При цьому із прийняттям Порядку № 337 Порядок проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1232, на який посилались суди у вищевказаних судових рішеннях, втратив чинність. При розгляді цієї справи суди застосували чинний на момент виникнення спірних правовідносин Порядок № 337.

Що стосується розгляду справи по суті судами попередніх інстанцій.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

Факт нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання розслідується в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, відповідно до Закону України «Про охорону праці».

Підставою для оплати потерпілому витрат на медичну допомогу, проведення реабілітації у сфері охорони здоров`я, професійної та соціальної реабілітації, а також страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановленими формами.

Перелік обставин, за яких настає страховий випадок, та перелік професійних захворювань визначаються Кабінетом Міністрів України.

Частиною першою статті 43 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначено, що для розгляду справ про страхові виплати до Фонду подаються: 1) акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання за встановленими формами та/або висновок МСЕК про ступінь втрати професійної працездатності застрахованого чи копія свідоцтва про його смерть; 2) документи про необхідність подання додаткових видів допомоги.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2020 року № 498 «Деякі питання надання страхових виплат у разі захворювання або смерті медичних працівників у зв`язку з інфікуванням гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2» було затверджено:

Порядок здійснення страхових виплат у разі захворювання або смерті медичних працівників у зв`язку з інфікуванням гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, та визначення їх розмірів;

Порядок використання фінансової допомоги Фондом соціального страхування України для проведення страхових виплат у разі захворювання або смерті медичних працівників у зв`язку з інфікуванням гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2.

З пункту 3 вказаної постанови вбачається, що Фонд соціального страхування України проводить страхові виплати у разі захворювання або смерті медичних працівників у зв`язку з інфікуванням гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2.

Факт смерті медичного працівника з причин, пов`язаних з його інфікуванням COVID-19 під час виконання професійних обов`язків в умовах підвищеного ризику зараження, встановлюється комісією (спеціальною комісією) з розслідування (спеціального розслідування), що проводиться відповідно до Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року № 337 (далі - Порядок № 337), та оформляється актом розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії, що стався (сталося/сталася), за встановленою формою.

Згідно з Порядком № 337 результати розслідування оформляються актом розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії, що стався (сталося/сталася), за встановленою формою.

Порядком № 337 визначено, що гостре професійне захворювання (отруєння) - захворювання (або смерть), що виникло після однократного (протягом не більш як однієї робочої зміни) впливу на працівника шкідливих факторів фізичного, біологічного та хімічного характеру (у тому числі інфекційні, паразитарні, алергійні захворювання).

Хронічне професійне захворювання (отруєння) - захворювання, що виникло внаслідок провадження професійної діяльності працівника виключно або переважно впливу шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, пов`язаних з роботою.

Пунктом 33 Порядку № 337 визначено обов`язки комісії (спеціальної комісії).

Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили із того, що визначені обов`язки пунктом 33 Порядку № 337 членами комісії дотримано не було, оскільки нею не в повному обсязі встановлено фактичні обставини, наявність причинно-наслідкового зв`язку між хворобою ОСОБА_2 та виконанням нею трудових обов`язків ліфтера.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до акту спеціального розслідування гострого професійного захворювання від 23 липня 2020 року що сталося 07 травня 2020 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З висновку, викладеному у вказаному акті, вбачається, що комісія зі спеціального розслідування гострого професійного захворювання, проаналізувавши зібрані матеріали, ознайомилась з пояснювальними записками свідків, узяла до уваги висновок епідеміологічного обстеження вогнища інфекційного захворювання (карта № 64/23 від 02 червня 2020 року № 683 Яворівського районного відділу лабораторних досліджень ДУ «Львівський обласний лабораторний центр МОЗ України» від 02 червня 2020 року № 683 та Протокол патологоанатомічного дослідження КЗ ЛОР «Львівське обласне патологоанатомічне бюро» від 15 травня 2020 року № 27), а також виписку із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_2 , видану 16 липня 2020 року лікарем-профпатологом Обласної консультативної поліклініки КНП ЛОР «Львівська обласна клінічна лікарня» і встановила, що гостре професійне захворювання зі смертельним наслідком сталося внаслідок впливу на потерпілу ОСОБА_2 РНК вірусу SARS-COV-2 під час виконання нею своїх трудових обов`язків.

Також комісія взяла до уваги виписку № ст. 1398 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_3 (чоловіка потерпілої), видану Центром Легеневого Здоров`я, згідно з якою РНК вірусу SARS-CoV-2 у нього не виявлено (ПЛР назофарингіальних мазків від 08 травня 2020 року № 7944 і від 20 травня 2020 № 12258/23).

У вказаному акті також зазначено, що є підозра на гостре професійне захворювання у ОСОБА_4 відповідно до підпункту 15 пункту 52 Порядку № 337 та постанови Кабінету Міністрів України від 13 травня 2020 року «Про внесення зміни до переліку професійних захворювань».

Згідно підпункту 15 пункту 52 Порядку № 337 обставини, за яких нещасний випадок та/або гостре професійне захворювання (отруєння) визнаються пов`язаними з виробництвом, є, серед іншого, однократний вплив на працівника шкідливих чи небезпечних виробничих факторів, внаслідок яких у нього виникло гостре професійне захворювання (отруєння), за наявності висновку закладу охорони здоров`я.

Відповідно до положень пункту 34 комісія шляхом голосування прийняла рішення визнати вказаний випадок гострого професійного захворювання таким, що пов`язаний з виробництвом, на підставі підпункту 15 пункту 52 Порядку № 337.

Разом із тим, з матеріалів спеціального розслідування вбачається, що епідеміологічним обстеженням вогнища інфекційного захворювання (карта № 64/23 від 02 червня 2020 року № 683 Яворівського районного відділу лабораторних досліджень ДУ «Львівський обласний лабораторний центр МОЗ України») встановлено осіб, які могли явитися джерелом зараження (хворі чи підозрілі на цю інфекцію, реконвалесценти, носії інфекції, донори): ОСОБА_5 , 1953 року народження, поступив 08 квітня 2020 року (ПЛР обстеження № 1115 від 08 квітня 2020 року, результат позитивний);

ОСОБА_6 , 1953 року народження, поступив 15 квітня 2020 року (ПЛР обстеження № 1739 від 16 квітня 2020 року, результат позитивний).

Також вказано, що під час роботи потерпіла ОСОБА_2 контактувала з хворими на COVID-19 у приймальному відділенні:

15 квітня 2020 року - ОСОБА_6 , 16 квітня 2020 року №1739, РНК SARS-CoV-2, що мав позитивний тест;

08 квітня 2020 року - ОСОБА_5 , 11 квітня 2020 року № 1115, РНК SARS-CoV-2, що мав позитивний тест;

22 квітня 2020 року - ОСОБА_7 , 07 травня 2020 року № 5655, РНК SARS-CoV-2, що мав позитивний тест;

24 квітня 2020року - ОСОБА_8 , 19 травня 2020 року № 8547, РНК SARS-CoV-2, що мав позитивний тест.

Зазначено, що джерелом інфікування ОСОБА_2 імовірно стали пацієнти, у яких було діагностовано COVID-19, під час виконання посадових обов`язків ліфтером у приймальному відділенні.

Судами встановлено, що ОСОБА_2 працювала ліфтером приймального відділення у комунальному некомерційному підприємстві Яворівської районної ради Львівської області «Новояворівська районна лікарня імені Юрія Липи».

З посадової інструкції ліфтера приймального відділення вбачається, що ліфтер зобов`язаний: під час супроводу пасажирів, пацієнтів, інших хворих, або хворих на каталках наглядати за посадкою та виходом пасажирів, пацієнтів і інших хворих, або завантаженням та вивантаженням каталок з хворими, згідно з номінальною вантажопідйомністю ліфта; ліфтер протягом усієї зміни не має права відлучатися з робочого місця (ліфта).

З акта епідеміологічного розслідування випадку гострого інфекційного захворювання на COVID-19, викликаного РНК SARS-CoV-2 у робітника-ліфтера приймального відділення КНП Яворівської районної ради Львівської області «Новояворівська районна лікарня імені Юрія Липи» ОСОБА_2 від 26 червня 2020 року, вбачається, що відповідно до графіку роботи та табеля обліку робочого часу ОСОБА_2 фактично працювала:

08 квітня 2020 року у період з 00.00 - до 09.00; 15 квітня 2020 року у період з 09.00 - до 17.00; 22 квітня 2020 року у період з 21.00 - до 24.00.

Вказане підтверджується довідкою № 3 від 30 червня 2020 року № 623.

Згідно довідки № 622 від 30 червня 2020 року ОСОБА_5 поступив до лікарні 8 квітня 2020 року о 14 год.; ОСОБА_6 - 15 квітня 2020 року о 12 год.20 хв.; ОСОБА_7 - 22 квітня 2020 року о 16 год.50 хв.; ОСОБА_8 - 24 квітня 2020 року об 11 год.20 хв.

З наведеного вбачається, що ОСОБА_2 не могла контактувати у свою зміну із ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , оскільки останні поступили в лікарню в той час, коли ОСОБА_2 була відсутня.

При цьому ОСОБА_8 поступив до лікарні 24 квітня 2020 року, проте з картки епідеміологічного обстеження № 64/23 вогнища інфекційного захворювання вбачається, що датою останнього відвідування місця роботи є 23 квітня 2020 року, а з довідки № 3 від 30 червня 2020 року № 623 вбачається, що 24 квітня 2020 року ОСОБА_2 була вихідна.

ОСОБА_6 поступив до лікарні 15 квітня 2020 року о 12 год. 15 хв., тобто під час робочої зміни ОСОБА_2 , проте з довідки про пацієнтів, які поступали через приймальне відділення та ліфтом доправлялися у стаціонарні відділення головного корпусу лікарні та у яких було виявлено методом ПЛР - РНК SARS-CoV-2 на протязі квітня місяця 2020 року, від 23 червня 2020 року № 604 вбачається, що ОСОБА_6 в день надходження до лікарні не користувався ліфтом.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що комісія, якою було складено оспорюваний акт, не в повному обсязі встановила фактичні обставини, наявність причинно-наслідкового зв`язку між хворобою ОСОБА_2 та виконанням нею трудових обов`язків ліфтера.

Під час розгляду справи встановлених судами обставин відповідачем спростовано не було, а тому суди попередніх інстанцій, ухвалюючи судові рішення та задовольняючи позовні вимоги, дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для скасування акта спеціального розслідування гострого професійного захворювання, що сталося 07 травня 2020 року о 21 год 45 хв, дата смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 , в комунальному некомерційному підприємстві «Новояворівська районна лікарня імені Юрія Липи» за формою Н-1/П від 23 липня 2020 pоку, затвердженого начальником головного управління Держпраці у Львівській області 24 липня 2020 року.

Доводи заявника у касаційній скарзі про те, що спеціальною комісією враховано вимоги постанови Кабінету Міністрів України від 13 травня 2020 року № 394 «Про внесення змін до переліку професійних захворювань», а саме щодо того, що професія «ліфтер» виділена окремо в звітній онлайн-таблиці щодо захворюваності медичних та інших працівників, які надають медичну допомогу хворим короновірусною хворобою, згідно доручення Держпраці від 09 квітня 2020 року № 141/1/8.1-20, не впливають на правильність вирішення справи судами попередніх інстанцій, оскільки, як вказувалось вище, комісія не в повному обсязі встановила фактичні обставини, наявність причинно-наслідкового зв`язку між хворобою ОСОБА_2 та виконанням нею трудових обов`язків ліфтера.

Вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні відповідачем норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» (Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58).

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу головного управління Держпраці у Львівській області залишити без задоволення.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 06 квітня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 30 вересня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович