ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2022 року

м. Київ

справа №520/17354/2020

адміністративне провадження № К/9901/31938/21

Верховний Суд у складі колеги суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Калашнікової О.В.,

суддів: Білак М.В., Губської О.А.,

розглянувши у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу за позовом ОСОБА_1 до Служби у справах дітей Харківської районної державної адміністрації, третя особа - Міськрайонний відділ державної виконавчої служби по Харківському району та місту Люботину про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Служби у справах дітей Харківської районної державної адміністрації на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29 січня 2021 року (головуючий суддя - Сагайдак В.В.), на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2021 року (головуючий суддя - Жигилій С.П., судді: Русанова В.Б., Перцова Т.С.)

І. СУТЬ СПОРУ

1. У грудні 2020 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду із позовом до Служби у справах дітей Харківської районної державної адміністрації (надалі - відповідач, Служба), третя особа - Міськрайонний відділ державної виконавчої служби по Харківському району та місту Люботину, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Служби у справах дітей Харківської районної державної адміністрації щодо не розгляду запитів Відділу державної виконавчої служби Харківського районного управління юстиції Харківської області (далі - Відділ) від 28 серпня 2020 року вих. №50688 та від 06 жовтня 2020 року вих. 56000;

- зобов`язати розглянути вказані запити відповідно до вимог статті 177 Сімейного кодексу України (далі - СК України).

2. В обґрунтування позовних вимог вказано, що відповідачем фактично не розглянуті запити про надання дозволу на реалізацію нерухомого майна в порушенні статті 117 СК України.

II.ОБСТАВИНИ СПРАВИ

3. На виконанні у Відділі державної виконавчої служби Харківського районного управління юстиції Харківської області перебуває виконавче провадження №48919227( далі - ВП №48919227) з примусового виконання виконавчого листа №635/5168/14-ц, виданого 28 вересня 2015 року Харківським районним судом Харківської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суми боргу за договором позики від 25 грудня 2013 року в розмірі 1782956,42 грн., суми процентів за договором позики в розмірі 170162,49 грн, витрат по оплаті судового збору в сумі 3895,26 грн.

4. Ухвалою Харківського районного суду від 15 липня 2020 року у справі №635/5168/14-ц замінено боржника ОСОБА_2 у зв`язку з її смертю на правонаступника ОСОБА_3 .

5. В ході проведення виконавчих дій встановлено, що на ім`я БОРЖНИКА зареєстровано об`єкт нерухомого майна, а саме - житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на яке можливо звернути стягнення для повного та фактичного виконання рішення суду для задоволення вимог стягувача.

6. На адресу Відділу надійшла інформаційна довідка від 02 серпня 2019 року, видана Слобожанською Сільською радою Харківського району, Харківської області, в якій зазначено, що за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані наступні особи:

- ОСОБА_3 ;

- ОСОБА_4 ;

- ОСОБА_5 ;

- ОСОБА_6 - неповнолітня особа (2009 р.н.).

7. 28 серпня 2020 року Відділ державної виконавчої служби Харківського районного управління юстиції Харківської області направив на адресу відповідача запит (вих. № 50688) про надання дозволу на реалізацію вказаного нерухомого майна (житлового будинку). На вказаний запит відповідь надана листом із повідомленням заявника про необхідність надання документів визначених Порядком №866, відсутність цих документів унеможливлює розгляд питання про надання такого дозволу.

8. 06 жовтня 2020 року Відділ державної виконавчої служби Харківського районного управління юстиції Харківської області повторно направив запит (вих. №56000)до відповідача щодо надання дозволу на реалізацію нерухомого майна (житлового будинку). До вказаного листа надано додаткові довідки з підтвердженням того, що дитина у вказаному будинку не мешкає та ним не користується, а тому її права не звужуються.

9. 05 листопада 2020 року (вих. №2473) Служба у справах дітей Харківської РДА направила лист на адресу Відділу державної виконавчої служби Харківського районного управління юстиції Харківської області, в якому повідомила про необхідність надання свідоцтва про народження дитини, довідки з місця проживання про склад сім`ї (яка була надана, підтверджено в першому зверненні) та інформації про гарантування збереження прав цієї дитини на житло для розгляду питання про надання дозволу.

10. Вважаючи, що запити про надання дозволу на реалізацію майна фактично не розглянуті, позивач звернувся до суду.

III.ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

11. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29 січня 2021 року, залишеного без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2021 року, позовні вимоги задоволено.

11.1. Визнано протиправною бездіяльність Служби у справах дітей Харківської районної державної адміністрації щодо не розгляду запитів Відділу державної виконавчої служби Харківського районного управління юстиції Харківської області від 28 серпня 2020 року вих. №50688 та від 06 жовтня 2020 року вих. №56000.

11.2. Зобов`язано Службу у справах дітей Харківської районної державної адміністрації розглянути запити Відділу державної виконавчої служби Харківського районного управління юстиції Харківської області від 28 серпня 2020 року вих. №50688 та від 06 жовтня 2020 року вих. №56000 відповідно до вимог статті 177 СК України.

12. Приймаючи оскаржувані рішення, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що повноваження стосовно надання витребуваного дозволу або відмови в наданні такого дозволу регламентовано статтею 177 СК України. Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. У разі відсутності таких умов, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити).

13. Стосовно юрисдикції спору, суд апеляційної інстанції вказав про його належність до адміністративного судочинства, оскільки спір виник щодо виконання відповідачем як суб`єктом владних повноважень своїх функцій в сфері реалізації державної політики з питань соціального захисту дітей, запобігання дитячій бездоглядності та безпритульності, а саме - з приводу допущеної відповідачем бездіяльності під час вирішення питання про надання органу державної служби дозволу на реалізацію нерухомого майна, в якій зареєстрована дитина.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ (ЗАПЕРЕЧЕНЬ)

14. Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Служба звернулась із касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просила скасувати оскаржувані судові рішення та закрити провадження у справі.

15. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі на підставі пунктів 1,3 частини четвертої статті 328 КАС України (суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах).

16. У касаційній скарзі вказано, що судом апеляційної інстанції було застосовано норму права без врахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду у справі №802/1792/17-а.

17. На думку представника відповідача, у справі, що розглядається спірні правовідносини пов`язані із реєстрацією майнових прав, невиконанням умов цивільно-правової угоди, що випливає із договірних відносин, тому спір у цій справі не є публічно-правовим і не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

18. Також у касаційній скарзі зазначено про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 28 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5.

19. ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу відповідача, в якому просив відмовити у її задоволенні.

20. У відзиві позивач зазначив, що відповідачем не було надано жодного рішення у формі дозволу або відмови у ньому, що свідчить про протиправну бездіяльність Служби у справах дітей Харківської районної державної адміністрації Харківської області.

V. ДЖЕРЕЛА ПРАВА

21 Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

22 Засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов`язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов`язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім`ї та родичів визначає Сімейний кодекс України (далі - СК України).

23 Згідно з частинами четвертою, п`ятою, десятою статті 177 СК України дозвіл на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини надається органом опіки та піклування після перевірки, що проводиться протягом одного місяця, і лише в разі гарантування збереження права дитини на житло.

Органи опіки та піклування можуть відмовити у наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини з одночасним зверненням до нотаріуса щодо накладення заборони відчуження такого майна лише у випадках, якщо ними встановлено, що:

1) мати та/або батько дитини, які (яка, який) звернулися за дозволом, позбавлені судом батьківських прав відповідно до статті 164 цього Кодексу;

2) судом, органом опіки та піклування або прокурором постановлено (прийнято) рішення про відібрання дитини від батьків (або того з них, який звернувся за дозволом) без позбавлення їх батьківських прав відповідно до статті 170 цього Кодексу;

3) до суду подано позов про позбавлення батьків дитини (або того з них, який звернувся за дозволом) батьківських прав особами, зазначеними у статті 165 цього Кодексу;

4) особа, яка звернулася за дозволом, повідомила про себе неправдиві відомості, що мають суттєве значення для вирішення питання про надання дозволу чи відмову в його наданні;

5) між батьками дитини немає згоди стосовно вчинення правочину щодо нерухомого майна дитини;

6) між батьками дитини або між одним з них та третіми особами існує судовий спір стосовно нерухомого майна, за дозволом на вчинення правочину щодо якого звернулися батьки дитини (або один з них);

7) вчинення правочину призведе до звуження обсягу існуючих майнових прав дитини та/або порушення охоронюваних законом інтересів дитини.

Порядок провадження органами опіки та піклування визначеної законом діяльності, пов`язаної із захистом майнових прав дитини, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

24 Згідно зі статтею 1 Закону України від 24 січня 1995 року N 20/95-ВР «Про органи і службу у справах дітей та спеціальні установи для дітей» (далі - Закон N 20/95-ВР) здійснення соціального захисту дітей і профілактики серед них правопорушень покладається в межах визначеної компетенції, зокрема, на центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері сім`ї та дітей, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері сім`ї та дітей, орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері сім`ї та дітей, відповідні структурні підрозділи обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих органів міських і районних у містах рад.

25 Статтею 12 Закону України від 02 червня 2005 року N 2623-IV «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» (далі - Закон N 2623-IV) визначено, що держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна.

Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень.

Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону.

Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям.

26 Окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) відповідно до Закону України від 02 червня 2016 року N 1404-VIII «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню визначає Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року N 512/5 (далі - Інструкція N 512/5).

27 Пунктом 28 Інструкції N 512/5 визначено, що у разі вирішення виконавцем питання щодо передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідно отримати попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої статті 37 Закону.

28 Механізм провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, визначений Порядком провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року N 866 (далі - Порядок N 866).

29 Пунктом 3 Порядку №866 передбачено, що органами опіки та піклування є районні, районні у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад, у тому числі об`єднаних територіальних громад (далі - органи опіки та піклування), які провадять, зокрема, діяльність із захисту особистих, майнових і житлових прав дітей.

Безпосереднє ведення справ і координація діяльності стосовно захисту прав дітей, зокрема дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, дітей, які постраждали внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, а також стосовно здійснення передбачених законодавством заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству стосовно дітей та за участю дітей, покладаються на служби у справах дітей районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад, сільських, селищних рад об`єднаних територіальних громад (далі - служби у справах дітей).

Для здійснення визначених законом повноважень щодо захисту прав дітей міські, районні у містах (у разі їх утворення), сільські, селищні ради об`єднаних територіальних громад забезпечують, зокрема, утворення служб у справах дітей.

30 Згідно із пунктами 66, 67 Порядку №866 служба у справах дітей за місцем знаходження майна надає консультації громадянам з питань підготовки необхідних документів щодо відчуження майна дитини. Для відчуження майна дитини батьки, опікуни або піклувальники подають зазначеній службі такі документи:

заяву кожного з батьків (опікунів, піклувальників);

копію паспорта громадянина України, тимчасового посвідчення громадянина України, паспортного документа іноземця;

копію реєстраційного номера облікової картки платника податків (у разі наявності);

документ, що підтверджує право власності (користування) дитини на відчужуване майно;

витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, виданий відповідно до законодавства;

копію свідоцтва про народження дитини;

довідку з місця проживання, про склад сім`ї та реєстрацію або витяг з домової книги;

копію рішення про встановлення опіки над дитиною (для опікунів, піклувальників);

копію рішення про встановлення опіки над майном дитини (для опікунів, піклувальників);

копію свідоцтва про укладення або розірвання шлюбу між батьками дитини (у разі наявності).

Дозвіл на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким має дитина надається районною, районною у мм. Києві та Севастополі держадміністрацією, виконавчим органом міської, районної у місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної ради об`єднаної територіальної громади за поданням служби у справах дітей після проведення зазначеною службою перевірки документів за місцем знаходження майна протягом одного місяця з дня надходження заяви на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини лише у разі гарантування збереження її права на житло і оформляється рішенням, витяг з якого видається заявникам службою у справах дітей. Для здійснення правочинів щодо нерухомого майна дитини батьки, опікуни або піклувальники подають службі у справах дітей документи, зазначені у пункті 66 цього Порядку №866. Служба у справах дітей розглядає протягом 10 робочих днів подані документи та з`ясовує наявність (відсутність) обставин, що можуть бути підставою для відмови у наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини.

Районна, районна у мм. Києві та Севастополі держадміністрація, виконавчий орган міської, районної у місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної ради об`єднаної територіальної громади може відмовити у наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини з одночасним зверненням до нотаріуса для накладення заборони відчуження такого майна лише у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 177 Сімейного кодексу України.

VI. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

31. Частинами першою - третьою статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1,4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

32. Враховуючи вимоги та обґрунтування касаційної скарги, перегляд оскаржуваних судових рішень буде здійснюватися Верховним Судом в межах касаційної скарги.

33. Предметом спору у даній справі є розгляд Службою у справах дітей Харківської районної державної адміністрації запитів державної виконавчої служби щодо надання дозволу на вчинення правочинів стосовно нерухомого майна, в якому зареєстрована дитина.

34. Суди першої та апеляційної інстанції здійснили розгляд цього спору як публічно правового, зазначивши, що спір виник у виконавчому провадженні під час отримання державним виконавцем від відповідача, що є суб`єктом владних повноважень, на виконання його функцій у сфері реалізації державної політики з питань соціального захисту дітей, запобігання дитячій бездоглядності та безпритульності, дозволу на реалізацію майна боржника.

35. У касаційній скарзі представник Служби також вказав, що суди попередніх інстанції не врахували правовий висновок Верховного Суду, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 802/1792/17-а. На думку скаржника, справа, що розглядається, підлягає розгляду за правилами ЦПК України, а тому провадження у ній необхідно закрити.

36. Колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновком судів першої та апеляційної інстанцій щодо належності даного спору до публічно-правового з огляду на наступне.

37. Частиною першою статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

38. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - це спір, зокрема, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

39. Одним із суттєвих соціально-економічних прав неповнолітніх є їх право на житло. У статті 47 Конституції України проголошено, що кожен має право на житло. Згідно із нормами СК України захист житлових та майнових прав дітей покладається на батьків. Право володіти і користуватися майном людина набуває з народження, проте права розпоряджатися майном людина набуває з настанням повноліття, тобто з 18 років. Держава гарантує не тільки свободу його придбання, але й можливість стабільного користування цим житлом, його недоторканість, а також недопущення примусового позбавлення житла.

40. У статті 3 Конвенції про права дитини проголошено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Держави-учасниці забезпечують, щоб установи, служби і органи, відповідальні за піклування про дітей або їх захист, відповідали нормам, встановленим компетентними органами, зокрема, в галузі безпеки й охорони здоров`я та з точки зору численності і придатності їх персоналу, а також компетентного нагляду.

41. Згідно із положеннями статті 177 СК України, статті 13 Закону №20/95-ВР, статті 12 Закону №2623-IV саме на органи опіки та піклування державою покладено повноваження щодо здійснення контролю за дотриманням житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей, як особливо вразливої соціальної категорії громадян.

42. Із вищенаведених правових норм вбачається, що дозвіл на відчуження майна, яке належить дитині на праві власності/користування може бути наданий лише у разі гарантування збереження права дитини на житло.

43. Отже, розглядаючи питання щодо надання дозволу на відчуження чи відмови у його наданні, відповідач здійснює публічно-владні управлінські функції.

44. Окрім того, колегія суддів Верховного Суду наголошує, що підставою звернення до суду стало порушення органом опіки та піклування процедури розгляду запитів.

45. Суди попередніх інстанцій, приймаючи оскаржувані рішення, дійшли висновку про наявність в діях Служби протиправної бездіяльності, оскільки суб`єктом владних повноважень жодного рішення за результатами розгляду запитів - прийнято не було. Окрім того, суд апеляційної інстанції вказав, що обов`язок надання документів, зазначених у пункті 66 Порядку №866, встановлений виключно для батьків дитини, опікунів або піклувальників, а не для органу ДВС. Верховний Суд вважає такий висновок передчасним з огляду на наступне.

46. Протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих і обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними та реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

47. Пунктом 28 Розділу VIII Інструкції №512/5 передбачений обов`язок отримати дозвіл органів опіки і піклування для передачі на реалізацію майна дитини.

48. Відповідно до правового висновку, викладеного Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 жовтня 2021 року у справі № 755/12052/19 (провадження №14-113 цс 21) отримання державним виконавцем відповідного дозволу органу опіки та піклування є обов`язковим в силу самого факту існування права власності або права користування неповнолітньої дитини щодо нерухомого майна, яке реалізується в рамках виконавчого провадження. Захист відповідних прав неповнолітньої дитини забезпечує орган опіки та піклування в межах своїх повноважень, приймаючи рішення про надання зазначеного дозволу або відмову у наданні такого дозволу державному виконавцю, а також суд у випадку звернення до нього уповноваженої особи щодо дій державного виконавця та/або органу опіки та піклування.

49. Із наданих Службі повноважень вбачається, що відповідач може надавати консультації громадянам стосовно підготовки необхідних документів щодо відчуження майна, на яке має право дитина, також може надавати дозволи на відчуження такого майна. Порядком №866 встановлена відповідна процедура надання дозволу, яка передбачає звернення Відділу до Служби.

50. Згідно із приписами частини першої статті 5 КАС України судовому захисту підлягають лише порушені суб`єктом владних повноважень права, свободи або законні інтереси позивача.

51. Із матеріалів справи вбачається, що фактичною підставою звернення ОСОБА_1 до суду із цим позовом стали виконавчі дії у ВП №48919227 (не здійснення реалізації майна боржника), в якому він є стягувачом. Відповідачем щодо ОСОБА_1 жодні дії/бездіяльність не вчинялись, оскільки позивач до Служби не звертався.

52. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку що, стягувач за для захисту своїх прав у межах виконавчого провадження, при встановлених по справі обставинах, може оскаржити до суду певні дії виконавця щодо виконання останнім обов`язку отримання дозволу на реалізацію майна боржника. А суд, у свою чергу, здійснює перевірку дій не Служби, а державного виконавця, який здійснює реалізацію майна боржника за для виконання виконавчого документа.

53. Враховуючи, що для вирішення питання отримання відповідного дозволу у межах виконавчого провадження саме виконавець має звертатися до органу, який повинен визначати найкращий захист прав неповнолітніх дітей, Верховний Суд дійшов правильного висновку про відсутність протиправної бездіяльності Служби по відношенню до ОСОБА_7 .

54. Також є необґрунтованими доводи скаржника щодо незастосування судом апеляційної інстанції правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у справі №802/1792/17-а. Правовідносини у вказаній справі, та у справі, що розглядається, не є подібними. Предметом позову у справі №802/1792/17-а є рішення приватного нотаріуса щодо державної реєстрації права власності на квартиру.

55. Частинами першою, третьою статті 351 КАС України визначено, що суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

56. Враховуючи, що суди першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень неправильно застосували статтю 117 СК України, пункт 66 Порядку №866, Верховний Суд приходить до висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень та прийняття нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

VII СУДОВІ ВИТРАТИ

57. З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Служби у справах дітей Харківської районної державної адміністрації задовольнити частково.

Скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29 січня 2021 року, постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2021 року у справі №520/17354/2020.

Ухвалити у справі №520/17354/2020 нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Служби у справах дітей Харківської районної державної адміністрації, третя особа - Міськрайонний відділ державної виконавчої служби по Харківському району та місту Люботину про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді О.В. Калашнікова

М.В. Білак

О.А. Губська