-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.06.2022 року м.Дніпро
Справа № 908/2828/19
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач)
суддів: Кузнецова В.О. Чередка А.Є.
секретар судового засідання: Михайлова К.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" та Приватного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор" на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 23.11.2021 (прийняту суддею Сушко Л.М. повне судове рішення складено 02.12.2021) у справі № 908/2828/19
за заявою Приватного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор"
про визнання банкрутом
ВСТАНОВИВ:
1.Короткий зміст заявлених вимог.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 17.10.2019 відкрито провадження у справі №908/2828/19 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Гусара Івана Олексійовича.
18.10.2019 за №63742 у встановленому законодавством порядку оприлюднено повідомлення про порушення справи про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор".
До господарського суду Запорізької області в порядку ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства надійшли заяви з грошовими вимогами до боржника, зокрема, Акціонерного товариства "Сбербанк", Акціонерного товариства "ІНГ Банк Україна".
2.Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі та мотиви його прийняття.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 23.11.2021 у цій справі, зокрема, визнано грошові вимоги Акціонерного товариства "Сбербанк" до Приватного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор" на суму 3842 (три тисячі вісімсот сорок дві) грн 00 коп 1 черга задоволення, на суму 1 455 869 158 (один мільярд чотириста п`ятдесят п`ять мільйонів вісімсот шістдесят дев`ять тисяч сто п`ятдесят вісім) грн 81 коп. - 4 черга задоволення, на суму 739 002 505 (сімсот тридцять дев`ять мільйонів дві тисячі п`ятсот п`ять) грн 21 коп (з яких 204 731 018 (двісті чотири мільйона сімсот тридцять одна тисяча вісімнадцять) грн 32 коп - пені) - вимоги забезпечені заставою майна боржника (підлягають окремому включенню); визнано грошові вимоги Акціонерного товариства "ІНГ Банк Україна" до Приватного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор" на суму 3842 (три тисячі вісімсот сорок дві) грн 00 коп 1 черга задоволення, на суму 207 359 762 (двісті сім мільйонів триста п`ятдесят дев`ять тисяч сімсот шістдесят дві) грн 76 коп - 4 черга задоволення, на суму 24 667 290 (двадцять чотири мільйона шістсот шістдесят сім тисяч двісті дев`яносто) грн 13 коп - 6 черга задоволення.
3.Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Акціонерне товариство "Райффайзен Банк" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 23.11.2021 у справі № 908/2828/19, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати в частині визнання грошових вимог Акціонерного товариства "Сбербанк" до боржника, прийняти в цій частині нове рішення, яким визнати грошові вимоги Акціонерного товариства "Сбербанк" до Приватного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор" на суму 3 842 (три тисячі вісімсот сорок дві) грн 00 коп - 1 черга задоволення, на суму 1 251 138 140 (один мільярд двісті п`ятдесят один мільйон сто тридцять вісім тисяч сто сорок) грн 49 коп - 4 черга задоволення, на суму 204 731 018 (двісті чотири мільйона сімсот тридцять одна тисяча вісімнадцять) грн 32 коп - 6 черга задоволення, на суму 739 002 505 (сімсот тридцять дев`ять мільйонів дві тисячі п`ятсот п`ять) грн 21 коп - вимоги забезпечені заставою майна боржника (підлягають окремому включенню).
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Приватне акціонерне товариство "Запоріжтрансформатор" подало апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 23.11.2021 у справі № 908/2828/19, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати в частині визнання грошових вимог кредиторів до Приватного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор" та направити справу № 908/2828/19 для продовження розгляду до суду першої інстанції для розгляду грошових вимог всіх кредиторів до Приватного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор".
4.Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
В обґрунтування апеляційної скарги Акціонерне товариство "Райффайзен Банк" зазначає, що визнаючи грошові вимоги АТ "Сбербанк" господарський суд всупереч положенням статей 1, 45, 47 Кодексу України з процедур банкрутства дійшов висновку, що грошові вимоги даного банку за неустойкою (пенею за прострочення сплати основного боргу та процентів) на загальну суму 204 731 018,32 грн - є вимогами, що забезпечені заставою майна боржника (підлягають окремому включенню).
Апелянт вказує, що судом першої інстанції ПрАТ "Сбербанк" включено до забезпечених вимог кредитора заборгованість за неустойкою (пенею) в розмірі 204 731 018, 32 грн з підстав, що договори застави/іпотеки забезпечують повне виконання зобов`язань згідно Договору про відкриття кредитної лінії №72-В/12/08/КЛ-КБ від 21.09.2012, в т.ч. у разі невиконання (несвоєчасного) виконання грошового зобов`язання.
За доводами скаржника, в силу статті 47 КУзПБ неустойка (штраф, пеня) враховується в реєстрі вимог кредиторів окремо від основних зобов`язань у шосту чергу. Погашення неустойки (штрафу, пені) у справі про банкрутство можливе лише в ліквідаційній процедурі. Ухвала попереднього засідання є підставою для визначення кількості голосів, які належать кожному конкурсному кредитору під час прийняття рішення на зборах (комітеті) кредиторів. Для визначення кількості голосів для участі у представницьких органах кредиторів зі складу вимог конкурсних кредиторів виключається неустойка (штраф, пеня).
Також апелянт вказує, що в п. 21 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2013р. №01-06/606/2013 зазначено, що ж до черговості задоволення вимог кредиторів, які пов`язані зі сплатою штрафних санкцій, то такі вимоги стосуються всіх кредиторів незалежно від забезпеченості їх грошових вимог.
За викладеного, на думку скаржника, нараховані на суму основного боргу штрафні санкції не є грошовими вимогами у розумінні КУзПБ, а тому у будь - якому випадку ці вимоги підлягають обліку в реєстрі окремо в шостій черзі незалежно від забезпеченості вимог кредитора заставою (ч. 2 ст. 47 КУзПБ).
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду у постанові від 06 вересня 2018року у справі № 918/1071/15.
Скаржник вважає, що КУзПБ чітко визначено, що до складу грошових зобов`язань боржника не включається неустойка (штраф, пеня), відповідно, немає значення чи сторони між собою, погодили інший порядок (врахування неустойки, як такої, що забезпечена заставою майна), а тому вимоги ПрАТ "Сбербанк" в частині неустойки підлягають включенню до шостої черги кредиторських вимог.
АТ "Райффайзен Банк" звертає увагу на те, що договори забезпечення (застави/ іпотеки) всіх банків-кредиторів, в тому числі скаржника за Договором застави основних засобів №12/02-19/12/22 від 21.11.2014, посвідченим приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Обушенко Г.О. за реєстровим №537, обумовлюють, що за рахунок Предмета застави (іпотеки) Заставодержатель (Іпотекодержатель) має право задовольнити в повному обсязі вимоги, що випливають з Кредитного договору на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, комісії та інші платежі; неустойку, пеню, витрати на утримання та збереження Предмета іпотеки, а також інші збитки, завдані порушенням основного зобов`язання чи умов Договорів.
При цьому, Господарським судом Запорізької області в тотожних правовідносинах визнаються грошові вимоги банків за неустойкою (пенею) до шостої черги задоволення (за ухвалою суду від 26.05.2021 визнано вимоги АТ "Укрексімбанк" на суму 3 660,53 грн - 6 черга задоволення; за ухвалою суду від 21.10.2021 визнано вимоги АТ "Райффайзен Банк" на суму 83 664 718,47 грн - 6 черга задоволення), а в інших за оскаржуваною ухвалою від 23.11.2021 вимоги за неустойкою (пенею), що забезпечені заставою майна боржника.
Апелянт вказує, що дійсно, як стаття 19 Закону України "Про заставу", так і стаття 7 Закону України "Про іпотеку" регламентують вимоги, які забезпечуються заставою (іпотекою). Так, за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.
Однак, КУзПБ та Закон України "Про заставу" і Закон України "Про іпотеку" є нормативними актами рівної юридичної сили - процесуальними законами, які мають визначену законодавцем сферу правового регулювання. Отже, у випадку колізії норм між статтею 47 КУзПБ та статтею 19 Закону України "Про заставу" і статтею 7 Закону України "Про іпотеку" повинні застосовуватися ті процесуальні норми, які прийняті пізніше. Відтак у правовідносинах щодо визначення черговості задоволення грошових вимог за неустойкою (пенею) - до шостої черги задоволення чи позачергово за рахунок застави майна боржника у справі про банкрутство підлягають застосуванню положення статті 47 КУзПБ, які визначають, що неустойка (штраф, пеня) враховується в реєстрі вимог кредиторів окремо від основних зобов`язань у шосту чергу.
В обґрунтування апеляційної скарги Приватне акціонерне товариство "Запоріжтрансформатор" зазначає, що в ухвалі від 23.11.2021 по справі № 908/2828/19 господарський суд Запорізької області зазначив, що на забезпечення виконання боржником зобов`язання за Кредитним договором від 24.09.2008 № 08/037 гарантом ING Ваnк N.V. було видано заявнику гарантію від 30.01.2017 № 2016/25/01; з огляду неповернення боржником кредиту, заявник пред`явив вимогу за Гарантією у розмірі 23 920 000,00 доларів США і отримав відповідну оплату від гаранта. Внаслідок реалізації Гарантії основний борг приватного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор" перед Заявником за кредитним договором зменшився на 23 920 000,00 доларів США і становить 5 980 000,00 доларів США.
Скаржник вказує на те, що в апеляційній скарзі приватного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор" від 16.11.2021 № 1/05-рн-16-11/21 на ухвалу господарського суду Запорізької області від 21.10.2021 по справі № 908/2828/19, суд першої інстанції не мав права посилатись на положення матеріального права України, зокрема, ст. 200 ГК України, ст. ст. 11, 560, 563, 569 ЦК України, та визнавати в повному обсязі вимоги нідерландського банку ING Ваnк N.V. до боржника за Гарантією у розмірі 688 368 407,33 грн, оскільки суд не мав підстав для застосування до спірних правовідносин положень матеріального права України, а саме ст. 200 ГК України, ст. ст. 11, 560, 563, 569 ЦК України.
Також апелянт зазначає, якщо при розгляді цієї справи суд апеляційної інстанції дійде висновку про правомірність та обґрунтованість заявлених вимог зі зменшення боргу ПрАТ "ЗТР" перед АТ "ІНГ" внаслідок отримання грошових коштів по Гарантії від 30.01.2017 № 2016/25/01, боржник все одно не може погодитись з розрахунком вимог АТ "ІНГ" виходячи з наступного.
Пунктом 4.1. договору про надання фінансових послуг від 24.09.2008 № 08/037, укладеного між АТ "ІНГ" та ПрАТ "ЗТР" (в редакції змін та доповнень від 09.09.2015 № 19), передбачено, що:
"4.1. Умови надання Лінії визначаються згідно наступного: (і) Лінія дозволена до отримання починаючи з дати виконання попередніх умов, викладених у Статті 18 цього Договору, та до 28 квітня 2016 року включно, що є Періодом Дозволеного Отримання; (іі) Лінія діє до 29 квітня 2016 року включно, що є датою Закінчення Дії Лінії". Дату Закінчення Дії Лінії саме 29.04.2016, як дату, в яку мала бути погашена вся заборгованість, АТ "ІНГ" прямо зазначає на стор. 3-4 заяви про грошові вимоги від 18.11.2019.
Розраховуючи відсотки за користування кредитами, АТ "ІНГ" на стор. 7 заяви про грошові вимоги від 18.11.2019 послався на абз. 2 п. 16.3 договору про надання фінансових послуг від 24.09.2008 № 08/037: "Для уникнення будь-яких сумнівів, на будь-який Кредит та/або Овердрафт, несплачений у належну дату, нарахування відсотків не припиняється, і відсотки нараховуються за відсотковою ставкою, що застосовувалася до такого Кредиту та/або Овердрафту на дату настання Випадку Невиконання, і сплачуються згідно положень Статті 12 даного Договору". При цьому АТ "ІНГ" не пояснив суду першої інстанції, яким чином п. 16.3 договору регулює саме не початок нарахування відсотків, а момент закінчення їх нарахування.
Апелянт вважає, що незважаючи на умови п. 16.3 договору, останнім днем нарахування відсотків на грошові кошти, отримані за договором про надання фінансових послуг від 24.09.2008 № 08/037, є дата, в яку мала бути погашена вся заборгованість: 29.04.2016.
Таким чином, на думку боржника, АТ "ІНГ" не міг нараховувати відсотки за договором про надання фінансових послуг від 24.09.2008 № 08/037 після 29.04.2016.
Так, апелянт вказує, що в заяві про грошові вимоги АТ "ІНГ" від 18.11.2019 АТ "ІНГ" зазначив, що отримав від банку ING Ваnк N.V. за Гарантією від 30.01.2017 № 2016/25/01 28 421 331,78 доларів США, з яких 23 920 000,00 доларів США віднесено на рахунок погашення основного боргу, а 4 501 331,78 долар США - на рахунок погашення відсотків. Але оскільки за розрахунком боржника заборгованість за відсотками складає 3 357 852,73 долари США, АТ "ІНГ" повинен був зменшити заборгованість з відсотків до нуля, а заборгованість з основного боргу зменшити наступним чином: 5 980 000,00 дол. США - (4 501 331,78 дол. США - 3 357 852,73 дол. США) = 4 836 520,95 доларів США.
Внаслідок зазначеного вище, на думку скаржника, боржник не може погодитись із розрахунком неустойки, зазначеним АТ "ІНГ" в заяві про надання уточненого розрахунку кредиторських вимог від 06.04.2021. Так, відповідно до п. 16.1 договору про надання фінансових послуг від 24.09.2008 № 08/037 "в разі несплати Клієнтом в належний термін будь-якої суми за цим Договором, Банк має право стягнути з Клієнта неустойку, нараховану на прострочену суму за період з дати, коли відповідна сума належала до погашення, та до дати фактичної оплати за ставкою ... 13,0% річних". Тобто розрахунок розміру неустойки, зазначений на стор. 2 заяви про надання уточненого розрахунку кредиторських вимог від 06.04.2021, має виглядати наступним чином: 3 836 520,95 доларів США х 13% / 365 днів х 334 дні = 575 347,23 доларів США.
ПрАТ "ЗТР" вважає, що розрахунок основного боргу відсотків та неустойки АТ "ІНГ" суттєво завищений та не відповідає обставинам справи: основний борг складає не більше 4 836 520,95 доларів США, заборгованість з відсотків відсутня, а неустойка складає не більше 575 347,23 доларів США. Про це боржник звертав увагу суду першої інстанції в додаткових поясненнях від 30.06.2021 № 1/05-н-21752 та від 06.08.2021 № 1/05-н-21767, які не оцінені судом при визнанні грошових вимог АТ "ІНГ" ухвалою господарського суду Запорізької області від 23.11.2021 по справі № 908/2828/19.
Щодо грошових вимог акціонерного товариства "Сбербанк" апелянт зазначає, що в заяві про часткове погашення вимог від 12.10.2021 АТ "СБ" зазначив, що загальна сума кредиторської заборгованості боржника складала 2 195 629 621,26 грн, при цьому частина цієї заборгованості в сумі 82 115 845,95 дол. США, яка виражена в іноземній валюті, перерахована в гривню станом на 15.11.2019 по курсу НБУ 24,244999.
Тобто після подання до господарського суду Запорізької області заяви з грошовими вимогами до боржника АТ "СБ" перерахувало суму заборгованості виключно в гривню на суму 2 195 629 621,26 грн.
Апелянт вказує, що в додаткових поясненнях від 10.09.2021 № 1/05-Н-21779, від 13.09.2021 № 1/05-Н-21784, від 18.10.2021 № 1/05-Н-21786, від 19.11.2021 № 1/05-Н-21796, відповідно до рішення господарського суду Запорізької області від 30.11.2020 по справі № 908/859/20 та наказів господарського суду Запорізької області від 30.03.2021, здійснюється примусове виконання зі стягнення з приватного акціонерного товариства "Запорізький завод надпотужних трансформаторів" та приватного акціонерного товариства "Запорізький кабельний завод" на користь АТ "СБ" в рахунок погашення заборгованості ПрАТ "ЗТР" за договором про відкриття кредитної лінії № 72-В/12/08/КЛ-КБ від 21.09.2012, про що зазначено в резолютивній частині рішення та наказів господарського суду Запорізької області по справі № 908/859/20.
За наслідками часткового виконання наказів господарського суду Запорізької області від 30.03.2021 заборгованість боржника перед АТ "СБ" зменшилась на суму 2 195 629 621, 26 грн.
Про те, що 10.11.2021, в рамках виконання рішення господарського суду Запорізької області від 30.11.2020 по справі № 908/859/20 та наказів господарського суду Запорізької області від 30.03.2021, були проведені електронні торги з продажу майна приватного акціонерного товариства "Запорізький завод надпотужних трансформаторів" на суму 513 319,14 грн, що також зменшило розмір заборгованості боржника перед АТ "СБ", було доведено до відома суду першої інстанції додатковими поясненнями від 19.11.2021 № 1/05-н-21796, які суд жодним чином до уваги не прийняв.
Також апелянт зазначає, що до заяви про часткове погашення вимог АТ "СБ" доданий розрахунок заборгованості ПрАТ "ЗТР" перед банком за договором про відкриття кредитної лінії № 72-В/12/08/КЛ-КБ від 21.09.2012, який містить, зокрема, розрахунок пені за прострочення повернення заборгованості та розрахунок пені за прострочення сплати процентів.
Вибіркова математична перевірка розрахунку пені за прострочення повернення заборгованості показала, що АТ "СБ" невірно виконано цей розрахунок.
Наприклад, перший рядок з датою 02.07.2019 повинен мати такий результат: 58 200 000,00 дол. США х 35% / 360 днів = 56 583,33 дол. США х 26,206493 = 1 482 850,64 грн, а в результаті зазначено 1 482 850,73 грн, що свідчить про невірність цього розрахунку АТ "СБ".
Вибіркова математична перевірка розрахунку пені за прострочення сплати процентів показала, що АТ "СБ" невірно виконано цей розрахунок.
Наприклад, перший рядок з датою 02.07.2019 повинен мати такий результат: 22 391 975,77 дол. США х 35% / 360 днів = 21 769,98 дол. США х 26,206493 = 570 514,83 грн, а в результаті зазначено 570 514,74 грн, що свідчить про невірність цього розрахунку АТ "СБ".
Крім того, апелянт вказує, що стаття 47 КУзПБ зобов`язує господарський суд розглянути в попередньому засіданні всі вимоги всіх кредиторів, а не їх частину. У випадку неможливості розглянути в попередньому засіданні та визнати вимоги всіх кредиторів господарський суд має оголосити перерву в попередньому засіданні.
Цей процесуальний порядок розгляду вимог кредиторів встановлений законодавцем з метою подальших дій у справі про банкрутство: відповідно до статті 48 КУзПБ, протягом 10 днів з дня постановлення ухвали за результатами попереднього засідання господарського суду розпорядник майна письмово повідомляє кредиторів згідно з реєстром вимог кредиторів, уповноважену особу працівників боржника та уповноважену особу засновників (учасників, акціонерів) боржника про місце і час проведення зборів кредиторів та організовує їх проведення. Учасниками зборів кредиторів боржника з правом вирішального голосу є конкурсні кредитори, визнані господарським судом у попередньому засіданні та внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.
Таким чином, ухвала попереднього засідання є підставою не тільки для визначення кількості голосів, які належать кожному конкурсному кредитору під час прийняття рішення на зборах (комітеті) кредиторів, але й для початку відліку строку для повідомлення кредиторів про місце і час проведення зборів кредиторів.
Втім, в порушення вказаних норм КУзПБ згідно з оскаржуваною ухвалою господарським судом Запорізької області у попередньому засіданні розглянуто не всі вимоги кредиторів, а лише вимоги частини з кредиторів. При цьому, оскаржуваною ухвалою не оголошено перерву у попередньому засіданні, а відкладено попереднє засідання на іншу дату.
5.Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
Згідно поданих Акціонерним товариством "Міжнародний резервний Банк" письмових пояснень у справі, останній просить залишити оскаржувану ухвалу без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
В обґрунтування апеляційної скарги, Акціонерне товариство "Міжнародний резервний Банк" зазначає, що АТ "СБЕРБАНК" у даній справі є забезпеченим кредитором.
У встановлений законом строк Акціонерне товариство "СБЕРБАНК" звернулося з кредиторськими вимогами до Приватного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор" за договором про відкриття кредитної лінії №72- В/12/08/КЛ-КБ від 21.09.2012.
Звертаючись до суду з заявою про кредиторські вимоги до боржника АТ "СБЕРБАНК" було визначено, що пеня, яка нарахована за порушення умов Договору про відкриття кредитної лінії №72-В/12/08/КЛ-КБ від 21.09.2012 є забезпеченою заставним майном боржника та відноситься до забезпечених вимог.
Товариство вказує, що з умов Договорів забезпечення, вбачається, що за рахунок предметів застави/іпотеки в тому числі забезпечено зобов`язання боржника сплатити банку штрафні санкції, неустойки (пені, штрафи) за невиконання та/або неналежне виконання зобов`язань по Основному договору.
Оскільки загальна вартість предметів забезпечення складає 739 002 505,21 гривень, вимоги АТ "СБЕРБАНК" до Приватного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор" за договором про відкриття кредитної лінії №72-В/12/08/КЛ-КБ від 21.09.2012 повинні розглядатися як забезпечені саме на суму 739 002 505, 21 грн.
Вимоги до боржника в сумі 1 455 873 000,81 грн є незабезпеченими.
Разом з цим, оскільки вартості предметів застави/іпотеки за вищезазначеними Договорами забезпечення недостатньо для покриття всієї вимоги, а відповідно до 2.1. Договорів забезпечення заставою/іпотекою в тому числі забезпечуються зобов`язання щодо сплати АТ "СБЕРБАНК" неустойки (пені) за невиконання та/або неналежне виконання зобов`язань по основному договору у строки та у розмірах, які зазначаються в основному договорі, сума нарахованої боржнику пені в розмірі 204 731 018,32 грн є такою, що є забезпеченою заставою/іпотекою.
На думку Товариства, кредитор самостійно обирає які саме зобов`язання повинні бути задоволені за рахунок предметів забезпечення у випадку недостатньої вартості забезпечення, для погашення всіх зобов`язань боржника, а отже, право задовольнити свої вимоги в тому числі щодо погашення пені за рахунок предмету застави/іпотеки визначено умовами Договорів забезпечення.
Товариство вказує, що положеннями ст.45 КУзПБ визначено, що забезпечені кредитори зобов`язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення.
На виконання положень КУзПБ АТ "СБЕРБАНК" звернувся до господарського суду Запорізької області з заявою про грошові вимоги до Боржника, які є незабезпеченими та до складу яких включено грошові зобов`язання щодо сплати кредиту та відсотків за його користування, що відповідає визначенню терміну "грошове зобов`язання" (ст. 1 Кодексу).
Згідно поданих додаткових пояснень кредитор зазначає, що дійсно 13.10.2021 було здійснено часткове погашення заборгованості по процентах за користування кредитом у сумі 91 149, 07 грн, що еквівалентно 3 459, 17 доларів США станом на 13.10.2021 (дата погашення заборгованості).
Стосовно суми погашення 439 624, 70 грн кредитор зазначає, що таке погашення відбулось вже після прийняття оскаржуваного судового рішення.
Згідно додаткових поданих пояснень ING Ваnк N.V. просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. В обґрунтування пояснень зазначає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, Велика Палата Верховного Суду при застосуванні статті 625 ЦК до кредитних правовідносин, виходить із того, що позикодавець має право на стягнення відсотків за користування кредитом після його прострочення, при цьому, встановлена сторонами кредитного договору відсоткова ставка, яка підлягає застосуванню після прострочення, є платою за неправомірне користування чужими коштами за статтею 625 ЦК.
Зазначена позиція щодо коректного застосування статті 625 ЦК у кредитних правовідносинах відображена в низці постанов Верховного Суду.
ING Ваnк N.V. наголошує, що в абзаці 2 пункту 3 статті 16 Кредитного Договору сторони погодили, що: "Для уникнення будь-яких сумнівів, на будь-який Кредит та/або Овердрафт, несплачений у належну дату, нарахування відсотків не припиняється, і відсотки нараховуються за відсотковою ставкою, що застосовувалась до такого кредиту та/або Овердрафту на дату настання Випадку Невиконання, і сплачуються згідно положень Статті 12 даного Договору".
Кредитор вважає, що Кредитним договором чітко визначено можливість Кредитора нараховувати відсотки за користування кредитом після спливу строку кредитування, коли відбулося прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому, відповідно до умов Кредитного договору, ставка відсотків на період кредитування, і ставка відсотків після закінчення періоду користування є однаковою. Тобто, у Кредитному договорі сторони відповідно до ст. 625 ЦК визначили відсоткову ставку у розмірі 9,48%, що підлягала нарахуванню на суму простроченого грошового зобов`язання.
Так, нарахування Кредитором відсотків за кредитами № 441, 446, 448, 449, 451, 457, 459, 15, 462 здійснювалося протягом строку кредитування, оскільки такі кредити погашалися боржником в строк, шляхом отримання від Кредитора нових кредитів (револьверний кредит). Непогашеним залишився кредит за Заявкою № 191, строк його погашення був визначений сторонами як 29 квітня 2016 року.
Нарахування відсотків за користування таким кредитом, відповідно здійснювалося Кредитором як (1) протягом строку кредитування з 19 листопада 2015 року по 29 квітня 2016 року за ставкою 9%, так і (2) після прострочення - з 30 квітня 2016 року по 1 грудня 2016 року за ставкою 9,48%, а потім з 2 грудня 2016 року по 18 листопада 2019 року (дня подання Заяви) - за ставкою 9%.
Важливим підтвердженням того, що сторони Кредитного договору погодили можливість нарахування відсотків за неправомірне користування грошовими коштами після прострочення кредиту за заявкою № 191, є те, що 2 грудня 2016 року (після закінчення строку кредитування, який сплив 29 квітня 2016 року) Кредитором і Боржником було укладено додаткову угоду до Кредитного договору - Зміни та Доповнення № 22 до Кредитного Договору, відповідно до яких сторони погодили зменшити розмір відсоткової ставки за користування грошовими коштами для Боржника після прострочення кредиту з 9,48% до 9%.
Зокрема, до 1 грудня 2016 року (включно) відсоткова ставка, яка підлягала застосуванню до кредиту за заявкою № 191, визначалася відповідно до Змін та Доповнень № 3 від 27 січня 2012 року до Кредитного Договору і складалася із суми відсотків (1) Комерційної Маржі, (2) Маржі Залучених Ресурсів, та (3) ставки Лібор (детальний розрахунок ставки додавався до Заяви і правильність його нарахування була підтверджена Висновком експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи № 1912/1913-19 у господарській справі № 908/837/17, копія висновку міститься в матеріалах Справи), і становила 9,48%.
Починаючи з 2 грудня 2016 року відсоткова ставка, що підлягала застосуванню до кредиту за Заявкою № 191, за ініціативи Боржника була змінена за згодою сторін, а саме - Змінами та доповненнями № 22 від 2 грудня 2016 року до Кредитного договору сторони встановили фіксовану відсоткову ставку в розмірі 9%.
Так, з урахуванням того, що сторони у Кредитному договорі (1) передбачили можливість нарахування відсотків після прострочення кредиту, (2) безпосередньо погодили можливість нарахування відсотків після прострочення кредиту за заявкою № 191, а також погодили розміри відсоткових ставок, що підлягали застосуванню до такого кредиту, з огляду на позицію Великої Палати Верховного Суду, - нарахування Кредитором відсотків за час після 29 квітня 2016 року (прострочення кредиту за Заявкою № 191) є правомірним.
6.Рух справи у суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.01.2022 відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 23.11.2021 у справі № 908/2828/19; розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 17.02.2022 о 16:00 год.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.02.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор" на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 23.11.2021 у справі № 908/2828/19 та об`єднано для спільного розгляду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор" з раніше поданою апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"; розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 17.02.2022 о 16:00 год.
В судовому засіданні 17.02.2022 колегія суддів, порадившись на місці, оголосила перерву в судове засідання на 31.03.2022 о 16:00 год., про що постановлено ухвалу, не виходячи у нарадчу кімнату та без оформлення її окремим документом.
Судове засідання, призначене на 31.03.2022 не відбулося.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.04.2022 розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" та Приватного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор" на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 23.11.2021 у справі № 908/2828/19 призначено в судове засідання на 26.05.2022 о 15:00 год.
В судовому засіданні 26.05.2022 колегія суддів, порадившись на місці, оголосила перерву в судове засідання на 30.06.2022 о 14:00 год.
У судовому засіданні 30.06.2022 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
7.Встановлені судом обставини справи.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 17.10.2019 відкрито провадження у справі №908/2828/19 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Гусара Івана Олексійовича; призначено попереднє засідання.
18.10.2019 за №63742 у встановленому законодавством порядку оприлюднено повідомлення про порушення справи про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор".
Акціонерне товариство "Сбербанк" звернулось до суду із заявою про визнання кредиторських вимог на суму 3842,00 грн 1 черга задоволення, на суму 1 455 869 158,81 грн. - 4 черга задоволення, на суму 739 002 505,21 грн. (з яких 204 731 018,32 грн - пені) - вимоги забезпечені заставою майна боржника (підлягають окремому включенню).
Акціонерне товариство "ІНГ Банк Україна" звернулось до суду із заявою про визнання кредиторських вимог на суму 3842,00 грн 1 черга задоволення, на суму 207 359 762,76 грн. - 4 черга задоволення, на суму 24 667 290,13 грн. - 6 черга задоволення.
8.Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Згідно ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відповідно до ч. 4 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов`язковими так само, як вони є обов`язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку.
Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом.
Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.
Якщо кредитор заявив вимоги після здійснення розрахунків з іншими кредиторами, то сплачені таким кредиторам кошти поверненню не підлягають.
Згідно приписів п. п. 2, 3 ч. 2 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства забезпечені кредитори зобов`язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення. Забезпечені кредитори можуть повністю або частково відмовитися від забезпечення. Якщо вартості застави недостатньо для покриття всієї вимоги, кредитор повинен розглядатися як забезпечений лише в частині вартості предмета застави. Залишок вимог вважається незабезпеченим.
Частиною 5 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що розпорядник майна не пізніше ніж на 10 день з дня закінчення встановленого частиною першою цієї статті строку з урахуванням результатів розгляду вимог кредиторів боржником повністю або частково визнає їх або відхиляє з обґрунтуванням підстав визнання чи відхилення, про що письмово повідомляє заявників і господарський суд, а також подає до суду письмовий звіт про надіслані всім кредиторам боржника повідомлення про результати розгляду грошових вимог та їх отримання кредиторами разом з копіями повідомлень про вручення поштового відправлення та описів вкладення у поштове відправлення або інших документів, що підтверджують надсилання повідомлення кредиторам.
Згідно ч. 1 ст. 47 Кодексу України з процедур банкрутства у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною 1 статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна.
Щодо вимог Акціонерного товариства "ІНГ Банк Україна" на суму 3842,00 грн 1 черга задоволення, на суму 207 359 762,76 грн - 4 черга задоволення, на суму 24 667 290, 13 грн - 6 черга задоволення, апеляційний господарський суд зазначає наступне.
24.09.2008 між Акціонерним товариством ІНГ Банк Україна та Приватним акціонерним товариством Запоріжтрансформатор був укладений Договір про надання фінансових послуг №08/037. В подальшому зазначений Договір був викладений в новій редакції від 11.11.2010 (т.10 а.с. 72-102).
В пункті 2.1. статті 2 Кредитного договору Сторони передбачили, що Заявник погоджується відкрити Боржнику кредитну лінію загальним розміром 30 000 000,00 доларів США.
17.12.2014 Сторони в Договорі (в редакції Змін та Доповнень №17 від 17.12.2014 до Кредитного договору) погодили зменшити розмір кредитної лінії до 29 900 000,00 доларів США (т. 10 а.с. 155-158).
На виконання умов Кредитного договору, на підставі Заявки Боржника №191 від 19.11.2016, Заявник надав кредит Боржнику у сумі 29 900 000,00 доларів США (т. 10 а.с. 179).
Факт надання кредиту підтверджується наступними доказами: Заявкою Боржника №191 від 19.11.2015; Меморіальним ордером №27839900 від 19.11.2015 (т. 10 а.с.233); Випискою по особовим рахункам Заявника від 16.08.2018 за період з 11.07.2014 по 10.04.2017 (т. 10 а.с. 237-252).
При цьому, колегія суддів зазначає, що факт отримання кредиту не спростовується боржником.
Пунктом 4.3. статті 4 Кредитного договору (із змінами та доповненнями до договору № 19 від 09.09.2015) визначено, що вся заборгованість мала бути погашена на Дату Закінчення Дії Лінії 29.04.2016 (т. 10 а.с. 159-161).
На забезпечення виконання Боржником зобов`язання за Кредитним договором гарантом ING BANK N.V. (ІНГ БАНК Н.В.) було видано Заявнику гарантію №2016/25/01 від 30.01.2017.
З огляду на неповернення Боржником Кредиту, Заявник пред`явив вимогу за Гарантією у розмірі 23 920 000,00 доларів США і отримав відповідну оплату від гаранта.
Внаслідок реалізації Гарантії основний борг Приватного акціонерного товариства Запоріжтрансформатор перед заявником за Кредитним договором зменшився на 23 920 000,00 доларів США і становить 5 980 000,00 доларів США.
Станом на день звернення із заявою (з урахуванням заяви про надання уточненого розрахунку кредиторських вимог від 06.04.2021) ПрАТ Запоріжтрансформатор має заборгованість перед Заявником у загальній сумі 233 323580,54 грн, з яких:
5 980 000,00 доларів США, що за курсом НБУ станом на 18.10.2019. становить - 144 836 389,36 грн. тіло кредиту;
2 629 302,95 доларів США, що за курсом НБУ станом на 18.10.2019. становить 63 682 064,52 грн. відсотки за користування кредитом;
1 024 153,24 доларів США, що за курсом НБУ станом на 18.10.2019. становить 24 805126,66 грн. пеня.
Скаржник ПрАТ Запоріжтрансформатор зазначає, що АТ "ІНГ" не міг нараховувати відсотки за договором про надання фінансових послуг від 24.09.2008 № 08/037 після 29.04.2016, оскільки останнім днем нарахування відсотків на грошові кошти, отримані за договором про надання фінансових послуг від 24.09.2008 № 08/037, є дата, в яку мала бути погашена вся заборгованість: 29.04.2016.
Досліджуючи аргументацію сторін про правомірність нарахування позивачем процентів за користування кредитною лінією, пені за прострочення сплати процентів за користування кредитною лінією, апеляційний суд виходить з такого.
Відповідно до приписів частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до частини 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Частиною 1 статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому на підставі статті 1048 цього Кодексу.
Водночас за змістом частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У постанові від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17 з приводу застосування приписів статті 1048 ЦК України у разі неправомірного, незаконного користування боржником грошовими коштами через прострочення виконання грошового зобов`язання Велика Палата Верховного Суду вказала на таке.
Плата за прострочення виконання грошового зобов`язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Тобто законодавство встановлює наслідки як надання можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу в межах дії договору, так і наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх, тому підстави для застосування аналогії закону відсутні.
У постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 Велика Палата Верховного Суду вказала, що право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
Відтак Велика Палата Верховного Суду відхилила аргументи позивача про те, що на підставі статті 599 та частини 4 статті 631 ЦК України він мав право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом. При цьому вказала, що зі спливом строку кредитування припинилося право позивача нараховувати проценти за кредитом.
У постанові від 04.02.2020 у справі 912/1120/16 зазначено, що у постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.
Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною 1 статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення.
Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною 1 статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу.
За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання.
Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною 2 статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання (подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц).
Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини 1 статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини 2 статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно.
Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини 1 статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.
У справі, що розглядається, судом встановлено, що основна заборгованість за кредитними договорами підтверджена, проте проценти за користування кредитом нараховані після спливу строку кредитування (після 29.04.2016).
Разом з тим, умовами договору, а саме п. 16.3. Кредитного договору визначено, що для уникнення будь-яких сумнівів, на будь-який Кредит та/або Овердрафт, несплачений у належну дату, нарахування відсотків не припиняється, і відсотки нараховуються за відсотковою ставкою, що застосовувалася до такого Кредиту та/або Овердрафту на дату настання Випадку Невиконання, і сплачуються згідно положень Статті 12 даного Договору
Свобода договору, яка передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, і свобода підприємницької діяльності, яка полягає у самостійному здійсненні без обмежень будь-якої підприємницької діяльності, не забороненої законом, є ключовими засадами цивільного права та господарського права, закріпленими у статтях 3, 627 ЦК, статтях 6, 43 Господарського кодексу України.
Отже, умовами укладеного договору передбачено право Банку на нарахування відсотків за надання кредиту, та/або плати за кредит, та/або відсотків за неправомірне користування кредитом та, відповідно, обов`язок позичальника сплатити вказані нарахування.
За наведеного, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор" в частині визнання грошових вимог Акціонерного товариства "ІНГ Банк Україна".
Щодо грошових вимог Акціонерного товариства "Сбербанк", апеляційний господарський суд зазначає наступне.
Акціонерне товариство "Сбербанк" завернулось до господарського суду із заявою про визнання грошових вимог на суму 3842,00 грн 1 черга задоволення, на суму 1 455 869 158,81 грн - 4 черга задоволення, на суму 739 002 505,21 грн (з яких 204 731 018,32 грн. - пені) - вимоги забезпечені заставою майна боржника (підлягають окремому включенню).
21.09.2012 між Публічним акціонерним товариством "Дочірній банк Сбербанку Росії", правонаступником усіх прав та обов`язків якого є заявник, та Публічним акціонерним товариством "Запоріжжя трансформатор", правонаступником усіх прав та обов`язків якого є боржник, укладено Договір про відкриття кредитної лінії №72-В/12/08/КЛ-КБ (т. 3 а.с. 91-102).
В подальшому у Кредитний договір вносились зміни та доповнення (88 додатковий угод та 12 договір про внесення змін).
Договором про внесення змін №12 від 26.06.2019 до Кредитного договору статті 1-12 Кредитного договору викладено в новій редакції (т. 3 а.с. 178-188).
За умовами Кредитного договору заявник відкрив боржнику мультивалютну кредитну лінію в євро, доларах США та російських рублях. На підставі додаткових угод до Кредитного договору окремими траншами (частинами) надавав боржнику кредитні кошти.
Кредитна лінія складає 58 200 000,00 доларів США (пункт 1.2. Кредитного договору).
Розмір процентної ставки за користування кредитом та процентної ставки за неправомірне користування кредитом складає 12% (пункт 1.3.1 Кредитного договору).
Останній день дії кредитної лінії 01.07.2019 (пункт 1.4. Кредитного договору).
На виконання умов Кредитного договору, заявник надав боржнику кредит у сумі 58 200 000,00 доларів США шляхом відкриття кредитної лінії, зі сплатою процентів за користування кредитом.
Як встановлено судом першої інстанції, Акціонерним товариством "Сбербанк" та боржником подавались чисельні заяви про часткове погашення грошових вимог, внаслідок примусового виконання рішення Господарського суду Запорізької області по справі №908/859/20.
Станом на 20.10.2021 заборгованість боржника перед Заявником за Кредитним договором складає 2 194 875 506,02 грн., в тому числі:
58 200 000,00 доларів США, що за курсом НБУ станом на 15.11.2019. становить 1 411 058 941,80 грн основний борг;
23 884 742,00 доларів США, що за курсом НБУ станом на 15.11.2019. становить 579 085 545,90 грн проценти за користування кредитом;
147 069 243, 67 грн пеня за прострочення сплати основного боргу;
57 661 774,65 грн пеня за прострочення сплати процентів.
Зобов`язання Приватного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор" в рамках Кредитного договору забезпечуються майном Боржника за наступними угодами:
1) Іпотечним договором №758 від 19.07.2013 з наступними змінами та доповненнями (т.3 а.с. 189-214). Предмет іпотеки є нерухоме майно (п. 3.1. Іпотечного договору). Загальна оціночна вартість предметів іпотеки за Іпотечним договором №758 відповідно до Звітів про незалежну оцінку ринкової вартості нежитлової нерухомості №AE/2019/299-3 (т. 4 а.с. 242), №AE/2019/299-2 (т. 4 а.с. 243), №AE/2019/299-1 (т. 4 а.с. 244), виконаних суб`єктом оціночної діяльності ТОВ "ЕССЕТ ЕКСПЕРТАИЗ" складає 43 496 417,00 грн.
2) Іпотечний договір №1643 від 29.10.2012 з наступними змінами та доповненнями (т. 3 а.с. 215-253). Предметом застави є нерухоме майно (п. 3.1. Іпотечного договору). Загальна оціночна вартість предметів іпотеки за Іпотечним договором №1643 відповідно до Звіту про незалежну оцінку ринкової вартості нежитлової нерухомості №AE/2019/299-4 (т. 4 а.с. 245), виконаного суб`єктом оціночної діяльності ТОВ "ЕССЕТ ЕКСПЕРТАИЗ" складає 14 400 003,00 грн.
3) Іпотечний договір №1658 від 29.10.2012 з наступними змінами та доповненнями (т. 4 а.с. 1-32). Предметом застави є нерухоме майно (п. 3.1. Іпотечного договору). Загальна оціночна вартість предмета іпотеки за Іпотечним договором №1658 відповідно до Звіту про незалежну оцінку ринкової вартості нежитлової нерухомості №AE/2019/299-6 (т. 4 а.с. 246), виконаного суб`єктом оціночної діяльності ТОВ "ЕССЕТ ЕКСПЕРТАИЗ" складає 50 243 962,00 грн.
4) Договір застави від 29.10.2012 з наступними змінами та доповненнями (т. 4 а.с. 33-72). Предметом застави є (п. 3.2. Договору застави №1) виробниче обладнання, яке належить Боржнику на праві власності, що підтверджується балансовими довідками №1/32-471д від 14.06.2013, №1/32-468д від 14.06.2013 та №1/32-571 від 11.07.2013. Заставна вартість предмету застави за Договором застави №1 становить 129 389 497,09 грн. (пункт 3.2. Договору застави №1, з урахуванням внесення змін за Договором про внесення змін № 2 від 19.07.2013).
5) Договір застави від 21.09.2012 з наступними змінами та доповненнями (т. 4 а.с. 73-144). Предметом застави є (п. 3.2. Договору застави 21) виробниче обладнання, яке належить боржнику на праві власності, що підтверджується балансовою довідкою №1/32-468ф від 26.06.2013. Заставна вартість предмету застави за Договором застави №2 становить 196 725 383,14 грн. (пункт 3.2. Договору застави №2, з урахуванням внесення змін за Договором про внесення змін № 10 від 26.06.2019, т. 4 а.с. 129).
6) Договір застави від 15.10.2012 з наступними змінами та доповненнями (т. 4 а.с. 145-224). Предметом застави є (п. 3.2. Договору застави 3) виробниче обладнання, яке належить Боржнику на праві власності, що підтверджується балансовою довідкою №1/32-469д від 14.06.2013. Заставна вартість предмету застави за Договором застави №2 становить 168 823 050,80 грн. (пункт 3.2. Договору застави №3, з урахуванням внесення змін за Договором про внесення змін № 1 від 27.06.2013, т. 4 а.с. 208-209 на звороті).
7) Договір застави від 26.06.2019 з наступними змінами та доповненнями (т. 4 а.с. 225-230). Предметом застави є (п. 3.1. Договору застави 4) наступне обладнання: пневматична кутова шліфувальна машина LSV39SA12-125 артикул 8423013301, правовстановлюючий документ: видаткова накладна №177 від 23.05.2017, інвентарний номер 95196, заводський номер А9493570; пневматична шліфувальна машина LSF28S180E артикул 8423123542, правовстановлюючий документ: видаткова накладна №177 від 23.05.2017, інвентарний номер 95170, заводський номер В9493350; пневматична шліфувальна машина LSF28S180E артикул 8423123542, правовстановлюючий документ: видаткова накладна №177 від 23.05.2017, інвентарний номер 95171, заводський номер В9493352. Заставна вартість предмету застави за Договором застави №4 становить 49162,49 грн. (пункт 3.2. Договору застави №4).
8) Договір застави від 26.06.2019 з наступними змінами та доповненнями (т. 4 а.с. 231-236). Предметом застави є (п. 3.1. Договору застави 5) майнові права на отримання грошової виручки за поставлені товари, яке існує та/або виникне в майбутньому у Боржника за 20 договорами, перелік яких закріплено у пункті 3.1. Договору застави №5. Заставна вартість предмету застави за Договором застави №5 становить 135 875 028,69 грн, з урахуванням акту перевірки наявності майнових прав від 18.07.2019.
Таким чином, загальна вартість предметів застави за Іпотечними договорами № 758, №1643, №1658 та за Договорами застави №№1-5 становить 739 002 504, 21 грн.
Як свідчать матеріали справи та встановлено судом, факт надання АТ "Сбербанк" ПрАТ "Запоріжтрансформатор" кредитних коштів у сумі 58 200 000,00 доларів США підтверджується: меморіальними ордерами; виписками по рахункам; додатковими угодами №1-86 та боржником не заперечується.
Відповідно до ч. 2 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті України. Якщо зобов`язання боржника визначені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника.
Із матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції визнано грошові вимоги Акціонерного товариства "Сбербанк", виражені у доларах США, за курсом НБУ станом на 15.11.2019, тоді як заяву з грошовими вимогами було подано до суду 19.11.2019.
Апеляційним судом було здійснено перерахунок заявлених сум заборгованості, та станом на 20.10.2021 заборгованість боржника перед Заявником за Кредитним договором складає 2 185 435 842, 78 грн, в тому числі:
58 200 000,00 доларів США, що за курсом НБУ станом на 19.11.2019 становить 1404 366 000, 00 грн основний борг;
23 884 742,00 доларів США, що за курсом НБУ станом на 19.11.2019 становить 576 338 824, 46 грн проценти за користування кредитом;
147 069 243, 67 грн пеня за прострочення сплати основного боргу;
57 661 774,65 грн пеня за прострочення сплати процентів.
Разом з тим, за доводами скаржника в результаті стягнутих в рамках виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 30.11.2020 по справі № 908/859/20 коштів суму боргу було зменшено на 91 149, 07 грн. Наведене також підтверджується кредитором.
Із матеріалів справи вбачається, що боржник у додаткових поясненнях, поданих до суду 22.11.2021 повідомляв про зазначені обставини. Проте, суд першої інстанції при визнанні грошових вимог суму зменшення не врахував.
Враховуючи наведене, у зв`язку з частковим погашенням заборгованості, сума заборгованості була зменшена на 91 149, 07 грн (3 459, 17 долара США по курсу на час погашення заборгованості 13.10.2021) та складає 23 881 282, 83 долора США.
Таким чином заборгованість боржника перед Заявником за Кредитним договором складає 2 185 435 842, 78 грн, в тому числі:
58 200 000,00 доларів США, що за курсом НБУ станом на 19.11.2019 становить 1 404 366 000, 00 грн основний борг;
23 881 282, 83 доларів США, що за курсом НБУ станом на 19.11.2019 становить 576 255 354, 69 грн проценти за користування кредитом;
147 069 243, 67 грн пеня за прострочення сплати основного боргу;
57 661 774,65 грн пеня за прострочення сплати процентів.
Стосовно доводів скаржника про зменшення боргу на суму 513 319, 14 грн, яка була стягнута в рамках виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 30.11.2020 по справі № 908/859/20, колегія суддів зазначає, що докази здійснення перерахування відповідної суми в погашення боргу по Договору про відкриття кредитної лінії в матеріалах справи відсутні, відповідно, такі доводи не приймаються судом до уваги.
Стосовно зменшення боргу на суму 439 624, 70 грн колегія суддів зазначає, що відповідні докази не подавались до суду першої інстанції під час розгляду кредиторських вимог АТ "Сбербанк" до боржника. Більш того, такі докази не існували на час прийняття оскаржуваного судового рішення.
Також скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції безпідставно включено до забезпечених вимог кредитора заборгованість ПрАТ "Сбербанк" за неустойкою (пенею) в розмірі 204 731 018, 32 грн.
Абзацом 2 частини другої статті 45 КУзПБ передбачено, що забезпечені кредитори зобов`язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення.
Законодавцем в абз. 3 ч. 2 ст. 45 КУзПБ визначено, що забезпечені кредитори можуть повністю або частково відмовитися від забезпечення. Якщо вартості застави недостатньо для покриття всієї вимоги, кредитор повинен розглядатися як забезпечений лише в частині вартості предмета застави. Залишок вимог вважається незабезпеченим.
За змістом ч.6 ст.64 КУзПБ вбачається, що погашення вимог забезпечених кредиторів за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в порядку, передбаченому цим Кодексом, позачергово.
Отже, з набранням Кодексом України з процедур банкрутства сили вимоги кредиторів, які виникли за зобов`язаннями, що повністю (частково) забезпечені заставою (іпотекою) майна боржника, включаються до реєстру вимог кредиторів окремо, виходячи з обсягу забезпечення таких вимог, що визначається виходячи з тих доказів, які досліджуються у справі та волевиявлення заставного кредитора щодо повної або часткової відмови від забезпечення. Якщо конкурсний кредитор надає докази того, що його забезпечені вимоги охоплюються вартістю заставного майна, визначеною на момент укладення договору застави, а боржник не надає інших доказів щодо ринкової вартості такого майна на час включення предмета забезпечення до реєстру вимог кредиторів, то вимоги такого кредитора можуть бути включені до реєстру вимог кредиторів, як забезпечені, виходячи з вартості майна при укладенні договору застави, оскільки своїм волевиявленням забезпечений кредитор обмежив своє право на забезпечення за рахунок предмета застави інших своїх вимог. Вимоги конкурсного кредитора, які не охоплюються вартістю заставного майна за волевиявленням кредитора, включаються до реєстру вимог кредиторів у відповідній черговості залежно від правової природи таких кредиторських вимог (вимоги за основним боргом, штрафними санкціями, судові витрати тощо).
Така процедура включення вимог забезпеченого кредитора не заперечує застосування положень цивільного законодавства щодо визначення загального розміру вимог заставного кредитора, виходячи з розміру його зобов`язань за укладеним договором застави та розміру заборгованості за кредитним договором, однак надає заставному кредитору альтернативу вибору щодо внесення його вимог до вимог четвертої черги чи до позачергових, виходячи з наданих ним доказів на момент формування реєстру вимог кредиторів щодо вартості предмета застави та з урахуванням волевиявлення цього кредитора щодо відмови (повної або часткової) від забезпечення. (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, від 24.09.2020 року у справі №905/2852/16).
Крім того, у постанові від 17.06.2020 року по справі №905/2028/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду на підставі аналізу частини другої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства дійшов висновку про те, що вартість предмета застави, в тому числі і розмір вимог заставного кредитора, вимоги якого забезпечені заставою майна боржника, визначаються у розмірі вартості предмета застави, який визначений між кредитором та боржником у договорі застави. За вказаного суд касаційної інстанції визнав правильним висновок апеляційного господарського суду про те, що вимоги кредитора є забезпеченими лише в частині вартості предмета застави, а залишок вимог вважається незабезпеченим.
У цій же постанові суд касаційної інстанції вказав, що такий висновок не суперечить правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, що викладений в постанові від 15.05.2018 року у справі №902/492/17, оскільки з набранням чинності Кодексу України з процедур банкрутства (з 21.10.2019) порядок визначення забезпечених вимог було конкретизовано законодавцем в частині другій статті 45 Кодексу та визначено, що кредитор є забезпеченим лише в частині вартості предмета застави.
За змістом ст. 1 КУзПБ грошове зобов`язання - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов`язань належать також зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов`язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов`язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов`язань боржника, у тому числі зобов`язань щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов`язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров`ю громадян, зобов`язання з виплати авторської винагороди, зобов`язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі.
Частиною 2 ст. 47 КУзПБ встановлено, що неустойка (штраф, пеня) враховується в реєстрі вимог кредиторів окремо від основних зобов`язань у шосту чергу.
Таким чином, черговість задоволення вимог кредиторів, які пов`язані зі сплатою штрафних санкцій стосується всіх кредиторів незалежно від забезпеченості їх грошових вимог.
За викладених обставин, вимоги АТ "Сбербанк" за Договором про відкриття кредитної лінії №72-В/12/08/КЛ-КБ від 21.09.2012 є частково забезпеченими у погодженому сторонами розмірі предмету застави на суму 739 002 504, 21 грн., в той час як решта вимог на суму 1 446 353 710, 80 грн підлягає включенню до реєстру вимог кредиторів боржника в порядку черговості, а саме: 3 842,00 грн. - перша черга, 1 241 618 850, 48 грн - четверта черга, 204 731 018, 32 грн - шоста черга.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи скаржника щодо невірного розрахунку пені, оскільки в обґрунтування своїх доводів скаржником не надано суду контррозрахунку заборгованості по пені із зазначенням вірних сум, які підлягають визнанню.
Щодо доводів апеляційної скарги стосовно того, що в порушення вказаних норм КУзПБ згідно з оскаржуваною ухвалою господарським судом Запорізької області у попередньому засіданні розглянуто не всі вимоги кредиторів, а лише вимоги частини з кредиторів, колегія суддів вважає такі доводи необґрунтованими, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно із ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (КУзПБ) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору.
При цьому законодавець, визначаючи попереднє засідання суду як етап процедури розпорядження майном, передбачає, що таке засідання має свою тривалість та може проводитися у декілька судових засідань, під час яких здійснюється аналіз заявлених вимог кредиторів.
Тобто, кількість кредиторів та різний обсяг їхніх вимог впливають на тривалість попереднього засідання, яке може бути більшим одного дня, та зумовлює доцільність розгляду заяв (вимог) кредиторів з винесенням відносно кожної такої вимоги індивідуальної (окремої, самостійної) ухвали щодо результатів її задоволення.
Відповідно до ч. 6 ст. 45 КУзПБ за результатами розгляду заяв кредиторів господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів. Ухвала господарського суду є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.
Згідно із ст. 47 КУзПБ попереднє засідання господарського суду проводиться не пізніше 70 календарних днів, а в разі великої кількості кредиторів - не пізніше трьох місяців з дня проведення підготовчого засідання суду. Про попереднє засідання суду повідомляються сторони, а також інші учасники провадження у справі про банкрутство, визнані такими відповідно до цього Кодексу (ч. 1). У попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого ч. 1 ст. 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна. У разі необхідності господарський суд може оголосити перерву в попередньому засіданні. За результатами попереднього засідання господарський суд постановляє ухвалу, в якій зазначаються: розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, що вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів; розмір та перелік не визнаних судом вимог кредиторів; дата проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів; дата підсумкового засідання суду, на якому буде постановлено ухвалу про санацію боржника чи постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи ухвалу про закриття провадження у справі про банкрутство, чи ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном та відкладення підсумкового засідання суду, яке має відбутися у строки, встановлені ч. 2 ст. 44 цього Кодексу. Розпорядник майна за результатами попереднього засідання вносить до реєстру вимог кредиторів відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов`язаннями, наявність права вирішального голосу в представницьких органах кредиторів, черговість задоволення кожної вимоги. Неустойка (штраф, пеня) враховується в реєстрі вимог кредиторів окремо від основних зобов`язань у шосту чергу. Погашення неустойки (штрафу, пені) у справі про банкрутство можливе лише в ліквідаційній процедурі. Ухвала попереднього засідання є підставою для визначення кількості голосів, які належать кожному конкурсному кредитору під час прийняття рішення на зборах (комітеті) кредиторів. Для визначення кількості голосів для участі у представницьких органах кредиторів зі складу вимог конкурсних кредиторів виключається неустойка (штраф, пеня) (ч. 2). Ухвала господарського суду, постановлена за результатами попереднього засідання, може бути оскаржена стороною у справі про банкрутство лише в частині конкретних вимог кредиторів (ч. 3).
Колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу, що винесення ухвал як окремих процесуальних рішень за результатами розгляду вимог кредиторів не позбавляє суд першої інстанції обов`язку винесення ухвали попереднього засідання як підсумовуючого судового рішення, що відповідатиме за обсягом і змістом всій сукупності розглянутих судом кредиторських вимог та міститиме весь перелік відомостей, зазначення яких вимагається згідно з ч. 2 ст. 47 КУзПБ.
Таким чином, за результатами попереднього засідання розгляд вимог кредиторів може відображатися як в індивідуальній ухвалі, винесеній внаслідок безпосереднього судового розгляду кредиторської вимоги, так і в ухвалі, винесеній судом за підсумком розгляду всіх кредиторських вимог у порядку, визначеному ст. 47 КУзПБ.
Верховний Суд у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в постанові від 20.06.2019р. у справі № 915/535/17 зробив висновок, що оскарження в апеляційному та касаційному порядку кредиторської вимоги, розглянутої судом у попередньому засіданні та відображеної в двох процесуальних рішеннях, повинно здійснюватися з урахуванням одного предмета оскарження. Мотиви, за якими суд дійшов висновку про визнання вимог кредиторів у тому чи іншому розмірі чи про відмову у їх визнанні, можуть бути відображені як в індивідуальній (самостійній, окремій) ухвалі, так і в ухвалі за результатами розгляду вимог усіх кредиторів. Інший варіант викладення мотивів прийнятого рішення щодо розміру вимог кредиторів може бути таким - мотиви наводяться в індивідуальній (самостійній, окремій) ухвалі, а в ухвалі за результатами розгляду вимог усіх кредиторів мотиви можуть бути не відображеними, однак повинно міститися посилання на ухвалу з приводу розгляду вимог кожного конкретного кредитора.
Про можливість апеляційного перегляду судового рішення за наслідком попереднього засідання окремо зазначено в ч. 3 ст. 47 КУзПБ, оскільки внесення змін до затвердженого господарським судом реєстру вимог кредиторів здійснюється виключно за наслідками перегляду ухвали господарського суду в апеляційному та касаційному порядку або за нововиявленими обставинами, а також у разі правонаступництва.
Встановлене вище, спростовує доводи апеляційної скарги.
9.Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Відповідно до частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За встановлених вище обставин, апеляційні скарги Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" та Приватного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор"" підлягають частковому задоволенню, а оскаржуване судове рішення скасуванню з прийняттям нового рішення в частині визнання грошових вимог Акціонерного товариства "Сбербанк".
Керуючись статтями 269, 275, 277, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційні скарги Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" та Приватного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор" на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 23.11.2021 у справі № 908/2828/19 задовольнити частково.
Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 23.11.2021 у справі № 908/2828/19 скасувати в частині визнання грошових вимог Акціонерного товариства "Сбербанк".
Прийняти в цій частині нове рішення.
Визнати грошові вимоги Акціонерного товариства "Сбербанк" до Приватного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор" на суму 3842 (три тисячі вісімсот сорок дві) грн 00 коп 1 черга задоволення, на суму 1 241 618 850 (один мільярд двісті сорок один мільйон шістсот вісімнадцять тисяч вісімсот п`ятдесят) грн 48 коп - 4 черга задоволення, 204 731 018 (двісті чотири мільйона сімсот тридцять одна тисяча вісімнадцять) грн 32 коп - 6 черга задоволення, на суму 739 002 505 (сімсот тридцять дев`ять мільйонів дві тисячі п`ятсот п`ять) грн 21 коп - вимоги забезпечені заставою майна боржника (підлягають окремому включенню).
Решту ухвали залишити без змін.
Справу № 908/2828/19 скерувати до Господарського суду Запорізької області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 05.07.2022.
Головуючий суддя Л.А. Коваль
Суддя В.О. Кузнецов
Суддя А.Є. Чередко
скопійовано
-
скопійовано
-
