Єдиний державний реєстр судових рішень
Україна
Донецький окружний адміністративний суд
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 червня 2022 року Справа№200/1007/22
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Молочної І. С., розглянувши в порядку спрощеного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
встановив:
18.01.2022 ОСОБА_1 , позивач, звернувся з позовною заявою до Донецького окружного адміністративного суду з вимогами до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (з урахуванням уточнень):
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо невірного розрахунку пенсії ОСОБА_1 у разі втрати годувальника у сумі 2700,00 грн. замість вірної 9270,00 грн., що складає 50 відсотків пенсії померлого годувальника та не сплату заборгованості з 09.07.2021, а саме з дня, що настає за днем смерті годувальника;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області нарахувати та сплатити ОСОБА_1 пенсію у разі втрати годувальника у розмірі 9270,00 грн., що складає 50 відсотків пенсії померлого годувальника та сплатити заборгованість з 09.07.2021, а саме з дня, що настає за днем смерті годувальника.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 20.01.2022 позовну заяву залишено без руху, позивачу встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 03.02.2022 відкрито провадження у адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, витребувано встановлені судом докази.
07.06.2022 відповідач подав відзив на позовну заяву.
Інших клопотань від сторін до суду не надходило.
У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 №2119-ІХ, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, строк дії воєнного стану в Україні продовжено ще на 30 діб, тобто до 25.04.2022.
Указом Президента України від 18.04.2022 №259/2022, затвердженим Законом України від 21.04.2022 №2212-ІХ, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25.04.2022 на 30 діб.
Указом Президента України від 17.05.2022 №341/2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 №2263-ІХ, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25.05.2022 строком на 90 діб.
02.03.2022 опублікованими Радою суддів України 02.03.2022 Рекомендаціями щодо роботи судів в умовах воєнного стану року, судам України рекомендовано за можливості відкладати розгляд справ (за винятком невідкладних судових розглядів) та знімати їх з розгляду, зважати на те, що велика кількість учасників судових процесів не завжди мають змогу подати заяву про відкладення розгляду справи через залучення до функціонування критичної інфраструктури, вступ до лав Збройних сил України, територіальної оборони, добровольчих воєнних формувань та інших форм протидії збройної агресії проти України, або не можуть прибути в суд у зв`язку з небезпекою для життя.
Відповідно до наказу голови Донецького окружного адміністративного суду від 26.02.2022 №14/І-г «Про запровадження особливого режиму роботи Донецького окружного адміністративного суду у вигляді дистанційної роботи» запроваджено особливий режим роботи для суддів Донецького окружного адміністративного суду у вигляді дистанційної роботи з 26.02.2022 до закінчення воєнного стану, і до дня відновлення роботи суду у звичайному режимі.
Донецький окружний адміністративний суд продовжує свою роботу у дистанційному режимі.
За правилами пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Згідно з нормами частини третьої статті 263 КАС України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.
Сторони скористались правом надання передбачених заяв по суті.
Відповідно до частини п`ятої статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Відтак, відсутні перешкоди для розгляду справи по суті.
Так, позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідач призначив позивачу пенсію у зв`язку з втратою годувальника у розмірі меншому ніж 50% від розміру пенсії померлого годувальника - 2700,00 грн. Позивач зазначає, що розмір пенсії померлого чоловіка складав 18540,00 грн., а отже 50% від вказаного розміру, що належить до виплати позивачу повинен складати 9270,00 грн.
Позивач вважає такі дії протиправними та такими, що порушують його конституційні права. Просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідачем через Відділ документообігу та архівної роботи суду подано відзив на адміністративний позов, за змістом якого заперечив проти задоволення заявлених вимог в повному обсязі.
Свою позицію відповідач вмотивовував тим, що померлий ОСОБА_2 перебував на обліку у відповідача та отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» як працівник льотного складу. На підставі заяви позивача її переведено на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до статті 37 Закону України «Про пенсійне забезпечення», тобто 50% від пенсії за віком померлого годувальника, так як законодавством не передбачено призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника за вислугу років.
Крім того, відповідач зазначив, що при проведенні перерахунку пенсії позивача відповідно до статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» заробіток визначено «0», так як довідку про заробітну плату позивачем надано не було, стаж зараховано по 31.05.1996 та складає 38 років 09 місяців 14 днів, коефіцієнт стажу складає 0,38750, загальний розмір пенсії з 21.09.2021 складає 2700,00 грн., тому відсутні підстави для призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника за нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 .
Між позивачем та громадянином ОСОБА_2 , 1934 року народження, 14.11.1956 укладено шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 від 14.11.1956.
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 16.09.2021 Мирноградським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністрества юстиції (м. Харків), ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що 16.09.2021 складено відповідний актовий запис №744.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області та є одержувачем пенсії у зв`язку з втратою годувальника відповідно до статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування» з 21.09.2021, що підтверджується матеріалами справи та не оскаржується сторонами.
04.01.2022 Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області листом вих.№141-21371/Т-15/8-0500/22 надало відповідь на звернення позивача від 10.12.2021, в якій зазначило, зокрема, наступне.
На обліку позивач перебуває як отримувач пенсії у зв`язку з втратою годувальника відповідно до статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування» з 21.09.2021 та згідно особистої заяви від 21.09.2021 про перехід з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.
Відповідно документам, які наявні в пенсійній справі позивача - страховий стаж складає 38 років 09 місяців 04 дні (зараховано по 31.05.1996). Коефіцієнт страхового стажу склав 0,38750. Пенсію призначено без врахування середньомісячного заробітку, оскільки позивачем не надавалась довідка про заробітну плату відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування».
Відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування» для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Розмір пенсії з 21.09.2021 складає 2700,00 грн., в тому числі:
- 0,00 грн. - основний розмір пенсії (0,38750*0,00 грн.);
- 1854,00 грн. - доплата до прожиткового мінімуму (1854,00 грн.);
- 546,00 грн. - доплата 65 років до 40% мінімальної заробітної плати (2400,00 грн.);
- 50% - для обчислення пенсії по втраті годувальника;
- 66,43 грн. - підвищення дітям війни;
- 587,57 грн. - доплата для одного утриманця;
- 339,76 грн. - доплата до 2200 на індексації заробітної плати;
- 6,24 грн. - доплата до 100,00 грн. індексації 01.03.2021;
- 500,00 грн. - компенсаційна виплата 80-ти річним.
Відповідно до статті 37 Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування» пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім`ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім`ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.
ОСОБА_2 перебував на обліку, як отримувач пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», а позивачу призначено пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до статті 37 Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування», тобто 50% від пенсії за віком померлого годувальника, оскільки інше законодавством не передбачено.
Позивач, не погодившись з такими діями відповідача, звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 46 Конституції України передбачено, що громадянам гарантовано право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з частиною першою статті 9 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.
Особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором (стаття 10 Закону №1058-IV).
Як встановлено частиною першою статті 36 Закону №1058-IV пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Непрацездатними членами сім`ї вважаються: чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону (пункт 1 частини другої статті 36 Закону №1058-IV).
Зі змісту частини третьої статті 36 Закону №1058-IV слідує, що до членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.
Згідно з частиною першою статті 37 Закону №1058-IV пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім`ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім`ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.
Частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV визначено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
За вказаними законодавчими нормами, члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника. Пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається із заробітку чи пенсії годувальника, тобто в залежності від того доходу, який мав годувальник на час настання смерті.
Суд зазначає, що при переведенні позивача на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідач керувався тим, що померлий чоловік позивача отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», а пенсія у зв`язку з втратою годувальника розраховується у процентному відношенні до пенсії за віком. Тому, як вказує відповідач, пенсія позивача у зв`язку з втратою годувальника склала 2700,00 грн.
У відповідності до термінів викладених у статті 1 Закону №1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.
Разом з тим, в силу частини першої статті 37 Закону № 1058-ІV пенсія у зв`язку з втратою годувальника на одного непрацездатного члена сім`ї призначається в розмірі 50 % пенсії за віком померлого годувальника.
Тобто, передбачено розрахунок пенсії у зв`язку з втратою годувальника здійснювати з пенсії за віком, яку померлий чоловік позивача в дійсності не отримував на день смерті.
Матеріалами справи підтверджується, що померлий чоловік позивача отримував пенсію за вислугу років, призначену йому відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».
При цьому, суд бере до уваги, що померлому чоловіку позивача пенсія за віком ніколи не призначалася.
Зокрема, померлий чоловік позивача на час смерті отримував пенсію за вислугу років, призначену йому відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», при цьому, пенсія за віком за його життя не обчислювалася і не виплачувалася, відповідно такої пенсії за віком померлий чоловік позивача ніколи не отримував.
Таким чином, виходячи з системного аналізу чинного пенсійного законодавства (Законів України «Про пенсійне забезпечення» та «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»), можна дійти висновку, що пенсія за віком та пенсійне забезпечення за вислугу років мають однакову правову природу є конституційним правом на соціальний захист.
За загальновизнаним правилом «пенсією» вважається регулярна щомісячна грошова виплата, яка призначається у встановленому державою порядку як захід матеріального забезпечення у зв`язку з настанням певної обставини: досягнення пенсійного віку, за вислугу років, інвалідності, смерті годувальника.
Виходячи з правової та соціальної природи пенсійного забезпечення, суд дійшов висновку, що у пенсійного органу відсутні правові підстави для відмови позивачу у виплаті їй пенсії у зв`язку з втратою годувальника виходячи з 50% розміру пенсії за вислугу років померлого годувальника.
Зокрема, пенсійне законодавство, в тому числі Закон №1058-IV, не містять в собі норм, які б надавали підстави відповідачу здійснювати обчислення чи перерахунок пенсії після смерті будь-якої особи, або право на розрахунок розміру пенсії за віком померлому, яку останній за життя не отримував.
Тому, суд вважає необґрунтованою позицію відповідача стосовно отримання позивачем пенсії у зв`язку з втратою годувальника у розмірі 50% пенсії за віком померлого годувальника.
В даному випадку, з урахуванням приписів абзацу 1 пункту 16 Прикінцевих положень Закону №1058-IV, який прийнятий пізніше Закону №1788-XII та яким чітко встановлено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону, пенсії у зв`язку з втратою годувальника призначаються із пенсії годувальника, тобто в залежності від того доходу (пенсії), який мав годувальник на час настання смерті.
Така правова позиція була висловлена Верховним Судом у справі №636/2100/16-а (адміністративне провадження №К/9901/21612/18), зокрема, пенсії у зв`язку з втратою годувальника призначаються із заробітку годувальника або із пенсії годувальника, тобто в залежності від того доходу, який мав годувальник на час настання смерті (заробітну плату чи пенсію).
У чинному законодавстві передбачено призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника за документами пенсійної справи померлого годувальника, тому беззаперечним є факт того, що позивач може скористатись своїм правом на обчислення пенсії у зв`язку з втратою годувальника за матеріалами пенсійної справи померлого чоловіка.
При цьому, пенсійний орган в свою чергу, при обчисленні позивачці пенсії у зв`язку з втратою годувальника зобов`язаний брати до уваги пільговий стаж по Закону України №1788-XII «Про пенсійне забезпечення», та визначати пенсію у зв`язку з втратою годувальника позивачу виходячи з розміру пенсії померлого годувальника, яку він отримував на день смерті з огляду на положення частину першу статті 74 Закону України «Про пенсійне забезпечення», якою чітко визначено, що сім`ям пенсіонерів пенсії в разі втрати годувальника обчислюються з того ж заробітку, з якого обчислювалась пенсія годувальника, що узгоджується з приписами абзацу 1 пункту 16 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV.
В даному випадку, право позивача на отримання пенсії у зв`язку з втратою годувальника було порушено у зв`язку з тим, що годувальнику було призначено пенсію за вислугу років згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення», яку відповідач не врахував при розрахунку пенсії позивача.
Разом з тим, оскільки пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається із заробітку чи пенсії годувальника, тобто в залежності від того доходу, який мав годувальник на час настання смерті, тому розрахунок відповідачем пенсії позивачу у зв`язку з втратою годувальника, виходячи з 50% розміру пенсії за віком померлого годувальника, не може бути визнаний правомірним.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку щодо протиправності дій відповідача при призначенні позивачу пенсії у зв`язку з втратою годувальника, виходячи з 50% розміру пенсії за віком померлого годувальника.
Крім того, судом встановлено, що право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника позивач набув 21.09.2021, згідно особистої заяви позивача від 21.09.2021 про перехід з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, а не з 09.07.2021, з дня, що настає за днем смерті годувальника, як помилково визначив позивач.
Враховуючи викладене, суд приходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог частково.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» від09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Відтак, порушене право позивача підлягає судовому захисту шляхом визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 пенсії у зв`язку з втратою годувальника, виходячи з 50% розміру пенсії за віком померлого годувальника, та відновленню шляхом зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 пенсію у зв`язку з втратою годувальника, виходячи з 50% розміру пенсії за вислугу років померлого годувальника, з 21.09.2021, з урахуванням раніше виплачених сум.
При цьому, суд вважає, вищевказаний спосіб захисту достатнім, враховуючи обставини по справі.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Підсумовуючи, суд приходить висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до квитанції №76 від 13.01.2022 позивачем сплачено судовий збір в сумі 992,40 грн.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, зважаючи на те, що позивачем сплачено суму судового збору та задоволено позовні вимоги, суд приходить висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму судового збору на користь позивача.
Керуючись статтями 2, 6, 8-9, 19-20, 22, 25-26, 72-78, 90, 139, 241-246, 255, 262, 263, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; місце проживання: АДРЕСА_2 ; рнокпп НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: пл. Соборна, буд. 3, м. Слов`янськ, Донецька область, 84122, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 пенсії у зв`язку з втратою годувальника, виходячи з 50% розміру пенсії за віком померлого годувальника.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 пенсію у зв`язку з втратою годувальника, виходячи з 50% розміру пенсії за вислугу років померлого годувальника, з 21.09.2021, з урахуванням раніше виплачених сум.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) грн. 40 коп.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 30.06.2022.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду у паперовому вигляді або через електронний кабінет (https://id.court.gov.ua/) у підсистемі «Електронний суд».
У разі застосування судом частини третьої статті 243 КАС України строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.С. Молочна
