Справа № 346/953/22

Провадження № 2/346/752/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2022 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

в складі: головуючого судді Калинюка О.П.

з участю: секретаря Рокіщук Н.Д.

представника позивача адвоката Савчука Р.Р.

відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання малолітньої дитини,-

В С Т А Н О В И В:

в обгрунтування своїх вимог позивач зазначає, що вона перебувала з відповідачем у фактичних шлюбних відносинах, внаслідок чого ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народився син ОСОБА_3 .

Однак, подальші відносини сторін не склалися, і вони припинили спільне проживання. Малолітній син залишився проживати разом з позивачем. Їй належить на праві спільної сумісної власності квартира АДРЕСА_1 , де зареєстроване її місце проживання.

Позивач зазначає, що на час подачі даного позову вона із сином проживає в орендованій чотирикімнатній квартирі в с. Крихівці Івано-Франківського району і в цій квартирі створені всі належні умови для проживання та навчання дитини. Таке проживання обумовлене тим, що позивач проходить інтернатуру в КНП «Центральна міська клінічна лікарня Івано-Франківської міської ради» за спеціальністю «Лікувальна справа» у відділенні анестезіології на державній основі, має стабільний дохід у вигляді заробітної плати. Малолітній ОСОБА_3 навчається у першому класі Крихівецького ліцею Івано-Франківської області, який знаходиться неподалік від їхнього місця проживання. Для сина створені умови для його фізичного, духовного та інтелектуального розвитку.

Позивач вказує, що вона неодноразово зверталася до відповідача з проханням надати дозвіл на реєстрацію місця проживання їхнього сина за адресою її фактичного чи зареєстрованого місця проживання, однак, відповідач безпідставно ухиляється від надання такої згоди, хоча відповідач відкрито і не заперечує щодо проживання сина з позивачем, своєю бездіяльністю фактично позбавляє свою дитину права на реєстрацію місця проживання, що суперечить вимогам ч.2 ст.5 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» та п.5 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року за № 207. З урахуванням даних обставин, які свідчать про наявність зазначеного спору між сторонами, а також враховуючи те, що визначення місця проживання малолітнього сина сторін створить правову визначеність щодо його прав та інтересів, що також є необхідним з точки зору Конвенції про права дитини, позивач просить суд визначити місце проживання малолітнього сина сторін ОСОБА_3 разом з нею за зареєстрованим місцем її проживання.

В підготовчому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав із зазначених підстав.

Відповідач в підготовчому засіданні позов визнав повністю та зазначив, що оскільки він не заперечує проти позовних вимог, то відсутня необхідність в залученні до участі в розгляді справи органу опіки та піклування.

Частинами 3, 4 ст. 200 ЦПК України визначено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Отже, наявна підстава для ухвалення рішення в підготовчому засіданні.

Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи та давши їм оцінку, суд дійшов таких висновків.

Частиною шостою статті 263 ЦПК України передбачено, що якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.

Відповідно до частини четвертої статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Таким чином, суди не вправі покласти в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши при цьому обставини справи, які як підстави для задоволення даного позову знайшли своє підтвердження в повному обсязі.

Так, судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Івано-Франківську народився ОСОБА_3 , про що відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції зроблено актовий запис № 648. Згідно з даними свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 батьками цієї дитини записані сторони (а.с.7).

В судовому засіданні встановлено, оскільки не заперечено відповідачем, що після припинення фактичних шлюбних відносин та спільного проживання сторін їхній малолітній син залишився проживати з позивачем.

Згідно з даними договору оренди квартири від 05.12.2020 р. вбачається, що позивач наймає чотирикімнатну квартиру АДРЕСА_2 (а.с.8-11).

Довідкою від 09.02.2022 р. підтверджується, що позивач проходить навчання в КНП «Центральна міська клінічна лікарня Івано-Франківської міської ради» за спеціальністю «Лікувальна справа» у відділенні анестезіології з ліжками для пасивної терапії з 02.08.2021р. по 31.07.2023 р. на державній основі (а.с.13).

Відповідно до довідки про доходи від 08.02.2022 року, виданої тим же лікувальним закладом, загальний розмір заробітної плати позивача за період із серпня 2021 р. по січень 2022 р. включно склав 37 000 грн. (а.с.12).

Даними довідки, виданої директором Крихівецького ліцею Івано-Франківської міської ради від 09.02.2022 року №29 підтверджено навчання в першому класі цього навчального закладу малолітнього сина сторін ОСОБА_3 (а.с.14).

Рішенням Івано-Фраківського міського суду Івано-Франківської області від 12.11.2019 р. з відповідача на користь позивача присуджено аліменти в розмірі по 2 000 грн. щомісячно, на утримання вказаного сина сторін (а.с.15).

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою ст.7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 цього Закону).

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ (далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 9 цієї Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частини четвертої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до частин першої, другої статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (§ 76).

У § 54 рішення цього Суду «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

При визначенні місця проживання дитини судам необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Нормами статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо визначення місця проживання дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, який подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Зі змісту висновку органу опіки та піклування (служби у справах дітей) виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради як додатку до рішення цього виконкому від 13.02.2020 року №156 вбачається, що вказаний орган вважає за доцільне визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з його матір`ю ОСОБА_2 (а.с.19-22).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2019 року у справі № 377/128/18 (провадження № 61-44680св18) зазначено, що «тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку».

Таким чином, виходячи із найкращих інтересів дитини, враховуючи вік малолітнього ОСОБА_3 та беручи до уваги зазначений висновок органу опіки та піклування, суд дійшов висновку про необхідність визначити місце проживання спільного сина сторін разом з матір`ю, оскільки порушення позитивних взаємовідносин дитини з матір`ю може мати негативний вплив на подальший її розвиток.

Суд також зазначає, що визнання відповідачем позову не суперечить закону, а також не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

При цьому суд також зазначає, що батько дитини має право та обов`язок піклуватися про здоров`я свого сина, стан його розвитку, незалежно від того, з ким він буде проживати, оскільки визначення місця проживання дитини з одним із батьків не позбавляє іншого батьківських прав та не звільняє його від виконання своїх батьківських обов`язків.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи повне задоволення позову та відстрочку сплати судового збору до ухвалення рішення, з відповідача на користь держави підлягає стягненню цей платіж в сумі 992,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись 160, 161 Сімейного кодексу України та ст.ст. 12, 13, 81, 141, 200, 206, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

позов задовольнити.

Визначити місце проживання малолітнього сина сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з його матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , уродженкою смт. Отинія Коломийського району Івано - Франківської області.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , жителя АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , судовий збір в розмірі 992 гривні 40 копійок на користь держави, на рахунок: отримувач коштів: ГУК у м.Києві/ м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; код класифікації: 22030106.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 04.07.2022 року

Суддя Калинюк О. П.