ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2022 року

м. Київ

справа № 127/32105/19

адміністративне провадження № К/9901/13643/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В.П.,

суддів: Хохуляка В.В., Васильєвої І.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 2 березня 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2020 року у справі №127/32105/19 за позовом ОСОБА_1 до Вінницької митниці ДФС (правонаступник Подільська митниця Держмитслужби) про визнання протиправною та скасування постанови про порушення митних правил,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Вінницької митниці ДФС (правонаступник Подільська митниця Держмитслужби) про визнання протиправною та скасування постанови начальника Вінницької митниці ДФС Калашнікова В.В. №0831/40100/19 від 10 вересня 2019 року про порушення митних правил. Позивачем в судовому засіданні подано заяву про поновлення строку звернення до суду з позовною заявою. Вказана заява мотивована тим, що копію оскаржуваної постанови позивач отримав 18 листопада 2019 року.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 2 березня 2020 року, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2020 року позов ОСОБА_1 до Вінницької митниці ДФС про визнання протиправною та скасування постанови у справі про порушення митних правил залишено без розгляду.

Суди попередніх інстанцій, з посиланням на положення частини 3 статті 123 КАС України виходили з того, що позивачем пропущено строк звернення до суду, тому суди зробили висновок про залишення позовної заяви без розгляду.

Не погодившись з зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначені рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник зазначає про те, що судами попередніх інстанцій порушено норми процесуального права. Так, судами невірно визначено момент відліку строку звернення до суду з відповідним позовом, оскільки копію оскаржуваної постанови позивач отримав 18 листопада 2019 року, а не 21 жовтня 2019 року. Крім того, зазначив, що він є митним брокером, проте його візити до Вінницької митниці ДФС не завжди фіксувалися у журналі реєстрації тимчасового пропуску осіб на територію адміністративного будинку Вінницької митниці.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 2 березня 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2020 року у справі №127/32105/19 залишити без змін.

Верховний Суд, обговоривши доводи касаційної скарги, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Частиною 1 статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно частиною 3 статті 122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначені статтею 286 КАС України.

За приписами частини другої статті 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Частиною 6 статті 161 КАС України передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Згідно частини 3 статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 240 КАС України встановлено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами 3 та 4 статті 123 цього Кодексу.

Таким чином, наведеними вище правовими нормами передбачено, що адміністративний суд зобов`язаний в кожному випадку з`ясувати чи дотримано особою (позивачем) строк звернення до адміністративного суду із відповідним позовом, чи є поважними підстави пропуску цього строку. Якщо ж вказані позивачем підстави пропуску строку звернення до адміністративного суду є не поважними, то суд зобов`язаний залишити позовну заяву без розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, Вінницький міський суд Вінницької області ухвалою від 3 грудня 2019 року відкрив провадження по справі.

У підготовчому засіданні представником митниці заявлено клопотання про залишення позову без розгляду, оскільки копію оскаржуваної постанови позивачем отримано 21 жовтня 2019 року, про що останній розписався на оригіналі постанови. При цьому, відповідач зазначив, що поважних причин пропуску строку представник позивача не навів, оскільки з журналу реєстрації тимчасового пропуску осіб на територію адміністративного будинку Вінницької митниці вбачається, що ОСОБА_1 перебував на території Вінницької митниці ДФС лише 21 жовтня 2019 року, тобто саме в цей день він отримав копію постанови.

Як на підставу для поновлення строку, позивач посилався на ту обставину, що ним отримано копію спірної постанови 18 листопада 2019 року, а не 21 жовтня 2019 року, як зазначено у спірній постанові. Також зазначав, що оскільки ОСОБА_1 є митним брокером, то відвідував Вінницьку митницю ДФС не лише 21 жовтня 2019 року, однак його візити не завжди фіксувалися у журналі реєстрації тимчасового пропуску осіб на територію адміністративного будинку Вінницької митниці.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивачем пропущено строк звернення до суду без поважних причин, оскільки копію оскаржуваної постанови позивачем отримано 21 жовтня 2019 року, про що останній розписався на оригіналі постанови.

Як вже зазначалось, відповідно до частини другої ст. 286 КАС України, постанови про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови).

Приписами статті 285 Кодексу України про адміністративне правопорушення встановлено, що постанова по справі про адміністративне правопорушення протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.

По справах про порушення митних правил копія постанови вручається особам, щодо яких її винесено, в порядку, встановленому Митним кодексом України.

В свою чергу, стаття 538 Митного кодексу України визначає, що якщо постанова митного органу про накладення адміністративного стягнення у вигляді попередження виноситься за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, копія постанови протягом трьох днів з дня її винесення висилається зазначеній особі поштовим відправленням з повідомленням про вручення.

Як вбачається зі спірної постанови в справі про порушення митних правил №0831/40100/19 від 10 вересня 2019 року, ОСОБА_1 при розгляді справи не був присутнім.

Судами попередніх інстанцій залишено поза увагою, що в постанові про притягнення до відповідальності від 10.09.2019 є відмітка про її вручення (надіслання) громадянину ОСОБА_1 листом Вінницької митниці ДФС №715518/02-80-20-01 від 10 вересня 2019 року.

Крім того, приписи Глави 5 Кодексу адміністративного судочинства України зобов`язують суд вжити заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, запропонувати сторонам подати докази на підтвердження своєї правової позиції, у разі необхідності витребувати докази з власної ініціативи, всебічно, повно та об`єктивно оцінити наявні у справі докази тощо.

Поняття доказів визначено положеннями статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до вимог статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що копію спірної постанови позивачем отримано 21 жовтня 2019 року, про що свідчить підпис останнього на копії постанови №0831/40100/19 від 10 вересня 2019 року, яка наявна в матеріалах справи.

Однак, такі висновки судів є помилковими та суперечливими, оскільки з наявних в матеріалах справи копій спірних постанов вбачаються розбіжності щодо дати отримання такої постанови, а саме: з однієї вбачається, що копію постанови позивач отримав 18 листопада 2019 року (як стверджує позивач, а.с.12,13), а відтак строк звернення до суду не пропущено, а з іншої копії видно, що позивач отримав таку 21 жовтня 2019 року (як стверджує відповідач, а.с.30.31).

Обидві копії постанов завірені посадовими особами митниці, а не суддею.

Отже, для правильного вирішення справи необхідно було витребувати та дослідити саме оригінал постанови в справі про порушення митних правил №0831/40100/19 від 10 вересня 2019 року. Після дослідження оригіналу постанови, суддя (особисто) моє засвідчити копію письмового доказу і долучити його до справи у відповідності до частини першої ст. 95 КАС України.

Крім того, судами попередніх інстанцій не надано жодної оцінки листу Вінницької митниці ДФС №715518/02-80-20-01 від 10 вересня 2019 року, яким копію постанови вручено (надіслано) громадянину ОСОБА_1 , про який зазначено у спірній постанові (а.с.142). Відповідачем з відзивом на касаційну скаргу надано підтвердження направлення постанови ОСОБА_1 , але відповідно до вимог ст. 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права досліджувати нові докази.

Згідно приписів частини першої, другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, Верховний Суд зазначає, що судами попередніх інстанцій передбачені вимоги процесуального законодавства не виконано, обставини справи встановлено неповно, не досліджено докази, які мають суттєве значення для встановлення фактичних обставин, що і потягло за собою прийняття судових рішень, які не відповідають вимогам статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України щодо законності та обґрунтованості судового рішення.

За правилами статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Пунктом 2 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України унормовано, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

При новому розгляді справи судам слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити обставини справи, належним чином їх оцінити, перевірити якими доказами вони підтверджуються, та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

Відповідно до частини першої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанції і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 2 березня 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2020 року у справі №127/32105/19 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіВ.П. Юрченко В.В. Хохуляк І.А. Васильєва