ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" червня 2022 р. Справа №914/1194/21

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддяЖелік М.Б.

суддіГалушко Н.А.

Орищин Г.В.

за участю секретаря судового засідання Гуньки О.П.

розглянувши апеляційну скаргу Львівського комунального підприємства «Культурно-освітній центр імені Олександра Довженка» б/н від 10.12.2021 (вх.ЗАГС. №01-05/4124/21 від 10.12.2021)

на рішення Господарського суду Львівської області від 15.11.2021 (повний текст складено 24.11.2021, суддя Горецька З.В.)

у справі №914/1194/21

за позовом: Львівського комунального підприємства «Культурно-освітній центр імені Олександра Довженка», м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо комерційна фірма «Фантазія», м. Львів

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради

про: стягнення заборгованості та розірвання договору, повернення об`єкта оренди шляхом виселення

за участю представників:

від позивача: представник Максимишин І.Б.;

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: представник Чернобай С.С.

Учасникам процесу роз`яснено права та обов`язки, передбачені ст.ст. 35, 42, 46, Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання здійснюється технічними засобами.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 15.11.2021 у справі №914/1194/21 позов задоволено частково. Стягнуто з ТзОВ ВКФ «Фантазія» на користь ЛКП «Центр Довженка» заборгованість по сплаті земельного податку в розмірі 8449,20 грн. та судовий збір 224,40 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій просить частково скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 15.11.2021 у справі №914/1194/21 та ухвалити нове рішення, яким розірвати договір оренди №П-074 від 15.11.2005 укладений між ТзОВ ВКФ «Фантазія» та ЛКП «Центр ім. О.Довженка»; стягнути з ТзОВ «ВКФ «Фантазія» на користь ЛКП «Центр ім. О.Довженка» 589 164,76 грн. основного боргу, з яких - 329 339,96 грн. заборгованість з орендних платежів за договором оренди №П-074 від 15.11.2005; 206 571,20 грн. заборгованість за договором відшкодування витрат балансоутримувача-орендодавця на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю від 15.11.2005; 23 626,75 грн. (розрахунок розміру пені щодо несплати орендних платежів за договором оренди №П-074 від 15.11.2005 станом на 19.08.2021); 21177,65 грн. (розрахунок розміру пені щодо несплати орендних платежів станом на 19.08.2021); стягнути з ТзОВ «ВКФ «Фантазія» на користь ЛКП «Центр ім. О.Довженка» судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 15647,49 грн. та апеляційної скарги в розмірі 23471, 25 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.12.2021 справу №914/1194/21 передано до розгляду колегії суддів у наступному складі: Желік М.Б. - головуючий суддя (суддя-доповідач), члени колегії Орищин Г.В., Галушко Н.А.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 15.12.2021 апеляційну скаргу Львівського комунального підприємства «Культурно-освітній центр імені Олександра Довженка» залишено без руху.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 28.12.2021, після усунення недоліків апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження, встановлено учасникам справи строк для надання відзиву на апеляційну скаргу до 24.01.2022, призначено розгляд справи на 26.01.2022.

26.01.2022 розгляд справи не відбувся у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю членів колегії суддів - Галушко Н.А., Орищин Г.В (з 24.01.2022 по 31.01.2022).

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 01.02.2022 розгляд справи призначено на 16.02.2022.

16.02.2022 на електронну адресу суду від представника третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача надійшли письмові пояснення до апеляційної скарги б/н від 14.02.2022 (вх. №01-04/1044/22 від 16.02.2022).

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 16.02.2022 розгляд справи відкладено на 02.03.2022.

У зв`язку із запровадженням на території України з 24.02.2022 воєнного стану та з метою забезпечення безпеки відвідувачів суду, розгляд судової справи №914/1194/21 призначений на 02 березня 2022 року не відбувся.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 02.03.2022 розгляд справи призначено на 06.04.2022.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 06.04.2022 за клопотанням апелянта розгляд справи було відкладено на 18.05.2022.

18.05.2022 апелянт подав на адресу суду клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів понесених судових витрат.

В судовому засіданні 18.05.2022 представник апелянта просила долучити до матеріалів справи копію постанови Верховного Суду від 20.10.2021 у справі №911/3067/20, на яку представник посилалась в усних поясненнях.

В судовому засіданні 18.05.2022 оголошено перерву до 08.06.2022.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 08.06.2022 розгляд справи відкладено на 22.06.2022.

16.06.2022 на електронну адресу суду від відповідача надійшли додаткові письмові пояснення щодо доводів апеляційної скарги.

В судовому засіданні 22.06.2022 представник апелянта вимоги скарги підтримала, просила оскаржене рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Представник третьої особи вимоги апеляційної скарги позивача підтримав, просив оскаржене рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову.

Відповідач явки представника в судове засідання не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників апелянта та третьої особи, присутніх в судовому засіданні, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, взявши до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню частково, а відтак оскаржуване рішення слід скасувати з прийняттям нового рішення, з огляду на наступне.

Львівське комунальне підприємство «Культурно-освітній центр імені Олександра Довженка» звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційної фірми «Фантазія» про стягнення заборгованості в розмірі 446 494,84 грн. основного боргу, сплаченого судового збору в розмірі 8 967,42 грн., а також витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 33 000,00 грн., розірвання договору оренди нерухомого майна №П-074 від 15.11.2005 та похідного від нього договору відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна від 15.11.2005, зобов`язання повернути об`єкт оренди шляхом виселення з нежитлових приміщень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з березня 2020 року відповідач не дотримується зобов`язань за договором оренди нерухомого майна №П-074 та за договором відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг від 15.11.2005 щодо сплати орендних та інших платежів. Відповідач під час дії карантину не припиняв свою господарську діяльність та використовував орендовані приміщення всупереч умовам договору оренди, не дотримуючись цільового призначення орендованих приміщень. Через систематичне, цілеспрямоване ухилення від сплати комунальних послуг позивачем припинено постачання електроенергії до нежитлових приміщень. У зв`язку з невнесенням орендної плати позивач просить розірвати договір оренди та повернути орендоване майно шляхом виселення з об`єкту оренди.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 24.05.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

30.06.2021 та 25.08.2021 позивач звернувся до суду із заявами про збільшення позовних вимог.

Відповідач, заперечуючи позовні вимоги, зазначав, що на підставі постанови Кабінету Міністрів України на території України встановлено карантин, який станом на день подання відзиву продовжує діяти, відповідно до ухвали Львівської міської ради №6464 від 28.04.2020 та рішення Виконавчого комітету №287 від 27.03.2020, з 17.03.2020 до завершення карантину не нараховується та не сплачується орендна плата за користування нежитловими приміщеннями, які належать до власності територіальної громади міста Львова. Також відповідач вказував, що не може використовувати орендовані приміщення у своїй господарській діяльності внаслідок обставин, за які наймач не відповідає, а саме відключення електропостачання, яке не було відновлено. Таким чином, підстав для розірвання договору оренди позивачем не представлено, а рахунки на оплату комунальних послуг є загальними та не відповідають фактично спожитій кількості послуг.

Управління комунальної власності Львівської міської ради (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача) у своїх поясненнях вказувало, що період невнесення орендної плати становить понад три місяці, що є підставою для розірвання договору оренди, та звертало увагу на нецільове використання відповідачем орендованих приміщень.

Ухвалюючи оскаржене рішення про задоволення позову в частині стягнення з відповідача відшкодування витрат позивача на сплату земельного податку та про відмову у задоволення решти позовних вимог, місцевий господарський суд дійшов наступних висновків:

- на підставі ухвал Львівської міської ради №6464, №121, №977, та рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради №287 від 27.03.2020, відповідача звільнено від сплати орендних платежів на період з 17.03.2020 по 26.04.2021;

- позивач обґрунтовує збільшення позовних вимог вх. №3394/21 від 25.08.2021 з інших підстав, ніж ті, що зазначались первинно в позовній заяві;

- відсутність рахунків на оплату виключає обов`язок оплатити послуги оренди, оскільки у відповідача не виникло такого обов`язку, відтак відсутнє істотне порушення умов договору в частині тримісячного строку прострочення сплати орендних платежів;

- суд позбавлений об`єктивної можливості перевірити розрахунок комунальних послуг, оскільки такий проведений без врахування особливостей передбачених договором відшкодування витрат, а в свою чергу у відповідача за відсутності доказів направлення та отримання таких рахунків не виникло обов`язку з оплати;

- оскільки позовні вимоги про стягнення заборгованості по орендних платежах та комунальних платежах задоволенню не підлягають, то відсутні підстави для стягнення пені;

- позивачем належними доказами не підтверджено фактичне (нецільове) використання орендованих приміщень;

- матеріалами справи не підтверджено істотне порушення умов договору, а тому відсутні підстави для розірвання договору оренди, похідного від нього договору відшкодування витрат та як наслідок виселення з нежитлових приміщень;

- матеріалами справи підтверджується та визнається відповідачем заборгованість з оплати земельного податку в розмірі 8 449,20 грн.

Вимоги апеляційної скарги мотивовані тим, що оскаржене рішення не відповідає дійсним обставинам справи та є необґрунтованим.

Зокрема, позивач стверджує, що підставами для розірвання договору оренди у спірних правовідносинах є несплата орендної плати за орендований об`єкт, починаючи з березня 2020 року, тобто більше, ніж за три місяці, несплата комунальних послуг та експлуатаційних витрат за користування об`єктом оренди з березня 2020 року, незважаючи на використання об`єкта та отримання комунальних послуг, використання орендованого об`єкту поза цільовим призначенням (замість сервісного обслуговування глядачів приготування та реалізація їжі), не виконання вимог ст.20 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» щодо обов`язку застрахувати орендоване нерухоме майно. Окрім того, зважаючи на значну тривалість розгляду справи в суді першої інстанції позивач був змушений двічі подавати заяви про збільшення позовних вимог в частині стягнення боргу з орендної плати. Таким чином, апелянт просив стягнути з відповідача 589 164,76 грн., а також судовий збір та витрати на правову допомогу. При цьому, апелянт покликається на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 21.01.2020 у справі №914/252/19, відповідно до яких порушення орендарем умов договору оренди нерухомого майна щодо несплати протягом трьох місяців платежів за користування орендованим нерухомим майном є істотним, оскільки значною мірою позбавляє орендодавця того, на що він розраховував при укладенні договору.

Також апелянт не погоджується з рядом висновків суду першої інстанції, викладеними в оскарженому рішенні:

- суд, взявши до уваги ухвалу Львівської міської ради №6464 від 28.04.2020 про звільнення від орендної плати на період карантину за користування нежитловими приміщеннями на території м.Львова, не звернув уваги на доводи позивача та третьої особи та надані ними докази нецільового використання приміщення відповідачем;

- суд безпідставно вказав на те, що третя особа у поясненнях підтвердила відсутність обов`язку сплати орендної плати в період з 17.03.2020 по 28.02.2021 на підставі ухвали Львівської міської ради №6464 від 28.04.2020, що не відповідає дійсним поясненням третьої особи, яка вказувала на використання орендованого приміщення не за цільовим призначенням та на припинення дії ухвали органу місцевого самоврядування;

- суд взяв до уваги лист Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради №2301-вих-36008 від 14.05.2020, що не може слугувати доказом у справі, адже не відноситься до орендних правовідносин між позивачем та відповідачем;

- суд вказав на те, що позивач та третя особа не навели жодних заперечень чи спростувань стосовно доводів відповідача про відсутність підстав для нарахування та сплати орендної плати відповідно до рішення Виконавчого комітету ЛМР №287 від 27.03.2020 та ухвали Львівської міської ради №6464 від 28.04.2020, хоча у відповіді на відзив позивач вказував з яких мотивів він вважає, що до спірних правовідносин не може бути застосовано рішення №287 від 27.03.2020;

- суд допустив хибне тлумачення норм ухвали Львівської міської ради №977 від 17.06.2021, вказавши, що такої не існувало на момент звернення з позовом, та не врахувавши, що саме цією ухвалою визначено часові рамки дії звільнення від орендної плати а саме з 19.03.2021 по 26.04.2021;

- необґрунтованим є висновок суду про те, що станом на 26.04.2021 (закінчення пільгового періоду, встановленого ухвалою №977) діяло рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №287, оскільки за своєю правовою природою це є різні нормативно-правові акти, видані різними органами Львівської міської ради, що існують паралельно та регулюють різне коло суспільних відносин та поширюються на різне коло суб`єктів;

- суд безпідставно зазначив в оскарженому рішенні, що позивач в заяві вх.№3394/21 від 25.08.2021 обґрунтував збільшення позовних вимог з інших підстав, ніж ті, що зазначались первинно в позовній заяві, що не відповідає дійсності, адже збільшення позовних вимог стосувалось стягнення орендної плати за час розгляду справи в суді;

- щодо виставлення рахунків апелянт вказує, що такі надавались відповідачу на підставі п.5.2. договору наручно, оскільки орендодавець з орендарем знаходяться в одному приміщенні (адміністративні кабінети сторін розташовані один навпроти одного), що підтверджується лише Журналом реєстрації вхідної/вихідної кореспонденції апелянта, а згодом повторно надсилались поштовим відправленням, однак, суд не взяв до уваги наявність в апелянта оригіналів доказів відправлення та згаданого журналу та не долучив вказаних доказів до справи; додатково апелянт звертає увагу на те, що договором не передбачено обов`язку орендодавця повідомляти про виставлений рахунок в якийсь специфічний спосіб, проте саме на орендаря покладено обов`язок щоквартально здійснювати звірку розрахунків по орендній платі;

- є помилковим та не відповідає умовам договору та звичаям ділового обороту висновок суду про те, що відсутність рахунків на оплату виключає обов`язок оплатити послуги оренди, оскільки у відповідача не виникло такого обов`язку;

- твердження суду про те, що відсутнє істотне порушення умов договору в частині тримісячного строку прострочення сплати орендних платежів є хибним та не відповідає дійсним обставинам справи, адже відповідач неодноразово прострочив оплату.

Щодо вимоги про стягнення заборгованості за надані комунальні послуги апелянт зазначає, що він надав суду усі необхідні розрахунки, які виставлялись відповідачу з урахуванням займаної площі, факт відключення електропостачання у зв`язку із заборгованістю не має відношення до заявленого предмету позову, так як послуги споживались, а в подальші періоди після відключення не нараховувались та не виставлялись до оплати.

В позивача не було обов`язку доводити факт наявності електропостачання в орендованих приміщеннях або в певний спосіб надсилати відповідачу рахунки за комунальні послуги, адже відповідно до умов договору така оплата розраховується у відповідності до фактично використаних енергоносіїв або зайнятих площ, відповідачу постійно надавались рахунки та акти на виконання зобов`язань за укладеними договорами, інформація з рахунків та актів була відображена в зареєстрованих податкових накладних, тому твердження суду про те, що відповідачу не було відомо про виставлені рахунки не відповідає дійсності.

Окрім того, в суд першої інстанції було подано наказ №4/1 від 04.06.2020 «Щодо створення комісії моніторингу та перевірки стану, напрямку та ефективності використання приміщень, котрі перебувають на балансі ЛКП «Центр Довженка» та копії актів щодо моніторингу ста перевірки стану, напрямку (цільовості) та ефективності використання приміщень, котрі перебувають на балансі ЛКП «Центр Довженка» з червня 2020 року по лютий 2021 року, які однак, суд першої інстанції не взяв до уваги, тому скаржник просить долучити до матеріалів справи службові записки (внутрішні документи підприємства-позивача) про виявлення працівниками позивача несанкціонованого споживання електроенергії відповідачем.

До апеляційної скарги додано копію службової записки від 01.06.2020 головного спеціаліста відділу організації подій та кіноіндустрії ЛКП «Центр Довженка» Кметь Ю.М. щодо виявлення нецільового використання об`єкту оренди, копію службової записки від 01.06.2020 головного спеціаліста відділу організації подій та кіноіндустрії ЛКП «Центр Довженка» Кметь Ю.М. щодо виявлених порушень (нецільового використання приміщень) та створення комісії для перевірки об`єкта оренди, супровідні листи про направлення рахунків та актів виконаних робіт за період з березня 2020 року по серпень 2021 року, копію журналу реєстрації вхідної кореспонденції ЛКП «Центр Довженка», копії реєстру поштового відправлення рахунків за надані комунальні послуги, актів приймання-здачі наданих комунальних послуг, рахунків фактур за оренду приміщень, актів приймання-здачі оренди приміщення, рахунків фактур відшкодування податків за землю.

Розглянувши заявлене в мотивувальній частині апеляційної скарги клопотання про залучення до матеріалів справи доказів, які не були предметом дослідження в суді першої інстанції, колегія суддів зазначає, що відповідно до частин першої та третьої статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Отже, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи. При цьому, за імперативним приписом частини четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних, з невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідна правова позиція викладена, у постановах Верховного Суду від 24.11.2021 у справі №915/954/20, від 26.04.2021 у справі №910/24991/15, від 11.06.2019 у справі №906/353/17, від 08.09.2020 у справі №927/761/19, від 03.11.2021 у справі №915/951/20.

Колегія суддів апеляційної інстанції вказує, що додані апелянтом докази службові записки, журнал реєстрації кореспонденції та супровідні листи про направлення рахунків відповідачу, існували на момент прийняття господарським судом оскарженого рішення, а сам апелянт зазначає, що вказані докази не було подано під час розгляду справи в суді першої інстанції, оскільки позивач вважав, що додані до позовної заяви докази є належними та достатніми для підтвердження обставин, на які він покликався як на підстави для задоволення позову. Відтак, позивач керувався власним баченням доцільності подання доказів, і не подання таких доказів у строки, передбачені ч.2 ст.80 ГПК України, зумовлене суб`єктивною процесуальною поведінкою позивача, а не причинами, що від нього не залежали.

Враховуючи, що апелянт не довів об`єктивної неможливості подання доказів суду першої інстанції з причин, що від нього не залежали, у відповідності до вимог ч.3 ст.269 ГПК України, в апеляційного суду відсутні правові підстави для задоволення клопотання апелянта та долучення до матеріалів справи доказів, доданих до апеляційної скарги.

У поясненнях до апеляційної скарги Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні позивача) просить оскаржене рішення в частині відмови у задоволенні позову скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задоволити в повному обсязі, оскільки основою рішення стали необґрунтовані, зроблені з неповним з`ясуванням обставин справи, без дослідження усіх наявних в матеріалах справи доказів, висновки.

Третя особа не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивачем та третьою особою не наведено жодних заперечень чи спростувань стосовно доводів відповідача про відсутність підстав для нарахування та сплати орендної плати відповідно до рішення виконавчого комітету ЛМР №287 від 27.03.2020 та ухвали Львівської міської ради №6464 від 28.04.2020, адже Управління комунальної власності неодноразово зазначало, що ухвалою Львівської міської ради №121 від 25.02.2021 «Про внесення змін до ухвали міської ради від 28.04.2020 №6464 «Про заходи підтримки суб`єктів підприємницької діяльності на період дії карантину» встановлено, що дія ухвали від 28.04.2020 №6464 поширюється з 17.03.2020 до 28.02.2021 включно, а також долучало таку ухвалу разом із поясненнями третьої особи. Окрім того, 17.06.2021 прийнято ухвалу Львівської міської ради №977 «Про додаткові заходи підтримки суб`єктів підприємницької діяльності на період дії карантину», прийняття цієї ухвали до чи після подання позову не має значення, оскільки остання містить чітку вказівку на той період, протягом якого діють пільги щодо сплати орендної плати, а саме з 19.03.2021 до 26.04.2021. Відтак, з 27.04.2021 підприємства, установи та організації у сфері культури і мистецтв в тому числі, зобов`язані проводити оплату орендних платежів.

Третя особа звертає увагу на те, що суд першої інстанції взагалі не надав жодної правової оцінки тій обставині та відповідним доказам, що відповідач використовував об`єкт оренди під час дії карантину, здійснював господарську діяльність всупереч цільовому призначенню та не сплачував орендних і інших платежів.

Також третя особа вважає, що суд першої інстанції залишив без належної оцінки ту обставину, що позивач підставно звертався до суду із заявами про збільшення позовних вимог з підстав несплати оренди протягом визначеного законом строку та дійшов необґрунтованого висновку про те, що відсутність рахунків на оплату виключає обов`язок сплатити послуги оренди.

Відповідач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, в усних поясненнях, наданих у судових засіданнях, представник відповідача проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечував, зазначав, що відповідач є звільненим від сплати орендних платежів за спірний період у зв`язку з дією встановленого урядом карантину, окрім того, відповідач об`єктивно не міг використовувати орендовані приміщення за цільовим призначенням, оскільки на діяльність кінотеатрів також поширювались карантинні обмеження, в орендованих приміщеннях орендодавець вимкнув електропостачання, а акти перевірки дотримання використання орендованих приміщень за цільовим призначенням були складені позивачем в односторонньому порядку, без повідомлення орендаря, та не можуть слугувати належними доказами у справі. Щодо сплати комунальних платежів представник відповідача наголосив, що із рахунків, наданих позивачем неможливо встановити фактичних обсягів спожитих орендарем послуг, у зв`язку з нездійсненням господарської діяльності у спірний період відповідач не може самостійно нести тягар спожитих комунальних послуг за усі приміщення, якими користується в тому числі і позивач для проведення культурних заходів.

Представник апелянта в судових засіданнях просив суд застосувати до спірних правовідносин правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові №911/3067/20 від 20.10.2021, відповідно до яких запровадження Кабінетом Міністрів України обмежувальних заходів під час карантину (у тому числі заборона роботи, яка передбачає приймання відвідувачів) саме по собі не свідчить про неможливість використання відповідачем орендованого майна у розумінні ч.6 ст.762 ЦК України.

Відповідач у додаткових письмових поясненнях щодо покликань позивача на вказані правові висновки звертає увагу на те, що норма ч.2 ст.762 ГПК України не є визначальною правовою підставою для доводів відповідача у даній справі, адже правовою підставою для ненарахування орендної плати за спірний період є регуляторні акти органів місцевого самоврядування (Львівської міської ради та її виконавчого комітету), які чітко визначають, що орендна плата під час дії карантину не нараховуються. При цьому такі акти не передбачають умови щодо необхідності внесення відповідних змін до договору оренди або умови щодо неможливості використання орендарем об`єкту оренди. Тому релевантними до спірних правовідносин є висновки Верховного Суду, викладеній у цій же постанові, відповідно до яких постанова Кабінету Міністрів України №611 не встановлює будь-якої процедури надання передбачених нею звільнень і знижок, лише у справі №911/3067/20 об`єктом оренди виступає державне майно, а у цій справі комунальне.

Окрім того, відповідач наголошує, що відповідно до умов договору оренди, укладеного сторонами, орендодавець зобов`язаний не вчиняти дій, які б перешкоджали орендарю користуватись об`єктом оренди, проте орендодавець 04.03.2021 відключив постачання електроенергії, що спричинило неможливість використання об`єкту орендарем. З моменту відключення постачання електроенергії до моменту його відновлення не може здійснюватись оплата як орендної плати так і комунальних послуг, оскільки в силу вимог ч.6 ст.762 ЦК України, наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

У зв`язку з відсутністю обов`язку по сплаті орендної плати та комунальних послуг, відсутні підстави для нарахування пені за їх несвоєчасну несплату.

Щодо позовної заяви про розірвання договору оренди відповідач звертає увагу на те, що підставою задоволення такої вимоги у позовній заяві визначено несплату орендарем орендної плати в період з липня 2020 року по березень 2021 року, заяв про зміну підстав позову позивач не подавав і, відповідно, суд повинен розглядати вимогу про розірвання договору оренди, виходячи із вказаних позивачем підстав.

Відтак відповідач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення.

Матеріалами справи підтверджуються наступні фактичні обставини спору.

15.11.2005 Львівське комунальне підприємство «Культурно-освітній центр імені Олександра Довженка» та Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Фантазія» уклади договір оренди №П-074 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень), відповідно до умов якого позивач як орендодавець зобов`язався передати, а відповідач як орендар зобов`язався прийняти у строкове платне користування нерухоме майно нежитлові приміщення, позначені на плані номерами 1, 2, 4, 12, 13, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, загальною площею 532,3 кв.м. на першому поверсі, номерами 30, 36, 39, 40 загальною площею 1 028,3 кв.м. на другому поверсі будівлі «А-2» за адресою м.Львів, проспект Червоної Калини, буд.81, що перебуває на балансі Львівського комунального підприємства «Культурно-освітній центр імені Олександра Довженка» (балансоутримувач) і належить територіальній громаді міста Львова в особі Львівської міської ради на праві комунальної власності.

Договір посвідчено приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Гриником І.Ю. за реєстровим номером 7281.

Відповідно до п.2.1. договору цільовим призначенням об`єкта оренди є організація перегляду кінофільмів та сервісного обслуговування глядачів.

Відповідно п.4.1. договору термін дії цього договору оренди визначений з 15 листопада 2005 року до 14 листопада 2010 року включно. Додатковим договором від 13.12.2006 сторони внесли зміни в пункт 4.1. договору оренди №П-074 від 15.11.2005, виклавши його в наступній редакції: «Термін дії цього договору оренди визначений з 15 листопада 2005 року по 14 листопада 2015 року включно», інші умови договору зберігають свою чинність.

У разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором (п.4.3.).

В силу дії пункту 4.3. договору, оскільки протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору жодна зі сторін не звернулась до другої сторони із заявою про припинення або зміну умов договору, з 15 листопада 2015 року договір вважається продовженим на той самий термін, тобто до 14 листопада 2025 року.

Відповідно до п.5.1. договору розмір орендної плати за об`єкт оренди визначається відповідно до чинної на момент укладення даного договору Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м.Львова, затвердженої ухвалою №98 Львівської міської ради від 31.10.2002, і складає 6 365,18 грн. без ПДВ на момент укладення договору. Загальна сума річної орендної плати становить 74 404,00 грн. Розмір орендної плати підлягає індексації на визначений індекс інфляції за відповідний період (місяць, квартал, рік). Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України. В інших випадках розмір орендної плати переглядається тільки за згодою сторін або за рішенням суду, господарського суду.

Відповідно до п.5.2. договору орендна плата перераховується орендарем на підставі наданих (виставлених) йому рахунків не пізніше 10 числа місяця, наступного за оплачуваним. Вказані рахунки виставляються орендодавцем, перерахунки сум орендної плати проводяться орендарем на розрахунковий рахунок орендодавця. У випадку прострочення по оплаті орендних платежів орендар сплачує пеню у розмірі, передбаченому чинним законодавством. Несплата орендної плати в повному обсязі протягом 3 (трьох) місяців з дня закінчення строку платежу є підставою для дострокового розірвання договору.

Додатковим договором від 14.12.2005 сторони внесли зміни в пункт 5.2. договору, зокрема, визначили, що у випадку прострочення по оплаті орендних платежів орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої до оплати суми за кожен день прострочення.

Орендна плата за погодженням сторін встановлюється та сплачується в грошовій формі (п.5.3. договору).

До орендної плати не входить плата за комунальні послуги, вартість експлуатаційних витрат та плата за користування земельною ділянкою (п.5.6. договору).

У розділі 6 договору закріплено, що орендодавець зобов`язується не вчиняти дій, які б перешкоджали орендарю користуватись об`єктом оренди на умовах цього договору (п.6.2.), має право контролювати наявність і стан, напрямки та ефективність використання об`єкта, переданого в оренду за даним договором (п.6.5.), з власної ініціативи, не рідше одного разу на рік здійснювати перевірку дотримання орендарем умов договору, а у випадку встановлення факту порушень орендарем умов договору орендодавець вправі здійснювати перевірку у терміни на власний розсуд (п.6.6.), достроково розірвати договір за наявності підстав, передбачених чинним законодавством.

В свою чергу, орендар зобов`язався використовувати об`єкт оренди відповідно до його призначення та умов цього договору (п.7.1. договору), своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату (п.7.2.), щоквартально здійснювати звірку розрахунків по орендній платі з орендодавцем в особі отримувача платежу чи балансоутримувача за оренду не пізніше 20 числі наступного місяця після звітного кварталу (п.7.6.), надавати безперешкодний доступ до об`єкта оренди представникам орендодавця з метою перевірки його використання у відповідності до умов договору (п.7.9.); самостійно і від власного імені протягом місяця від дати укладення цього договору укласти угоду з орендодавцем в особі балансоутримувача на відшкодування експлуатаційних витрат по утриманню будівлі, пропорційно до займаної ним площі в цій будівлі (п.7.10.); укласти угоду з орендодавцем щодо надання комунальних послуг, отриманих ним від відповідних служб міста в обсягах, необхідних для нормального функціонування та діяльності з урахуванням орендованих площ (п.7.11.); відшкодовувати орендодавцю витрати за надані комунальні послуги відповідно до виставлених ним рахунків (п.7.12.); здійснювати плату за землю згідно з рішенням №324 виконавчого комітету Львівської міської ради від 05.06.1998 (п.7.13.) та інше.

На виконання п.п.7.9.-7.12. договору оренди №П-074 від 15.11.2005 сторони уклали договір відшкодування витрат балансоутримувача-орендодавця на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 15.11.2005, умовами якого передбачено, що ЛКП «КОЦ ім.Довженка» забезпечує обслуговування та експлуатацію будівлі, а також забезпечує нормальну роботу водопровідно-каналізаційної системи, центрального опалення, електротехнічного обладнання та освітлювальної мережі будівлі, що знаходиться за адресою м.Львів, пр.Червоної Калини, 81, загальною площею 3748,5 кв.м., а також утримання прилеглої території згідно з додатком №1, а орендар бере участь у витратах орендодавця на виконання вказаних послуг, пропорційно до займаної ним площі в цій будівлі.

Крім зазначених витрат орендар компенсує орендодавцю витрати на електроенергію та витрати на водозабезпечення та водовідвід пропорційно до кількості відвідувачів міроприємств, що їх організовують орендар або орендодавець відповідно до умов договору оренди від 15.11.2005 (п.12.1) та за опалення приміщень відповідно до орендованої площі. У витрати включаються компенсації із земельного податку, що сплачуються орендодавцем.

Відповідно до умов цього договору орендодавець зобов`язався надавати орендодавцю комунальні послуги за діючими розцінками та тарифами (п.2.2.), а орендодавець зобов`язався не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним місяцем, вносити оплату на рахунок орендодавця за обслуговування приміщень, прибирання території та допоміжних приміщень будівлі та комунальні послуги, а при несвоєчасному внесенні оплати, сплачувати пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від суми за кожний день протермінування платежу (п.3.3.).

Відповідно до додатку №1 до договору розрахунок експлуатаційних витрат за місяць становить 685,04 грн. (включає послуги слюсаря-сантехніка, столяра, двірника та електромонтера).

Вказаний договір укладено терміном на 5 років, проте відповідно до п.5.5. у разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення терміну його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах. Таким чином, станом на дату подання позову договір відшкодування витрат балансоутримувача-орендодавця на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 15.11.2005 є чинним.

01.02.2007 сторони підписали додатковий договір до договору про відшкодування витрат балансоутримувача-орендодавця на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 15.11.2005, а саме доповнили договір пунктом 1.2., відповідно до якого для нормального ведення господарської діяльності орендарем у порядку та на умовах, передбачених п.1.1. цього договору, балансоутримувач орендодавець надає право орендарю споживати воду та електроенергію у наступних кількостях і потужностях вода 5 метрів кубічних щоденно, електроенергія 20000 КВТ/год, в місяць, потужністю не менше 80 КВТ.

До позовної заяви додано:

- копії актів здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг), підписані зі сторони орендодавця, та рахунків-фактур за період з 31.07.2020 по 31.03.2021 зі сплати орендних платежів на загальну суму 226 213,92 грн: за липень 2020 року 15109,28 грн., за серпень 2020 року 31163,4 грн., за вересень 2020 року 31319,22 грн., за жовтень 2020 року 31632,41 грн., за листопад 2020 року 32043,62 грн., за грудень 2020 року 32332,02 грн., за січень 2021 року 0,00 грн., за лютий 2021 року 33079,78 грн., за березень 2021 року 19534,19 грн.;

- копії актів здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) підписані зі сторони орендодавця, та рахунків-фактур за період з 31.03.2020 по 31.03.2021 зі сплати відшкодування за фактичне використання приміщень (в тому числі за електричну енергію, теплову енергію, теплове навантаження, водопостачання та водовідведення, дощові стоки): за березень 2020 року 17269,88 грн., за квітень 2020 року 8803,37 грн., за травень 2020 року 8147,22 грн., за червень 2020 року 9458,35 грн., за липень 2020 року 8682,78 грн., за серпень 2020 року 10777,49 грн., за вересень 2020 року 12430,76 грн., за жовтень 2020 року 25367,04 грн., за листопад 2020 року 25148,70 грн., за грудень 2020 року 23641,99 грн., за січень 2021 року 20 318,51 грн., за лютий 2021 року 22522,07 грн., за березень 2021 року 7025,25 грн.;

- копії актів відшкодування послуг за землю від 31.08.2020, від 31.12.2020, від 28.02.2021, від 31.03.2020 та рахунків-фактур за відповідні місяці.

26.11.2020 позивач звернувся до відповідача з листом, в якому повідомляє про те, що загальна сума заборгованості становить 209,70 тис.грн., в тому числі орендної плати 109,22 тис. грн. та комунальних послуг 95,66 тис.грн. та земельного податку 2,82 тис.грн. У листі також повідомлено про направлення на адресу відповідача рахунків у зв`язку відмовою отримати вказані рахунки особисто. (а.с.84, том).

В апеляційній скарзі позивач пояснює, що сторони здійснюють діяльність в одному приміщенні, тому рахунки передавались відповідачу наручно, а згодом, у зв`язку з несплатою та відмовою отримувати рахунки на сплату оренди та відшкодування комунальних послуг, надсилались повторно поштою на адресу відповідача. Водночас, докази на підтвердження зазначених обставин позивач надав лише суду апеляційної інстанції без належного обґрунтування об`єктивної неможливості надати такі докази у встановлений в ст.80 ГПК України строк для подання таких доказів, відтак, як було зазначено вище, колегія суддів не може взяти такі докази до уваги та вважати цю обставину доведеною.

У відповіді №1/30 від 30.12.2020 на лист ЛКП «Культурно-освітній центр ім.О.Довженка» від 26.11.2020 щодо погашення заборгованості відповідач повідомив, що надані позивачем рахунок-фактура №326 від 30.09.2020 на суму 3139,22 грн та рахунок-фактура №326 від 31.10.2020 на суму 31632,41 грн. містять назву послуги «фактичне використання приміщень», хоча ТзОВ ВКФ «Фантазія» здійснюється не фактичне, а орендне використання приміщень, відповідно надані рахунки не можуть бути підставою для сплати орендної плати, та повідомив про відсутність правових підстав для нарахування плати за користування нежитловими приміщеннями під час дії встановленого урядом режиму карантину в силу нормативно-правових актів органу місцевого самоврядування ухвали Львівської міської ради №6464 від 28.04.2020 та рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради №287 від 27.03.2020, а також на підставі ч.6 ст.762 ЦК України. (а.с. 85-88, том1)

Відповідач відмовився від підписання та повернув надані позивачем акти здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) за період з березня по жовтень 2020 року, не підписавши, оскільки наведені у них обсяги споживання не відповідають фактично спожитим обсягам таких послуг. Зокрема, ТзОВ ВКФ «Фантазія» з 12.03.2020 у зв`язку з введенням карантину фактично не здійснює господарської діяльності, однак обсяги споживання електроенергією у розрахунках встановлено на такому ж рівні, що й до 12.03.2020, без врахування обсягів, які зафіксовані встановленими приладами обліку.

Окрім того, відповідач звертав увагу на порушення орендодавцем умов договору оренди від 15.11.2005 №П-074, а саме проведення в орендованих приміщеннях суспільно-політичних, культурних та інших заходів без попереднього погодження з орендодавцем, проведення ремонтних робіт (заміна покриття підлоги, дверей, перетяжка тканиною крісел) без погодження з орендарем, позбавлення доступу до приміщень великої глядацької зали та операторної.

Відповідно до акту постійно діючої комісії щодо моніторингу та перевірки стану, напрямку (цільовості) та ефективності приміщень, котрі перебувають на балансі ЛКП «Центр Довженка», від 04.06.2020, перевіркою було встановлено, що в приміщеннях, які перебувають у фактичному використанні у ТзОВ «Фантазія» і є на балансі ЛКП «Центр Довженка», а саме: в приміщенні №24 «Зала» площею 118,0 кв.м., приіщенні №25 «Кухня» - 31,7 кв.м., №27 «Кридор» - 7,8 м.кв., №28 «Комора» - 7,0 м.кв., протягом червня 2020 року, проводилось випікання піци та приготування інших продуктів харчування, котрі реалізовувались на дворі перед входом у вищезгадані приміщення, також проводилась реалізація слабоалкогольних та алкогольних напоїв. В приміщеннях, котрі перебувають на балансі ЛКП «Центр Довженка», проводились поточні ремонтні роботи (№2 «Зал» площею 70,9 м.кв., №3 «Службове приміщення» площею 11,0 кв.м., №24 «Зала» площею 118,0 м.кв.). Показ кінофільмів ТзОВ «Фантазія» не проводився.

Відповідно до наказу №4/1 ЛКП «Центр Довженка» створило постійно діючу комісію для проведення моніторингу та перевірки стану, напрямку (цільовості) та ефективності приміщень 04 червня 2020 року (а.с.89, том 1).

Із врахуванням цього наказу, колегія суддів апеляційної інстанції критично оцінює акт перевірки, проведеної в день створення комісії 04.06.2020, яким зафіксовано порушення використання орендованого приміщення відповідачем за цільовим призначенням протягом червня 2020 року, тобто, фактично порушення було зафіксоване наперед.

Щодо проведення поточного ремонту приміщень та не проведення відповідачем показів кінофільмів в акті комісії не зазначено періоду, в якому мали місце зафіксовані ним дії та бездіяльність відповідача.

Окрім цього, під час складення акту моніторингу не було залучено іншої сторони орендаря, позивач не надав доказів повідомлення орендаря про проведення перевірки, забезпечення орендарем доступу до приміщень, відмови орендаря від участі у перевірці чи відмови у підписанні складеного комісією акту тощо.

Відповідно до актів постійно діючої комісії щодо моніторингу та перевірки стану, напрямку (цільовості) та ефективності приміщень, котрі перебувають на балансі ЛКП «Центр Довженка», від 31.07.2020, від 31.08.2020, 30.09.2020, 30.10.2020, 30.11.2020, комісією позивача було зафіксовано, що протягом липня - листопада 2020 року проводились поточні ремонтні роботи (№2 «Зал» площею 70,9 м.кв., №3 «Службове приміщення» площею 11,0 кв.м., №24 «Зала» площею 118,0 м.кв.). Вказані акти складено без участі орендаря (а.с. 91-95, том 1).

30.12.2020 позивач звернувся до відповідача з претензією №101, у якій повідомив про відмову від договору оренди у зв`язку з невиконанням зобов`язань у порядку, передбаченому ст.782 ЦК України, та з вимогою негайно повернути орендоване майно, але не пізніше 30 грудня 2020 року. Також позивач вимагав сплатити заборгованість за орендну плату у розмірі 141267,93 грн., комунальних послуг 120809,44 грн., та земельного податку 3756,20 грн., а разом 265 833,57 грн. у термін до 11 січня 2021 року (а.с.100-101, том 1).

У претензії позивач також повідомляє відповідача про те, що у зв`язку з відмовою отримувати рахунки щодо сплати орендної плати за липень 2020 року по листопад 2020 року, рахунки щодо сплати комунальних послуг за березень 2020 року по листопад 2020 року, рахунки по відшкодуванню податку за землю за серпень 2020 року листопад 2020 року, актів виконаних робіт/наданих послуг, 30.12.2020 було надіслано рахунки на оплату орендної плати комунальних послуг, відшкодування податку на землю та акти виконаних робіт/наданих послуг.

У відповідь на вказану претензію відповідач надіслав позивачу вимогу №1/27 від 27.01.2021 щодо виконання ЛКП «Культурно-освітній центр ім.О.Довженка» своїх зобов`язань за договором оренди від 15.11.205 №П-074, у якій ще раз повідомив позивача про звільнення від орендної сплати в період дії встановленого урядом карантину та про те, що зазначені в рахунках обсяги споживання комунальних послуг не відповідають фактично спожитим обсягам таких послуг (без врахування обсягів, які зафіксовані встановленими приладами обліку), відшкодування вартості земельного податку за період вересень листопад 2020 року було проведено ТзОВ ВКФ «Фантазія», та звертає увагу, що орендодавець не надав сертифікатів, що підтверджують якість матеріалів у відремонтованих приміщеннях під час зміни покриття підлоги та перетягуванні тканиною крісел, зокрема відповідність вимогам пожежної безпеки, та не узгоджує графіку надання орендованих приміщень для проведення культурних заходів (а.с.102-103, том 1).

У листі №015 від 22.02.2021 позивач повідомив відповідача про те, що сертифікати якості використаних під час ремонту матеріалів надаються органам ДСНС України, комунальні послуги за фактично зайняті приміщення нараховуються згідно з чинним законодавством України у відповідності до фактично використаних енергоносіїв або зайнятих площ, у разі непогашення заборгованості за комунальні послуги ЛКП «Центр Довженка» буде змушене припинити постачання енергоносіїв для потреб ТзОВ «Фантазія» (а.с.106-107, том 1).

У відповіді №1/01 від 01.03.2021 на лист №015 від 22.02.2021 орендар вкотре не погодився з визначеними в рахунках сумами та вказав на обмеження у доступі до приміщень, які орендодавець використовує для проведення культурних заходів (а.с.104-105, том 1).

У заяві №1/18 від 18.03.2021 з приводу припинення ЛКП «Центр Довженка» постачання електричної енергії з 04.03.2021 просило орендодавця провести спільно з орендарем розрахунок об`єму спожитої енергії за період з 12 березня 2020 року по цей час.

Також у матеріалах справи наявні акти щодо моніторингу та перевірки стану, напрямку (цільовості) та ефективності використання приміщень, котрі перебувають на балансі ЛКП «Центр Довженка», від 31.12.2020, від 29.01.2021, від 26.02.2021, відповідно до яких комісією було встановлено, що протягом грудня 2020 року січня 2021 року у приміщенні №3 «Службове приміщення» площею 11,0 кв.м. проводилось приготування продуктів харчування, котрі реалізовувались в приміщенні №2 «Зал» площею 70,9 кв.м., разом з продуктами харчування проводилась реалізація слабоалкогольних та алкогольних напоїв (а.с.96-98, том 1). Вказані акти складено в односторонньому порядку без повідомлення чи залучення орендаря.

У позовній заяві, поданій суду 05.05.2021, позивач просив стягнути з орендаря кошти в розмірі 446 494,84 грн. основного боргу, розірвати договір оренди нерухомого майна П-074 від 15.11.2005 та похідний від нього договір відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна від 15.11.2005, зобов`язати повернути об`єкт оренди шляхом виселення з нежитлових приміщень.

При цьому, з тексту позовної заяви вбачається, що до заборгованості в розмірі 446 494,84 грн. основного боргу позивач відносить заборгованість зі сплати орендних платежів в розмірі 226 213,92 грн. за період з липня 2020 року по березень 2021 року, заборгованість зі сплати відшкодування комунальних платежів в розмірі 194 317,26 грн. за період з березня 2020 року по березень 2021 року, заборгованість зі сплати земельного податку у розмірі 4694,00 грн. за серпень 2020 року та за період з грудня 2020 року по березень 2021 року, а також пеню за прострочення сплати орендних платежів в розмірі 10370,8 грн. та пеню за прострочення відшкодування комунальних платежів у розмірі 10 898, 86 грн. Вказана заборгованість розрахована позивачем станом на 19.04.2021.

У заяві від 29.06.2021 про збільшення позовних вимог позивач просив збільшити розмір позовних вимог та стягнути з відповідача кошти в розмірі 504 236,31 грн. основного боргу, сплачений судовий збір в розмірі 14 373,55 грн., з огляду на те, що відповідач продовжує не виконувати зобов`язань зі сплати орендних платежів та відшкодування комунальних платежів, внаслідок чого станом на 29.06.2021 виникла наступна заборгованість: зі сплати орендних платежів у розмірі 34 318,13 грн. за травень 2021 року, зі сплати комунальних платежів у розмірі 8848,28 грн. за квітень травень 2021 року, зі сплати земельного податку у розмірі 1877,6 грн. за квітень травень 2021 року, а також позивач нарахував пеню за прострочення вказаних платежів.

Про подання вказаної заяви вказано в протоколі судового засідання від 30.06.2021, у якому однак, не зазначено про прийняття чи відмову у прийнятті до розгляду такої заяви.

У заяві від 19.08.2021 про збільшення позовних вимог позивач просив збільшити розмір позовних вимог та стягнути з відповідача кошти в розмірі 589 164,76 грн. основного боргу, з огляду на те, що станом на 19.08.2021 у відповідача виникла заборгованість зі сплати орендних платежів у розмірі 34 386,76 грн за червень 2021 року та 34 421,15 грн за липень 2021 року, заборгованість зі сплати комунальних платежів у розмірі 1702,81 грн за червень 2021 та 1702,81 грн за липень 2021 року, а також позивач нарахував пеню за прострочення вказаних платежів.

У тексті мотивувальної частини ухвали від 14.09.2021 про закриття підготовчого засідання та призначення справи до розгляду по суті місцевий господарський суд зазначив, що з огляду на зміст заяви про збільшення позовних вимог та предмету і підстав позову, заяву вх.№3394 від 25.08.2021 слід задоволити, оскільки під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

В описовій частині оскарженого рішення суд зазначає, що позивачем подано заяви про збільшення позовних вимог вх.№2773/21 від 30.06.2021 та вх.№3394 від 25.08.2021, з мотивувальної частини рішення (абз. 8,9 с.7 рішення, а.с.136, том 2) вбачається, що розгляд справи по суті здійснюється з урахуванням збільшених позовних вимог.

Водночас, у мотивувальній частині оскарженого рішення, обґрунтовуючи відсутність підстав для розірвання договору оренди, місцевий господарський суд дійшов протилежного висновку про те, що позивач обґрунтовує збільшення позовних вимог вх. №3394/21 від 25.08.2021 з інших підстав, ніж ті, що зазначались первинно в позовній заяві.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до положень ст.46 ГПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, з обов`язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Обставини позову, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу становлять підстави позову. Зміна підстав позову це зміна обставин, на яких ґрунтується вимоги позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

Позивач, звернувшись до суду із позовом 05.05.2021, обґрунтовував заявлені ним вимоги щодо розірвання договорів та стягнення суми коштів існуванням заборгованості зі сплати орендних платежів за період з липня 2020 року по березень 2021 року, зі сплати відшкодування комунальних платежів за період з березня 2020 року по березень 2021 року, зі сплати земельного податку за серпень 2020 року та за період з грудня 2020 року по березень 2021 року. Пеню на вказану заборгованість було нараховано станом на 19.04.2021.

Натомість у заявах про збільшення позовних вимог, позивач обґрунтовує такі виникненням заборгованості за інші періоди після пред`явлення позову.

Таким чином, подані позивачем заяви вх.№2773/21 від 30.06.2021 та вх.№3394 від 25.08.2021 про збільшення позовних вимог спрямовано на одночасну зміну і предмету і підстав позову, отже, такі не підлягають до задоволення.

Заявлені вимоги не є збільшенням позовних вимог, оскільки, збільшення (зменшення) можливе при здійсненні перерахунку за попередньо заявлений період, а не новий.

Слід також зазначити, що у справах про стягнення грошових сум період часу, впродовж якого виникла заборгованість, відноситься до кола обставин, з якими сторона пов`язує своє порушене право та законний інтерес, та які суд має попередньо з`ясувати, а встановивши існування таких, перевірити правильність здійснення відповідних нарахувань та прийняти рішення про стягнення заявлених сум чи відмову у такому стягненні.

У цій справі, відповідні заяви також спрямовано на зміну підстав позову щодо розірвання договору оренди, адже в апеляційній скарзі позивач вказує, що навіть у випадку звільнення відповідача від сплати орендних платежів за первісно заявлений період існування боргу у зв`язку з дією карантину, підставою для розірвання договору є існування заборгованості за нові періоди, вказані у заявах про збільшення позовних вимог.

Наведеним спростовуються доводи апелянта про те, що заяви про збільшення позову обґрунтовано лише збільшенням кількісних показників (заявлених до стягнення сум), і позов повинен бути розглянутий по суті із врахуванням нової збільшеної ціни позову.

Колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу, що у разі подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, господарський суд повинен відмовити в задоволенні такої заяви і, приєднавши її до матеріалів справи та зазначивши про цю відмову в описовій частині рішення (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи), розглянути по суті раніше заявлені позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову. Позивач при цьому не позбавлений права звернутися з новим позовом у загальному порядку.

Таким чином, місцевий господарський суд допустив порушення вимог процесуального права, не прийнявши жодного процесуального рішення про задоволення чи відмову у задоволенні заяви вх.№2773/21 від 30.06.2021, а також дійшовши протилежних висновків щодо задоволення заяви вх.№3394 від 25.08.2021.

Щодо розгляду по суті первісно заявлених позовних вимог колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що спір між сторонами виник стосовно неналежного виконання умов договору оренди комунального майна.

Майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання майна, що перебуває у комунальній власності, врегульовано Законом України «Про оренду державного та комунального майна», нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.2, ч.3 ст.285 ГК України орендар може бути зобов`язаний використовувати об`єкт оренди за цільовим призначенням відповідно до профілю виробничої діяльності підприємства, майно якого передано в оренду. Орендар зобов`язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до ч.1, ч.4 ст.286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ч.5 ст.762 ЦК України плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п.5.2. договору оренди П-074 від 15.11.2005, орендна плата перераховується орендарем на підставі наданих (виставлених) йому рахунків не пізніше 10 числа місяця, наступного за оплачуваним.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст.193 ГК України.

Відповідно до ч.6 ст.763 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Відповідно до розрахунків, наведених у позовній заяві, до стягнення заявлено заборгованість щодо сплати орендних платежів у розмірі 226 213,92 грн. за період з липня 2020 року по березень 2021 року.

В окремому розрахунку заборгованості (а.с.29, том 1), актах здачі-прийняття робіт (підписаних зі сторони орендодавця) та рахунках-фактурах за цей період, наданих позивачем, зазначено «за фактичне використання приміщень».

Слід звернути увагу, що фактичне використання приміщень може передбачати оплату в разі закінчення дії договору оренди до моменту повернення приміщення орендодавцю, натомість у цьому випадку відповідач використовує приміщення на підставі договору оренди, який не є припиненим, і відповідно до умов цього договору зобов`язаний сплачувати орендодавцю саме орендну плату.

Водночас, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» на усій території України введено карантин, дія якого неодноразово продовжувалась і який дія в тому числі в період з липня 2020 року по березень 2021 року.

Відповідно до протоколу №6 позапланового засідання міської комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій від 13.03.2020, на період з 13.03.2020 до прийняття окремого рішення призупинено діяльність кінотеатрів на період карантину.

Із врахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 та метою підтримки суб`єктів підприємницької діяльності на період дії карантину, Львівська міська рада рішенням №287 від 27.03.2020 встановила, що на період з 17.03.2020 і до завершення карантину, передбаченого відповідними рішеннями Львівської міської ради та її виконавчих органів на території м.Львова не нараховується та не сплачується орендна плата за користування нежитловими приміщеннями, які належать до власності територіальної громади міста Львова, за винятком тих орендарів, яким попередньо нараховувалась пільгова орендна плата у розмірі 1 грн. на рік та/або 1 грн. за квадратний метр на рік.

28.04.2020 Львівська міська рада ухвалою №6464 встановила, що на період з 17.03.2020 і до завершення карантину, передбаченого відповідними постановами Кабінету Міністрів України, рішеннями Львівської міської ради та її виконавчих органів на території м. Львова не нараховується та не сплачується орендна плата за користування нежитловими приміщеннями, які належать до власності територіальної громади міста Львова. Ухвалу оприлюднено 08.05.2020.

Відповідно до п.1.1. договору оренди №П-074 об`єктом оренди є нежитлові приміщення за адресою: м.Львів, проспект Червоної Калини, буд.81, що перебуває на балансі ЛКП «Культурно-освітній центр імені Олександра Довженка» і належить територіальній громаді міста Львова в особі Львівської міської ради на праві комунальної власності; відповідно до п.2.1. договору цільовим призначенням об`єкта оренди є організація перегляду кінофільмів та сервісного обслуговування глядачів.

Згідно з ухвалою Львівської міської ради №121 від 25.02.2021 «Про внесення змін до ухвали міської ради від 28.04.2020 №6464 «Про заходи підтримки суб`єктів підприємницької діяльності на період дії карантину» дія ухвали Львівської міської ради від 28.04.2020 №6464 поширюється з 17.03.2020 до 28.02.2021 включно.

Згодом, ухвалою Львівської міської ради №977 від 17.06.2021 «Про додаткові заходи підтримки суб`єктів підприємницької діяльності на період дії карантину», встановлено, що на період з 19.03.2021 до 26.04.2021, передбачений відповідними постановами Кабінету Міністрів України, рішеннями Львівської міської ради та її виконавчих органів, із врахуванням протоколів міської комісії техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій № № 8-22, на території Львівської міської територіальної громади не нараховувати та не сплачувати орендну плату за користування нежитловими приміщеннями, цілісними майновими комплексами, які належать до власності Львівської міської територіальної громади, а саме для розміщення: підприємств, установ, організацій у сфері культури і мистецтв.

Відповідно до ч.5 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію. Ухвалу Львівської міської ради №977 від 17.06.2021 оприлюднено 30.06.2021.

Крім того відповідачем до матеріалів справи долучено лист Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради №2301-вих-36008 від 14.05.2020, який вказує на звільнення від орендної плати на підставі рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №287 від 27.03.2020 ТзОВ «Кассандра» (а.с.107, том 2). Вказаний лист, як вказує апелянт, дійсно стосується суб`єкта підприємницької діяльності, який не є учасником у справі, однак є доказом, що додатково підтверджує звільнення на від сплати орендарів комунального майна, що є власністю територіальної громади міста Львова в особі Львівської міської ради, в період дії карантину.

Враховуючи рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №287 від 27.03.2020, яким встановлено звільнення від нарахування та сплати орендних платежів з 17.03.2020 і до прийняття окремого рішення з цього питання, а також ухвали Львівської міської ради №6464, №121 та №977, за спірний період з липня 2020 року по березень 2021 року, не нараховується та не сплачується орендна плата за орендовані відповідачем нежитлові приміщення.

Відтак безпідставними є позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості щодо сплати орендних платежів у розмірі 226 213,92 грн. за період з липня 2020 року по березень 2021 року, а також нарахованої позивачем пені у розмірі 10370,80 грн. за прострочення сплати таких платежів.

У постанові Верховного Суду від 20.10.2021 у справі №911/3067/20, правові висновки у якій апелянт просив врахувати в частині висновків про застосування ч.6 ст.762 ЦК України, предметом спору є стягнення заборгованості за оренду державного майна в період дії карантину. Колегія суддів Касаційного господарського суду у п.35 постанови дійшла висновку про те, що оскільки постанова №611 (постанова КМУ від 15.07.20200 «Деякі питання сплати орендної плати за державне майна під час дії карантину») не встановлює будь-якої процедури надання передбачених нею звільнень і знижок, у тому числі не передбачає необхідності отримання погоджень або укладення додаткових угод, нарахування орендної плати орендарям у розмірах, передбачених пунктом 1 цієї постанови, є державним регулюванням такої оплати, а тому отримання погодження щодо звільнення або знижки орендної плати, так само як і внесення змін до договору оренди цією постановою не вимагається. У п.37 постанови також зазначено, що позивач штучно створив спір щодо розміру належної до сплати наймачем орендної плати всупереч волевиявленню як органу управління майном Кабінету Міністрів України, який встановив порядок нарахування у спірний період, так і власника державного майна, який виконав рішення органу виконавчої влади та здійснив відповідний перерахунок орендної плати для відповідача.

У спірних правовідносинах власником орендованого комунального майна є територіальна громада в особі Львівської міської ради, тобто саме власник встановив звільнення від нарахування та сплати орендних платежів у спірний період, а позивач є балансоутримувачем майна, який у спірних правовідносинах також повинен керуватись відповідними рішеннями та ухвалами міської ради.

Оскільки у спірний період відповідача було звільнено від нарахування та сплати орендних платежів, незалежно від здійснення чи нездійснення ним господарської діяльності чи від обставин використання орендованого приміщення, до спірних відносин не застосовується положення ч.6 ст.762 ЦК України, а неможливість використання орендарем майна не входить до предмету доказування у справі в частині стягнення заборгованості з оплати оренди.

Разом з цим, колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позивачем не долучено до матеріалів справи жодних доказів направлення рахунків на оплату орендних платежів чи відмітки про отримання таких рахунків відповідачем, а відсутність рахунків на оплату виключає обов`язок оплатити послуги оренди, оскільки у відповідача не виникло такого обов`язку.

Відповідно до умов договору та вимог ст.762 ЦК України, ст.285 ГК України, саме на відповідача як орендаря покладено обов`язок своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату, а ненадання позивачем відповідних рахунків не звільняє відповідача як орендаря від обов`язку виконувати умови договору в частині сплати орендних платежів в обумовлені строки.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 21.01.2020 у справі №914/252/19, від 08.06.2022 у справі №910/9859/21.

Окрім того, зміст листування сторін у справі підтверджує обізнаність відповідача про виставлені йому рахунки.

Щодо вимоги про стягнення заборгованості за надані комунальні послуги суд першої інстанції вказав, що надання позивачем загального розрахунку комунальних послуг без врахування особливостей передбачених договором відшкодування витрат позбавляє суд об`єктивної можливості перевірити такий розрахунок, а у відповідача за відсутності доказів направлення та отримання таких рахунків не виникло обов`язку з оплати.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується із вказаними висновками та зазначає, що обов`язок вносити оплату на рахунок орендодавця за обслуговування приміщень, прибирання території, допоміжних будівель, а також оплату комунальних послуг відповідно до п.3.3. договору відшкодування витрат виникає у відповідача не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним місяцем, незалежно від обставин виставлення орендарю рахунків.

Відповідно до п.12.1. договору оренди орендар зобов`язується своєчасно проводити оплату за надані комунальні послуги по утриманню об`єкта оренди.

У позовній заяві заявлено до стягнення заборгованість за договором відшкодування витрат зі сплати комунальних платежів у розмірі 194 317,26 грн. за період з березня 2020 року по березень 2021 року. Також позивач нарахував пеню за прострочення вказаних платежів в розмірі 10898,86 грн.

Відповідно до актів здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг), підписаних зі сторони орендодавця, та рахунків-фактур за період з 31.03.2020 по 31.03.2021 зі сплати відшкодування за фактичне використання приміщень (в тому числі за електричну енергію, реактивну електроенергію, теплову енергію, теплове навантаження, водопостачання та водовідведення, дощові стоки) відповідачу було нараховано: за березень 2020 року 17269,88 грн., за квітень 2020 року 8803,37 грн., за травень 2020 року 8147,22 грн., за червень 2020 року 9458,35 грн., за липень 2020 року 8682,78 грн., за серпень 2020 року 10777,49 грн., за вересень 2020 року 12430,76 грн., за жовтень 2020 року 25367,04 грн., за листопад 2020 року 25148,70 грн., за грудень 2020 року 23641,99 грн., за січень 2021 року 20 318,51 грн., за лютий 2021 року 22522,07 грн., за березень 2021 року 7025,25 грн.

Проте, у позовній заяві та в розрахунку заборгованості за комунальні послуги вказано наступні суми щомісячних платежів: за березень 2020 року 14649,96 грн., за квітень 2020 року 7917,96 грн., за травень 2020 року 7261,81 грн., за червень 2020 року 8572,94 грн., за липень 2020 року 8682,78 грн., за серпень 2020 року 10777,49 грн., за вересень 2020 року 12430,76 грн., за жовтень 2020 року 25367,04 грн., за листопад 2020 року 25148,7 грн., за грудень 2020 року 23641,99 грн., за січень 2021 року 20 318,51 грн., за лютий 2021 року 22522,07 грн., за березень 2021 року 7025,25 грн.

Тобто, позивач заявив до стягнення суми менші, ніж вказано у рахунках за березень, квітень, травень та червень 2020 року.

З урахуванням принципу диспозитивності господарського судочинства, закріпленого у ст.14 ГПК України, колегія суддів бере до уваги суми, визначені позивачем у позовній заяві та розрахунку до неї.

У наданих позивачем актах здачі-прийняття робіт наведено розрахунки платежів в розрізі кожної послуги за електричну енергію, реактивну електроенергію, теплову енергію, теплове навантаження, водопостачання та водовідведення, дощові стоки.

В матеріалах справи відсутні докази направлення таких актів відповідачу, однак, останній був обізнаний з їх існуванням та змістом, що підтверджується вимогою №1/27 від 27.01.2021 та листом №1/01 від 01.03.2021 (а.с.102-105, том 1).

У вказаних листах, а також у заявах по суті спору, відповідач вказує, що нараховані обсяги комунальних послуг не відповідають фактично спожитим обсягам, однак, не наводить власних розрахунків та не надає жодних доказів на підтвердження невідповідності розрахованих позивачем сум чи доказів недотримання орендодавцем обов`язку забезпечувати експлуатацію будівлі, нормальної роботи водопровідно-каналізаційної системи, центрального опалення, електротехнічного обладнання освітлювальної мережі будівлі тощо. Також відповідач жодним чином не довів, що орендодавець не дотримався визначеного договором обов`язку надавати орендарю комунальні послуги за діючими розцінками та тарифами.

Незгода орендаря з нарахованими орендодавцем витратами, що підлягають відшкодування, не може мати наслідком звільнення від виконання умов договору в частині їх сплати.

Слід взяти до уваги, що у договорі про відшкодування витрат балансоутримувача-орендодавця орендар зобов`язався брати участь у витратах орендодавця на виконання послуг експлуатації та обслуговування будівлі, пропорційно до займаної ним площі в цій будівлі, а також компенсувати витрати на електроенергію та витрати на водозабезпечення та водовідвід пропорційно до кількості відвідувачів, що їх організовують орендар або орендодавець та за опалення приміщень відповідно до орендованої площі, і саме такі витрати включено до актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) відшкодувань за фактичне використання приміщень, які відповідач відмовився підписувати та оплачувати.

Суд першої інстанції не надав належної оцінки наданим позивачем доказам і дійшов невірного висновку про неможливість перевірити розрахунків позивача, окрім того, не врахував, що відповідачем не було надано жодних доказів на спростування вказаних у них сум.

Разом з цим, як вказує відповідач та не заперечує позивач, 04.03.2021 орендодавець відключив орендарю електричну енергію. У акті здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) від 31.03.2021 зазначено, що вартість електричної та реактивної енергії у березні місяці 2021 року становить 0,00 грн. Загалом сума відшкодування за цей місяць становить 7025,29 грн.

Колегія суддів погоджується з доводами відповідача про те, що відповідно до розділу 4 договору відшкодування витрат орендодавець має право стягнути у встановленому порядку протерміновану заборгованість відповідно до п.3.3. цього договору, натомість, відключення орендованих приміщень від електроенергії за її несплату є порушенням передбаченого у п.6.2. договору оренди обов`язку орендодавця не вчиняти дій, які б перешкоджали орендарю користуватися об`єктом оренди.

Відтак, колегія суддів дійшла висновку про те, що заявлені у позовній заяві вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором відшкодування витрат зі сплати комунальних платежів у розмірі 194 317,26 грн. за період з березня 2020 року по березень 2021 року підлягає задоволенню частково в розмірі 187 292,01 грн. з період з березня 2020 року по лютий 2021 року.

Окрім того, відповідно до п.3.3. договору відшкодування витрат орендар зобов`язується при несвоєчасному внесенні оплати, сплачувати пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ за кожний день протермінування платежу.

У позовній заяві наведено розрахунок пені на загальну суму 10898,86 грн. Провівши власний перерахунок пені за вказаними позивачем сумами те періодами нарахування, апеляційний суд встановив, що вірний розмір пені становить 9470,19 грн. Відтак, із вирахуванням пені за прострочення платежу за березень 2021 року, обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення є вимога про стягнення пені в розмірі 9403,29 грн.

В частині вимоги позивача про стягнення відшкодування витрат позивача на сплату податку за землю в розмірі 8 449,20 грн., така вимога визнається відповідачем, була задоволена судом першої інстанції в оскарженому рішенні, та не є предметом перегляду відповідно до вимог апеляційної скарги.

Щодо позовної вимоги про розірвання договору оренди нерухомого майна №П-074 від 15.11.2005 та похідного від нього договору відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна від 15.11.2005, зобов`язання повернути об`єкт оренди шляхом виселення з нежитлових приміщень, колегія суддів зазначає наступне.

При зверненні до суду 05.05.2021 підставами позовної вимоги щодо розірвання договору оренди позивач визначив несплату орендної плати в повному обсязі протягом трьох місяців з дня закінчення строку платежу, а також вказував, що відповідно до ч.3 ст.26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» підставою для дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду може бути невиконання сторонами своїх зобов`язань. Окрім того, позивач зазначав, що орендар не надав орендодавцю підтвердження того, що об`єкт оренди застраховано.

В апеляційній скарзі позивач вказує, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову в цій частині, не врахував наявності в матеріалах справи доказів нецільового використання приміщення.

Колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу позивача на те, що у ч.3 ст.26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», встановлено норму щодо покладення контролю за використанням нерухомого та рухомого майна на балансоутримувачів, а Закон України «Про оренду державного та комунального майна» ні в редакції, чинній станом на дату укладення договору, ні в редакції, чинній станом на дату подання позову, не містив норми, на яку покликається позивач.

Разом з цим, у п. 6.7. договору оренди закріплено право орендодавця достроково розірвати договір за наявності підстав, передбачених чинним законодавством України.

Загальні підстави для зміни або розірвання договору визначені статтями 651, 652 ЦК України і за загальним правилом, викладеним в частинах перших цих статей, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зміна або розірвання договору за рішенням суду допускається: 1) у разі істотного порушення умов договору (ч.2 ст.651 ЦК України); 2) у зв`язку з істотною зміною обставин (ч.4 ст.652 ЦК України); 3) в інших випадках встановлених законом (ч.2 ст.651 ЦК України); 4) у випадках встановлених договором (ч.2 ст.651 ЦК України).

Згідно із ч.3 ст.91 ГК України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за найм речі протягом трьох місяців підряд. Аналогічне положення закріплене у п.5.3. договору оренди.

Ці норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України узгоджуються з приписами частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України, згідно з якою договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. При цьому істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Як було встановлено апеляційним судом, станом на дату пред`явлення позову, заборгованості відповідача з орендних платежів протягом трьох місяців підряд не існувало, відтак відсутні правові підстави розірвання договору та вимоги повернути об`єкт оренди, передбачені у ч.1 ст.782 ЦК України та п.5.2. договору оренди.

Щодо відсутності доказів страхування об`єкту оренди у відповідності до вимог п.7.8. договору та ст.20 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», слід зазначити, що позивач не надав жодних доказів звернення до відповідача з вимогою надати докази страхування об`єкта оренди, тому доводи про те, що орендоване приміщення не є і не було застрахованим є припущенням позивача, побудованим на концепції негативного доказу (обставина є доведеною, поки її не спростує інша сторона).

Щодо обставин нецільового використання орендованого приміщення, суд першої інстанції правомірно не взяв до уваги надані позивачем акти постійно діючої комісії щодо моніторингу та перевірки стану, напрямку (цільовості) та ефективності приміщень, оскільки такі складено в односторонньому порядку, позивач не надав доказів повідомлення орендаря про проведення перевірки, забезпечення орендарем доступу до приміщень, відмови орендаря від участі у перевірці чи відмови у підписанні складеного комісією акту тощо, та не можуть слугувати достовірними доказами в розумінні ст.78 ГПК України.

Таким чином, позивачем не доведено належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами наявності підстав для розірвання договору оренди нерухомого майна П-074 від 15.11.2005, а відтак вказана позовна вимога задоволенню не підлягає. Відповідно, не підлягають задоволенню також позовні вимоги щодо розірвання договору відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна від 15.11.2005 та зобов`язання повернути об`єкт оренди шляхом виселення з нежитлових приміщень як такі, що є похідними від вимоги для розірвання договору оренди нерухомого майна №П-074 від 15.11.2005.

Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Відповідно до п.1, п.3, п.4 ч.1 ст.277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є нез`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи досліджені та встановлені вище обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги апеляційної скарги ЛКП «Культурно-освітній центр імені Олександра Довженка» слід задоволити частково, рішення суду першої інстанції скасувати в частині пункту третього резолютивної частини, прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з ТзОВ ВКФ «Фантазія» на користь ЛКП «Культурно-освітній центр імені Олександра Довженка» 187 292,01 грн. заборгованості за договором відшкодування витрат зі сплати комунальних платежів та 9403,29 грн. пені, в решті позовних вимог відмовити. В решті оскаржене рішення слід залишити без змін.

Відповідно до положень ст.129 ГПК України судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги слід покласти на сторони пропорційно до розміру задоволених вимог, а саме 7376,06 грн. на відповідача, решту сплаченого судового збору на позивача.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції керується висновками, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі колегія суддів вважає, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 269, 270, 275, 277, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Вимоги апеляційної скарги Львівського комунального підприємства «Культурно-освітній центр імені Олександра Довженка» б/н від 10.12.2021 (вх.ЗАГС. №01-05/4124/21 від 10.12.2021) - задоволити частково.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 15.11.2021 у справі №914/1194/21 скасувати в частині пункту 3 резолютивної частини та прийняти в цій частині нове рішення.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми «Фантазія» (79049, м. Львів, пр. Червоної Калини, 81, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 13837159) на користь Львівського комунального підприємства «Культурно-освітній центр імені Олександра Довженка» (79066, м. Львів, пр. Червоної Калини, 81, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 01287788) 187 292,01 грн. (сто вісімдесят сім тисяч двісті дев`яносто дві гривні одну копійку) заборгованості за договором відшкодування витрат зі сплати комунальних платежів, 9403,29 грн. (дев`ять тисяч чотириста три гривні двадцять дев`ять копійок) пені, 7376,06 грн. (сім тисяч триста сімдесят шість гривень шість копійок) судового збору, сплаченого за подання позовної заяви та апеляційної скарги. У решті позовних вимог відмовити.

3. Місцевому господарському суду видати відповідний наказ.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст. 287, 288 ГПК України протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови складено 04.07.2022.

Головуючий суддяЖелік М.Б.

суддяОрищин Г.В.

суддя Галушко Н.А.