ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2022 року м. ПолтаваСправа № 440/18337/21Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гіглави О.В., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області, у якій просить:

- визнати протиправними дії відповідачів щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 за період з 01.01.2021 до 31.08.2021 суддівської винагороди, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2021 року в розмірі 2102,00 грн;

- стягнути на користь ОСОБА_1 з відповідачів суддівську винагороду позивача за період з 01.01.2021 до 31.08.2021 з урахуванням індексації, виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого на 1 січня 2021 року складає 2270,00 грн, з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов`язкових платежів.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що позивач у спірний період працював суддею Зінківського районного суду Полтавської області та займав у ньому адміністративну посаду голови суду. При цьому, за період з 01.01.2021 по 31.08.2021 відповідачі нарахували позивачу суддівську винагороду, для визначення суми якої використовувалася величина "розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2021 року", в розмірі 2102 гривні. Однак, відповідно до приписів спеціального законодавства, відповідачі повинні були нарахувати суддівську винагороду, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2021 року в розмірі 2270 гривень. Внаслідок цього розмір суддівської винагороди позивача за період з 01.01.2021 по 31.08.2021 не відповідав розміру, установленому спеціальним законом, у зв`язку з чим ОСОБА_1 не погодився із сумою виплаченої суддівської винагороди та вважав, що порушено його право на належне матеріальне забезпечення, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 28.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі 440/18337/21 за позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 12:30 год 27.01.2022.

25.01.2022 від відповідача ТУ ДСА у Полтавській області надійшов відзив на позов з відповідними доказами, які витребувані ухвалою суду від 28.12.2021. У відзиві на позовну заяву ТУ ДСА у Полтавській області зазначило, що у період з 01.01.2021 по 31.08.2021 суддівська винагорода (посадовий оклад) нараховувалися та виплачувалися виходячи із розміру прожиткового мінімуму 2102 грн у межах річного фонду суддівської винагороди, затвердженого головним розпорядником бюджетних коштів (ДСА України) Кошторисом на 2021 рік (відповідно до статей 7, 26 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік"). Відповідно до розрахунку річного фонду суддівської винагороди суддів місцевих загальних судів Полтавської області необхідний та достатній розмір річного фонду суддівської винагороди станом на 01.01.2021 становив 152 726 719,10 грн, при розрахунку суддівської винагороди із застосуванням прожиткового мінімуму у розмірі 2102 грн: 63060 грн (посадовий (базовий) оклад) / 30 (прожиткових мінімумів) = 2102 грн. Враховуючи викладене, станом на 14.01.2021 (день затвердження кошторису на 2021 рік) фонд суддівської винагороди був затверджений із дефіцитом у розмірі 6 372 419,10 грн. 21.10.2021 довідкою ДСА України №167 видатки на суддівську винагороду були збільшені на 720800 грн. При цьому, такі зміни до кошторису були викликані переведенням судді ОСОБА_2 з Сєвєродонецького міського суду Луганської області до Октябрського районного суду м. Полтави та збільшенням у зв`язку із цим витрат на виплату суддівської винагороди, яка не була врахована при розрахунку річного фонду суддівської винагороди на початку 2021 року. З урахуванням змін до Кошторису, загалом ОСОБА_3 на 2021 рік було затверджено загальний розмір видатків на суддівську винагороду на 2021 рік 153 447 500,00 грн. Отже, суддівська винагорода суддям місцевих загальних судів Полтавської області управлінням нараховувалася та виплачувалася у межах затвердженого Кошторисом розміру річного фонду суддівської винагороди, який був розрахований виходячи із прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовувався для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2102 грн, тобто відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік". Враховуючи викладене, територіальне управління як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня у період з 01.01.2021 по 31.08.2021 (спірний період згідно позовних вимог) нараховувало та виплачувало суддівську винагороду відповідно до діючих положень статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" в межах затверджених та наданих бюджетних призначень /а.с. 37-40/.

В підготовче засідання 27.01.2022 учасники справи явку уповноважених представників не забезпечили, будучи належно повідомленими про дату, час та місце його проведення.

Позивач звернувся до суду із заявою про розгляд справи за його відсутності.

Відповідачі про причини неявки представників суд не повідомляли.

Ухвалою суду від 27.01.2022 відмовлено у прийнятті до розгляду на повернуто позивачу заяву про збільшення позовних вимог від 06.01.2022.

Поряд з цим, ухвалою суду від 27.01.2022 продовжено строк підготовчого провадження у справі №440/18337/21 на тридцять днів. Повторно витребувано від відповідача Державної судової адміністрації України: - відомості про розмір виділених Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в Полтавській області коштів для подальшого нарахування та виплати сум суддівської винагороди за період з 01.01.2021 до 31.08.2021; - письмові пояснення стосовно того, який розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб застосовувався для розрахунку виділеної Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в Полтавській області суми коштів для подальшого нарахування та виплати суддівської винагороди суддям за період з 01.01.2021 до 31.08.2021 (2102,00 грн чи 2270,00 грн). Оголошено перерву в підготовчому засіданні до 09:30 год 03.03.2022.

02.02.2022 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив ТУ ДСА у Полтавській області, в якій позивач наполягає на тому, що ТУ ДСА у Полтавській області у відзиві не обґрунтовано правомірності позиції застосування саме суми 2102 грн, а також поставлено в залежність розмір суддівської винагороди від розмірів видатків на 2021 рік, що порушує гарантії фінансової незалежності суддів /а.с. 73/.

09.02.2022 до суду від ОСОБА_1 надійшла заява про збільшення позовних вимог від 04.02.2022, в якій останній просить:

- визнати протиправними дії відповідачів щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 за період з 01.01.2021 до 31.08.2021 суддівської винагороди та інших виплат, а саме, компенсації за невикористану відпустку, матеріальної допомоги на оздоровлення, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, вихідної допомоги (ст. 43 Закону України "Про судоустрій і статус суддів") та інших виплат, обчислення яких здійснюється виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2021 року в розмірі 2102,00 грн;

- зобов`язати нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 з відповідачів суддівську винагороду позивача за період з 01.01.2021 до 31.08.2021 з урахуванням індексації, виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого на 1 січня 2021 року складає 2270,00, з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов`язкових платежів, а також недоотриманий розмір компенсації за невикористану відпустку, матеріальної допомоги на оздоровлення, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, вихідної допомоги (ст. 43 Закону України "Про судоустрій і статус суддів") та інших виплат, виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого на 1 січня 2021 року складає 2270,00 грн (у тому числі, з урахуванням компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати).

Ухвалою суду від 05.05.2022 прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог від 04 лютого 2022 року. Встановлено відповідачу - ДСА України п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для надання до суду відзиву на заяву про збільшення позовних вимог разом з усіма доказами, на яких ґрунтуються додаткові заперечення відповідачів, та документами, що підтверджують факт надіслання (надання) відзиву на заяву про збільшення позовних вимог і доданих до нього документів іншим учасникам справи одночасно з надісланням (наданням) такого відзиву до суду. Повторно (ВТРЕТЄ) витребувано від відповідача Державної судової адміністрації України: - відомості про розмір виділених Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в Полтавській області коштів для подальшого нарахування та виплати сум суддівської винагороди за період з 01.01.2021 до 31.08.2021; - письмові пояснення стосовно того, який розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб застосовувався для розрахунку виділеної Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в Полтавській області суми коштів для подальшого нарахування та виплати суддівської винагороди суддям за період з 01.01.2021 до 31.08.2021 (2102,00 грн чи 2270,00 грн). Оголошено перерву в підготовчому засіданні до 10:40 год 31.05.2022.

04.05.2022 до суду від ТУ ДСА у Полтавській області надійшов відзив на уточнення позовних вимог, в якому управління зазначило про те, що допомога по тимчасовій непрацездатності, оплата перших п`яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів підприємства, установи, організації та суми вихідної допомоги при припинення трудового договору є виплатами, які не належать до фонду оплати праці, а відтак, на вимоги, що стосуються вказаних виплат, не розповсюджується місячний строк позовної давності. Починаючи з шостого дня непрацездатності допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням виплачується Фондом соціального страхування України, а не роботодавцем - відповідачем у даний правовідносинах. При цьому, для нарахування допомоги по тимчасовій непрацездатності враховується заробітна плата, з якої був сплачений ЄСВ. Крім того, заборгованості перед позивачем управління не має, а тому, і правових підстав для нарахування компенсації на перераховану суддівську винагороду, інші виплати управління не має /а.с. 93-95/.

Позивач просив суд провести розгляд справи за його відсутності.

Представники відповідачів в підготовче засіданні не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.

ДСА України вимоги ухвали суду від 05.05.2022 не виконано.

Як наслідок, ухвалою суду від 31.05.2022 закрито підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії; призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 14:00 год. 23.06.2022.

03.06.2022 до суду від ДСА України надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що Законом №1082-ІХ запроваджено розрахункову величину для визначення базового розміру посадового окладу судді, яка станом на 1 січня 2021 року складає 2102 грн. Таким чином, з прийняттям Закону №1082-ІХ зміни зазнав не розмір суддівської винагороди, а розрахункова величина. Нараховуючи і виплачуючи позивачу суддівську винагороду на основі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2021 року у розмірі 2102 грн, ТУДСА України в Полтавській області діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією і законами України. Територіальне управління, як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня, не мало правових підстав для виплати суддівської винагороди без застосування норм статті 7 Закону №1082-ІХ, яким визначено прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01.01.2021 у розмірі 2102 грн. Поряд з цим, за період з 01.01.2021 по 31.08.2021 за КЕКВ 2113 "Суддівська винагорода" відповідно до затвердженого кошторису видатків Територіальному управлінню щодо місцевих загальних судів було виділено 108 069,5 тис. грн для виплати суддівської винагороди /а.с. 119-121/.

У судове засідання, призначене на 23.06.2022, сторони явку уповноважених представників не забезпечили, будучи належно повідомленими про дату, час та місце його проведення.

В силу вимог частини дев`ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Зважаючи на те, що учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання та у судове засідання не з`явилися, а потреба заслухати свідка чи експерта відсутня, суд визнав за можливе розглядати справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає за доцільне зазначити наступне.

Судом встановлено і відповідачем не заперечується, що у період з 01.01.2021 по 31.08.2021 ОСОБА_1 працював суддею Зінківського районного суду Полтавської області та займав у ньому адміністративну посаду голови суду.

Зі змісту письмових доказів, зокрема відомостей (розрахункових листів) по виплаті ОСОБА_1 суддівської винагороди у період з 01.01.2021 по 31.08.2021 /а.с. 42-43/, судом встановлено, що оклад позивача складає 63060,00 грн, тобто суддівську винагороду за період з 01.01.2021 по 31.08.2021 ОСОБА_1 обчислено з урахуванням розрахункової величини, передбаченої Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", тобто виходячи з розміру прожиткового мінімуму, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн.

Позивач, вважаючи невірним застосування такого розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме, 2102,00 грн для розрахунку його посадового окладу та, як наслідок, недоплати ОСОБА_1 суддівської винагороди та усіх інших доплат, які обраховуються виходячи із суддівської винагороди, звернувся до суду з цим позовом за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Спірним у межах цієї справи є питання застосування до розрахунку суддівської винагороди прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2021 року в розмірі 2102 грн.

Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Статтею 43 Конституції України, серед іншого, визначено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

У преамбулі Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII) зазначено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

Частиною першою статті 4 Закону № 1402-VIII встановлено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.

Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (частина друга статті 4 Закону №1402-VIII).

Відповідно до частини першої статті 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

За частиною другою статті 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Відповідно до частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII (яка згідно з Рішенням Конституційного Суду №4-р/2020 від 11 березня 2020 року діє в редакції Закону №1774-VIII) базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) установлено у 2021 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 01 січня - 2189 гривень, з 01 липня - 2294 гривні, з 01 грудня - 2393 гривні, а для основних соціальних і демографічних груп населення:

дітей віком до 6 років: з 01 січня - 1921 гривня, з 01 липня - 2013 гривень, з 01 грудня - 2100 гривень;

дітей віком від 6 до 18 років: з 01 січня - 2395 гривень, з 01 липня - 2510 гривень, з 01 грудня - 2618 гривень;

працездатних осіб: з 01 січня - 2270 гривень, з 01 липня - 2379 гривень, з 01 грудня - 2481 гривня;

працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 01 січня - 2102 гривні;

працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівникам інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами: з 01 січня - 2102 гривні;

працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури: з 01 січня - 1600 гривень;

осіб, які втратили працездатність: з 01 січня - 1769 гривень, з 01 липня - 1854 гривні, з 01 грудня - 1934 гривні.

Відповідно до матеріалів справи, суддівську винагороду за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 позивачу обчислено, виходячи з приписів абзацу 5 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", з розміру прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн.

Суд зазначає, що однією з гарантій належного здійснення правосуддя є створення необхідних умов для діяльності суддів, їх правового, соціального захисту та побутового забезпечення.

Визначені Конституцією України та спеціальним законодавчим актом (Законом №1402-VIII) гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.

Конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Окреслену правову позицію стосовно гарантій незалежності суддів було висловлено у низці рішень Конституційного Суду України, зокрема рішеннях від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, від 01 грудня 2004 року №19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005, від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, від 03 червня 2013 року №3-рп/2013, а також від 04 грудня 2018 року №11-р/2018.

Система правового захисту суддів, зокрема їх матеріального забезпечення, встановлена Законом №1402-VIII, положення якого узгоджуються з вимогами міжнародно-правових актів щодо незалежності суддів і спрямовані на забезпечення стабільності досягнутого рівня гарантій незалежності суддів, а також є гарантією поваги до гідності людини, її прав та основоположних свобод.

Необхідно також указати, що у пункті 62 висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських суддів до Комітету міністрів Ради Європи щодо стандартів незалежності судової влади та незмінюваності суддів підкреслюється, що в цілому важливо (особливо для нових демократичних країн) передбачити спеціальні правові положення, що захищають грошову винагороду суддів від скорочення, а також забезпечити положення, що гарантують збільшення оплати праці суддів відповідно до зростання вартості життя.

Суд зазначає, що виплата суддівської винагороди регулюється статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону №1402-VIII й норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть.

З 30 вересня 2016 року набрали чинності зміни, внесені до Конституції України згідно із Законом України від 02 червня 2016 року №1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" (далі - Закон №1401-VIII).

Цим Законом, серед іншого, статтю 130 Конституції України викладено в новій редакції, текст якої зазначено вище. Суд звертає увагу на те, що Конституція України у редакції Закону №1401-VIII вперше містить положення, які закріплюють спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що "розмір винагороди встановлюється законом про судоустрій".

З цією конституційною нормою співвідносяться норми частини першої статті 135 Закону №1402-VIII, які дають чітке розуміння, що єдиним нормативно-правовим актом, яким повинен і може визначатися розмір суддівської винагороди, є закон про судоустрій.

Розмір суддівської винагороди визначено у статті 135 Закону №1402-VIII, який з огляду як на свою назву, так і сферу правового регулювання (означену в преамбулі) є законом про судоустрій в значенні частини другої статті 130 Конституції України.

Пунктом 1 частини третьої та пунктом 1 частини четвертої статті 135 Закону №1402-VIII визначено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, із застосуванням регіонального коефіцієнту 1,1, якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб.

Статтею 130 Конституції України закріплено, що розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Разом із цим розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до статті 46 Конституції України визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження тощо наведено у Законі України "Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року №966-XIV (далі - Закон №966-XIV).

Згідно із статтею 1 Закону №966-XIV прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення:

дітей віком до 6 років;

дітей віком від 6 до 18 років;

працездатних осіб;

осіб, які втратили працездатність.

У змісті наведеної норми Закону №966-XIV закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення відносно яких визначається прожитковий мінімум.

Статтею 4 Закону №966-XIV встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Суд зазначає, що Законом №966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як "прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді".

При цьому, Законом №966-XIV судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.

Натомість, статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", разом із встановленням на 01 січня 2021 року прожиткових мінімумів, у тому числі, для працездатних осіб в розмірі 2270,00 грн, був введений такий новий вид прожиткового мінімуму, як "прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді", розмір якого становить 2102,00 грн.

До 2021 року відповідачем-2 для розрахунку базового розміру посадового окладу застосовувався прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлювався на 01 січня відповідного календарного року, як це передбачено статтею 135 Закону №1402-VIII.

Варто зазначити, що зміни до Закону №1402-VIII в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у період, про який мовиться у позовній заяві (січень-серпень 2021 року), а також до Закону №966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму, не вносилися, тож законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 01 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди, немає.

Суд вважає за потрібне вказати, що для спірних правовідносин спеціальними є норми статті 135 Закону №1402-VIII, які мають пріоритет стосовно пізніших положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік".

Водночас, Закон України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" фактично змінив складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України і частиною третьою статті 135 Закону №1402-VIII.

Суд зауважує, що Закон України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.

Тобто, у національному законодавчому полі існує колізія положень двох нормативно-правових актів рівня закону, подолати яку можливо застосувавши загальний принцип права "спеціальний закон скасовує дію загального закону" (Lex specialis derogate generali). Такий підхід використовується у випадку конкуренції норм: коли на врегулювання суспільних відносин претендують загальні та спеціальні норми права.

Отже, за таким правовим підходом, при конкуренції норм необхідно застосовувати правило пріоритетності норм спеціального закону (lex specialis), тобто Закону № 1402-VIII, а положення Закону №966-XIV вважати загальними нормами (lex generalis).

На такий аспект законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у рішеннях від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).

Отже, Законом України "Про судоустрій і статус суддів" закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року. Оскільки указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, відповідач неправильно визначився із розрахунковою величиною посадового окладу, застосувавши в розрахунку іншу величину, відмінну від тієї, що визначена спеціальним законом.

Щодо питання матеріального забезпечення суддів Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Зубко та інші проти України" від 26 квітня 2006 року зазначив, що неспроможність держави вчасно виплачувати суддям їх виплати є несумісною з потребою їх здатності виконувати свої професійні функції неупереджено, щоб не зазнавати тиску і впливу на поведінку; неспроможність держави гарантувати адекватну та своєчасну виплату винагороди національним суддям та невизначеність, у якій вони залишаються, порушує справедливий баланс, що має виникнути між потребами державного інтересу та необхідністю захистити права заявників на мирне володіння своїм майном.

Суд вважає за необхідне підкреслити, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, що регулюють питання правового статусу суддів, не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України та законом гарантій незалежності судді.

Враховуючи викладене, суд констатує, що заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2021 року (2270,00 грн), на іншу розрахункову величину, яка Законом України "Про судоустрій і статус суддів" не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн) у період з 01.01.2021 по 31.08.2021, на підставі абзацу 5 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" було неправомірним.

Розмір суддівської винагороди встановлено статтею 135 Закону № 1402-VIII, тож позивач має право на те, щоб йому виплатили недоотримані кошти (заборгованість).

З урахуванням наведеного, суд погоджується з доводами позивача про те, що обмеження виплати останньому, починаючи з січня 2021 року, суддівської винагороди (шляхом обчислення її розміру, виходячи з показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі саме 2102 грн) здійснено протиправно.

Відповідач-2 зобов`язаний був при визначенні розміру суддівської винагороди ОСОБА_1 у період з січня 2021 року по серпень 2021 року включно діяти відповідно до Закону №1402 та обчислювати розмір суддівської винагороди, виходячи з показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом України "Про Державний бюджет на 2021 рік" саме у значенні 2270 грн, а не 2102 грн, як це протиправно здійснено відповідачем-2, чим, відповідно, порушено права позивача на отримання суддівської винагороди у належному розмірі.

Отже, відповідачем-2 зазначений вище обов`язок не був виконаний через помилкове застосування до спірних правовідносин норм частини абзацу 5 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", а не виключно через відсутність відповідних бюджетних призначень.

Слід зазначити, що у відповідності до вимог частини четвертої статті 148 Закону №1402-VIII функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління Державної судової адміністрації України.

Відповідно до статті 149 Закону №1402-VIII суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.

Зважаючи на наведені положення статей 148, 149 Закону №1402-VIII у зіставленні з положеннями частин першої, другої, п`ятої статті 22, частини першої статті 23 Бюджетного кодексу України виплата суддівської винагороди здійснюється в межах бюджетних призначень, головним розпорядником яких є ДСА України.

Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня здійснює свої повноваження в межах асигнувань, які ДСА України затвердила у його кошторисі (на 2021 рік).

Згідно з розрахунком річного фонду суддівської винагороди та Кошторисом на 2021 рік, розраховуючи суддівську винагороду позивача та запитуючи в ДСА України відповідні кошти на її виплату, ТУДСА України в Полтавській області керувалося застосуванням прожиткового мінімуму у розмірі 2102 грн, визначаючи таким чином посадовий оклад ОСОБА_1 у сумі 63060 грн /а.с. 57-58/.

Як наслідок, у спірному випадку слід зобов`язати саме ТУДСА України в Полтавській області здійснити нарахування та виплату суддівської винагороди позивачу з 01.01.2021 по 31.08.2021 включно у відповідності до вимог статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого на 1 січня 2021 року складає 2270 гривень, з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов`язкових платежів.

Вирішуючи позовні вимоги позивача в частині вимог про зобов`язання нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 суддівську винагороду за період з 01.01.2021 до 31.08.2021 саме з урахуванням індексації, виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого на 1 січня 2021 року складає 2270,00 грн, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" №1282-ХІІ від 03.07.1991 індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Статтею 2 вказаного Закону встановлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди в разі втрати годувальника.

Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Протягом спірного періоду січень-серпень 2021 року суддівська винагорода позивача індексувалась у межах прожиткового мінімуму, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями розрахункових листів /а.с. 42-43/. Тобто недоотримана частина суддівської винагороди на розмір індексації в сторону збільшення не вплине, що зумовлює відсутність порушеного права позивача в цій частині.

Враховуючи викладене, на переконання суду, вказана частина позовних вимог є необґрунтованою та безпідставною, а тому суд не вбачає підстав для її задоволення.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 в частині вимог про зобов`язання нарахувати та виплатити на його користь також недоотриманий розмір компенсації за невикористану відпустку, матеріальної допомоги на оздоровлення, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, вихідної допомоги та інших виплат, виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого на 1 січня 2021 року складає 2270,00 грн (у тому числі, з урахуванням компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати), то суд враховує наступне.

За приписами статті 24 Закону України "Про відпустки" у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Відповідно до рішення Вищої ради правосуддя №1906/0/15-21 від 31.08.2021 ОСОБА_1 було звільнено з посади судді Зіньківського районного суду Полтавської області у зв`язку з поданням заяви про відставку, що учасниками справи не заперечується.

Як слідує з розрахункового листа за вересень 2021 року /а.с. 43 зі звороту/ внаслідок звільнення позивача з посади судді Зіньківського районного суду Полтавської області у зв`язку з поданням ним зави про відставку, останньому було здійснено нарахування та виплату компенсації за не використані дні відпустки. При цьому, при нарахуванні вказаної компенсації відповідач-2 безпідставно, на переконання суду, керувався застосуванням прожиткового мінімуму у розмірі 2102 грн, що призвело до отримання ОСОБА_1 компенсації за не використані дні відпустки у меншому розмірі.

Відповідно до статті 143 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою.

У разі якщо суддя, відставка якого була припинена у зв`язку з повторним призначенням на посаду, знову подасть заяву про відставку, виплата вихідної допомоги не здійснюється.

Згідно з даними розрахункового листа за вересень 2021 року /а.с. 43 зі звороту/ при нарахуванні ОСОБА_1 вихідної допомоги відповідач-2 аналогічно керувався застосуванням прожиткового мінімуму у розмірі 2102 грн, що призвело до отримання ОСОБА_1 вказаної вихідної допомоги у меншому розмірі.

Відповідно до статті 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суддям надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю 30 робочих днів з виплатою, крім суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу. Суддям, які мають стаж роботи більше 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 15 календарних днів.

З наявного у матеріалах справи розрахункового листа за березень 2021 року вбачається, що позивачу у березні 2021 року було нараховано та виплачено допомогу на оздоровлення у розмірі 63060,00 грн, тобто внаслідок застосування прожиткового мінімуму у розмірі 2102 грн ОСОБА_1 було отримано допомогу на оздоровлення у меншому розмірі.

Стосовно допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, суд вважає за доцільне зазначити, що виплата допомоги по тимчасовій непрацездатності передбачена Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Підпунктом 1 частини четвертої статті 19 вказаного Закону визначено, що застраховані особи, які протягом дванадцяти місяців перед настанням страхового випадку за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування мають страховий стаж менше шести місяців, мають право на матеріальне забезпечення відповідно до цього Закону в таких розмірах: допомога по тимчасовій непрацездатності - виходячи з нарахованої заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, але не більше за розмір допомоги, обчислений із мінімальної заробітної плати, встановленої на час настання страхового випадку.

Згідно з частиною другою статті 22 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, перебування у закладах охорони здоров`я, а також на самоізоляції під медичним наглядом у зв`язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), а також локалізацію та ліквідацію її спалахів та епідемій, виплачується Фондом застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією (далі - МСЕК) інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності) незалежно від звільнення, припинення підприємницької або іншої діяльності застрахованої особи в період втрати працездатності, у порядку та розмірах, встановлених законодавством.

Оплата перших п`яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Зі змісту письмових доказів, зокрема відомостей (розрахункових листів) за період з 01.01.2021 по 31.08.2021 /а.с. 42-43/, судом встановлено, що при нарахуванні та виплаті на користь позивача допомоги по тимчасовій непрацездатності мало місце безпідставне застосування прожиткового мінімуму у розмірі 2102 грн, замість вірного 2270 грн.

При цьому, суд погоджується з доводами відповідача-2 про те, що оплата перших п`яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця, а з шостого дня оплата днів тимчасової непрацездатності здійснюється Фондом застрахованим особам.

Разом з тим, суд зазначає, що питання нарахування допомоги по тимчасовій непрацездатності за всі дні тимчасової непрацездатності відноситься виключно до повноважень роботодавця, а не Фонду.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині вимог про зобов`язання нарахувати та виплатити на його користь також недоотриманий розмір компенсації за невикористану відпустку, матеріальної допомоги на оздоровлення, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, вихідної допомоги та інших виплат, виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого на 1 січня 2021 року складає 2270,00 грн (у тому числі, з урахуванням компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати) підлягають частковому задоволенню шляхом зобов`язання ТУДСА України в Полтавській області за період з 01.01.2021 по 31.08.2021 нарахувати та виплатити позивачу всі виплати, обрахування яких здійснюється, виходячи з розміру суддівської винагороди у відповідності до вимог статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого на 1 січня 2021 року складає 2270 гривень, з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов`язкових платежів.

Вирішуючи позовні вимоги позивача в частині відшкодування йому компенсації втрати частини доходів, суд враховує наступне.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру:

пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством);

соціальні виплати;

стипендії;

заробітна плата (грошове забезпечення);

сума індексації грошових доходів громадян;

суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться) (стаття 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати").

Тобто, у зазначеній правовій нормі викладена формула нарахування компенсації. Однією із складових цієї формули є показник нарахованої, але не виплаченої заробітної плати (грошового забезпечення).

Водночас, відповідно до пункту 4 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Тобто, захисту адміністративним судом підлягають порушені права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Враховуючи, що на даний час відповідачем-2 ще не здійснено нарахування та виплату суддівської винагороди позивачу з 01.01.2021 по 31.08.2021 включно у відповідності до вимог статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого на 1 січня 2021 року складає 2270 гривень, а також нарахування та виплату за період з 01.01.2021 по 31.08.2021 позивачу всіх виплат, обрахування яких здійснюється виходячи з розміру суддівської винагороди у відповідності до вимог статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого на 1 січня 2021 року складає 2270 гривень, суд не може під час прийняття рішення вирішувати питання щодо правовідносин в частині компенсації втрати частини доходів, які можливо будуть мати місце у майбутньому. З огляду на це, суд дійшов висновку про відмову у позові в частині вказаних позовних вимог, як таких, що заявлені передчасно.

При прийнятті рішення у даній справі судом враховувалися висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 10.11.2021 у справі №400/2031/21 та від 30.11.2021 у справі №360/503/21.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково.

Щодо клопотання позивача про допущення до негайного виконання рішення, то суд вважає його таким, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Перелік судових рішень, які виконуються негайно, визначено положеннями статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України, у силу пункту 1 частини першої якої негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Враховуючи ту обставину, що судом питання про стягнення суддівської винагороди та усіх інших виплат, що з неї розраховуються, не вирішувалося, натомість, в якості належного способу відновлення порушеного права визначено зобов`язання відповідача провести перерахунок суддівської винагороди та усіх інших виплат, що з неї розраховуються, тому відсутні підстави для допуску рішення до негайного виконання.

Щодо заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання відповідачів, як суб`єктів владних повноважень, не на користь яких ухвалене судове рішення, подати суду в десятиденний строк звіт про виконання судового рішення, суд зазначає про відсутність підстав для його задоволення з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, за приписами вказаної норми покладення таких зобов`язань на суб`єкта владних повноважень є правом, а не обов`язком суду.

Суд не вбачає підстав для застосування зазначеної форми контролю за виконанням судового рішення, оскільки не вважає, що відповідачем-2 після набрання рішенням суду законної сили не будуть добровільно вживатися заходи з метою виконання цього судового рішення.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Державної судової адміністрації України (вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601, ідентифікаційний код 26255795), Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області (вул. Соборності, 17, м. Полтава, Полтавська область, 36020, ідентифікаційний код 26304855) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області щодо нарахування та виплати суддівської винагороди судді Зіньківського районного суду Полтавської області ОСОБА_1 за січень - серпень 2021 року, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2021 року в розмірі 2102 гривні.

Зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області здійснити нарахування та виплату суддівської винагороди ОСОБА_1 з 01 січня 2021 року по 31 серпня 2021 року включно у відповідності до вимог статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого на 1 січня 2021 року складає 2270 гривень, з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов`язкових платежів.

Зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області за період з 01 січня 2021 року по 31 серпня 2021 року нарахувати та виплатити ОСОБА_1 всі виплати, обрахування яких здійснюється виходячи з розміру суддівської винагороди у відповідності до вимог статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого на 1 січня 2021 року складає 2270 гривень, з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов`язкових платежів.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

У задоволенні клопотання про допущення до негайного виконання рішення суду відмовити.

У задоволенні клопотання про встановлення судового контролю відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Гіглава