Ухвала суду від 04.07.2022 по справі № 904/31/19 Касаційний господарський суд

open

Головна
Судові рішення
Ухвала суду
Ухвала суду від 04.07.2022 по справі № 904/31/19 Касаційний господарський суд

скопійовано

Документ має містити точну фразу

Документ не має містити наступного терміну

Документ має містити один з двох термінів

Документ має містити обидва терміни

Замінює символ або декілька символів наприкінці терміну

* Правила використання інтелектуального пошуку

скопійовано

Справа № 904/31/19

Картка справи

Справа № 904/31/19

Картка справи

УХВАЛА

04 липня 2022 року

м. Київ

cправа № 904/31/19

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Кібенко О.Р.,

розглянувши заяву Фізичної особи-підприємця Решотки Сергія Павловича

про відвід суддів Жукова С.В., Банаська О.О., Огородніка К.М.

від розгляду касаційної скарги Фізичної особи-підприємця Решотки Сергія Павловича

на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2022

та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.05.2022

у справі за позовом Першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті

до Фізичної особи-підприємця Решотки Сергія Павловича

про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом у сумі 139 202,12 грн,

та зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця Решотки Сергія Павловича

до Дніпропетровської обласної прокуратури

про визнання незаконними (протиправними) дій, зобов`язання припинити дії щодо стягнення плати та про стягнення моральної шкоди у розмірі 01,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. В провадженні Господарського суду Дніпропетровської області перебуває справа за позовом першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті до ФОП Решотки С.П. про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом у сумі 139 202,12 грн.

2. 09.02.2022 від ФОП Решотки С.П. до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла зустрічна позовна заява до Дніпропетровської обласної прокуратури про визнання незаконними (протиправними) дій та зобов`язання припинити дії Дніпропетровської обласної прокуратури щодо стягнення з ФОП Решотки С.П. плати за проїзд автомобільними дорогами належного йому транспортного засобу із перевищенням вагових нормативів у розмірі 139 202,12 грн на підставі акту від 26.02.2017 №0110125, довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю та/або розрахунку плати за проїзд №12 як застосування адміністративно-господарської санкції без закону та зі спливом строків, встановлених у ст.250 Господарського кодексу України (далі - ГПК), як незаконних дій, що порушують право ФОП Решотки С.П. , а також про стягнення моральної шкоди у розмірі 01,00 грн.

3. Господарський суд Дніпропетровської області ухвалою від 22.02.2022, залишеною без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 10.05.2022, зустрічний позов ФОП Решотки С.П. повернув без розгляду.

4. 21.06.2022 до Верховного Суду від ФОП Решотки С.П. надійшла касаційна скарга на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2022 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.05.2022 у справі №904/31/19.

5. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/31/19 визначено колегію суддів у складі: Жукова С.В. - головуючого, Банаська О.О., Огородніка К.М., що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 21.06.2022.

6. 27.06.2022 до Верховного Суду від ФОП Решотки С.П. надійшла заява про відвід суддів Жукова С.В., Банаська О.О., Огородніка К.М.

7. Верховний Суд ухвалою від 28.06.2022 заяву визнав необґрунтованою, справу № 904/31/19 передав на авторозподіл для визначення судді з розгляду заяви Фізичної особи-підприємця Решотки С.П. про відвід суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від розгляду даної справи.

8. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.06.2022 для розгляду заяви про відвід суддів Жукова С.В., Банаська О.О., Огородніка К.М. від розгляду справи №904/31/19 визначено суддю Верховного Суду Кібенко О.Р.

9. Вивчивши матеріали справи та розглянувши вказану заяву, Верховний Суд вважає, що заява не підлягає задоволенню, виходячи з мотивів, викладених нижче.

10. У заяві про відвід судді заявник зазначає такі підстави для відводу (факти, які, на думку заявника, свідчать про наявність сумнівів у неупередженості суду):

1) 24.01.2022 заявник звернувся з конституційною скаргою до Конституційного Суду України, в якій на прикладі та на підставі ухвали Верховного Суду у складі колегії суддів Жукова С.В., Банаська О.О., Огородніка К.М. від 17.11.2021 у справі №904/31/19, доводить неконституційність положень ч.4 ст.35 ГПК; у разі визнання цієї норми неконституційною це може стати підставою для перегляду ухвал Верховного Суду від 06.12.2021, 09.12.2021, 10.01.2022, 12.01.2022 (про відмову у задоволенні відводу) у зв`язку з виключними обставинами, тобто їх скасування чи зміни;

2) судді Жуков С.В., Банасько О.О., Огороднік К.М. підписали електронним цифровим підписом ухвалу про виправлення описки від 17.11.2021 не в день складання судового рішення, а лише 25.11.2021, що є порушенням приписів чинного законодавства;

3) вказані судді, незважаючи на те, що заявник вже втретє заявляє їм відвід у справі №904/31/19, і усвідомлюючи, що не вони сприймаються ним як неупереджені, не заявили про самовідвід, як це вимагається Бангалорськими принципами, правилами суддівської етики, рішеннями Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), а продовжують розглядати справу, що може свідчити про зацікавленість у результатах розгляду цієї справи.

11. Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені статтями 35, 36 ГПК.

12. В силу положень частин 2 та 3 ст.38 ГПК з підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, судді може бути заявлено відвід учасниками справи. Відвід повинен бути вмотивованим.

13. Відповідно до ч.1 ст.35 ГПК суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

14. Наведеними нормами передбачено обов`язкові підстави для відводу (самовідводу) судді. Втім, посилання на відповідну обставину повинно бути обґрунтованим, а сама обставина - такою, що дійсно викликає сумнів в неупередженості або об`єктивності судді, колегії суддів.

15. Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод має встановлюватися згідно з:

- "об`єктивним критерієм", який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з`ясовано, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність; вирішальною є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду; позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;

- "суб`єктивним критерієм", який вимагає оцінки реальних дій, поведінки судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність; особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.

Щодо наявності скарги до Конституційного Суду України

16. Заявник стверджує, що станом на 22.06.2022 його конституційна скарга від 24.01.2022 №18/24 перебуває на розгляді Конституційного Суду України; на його думку, якщо Конституційний Суд України визнає неконституційними положення ч.4 ст.35 ГПК, то на цій підставі компетентний орган буде зобов`язаний внести відповідні зміни до цього нормативно-правового акта, а також це може бути підставою для перегляду судових рішень Верховного Суду (ухвал від 06.12.2021, від 09.12.2021, від 10.01.2022 та від 12.01.2022 у справі №904/31/19) у зв`язку з виключними обставинами, тобто для їх скасування чи зміни; при цьому, Верховний Суд уже не зможе відмовити у відводі з посиланням на норму яка буде визнана неконституційною.

17. Відповідно до ч.1 ст.55 Закону "Про Конституційний Суд України" конституційною скаргою є подане до суду письмове клопотання щодо перевірки на відповідність Конституції України (конституційність) закону України (його окремих положень), що застосований в остаточному судовому рішенні у справі суб`єкта права на конституційну скаргу.

18. За результатами розгляду такої конституційної скарги відповідна норма може бути визнана такою, що не відповідає Конституції України.

19. Пунктом 1 ч.3 ст.320 ГПК передбачено, що підставою для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є, зокрема, встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

20. Подання заявником відповідної конституційної скарги, якщо він вважає, що норма ГПК не відповідає Конституції України, є його правом. Цей факт не може свідчити про упередженість судді (суддів), які керувалися при ухваленні судового рішення нормою ГПК, яку заявник вважає неконституційною.

21. Посилання у тексті конституційної скарги на конкретні судові рішення та прізвища суддів, які їх ухвалили, не створює підстав для того, щоб судді, згадані у конституційній скарзі, вважалися упередженими по відношенню до скаржника.

22. Незгода заявника з процесуальними рішеннями судді (відмовою у задоволенні заяви про відвід) не може бути підставою для відводу (ч.4 ст.35 ГПК).

23. Крім того, Верховний Суд звертає увагу заявника на те, що ухвали про відмову у задоволенні заяви про відвід не можуть бути переглянуті за виключними обставинами, на що посилається скаржник, адже відповідно до ч.1 ст.320 ГПК такому перегляду підлягають лише рішення, постанови та ухвали господарського суду, якими закінчено розгляд справи.

24. Отже, сам факт звернення сторони процесу до Конституційного Суду України з конституційною скаргою, в якій згадується судове рішення, ухвалене суддею, не є достатньою підставою для відводу такого судді.

25. Заявник не стверджує, що після його звернення до Конституційного Суду України поведінка суддів у процесі якось змінилася, ставлення до заявника стало упередженим, необ`єктивним, негативним. Відтак за суб`єктивним критерієм підстави для відводу у зв`язку зі зверненням скаржника до Конституційного Суду України також відсутні.

Щодо затримки в підписанні ухвали електронним підписом

26. Скаржник вважає, що накладення суддями електронно-цифрового підпису на електронне судове рішення не в день складання судового рішення (ухвали суду про виправлення описки від 17.11.2021, постановленою без виклику учасників судового процесу) також може свідчити про їх упередженість.

27. Верховний Суд відхиляє цей аргумент виходячи з таких міркувань.

28. Згідно з ч.8 ст.233 ГПК усі судові рішення викладаються письмово у паперовій та електронній формах. Судові рішення в електронній формі викладаються з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, оприлюднюються в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), та підписуються електронним підписом судді (у разі колегіального розгляду - електронними підписами всіх суддів, які входять до складу колегії).

29. Паперове судове рішення - оригінал судового рішення на папері з особистими підписами всіх суддів (присяжних), які беруть участь в ухваленні (прийнятті) рішення (п.5.9. Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 року №1845/0/15-21).

30. Електронний примірник судового рішення - створений в автоматизованій системі документообігу суду (далі - АСДС) електронний документ, підписаний кваліфікованим електронним підписом судді, що ухвалив таке судове рішення, в разі колегіального розгляду - кваліфікованими електронними підписами всіх суддів, що входять до складу колегії, або іншої особи, визначеної згідно з п.2 розд.III цього Порядку. Такий документ має бути ідентичним за документарною інформацією та реквізитами оригіналу судового рішення в паперовій формі (пп.6 п.1 розд.І Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 19.04.2018 №1200/0/15-18 (далі - Порядок ведення ЄДРСР)).

31. Відповідно до п.1 розд.ІІ Порядку ведення ЄДРСР електронний примірник судового рішення або окремої думки судді виготовляється судом в АСДС у день ухвалення судового рішення або виготовлення його повного тексту в паперовій формі, підписується кваліфікованим електронним підписом судді, який ухвалив таке судове рішення, а в разі колегіального розгляду - кваліфікованими електронними підписами усіх суддів, що входять до складу колегії, та зберігається у стані, що унеможливлює його подальше коригування.

32. Тобто чинне законодавство фактично передбачає виготовлення та підписання паперового примірника судового рішення всіма суддями, які входять до колегії суддів, що ухвалила відповідне судове рішення, після чого таке рішення підписується відповідними електронними підписами таких суддів.

33. Верховний Суд звертає увагу, що, враховуючи особисту відповідальність судді за зміст ухваленого та підписаного рішення, підписання відповідних документів означає не лише проставлення суддею відповідних підпису та електронного підпису, однак і ретельну перевірку змісту підписуваного ним документа, звірку паперового та електронного примірників рішень.

34. При цьому суддя, який здійснює розгляд справ і як суддя-доповідач в колегії суддів, і як суддя-член колегії, ухвалює та підписує великий обсяг різних судових рішень. Тому дата ухвалення відповідного рішення, проставлена на паперовому примірнику судового рішення, та дата його підписання електронними підписами суддів, як правило, не збігаються.

35. Отже, підписання електронним підписом ухвали суду пізніше за дату, яка була зазначена на паперовому оригіналі судового рішення (ухвали) не може свідчити про наявність обставин, що викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді (суддів).

36. Так, у п.81 рішення ЄСПЛ у справі "Салов проти України" (заява №65518/01) зазначено, що "неупередженість" у сенсі ст.6 Конвенції має визначатися суб`єктивною оцінкою, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі, тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивною оцінкою: чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які законні сумніви з цього приводу (див. рішення ЄСПЛ у справах "Bulut v. Austria" від 22.02.1996, п.31, заява №17358/90 та "Thomann v. Switzerland" від 10.06.1996, п.30, заява №17602/91). У межах об`єктивної оцінки має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо неупередженості судів. У цьому зв`язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Вирішується питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі.

37. Незначна затримка з підписанням судового рішення електронним підписом не свідчить про наявність зазначених вище критеріїв, оскільки не є проявом особистої прихильності або упередження судді (суддів) до однієї зі сторін.

38. Верховний Суд також звертає увагу на те, що ухвалою від 17.11.2021 була задоволена заява ФОП Решотки С.П. про виправлення описки у п.21 постанови Верховного Суду від 13.10.2021. Цією постановою Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу ФОП Решотки С.П . Таким чином, Верховний Суд задовольнив як касаційну скаргу заявника, так і його заяву про виправлення описки у постанові. За таких обставин, твердження заявника про упередженість суддів колегії є безпідставними, адже вказані судові рішення ухвалені Верховним Судом саме на його користь.

Щодо незаявлення самовідводу

39. Скаржник вважає, що незаявлення суддями Жуковим С.В., Банаськом О.О., Огородніком К.М. самовідводу при вказаних обставинах (втретє заявлений колегії відвід) створює підозру в зацікавленості зазначених суддів в результатах розгляду справи.

40. Заявник стверджує, що самовідвід дозволяє виключити найменшу підозру в зацікавленості судді в результатах розгляду конкретної справи, навіть якщо насправді такої зацікавленості немає, оскільки пріоритетною тут є суспільна довіра до суду.

41. Заявник аргументує свій висновок посиланням на такі приписи:

- згідно з рекомендаціями Висновку №1 Консультативної ради європейських суддів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів від 01.01.2001 йдеться про виключення найменшої підозри в зацікавленості судді в результатах розгляду конкретної справи, навіть якщо насправді такої зацікавленості немає;

- відповідно до ст.15 Кодексу суддівської етики та п.2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів суддя повинен взяти самовідвід від участі в будь-якому процесі, коли сторонньому спостерігачеві може видатись, що суддя не здатен винести неупередженого рішення;

- положення ст.3 Європейського статуту судді передбачають, що суддя не тільки повинен бути неупередженим, але й має сприйматися будь-ким як неупереджений;

- судді зобов`язані викликати довіру у учасників судового розгляду, будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри в недостатній неупередженості, повинен заявляти самовідвід або бути відведений;

- якщо сторона має сумнів в безсторонності судді, хоча об`єктивно це нічим не підкріплено, то практика ЄСПЛ наголошує на необхідності задоволення такої заяви про відвід, адже в іншому випадку це буде розцінено як порушення права особи на справедливий суд (посилається на рішення ЄСПЛ у справах "Сокуренко і Стригун проти України", "Фей проти Австрії", "Ветштайн проти Швейцарії", "Бочан проти України", "Білуга проти України").

42. У цій справі заявник, аргументуючи необхідність відводу колегії суддів з зазначеної підстави, використовує, по суті, суб`єктивний критерій - поведінку колегії суддів, які незважаючи на численні відводи заявника, що свідчить про відсутність його довіри до суду у цьому складі, не заявляють самовідвід у справі, а продовжують її розгляд.

43. Верховний Суд не погоджується із зазначеним доводом заявника.

44. Так, ст.15 Кодексу суддівської етики дійсно передбачає, що неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи. Водночас, у цій нормі вказано, що суддя не повинен зловживати правом на самовідвід. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у разі неможливості ухвалення ним об`єктивного рішення у справі.

45. У п.66. Коментаря до Бангалорських принципів поведінки суддів вказано, що суддя має уникати занадто частих відводів. Суддя має бути готовим займатися питаннями, які підлягають розгляду у суді. Бувають ситуації, коли з метою захисту прав сторін і збереження суспільної довіри до чесності та непідкупності судових органів необхідно позбавити суддю права розглядати якусь справу та ухвалювати по ній рішення. З іншого боку, численні відводи суддів можуть викликати недовіру суспільства до складу суду та цього судді, а також привести до невиправданої завантаженості його колег. У сторін судового процесу може скластися враження, що вони можуть знайти та обрати суддю для розгляду їх справи, що небажано.

46. Отже суддя, вирішуючи питання про самовідвід, не може керуватися виключно бажаннями сторони змінити склад суду та заявами сторони про недовіру. Відповідно до положень ст.35, ч.3 ст.38, ч.2 ст.39 ГПК як відвід, так і самовідвід мають бути обґрунтованими, мати вагомі підстави. Така вимога спрямована на запобігання як прагненню сторони обрати сприятливий, бажаний для себе склад суду, так і безпідставному ухиленню судді від розгляду певних справ.

47. Верховний Суд доходить висновку, що неодноразове звернення сторони із заявами про відвід суддів колегії, фактично з одних і тих самих підстав (з незначними відмінностями у фактичних та правових підставах для відводу), не може бути доказом неупередженості або необ`єктивності суддів колегії. Незаявлення суддею самовідводу за таких умов також не є поведінкою, що свідчить про упередженість чи заінтересованість судді у результатах розгляду справи.

48. Натомість втретє заявлений стороною відвід колегії суддів може свідчити про намагання заявника змінити склад суду, визначений АСДС відповідно до вимог ст.32 та п.17.4 Перехідних положень ГПК. Безпідставні та численні відводи, заявлені колегії суддів, свідчать про те, що сторона з певних причин прагне, щоб інші судді розглядали її справу (тобто заява про відвід викликана не недовірою до складу суду у зв`язку з його упередженістю, а бажанням його змінити). Втім, сторона у господарському процесі не має права обирати суддю, який буде розглядати її справу.

49. Верховний Суд попереджає заявника, що в подальшому такі заяви про відвід можуть бути визнані зловживанням процесуальними правами в розумінні ст.43 ГПК.

50. Враховуючи викладене вище, Верховний Суд вважає, що заява ФОП Решотки С.П. про відвід суддів Жукова С.В., Банаська О.О., Огородніка К.М. від розгляду справи №904/31/19 не містить обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності суддів, у тому числі з боку стороннього спостерігача, у зв`язку із чим Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заявленого відводу.

Керуючись статтями 35, 38, 39, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

У Х В А Л И В :

Відмовити у задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Решотки Сергія Павловича про відвід колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: Жукова С.В. - головуючого, Банаська О.О., Огородніка К.М. від розгляду справи №904/31/19.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя О. Кібенко

Джерело: ЄДРСР 105069580

скопійовано

Замовити платну консультацію

Відновити пароль

Авторизація

Реєстрація

Реєстрація

Навчальні відео: Як користуватись системою

Ця функція стане доступною в повній версії продукту

Зберегти в обраному

Надіслати на вказаний адрес

Шановний користувач!