ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2022 року справа №360/6524/21

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Геращенка І.В., Компанієць І.Д. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2021 р. у справі № 360/6524/21 (головуючий І інстанції К.Є. Петросян) за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області про визнання протиправною відмову, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області (далі - відповідач), в якому просила: визнати протиправною відмову відповідача, викладену в листі від 17 вересня 2021 року за № 4/416, у встановленні ОСОБА_1 статусу члена сім`ї померлого ветерана війни - особи з інвалідністю внаслідок війни, та видачі відповідного посвідчення - "Посвідчення члена сім`ї загиблого"; зобов`язати відповідача встановити ОСОБА_1 статус члена сім`ї померлого ветерана війни - особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та видати ОСОБА_1 згідно з Положенням про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302, відповідне посвідчення - "Посвідчення члена сім`ї загиблого".

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2021 року позовні вимоги задоволено, а саме суд: визнав протиправною відмову Управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області від 17.09.2021 №4/416, у встановленні ОСОБА_1 статусу члена сім`ї померлого ветерана війни - особи з інвалідністю внаслідок війни, та видачі відповідного посвідчення - "Посвідчення члена сім`ї загиблого"; зобов`язав Управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області встановити ОСОБА_1 статус члена сім`ї померлого ветерана війни - особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; зобов`язав Управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області видати ОСОБА_1 згідно з Положенням про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302, відповідне посвідчення - "Посвідчення члена сім`ї загиблого"; стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 908 гривень 00 копійок.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушенням судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що позивач перебуває на обліку як дружина померлого учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії та користується пільгами, передбаченими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII (далі - Закон № 796). Встановлення статусу члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни передбачено ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 3551. Відповідач відмовляючи у встановлені позивачу статусу члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни діяв на підставі вимог законодавства, а саме через не подання позивачем документу, який підтверджує причинний зв`язок смерті чоловіка із захворюванням, одержаним під час проходження військової служби.

Враховуючи дистанційний режим роботи суддів та працівників апарату Першого апеляційного адміністративного суду з часу введення на території України правового режиму воєнного стану, з метою збереження життя та здоров`я, а також забезпечення безпеки суддів та працівників апарату суду, дане судове рішення прийнято колегією суддів за умови наявної можливості доступу колегії суддів до матеріалів адміністративної справи.

Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 (а.с.7-13).

Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 , виданого повторно 23.03.2001 Рубіжанським відділом реєстрації актів громадянського стану Луганської області, 11 лютого 1994 року між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та позивачкою - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , укладено шлюб (а.с.33).

Відповідно до військового квитка серії НОМЕР_3 , виданого 07.07.1983 Слов`яносербським районним військоматом Ворошиловградської області, ОСОБА_2 в період з 14.10.1986 по 03.12.1986 приймав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с.17-26).

Згідно з довідкою Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 05.02.1999 №51/1/1561 ОСОБА_2 в період з 14.10.1986 по 01.12.1986 приймав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с.17).

Відповідно до експертного висновку Луганської регіональної міжвідомчої експертної ради по встановленню причинного зв`язку хворіб та інвалідності з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та їх професійного зв`язку від 14.05.1997 №198 вбачається, що захворювання ОСОБА_2 , пов`язане з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що також підтверджено довідкою МСЕК серії 2-20 СМ №063697 (а.с.28-30).

ОСОБА_2 встановлено статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, серії НОМЕР_4 від 21.07.2019 (а.с.31).

Рубіжанським управлінням праці та соціального захисту населення 20.05.2008 видано посвідчення інваліда війни серії НОМЕР_5 (а.с.32), згідно з яким ОСОБА_2 є інвалідом 2 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 , виданого 05 квітня 2021 року, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.34).

З витягу №7283 про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, виданому адміністратором Центру надання адміністративних послуг Рубіжанської міської ради Луганської області 13.09.2021, вбачається, що за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровані: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 (а.с.36).

Відповідно до довідки Рубіжанської міської ради Луганської області від 13.09.2021 №5286, ОСОБА_2 з 07.04.2021 знято з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.35).

Відповідно до експертного висновку Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України по встановленню причинного зв`язку хвороб, інвалідності і смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС від 19.07.2021 № 6471, захворювання ОСОБА_2 , що призвело до смерті, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с.37).

Позивачу встановлено статус "Дружини (чоловіка) померлого громадянина (громадянки) з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, смерть якого (якої) пов`язана з Чорнобильською катастрофою" та 17.08.2021 видано відповідне посвідчення (а.с.38).

16.09.2021 позивач звернулася до відповідача із заявою про встановлення статусу члена сім`ї загиблого ветерана війни - інваліда війни та видачу посвідчення члена сім`ї загиблого ветерана війни - інваліда війни (а.с.14,59).

Листом від 17 вересня 2021 року № 4/416 відповідач повідомив позивача, що для встановлення статусу члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни необхідно надати документ, де зазначено зв`язок смерті ветерана війни із захворюванням, пов`язаним з перебуванням на фронті або одержаним в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів (експертний висновок військово - лікарської комісії) (а.с.15,16,60).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості висновку відповідача щодо відсутності у позивача права на встановлення статусу та отримання посвідчення члена сім`ї загиблого інваліда війни у відповідності до вимог статті 10 Закону № 3551-XII , оскільки матеріалами справи підтверджується зазначене право позивача.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 64 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

В преамбулі до Закону № 3551 зазначено, що Закон визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

Поширення чинності Закону № 3551 на дружину померлої особи є похідним від приналежності такої особи до ветеранів війни.

Статтею 4 Закону № 3551 визначено, що ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Згідно ч. 1 ст. 7 Закону № 3551, до інвалідів війни належать особи з числа військовослужбовців діючої армії та флоту, партизанів, підпільників, працівників, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків) чи пов`язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з`єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Великої Вітчизняної воєн або з участю в бойових діях у мирний час.

Пунктом 1,9 ч. 2 ст. 7 Закону № 3551 передбачено, що до інвалідів війни належать також інваліди з числа, зокрема, військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Згідно з пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України № 20-РП/04 від 1 грудня 2004 року ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. Розділ 11 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту» визначає поняття і зміст статусу ветеранів війни (учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни) та осіб, на яких поширюється дія його положень. Це колишні військовослужбовці, які безпосередньо як у воєнний, так і в мирний час, виконували інші обов`язки військової служби та тилового забезпечення, пов`язані з необхідністю захисту Батьківщини, у тому числі з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій.

З огляду на зазначені правові норми обов`язковими умовами, за якими особу можна віднести до інвалідів війни, є наявність інвалідності, доказів залучення такої особи до військовослужбовців або до складу формувань Цивільної оборони та отримання інвалідності внаслідок захворювання пов`язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Таким чином, судом встановлено, що що ОСОБА_2 виконував обов`язки по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 14.10.1986 по 01.12.1986, та був особою з інвалідністю ІІ групи, захворювання та смерть якого пов`язані з виконанням службових обов`язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Згідно з п. 1 ст. 10 Закону № 3551, чинність цього Закону поширюється зокрема, на сім`ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), а також внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів.

Відповідно до абзацу 16 п. 1 ст. 10 Закону № 3551, до членів сімей загиблих (тих, які пропали безвісти) військовослужбовців, партизанів та інших осіб, зазначених у цій статті, належать: утриманці загиблого або того, хто пропав безвісти, яким у зв`язку з цим виплачується пенсія; батьки; один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні; діти, які не мають (і не мали) своїх сімей; діти, які мають свої сім`ї, але стали особами з інвалідністю до досягнення повноліття; діти, обоє з батьків яких загинули або пропали безвісти;

За змістом п. 2 ст.10 зазначеного Закону, чинність цього Закону поширюється на, зокрема, дружин (чоловіків) померлих осіб з інвалідністю внаслідок Другої світової війни, а також дружин (чоловіків) померлих учасників війни і бойових дій, партизанів і підпільників, визнаних за життя особами з інвалідністю від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге.

На дружин (чоловіків) померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни, учасників бойових дій, партизанів, підпільників і учасників війни, нагороджених орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу, визнаних за життя особами з інвалідністю, чинність цієї статті поширюється незалежно від часу смерті особи з інвалідністю.

Отже, зі змісту вищезазначеної норми слідує, що чинність Закону № 3151 поширюється також і на членів сім`ї військовослужбовців, які померли внаслідок захворювання, одержаного в період проходження військової служби.

Правила видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранам війни регулюються Положенням про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 №302 (далі - Положення №302).

Відповідно до п. 2 Положення №302 посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", на основі котрого надаються відповідні пільги і компенсації.

Відповідно до пункту 4 Положення № 302, особам, на яких поширюється чинність Закону № 3551-XII (стаття 10 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом «Посвідчення члена сім`ї загиблого».

Абзацом 2 пункту 7 цього Положення передбачено, що, зокрема, «Посвідчення члена сім`ї загиблого» видаються органами праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадянина.

Як вже було встановлено судом, чоловік позивача за життя був визнаний інвалідом війни 3 групи, помер внаслідок захворювання, одержаного в період проходження військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, тобто встановлені обставини дають обґрунтування суду для висновку, що позивач є членом сім`ї військовослужбовця, у розумінні п. 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і на неї поширюється чинність цього Закону, мала право на встановлення статусу та отримання посвідчення члена сім`ї загиблого (померлого) інваліда війни, а тому відповідач неправомірно відмовив у задоволенні її заяви про встановлення такого статусу.

При таких обставинах суд дійшов висновку, що відповідачем порушено вимоги ст.19 Конституції України та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Доводи апеляційної скарги є безпідставними і не впливають на правильне по суті рішення суду.

Відповідно частині 1 статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області - залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2021 р. у справі № 360/6524/21 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати підписання та не підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, встановлених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складене та підписане колегією суддів 07 липня 2022 року.

Суддя-доповідач: Е.Г. Казначеєв

Судді: І.Д. Компанієць

І.В. Геращенко