Номер провадження 2/754/465/22

Справа №754/6964/21

РІШЕННЯ

Іменем України

22 червня 2022 року Деснянський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді Таран Н.Г.,

секретаря судового засідання: Довгань Г.А.

за участю:

представника позивача: адвоката Мельника Ю.О.

відповідача ОСОБА_1

представника відповідача адвоката Лісовського С.В.

розглянувши цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Громадської організації «ОБ`ЄДНАННЯ ОРГАНІЗАЦІЙ «НОВА СТОЛИЦЯ», про захист честі, гідності, ділової репутації та ІНФОРМАЦІЯ_11 недостовірної інформації

ВСТАНОВИВ:

06 травня 2021 року позивач звернувся до ОСОБА_1 , Громадської організації «Об`єднання організацій «Нова Столиця» про захист честі, гідності, ділової репутації та та ІНФОРМАЦІЯ_11 недостовірної інформації, в якому просить:

визнати недостовірною та такою, що порушує права ОСОБА_2 на повагу до його гідності, честі та недоторканість ділової репутації, наступну інформацію, розповсюджену ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 та поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 о 12:12 на своїй особистій веб-сторінці в мережі Facebook за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме наступні твердження: « ІНФОРМАЦІЯ_9»

визнати недостовірною та такою, що порушує права ОСОБА_2 на повагу до його гідності, честі та недоторканість ділової репутації, наступну інформацію, розповсюджену ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 та поширену ГО «ОО «Нова Столиця» ІНФОРМАЦІЯ_3 о 12:35 на своїй особистій веб-сторінці в мережі Facebook за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_4 , а саме наступні твердження : «ІНФОРМАЦІЯ_10».

зобов`язати ОСОБА_1 спростувати поширену відносно ОСОБА_2 недостовірну інформацію, шляхом оприлюднення на його особистій сторінці у соціальній мережі Facebook ІНФОРМАЦІЯ_5 у такий самий спосіб, як вона була поширена, інформацію під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_11. Інформація, що була поширена ІНФОРМАЦІЯ_6 :12 за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 , про те, що ІНФОРМАЦІЯ_14 є недостовірною та такою, що порушує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_2

зобов`язати ГО «ОО «Нова Столиця» спростувати поширену відносно ОСОБА_2 недостовірну інформацію, шляхом оприлюднення на його особистій сторінці у соціальній мережі Facebook ІНФОРМАЦІЯ_7 у такий самий спосіб, як вона була поширена, інформацію під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_11. Інформація, що була поширена ІНФОРМАЦІЯ_8 :35 за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_4 , а саме наступні твердження: «ІНФОРМАЦІЯ_12» та «ІНФОРМАЦІЯ_13». є недостовірною та такою, що порушує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_2

стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ГО «ОО «Нова Столиця» на користь ОСОБА_2 судові витрати, що понесені в результаті розгляду даної справи.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_1 (далі відповідач 1), який є керівником ГО «ОО «Нова Столиця» (далі відповідач 2) біля будівлі за адресою: м. Київ, вул. Кирилівська, 69, в якій знаходиться офісний центр, що на праві власності належить ТОВ «Фунзе69», було розповсюджено про ОСОБА_2 (далі - позивач) недостовірну інформацію та власні оціночні судження Відповідача 1, які були виражені у грубій, брутальній та образливій формі, із застосуванням нецензурних висловлювань у бік Позивача та звинувачень Позивача у вчиненні кримінальних правопорушень, відповідальність за які передбачена КК України. Дані висловлювання були поширені Відповідачем 1 публічно, під час мирного зібрання, яке проводилося у ці дні біля даної будівлі із одночасним транслюванням поширюваних Відповідачем 1 відомостей за допомогою відеозйомки в реальному часі (прямий ефір) в соціальній мережі Facebook на особистій сторінці Відповідача 1 та Відповідача 2. Після закінчення "прямого ефіру», дані відеозаписи були збережені як окремі публікації на особистій сторінці Відповідача 1 у соціальній мережі Facebook. А також були в подальшому розміщенні й на сторінці Відповідача 2. ІНФОРМАЦІЯ_1 Відповідачем 1 поширено 0:10 - 0:16 « ІНФОРМАЦІЯ_14». Запис даного відео розміщено в мережі інтернет на особистій сторінці Відповідача 1 за адресою:

ІНФОРМАЦІЯ_2.

ІНФОРМАЦІЯ_15, о 9:50 - 10:29 «ІНФОРМАЦІЯ_12». 13:40 -13:43 «ІНФОРМАЦІЯ_16 ». 13:47 - 13:54 «ІНФОРМАЦІЯ_17». Запис даного відео розміщено в мережі інтернет на особистій сторінці Відповідача 2 за адресою:

ІНФОРМАЦІЯ_4.

За таких обставин позивач вважає, що розміщуючи інформації, Відповідачі такими своїми діями порушили ст. 6, ст. 8, ст. 10, ст. 13, ст. 14, ст. 18 Конвенції, ч. 2 ст. 19 Конституції так й ч. 3 ст. 6 Закону № 539 (бо не мали повноважень на таке розміщення інформаційних матеріалів узагалі), порушили ч. 3 ст. 15 Конституції та ст. 24 Закону № 2657, (які забороняють цензуру та переслідування осіб що поширюють інформацію, а також забороняютьспростування1 оціночних суджень), порушили ч. 1 - ч. 4 ст. 32 та ч. 1, ч. 2 ст. 34 Конституції (щодо непропорційних обмежень Відповідачів Публікацією його свободи слова та немайнових прав та інтересів), вказані недостовірні твердження, поширені відповідачами про позивача необмеженому колу осіб шляхом їх публічного виголошення під час перебування біля будівлі за адресою АДРЕСА_1 та додатково поширені через мережу інтернет, порушують право Позивача його особисті немайнові права, зокрема на повагу до честі та гідності, завдають шкоди його діловій репутації та негативно відобразилися на емоційному та психологічному стані Позивача.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 13.05.2021 відкрито провадження у справі за вказаним позовом в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У судовому засіданні представник позивача - адвокат Мельник Ю.О. позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити.

Відповідач та представник відповідача адвокат Лісовський С.В. у судовому засіданні позовні вимоги не визнали, просили суд відмовити у задоволенні даного позову, оскільки він є необгрунтованим та непідтверджений належними доказами, також на адресу суду був наданий відзив на позовну заяву. В судовому засіданні відповідач пояснив, що позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне: ОСОБА_1 є співзасновником та головою ГО «ОО «Нова Столиця», що підтверджується Статутом ГО «ОО «Нова Столиця», Протоколом № 1 від 10.10.2019 установчих зборів засновників ГО «ОО «Нова Столиця» та випискою з ЄДРПОУ. Відповідач 1, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_3 висвітлював події під час проведення заходу (мирного зібрання), який відбувся за адресою: АДРЕСА_1 . У вказані дати за вказаною адресою були присутні, також представники власника будівлі спеціальнодопоміжного обладнання загальною площею 5 760,7 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ), відповідно до Інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ві20.04.2021_1 № 253415505 та 22.04.2021 № 253857322 власником вказаної будівлі є ТОВ «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» ЕДРПОУ - 4126476620.04.2021_1 та ІНФОРМАЦІЯ_3 представники власника будівлі потрапити до неї не змогли. Представниками власника на місце події були викликані слідчо-оперативна група Подільського УП ГУ НП у м. Києві для фіксації вчинення кримінального правопорушення передбаченого ст. 206-2 КК України. В будівлі без будь-яких правових підстав, знаходилось близько 20 осіб, серед яких був і ОСОБА_2 . Особам, які знаходилися у середені приміщення та Позивачу було відомо про наявність ухвали Печерського районного суду м. Києва від 10.03.2021 у справі № 757/11940/21-к, якою накладено арешт на дану будівлю та заборона Київському міському БТІ, державним органам та органам нотаріату вчиняти будь-які дії стосовно даної будівлі. Під час подій, які відображені на відеозаписах, що надані Позивачем, відповідач 1 діяв, як член ГО «ОО «Нова Столиця». Отже, вказане свідчить про те, що публічне поширення інформації, отриманої під час проведення заходу (мирного зібрання), в якому брав участь ОСОБА_1 як член ГО «ОО «Нова Столиця», надання коментарів стосовно подій, які відбувалися та донесення їх до громадськості відповідає вимогам чинного законодавства, принципам та основній меті (цілям) діяльності ГО «ОО «Нова Столиця», членом якої є ОСОБА_1 (відповідач 1).

На адресу суду представником відповідачів адвокатом Рішко Н.І. було подано клопотання про виклик свідків.

В судовому засіданні був допитаний в якості свідка ОСОБА_7 , який повідомив наступне: 20 - 21 квітня 2021 року Він був присутнім на АДРЕСА_1 , як громадський діяч. Щодо подій які відбулися з приводу спірних питань щодо власників цього приміщення, ОСОБА_1 був там і проводив стрім, поцікавився хто був власник і це підтвердив через реєстр. Під час коментування подій ОСОБА_1 казав, що те що він говорить «на мою думку». ОСОБА_2 там бачив у приміщенні і мав туди вільний доступ. ОСОБА_1 та свідок ОСОБА_7 доступу до приміщення не мали. Позивач там був з іншими людьми, ІНФОРМАЦІЯ_3 з великою кількістю людей спортивної статури, чоловіки як на нього - бійці. ТОВ «ІнвестоХіллс Веста» тоді були власниками приміщення і туди потрапити не могли, у зв`язку з чим викликали поліцію, їх було 3-4 особи, 2-3 чоловіка та 1 жінка. Крізь скло було видно, що там є Позивач.

В судовому засіданні в якості свідка був допитаний ОСОБА_8 , який пояснив, що 20 -21 квітня 2021 року був на АДРЕСА_1 в рамках роботи, з ранку і до вечора. ОСОБА_1 там був, ОСОБА_8 був присутнім під час спілкування між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , там був спір між новими та старими власниками, ті хто були у приміщенні і ті хто намагався туди потрапити. Чув як виходив у прямий ефір ОСОБА_1 « Стрім », він вживав слова «на мою думку». Бачив і 20 і 21 квітня 2021 року ОСОБА_4. 20 квітня 2021 йому були погрози від людей, які супроводжували ОСОБА_4 - «Прострелити ногу» коли проводив зйомки ОСОБА_4 з поліцією. Щодо людей спортивної зовнішності ОСОБА_4 казав, що це його охорона. Він звертався до правоохоронних органів з заявою з приводу погрози. ОСОБА_4 бачив у приміщенні з ним постійно в оточенні людей в масках. "Стрім" навіть був коли йшов ОСОБА_10 з ним було чоловік 20 - 25 схожих на злочинців. ОСОБА_4 казав, що він представник власника, з іншого боку були адвокати, які казали, що інші власники і показували документи, які підтверджували їх право власності на будівлю. Також бачив, як викликали поліцію щоб зафіксувати не можливість потрапити в приміщення.

На адресу суду також надійшло заперечення на відзив в якому позивач вважає що відзив необгрунтований, та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Вислухавши пояснення учасників процесу, заперечення відповідача та представника відповідача, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити з наступних підстав.

Звертаючись до суду із даним позовом, позивач вказав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_1 (далі відповідач 1), який є керівником ГО «ОО «Нова Столиця» (далі відповідач 2) біля будівлі за адресою: м. Київ, вул. Кирилівська, 69, в якій знаходиться офісний центр, що на праві власності належить ТОВ «Фунзе69», було розповсюджено про ОСОБА_2 (далі - позивач) недостовірну інформацію та власні оціночні судження Відповідача 1, які були виражені у грубій, брутальній та образливій формі, із застосуванням нецензурних висловлювань у бік Позивача та звинувачень Позивача у вчиненні кримінальних правопорушень, відповідальність за які передбачена КК України. Дані висловлювання були поширені Відповідачем 1 публічно, під час мирного зібрання, яке проводилося у ці дні біля даної будівлі із одночасним транслюванням поширюваних Відповідачем 1 відомостей за допомогою відеозйомки в реальному часі (прямий ефір) в соціальній мережі Facebook на особистій сторінці Відповідача 1 та Відповідача 2. Після закінчення "прямого ефіру», дані відеозаписи були збережені як окремі публікації на особистій сторінці Відповідача 1 у соціальній мережі Facebook. А також були в подальшому розміщенні й на сторінці Відповідача 2. ІНФОРМАЦІЯ_1 Відповідачем 1 поширено 0:10 - 0:16 « ІНФОРМАЦІЯ_14». Запис даного відео розміщено в мережі інтернет на особистій сторінці Відповідача 1 за адресою:

ІНФОРМАЦІЯ_2.

ІНФОРМАЦІЯ_15, о 9:50 - 10:29 «ІНФОРМАЦІЯ_12». 13:40 -13:43 «ІНФОРМАЦІЯ_16 ». 13:47 - 13:54 «ІНФОРМАЦІЯ_17». Запис даного відео розміщено в мережі інтернет на особистій сторінці Відповідача 2 за адресою:

ІНФОРМАЦІЯ_4.

Відповідно до частини першої статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного за-хисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За змістом статей 11, 15 Цивільного кодекс України (далі - ЦК України) цивільні права і обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Згідно із статтею 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до ч. 4 ст. 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей (частина перша статті 68 Конституції України).

За ч. 2 ст. 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, в тому числі, честь, гідність і ділова репутація, ім`я (найменування), а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством (стаття 201 ЦК України).

Відповідно до ст. 297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканність своєї ділової репутації. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі, своєї ділової репутації.

При розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

У рішенні ЄСПЛ від 08 липня 1986 року у справі Лінгенс проти Австрії (Lingens v. Austria) суд зазначив про необхідність розрізняти факти та оціночні судження, оскільки наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень ні. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції.

Європейський суд із прав людини також підтвердив, що правдивість оціночних суджень не припускає можливості доказування, і оціночні судження, дійсно, слід відрізняти від фактів, існування яких може бути підтверджене та виділив три можливі варіанти фундаменту, на якому можна побудувати свою оцінку: 1) факти, що вважаються загальновідомими; 2) підтвердження висловлювання яким-небудь джерелом; 3) посилання на незалежне дослідження.

Таким чином, фактичні твердження та оціночні судження є різними поняттями, а розмежовування цих термінів лежить в основі захисту права на честь та гідність, як особистих немайнових прав.

У ч.ч. 1, 2 ст. 30 Закону України Про інформацію визначено, що оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

За своїм характером судження має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої ним думки, що пов`язано з такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів.

За таких обставин, розрізняючи факти та оціночні судження, слід виходити з того, що існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції.

Отже, чинним законодавством не передбачена можливість притягнення до відповідальності за висловлювання оціночних суджень. Вони, як і думки, переконання, судження, критична оцінка певних фактів і недоліків не можуть бути предметом судового захисту, оскільки, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів не можуть бути перевірені на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів).

Отже, будь-яке судження, яке має оціночний характер, будь-яка критика та оцінка вчинків, вираження власних думок щодо якості виконуваних публічних функцій, отриманих результатів тощо, не є підставою для захисту права на повагу честі, гідності та ділової репутації та, відповідно, не є предметом судового захисту.

Вирішуючи справи про захист честі, гідності та ділової репутації, суди повинні перевіряти, чи містить інформація, що стала підставою для звернення до суду, конкретні життєві обставини, фактичні твердження. Якщо зміст та характер досліджуваної інформації свідчить про наявність фактів, така інформація або її частина не може вважатись оціночним судженням, оскільки є не результатом суб`єктивної оцінки, а відображенням об`єктивної істини, що може бути встановлена у судовому порядку.

В силу положень статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також, на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду.

Також, Преса відіграє істотну роль у демократичному суспільстві. І хоча вона не може переступати певні межі, зокрема, щодо репутації, прав інших осіб і необхідності запобігання розголошенню конфіденційної інформації, тим не менш, її обов`язком є передавати у спосіб, сумісний із її обов`язками та відповідальністю, інформацію та ідеї з усіх питань суспільного інтересу. Не тільки на неї покладається завдання передавати таку інформацію та ідеї; громадськість також має право їх отримувати. Стаття 10 захищає не лише суть висвітлених ідей та інформації, але також і форму, в якій вони надаються. Журналістська свобода також включає можливість перебільшень або навіть провокацій. (GAZETA UKRAINA-TSENTR v. UKRAINE, № 16695/04, § 46, ЄСПЛ, 15 липня 2010 року).

При цьому суспільство також має право на отримання інформації, яка відповідає дійсності, та надає можливість суспільству здійснити її оцінку самостійно на основі усіх фактів та різноманіття думок щодо оцінки такої інформації та її значення для суспільства, тому важливо, щоб інформація, яка розповсюджується будь-ким, а особливо засобами масової інформації або лідерами суспільної думки, посадовими особами, державними службовцями, відповідала дійсності з одного боку, а з іншого була суспільно значуща та задовольняла попит суспільства на необхідність контролю за діяльністю державних органів та їх посадових осіб.

Аналогічні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 569/5269/16-ц (провадження № 61-508св17), від 21.08.2018 у справі № 607/4318/16-ц, від 07.05.2020 у справі № 757/32917/17-ц, від 19.06.2019 у справі № 380/951/17.

Таким чином, аналізуючи вимоги чинного законодавства та виходячи із встановлених обставин справи, опублікована відповідачами інформація в мережі Інтернет на своєму сайті, є оціночними судженнями відповідачів та є по своїй суті критичною оцінкою дій позивача.

Така інформація є результатом вираження суб`єктивної оцінки відповідачами, дій позивача, тобто, є не твердженням, висловленим про факт, а є оцінкою отриманої інформації та власними висновками від цієї інформації. Такі висновки не можуть бути ані спростовані, ані підтверджені, а тому не можуть бути предметом спору.

При цьому поширення таких висновків відповідачами повинно оцінюватись з точки зору суспільно відповідальної поведінки будь - якої особи перед суспільством, а аналіз таких висновків повинен здійснюватися суспільством на основі усієї інформації отриманої з різних джерел, при цьому, зважаючи на правовий статус відповідачів, його публічність.

Зважаючи на це, інформація, яку бажає спростувати позивач, не містить фактичних даних, а є оціночними судженнями, які не підлягають спростуванню та доведенню стосовно їх правдивості та по своїй суті стосується інформуванням громадськості про суспільно значимі події, є суспільно значимою, тобто, є предметом громадського інтересу, зокрема, з огляду на обставини викладені у позовній заяві.

Крім того, додані позивачем матеріали до позовної заяви документи, а також, обставини та доводи, викладені позивачем на підставі цих документів, які є його особистою думкою, оціночними судженнями, припущеннями, на які позивач посилається, як на підставу правомірності своїх вимог, у розумінні ст. 81 ЦПК України, не можуть свідчити та не доводять обґрунтованість позивачем правомірності його вимог, а також, що інформація, опублікована відповідачами, є недостовірною, тобто, такою, яка не відповідає дійсності, та не спростовують інформації, яка міститься у Публікації відповідачів. При цьому, підстав вважати, що Публікація є недостовірною або неправдивою, або, як вказує позивач, викликає сумнів у її достовірності, у суду не має.

Інші документи, додані позивачем до матеріалів справи, на які позивач посилається як на правомірність своїх доводів та вимог, мають роз`яснювальний та інформаційний характер з приводу тих обставин, на які посилається позивач.

Таким чином, позивачем не доведено, що поширена інформація є недостовірною, а оціночні судження не підлягають спростуванню. При цьому, недостатньо просто навести доводи та обставини із загальновідомих джерел, потрібно оцінити, наскільки переконливо обгрунтовуються наведені дані.

При цьому, Верховний Суд 23.10.2019 прийняв постанову у справі № 917/1307/18, якою розтлумачив сутність принципу змагальності та неможливість застосування учасником справи концепції негативного доказу для обґрунтування власної позиції. Так, Верховний Суд зазначив, що принцип змагальності полягає в обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження або заперечення власних вимог у спорі. Мається на увазі, що позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази, які вважає більш переконливими. В свою чергу суд, дослідивши надані сторонами докази, та з урахуванням переваги однієї позиції над іншою виносить власне рішення. При цьому, сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що їх позиція є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу втрачає сенс уся концепція принципу змагальності.

При цьому, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ( Проніна проти України , № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

З огляду на вищевикладене, виходячи з вимог чинного законодавства, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки, судовому захисту підлягає тільки порушене право, тоді як, відповідачі жодним чином права позивача не порушили.

Керуючись ст. ст. 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Громадської організації «ОБ`ЄДНАННЯ ОРГАНІЗАЦІЙ «НОВА СТОЛИЦЯ», про захист честі, гідності, ділової репутаціїспростуванняЯ_11 недостовірної інформації - залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено 04.07.2022 року.

Суддя: Н.Г.Таран