 кв.м. було передано КП "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва" для розбирання (знищення), однак в подальшому позивачем було виявлено, що вказане майно не було знищено, а тому на думку позивача, останній є власником такого майна.
Отже, як вже було зазначено вище, у зв`язку з тим, що під пляму будівництва під`їзної автомобільної дороги від Червонозоряного проспекту до Міжнародного аеропорту "Київ" підпали військові будівлі і споруди військового містечка АДРЕСА_1, за замовленням КП "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва", Товариством з обмеженою відповідальністю "Джі-Бі-Ем-Фінанс" складено Висновок від 18.01.2011 року про вартість майна - будівель військового містечка АДРЕСА_1, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, згідно з яким ринкова вартість об`єкта (склад ПММ за ГП-2 площею 122,00 кв. м, вартове приміщення за ГП-1 площею 88,00 кв. м, металеве сховище за ГП-17 площею 330,00 кв.м, склад за ГП-18 площею 95,00 кв. м та зварювальна майстерня за ГП-19 площею 48,00 кв. м) станом на 31.01.2011 року становить 1810289 грн. (т.1, а.с. 71-72).
01.06.2011 року, керуючись Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 року №284, розпорядженням від 20.05.2011 року №794 «Про затвердження акта від 13.04.2011 року №20 рішення комісії з вирішення земельно-майнових питань і визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам» оціночної вартості майна - будівель військового містечка АДРЕСА_1, що підлягають знесенню у зв`язку з будівництвом під`їзної автомобільної дороги від Червонозоряного проспекту (поблизу примикання вул. Кіровоградської) до міжнародного аеропорту «Київ» (Жуляни) у Солом`янському районі м. Києва між КП "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва" та Київським квартирно-експлуатаційним управлінням Міністерства оборони України було укладено Договір щодо грошової компенсації вартості будівель у ринковій вартості об`єктів військового містечка № НОМЕР_2 Київському КЕУ, за умовами якого КП "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м.Києва" зобов`язалося компенсувати Київському КЕУ Міністерства оборони України оціночну вартість майна-будівель військового містечка АДРЕСА_1, а саме: складу ПММ за ГП - 2; вартового приміщення за ГП - 1; металевого сховища за ГП - 17; складу за ГП - 18 та зварювальної майстерні за ГП - 19, у зв`язку зі знесенням з території будівництва під`їзної автомобільної дороги від Червонозоряного проспекту до Міжнародного аеропорту "Київ" шляхом сплати грошової компенсації у сумі 1 810 289, 00 грн., а Київське КЕУ Міністерства оборони України зобов`язалося прийняти компенсацію, списати та передати будівлі для їх подальшого розбирання. (т.1, а.с. 73-75).
Позивач зазначає, що 16.09.2011 року КП "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва" сплатило на користь Київського КЕУ Міністерства оборони України оціночну вартість майна-будівель військового містечка АДРЕСА_1, а саме: складу ПММ за ГП - 2; вартового приміщення за ГП - 1; металевого сховища за ГП - 17; складу за ГП - 18 та зварювальної майстерні за ГП - 19, у сумі 1 810 289, 00 грн.
В матеріалах справи наявний акт приймання-передачі будівель №№1, 2, 17, 18, 19 військового містечка АДРЕСА_1, що підпадають під будівництво під`їзної автомобільної дороги від Червонозоряного проспекту (поблизу примикання вул. Кіровоградської) до міжнародного аеропорту «Київ» (Жуляни) у Солом`янському районі м. Києва від 19.11.2011 року відповідно до п. 1, якого у зв`язку з виконанням п. 2.2. договору дирекції (перераховані Київському КЕУ кошти в сумі 1 810 289 грн. платіжним дорученням від 16.09.2011 року №26) та на виконання п. 3.2. договору Київське КЕУ передало, а КП "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва" прийняло для розбирання (знищення), списані актами від 17.10.2011 року будівлі №№1, 2, 17, 18, 19 військового містечка АДРЕСА_1, що підпадають під будівництво під`їзної автомобільної дороги. (т.1, а.с. 76).
В той же час, матеріали справи не містять беззаперечних доказів відмови Міністерства оброни України від металевого сховища за ГП-17 площею 330,00 кв.м., та відповідно й списання його.
Зокрема, як стверджує позивач, металеве сховище за ГП-17 площею 330,00 кв.м. у зв`язку з коригуванням проектних рішень в частині уточнення меж земельної ділянки, яка підпадає під пляму будівництва автомобільної дороги було встановлено, що вказане сховище не було знищено, оскільки, як вже встановлювалось вище, в матеріалах справи наявний лист №008-454 від 27.09.2011 року (т.3, а.с. 261-262) Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) адресований Міністру оборони України в якому вказано, що з метою уточнення збитків, які можуть бути нанесені Міністерству оборони України у зв`язку з будівництвом автомобільної дороги від Червонозоряного проспекту поблизу примикання вул. Кіровоградської до міжнародного аеропорту «Київ» (Жуляни) у Солом`янському районі, в межах військового містечка АДРЕСА_1, КП «Київський інститут земельних відносин» були скориговані проектні рішення в частині уточнення меж земельної ділянки, яка підпадає під пляму будівництва автомобільної дороги. Під час виносу меж земельної ділянки в натуру було з`ясовано, що в зону будівництва додатково підпадають будівлі військового містечка АДРЕСА_1, а саме:
будівля №8 (навіс - склад) залишкова вартість 3 344 грн.
будівля №9 (склад) залишковою вартістю 1 469 грн.
будівля №19 (зварювальна майстерня) залишковою вартістю 17 114 грн.
Крім того, відповідно до листа №31-36 від 09.02.2021 року КП Дирекція будівництва Шляхово-транспортних споруд м. Києва, станом на 08.02.2021 року металеве сховище за ГП №17 не розібрано. (т.3, а.с. 259).
Тобто, колегія суддів звертає увагу, що враховуючи той факт, що станом на 08.02.2021 року, будівництво під`їзної автомобільної дороги від Червонозоряного проспекту (поблизу примикання вул. Кіровоградської) до міжнародного аеропорту «Київ» (Жуляни) у Солом`янському районі є закінченим, а металеве сховище за ГП №17 є не розібраним, то вказана будівля не підпадала в зону будівництва.
З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд цілком обґрунтовано дійшов висновку, що враховуючи скореговані проектні рішення та уточнення меж земельної ділянки, яка підпадала під пляму будівництва під`їзної автомобільної дороги від Червонозоряного проспекту (поблизу примикання вул. Кіровоградської) до міжнародного аеропорту "Київ" (Жуляни) у Солом`янському районі, з перелічених у Договорі від 01.05.2011 щодо грошової компенсації вартості будівель військового містечка АДРЕСА_1 було розібрано та знесено лише будівлі за ГП №№ 1, 2, 18, 19, а будівля за ГП № 17 - металеве сховище площею 330,00 кв. м не підпала під пляму забудови, не заважала виконанню будівельних робіт.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до п. 1.1. договору щодо компенсації будівлі повинні були передані саме для розбирання.
Також, відповідно до п. 3.1. договору щодо компенсації передбачено, що майно підлягає розбиранню (знищенню).
Тобто виконання умов даного договору передбачало в обов`язковому порядку розбирання (знищення) будівель, однак, як встановлено вище, металеве сховище за ГП-17 площею 330,00 кв.м. не було розібрано, що говорить про відсутність підстав для списання даної будівлі.
Таким чином, спірне майно залишилось у власності Міністерства оборони України та обґрунтовано знаходиться на балансі Київського квартирно-експлуатаційного управління.
Колегія суддів підкреслює, що як вірно встановлено судом першої інстанції, Договір щодо грошової компенсації вартості будівель в ринковій вартості об`єктів військового містечка АДРЕСА_1 Київському КЕУ, що підлягають знесенню у зв`язку з будівництвом під`їзної автомобільної дороги від Червонозоряного проспекту (поблизу примикання вул. Кіровоградської) до міжнародного аеропорту "Київ" (Жуляни) у Солом`янському районі м. Києва від 01.05.2011 не містив жодних положень та умов щодо переходу до КП "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва" права власності на будівлі військового містечка № НОМЕР_2, а саме: складу ПММ за ГП - 2; вартового приміщення за ГП - 1; металевого сховища за ГП - 17; складу за ГП - 18 та зварювальної майстерні за ГП - 19, а навпаки, вказане майно передається для розбирання (фізично знищено).
Відсутність права власності на металеве сховище №17 у КП "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва" встановлено зокрема під час розгляду справи №910/8880/18, в якій судовими рішеннями всіх трьох інстанцій відмовлено у задоволенні позовних вимог КП "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва" про визнання права власності на металеве сховище №17.
Відповідно до ст. 346 Цивільного кодексу України право власності припиняється у разі: 1) відчуження власником свого майна; 2) відмови власника від права власності; 3) припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі; 4) знищення майна; 5) викупу пам`яток культурної спадщини; 6) примусового відчуження земельних ділянок приватної власності, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону; 8) звернення стягнення на майно за зобов`язаннями власника; 9) реквізиції; 10) конфіскації; 11) припинення юридичної особи чи смерті власника; 12) визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави. Право власності може бути припинене в інших випадках, встановлених законом.
Отже, ст. 346 Цивільного кодексу України передбачені підстави припинення права власності на майно, однією з яких є знищення майна.
Згідно зі ст. 349 Цивільного кодексу України право власності на майно припиняється в разі його знищення.
Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку про те, що власник за своїм бажанням має право визначити фактичну та юридичну долю речі. Знищення майна належить до таких способів припинення права власності, коли власник за своїм бажанням добровільно припиняє своє право власності, або ж право власності припиняється поза волею власника в результаті випадку, непереборної сили або неправомірних дій інших осіб. Внаслідок знищення майна воно перестає існувати або повністю втрачає свою цінність. За загальним правилом право власності на майно припиняється в момент його знищення.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до матеріалів справи, станом на момент розгляду справи будівля металевого сховища по ГП №17 площею 330,00 кв.м в межах військового містечка АДРЕСА_1 не розібрана, не знищена, та зазначений об`єкт нерухомого майна продовжує існувати.
Окрім цього, колегія суддів звертає увагу, що матеріали справи не містять акт списання майна від 10.01.2018 року, з якого можливо б було достеменно встановити, яке саме майно було передано для списання.
Відтак, місцевий господарський суд обґрунтовано дійшов висновку, що оскільки умови укладеного з КП "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м.Києва" договору не передбачали відчуження (переходу у власність) спірного об`єкта нерухомості, враховуючи, що належних та допустимих доказів існування обставин, які у відповідності до положень законодавства (в тому числі ст. 346 Цивільного кодексу України) є підставами для припинення права власності на такий об`єкт, відповідачами не надано, право держави України на вказаний об`єкт нерухомого військового майна в складі військового містечка АДРЕСА_1, а саме: будівлю металевого сховища по ГП №17 в/м № НОМЕР_2 площею 330,00 кв.м, уповноваженим органом управління якої відповідно до закону є Міністерство оборони України, не припинялося.
Окрім цього, колегія суддів звертає увагу, що у справі №910/8880/18 за позовом Комунального підприємства "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва" (далі - КП "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва") до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лендер Груп" (далі - ТОВ "Лендер Груп") про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності рішенням Господарського суду м. Києва від 09.10.2018 року, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2019 року та постановою Верховного Суду від 11.09.2019 року у задоволенні позову відмовлено.
Позовні вимоги у справі №910/8880/18 були обґрунтовані тим, що на підставі договору щодо грошової компенсації вартості будівель в ринковій вартості об`єктів військового містечка № НОМЕР_2 Київському КЕУ, що підлягають знесенню у зв`язку з будівництвом під`їзної автомобільної дороги від Червонозоряного проспекту (поблизу примикання вул. Кіровоградської) до Міжнародного аеропорту "Київ" (Жуляни) у Солом`янському районі м. Києва, укладеного 01.06.2011 між КП "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва" та Київським квартирно-експлуатаційним управлінням Міністерства оборони України (далі - договір від 01.06.2011), платіжним дорученням від 16.09.2011 № 26 перерахував Київському квартирно-експлуатаційному управлінню Міністерства оборони України 1 810 289,00 грн компенсаційних виплат, а 16.11.2011 прийняв за актом приймання-передачі будівлі №№ 1, 2, 17, 18, 19 військового містечка № НОМЕР_2, розташовані в м. Києві по вул. Медовій, для їх подальшого розбирання.
Також позивач у справі №910/8880/18 зазначав, що будівлі №№ 1, 2, 18, 19 були розібрані та знесені, а будівля № 17 - металеве сховище за ГП-17 площею 330 м2, не заважала виконанню будівельних робіт, тому не була знесена разом з іншими будівлями. Проте КП "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва" стало відомо, що згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності на будівлю площею 330 м2 по АДРЕСА_1 належить ТОВ "Лендер Груп".
Колегія суддів звертає увагу, що під час розгляду справи №910/8880/18 судами було встановлено, що договір щодо грошової компенсації вартості будівель в ринковій вартості об`єктів військового містечка № НОМЕР_2 Київському КЕ, що підлягають знесенню в зв`язку з будівництвом під`їзної автомобільної дороги від Червонозоряного проспекту поблизу примикання вул. Кіровоградської) до міжнародного аеропорту "Київ" (Жуляни) у Солом`янському районі м.Києва від 01.05.2011, укладений між позивачем та Київським квартирно-експлуатаційним управлінням Міністерства оброни України, на який посилається позивач як на підтвердження своїх вимог, не містить положень щодо переходу до позивача прав власності на будівлі №№ 1, 2, 17, 18, 19 військового містечка № НОМЕР_2, адже вказане майно мало бути розібрано (знищено).
Крім того, у справі №910/8880/18 судами було встановлено, що позивач у листі № 31-1744 від 24.07.2018 року зазначив про те, що він не є власником нежитлового будинку загальною площею 330 м2, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (будівля за генеральним планом №17 металеве сховище військового містечка АДРЕСА_1), та зазначений будинок на балансі позивача не перебуває.
Окрім цього, колегія суддів також вважає звернути увагу, що в матеріалах справи наявний Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ "Лендер Груп" для будівництва, експлуатації та обслуговування автозаправної станції з об`єктами сервісного обслуговування на АДРЕСА_1 . (т.2, а.с. 29).
Одночасно, за інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно нежитловий будинок загальною площею 330 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 (як вважає позивач - будівля металевого сховища, що перебуває в межах в/м АДРЕСА_1, на земельній ділянці кадастровий номер 8000000000:72:488:0422 площею 0,2784 га) перебуває у приватній власності ТОВ "Лендер Груп".
Так, з матеріалів справи та інформації, наявної в Державному реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна, слідує, що відповідно до Договору купівлі-продажу 1/2 частки нерухомого майна від 31.01.2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івченко А.В., зареєстрованого в реєстрі за №88 від 31.01.2017 року, об`єкт нерухомого майна реєстраційний номер: 1130703780389, Жуков Р.Б. здійснив відчуження 1/2 частки нежитлового будинку загальною площею 330,0 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 Товариству з обмеженою відповідальністю "Лендер Груп". Відповідно до Договору купівлі-продажу 1/2 частки нерухомого майна від 31.01.2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івченко А. В., зареєстрованого в реєстрі за №89 від 31.01.2017 року, об`єкт нерухомого майна реєстраційний номер: 1130703780389, ОСОБА_1 здійснив відчуження 1/2 частки нежитлового будинку загальною площею 330,0 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 Товариству з обмеженою відповідальністю "Лендер Груп". (т.2, а.с. 71-74, 77-80).
За результатами укладення вказаних Договорів купівлі-продажу частки нерухомого майна, рішеннями про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексні номери: 33649057, 33649374 від 31.01.2017 року, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івченко А.В. було здійснено реєстрацію права приватної власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Лендер Груп" на об`єкт нерухомого майна реєстраційний номер: 1130703780389. (т.2, а.с. 75, 81-82).
В свою чергу, судом першої інстанції було встановлено, що в якості підстави виникнення права власності ОСОБА_1 на нежитловий будинок загальною площею 330,0 кв.м приватним нотаріусом було зазначено Свідоцтво, видане приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, Михайленком Сергієм Анатолійовичем 22.12.2016 року та зареєстрованого в реєстрі за №1908 (бланк нотаріальних документів НВІ № 760934).
Зазначене свідоцтво про право власності на ім`я ОСОБА_1 (податковий номер за Державним реєстром фізичних осіб - платників податків НОМЕР_1 ) видано на підставі Акта державного виконавця про реалізацію арештованого майна (предмету іпотеки), затвердженого ВДВС Дарницького районного управління юстиції у м. Києві 22.11.2013, а також протоколу №1013071/3 від 17.11.2013 про проведення торгів з реалізації арештованого нерухомого майна.
При цьому, у Свідоцтві про право власності зазначено, що раніше вказане майно належало ОСОБА_2 на підставі рішення Господарського суду АРК від 03.02.2009 року справа № 249-2009.
Крім того, відповідно до інформації, що зазначена в свідоцтві, 23.04.2009 Комунальним підприємством "Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна" було проведено реєстрацію права власності на майно: нежитловий будинок, загальною площею 330, 0 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 за громадянином ОСОБА_2 на підставі рішення Господарського суду Автономної республіки Крим від 03.02.2009 у справі № 249-2009 (зареєстровано у реєстровій книзі 229-М, номер запису 15539).
Колегія суддів звертає увагу, що в матеріалах справи наявний лист №15-22180/20 від 04.12.2020 року, яким Державна судова адміністрація повідомляє, що станом на 02.12.2020 року електронної копії судового рішення Господарського суду АР Крим по судовій справі №249-2009 від 03.02.2009 року в Реєстрі не знайдено. (т.1, а.с. 83).
Крім того, відповідно до листа №7259 від 18.12.2020 року Дарницький районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) повідомило, що перевіркою даних Автоматизованої системи виконавчого провадження встановлено, що виконавчого провадження де стягувачем або боржником є ОСОБА_1 чи ОСОБА_2 на виконанні у відділ не перебуває. (т.1, а.с. 86).
Також, суд першої інстанції встановив, що відповідно до листа Господарського суду Київської області вих. №01-22/378/2020 від 03.12.2020 року згідно з відомостями, що містяться в базі даних комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду", ухвалою Господарського суду Київської області від 18.05.2017 року відновлено частково, в частині прийнятих судових рішень, справу Господарського суду Автономної Республіки Крим № 5002-7/249-2009. Проте, предмет спору по справі 5002-7/249-2009 не стосується об`єкту нерухомого майна, розташованого за адресою АДРЕСА_1 та пов`язаних з ним прав. Громадянин ОСОБА_2 не має статусу сторони в судовому процесі у справі № 5002-7/249-2009. Рішення Господарським судом Автономної Республіки Крим від 03.02.2009 у справі № 5002-7/249-2009 не приймалось. (т.1, а.с. 80).
За інформацією, наданою Комунальним підприємством Київської міської ради "Київське міське бюро технічної інвентаризації" (вих. № 062/14-13292 (И-2020) від 03.12.2020 року, згідно з даними реєстрових книг Комунального підприємства Київської міської ради "Київське міське бюро технічної інвентаризації" по нежитловому фонду за адресою в АДРЕСА_1 нерухоме майно на праві власності не реєструвалось. (т.1, а.с. 89).
Відтак, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що наведені обставини в сукупності виключають можливість стверджувати, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Лендер Груп" об`єкт нерухомого майна - нежитловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 330 кв.м, було набуто у власність на законних підставах.
Окрім цього, колегія суддів звертає увагу, що за фактом шахрайського заволодіння нежитловим будинком, що розташований на земельній ділянці (кадастровий номер 8000000000:72:488:0422), внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №42017101100000122.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 16.11.2017 року у справі №761/40992/17 на нежитловий будинок загальною площею 330 кв. м за адресою АДРЕСА_1 накладено арешт в рамках кримінального провадження, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 42017101100000122. (т.1, а.с. 92-95).
У Проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки наявний витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідно до якого станом на 31.01.2017 року на нежитловий будинок площею 330 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 накладено арешт. (т.2, а.с. 216).
Окрім цього, матеріали справи не містять жодного доказу щодо підтвердження рішення власника спірного майна Міністерства оборони України спрямованого на відчуження цього майна.
Зазначене свідчить, що держава, як власник волю на відчуження цього майна не виявила, тобто воно вибуло з володіння власника поза його волею, без прийняття ним відповідного рішення у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.2000 року №1919 «Про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил»
З огляду на викладені вище обставини, вказані вище докази в своїй сукупності підтверджують той факт, що спірне нерухоме військове майно є державною власністю та вибуло з володіння власника не з його волі, а тому вимоги позивачів в частині витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю "Лендер Груп" на користь держави в особі Міністерства оборони України нежитлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 330 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1130703780389, є обґрунтованими та правомірно задоволені судом першої інстанції.
Заперечення апелянта щодо відсутності судового вироку суду по кримінальній справі №42017101100000122 колегія суддів відхиляє, оскільки відсутність судового вироку не спростовують інших доказів по справі, які підтверджують факт фіктивності реєстрації права власності на спірне майно за ОСОБА_2 та вибуття спірного майна з власності Міністерства оборони України поза його волею.
Щодо доводів апелянта про дійсність договорів купівлі-продажу від 31.01.2017 року №88 та від 31.01.2017 року №89 укладених між ОСОБА_2 та ТОВ «Лендер Груп» колегія суддів зазначає наступне.
Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.
Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюгу договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.
Подібні за змістом висновки сформульовані, зокрема, у пункті 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16.
Щодо позовної вимоги про визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради Х сесії VIII скликання від 13.02.2020 року №107/8277 "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Лендер Груп" в оренду земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування автозаправної станції з об`єктами сервісного обслуговування на АДРЕСА_1" колегія суддів зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що 06.03.2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Лендер Груп" звернулось до Київської міської ради з клопотанням №К-29406 від 06.03.2017 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування автозаправної станції з об`єктами сервісного обслуговування на АДРЕСА_1 . (т.2, а.с. 53).
На підставі Договору №6 від 07.04.2017 року, укладеного між ТОВ "Лендер Груп" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Конкорд Юг", 14.06.2017 року (т.2, а.с. 57) Товариством з обмеженою відповідальністю "Конкорд Юг" було розроблено Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ "Лендер Груп" для будівництва, експлуатації та обслуговування автозаправної станції з об`єктами сервісного обслуговування на АДРЕСА_1 . (т.2, а.с. 29).
На підставі розробленого Товариством з обмеженою відповідальністю "Конкорд Юг" Проекту землеустрою відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (номер витягу НВ-8000621932017 від 31.08.2017) 31.08.2017 року Головним управлінням Держгеокадастру у м. Києві було здійснено державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 800000000000:72:488:0422 площею 0,2784 га, з цільовим призначенням - 12.08 для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій, в категорії земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення; вид використання - для будівництва, експлуатації та обслуговування автозаправної станції з об`єктами сервісного обслуговування; з формою власності - відсутня. (т.2, а.с. 33-35).
В подальшому, рішенням Київської міської ради Х сесії VІІІ скликання від 13.02.2020 року №107/8277 "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Лендер Груп" в оренду земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування автозаправної станції з об`єктами сервісного обслуговування на АДРЕСА_1" з посиланням на ст.ст. 9, 83, 93, 120, 123, 124 Земельного кодексу України, ст.ст. 6, 7 Закону України "Про оренду землі", Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" затверджено Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "Лендер Груп" для будівництва, експлуатації та обслуговування автозаправної станції з об`єктами сервісного обслуговування на АДРЕСА_1 (категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, код КВЦПЗ 12.08, заява ДЦ від 11.05.2019 № 72045-003917636-031-03, справа Д-8188) та передано Товариству з обмеженою відповідальністю "Лендер Груп" в оренду на 5 років земельну ділянку площею 0,2784 га (кадастровий номер 8000000000:72:488:0422, витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-8000621932017) для будівництва, експлуатації та обслуговування автозаправної станції з об`єктами сервісного обслуговування на АДРЕСА_1 із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва у зв`язку з переходом права власності на майно (договори купівлі-продажу від 31 січня 2017 року № 88 та від 31 січня 2017 року № 89). (т.2, а.с. 2-3).
Також в матеріалах справи наявний договір оренди земельної ділянки від 23.02.2021 року укладений між Київською міською радою (орендодавець) та ТОВ «Лендер Груп» (орендар) відповідно до п. 1.1. якого орендодавець, на підставі рішення Київської міської ради від 13.02.2020 року №107/8277 передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку, визначену цим договором, для будівництва, експлуатації та обслуговування автозаправної станції з об`єктами сервісного обслуговування. Земельна ділянка, яка є об`єктом оренди, належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності». (т. 3, а.с. 136-142).
Відповідно до п. 2.1. договору об`єктом оренди відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, рішення Київської міської ради від 13.02.2020 року №107/8277 та цього договору є земельна ділянка з наступними характеристиками:
- кадастровий номер - 8000000000:72:488:0422;
- місце розташування - АДРЕСА_1;
- категорія земель - землі промисловості, транспорту та експлуатації будівель, оборони та іншого призначення;
- цільове призначення - 12.08 для розміщення та експлуатації будівель і споруд та додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій;
- вид користування - для будівництва, експлуатації та обслуговування автозаправної станції з об`єктами сервісного обслуговування;
- розмір (площа) - 0,2784 га.
Отже, позивач вважає рішення Київської міської ради Х сесії VІІІ скликання від 13.02.2020 року №107/8277 незаконним оскільки на його думку земельна ділянка площею 0,2784 га (кадровий номер 8000000000:72:488:0422) є частиною земельної ділянки площею 2,9173 га в межах військового містечка АДРЕСА_1, яка відповідно до рішення Виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 14.05.1963 року №647 надана оборонному відомству для державних потреб.
Втім, як зазначає позивач Міністром оборони України не приймалось будь-яких рішень щодо надання згоди на припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 0,2784 га (кадровий номер 8000000000:72:488:0422) в межах військового містечка АДРЕСА_1.
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про оренду землі" орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.
Відповідно до ст. 9 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) до повноважень Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин на їх території належить: а) розпорядження землями територіальної громади міста; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності в порядку, передбаченому цим Кодексом; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб міста; д) припинення права користування земельними ділянками у випадках, передбачених цим Кодексом; е) прийняття рішення щодо звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок; є) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок із земель державної власності, що проводяться органами виконавчої влади; ж) встановлення та зміна меж сіл, селищ, районів у містах; з) організація землеустрою; и) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; і) здійснення контролю за використанням і охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; ї) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) чи припинення використання земельної ділянки громадянами та юридичними особами в разі порушення ними вимог земельного законодавства; й) інформування населення щодо надання, вилучення (викупу) земельних ділянок; л) вирішення земельних спорів; м) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 18 Земельного кодексу України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.
За змістом ч. 1 ст. 84 Земельного кодексу України, у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Згідно з ч. 1 ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Як вже було встановлено колегією суддів вище, відповідно до рішення Виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 14.05.1963 року №647 "Про відвод земельної ділянки Київському вищому інженерно-авіаційному Військовому училищу Військово-повітряних сил під стоянку учбових літаків" оборонному відомству відведено земельну ділянку в Совках Залізничного району під стоянку учбових літаків з розміщенням учбових споруд. (т.1, а.с. 36-37).
Постановою Верховної Ради Української РСР від 18.12.1990 року №563-XII "Про земельну реформу" було постановлено оголосити з 15.03.1991 року всі землі Української РСР об`єктом земельної реформи та місцевим Радам народних депутатів, Раді Міністрів Української РСР до 15 березня 1991 року провести інвентаризацію земель усіх категорій.
У 1995 році відповідно до розпочатої в Україні земельної реформи, реалізація якої здійснювалась на підставі Постанови Верховної Ради УРСР від 18.12.1990 року №563-ХІІ "Про земельну реформу", було проведено інвентаризацію земель Міністерства оборони України в місті Києві, в тому числі земельної ділянки в/м НОМЕР_2.
Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 18.12.1990 року "Про земельну реформу", Постанови Кабінету Міністрів України від 12.01.1993 року №15 "Про порядок ведення державного земельного кадастру", рішення Київської міської Ради народних депутатів від 16.02.1992 року №163, на виконання Технічного завдання на виконання топографо-геодезичних робіт по встановленню меж землекористування, затвердженого начальником Київського міського управління земельних ресурсів, було проведено роботи по встановленню зовнішніх меж та визначення площ земельних ділянок в межах кварталів міста Києва, зайнятих підприємствами, установами та індивідуальними землекористувачами незалежно від форм власності.
По результатам виконаних робіт було складено Технічні звіти по встановленню зовнішніх меж землекористування кварталів відповідних районів міста Києва, які були передані Київському міському управлінню земельних ресурсів. Так, зокрема, Київським державним технічним університетом будівництва та архітектури було розроблено Технічний звіт по встановленню зовнішніх меж землекористування кварталу №72488 в м. Києві, обмеженого просп. Повітрофлотським, вул. Медовою, Жуляни, Залізничний район, 1997 року. (т.1, а.с. 44-56).
Роботи передбачали встановлення та обстеження зовнішньої межі землекористувань в кварталі, виготовлення планів меж, складання актів встановлення та погодження існуючих зовнішніх меж, складання технічного звіту на квартал, абрисів, планів (описів) встановлених меж, в тому числі земельних ділянок в межах кварталу №72488 з кодами з 7248812 по 7248823.
Відповідно до Положення про земельно-кадастрову інвентаризацію земель населених пунктів, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах №85 від 26.08.1997 року, чинного у період встановлення зовнішніх меж землекористування кварталу №72488 в м. Києві, визначено, що метою проведення інвентаризації земель населених пунктів було створення інформаційної бази для ведення державного земельного кадастру, регулювання земельних відносин, раціонального використання і охорони земельних ресурсів, оподаткування.
Отже, суд першої інстанції вірно встановив, що наведені документи в їх сукупності свідчать про приналежність вищевказаних земель до земель оборони, входження земельної ділянки площею 10,0356 га до складу військового містечка АДРЕСА_1 та її використання підрозділами Міністерства оборони України за цільовим призначенням.
Відповідно до п. 1 Указу Президента України від 12.12.1991 року "Про Збройні Сили України", Закону України "Про оборону України" та Закону України "Про Збройні Сили України", на базі військ Київського, Одеського, Прикарпатського військових округів, сил Чорноморського Флоту, інших військових формувань, що дислокуються на території України, крім військ, які входять до складу Стратегічних Сил Стримування, створено Збройні Сили України.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" від 10.09.1991 року було встановлено, що майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об`єктів союзного підпорядкування, розташованих на території України, є державною власністю України.
Отже, земельна ділянка в межах військового містечка АДРЕСА_1 загальною площею 10,0356 га була відведена оборонному відомству для державних потреб оборони. Землекористувачем вказаних земель було Міністерство оборони УРСР, у подальшому Міністерство оборони України, яке в межах своєї компетенції розпоряджалось вказаними землями та передавало їх своїм структурним підрозділам в оперативне управління, якими є в тому числі військові частини.
Як зазначає позивач, згідно розпорядження Державного секретаря Міністерства оборони України від 14.06.2003 року №17 "Про передання військового майна військового містечка АДРЕСА_1 до сфери управління Міністерства освіти і науки України" та згідно рішення Міністра оборони України від 04.12.2002 року №148/1859 до сфери управління Міністерства освіти і науки України на баланс Національного авіаційного університету для подальшого його використання Державним музеєм авіації передано будівлі і споруди у кількості п`яти одиниць, які розташовано на земельній ділянці 72:488:061 (номер у міському земельному кадастрі міста Києва) площею 7,1 га.
З урахуванням наведеного, у користуванні Міністерства оборони України та на обліку Київського КЕУ в межах військового містечка № НОМЕР_2 залишилась земельна ділянка площею 2,9173 га.
Відповідно до ст. 77 Земельного кодексу України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Землі оборони можуть перебувати лише в державній власності. Порядок використання земель оборони встановлюється законом.
Відповідно до ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
Підстави припинення права користування земельною ділянкою врегульовані ст. 141 Земельного кодексу України, якою визначено вичерпний перелік підстав припинення права користування земельною ділянкою.
Так, відповідно до ст. 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини; ж) передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об`єктом державно-приватного партнерства або об`єктом концесії.
За приписами ч.ч. 3, 4 ст. 142 Земельного кодексу України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.
Порядок погодження питань, пов`язаних із вилученням (викупом, відмовою) земельних ділянок передбачено Положенням про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями (далі - Положення), затвердженим наказом Міністра оборони України № 483 від 22.12.1997.
Згідно з п.п. 44, 45 Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями, затвердженого наказом Міністра оборони України №483 від 22.12.1997, за відсутністю потреби або по закінченню терміну користування землі, надані для потреб Збройних Сил України, підлягають передачі місцевим органам влади згідно з статтею 27 Земельного кодексу України. Передача земель місцевим органам влади проводиться за згодою Міністра оборони України або за його дорученням начальником розквартирування військ та капітального будівництва - начальником Головного, управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України.
Необхідність надання згоди Міністра оборони України на припинення права постійного користування, як зазначено в наказі Міністра оборони України № 483 від 22.12.1997, є засобом контролю оборонним відомством за використанням та розпорядженням земельними ділянками, наданим у постійне користування військовим частинам та установам. Вказане свідчить про налагодження єдиної системи вирішення питання передачі до складу земель запасу органів місцевого самоврядування земельних ділянок, які знаходяться у користуванні Міністерства оборони України, які для потреб Збройних Сил України не використовуються.
Київська міська рада, як на погодження Міністерством оборони України щодо вилучення земельної ділянки посилається на лист Міністерства оборони України листом №220/4810 від 13.09.2010 року. (т. 4, а.с. 76-77).
Міністерство оборони України листом №220/4810 від 13.09.2010 року розглянуто звернення щодо будівництва автомобільної дороги від Червонозоряного проспекту (поблизу примикання вул. Кіровоградської) до міжнародного аеропорту «Київ» (Жуляни), знесення будівель і споруд та припинення права користування частиною земельних ділянок орієнтовною загальною площею 1,31 га.
Однак, в даному листі лише зазначено, що на оперативному обліку в Міністерстві оборони України перебувають дві земельні ділянки на яких планується будівництво автомобільної дороги, зокрема земельна ділянка військового містечка АДРЕСА_1 загальною площею 2,9173 га (АДРЕСА_1), використовується Київським КЕУ за призначенням, згідно з наданою схемою під пляму забудови підпадає земельна ділянка орієнтовною площею 1,19 га. Також у вказаному листі зазначено, що вилучення або відчуження земельних ділянок Міністерства оборони України згідно з Положенням про Комісію з контролю за використанням відчуженням земель оборони та інших земель державної власності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2010 року №439, можливо після прийняття окремого протокольного рішення Кабінету Міністрів України відповідно до пропозицій, наданих комісією.
В подальшому рішенням Київської міської ради від 31.03.2011 року №118/5505 «Про надання земельної ділянки комунальному підприємству «Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва» для будівництва під`їзної автомобільної дороги від Червонозоряного проспекту (поблизу примикання вул. Кіровоградської) до міжнародного аеропорту «Київ» (Жуляни) у Солом`янському районі м. Києва», а саме пунктом 2 припинено зокрема Київському вищому інженерно-авіаційному військовому училищу військово-повітряних сил право користування частиною земельної ділянки площею 0,95 га, відведеної відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 14.05.1963 року №647 «Про відвод земельної ділянки Київському вищому інженерно-авіаційному Військовому училищу Військово-повітряних сил під стоянку учбових літаків» (лист Міністерства оборони України від 13.09.2010 року №220/4810) та відведено її до земель запасу транспорту. (т.3, а.с. 112-114).
При цьому, як вбачається зі змісту листа №220/4810 від 13.09.2010 року Міністерства оборони України, що вилучення або відчуження земельних ділянок Міністерства оборони України згідно з Положенням про Комісію з контролю за використанням відчуженням земель оборони та інших земель державної власності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2010 року №439, можливо після прийняття окремого протокольного рішення Кабінету Міністрів України відповідно до пропозицій, наданих комісією. (т. 4, а.с. 76-77).
В той же час, колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять будь-яких окремих протокольних рішень Кабінету Міністрів України щодо вилучення або відчуження земельних ділянок Міністерства оборони України.
Отже, остаточного погодження Міністерством оборони України, або Київським КЕУ (як безпосереднім землекористувачем земельної ділянки військового містечка АДРЕСА_1) про припинення права постійного користування та дозволів про передачу спірної земельної ділянки площею 0,2784 га (кадастровий номер 800000000000:72:488:0422) не видавалось, оскільки таке погодження можливо було тільки після окремих протокольних рішень Кабінету Міністрів України, який матеріали справи не містять.
Будь-яких рішень уповноважених органів виконавчої влади про припинення права користування земельною ділянкою площею 0,2784 га (кадастровий номер 8000000000:72:488:0422) в межах військового містечка № НОМЕР_2 також не надано.
З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що матеріали справи не містять доказів припинення права користування Міністерства оборони України на земельну ділянку площею 0,2784 га в межах військового містечка АДРЕСА_1 у встановленому законодавством порядку.
Також колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд вірно звернув увагу, що згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 20 Земельного кодексу України при встановленні цільового призначення земельних ділянок здійснюється віднесення їх до певної категорії земель та виду цільового призначення. При зміні цільового призначення земельних ділянок здійснюється зміна категорії земель та/або виду цільового призначення. Віднесення земельних ділянок до певної категорії та виду цільового призначення земельних ділянок здійснюється щодо: земельних ділянок, якими розпоряджаються Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, - за рішенням відповідного органу; земельних ділянок приватної власності - їх власниками.
За приписами ч. 7 ст. 20 Земельного кодексу України, якщо земельна ділянка відноситься до земель оборони зміна цільового призначення земельних ділянок погоджується з Міністерством оборони України або органом державної влади, що здійснює керівництво військовим формуванням, до сфери управління якого належить військова частина, установа, військово-навчальний заклад, підприємство та організація, яка використовує землі оборони на праві постійного користування.
Втім, доказів надання погодження зміни цільового призначення спірної земельної ділянки в порядку ч. 7 ст. 20 Земельного кодексу України так само у справі відсутні.
Колегія суддів також звертає увагу, що зі змісту оскаржуваного рішення Київської міської ради слідує, що підставою для передачі в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Лендер Груп" спірної земельної ділянки площею 0,2784 га (кадастровий номер 8000000000:72:488:0422) для будівництва, експлуатації та обслуговування автозаправної станції з об`єктами сервісного обслуговування на АДРЕСА_1, є перехід права власності на майно (договори купівлі-продажу від 31 січня 2017 року №88 та від 31 січня 2017 року №89).
В той же час, як вже вище встановлено колегією суддів, будівля металевого сховища по ГП №17 площею 330,00 кв.м, яка за актом приймання-передачі від 19.11.2011 року передана до КП "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва" для подальшого розбирання, не підпала під пляму забудови, не була розібрана, не знищена фізично, а право держави Україна на вказаний об`єкт нерухомого військового майна в складі військового містечка АДРЕСА_1 припинено не було, що говорить про безпідставність посилань Київської міської ради на положення ст. 120 Земельного кодексу України, як на правову підставу для надання спірної земельної ділянки в оренду відповідачу-2.
Колегія суддів також звертає увагу, що в матеріалах справи наявний правовий висновок до проекту рішення Київської міської ради «Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю «Лендер Груп» в оренду земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування автозаправної станції з об`єктами сервісного обслуговування на АДРЕСА_1» (Д-8188) в якому вказано, що відповідно до інформації зазначеної в довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 02.05.2019 року №165243326, яка додана до проекту рішення Київської міської ради, земельна ділянка на сьогоднішній день перебуває під арештом та відсутня інформація про його зняття. (т.2, а.с. 15).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.10.2021 року у справі №910/18647/19 зазначає, що перебування майна під арештом, накладеним відповідно до вимог закону, правомірно обмежує права власника щодо цього майна.
Отже, приймаючи рішення про затвердження проекту відведення спірної земельної ділянки, поза увагою з боку Київської міської ради залишилися суперечливі та взаємонеузгоджені відомості, що містяться в складі Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ "Лендер Груп" для будівництва, експлуатації та обслуговування автозаправної станції з об`єктами сервісного обслуговування на АДРЕСА_1, а саме: Київською міською радою не було встановлено жодних правових підстав, причин та передумов, з яких земельна ділянка під кодом 72:488:0422 за період з 16.02.2017 року по 12.10.2017 року змінила свого землекористувача з Київського КЕУ на ТОВ "Лендер Груп" та на якій підставі відповідно до чинного законодавства була здійснена така зміна. Також, Київською міською радою не було враховано відсутності належного погодження Міністерства оборони України щодо вилучення або відчуження земельних ділянок Міністерства оборони України.
За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
У відповідності до ч. 1 ст. 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
Крім того, згідно зі ст. 21 Земельного кодексу України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для: а) визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; б) визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; в) відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною; г) притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення Київської міської ради від 13.02.2020 року №107/8277 "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Лендер Груп" в оренду земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування автозаправної станції з об`єктами сервісного обслуговування на АДРЕСА_1" прийнято з порушенням вимог ст.ст. 20, 116, 140, 141 Земельного кодексу України, та прийняте поза межами повноважень, визначених ст.ст.122-124 цього Кодексу.
З огляду на викладене, місцевим господарським судом обґрунтовано задоволено позовні вимоги позивачів про визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради Х сесії VIII скликання від 13.02.2020 №107/8277 "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Лендер Груп" в оренду земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування автозаправної станції з об`єктами сервісного обслуговування на АДРЕСА_1".
Щодо вимог позивачів про скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 800000000000:72:488:0422 у Державному земельному кадастрі та зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у м. Києві скасувати запис у Поземельній книзі про державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 800000000000:72:488:0422 і перенести відомості щодо земельної ділянки кадастровий номер 800000000000:72:488:0422 до архівного шару Національної кадастрової системи України.
Згідно з ч. 1 ст. 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр" державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами; державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.
Частиною 1 ст. 6 Закону України "Про Державний земельний кадастр" визначено, що ведення та адміністрування Державного земельного кадастру забезпечуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку.
За змістом ч. 1 ст. 25 Закону України "Про Державний земельний кадастр" поземельна книга є документом Державного земельного кадастру, який містить такі відомості про земельну ділянку: а) кадастровий номер; б) площа; в) місцезнаходження (адміністративно-територіальна одиниця); г) склад угідь; ґ) цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); д) нормативна грошова оцінка; е) відомості про обмеження у використанні земельної ділянки; є) відомості про межі частини земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; ж) кадастровий план земельної ділянки; з) дата державної реєстрації земельної ділянки; и) інформація про документацію із землеустрою, на підставі якої здійснена державна реєстрація земельної ділянки, а також внесені зміни до цих відомостей; і) інформація про власників (користувачів) земельної ділянки відповідно до даних про зареєстровані речові права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; ї) дані про бонітування ґрунтів.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 25 Закону України "Про Державний земельний кадастр" поземельна книга відкривається одночасно з державною реєстрацією земельної ділянки. Поземельна книга ведеться в паперовій та електронній (цифровій) формі.
Частиною 13 ст. 79-1 Земельного кодексу України визначено, що земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі: поділу або об`єднання земельних ділянок; скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації; якщо речове право на земельну ділянку, зареєстровану в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", не було зареєстровано протягом року з вини заявника. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).
Враховуючи викладені вище вимоги, та той факт, що зазначена земельна ділянка в/м № НОМЕР_2 у встановленому законодавством порядку не вибувала з державної власності, віднесена до категорії земель оборони, її цільове призначення не було змінено у встановленому законом порядку, і станом на час розгляду справи земельна ділянка в/м № НОМЕР_2 площею 0,2784 га віднесена до земель оборони та є державною власністю, державна реєстрація спірної земельної ділянки, проведена 31.08.2017 року є незаконною, позовні вимоги в частині скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 800000000000:72:488:0422 у Державному земельному кадастрі правомірно задоволені судом першої інстанції.
Відповідно до ч. 10 ст. 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: поділу чи об`єднання земельних ділянок; якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника; ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.
Пунктом 114 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051, встановлено, що державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: 1) поділу чи об`єднання земельних ділянок - на підставі заяви про державну реєстрацію земельних ділянок, які утворилися в результаті такого поділу чи об`єднання; 2) коли протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстроване з вини заявника, - на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманої шляхом безпосереднього доступу до зазначеного Реєстру; 3) ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки, яке набрало законної сили в установленому законодавством порядку.
При цьому, п. 114 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051, передбачено, що у разі скасування державної реєстрації з підстав, зазначених у підпунктах 2, 3 цього пункту, Державний кадастровий реєстратор у десятиденний строк повідомляє про це за формою згідно з додатком 23 особу, за заявою якої здійснено державну реєстрацію земельних ділянок, а в разі наявності зареєстрованих речових прав на неї - суб`єктів таких прав.
Відомості про земельну ділянку у разі скасування її державної реєстрації: набувають статусу архівних за рішенням Державного кадастрового реєстратора; відображаються на кадастровій карті в архівному шарі даних геоінформаційної системи; зберігаються в Державному земельному кадастрі постійно разом з відомостями про відповідного Державного кадастрового реєстратора, дату та час набуття статусу архівних такими відомостями.
Частиною 4 ст. 25 Закону України "Про Державний земельний кадастр" передбачено, що у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки поземельна книга закривається.
Відповідно до п. 57 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051, поземельна книга закривається у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки у випадках, визначених пунктом 114 цього Порядку, та у разі виправлення помилки відповідно до пункту 156-2 цього Порядку.
Отже, положеннями Закону України "Про Державний земельний кадастр" та Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051, передбачений чіткий алгоритм дій Державного кадастрового реєстратора у разі ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки та набрання ним законної сили в установленому законодавством порядку.
Відтак, оскільки вказаними положеннями законодавства прямо передбачено, що в такому випадку поземельна книга закривається, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог позивачів в частині зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у місті Києві скасувати запис у Поземельній книзі про державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 800000000000:72:488:0422.
В свою чергу, з огляду на положення вищевказаного Закону та п. 9 Порядку, скасування державної реєстрації земельних ділянок (в тому числі в разі ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки), а також прийняття рішення про набуття відомостями про земельну ділянку статусу архівних, належить до повноважень Державного кадастрового реєстратора Держгеокадастру та державних кадастрових реєстраторів його територіальних органів.
Тому, судом першої інстанції з врахуванням того, що підставою для скасування державним кадастровим реєстратором реєстрації земельної ділянки та прийняття ним рішення про набуття відомостями про земельну ділянку статусу архівних є, зокрема, рішення суду про скасування державної реєстрації земельної ділянки, яке набрало законної сили, вірно зазначено, що позовні вимоги позивачів про зобов`язання відповідача-3 перенести відомості щодо земельної ділянки кадастровий номер 800000000000:72:488:0422 до архівного шару Національної кадастрової системи України, наразі є передчасними, а тому не підлягають задоволенню.
Щодо зави відповідача 2 про застосування наслідків спливу позовної давності колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Частиною 1 ст. 261 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
До позовних вимог про витребування майна на підставі статей 387, 388 ЦК України застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки. При цьому, у спірних правовідносинах визначальним є обізнаність потенційного позивача саме про факт порушення його права, а не проінформованість про певні обставини щодо обліку майна чи його передачі.
Закон також не пов`язує перебіг позовної давності за віндикаційним позовом ані з укладенням певних правочинів щодо майна позивача, ані з фактичним переданням майна порушником, який незаконно заволодів майном позивача, у володіння інших осіб.
Викладене узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, висловленим у постанові від 26 листопада 2019 року у справі № 914/3224/16 (провадження № 12-128гс19).
Як вбачається з матеріалів справи, з даним позовом позивачі звернулись до суду 05.01.2021 року, що вбачається з поштового штемпеля. (т.2, а.с. 380).
Товариство з обмеженою відповідальністю "Лендер Груп" в свою чергу вважає, що спірний нежитловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 330 кв.м вибув із власності позивача-2 з волі за згодою Міністерства оборони України за відплатним договором ще у 2011 році.
Тому, на думку відповідача-2, позивачі мали три роки, починаючи з 2011 року, для звернення з позовом про витребування майна з чужого володіння, однак такий строк був пропущений.
Втім, колегія суддів зазначає, що оскільки ні Міністром оборони України, ні Київським КЕУ, земельна ділянка не відчужувалась, будь-яких рішень щодо надання згоди на припинення права користування спірною земельною ділянкою не приймалось, що встановлено вище, колегія суддів вважає, що позивачі не знали й не могли знати та передбачити можливість порушення своїх прав діями третіх осіб.
В той же час, як зазначають позивачі, лише 10.01.2018 року посадовими особами КЕУ під час моніторингу відомостей Державного земельного кадастру, які оприлюднені на Публічній кадастровій карті, встановлено факт неправомірної реєстрації у Державному земельному кадастрі в межах землекористування оборонного відомства земельної ділянки з кадастровим номером 800000000000:72:488:0422 площею 0,2784 га.
Крім того, колегія суддів зазначає, що передача земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "Лендер Груп" в оренду для будівництва, експлуатації та обслуговування автозаправної станції з об`єктами сервісного обслуговування на АДРЕСА_1 відбулась у 2020 році.
З огляду на викладені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що позивачами не було пропущено строків позовної давності щодо вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння.
З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2021 року прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Лендер Груп" та Київської міської ради задоволенню не підлягають.
Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданих апеляційних скаргах, скаржниками не було надано суду апеляційної інстанції.
Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції було надано скаржникам вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.
Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційних скаргах, не вбачається.
Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.
Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Лендер Груп" та Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2021 року у справі №910/361/21 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2021 року у справі № 910/361/21 залишити без змін.
3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/361/21.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 12.07.2022 року.
Головуючий суддя О.В. Агрикова
Судді М.Г. Чорногуз
А.О. Мальченко
скопійовано
-
скопійовано
-
