ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/8208/21 Суддя (судді) першої інстанції: Валентина ТИМОШЕНКО

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2022 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого-судді: Черпіцької Л.Т., суддів: Глущенко Я.Б., Шелест С.Б., за участю секретаря: Висоцького А.М. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від "06" грудня 2021 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:

визнати протиправним і скасувати рішення відповідача №232730011026 від 15.02.2021 про відмову в призначенні пенсії за віком;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зарахувати до страхового стажу позивача період роботи в СП "Тясмин-93" із 15.03.1995 по 30.06.1995;

зобов`язати відповідача прийняти рішення про призначення з 09.02.2021 позивачу пенсії як учаснику бойових дій відповідно до ст. 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058.

Позивач вважає дії ГУ ПФУ у Черкаській області щодо відмови у призначенні пенсії незаконними, а прийняте рішення про відмову у призначенні пенсії за віком неправомірними.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від "06" грудня 2021 р. позов задоволено.

Ухвалюючи рішення в частині зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу період роботи, суд першої інстанції виходив з того, що трудовою книжкою підтверджено факт роботи позивача в період з 15.03.1995 по 30.06.1995 на посаді комірника у СП «Тясмн-93», а тому зазначений період повинен бути зарахований до страхового стажу.

Щодо призначення позивачу з 09.02.2021 пенсії як учаснику бойових дій відповідно до ст. 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки належність позивача до особи, яка має статус учасника бойових дій ніким не оскаржувалася, посвідчення не визнано недійсним та не скасовано у встановленому Законом порядку, то позивач має право на користування пільгами, встановленими Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" зокрема, пільгами щодо призначення дострокової пенсії.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначив, що до страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи з 15.03.1995 до 30.06.1995, оскільки в трудовій книжці після запису про звільнення відсутня посада відповідальної особи, яка здійснила запис, посилання на відповідну статтю, пункт Закону.

Також скаржник зазначив, що позивач надав посвідчення серії НОМЕР_1 , видане Черкаським міським військовим комісаріатом, однак довідку про безпосередню участь у бойових діях не надав, тому у зв`язку з відсутністю даних про безпосередню участь у бойових діях, право на призначення пенсії, відповідно до статті 115 Закону № 1058-ГУ, в позивача відсутнє.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, наполягаючи на необґрунтованості доводів скаржника і правильності висновків суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено наступне.

Позивач, звернувся із заявою до відповідача щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області від 15.02.2021 №232730011026 відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю довідки про безпосередню участь у бойових діях. Крім того, даним рішенням до страхового стажу заявника не зараховано період з 15.03.1995 по 30.06.1995, оскільки в трудовій книжці після запису про звільнення відсутні посада відповідальної особи, яка здійснила запис, та посилання на відповідну статтю, пункту закону.

Вважаючи вказане рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії протиправним, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам скаржника, колегія суддів зазначає таке.

Щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зарахувати до страхового стажу позивача період роботи в СП "Тясмин-93" із 15.03.1995 по 30.06.1995, суд апеляційної інстанції враховує наступне.

Згідно ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Частиною першою ст. 24 Закону № 1058-IV встановлено, що страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно з статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також, згідно із статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідні положення містить і Постанова Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року, якою затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок №637).

Так, пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» , встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку № 637.

З копії трудової книжки НОМЕР_2 від 24.08.1982 вбачається, що у період з 15.03.1995 по 30.06.1995 позивач працював комірником у СП «Тясмин-93».

Зазначений період роботи позивача відповідачем не зараховано до стажу роботи оскільки в трудовій книжці після запису про звільнення відсутні посада відповідальної особи, яка здійснила запис, та посилання на відповідну статтю, пункт закону.

За приписами пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993р. №58 (далі - Інструкція №58), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993р. за №110, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

При цьому, як передбачено пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993р. №301 «Про трудові книжки працівників», заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства, установи, організації в присутності працівника, а відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Відповідно до пункту 1 Інструкції № 58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників підприємств, установ і організацій (надалі підприємств) усіх форм власності, які пропрацювали на них понад 5 днів, включаючи осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Відповідно до пункту 2.4 Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Отже, з наведених норм слідує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача за спірний період.

Також слід зазначити, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, щодо якої такі порушення було вчинено, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.08.2019 року по справі № 654/890/17 (провадження № К/9901/22832/18).

Колегія суддів зауважує, що трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.

Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

У постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

Отже, трудовою книжкою підтверджено факт роботи позивача в період з 15.03.1995 по 30.06.1995 на посаді комірника у СП «Тясмин-93», а тому зазначений період повинен бути зарахований до страхового стажу, відповідно, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо призначення позивачу з 09.02.2021 пенсії як учаснику бойових дій відповідно до ст. 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до норм ст. 16 Закону України «Про пенсійне забезпечення», військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та поліцейські, які брали участь у бойових діях, а також ті, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті чи виконанням інтернаціонального обов`язку, а також батьки і дружини (якщо вони не взяли повторний шлюб) військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та поліцейських, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов`язків) чи після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при виконанні обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов`язку, мають право на пенсію: жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Приписами ст. 115 Закону 1058-IV, врегульовано питання пенсійного забезпечення окремих категорій громадян. У відповідності до п. 4 частини першої вказаної статті, право на призначення дострокової пенсії за віком мають військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, які брали участь у бойових діях , в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов`язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 20 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12 та 13 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особи з числа резервістів і військовозобов`язаних, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», відповідно до абзаців шостого і сьомого пункту 1 статті 10 зазначеного Закону, а також абзацу восьмого пункту 1 статті 10 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов`язаних, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.

Положеннями частини першої статті 44 Закону N 1058-IV встановлено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Подання та оформлення документів для призначення пенсій урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 N 22-1, пунктом 2.1 якого визначено перелік документів, що подають разом із заявою про призначення пенсії.

Згідно з абзацом третім підпункту 5 пункту 2.1 визначено перелік документів , які засвідчують особливий статус особи :

- посвідчення учасника бойових дій,

- довідка про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України

- або довідка про участь особи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення,

- або довідка згідно з додатком 2 до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року N 637);

а для осіб з числа резервістів і військовозобов`язаних, яким встановлено статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» або яким встановлено статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20, 21 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»:

- також документи, на підставі яких встановлено статус учасника бойових дій, визначені Порядком надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року N 413 (у разі призначення пенсії учасникам бойових дій згідно з пунктом 4 частини першої статті 115 Закону ).

З системного аналізу вказаних правових норм слідує, що позивачем мали б бути подані такі документи відносно свого статусу: посвідчення учасника бойових дій та довідка згідно з додатком 2 до Порядку № 637 наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Відповідно до абзацу 6 пункту 6 Порядку № 637 військова служба у складі діючої армії в період бойових дій, в тому числі під час виконання інтернаціонального обов`язку, зараховується до трудового стажу на підставі довідок військових комісаріатів , які видаються в порядку, що визначається Міноборони (додаток N 2).

Водночас за формою довідки вона містить інформацію про те, що особа проходила військову службу в складі діючої армії в період бойових дій (у тому числі під час виконання інтернаціонального обов`язку, перебуванні в партизанських загонах і з`єднаннях) із зазначенням загальної кількості років, місяців і днів та із зазначенням того, що зазначена служба підлягає зарахуванню до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці.

Колегія суддів зауважує, що вказані документи (посвідчення та довідка) не є альтернативними, оскільки довідка згідно з додатком № 2 до Порядку № 637 має містити відомості про періоди участі в бойових діях.

Подання вказаної довідки за формою додатку № 2 Порядку № 637 є обов`язковим.

Отже, за відсутності вказаної довідки, ГУ ПФУ не уповноважено призначати пенсію на підставі пункту 4 частини першої статті 115 Закону N 1058-IV, як і приймати інші документи, не визначені у Порядку № 21-1 та Порядку № 637.

З матеріалів справи вбачається, що позивач є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_3 , виданого 07.05.2008.

До заяви про призначення пенсії за віком позивач подав до пенсійного органу копію посвідчення серії НОМЕР_3 , виданого 07.05.2008.

Однак, доказів подання довідки, передбаченої абзацом третім підпункту 5 пункту 2.1 Порядку № 22-1 (за формою додатку № 2 Порядку №637), матеріали справи не містять.

Також матеріали справи не містять доказів про те, що позивач звертався до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки з метою отримання згаданої форми довідки.

Отже, у ГУ ПФУ були відсутні підстави для призначення та нарахування позивачу пенсії на підставі пункту 4 частини першої статті 115 Закону N 1058-IV, відповідно, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області №232730011026 від 15.02.2021 про відмову в призначенні ОСОБА_1 є правомірним.

Колегія суддів зауважує, що позивач не позбавлений права повторного звернення до пенсійного органу щодо призначення відповідної пенсії із наданням документів, які не були подані під час первинного звернення до відповідача.

Суд першої інстанції викладеного не врахував, тому дійшов неправильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Посилання позивача у відзиві на апеляційну скаргу на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 29.08.2018 у справі № 295/1129/17, від 06.11.2018 у справі № 591/3086/16-а, колегія суддів вважає не доречним, оскільки за обставинами вказаних справ позивачі під час звернення до пенсійного органу подавали, зокрема, довідку про безпосередню участь особи в бойових діях, тоді як за наслідками розгляду справи, яка розглядається, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач відповідну довідку пенсійному органу не подавав, тобто правовідносини у справах №295/1129/17 № 591/3086/16-а та справі, яка розглядається, не є подібними, а тому апеляційним судом вказані висновки не враховуються.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги частково знайшли своє підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Керуючись ст.ст. 241, 242, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області задовольнити частково.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від "06" грудня 2021 р. скасувати в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним і скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області №232730011026 від 15.02.2021 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком; зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області прийняти рішення про призначення з 09.02.2021 ОСОБА_1 пенсії як учаснику бойових дій відповідно до ст. 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058, та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в цій частині.

У решті рішення Черкаського окружного адміністративного суду від "06" грудня 2021 р. залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 05 липня 2022 року.

Головуючий суддя Судді:Л.Т. Черпіцька Я.Б. Глущенко С.Б. Шелест