ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2022 року

м. Київ

cправа № 910/17897/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючий), Львова Б.Ю., Селіваненка В.П.,

за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,

представників учасників справи:

позивача - Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (далі - ДП "Адміністрація морських портів України", позивач, скаржник) - Супруна С.В. (самопредставництво),

відповідачів:

1) Антимонопольного комітету України (далі - АМК України) - Данилова К.О. (самопредставництво);

2) Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - Південний міжобласний АМК) - Лещенка Г.В. (самопредставництво);

3) Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - Миколаївський обласний АМК) - Данилова К.О. (самопредставництво),

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" (далі - ПАТ "Укррічфлот") - Денисенка О.М. (адвокат),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ДП "Адміністрація морських портів України"

на рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.2021 (головуючий - суддя Бондаренко - Легких Г.П.) та

постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.01.2022 (головуючий - суддя Євсіков О.О., судді: Попікова О.В., Корсак В.А.)

у справі №910/17897/20

за позовом ДП "Адміністрація морських портів України"

до АМК України, Південного міжобласного АМК, Миколаївського обласного АМК,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: ПАТ "Укррічфлот"

про визнання недійсними рішення Миколаївського обласного АМК та рішення АМК України.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Вступ

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання недійсними рішення Миколаївського обласного АМК та рішення АМК України.

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. ДП "Адміністрація морських портів України" звернулась до суду з позовом до відповідачів, в якому просила визнати недійсними рішення Миколаївського обласного АМК від 03.05.2019 №6-ріш (далі - рішення від 03.05.2019 №6-ріш) та рішення АМК України від 20.08.2020 №539-р у справі №2-26.215/60-2017 (далі - рішення від 20.08.2020 №539-р).

1.1.1. Позов мотивовано тим, що Миколаївське обласне АМК розглянуло справу про порушення законодавства про захист економічної конкуренції №2-26.215/60-2017 за заявою ПАТ "Укррічфлот" та 03.05.2019 винесло відповідне рішення №6-ріш.

1.1.2. Не погодившись з цим рішенням, на підставі статті 57 Закону України "Про захист економічної конкуренції", позивач звернувся до АМК України, який рішенням від 20.08.2020 №539-р залишив без змін рішення Миколаївського обласного АМК.

1.1.3. Посилаючись на статті 59, 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон № 2210-III), позивач вважає, що вказані рішення підлягають визнанню недійсними, оскільки при їх прийнятті не були доведені обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими, викладені у рішеннях висновки не відповідають обставинам справи, були порушені та неправильно застосовані норми матеріального і процесуального права.

2. Короткий зміст рішень суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.06.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.01.2022, у задоволенні позову відмовлено повністю.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. ДП "Адміністрація морських портів України" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.01.2022 у справі №910/17897/20; прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. На обґрунтування своєї правової позиції у поданій касаційній скарзі ДП "Адміністрація морських портів України" з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) вказує, що судом апеляційної інстанції застосовано норми права - "Порядку обліку та використання коштів від портових зборів", затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013 №316 та статті 19, 21 Закону України "Про морські порти України", без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 30.09.2019 у справі №915/868/18 та у постанові Вищого господарського суду України від 18.04.2017 у справі №915/883/16.

4.2. Із посиланням на пункт 2 частини другої статті 287 ГПК України скаржник обґрунтовує касаційну скаргу необхідністю відступлення від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №910/17604/20 щодо застосування статей 19, 21, 22 Закону України "Про морські порти України" та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні. При цьому скаржник вказує на встановлення нового висновку із врахуванням норм наказу Міністерства інфраструктури України № 316 від 27.05.2013 "Про портові збори".

4.3. Із посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України скаржник у касаційній скарзі зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права, а саме щодо питання застосування статті 8 Закону України "Про морські порти України", статті 14 Водного кодексу України, статті 12 Кодексу торговельного мореплавства України у подібних правовідносинах щодо компетенції встановлення меж акваторій морських портів України, в тому числі встановлення меж акваторії морського порту Миколаїв.

5. Позиція інших учасників справи

5.1. У відзивах на касаційну скаргу АМК України, Південний міжобласний АМК, Миколаївський обласний АМК та ПАТ "Укррічфлот" заперечують проти доводів скаржника, зазначаючи про їх незаконність та необґрунтованість, і просять залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

6.1. Миколаївський обласний АМК за результатами розгляду справи №2-26.215/60-2017 03.05.2019 постановив рішення №6-ріш "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу", пунктом 1 резолютивної частини якого визнано дії ДП "Адміністрація морських портів України", що полягають в створенні перешкод для проведення ПАТ "Укррічфлот" навантажувально-розвантажувальних робіт за схемою "борт-борт" у березні-квітні 2016 року та непідтвердженні у серпні 2016 року заходу суден та плавзасобів вказаного суб`єкта господарювання до Миколаївського морського порту, з метою проведення таких робіт з підстав, не передбачених законодавством, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 3 статті 50, частини першої статті 15 Закону №2210-III, у вигляді антиконкурентних дій органу адміністративно-господарського управління та контролю, які можуть призвести до обмеження конкуренції.

6.1.1. В пункті 2 резолютивної частини вказаного рішення визнано ДП "Адміністрація морських портів України" таким, що протягом 2016 - квітня 2019 років займало монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг з надання доступу до об`єктів портової інфраструктури, які належать ДП "Адміністрація морських портів України" на праві господарського відання та які використовуються або можуть бути використані з метою проведення навантажувально-розвантажувальних робіт за схемою "борт-борт", в межах акваторії Миколаївського морського порту, оскільки на цьому ринку в нього не було (немає) жодного конкурента.

6.1.2. Пунктом 3 резолютивної частини рішення визнано дії ДП "Адміністрація морських портів України", які полягали у висуванні протягом 2016-квітня 2019 років вимог з оплати робіт, витрати на які покриваються портовими зборами, споживачам, у тому числі ПАТ "Укррічфлот", що виявили намір використовувати об`єкти портової інфраструктури, які належать ДП "Адміністрація морських портів України" на праві господарського відання, для проведення навантажувально-розвантажувальних робіт за схемою "борт-борт", порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50, частиною першою статті 13 Закону № 2210-III - зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку у вигляді дій, що можуть призвести до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

6.1.3. За вчинення порушення, зазначеного в пунктом 3 резолютивної частини рішення, накладено на ДП "Адміністрація морських портів України" штраф у розмірі 68 000,00 гривень (пункт 4 рішення від 03.05.2019 №6-ріш).

6.1.4. Зобов`язано ДП "Адміністрація морських портів України" припинити порушення, зазначене в пунктом 3 резолютивної частини рішення, шляхом припинення висування вимог з оплати робіт, витрати на які покриваються портовими зборами, про що повідомити територіальне відділення протягом двох місяців з дня одержання рішення у цій справі.

6.2. При прийнятті рішення від 03.05.2019 №6-ріш Миколаївський обласний АМК виходив, зокрема, з такого:

(72) Територіальним відділенням згідно з положеннями Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб`єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням АМК від 05.03.2020 №49-р, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01.04.2002 за № 317/6605 (далі - Методика), було проведено дослідження стану конкуренції на ринку надання послуг з проведення навантажувально-розвантажувальних робіт з використанням об`єктів портової інфраструктури Миколаївського морського порту;

(78) … для здійснення навантажувально-розвантажувальних робіт у морському порту використовуються, зокрема, такі об`єкти портової інфраструктури, як акваторія та причали;

(79) … товаром, згідно з положеннями Методики, є послуги з проведення навантажувально-розвантажувальних робіт з використанням об`єктів портової інфраструктури Миколаївського морського порту;

(80) Надавачами (продавцями) даних послуг є суб`єкти господарювання, які мають право доступу до об`єктів портової інфраструктури, розташованих в межах Миколаївського морського порту;

(81) … послуги з виконання навантажувально-розвантажувальних робіт можуть надаватись їх замовникам без використання причалів морського порту, у спосіб проведення НРР за схемою «борт-борт» в акваторії порту. Таким методом протягом 2016-квітня 2019 років НРР здійснювали наступні суб`єкти господарювання: МРП АСК «Укррічфлот», ТОВ «Сервіс Транс» та ТОВ СП «Нібулон»;

(82) Основними споживачами (покупцями) послуг з проведення навантажувально-розвантажувальних робіт з використанням об`єктів портової інфраструктури є вантажовласники, морські агенти, експедиторські компанії та інші суб`єкти господарювання, які мають потребу у здійсненні НРР;

(85) Враховуючи специфічний характер проведення навантажувально-розвантажувальних робіт, що полягає у неможливості їх проведення без використанням об`єктів портової інфраструктури, вищенаведені послуги не мають замінників. Отже, за таких обставин товарними межами ринку є послуги з проведення навантажувально-розвантажувальних робіт з використанням об`єктів портової інфраструктури Миколаївського морського порту;

(87) Територіальними межами задоволення попиту споживачів послуг з проведення навантажувально-розвантажувальних робіт з використанням об`єктів портової інфраструктури є межі Миколаївського морського порту, в яких розташовані об`єкти портової інфраструктури;

(89) Часовими межами ринку послуг з проведення навантажувально-розвантажувальних робіт з використанням об`єктів портової інфраструктури Миколаївського морського порту визначено період з 2016 року по квітень 2019 року;

(90) Бар`єрами доступу на ринок є адміністративні бар`єри, пов`язані з необхідністю укладення договорів з ДП «АМПУ», предметом яких є надання права доступу до (або використання) об`єктів портової інфраструктури Миколаївського морського порту. Окрім того, вхід на даний ринок характеризується наявністю економічних бар`єрів, пов`язаних з необхідністю понесення значних фінансових витрат на організацію процесу проведення навантажувально-розвантажувальних робіт, купівлю (набуття в оренду) спеціалізованих засобів (портових кранів, плавкранів, інших спеціалізованих засобів);

(91) Виходячи із результатів проведеного дослідження, ринок надання послуг з проведення навантажувально-розвантажувальних робіт з використанням об`єктів портової інфраструктури Миколаївського морського порту є конкурентним, оскільки зазначені послуги можуть надаватися значною кількістю продавців (надавачів) послуг, які на визначених законодавством підставах отримали право доступу до об`єктів портової інфраструктури з метою проведення НРР;

(93) Заявник (третя особа) на підставі договору про надання послуг з перевалки вантажу від 28.12.2015 №26-12-15 з ТОВ «МТА сервіс ЛТД» (далі - Договір від 28.12.2015) взяв на себе зобов`язання протягом дії договору власними силами виконувати перевантаження з суден та перевезення вантажу - кокс з зовнішнього рейду або причалу Миколаївського морського торгового порту на склад на території Філії «Миколаївський річковий порт» АСК «Укррічфлот» (п. 4.9 Договору №26-12-15 від 28.12.2015 та Додаткова угода № 2 до Договору № 26-12-15 від 28.12.2015). З метою виконання своїх договірних зобов`язань, Заявник здійснює заходи в Миколаївському морському порту та використовує його акваторію, яка є об`єктом портової інфраструктури загального користування згідно зі ст. 1 Закону України «Про морські порти України»;

(96) … «послуги по організації НРР за схемою «борт-борт» біля причалів силами та засобами клієнта» до 23.03.2016 року ніким у Адміністрації МФ не замовлялись, тому Адміністрацією МФ не надавались;

(104) Наказом МФ ДП «АМПУ» від 23.03.2016 №188 «Про затвердження та введення в дію вільної ціни (тарифу) на використання причалу №12 для навантаження зернових вантажів на т/х «АNТНЕІА» за схемою «борт-борт» було затверджено та введено в дію вільну ціну (тариф) на використання причалу №12 для навантаження зернових вантажів на т/х «АNТНЕІА» за схемою «борт-борт»;

(105) 23.03.2016 між Адміністрацією МФ і Заявником (третьою особою) був укладений договір №42-ПМИФ-16 від 23.03.2016, предметом якого є надання Адміністрацією МФ замовнику (в особі - Філії Миколаївський річковий порт) послуг з використання причалу №12 для навантаження зернових вантажів на т/х «АNТНЕІА» за схемою «борт-борт»;

(142) Наказом МФ ДП «АМПУ» від 15.04.2016 №267 «Про затвердження та введення в дію вільної ціни (тарифу) надання послуг по організації НРР за схемою «борт-борт» біля причалів силами та засобами клієнта» затверджено та введено в дію вільну ціну (тариф) за вказані послуги у розмірі 9,70 грн/т;

(148) Причиною видання МФ ДП «АМПУ» наказу від 15.04.2016 №267 була, зокрема, необхідність визначення вартості послуги Адміністрації МФ для надання Заявнику (третій особі, яка систематично зверталася до Філії з листами щодо надання дозволів на проведення НРР за схемою «борт-борт») та іншим суб`єктам господарювання можливості безпечно та ефективно проводити НРР за схемою «борт-борт» на акваторії Миколаївської філії ДП «АМПУ» біля причалів ДП «АМПУ» силами та засобами клієнта;

(191) 04.08.2016 №1105 МРП АСК «Укррічфлот» знову ж таки проінформувала МФ ДП «АМПУ» про власну позицію та незгоду здійснювати оплату послуг з організації НРР за схемою «борт-борт», звертаючи увагу на понесення значних збитків у разі створення з боку Адміністрації МФ перешкод при проведенні НРР;

(192) В той же час, 04.08.2016 о 22:00 год після виходу з Миколаївського річкового порту та направлення капітаном буксиру БТ-431 радіо-запиту диспетчерській службі Миколаївського морського порту щодо отримання дозволу на захід судна для швартування до судна «LEVANTES», від диспетчера було отримано відмову на здійснення заходу;

(193) Листом від 05.08.2016 № 18-14/4522 Філія, посилаючись на п. 5.6 Зводу звичаїв, повідомила Заявника, що його судна не були підтверджені портом у зв`язку з неподанням заявки на отримання послуг, передбачених Договором про взаємодію;

(194) Також листом від 05.08.2016 №Кп-26/112-16 Капітан Миколаївського морського порту повідомив Заявника, що Головний диспетчер порту не підтвердив прийом плавзасобів МРП АСК «Укррічфлот», тому 05.08.2016 начальник чергової зміни служби капітана морського порту на прохання капітана БТ-431 з КПл-17 дозволити підхід до борту судна «LEVANTES» відмовив у заході та запропонував негайно вирішити це питання з «Миколаїв-Радіо-2». Цим же листом Капітаном порту було зазначено, що без підтвердження портом підхідного нотіса флоту чергова служба капітана морського порту не може погоджувати його вхід в акваторію морського порту;

(212) …. комплексний аналіз … пояснень МФ ДП «АМПУ» свідчить, що основною метою надання послуги з організації НРР за схемою «борт-борт» біля причалу силами та засобами клієнта є забезпечення Адміністрацією МФ безпеки судноплавства на судноплавних шляхах та документальне оформлення операцій з вантажами;

(224) Розділ II вказаного Порядку (Порядку використання коштів від портових зборів) регламентує порядок використання коштів від портових зборів. Пунктом 2.1 цього розділу визначено, що кошти від корабельного збору використовуються: … на заходи, пов`язані із забезпеченням безпеки судноплавства на судноплавних шляхах;

(225) Згідно з пунктом 2.2 розділу ІІ Порядку використання коштів від портових зборів, кошти від причального збору використовуються: … на утримання та обслуговування причальних споруд і прилеглих до них територій;

(226-227) … законодавець передбачив особливості справляння причального збору під час проведення НРР за схемою «борт-борт», а саме: п. п. 5.4, 5.5 Порядку справляння зборів визначено, що: … у разі коли операція виконується … за варіантом «судно-судно», ставка причального збору застосовується зі знижкою 50 відсотків … судна, що стоять лагом до іншого судна, ошвартованого біля причалу, або ошвартовані біля причалу носом чи кормою, сплачують 50 відсотків ставки причального збору;

(230) … даними положеннями закріплено фінансування витрат власників причалів на їх утримання за рахунок судновласників, які використовують зазначені об`єкти портової інфраструктури для проведення навантажувально-розвантажувальних робіт, в тому числі за схемою «борт-борт»;

(261) … в результаті ненадання дозволу на захід судна до Миколаївського морського порту (зокрема, обумовлення заходу судна поданням заявки на послуги, які не є обов`язковими згідно законодавства та покриваються портовими зборами), Заявник (третя особа) фактично був відсторонений від виконання НРР згідно укладеного зі своїм контрагентом договору. Товариство вимушено було нести необґрунтовані фінансові витрати, що могло мати негативний вплив на його господарську діяльність та порушення технологічного процесу;

(262) Вищенаведена поведінка Відповідача в адміністративній справі (використання повноважень щодо надання дозволу на вхід/вихід судна до морського порту) свідчить про фактичне усунення третьої особи з ринку здійснення НРР, що призводить (може призвести) до обмеження його конкурентоспроможності, відповідно, й обмеження конкуренції на ринку надання послуг з виконання навантажувально-розвантажувальних робіт у межах Миколаївського морського порту;

(278) При цьому … за кожний суднозахід в акваторію Миколаївського морського порту Заявник (третя особа) як судновласник в повному обсязі здійснив передплату портових зборів, визначених законодавством України (зокрема причальний, корабельний, адміністративний та санітарний);

(284) …. перевантаження вантажу за схемою «борт-борт» є більш економічно вигідним у порівнянні з «класичною» схемою організації НРР із залучення причальної інфраструктури. Суб`єкти господарювання, які проводять НРР за схемою «борт-борт», завдяки власним досягненням здобувають конкурентні переваги на іншими учасниками ринку, які навантажують судна з причалу. В той же час дії МФ ДП «АМПУ» щодо нав`язування додаткової оплати необґрунтованих послуг шляхом вчинення перешкод під час заходу судна до порту виключає можливість для суб`єкта господарювання вільно реалізовувати власні конкурентні переваги на ринку;

(336) … товаром, щодо якого визначається монопольне становище, є послуги з надання доступу до об`єктів портової інфраструктури, які належать ДП «АМПУ» на праві господарського відання та які використовуються або можуть бути використані з метою проведення навантажувально-розвантажувальних робіт за схемою «борт-борт», які надаються Філією, зокрема, шляхом:

- використання місця для перевантаження вантажу на зовнішньому рейді порту силами та засобами генекспедитора;

- організації НРР на внутрішньому рейді порту силами та засобами клієнта; - використання рейдового портового пункту №2 (р-н «Дідової хати») для перевантаження вантажу силами та засобами клієнта;

- організації НРР за схемою «борт-борт» біля причалів силами та засобами клієнта;

- використання у період з 23.03.2016-27.03.2016 року причалу №12 для перевантаження зернових вантажів на т/х «ANTHEIA» за схемою «борт-борт»;

(337) Продавцем товару є: ДП «АМПУ» в особі МФ, оскільки саме ДП «АМПУ» в особі Філії наділене правом господарського відання за об`єктами портової інфраструктури, а саме - причалами та акваторією Миколаївського морського порту, які можуть використовуватись для проведення суб`єктами господарювання навантажувально-розвантажувальних робіт за схемою «борт-борт»;

(338) Основними покупцями (споживачами) послуг, щодо яких проводилось дослідження, є судновласники (юридична або фізична особа, яка експлуатує судно від свого імені, незалежно від того, чи є вона власником судна, чи використовує на інших законних підставах), які мають намір використовувати об`єкти портової інфраструктури Миколаївського морського порту; суб`єкти господарювання, які в установленому законодавством порядку набули статусу портового оператора, а також інші суб`єкти господарювання, які використовують або мають намір використовувати об`єкти портової інфраструктури;

(343) За результатами проведеного дослідження територіальним відділенням було з`ясовано, що послуги з надання доступу до об`єктів портової інфраструктури, які належать ДП «АМПУ» на праві господарського відання та які використовуються або можуть бути використані з метою проведення навантажувально-розвантажувальних робіт за схемою «борт-борт», надаються Філією відповідно до надісланих споживачами заявок в рамках укладених договорів;

(344) Дані послуги не можуть бути замінені послугами з проведення НРР лише з використанням причалів, оскільки з точки зору споживача такий вид виконання робіт характеризується значними фінансовими витратами та потребує зміни логістичного ланцюга транспортування вантажів, який заздалегідь визначений вантажовласником або його представниками. Отже, за таких обставин товарними межами ринку є послуги з надання доступу до об`єктів портової інфраструктури, які належать ДП «АМПУ» на праві господарського відання та які використовуються або можуть бути використані з метою проведення навантажувально-розвантажувальних робіт за схемою «борт-борт», які надаються Філією;

(384) … територіальними (географічними) межами ринку, який досліджується, є межі акваторії Миколаївського морського порту;

(387) … часовими межами ринку послуг з надання доступу до об`єктів портової інфраструктури, які належать ДП «АМПУ» на праві господарського відання та які використовуються або можуть бути використані з метою проведення навантажувально-розвантажувальних робіт за схемою «борт-борт», які надаються Філією, зокрема, наступним шляхом:використання місця для перевантаження вантажу на зовнішньому рейді порту силами та засобами генекспедитора; організації НРР на внутрішньому рейді порту силами та засобами клієнта; - використання рейдового портового пункту № 2 (р-н «Дідової хати») для перевантаження вантажу силами та засобами клієнта; організації НРР за схемою «борт-борт» біля причалів силами та засобами клієнта; використання у період з 23.03.2016-27.03.2016 року причалу №12 для перевантаження зернових вантажів на т/х «ANTHEIA» за схемою «борт-борт», визначаються період 2016 - квітень 2019 р.р;

(388) В силу діючих положень законодавства, а також наявних договірних відносин, на досліджуваному ринку діяльність з надання вищенаведених послуг здійснює лише ДП «АМПУ» в особі Миколаївської філії;

(389) Діючі наразі положення законодавства виключають можливість надання послуг доступу до об`єктів портової інфраструктури, які належать ДП «АМПУ» на праві господарського відання та які використовуються або можуть бути використані з метою проведення навантажувально-розвантажувальних робіт за схемою «борт-борт», які надаються Філією іншим, окрім МФ ДП «АМПУ», суб`єктом господарювання;

(390) Бар`єрами для вступу потенційних конкурентів на ринок є адміністративні обмеження, пов`язані із необхідністю отримання дозвільних документів на виділення земельних ділянок для побудови об`єктів портової інфраструктури; реєстрація та включення морського порту до Реєстру морських портів України, а також Реєстру гідротехнічних споруд морських портів України; отримання дозвільних документів на будівництво таких об`єктів портової інфраструктури, як причали, під`їзні залізничні колії та інших. Окрім того, учасник ринку повинен мати у користуванні акваторію, яка придатна для обслуговування морських суден та забезпечення проведення навантажувально-розвантажувальних робіт за схемою «борт-борт». При цьому варто зазначити, що діючі наразі норми законодавства визначають, що відведення акваторії морського порту (надання в користування) Адміністрації морських портів України здійснюється на підставі рішення Кабінету Міністрів України;

(391) Економічні бар`єри входження потенційних учасників на ринок послуг з користування та доступу до об`єктів портової інфраструктури морського порту пов`язані із необхідність купівлі або ж набуття в оренду таких об`єктів, забезпечення їх експлуатації, що передбачає вагомі матеріально-фінансові затрати для суб`єкта господарювання;

(392) Таким чином, за результатами дослідження, здійсненого відповідно до Методики, ДП «АМПУ» в особі Миколаївської філії є таким, що протягом 2016 - квітня 2019 років займало монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг з надання доступу до об`єктів портової інфраструктури, які належать ДП «АМПУ» на праві господарського відання, та які використовуються або можуть бути використані з метою проведення навантажувально-розвантажувальних робіт за схемою «борт-борт», в межах акваторії Миколаївського морського порту, оскільки на цьому ринку в нього не було (не має) жодного конкурента;

(480) Пункт 2.1 розділу ІІ Порядку обліку та використання коштів від портових зборів визначає, що кошти від корабельного збору використовуються, зокрема, на:

на утримання та очищення акваторії порту та операційної акваторії причалу (причалів) від наносів і речовин, що забруднюють її поверхню і дно;

на заходи, пов`язані із забезпеченням безпеки судноплавства на судноплавних шляхах;

на утримання персоналу, що бере участь у проведенні робіт і здійснює технічний нагляд за будівництвом (придбанням, виготовленням), модернізацією, реконструкцією, ремонтом та експлуатацією акваторії і операційної акваторії причалу (причалів) та інших необоротних активів, що використовуються на зазначені в цьому пункті цілі, у тому числі на забезпечення соціальних гарантій цього персоналу;

(481) Відповідно до пункту 2.7 розділу ІІ цього ж Порядку кошти від портових зборів також використовуються на відшкодування непрямих загальновиробничих, адміністративних, інших операційних і фінансових витрат, а також витрат з податку на прибуток. Розподіл витрат, визначених у цьому пункті, за видами портових зборів здійснюється відповідно до чинного законодавства;

(496) Суб`єкти господарювання, які здійснюють господарську діяльність із проведення НРР за схемою «борт-борт» в акваторії Миколаївського морського порту, вимушені використовувати об`єкти портової інфраструктури виключно на умовах МФ ДП «АМПУ», адже відмова у їх прийнятті взагалі позбавляє можливості проводити таким суб`єктам господарювання власну господарську діяльність;

(498) З метою оплати послуг, які Заявником [третьою особою] не замовлялись та фактично були йому непотрібні, МФ ДП «АМПУ» виставляла рахунок за використання причалу №12 відповідно до укладеного Філією з МРП «Укррічфлот» договору №42-П-МИФ-16 від 23.03.2016. При цьому, з метою недопущення зриву навантаження вантажу в кількості 8000 тон сорго на т/х «ANTHEIA», Заявником (згідно Акту наданих послуг (виконаних робіт) №18212647 та рахунку №18212647 від 27.03.2016) було оплачено послуги з використання причалу №12 у розмірі 89 159,6 грн;

(499) Також, з метою проведення Заявником перевантаження коксу в кількості 11 000 тон з т/х «PALAIS», МФ ДП «АМПУ» було виставлено рахунок №25282647 від 20.04.2016 на користь Заявника за надання послуг по організації НРР біля причалів силами та засобами клієнта у розмірі 91 007,34 грн;

(500) Відповідачем для забезпечення проведення Заявником НРР на судні «LEVANTES», було виставлено рахунок №86952647 за послуги по організації НРР за схемою «борт-борт» силами та засобами клієнта у розмірі 174 600 грн;

(503) Отже, протягом січня-грудня 2017 року МФ ДП «АМПУ», користуючись власними законодавчо визначеними повноваження із забезпечення безпеки судноплавства та надання доступу до об`єктів портової інфраструктури, забезпечила додаткове (незважаючи на оплату власниками суден всіх необхідних портових зборів) надходження коштів у розмірі 822 161,26 грн;

(504) Протягом січня-березня 2018 року МФ ДП «АМПУ» виставляла рахунки з метою отримання плати за послуги з організації НРР за схемою «борт-борт» біля причалів силами та засобами клієнта МРП АСК «Укррічфлот» за ціною 9,80 грн/тонну за 5 суднами: «STAR II» - 69 071,77 грн., «LILIAN» - 71 490,80 грн., «IRMA» - 52 964,34 грн, «IVANKA» - 35 413,45 грн., «SELAMENT» - 64 911,08 грн., тобто загальна сума виставлених рахунків склала 293 851,4 грн;

(510) …. з січня 2016 по травень 2018 року МФ ДП «АМПУ» забезпечило надходження коштів за оплату споживачами послуг з використання місця для перевантаження вантажу на зовнішньому рейді у розмірі 1 602 856,14 грн;

(516) За підсумком набутої територіальним відділенням інформації, а також інформації щодо рахунків, виставлених МФ ДП «АМПУ» протягом 2016-травня 2018 року за послуги з організації НРР за схемою «борт-борт» різними шляхами (рейд, причал, р-н «Дідової хати»), Відповідачем суб`єктам господарювання було виставлено рахунки на загальну суму 15 867 575 грн;

(518) Оплата суб`єктами господарювання, які мають потребу у використанні об`єктів портової інфраструктури з метою виконання НРР, додаткових необґрунтованих послуг призводить до понесення ними витрат, які, у свою чергу, мають негативний вплив на формування конкурентних переваг таких суб`єктів господарювання на ринку надання послуг з проведення навантажувально-розвантажувальних робіт з використанням об`єктів портової інфраструктури Миколаївського морського порту, замовниками яких виступають вантажовласники, експедиторські компанії тощо;

(520) За умов існування конкуренції на ринку послуг з надання доступу до об`єктів портової інфраструктури, які належать ДП «АМПУ» на праві господарського відання та які використовуються або можуть бути використані з метою проведення навантажувально-розвантажувальних робіт за схемою «борт-борт», МФ ДП «АМПУ» виявляло б зацікавленість в надані таких послуг у спосіб найбільш повного задоволення попиту споживачів, не вчиняючи при цьому дій, які можуть призводити до ущемлення інтересів останніх, у вигляді понесення додаткових законодавчо та економічно необґрунтованих витрат.

6.3. Рішення Миколаївського обласного АМК мотивовано, зокрема, таким:

(566) … доказами, зібраними у справі, доводиться висновок Відділення про те, що дії МФ ДП «АМПУ», які полягають в створенні перешкод для проведення ПАТ «СК «Укррічфлот» в особі філії «Миколаївський річковий порт» АСК «Укррічфлот» навантажувально-розвантажувальних робіт за схемою «борт-борт» у березні-квітні 2016 року та непідтвердженні у серпні 2016 року заходу суден та плавзасобів вказаного суб`єкта господарювання до Миколаївського морського порту, з метою проведення таких робіт [з підстав], є антиконкурентними діями, які могли призвести до обмеження конкуренції;

(567) Такі дії Відповідача є антиконкурентними, передбачені ч. 1 ст. 1 ст. 15 Закону України «Про захист економічної конкуренції» та заборонені відповідно до ч. 3 ст. 15 зазначеного Закону;

(568) Окрім того, доказами, зібраними у справі, доводиться, а зауваженнями та запереченнями Відповідача не спростовано висновок Відділення про те, що МФ ДП «АМПУ», займаючи протягом 2016-квітня 2019 років монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг з надання доступу до об`єктів портової інфраструктури, які належать ДП «АМПУ» на праві господарського відання та які використовуються або можуть бути використані з метою проведення навантажувально-розвантажувальних робіт за схемою «борт-борт», своїми діями, які полягали у висуванні протягом 2016-квітня 2019 років вимог з оплати робіт, витрати на які покриваються портовими зборами, споживачам, у тому числі ПАТ «СК «Укррічфлот» в особі філії «Миколаївський річковий порт» АСК «Укррічфлот», що виявили намір використовувати об`єкти портової інфраструктури, які належать ДП «АМПУ» на праві господарського відання, для проведення навантажувально-розвантажувальних робіт за схемою «борт-борт», що можуть призвести до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку, вчинила порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене ч. 1 ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

6.4. Не погоджуючись із зазначеним рішенням, МФ ДП «АМПУ» звернулась із заявою про скасування рішення від 03.05.2019 №6-ріш на підставі статті 57 Закону № 2210-III до АМК України.

6.5. АМК України рішенням від 20.08.2020 №539-р "Про перевірку рішення адміністративної колегії Миколаївського обласного територіального відділення АМК від 03.05.2019 №6-ріш у справі №1.26.215/60-2017" скасував пункт 1 резолютивної частини рішення від 03.05.2019 №6-ріш у справі №2-26.215/60-2017 і направив справу №2-26.215/60-2017 на новий розгляд у цій частині до Південного міжобласного територіального відділення АМК; пункти 2 - 5 резолютивної частини рішення від 03.05.2019 №6-ріш у справі №2-26.215/60-2017 залишив без змін.

6.6. При прийнятті рішення № 539-р АМК України виходив, зокрема, з такого:

(90) За результатами проведеного аналізу адміністративною колегією Відділення наведено належне обґрунтування, що МФ ДП «АМПУ» є такою, що протягом 2016 - квітня 2019 років займала монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг з надання доступу до об`єктів портової інфраструктури, які належать ДП «АМПУ» на праві господарського відання та використовуються або можуть бути використані з метою проведення навантажувально-розвантажувальних робіт за схемою «борт-борт», у межах акваторії Миколаївського морського порту, оскільки на цьому ринку в нього не було (немає) жодного конкурента;

(118) Для надання послуг з використання місця на зовнішньому рейді МФ ДП «АМПУ» фактично виконує роботи, пов`язані із забезпеченням заходу судна до акваторії Миколаївського морського порту та його постановкою під обробку. Такі дії (операції) виконуються при будь-якому способі проведення НРР: судно-судно («борт-борт»), вагон-судно, судно-склад;

(122) Крім того, як було встановлено адміністративною колегією Відділення, «обрахована Філією вартість надання вищенаведених послуг не відображає фактично понесених витрат Філії на їх надання, у зв`язку з тим, що визначається з урахуванням кількості перевантажувального вантажу під час виконання НРР, до якого Адміністрація МФ не має жодного відношення. Надані МФ ДП «АМПУ» розрахунки вартості послуг суперечать вимогам П(С)БО 16, оскільки не відображають зв`язок між фактично понесеними витратами із відповідним об`єктом витрат»;

(124) Суб`єкти господарювання, які здійснюють господарську діяльність із проведення НРР за схемою «борт-борт» в акваторії Миколаївського морського порту, вимушені використовувати об`єкти портової інфраструктури виключно на умовах МФ ДП «АМПУ», адже відмова в їх прийнятті взагалі позбавляє можливості проводити таким суб`єктам господарювання власну господарську діяльність, а відтак суб`єкти господарювання вимушені приймати умови МФ ДП «АМПУ» та здійснювати оплату робіт, які не залежать від фактично понесених філією витрат;

(125) Оплата суб`єктами господарювання, які мають необхідність у використанні об`єктів портової інфраструктури з метою виконання НРР, додаткових необґрунтованих послуг призводить до понесення ними необґрунтованих витрат;

(126) За умов існування конкуренції на ринку послуг із надання доступу до об`єктів портової інфраструктури, які належать ДП «АМПУ» на праві господарського відання та використовуються або можуть бути використані з метою проведення навантажувально-розвантажувальних робіт за схемою «борт-борт», МФ ДП «АМПУ» була б зацікавлена в надані таких послуг, які найбільше б задовольнили попит споживачів, не вчиняючи при цьому дій, які можуть призводити до ущемлення інтересів споживачів, у вигляді понесення додаткових законодавчо та економічно необґрунтованих витрат;

(127) Враховуючи зазначене, адміністративна колегія Відділення дійшла обґрунтованого висновку, що «дії МФ ДП «АМПУ», які полягають у висуванні протягом 2016 квітня 2019 років вимог з оплати робіт, витрати на які покриваються портовими зборами, споживачам, у тому числі ПАТ «СК «Укррічфлот» в особі філії «Миколаївський річковий порт» АСК «Укррічфлот», що виявили намір використовувати об`єкти портової інфраструктури, які належать ДП «АМПУ» на праві господарського відання, для проведення навантажувально-розвантажувальних робіт за схемою «борт-борт», є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим п. 2 ст. 50, ч. 1 ст. 13 Закону № 2210-III - зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, у вигляді дій, що можуть призвести до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку».

(146) … пункт 1 резолютивної частини рішення №6-ріш, яким визнано, що дії ДП «АМПУ» в особі Миколаївської філії, які полягали в створенні МРП АСК «Укррічфлот» перешкод для проведення навантажувально-розвантажувальних робіт за схемою «борт-борт» у березні - квітні 2016 року та непідтвердженні в серпні 2016 року заходу суден та плавзасобів вказаного суб`єкта господарювання до Миколаївського морського порту, з метою проведення таких робіт із підстав, не передбачених законодавством, є порушенням, передбаченим пунктом 3 статті 50, частиною першою статті. 15 Закону № 2210-III, у вигляді антиконкурентних дій органу адміністративно-господарського управління та контролю, які можуть призвести до обмеження конкуренції, не доведений матеріалами Справи та зроблений при неповному з`ясуванні обставин, які мають значення для Справи;

(147) Відтак, наявні підстави для скасування пункту 1 резолютивної частини рішення №6-ріш та направлення Справи в цій частині на новий розгляд;

(149) За результатами перевірки пунктів 2 - 5 резолютивної частини рішення №6-ріш встановлено, що вказані пункти прийнято Адміністративною колегією Відділення при повному з`ясуванні обставин, які мають значення для справи; доведено обставини, які мають значення для справи і які визнано встановленими; висновки, викладені в пунктах 2 - 5 резолютивної частини рішення №6-ріш, відповідають обставинам справи; норми матеріального та процесуального права застосовано правильно;

(150) Отже, підстави, передбачені ст. 59 Закону № 2210-III, для зміни, скасування чи визнання недійсними пунктів 2 - 5 резолютивної частини рішення №6-ріш відсутні.

7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Порядок розгляду клопотань.

7.1. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.02.2022 для розгляду касаційної скарги у справі №910/17897/20 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. - головуючий, Львова Б.Ю., Селіваненка В.П.

7.2. Ухвалою Верховного Суду від 12.04.2022 у справі №910/17897/20, зокрема відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ДП "Адміністрація морських портів України" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.01.2022.

7.3. Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

7.4. Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14 березня 2022 року №133/2022 частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

7.5. Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 18 квітня 2022 року №259/2022 частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

7.6. Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 17 травня 2022 року №341/2022 частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX (зі змінами, внесеними Указами від 14 березня 2022 року №133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року №2119-IX, та від 18 квітня 2022 року №259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року №2212-IX), продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

7.7. З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Києві у Верховному Суді встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи.

7.8. Справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.

7.9. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

7.10. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції

8.1. В якості однієї з підстав для подання касаційної скарги ДП "Адміністрація морських портів України" визначило пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, посилаючись на те, що суди попередніх інстанцій застосували вказані ним норми права, без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 30.09.2019 у справі №915/868/18 та у справі №915/883/16.

8.2. Відповідно до положень норм ГПК України (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України) касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

8.3. Для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

8.4. Щодо визначення подібності правовідносин Верховний Суд звертається до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, де Велика Палата конкретизувала свої висновки щодо тлумачення змісту поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

8.5. При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін «подібні правовідносини», зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

8.6. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

8.7. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

8.8. Спірні правовідносини у справі № 910/17897/20, яка переглядається, стосуються питання наявності чи відсутності підстав для визнання недійсними рішення Миколаївського обласного АМК та рішення АМК України.

8.9. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що при визначенні часових меж ринку, який досліджувався в рішенні №6-ріш, Миколаївським обласним АМК було дотримано вимоги Методики, і його висновки у відповідній частині відповідають обставинам, встановленим у справі про порушення конкурентного законодавства. Місцевий господарський суд погодився з Миколаївським обласним АМК, що в силу чинних положень законодавства, а також наявних договірних відносин, на досліджуваному ринку діяльність з надання відповідних послуг здійснює лише позивач, тобто у позивача немає жодного конкурента і частка позивача на вказаному ринку становить 100%. Отже, матеріалами справи доведений факт зайняття позивачем монопольного (домінуючого) становища на ринку послуг із забезпечення доступу до акваторії Миколаївського порту для проведення навантажувально-розвантажувальних робіт за схемою "борт-борт", при цьому при визначенні факту зайняття позивачем монопольного (домінуючого) становища на відповідному ринку Миколаївське обласне АМК правильно застосувало відповідні правові норми, зокрема, статтю 12 Закону № 2210-III та Методику. Миколаївське обласне АМК встановило в оскаржуваному рішенні №6-ріш всі необхідні кваліфікаційні ознаки такого виду порушення законодавства про захист економічної конкуренції як зловживання монопольним становищем.

8.9.1. Господарський суд першої інстанції також вказав, що позивач пропустив двомісячний строк на оскарження рішення №6-ріш, оскільки це рішення позивач отримав 13.05.2019, а тому строк на оскарження вказаного рішення сплив 15.07.2019, в той час як з позовом до суду про визнання недійсним рішення №6-ріш позивач звернувся в листопаді 2020 року, що є підставою для відмови в задоволенні відповідних позовних вимог. Крім того, позивач звернувся з позовом до неналежного відповідача.

8.9.2. Відмовляючи у задоволенні вимог позову про визнання недійсним рішення АМК від 20.08.2020 №539-р, місцевий господарський суд вказав, що АМК України дотримався вимог Закону № 2210-III та Правил розгляду справ, всебічно, повно і об`єктивно перевірив рішення адміністративного колегії територіального органу у справі №2-26.215/60-2017, дослідив наявні документи та докази, належним чином проаналізував відносини сторін та належним чином обґрунтував мотиви прийнятого рішення з посиланням на докази. Викладені в оскаржуваному рішенні висновки АМК щодо відсутності підстав для зміни та скасування рішення №6-ріш в частині пунктів 2-5 відповідають фактичним обставинам справи №2-26.215/60-2017, нормам матеріального права, є законними та обґрунтованими, а сама справа №2-26.215/60-2017 (у відповідній частині) розглянута з дотриманням положень Правил розгляду справ.

8.10. Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд, зазначив, що дійсно ДП "Адміністрація морських портів України" пропустило двомісячний строк на оскарження рішення від 03.05.2019 №6-ріш, що є підставою для відмови в задоволенні вимог про визнання його недійсним.

8.10.1. Крім того, судом встановлено, що фактично ДП "Адміністрація морських портів України" заявило вимогу про визнання недійсним рішення від 03.05.2019 №6-ріш до особи, яка не приймала спірне рішення (спірне рішення прийнято Адміністративною колегією Миколаївського обласного територіального відділення АМК, яке є самостійною юридичною особою), тобто до неналежного відповідача. Однак, наведене є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсним рішення № 6-ріш висновку про що дійшов місцевий господарський суд.

8.10.2. Колегія суддів апеляційної інстанції також погодилась з висновком місцевого господарського суду про те, що викладені в оскаржуваному рішенні висновки АМК про відсутність підстав для зміни та скасування рішення №6-ріш в частині пунктів 2-5, відповідають фактичним обставинам справи №2-26.215/60-2017, нормам матеріального права, є законними та обґрунтованими, а сама справа №2-26.215/60-2017 (у відповідній частині) розглянута з дотриманням положень Правил розгляду справ.

8.11. Предметом спору у справі №915/868/18, на яку посилається скаржник, є стягнення заборгованості адміністрацією Миколаївського морського порту з ПАТ "СК "Укррічфлот" за портовий збір з організації навантажувально-розвантажувальних робіт за схемою "борт"-"борт" у різний період відносно різних суден. Залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими відмовлено у задоволенні позову, Верховний Суд у постанові від 30.09.2019 погодився з висновком судів першої та апеляційної інстанції про відсутність належних у справі доказів на замовлення послуг з організації навантажувально-розвантажувальних робіт за схемою "борт"-"борт" та доказів, які б свідчили про отримання вказаної послуги.

8.12. Проаналізувавши зміст постанови Верховного Суду від 30.09.2019 у наведеній вище судовій справі за критеріями подібності, ураховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, з огляду на предмет спору, підстави, правове регулювання та фактичні обставини справ, які встановлені судами та доказами на їх підтвердження, колегія суддів дійшла висновку про неподібність цієї справи за наведеними правовими ознаками у справі, що розглядається, і тому застосування норм матеріального права за неподібності правовідносин у цих справах не може бути аналогічним, а вказане для порівняння судове рішення Верховного Суду - релевантним до обставин цієї справи.

8.13. Таким чином Верховний Суд відхиляє як помилкові доводи скаржника про те, що оскаржувані судові рішення прийняті без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 30.09.2019 у справі №915/868/18, оскільки оскільки зміст правовідносин, їх предмет, підстави та правове регулювання, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин у зазначеній справі і у справі, яка переглядається, є різними, що виключає подібність спірних правовідносин у вказаних справах.

8.14. Колегія суддів також вважає помилковим посилання скаржника на обґрунтування своїх доводів на викладену в постанові Вищого господарського суду України від 18.04.2017 у справі №915/883/16 правову позицію, оскільки за змістом частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд має враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені саме в постановах Верховного Суду, тоді як постанови Вищого господарського суду України не є джерелом правозастосовчої практики в розумінні цієї правової норми (схожий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 03.03.2020 у справі №916/806/19, від 10.06.2020 у справі №914/2259/17, від 18.06.2020 у справі №910/7707/19).

8.15. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

8.16. Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження у цій частині касаційної скарги ДП "Адміністрація морських портів України".

8.17. Щодо підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 2 частини другої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі, Верховний Суд зазначає таке.

8.18. Так, ДП "Адміністрація морських портів України" у своїй касаційній скарзі зазначає про необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №910/17604/20 та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

8.19. Як убачається зі змісту постанови від 30.11.2021 у справі №910/17604/20, Верховний Суд, залишаючи без змін судові рішення попередніх судових інстанцій, якими відмовлено у задоволенні позову ДП "Адміністрація морських портів України" до АМК України про визнання недійсними рішень у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу, зробив такий висновок: "Застосування частин першої та другої статті 13 Закону у частині визначення дій Підприємства як таких, що призводять чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції або ущемлення інтересів інших суб`єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку, так само як і питання застосування статей 19, 21, 22 Закону України "Про морські порти України" у частині кваліфікації послуг з організації вантажопереробки вантажів на рейді та/або "борт-борт" біля причалів, плати за них, - є в даній конкретній справі питаннями фактів, обставин та доказування у справі і тому не потребують формування висновку щодо відповідного застосування норм права (в розумінні пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України) ".

8.20. Дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи в цій частині, колегія суддів зазначає про таке.

8.21. Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання недійсними рішення Миколаївського обласного АМК та рішення АМК України.

8.22. Як вбачається із з`ясованого попередніми судовими інстанціями змісту рішення Миколаївського обласного АМК від 03.05.2019 №6-ріш, згідно з останнім дії позивача кваліфіковано за ознаками пункту 3 статті 50, частини першої статті 15 Закону №2210-III, у вигляді антиконкурентних дій органу адміністративно-господарського управління та контролю, які можуть призвести до обмеження конкуренції, у зв`язку з чим на останнього накладено штраф у загальному розмірі 68000,00 грн.

8.22.1. Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ДП "Адміністрація морських портів України" звернулась із заявою про скасування рішення від 03.05.2019 №6-ріш на підставі статті 57 Закону № 2210-III до АМК України.

8.22.2. АМК України рішенням від 20.08.2020 №539-р "Про перевірку рішення адміністративної колегії Миколаївського обласного територіального відділення АМК від 03.05.2019 №6-ріш у справі №1.26.215/60-2017" скасував пункт 1 резолютивної частини рішення від 03.05.2019 №6-ріш у справі №2-26.215/60-2017 і направив справу №2-26.215/60-2017 на новий розгляд у цій частині до Південного міжобласного територіального відділення АМК; пункти 2 - 5 резолютивної частини рішення від 03.05.2019 №6-ріш у справі №2-26.215/60-2017 залишив без змін.

8.23. Згідно з приписами Закону № 2210:

економічна конкуренція (конкуренція) - це змагання між суб`єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб`єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб`єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб`єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку (абзац другий статті 1);

суб`єкт господарювання - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми та форми власності чи фізична особа, що здійснює діяльність з виробництва, реалізації, придбання товарів, іншу господарську діяльність, у тому числі яка здійснює контроль над іншою юридичною чи фізичною особою; група суб`єктів господарювання, якщо один або декілька з них здійснюють контроль над іншими. Суб`єктами господарювання визнаються також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також органи адміністративно-господарського управління та контролю в частині їх діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарів чи іншої господарської діяльності (абзац тринадцятий статті 1);

цим Законом регулюються відносини органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю із суб`єктами господарювання; суб`єктів господарювання з іншими суб`єктами господарювання, із споживачами, іншими юридичними та фізичними особами у зв`язку з економічною конкуренцією (стаття 2);

суб`єкти господарювання, органи влади, органи місцевого самоврядування, а також органи адміністративно-господарського управління та контролю зобов`язані сприяти розвитку конкуренції та не вчиняти будь-яких неправомірних дій, які можуть мати негативний вплив на конкуренцію (частина друга статті 4);

антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю є прийняття будь-яких актів (рішень, наказів, розпоряджень, постанов тощо), надання письмових чи усних вказівок, укладення угод або будь-які інші дії чи бездіяльність органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю (колегіального органу чи посадової особи), які призвели або можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції (частина перша статті 15);

порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є антиконкурентні дії органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю (пункт 3 статті 50).

8.24. Відповідно до приписів статті 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" (далі - Закон № 3659) основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

8.25. Пунктами 1, 2 та 3 частини першої статті 7 Закону № 3659 визначено, що: у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має: розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; перевіряти суб`єкти господарювання, об`єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

8.26. Відповідно но частин першої та п`ятої стаття 57 Закону № 2210 рішення, прийняті адміністративною колегією територіального відділення Антимонопольного комітету України, державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, адміністративною колегією Антимонопольного комітету України у справах про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, у заявах, справах про узгоджені дії, можуть бути перевірені за заявою осіб, які брали участь у справі, або за власною ініціативою у порядку, встановленому Антимонопольним комітетом України; за результатами перевірки рішення органи Антимонопольного комітету України мають право, зокрема, залишити рішення без змін.

8.27. Частиною першою статті 59 Закону № 2210 встановлено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України, зокрема, є: неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

8.28. Згідно з частиною першою статті 60 Закону № 2210 заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

8.29. Попередні судові інстанції, повно і всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх поданими сторонами доказами, яким дали необхідну оцінку, з дотриманням приписів зазначених ними норм матеріального і процесуального права та з наведенням в оскаржуваних судових рішеннях необхідного мотивування, беручи до уваги те, що ДП "Адміністрація морських портів України" порушено визначений законом строк на оскарження рішення Миколаївського обласного АМК від 03.05.2019 №6-ріш, який є присікальним і відновленню не підлягає, з урахуванням виключних повноважень АМК України щодо оцінки та кваліфікації наявних дій як відповідного порушення, дослідивши доводи відповідачів, покладені в обґрунтування їх висновків щодо наявності з боку позивача порушення законодавства про захист економічної конкуренції, які не спростовані позивачем, - дійшли обґрунтованих висновків щодо відсутності передбачених статтею 59 Закону № 2210 підстав для визнання рішень Миколаївського обласного АМК і АМК України недійсними, а тому й правомірно відмовили в задоволенні даного позову.

8.30. Верховний Суд зазначає, що доводи скаржника не містять достатньо мотивованих аргументів, у розумінні приписів пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України, для вирішення питання стосовно відступу від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №910/17604/20 та врахованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

8.31. З приводу відсутності правового висновку Верховного Суду щодо застосування вказаних скаржником норм права (пункт 4.3. цієї постанови), то Верховний Суд зазначає таке.

8.32. Підставою касаційного оскарження у даній справі є пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, відповідно до якого підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

8.33. Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

8.34. Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

8.35. Як убачається зі змісту оскаржуваних рішень, твердження позивача стосовно доведеності наявності його порушених прав та/або охоронюваних законом інтересів, а також доводи відповідачів про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог, були оцінені судами попередніх інстанцій з урахуванням дослідження тих доказів, які були надані сторонами на підтвердження своїх вимог і заперечень.

8.36. Наведені ж у касаційній скарзі доводи фактично стосуються необхідності переоцінки доказів, тобто зводяться до заперечення обставин, встановлених судами попередніх інстанцій під час розгляду справи, та перегляду вже здійсненої оцінки доказів у справі.

8.37. Саме лише прагнення скаржника здійснити нову перевірку обставин справи та переоцінку доказів у ній не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень попередніх інстанцій, оскільки згідно з імперативними приписами статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, додатково перевіряти докази.

8.38. До того ж встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц).

8.39. За таких міркувань та ураховуючи, що суди попередніх інстанцій дійшли висновку про недоведеність позовних вимог на підставі встановлених ними обставин справи, дослідження та оцінки поданих сторонами доказів, колегія суддів вважає, що підстави для формування висновку Верховного Суду з питань, заявлених скаржником у касаційній скарзі, відсутні.

8.40. Таким чином, скаржником не доведено обґрунтованої необхідності для формування висновку Верховного Суду щодо застосування наведених ним норми матеріального права у спірних правовідносинах.

8.41. З урахуванням мотивів, які містяться у розділі 8 цієї постанови, Касаційним господарським судом беруться до уваги аргументи, викладені у відзивах на касаційну скаргу.

8.42. Касаційний господарський суд зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

8.43. Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

8.44. Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

8.45. Верховний Суд у прийнятті даної постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

8.46. Разом з тим Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

8.47. У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

8.48. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі і визначальні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

9.1. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

9.2. Зважаючи на те, що наведені скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ДП "Адміністрація морських портів України" в цій частині.

9.3. Згідно зі статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на наведене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги ДП "Адміністрація морських портів України" в частині оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.2021 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 19.01.2022 у справі №910/17897/20 з підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 2, 3 частини другої статті 287 ГПК України, без задоволення, а оскаржувані рішення суду - без змін через відсутність передбачених процесуальним законом підстав для їх скасування.

10. Судові витрати

10.1. Оскільки з підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження, а з підстав, визначених пунктами 2, 3 частини другої статті 287 ГПК України, - про залишення оскаржуваних судових рішень без змін, то судові витрати за розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 296, 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.2021 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 19.01.2022 у справі №910/17897/20, відкрите на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

2. Касаційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" у частині підстав, передбачених пунктами 2, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.01.2022 у справі №910/17897/20 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя Б. Львов

Суддя В. Селіваненко