ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 361/193/17 Головуючий у І інстанції - Радзівіл А.Г.

Суддя-доповідач - Губська Л.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Губської Л.В.,

суддів: Епель О.В., Карпушової О.В.,

за участю секретаря Ольховської М.Г,

представника позивача Самарцева Я.Ю.,

представника відповідача Голосій Т.А.,

представника третьої особи Коломієць Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «ІндастріалПропертізІнвестмент» на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 21 грудня 2021 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Броварської міської ради Київської області, треті особи: Державна регуляторна служба України, Товариство з обмеженою відповідальністю «БломІнфо-Юкрейн», Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, Товариство з обмеженою відповідальністю «ІндастріалПропертізІнвестмент», Товариство з обмеженою відповідальністю «Ольтаріс», Товариство з обмеженою відповідальністю «Форум-Косметік», Товариство з додатковою відповідальністю «Броварський шиноремонтний завод», про визнання протиправними та скасування рішення органу місцевого самоврядування,-

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення Броварської міської ради Київської області від 25.12.2014 № 1378-50-06 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Бровари».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне рішення прийняте із порушенням вимог чинного законодавства України, що регулює відносини у сфері затвердження нормативної грошової оцінки земель та відповідної технічної документації, порушує її законні права та інтереси, оскільки зумовлює збільшення розміру орендної плати, яка встановлюється на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки. Оскаржуваним рішенням ради змінено чинні норми права: затверджено нову нормативну грошову оцінку землі, яка є обов`язковою для застосування у відносинах між органом місцевого самоврядування та суб`єктом господарської діяльності. Вважає, що за своєю правовою природою оскаржуване рішення має ознаки регуляторного акту, є рішенням нормативно-правового характеру, оскільки підлягає неодноразовому застосуванню серед невизначеного кола осіб - суб`єктів земельних відносин щодо земельних ділянок, розташованих у місті Бровари, та розповсюджується на орендарів земельних ділянок, сторін договорів оренди земельних ділянок комунальної власності. Разом з тим, при прийнятті спірного рішення, як регуляторного акту, порушено процедуру його ухвалення, регламентовану Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», зокрема, воно не включено до реєстру регуляторних актів, повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акту, проект регуляторного акту, як і звіти про відстеження його результативності не оприлюднювалися у друкованих засобах масової інформації відповідної ради або у місцевих друкованих засобах масової інформації. При визначенні середньої (базової) вартості земель міста Бровари розробником технічної документації № 1378-50-06 використані недостовірні дані, зокрема ДБН-IV-16-98 (частина ІІ), які не є чинними з 01 жовтня 2000 року; визначення середньої (базової) вартості 1 кв.м земель міста Бровари здійснено на підставі показників, що не відповідають показникам, наданим відповідними службами; у складі технічної документації відсутня інформація відповідних органів, підприємств про вартість магістральних мереж телефонного зв`язку та вулично-дорожньої мережі житлових вулиць. Крім того, при перевірці даних витрат на освоєння та облаштування земель міста Бровари станом на 01 січня 2013 року, що містяться у затвердженій оскаржуваним рішенням технічній документації, виявлені невідповідності щодо загальної суми витрат, невірно перенесено суми і кількості із вихідних даних для нормативно-грошової оцінки земель та невірно застосовано індекс інфляції при розрахунку вартості витрат на освоєння та благоустрій.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 травня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2019 року, рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 травня 2019 року скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено у повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано рішення Броварської міської ради від 25.12.2014 № 1378-50-06 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Бровари».

Разом з тим, постановою Верховного Суду від 16 березня 2021 року рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 травня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2019 року скасовано, а справу № 361/193/17 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставою для направлення справи на новий розгляд стало допущене судом першої інстанції порушення норм процесуального права, а саме недотримання спеціального порядку розгляду спорів про оскарження нормативно-правового акта, яке не було враховано судом апеляційної інстанції під час його перегляду.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 21 грудня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.

При цьому, суд першої інстанції, виконавши вказівки Верховного Суду щодо дотримання спеціального порядку розгляду спорів про оскарження нормативно-правового акту, розглянув справу по суті, внаслідок чого дійшов до висновку, що оскаржуване рішення міської ради, як це випливає з його змісту, виконує, насамперед, функцію наповнення місцевого бюджету й не змінює порядок адміністрування місцевих податків та зборів, компетенцію контролюючих органів тощо, не формулює власні регулятивні механізми, а тому й не має регуляторного впливу. Крім того, суд зауважив, що для рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків та зборів, які є нормативно - правовим актом, як у Податковому кодексі України, так і у Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні», або буд-якому іншому акті законодавства, відсутня конкретизація способу їх оприлюднення, а також не регламентовано обов`язок опубліковувати ці рішення у офіційних друкованих виданнях та/або у друкованих засобах масової інформації відповідних рад, у місцевих друкованих засобах масової інформації.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Наполягає, що оскаржуване рішення є регуляторним актом та повинно бути оприлюднене в засобах масової інформації, в свою чергу, суд першої інстанції вдруге дійшов до помилкового висновку, що спірне рішення не є регуляторним актом та може бути оприлюднене в мережі Інтернет.

Також, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, апеляційну скаргу подало Товариство з обмеженою відповідальністю «ІндастріалПропертізІнвестмент», в якій вказуючи на порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове про часткове задоволення позову. Доводи апеляційної скарги аналогічні доводам апеляційної скарги позивача.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому він просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін та зазначає про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі.

ТОВ «Броварський шиноремонтний завод» також подало відзив на обидві апеляційні скарги, в якому підтримує вимоги апеляційних скарг та просить скасувати рішення суду першої інстанції, яким задовольнити позов ОСОБА_1 у повному обсязі.

В судовому засіданні представники позивача та третьої особи вимоги апеляційних скарг підтримали, наполягали на їх задоволенні, в той час, як представник відповідача проти цього заперечував, просив рішення суду залишити без змін.

Належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду інші учасники судового розгляду до суду не прибули, що не є перешкодою для судового розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Так, судом установлено і підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 з 13.09.1999 зареєстрована як суб`єкт підприємницької діяльності - фізична особа-підприємець, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця.

13.04.2006 між Броварською міською радою Київської області та приватним підприємцем ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки, згідно з яким орендодавець відповідно до рішення сесії Броварської міської ради Київської області від 23.02.2006 № 923-44-04 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 0,0369 га для розширення та реконструкції павільйону-кафе під магазин по АДРЕСА_1 .

Земельна ділянка рахується в землях комерційного використання в межах Броварської міської ради.

Відповідно до п. 2.3 договору оренди нормативна грошова оцінка земельної ділянки згідно із довідкою Броварського міського відділу земельних ресурсів від 10.03.2006 № 310 з урахуванням коефіцієнтів індексації становить: 19 970, 00 грн на період будівництва; 99 851, 00 грн з дати затвердження акту Державної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництва об`єкта.

Договір оренди зареєстрований у Київській регіональній філії Державного підприємства «Центру державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельним ресурсам», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 13.04.2006 року № 040633800200.

28.05.2010 між Броварською міською радою Київської області та приватним підприємцем ОСОБА_1 підписано угоду про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 13.04.2006 щодо зміни цільового призначення орендної земельної ділянки - «для обслуговування нежитлової будівлі (магазину)» згідно зі свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, виданим на підставі рішення виконкому Броварської міської ради Київської області № 33 від 24.01.2006, та строку дії договору оренди з 5 до 25 років. Інші умови договору залишено чинними у тій редакції, в якій вони викладені раніше. Дана угода зареєстрована у Київській регіональній філії Державного підприємства «Центру державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельним ресурсам».

На підставі вищевказаної угоди між сторонами договору підписано акт прийому-передачі земельної ділянки, за яким Броварська міська рада передала, а ФОП ОСОБА_1 прийняла земельну ділянку площею 0,0369 га по АДРЕСА_1 для обслуговування нежитлової будівлі (магазину) у м. Бровари на умовах оренди терміном 25 років до 23.02.2031.

Рішенням Броварської міської ради Київської області від 25.12.2014 № 1378-50-06 затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Бровари та встановлено, що нормативна грошова оцінка земель м. Бровари вводиться в дію з 01.01.2016, визнано таким, що втратило чинність з 01.01.2016 рішення Броварської міської ради Київської області від 30.09.2008 № 883-46-05 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Бровари».

Пунктом 6 вказаного рішення визначено ставку орендної плати за земельні ділянки в розмірі 12 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Не погоджуючись із вказаним рішенням міської ради та вважаючи свої права порушеними, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач як суб`єкт владних повноважень довів суду, що діяв правомірно, з чим погоджується і колегія суддів з огляду на наступне.

Частина 2 статті 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Згідно п.12.3, пп. 12.3.1, 12.3.2 п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України (далі - ПК України) сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів. Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом. При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов`язково визначаються об`єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов`язкові елементи, визначенні ст. 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.

Підпунктами 12.3.4, 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 ПК України визначено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом. У разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об`єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов`язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.

Згідно п. 12.5 ст. 12 ПК України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених п.п. 12.3.4 цієї статті.

Рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом (п. 271.2 ст. 271 ПК України).

Відповідно до п. 274.2 ст. 274 ПК України ставка податку на земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 12 відсотків від їх нормативної грошової оцінки за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб`єктів господарювання (крім державної та комунальної форми власності).

Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території (абз. 1 п. 284.1 ст. 284 ПК України).

Частиною 1 статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР) визначено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до п. 24 ч. 1 ст. 26 Закону України № 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються, зокрема, встановлення місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України.

Згідно ч.ч. 1, 5, абз. 1 ч. 11, ч. 12 ст. 59 Закону № 280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації». Проекти актів органів місцевого самоврядування оприлюднюються в порядку, передбаченому Законом України «Про доступ до публічної інформації», крім випадків виникнення надзвичайних ситуацій та інших невідкладних випадків, передбачених законом, коли такі проекти актів оприлюднюються негайно після їх підготовки. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються у порядку, встановленому Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Стаття 1 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» від 11.09.2003 № 1160-IV (далі - Закон № 1160-IV) визначає, що державна регуляторна політика у сфері господарської діяльності - напрям державної політики, спрямований на вдосконалення правового регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання, недопущення прийняття економічно недоцільних та неефективних регуляторних актів, зменшення втручання держави у діяльність суб`єктів господарювання та усунення перешкод для розвитку господарської діяльності, що здійснюється в межах, у порядку та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України (абз. 2 цієї статті).

Згідно абз. 3-7 ст. 1 Закону № 1160-IV регуляторний акт - це:

прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання;

прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом;

регуляторний орган - Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, Національний банк України, Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення, інший державний орган, центральний орган виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцевий орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, а також посадова особа будь-якого із зазначених органів, якщо відповідно до законодавства ця особа має повноваження одноособово приймати регуляторні акти. До регуляторних органів також належать територіальні органи центральних органів виконавчої влади, державні спеціалізовані установи та організації, некомерційні самоврядні організації, які здійснюють керівництво та управління окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, якщо ці органи, установи та організації відповідно до своїх повноважень приймають регуляторні акти;

регуляторна діяльність - діяльність, спрямована на підготовку, прийняття, відстеження результативності та перегляд регуляторних актів, яка здійснюється регуляторними органами, фізичними та юридичними особами, їх об`єднаннями, територіальними громадами в межах, у порядку та у спосіб, що встановлені Конституцією України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Стаття 3 Закону № 1160-IV визначає, що дія цього Закону поширюється на відносини у сфері здійснення державної регуляторної політики та регуляторної діяльності.

Дія цього Закону не поширюється на здійснення регуляторної діяльності, пов`язаної з прийняттям: постанов Верховної Ради України; актів Національного банку України, за винятком нормативно-правових актів Національного банку України, які спрямовані на виконання ним функцій, визначених п.п. 4, 6, 7, 9, 11 та 17 ст. 7 Закону України «Про Національний банк України», і мають ознаки регуляторного акта; актів Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, за винятком тих, що спрямовані на виконання нею повноважень, визначених п.п. 6, 7, 9, 11 - 13, 14, 16, 17, 21, 22, 24 - 26, 30, 30 1, 34 та 37 8 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», та мають ознаки регуляторного акта; актів національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, що спрямовані на виконання нею повноважень, визначених п.п. 4, 6, 8, 16, 18, 19, 21 та 22 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», та мають ознаки регуляторного акта; актів Рахункової палати, Центральної виборчої комісії та Національної служби посередництва і примирення; стандартів, кодексів усталеної практики, технічних умов, за винятком випадків, коли положення стандартів, кодексів усталеної практики, технічних умов, прийнятих органами державної влади та органами місцевого самоврядування, маючи у передбачених законом випадках обов`язків характер, встановлюють вимоги до суб`єктів господарювання щодо проведення обов`язкових погоджень, аналізів, експертиз, обстежень, випробувань тощо за допомогою третіх осіб; санітарних норм, державних норм і правил у сфері містобудування, у тому числі державних будівельних норм, державних норм і правил пожежної безпеки, у тому числі загальнодержавних, міжгалузевих, галузевих нормативних актів з питань пожежної безпеки, державних міжгалузевих та галузевих нормативних актів про охорону праці, норм, правил і стандартів з ядерної та радіаційної безпеки, нормативних документів з метрології, затверджених центральними органами виконавчої влади, фармакопейних статей, Державної Фармакопеї України, технологічних регламентів виготовлення лікарського засобу, за винятком випадків, коли у положеннях зазначених документів містяться вимоги до суб`єктів господарювання щодо проведення обов`язкових погоджень, аналізів, експертиз, обстежень, випробувань тощо за допомогою третіх осіб; актів, прийнятих з питань запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного, надзвичайного стану, оголошення зони надзвичайної екологічної ситуації, а також з питань мобілізації та демобілізації; актів, що містять державну таємницю України; актів, що містять індивідуально-конкретні приписи, за винятком актів, у яких одночасно містяться нормативні та індивідуально-конкретні приписи; актів, якими доводяться до відома фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань рішення органів, які є вищестоящими по відношенню до органів, які приймають ці акти; актів, якими встановлюються ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги; актів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань виведення неплатоспроможних банків з ринку, прогнозування потенційних витрат на реалізацію такого процесу, а також фінансування Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; актів національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Дія цього Закону також не поширюється на порядок укладання, виконання, опублікування, реєстрації та денонсації міжнародних договорів України.

Стосовно кожного проекту регуляторного акта його розробником готується аналіз регуляторного впливу. Аналіз регуляторного впливу готується до оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень та пропозицій (ч.ч. 1, 2 ст. 8 Закону № 1160-IV).

У ч.ч. 1 - 4 ст. 9 Закону № 1160-IV зазначено, що кожен проект регуляторного акта оприлюднюється з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань. Про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій розробник цього проекту повідомляє у спосіб, передбачений ст. 13 цього Закону. У випадках, встановлених цим Законом, може здійснюватися повторне оприлюднення проекту регуляторного акта. Проект регуляторного акта разом із відповідним аналізом регуляторного впливу оприлюднюється у спосіб, передбачений ст. 13 цього Закону, не пізніше п`яти робочих днів з дня оприлюднення повідомлення про оприлюднення цього проекту регуляторного акта.

Частина 5 статті 12 Закону № 1160-IV визначає, що регуляторні акти, прийняті органами та посадовими особами місцевого самоврядування, офіційно оприлюднюються в друкованих засобах масової інформації відповідних рад, а у разі їх відсутності - у місцевих друкованих засобах масової інформації, визначених цими органами та посадовими особами, не пізніш як у десятиденний строк після їх прийняття та підписання.

Згідно ч.ч. 2-5 ст. 13 Закону № 1160-IV повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій, проект регуляторного акта та відповідний аналіз регуляторного впливу оприлюднюються шляхом опублікування в друкованих засобах масової інформації розробника цього проекту, а у разі їх відсутності - у друкованих засобах масової інформації, визначених розробником цього проекту, та/або шляхом розміщення на офіційній сторінці розробника проекту регуляторного акта в мережі Інтернет.

Якщо в межах адміністративно-територіальної одиниці чи в населеному пункті не розповсюджуються друковані засоби масової інформації, а місцеві органи виконавчої влади, територіальні органи центральних органів виконавчої влади, органи та посадові особи місцевого самоврядування не мають своїх офіційних сторінок у мережі Інтернет, документи, зазначені у частинах першій - третій цієї статті, можуть оприлюднюватися у будь-який інший спосіб, який гарантує доведення інформації до мешканців відповідної адміністративно-територіальної одиниці чи до відповідної територіальної громади.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону № 1160-IV у разі внесення на розгляд сесії ради проекту регуляторного акта без аналізу регуляторного впливу відповідальна постійна комісія приймає рішення про направлення проекту регуляторного акта на доопрацювання органу чи особі, яка внесла цей проект.

У ч. 1 ст. 34 Закону № 1160-IV зазначено, що кожен проект регуляторного акта, що внесений на розгляд до сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради, подається до відповідальної постійної комісії для вивчення та надання висновків про відповідність проекту регуляторного акта вимогам ст.ст. 4 та 8 цього Закону.

Згідно ст.ст. 35, 36 Закону № 1160-IV оприлюднення з метою одержання зауважень і пропозицій проектів регуляторних актів, прийняття яких належить до компетенції виконавчих органів сільських, селищних, міських, районних у містах рад, а також сільських, селищних та міських голів, проводиться до внесення цих проектів на розгляд засідання відповідного виконавчого органу ради або до внесення їх на затвердження відповідному сільському, селищному, міському голові.

За рішенням сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради або відповідальної постійної комісії відповідної ради:

оприлюднюються проекти регуляторних актів, які не оприлюднювалися до внесення їх на розгляд сесії відповідної ради;

можуть повторно оприлюднюватися проекти регуляторних актів, які оприлюднювалися до внесення їх на розгляд сесії відповідної ради.

У разі оприлюднення проектів регуляторних актів за рішенням відповідної ради або відповідальної постійної комісії цієї ради функцію розробника проекту виконує орган, особа чи група осіб, які внесли цей проект на розгляд сесії відповідної ради, якщо інше не встановлено у рішенні ради чи відповідальної постійної комісії.

Зауваження і пропозиції щодо оприлюдненого проекту регуляторного акта, внесеного на розгляд сесії ради, та відповідного аналізу регуляторного впливу надаються фізичними та юридичними особами, їх об`єднаннями розробникові цього проекту та головній постійній комісії ради.

Регуляторний акт не може бути прийнятий або схвалений уповноваженим на це органом чи посадовою особою місцевого самоврядування, якщо наявна хоча б одна з таких обставин:

відсутній аналіз регуляторного впливу;

проект регуляторного акта не був оприлюднений.

У разі виявлення будь-якої з цих обставин орган чи посадова особа місцевого самоврядування має право вжити передбачених законодавством заходів для припинення виявлених порушень, у тому числі відповідно до закону скасувати або зупинити дію регуляторного акта, прийнятого з порушеннями.

У п. 4 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році» від 20.12.2016 № 1791-VIIIустановлено, що в 2017 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів, які прийняті на виконання цього Закону, не застосовуються вимоги пп. 4.1.9 п.4.1 та п. 4.5 ст. 4, пп. 12.3.4 п. 12.3, пп. 12.4.3 п. 12.4 та п. 12.5 ст. 12 ПК України та Закону № 1160-IV.

Пункт 3 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21.12.2016 № 1797-VIII установлює, що у 2017 році в частині плати за землю вимоги пп. 4.1.9 п. 4.1 та п. 4.5 статті 4, пп. 12.3.4 п.12.3, пп. 12.4.3 п. 12.4 та п. 12.5 ст. 12 ПК та Закону № 1160-IV не поширюються на рішення органів місцевого самоврядування, які прийняті на виконання цього Закону.

Пункт 3 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році» від 07.12.2017 № 2245-VIII установлює, що у 2018 році до рішень про встановлення місцевих податків і зборів, прийнятих органами місцевого самоврядування, у тому числі радами об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, після 15 липня 2017 року та у 2018 році, не застосовуються вимоги пп. 4.1.9 п. 4.1 та п. 4.5 ст. 4, пп. 12.3.4 п. 12.3, пп. 12.4.3 п. 12.4 та п. 12.5 ст. 12 ПК України та Закону № 1160-IV.

Згідно п. 2 ч.ч. 1, 2, 3 ст. 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 № 2939-VI розпорядники інформації зобов`язані оприлюднювати: нормативно-правові акти, акти індивідуальної дії (крім внутрішньоорганізаційних), прийняті розпорядником, проекти рішень, що підлягають обговоренню, інформацію про нормативно-правові засади діяльності.

Інформація, передбачена ч. 1 цієї статті, підлягає обов`язковому оприлюдненню невідкладно, але не пізніше п`яти робочих днів з дня затвердження документа. У разі наявності у розпорядника інформації офіційного веб-сайту така інформація оприлюднюється на веб-сайті із зазначенням дати оприлюднення документа і дати оновлення інформації.

Проекти нормативно-правових актів, рішень органів місцевого самоврядування, розроблені відповідними розпорядниками, оприлюднюються ними не пізніш як за 20 робочих днів до дати їх розгляду з метою прийняття.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації» від 23.09.1997 № 539/97-ВР закони України, постанови Верховної Ради України, укази та розпорядження Президента України, постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України, постанови Верховного Суду України та Конституційного Суду України, рішення органів місцевого самоврядування, інші нормативно-правові акти публікуються в офіційних виданнях (відомостях, бюлетенях, збірниках, інформаційних листках тощо) та друкованих засобах масової інформації відповідних органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Недержавні друковані засоби масової інформації мають право оприлюднювати офіційні документи органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до законодавства України і на засадах, передбачених укладеною угодою між цими органами та редакціями друкованих засобів масової інформації.

З аналізу вищенаведених норм випливає, що оскаржуване рішення міської ради за своєю сутністю, юридичною природою і предметом регулювання є нормативно-правовим актом органу місцевого самоврядування. При цьому, приналежність спірного рішення міської ради про встановлення місцевих податків та зборів до нормативно-правових актів з питань оподаткування місцевими податками та зборами прямо передбачена пп. 12.5 п. 12 ст. 12 ПК України.

Колегія суддів звертає увагу, що зі змісту оскаржуваного рішення міської ради вбачається, що воно, виконує, насамперед, функцію наповнення місцевого бюджету й не змінює порядок адміністрування місцевих податків та зборів, компетенцію контролюючих органів тощо, не формулює власні регулятивні механізми, а тому й не має регуляторного впливу, оскільки лише на підставі, за правилами та на виконання відповідних приписів ПК України, закріплених у його ст. 12, визначає елементи податку, зокрема, об`єкт оподаткування, платника податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов`язкові елементи, визначенні ст. 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору (п.п. 12.3.2 п. 12.3 ст. 12 ПК України).

Встановлення ставок місцевих податків та зборів є законодавчо закріпленим у ПК України обов`язком відповідної ради, яка згідно із ст. 76 Закону № 280/97-ВР несе відповідальність у разі порушення нею Конституції або законів України.

У будь-якому разі, незалежно від виконання відповідною радою свого обов`язку щодо прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів, правовідносини стосовно їх справляння та порядку адміністрування не залишаються неврегульованими і регламентуються відповідними положеннями ПК України, які можуть бути змінені лише шляхом внесення законодавцем змін до цього Кодексу й застосовуються безпосередньо та без здійснення аналізу їх регуляторного впливу.

Колегія суддів звертає увагу, що виходячи із наведеного у ст. 1 Закону № 1160-IV визначення поняття регуляторного акту, останній має свої власні, специфічні й притаманні лише йому ознаки, зокрема, такий акт або його окремі положення спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання шляхом встановлення, зміни чи скасування норм права саме у цих правовідносинах

Спірні ж у цій справі правовідносини охоплюються сферою дії ПК України, який відповідно до приписів п. 1.1 ст. 1 цього Кодексу регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

При цьому за змістом ст. 2 ПК України зміна його положень може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу.

Колегія суддів враховує, що до складу податкового законодавства України віднесено й рішення, зокрема, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, як це визначено п. 3.1 ст. 3 ПК України, однак підкреслює, що у будь-якому випадку такі рішення повинні бути прийняті за правилами, встановленими цим Кодексом і це прямо передбачено вказаною вище нормою.

Такі рішення органів місцевого самоврядування визначені законодавцем саме як нормативно-правові акти з питань оподаткування місцевими податками та зборами (п. 12.5 ст. 12 ПК України) і жодної правової регламентації стосовно віднесення таких актів до регуляторних не містять як ПК України, так і Закон № 1160-IV.

Жодних бланкетних або відсильних норм права, які б встановлювали обов`язок застосування у податкових правовідносинах спеціальних правових процедур, передбачених Законом № 1160-IV, Податковий кодекс не містить.

З аналізу змісту оскаржуваного рішення вбачається, що ним встановлено ставки земельного податку за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб`єктів господарювання, свідчить, що таке рішення прийнято з метою упорядкування податкових відносин і виконує функцію наповнення місцевого бюджету, а тому не врегульовує жодних господарсько-виробничих, організаційно-господарських та/або внутрішньогосподарських відносин за участю позивача у розумінні ст. 3 Господарського кодексу України, а отже господарських відносин загалом.

Оскільки процедура прийняття органами місцевого самоврядування рішень з питань оподаткування місцевими податками та зборами регламентується виключно спеціальними нормативними актами у сфері оподаткування й не охоплюється сферою регулювання актів адміністративного законодавства, то у такому випадку відсутнє регулювання і адміністративних відносин.

Наведений висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 10.12.2021 у справі № 0940/2301/18.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуване рішення Броварської міської ради не є регуляторним актом.

Щодо доводів апелянтів про порушення процедури оприлюднення вказаного рішення, колегія суддів зазначає наступне.

ЄСПЛ наголошує, що національні органи влади повинні приймати рішення щодо типу податку або внесків, які вони вимагатимуть сплатити. Рішення в цій галузі, як правило, включають також оцінку політичних, економічних і соціальних проблем, які Конвенція залишає у компетенції держав-учасниць, оскільки національні органи влади, очевидно, краще, ніж органи Конвенції, пристосовані для оцінки таких проблем (Musa v. Austria, piweHHA KoMiciT; Balaz v. Slovakia (yxB.); Azienda Agricola Silverfu nghi S.a.s. and Others v. Italy, § 103; R.Sz. v. Hungary, §§ 38 and 46). Внутрішній законодавчий орган також повинен визначити, що може бути класифіковано як оподатковуваний дохід, і яким має бути конкретний засіб виконання податкового зобов`язання (Cacciato v. Italy (yxв.), § 25; Guiso and Consiglio v. Italy (yxв.), § 44).

Принцип законності також передбачає, що застосовні положення національного законодавства повинні бути достатньо доступними, точними та передбачуваними у своєму застосуванні (Beyeler v. Italy [ВП] § 109; Hentrich v. France, § 42; Lithgow and Others v. the United Kingdom, § 110; Alisic and Others v. Bosnia and Herzegovina, Croatia, Serbia, Slovenia and the Former Yugoslav Republic of Macedonia [ВП], § 103; Centro Europa 7 S.R.L and di Stefano v. Italy [ВП], § 187; Hutten-Czapska v. Poland [ВП], § 163).

Як правильно зауважив суд першої інстанції, терміни «оприлюднення» та «опублікування» не є синонімами та мають різний зміст і правове навантаження.

Такий висновок підтверджує й аналіз приписів ч. 5 ст. 94 Конституції України, яка передбачає, що закон набирає чинності через десять днів із дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.

Тобто, термін оприлюднення має більш широке значення порівняно із терміном опублікування та включає у себе різні передбачені законом способи донесення публічної інформації, у тому числі змісту нормативно-правового акту, до відома широкого кола осіб, зокрема, шляхом її розміщення на офіційному веб-сайті відповідного суб`єкта нормотворення, опублікування у офіційних друкованих виданнях, друкованих засобах масової інформації тощо.

Щодо рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків та зборів, які є нормативно - правовим актом, то стосовно таких рішень як у ПК України, так і у Законі № 280/97-ВР, або будь-якому іншому акті законодавства, відсутня конкретизація способу їх оприлюднення, а також не регламентовано обов`язок опубліковувати ці рішення у офіційних друкованих виданнях та/або у друкованих засобах масової інформації відповідних рад, у місцевих друкованих засобах масової інформації.

Водночас Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою як це закріплено у ст.1 Конституції України.

Основний Закон України у ч. 1 ст. 8 проголошує й те, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Тобто в Україні як у правовій державі, де на конституційному рівні визнається і діє принцип верховенства права, не може бути неврегульованих правом суспільних відносин, тим більше у такій важливій сфері як оподаткування.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що на відносини, пов`язані із порядком та способом офіційного оприлюднення нормативно-правових актів органів місцевого самоврядування, зокрема й з питань оподаткування місцевими податками та зборами, які не можуть залишатись неврегульованими, можливо поширити дію ч. 5 ст. 59 Закону № 280/97-ВР і ст. 15 Закону № 2939-VI, якою встановлено обов`язковість опублікування нормативно-правових актів органів місцевого самоврядування на офіційному веб-сайті (у разі наявності такого інформаційного ресурсу).

За змістом ст. 11 Закону № 280/97-ВР акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, у тому числі нормативно-правового характеру, підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону № 2939-VI, ст. 15 якого встановлено обов`язок оприлюднення розпорядниками своїх нормативно-правових актів невідкладно, але не пізніше п`яти робочих днів з дня їх затвердження. Ця ж стаття Закону № 2939-VI у імперативній формі визначає, що у разі наявності у розпорядника інформації офіційного веб-сайту така інформація оприлюднюється на веб-сайті із зазначенням дати оприлюднення документа і дати оновлення інформації.

Питання оприлюднення рішень органів місцевої влади з питань місцевого значення ЄСПЛ розглядав у справі STICHTING LANDGOED STEENBERGEN AND OTHERS v. THE NETHERLANDS (Application no. 19732/17; §§ 46-54).

ЄСПЛ погодився, що електронна комунікація між органами влади та громадянами може сприяти досягненню мети більшої доступності та кращого функціонування державної служби. Однак існує ризик, що деякі громадяни можуть залишитися поза увагою. ЄСПЛ у цій справі зазначив, що повідомлення про проект рішення та про саме рішення було зроблено лише в мережі Інтернет і що скаржник міг би оскаржити це рішення лише в тому разі, якщо він уже висловив свою думку. Проте, беручи до уваги, зокрема, високі показники інтернет-покриття в Нідерландах та факт того, що практика оприлюднення повідомлень виключно онлайн-засобами вже мала місце впродовж певного періоду, висвітлювалась у місцевих газетах на час її запровадження, ЄСПЛ встановив, що заявники не надали жодних аргументів, які могли б дозволити Суду дійти висновку про незабезпечення їх чіткою, практичною та ефективною можливістю висловити свої погляди та подати скаргу.

Так, оскаржуване рішення Броварської міської ради Київської області від 25.12.2014 № 1378-50-06 було оприлюднене на офіційному сайті Броварської міської ради Київської області за посиланням https://brovary-rada.gov.ua - 29.12.2014.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем дотримано процедуру офіційного оприлюднення оскаржуваного рішення

Крім того, позивач не вказувала, що доступ до тексту і змісту оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування було ускладнено або ж вона, з яких-небудь причин, взагалі не мала можливості ознайомитись з цим документом і не була обізнана про його наявність.

В обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «ІндастріалПропертізІнвестмент» - залишити без задоволення.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 21 грудня 2021 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.

Постанова в повному обсязі складена року 04.07.2022.

Головуючий-суддя: Л.В. Губська

Судді: О.В. Епель

О.В. Карпушова