ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/28448/21 Суддя (судді) першої інстанції: Добрянська Я.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді: Чаку Є.В.

суддів: Єгорової Н.М., Коротких А.Ю.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційні скарги Київської міської прокуратури та Міністерства культури та інформаційної політики України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2021 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Надія" до Міністерства культури та інформаційної політики України, за участі Київської міської прокуратури про визнання протиправним та скасування наказу, -

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство "Надія" (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Міністерства культури та інформаційної політики України, за участі Київської міської прокуратури про визнання протиправним та скасування наказ Міністерства культури та інформаційної політики України від 26.03.2021 №228 «Про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України» у повному обсязі.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2021 року позов задоволено.

Вказане рішення прийнято у порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Не погоджуючись з таким рішенням, Київська міська прокуратура та Міністерство культури та інформаційної політики України подали апеляційні скарги, в яких просили скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позовних вимог.

На думку апелянтів, зазначене рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Міністерство культури та інформаційної політики України у своїй апеляційній скарзі зазначило, що протокол Експертної комісії з питань обліку об`єктів культурної спадщини не підлягає затвердженню Науково-методичною радою з питань обліку об`єктів культурної спадщини. Апелянт зазначив, що оскаржуваний наказ було видано на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Київська міська прокуратура у своїй апеляційній скарзі зазначила, що суд першої інстанції належним чином не дослідив наявні у матеріалах справи облікову картку, історичну довідку, фотофіксацію, акт стану збереження та протокол засідання Експертної комісії з розгляду питань занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру. Крім того апелянт зазначив, що судом не враховано, що рішення про включення вказаного об`єкту до Державного реєстру прийнято уповноваженим органом - експертною комісією в складі компетентних фахівців при Міністерстві за результатами оцінки повноти документації та відповідності пам`ятки необхідним критеріям автентичності.

У відзиві на апеляційні скарги позивач зазначив, що він не погоджуються з доводами апеляційних скарг, вважає їх необгрунтованими, а рішення суду законним та таким, що не підлягає скасуванню.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав для проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.

В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов`язкова.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи сторін, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом встановлено, що згідно відомостей витяга з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, будинок №2 по вул. Вишневського Байди, м. Черкаси, Черкаська область (адміністративна будівля та гараж, незавершена будівництвом прохідна, автосалон) належить на праві власності ПП «Надія», відповідно до договорів купівлі-продажу нежитлових будівель №7801 від 24.09.2019, №7 від 06.01.2021.

26.03.2021 наказом Міністерства культури та інформаційної політики України №228 «Про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України» (зі змінами згідно наказу Міністерства культури та інформаційної політики України від 02.07.2021 №494) «Житловий будинок пристава Табачнікова (особняк Вацлава Кринського)» по вул. Байди Вишневецького, 2 у місті Черкаси, №4603-Чк було занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за видом пам`ятки архітектури та категорією місцевого значення об`єкт культурної спадщини.

Вважаючи своє право порушеним та не погоджуюсь з наказом відповідача, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулює Закон України "Про охорону культурної спадщини" від 08.06.2000 № 1805-ІІІ.

Згідно статті 1 вказаного Закону, охорона культурної спадщини - система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об`єктів культурної спадщини.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону № 1805-ІІІ державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини.

До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини належать: центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим; обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.

Згідно п. 6 ч. 2 статті 5 Закону № 1805-ІІІ до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини належить занесення об`єктів культурної спадщини місцевого значення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України та внесення змін до нього щодо пам`яток місцевого значення.

Статтею 14 Закону № 1805-ІІІ передбачено, що занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру та внесення змін до нього (вилучення з Реєстру, зміна категорії пам`ятки) провадяться відповідно до категорії пам`ятки:

а) пам`ятки національного значення - постановою Кабінету Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, протягом одного року з дня одержання подання;

б) пам`ятки місцевого значення - рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, за поданням відповідних органів охорони культурної спадщини або за поданням Українського товариства охорони пам`яток історії та культури, інших громадських організацій, до статутних завдань яких належать питання охорони культурної спадщини, протягом одного місяця з дня одержання подання.

Об`єкт культурної спадщини до вирішення питання про його реєстрацію як пам`ятки вноситься до Переліку об`єктів культурної спадщини і набуває правового статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини, про що відповідний орган охорони культурної спадщини в письмовій формі повідомляє власника цього об`єкта або уповноважений ним орган (особу).

Переліки об`єктів культурної спадщини затверджуються рішеннями відповідних органів охорони культурної спадщини.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, видає власнику пам`ятки або уповноваженому ним органу свідоцтво про реєстрацію об`єкта культурної спадщини як пам`ятки.

Станом на момент прийняття оскаржуваного наказу діяла постанова Кабінету Міністрів України від 22.05.2019 №452 «Про затвердження Порядку визначення категорій пам`яток».

Згідно п.4 Порядку №452 об`єкти культурної спадщини, які пропонуються для внесення до Реєстру за категорією місцевого значення, повинні зберегти свою автентичність (пам`ятка повинна значною мірою зберегти свою форму та матеріально-технічну структуру, історичні культурні нашарування) та мати одну або більше з таких ознак:

мали вплив на розвиток культури певного населеного пункту чи регіону;

пов`язані з історичними подіями, віруваннями, життям і діяльністю людей, які зробили значний внесок у розвиток культури певного населеного пункту чи регіону;

є культурною спадщиною національної меншини чи регіональної етнічної групи.

Попередню оцінку відповідності об`єкта культурної спадщини ознакам, визначеним у пунктах 3 і 4 цього Порядку, проводить розробник облікової документації, що складається відповідно до Порядку обліку об`єктів культурної спадщини, який затверджується Мінкультури (пункт 5 Порядку №452).

Відповідність об`єктів культурної спадщини ознакам, передбаченим пунктами 3 і 4 цього Порядку, встановлюється під час їх внесення до Реєстру в установленому законодавством порядку (пункт 6 Порядку №452).

Відповідно до Розділу ІІ Порядку обліку об`єктів культурної спадщини, затвердженого Наказом Міністерства культури України 11.03.2013 №158 (у редакції наказу Міністерства культури України від 27 червня 2019 року №501 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 1 квітня 2013 р. за 528/23060 (далі Порядок) взяття на облік об`єкта культурної спадщини забезпечують уповноважені органи, повноваження яких поширюється на територію розміщення такого об`єкта, шляхом занесення його до Переліку об`єктів культурної спадщини (далі - Перелік) (п.1 Порядку).

Уповноважений орган розглядає питання про занесення об`єкта культурної спадщини до Переліку за власною ініціативою або за зверненням фізичних, юридичних осіб або інших громадських формувань (п. 2 Порядку).

Порядок занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру наведений у розділі IV Порядку №158.

Так, для розгляду питання занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру ініціатором подаються Мінкультури такі документи:

подання за формою, наведеною у додатку 3 до цього Порядку, засвідчене підписом керівника установи, організації, що виступає Ініціатором;

облікова документація.

Мінкультури здійснює перевірку поданих документів на їх комплектність та відповідність вимогам визначених цим Порядком. Подання документів, визначених пунктом 1 цього розділу, не в повному обсязі або невідповідність облікової документації вимогам, установленим розділом ІІІ цього Порядку, є підставою для повернення їх Ініціатору з обґрунтуванням підстав у строк, що не перевищує 10 робочих днів з дня їх надходження.

Якщо за результатами перевірки встановлено, що документи подані в повному обсязі та у відповідності до вимог розділу ІІІ цього Порядку, вони підлягають обов`язковому розгляду Експертною комісією у строк, що не перевищує 14 робочих днів.

Так, згідно розділу ІІІ Порядку облікова документація складається на об`єкт культурної спадщини та містить дані щодо його цінності, характерних властивостей, що становлять його історико-культурну цінність, етапів розвитку, просторових, функціональних характеристик, стану збереження, а також дані проведених досліджень (далі - облікова документація).

Розробником облікової документації є наукові установи, в тому числі заклади культури, одним із основних видів діяльності яких є проведення наукових досліджень у сфері охорони культурної спадщини, та які мають у своєму складі чи залучають для проведення досліджень особу, що має науковий ступінь доктора філософії (кандидата наук або доктора наук) за спеціальністю «музеєзнавство, пам`яткознавство» або таких наук:

мистецтвознавство, культурологія, архітектура - для об`єктів монументального мистецтва;

архітектури - для об`єктів архітектури, містобудування, садово-паркового мистецтва, а також ландшафтних;

історії - для археологічних, історичних об`єктів та об`єктів науки і техніки.

Облікова документація складається з:

облікової картки за формою, наведеною у додатку 1 до цього Порядку;

історичної довідки;

матеріалів фотофіксації сучасного стану об`єкта: фото загального вигляду, фото об`єкта в контексті (навколишньому середовищі), фото найбільш цінних (характерних) елементів об`єкта, фото рухомих об`єктів (деталей), фото інтер`єрів, фото загроз (дії негативних чинників);

акта стану збереження за формою, наведеною у додатку 2 до цього Порядку.

Облікову картку підписує: керівник розробника облікової документації та його представник, який має науковий ступінь, визначений в пункті 2 цього розділу; посадова особа органу охорони культурної спадщини, повноваження якого поширюється на територію розміщення відповідного об`єкта, або особа, що має науковий ступінь доктора філософії (кандидата наук або доктора наук) за спеціальністю «музеєзнавство, пам`яткознавство» або таких наук:

мистецтвознавство, культурологія, архітектура - для об`єктів монументального мистецтва;

архітектури - для об`єктів архітектури, містобудування, садово-паркового мистецтва, а також ландшафтних;

історії - для археологічних, історичних об`єктів та об`єктів науки і техніки.

До облікової картки додаються копії документів, що підтверджують науковий ступінь осіб, що її підписали, якщо вимоги до наявності наукового ступеню встановлені цим Порядком.

Історичну довідку підписує особа, що має науковий ступінь доктора філософії (кандидата наук або доктора наук) за спеціальністю «музеєзнавство, пам`яткознавство» або таких наук:

мистецтвознавство, культурологія, архітектура - для об`єктів монументального мистецтва;

архітектури - для об`єктів архітектури, містобудування, садово-паркового мистецтва, а також ландшафтних;

історії - для археологічних, історичних об`єктів та об`єктів науки і техніки.

До історичної довідки додаються копії документів, що підтверджують науковий ступінь особи, що її підписала, якщо вимоги до наявності наукового ступеню встановлені цим Порядком.

В даному випадку, як правильно звернув уваги суд першої інстанції, облікова картка об`єкту «Житловий будинок пристава Табачнікова (Особняк Вацлава Кринського)» від 20.01.2021 підписана кандидатом архітектури С.О. Царенко разом з історичною довідкою та не підписана керівником розробника облікової документації.

Крім того, облікова картка не містить копії документів, що підтверджують науковий ступінь кандидата архітектури С.О. Царенко .

Суд першої інстанції вірно зазначив, що оскільки розробником облікової документації виступала не наукова установа, а кандидат архітектури, без доказів підтвердження його наукового ступеню, питання історичної цінності об`єкту «Житловий будинок пристава Табачнікова (Особняк Вацлава Кринського)» є суперечливим.

Згідно пункту 6 розділу ІІІ Порядку №158 Акт стану збереження підписує: керівник розробника облікової документації; власник об`єкта культурної спадщини або уповноважений(на) ним орган (особа); посадова особа органу охорони культурної спадщини, повноваження якого поширюється на територію розміщення відповідного об`єкта та особа, що має другий (магістерський) рівень вищої освіти за спеціальністю «Музеєзнавство» або «Пам`яткознавство» або:

для об`єктів монументального мистецтва, архітектури, містобудування, садово-паркового мистецтва, а також ландшафтних об`єктів - «Архітектура та містобудування»;

для археологічних, історичних об`єктів, об`єктів науки і техніки - «Історія та археологія».

У разі відсутності підпису власника об`єкта культурної спадщини або уповноваженого(ної) ним органу (особи) на акті стану збереження має бути відмітка про причини його відсутності. До акта в цьому разі додаються матеріали, що підтверджують факт запрошення власника об`єкта культурної спадщини або уповноваженого(ної) ним органу (особи) для складання акта із зазначенням часу та місця, надісланого рекомендованим листом з описом вкладення та повідомленням про вручення.

До акта стану збереження додаються документи, що підтверджують освітній рівень осіб, що її підписали, якщо вимоги до наявності освітнього рівня встановлені цим Порядком.

З наявного у матеріалах справи Акту стану збереження від 02.02.2021 вбачається, що «Житловий будинок пристава Табачнікова (Особняк Вацлава Кринського)» перебуває в незадовільному загальному стані з часткою втрати 21-50%, наявністю перебудов, втрат та історичних нашарувань (прибудова до надвірного фасаду, внутрішня реконструкція, втрати інтер`єрів, заміни покрівлі, дверей та вікон (нові столярні вироби).

Вказаний акт стану збереження підписано розробником облікової документації (кандидатом архітектури) та посадовою особою органу охорони культурної спадщини.

Водночас, як вірно звернув увагу суд першої інстанції, акт стану збереження складений за відсутності власника об`єкта культурної спадщини ПП «Надія» попри те, що участь останнього передбачена самою формою акта, яка закріплена у додатку №1 до Порядку № 158.

Наявні у матеріалах справи докази запрошення позивача 05.02.2021 о 12:00 до підписання акту стану збереження, а саме лист відповідача №2361/02/01-03-25 від 03.02.2021, колегія суддів спримає критично, оскільки лист було направлено лише 04.02.2021, що позбавило можливості ПП «Надія» бути присутнім та надати власні зауваження до акту.

У матеріалах справи наявний технічний звіт №10-03-20 від 10.03.2020, складений на замовлення ПП «Надія», яким встановлено, що технічний стан будинку «не придатний до експлуатації та рекомендовано до знесення».

Згідно відомостей, що містяться в інвентарній справі будівлі №2 по вул. Б.Вишневського у м. Черкаси №1723 від 05.07.2010, виготовленої ЧООБТІ: 05.07.2010, 23.09.2011, 24.02.2012, 15.08.2012 - було зареєстровано поточні зміни в об`ємно-планувальних та конструктивних елементах будівлі.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що акт збереження не містить у собі зазначених вище відомостей, хоча така інформація могла вплинути на вирішення питання відповідності об`єкту критеріям культурної спадщини.

Згідно п.7 Порядку №158 матеріали фотофіксації виготовляються не більше одного року до дати подання облікової документації Мінкультури та повинні містити дату фіксації.

В даному випадку до облікової документації долучено фото фіксації, датовані травнем 2020 року. Вказані фото місять загальний вигляд будівлі, фрагменти головного фасаду, що позбавляє можливості встановити стан збереження об`єкту та його окремих частин, конструктивних елементів, тощо.

Натомість позивачем додано до матеріалів справи докази, які свідчать про те. що вказані матеріали фотофіксації походять з мережі інтернет ще з 2013 року.

Відповідачем не спростовано вказані докази позивача.

Пунктом 6 розділу IV Порядку №158 передбачено, що Мінкультури у строк, що не перевищує 10 робочих днів з дня оформлення протоколу Експертної комісії та з врахуванням її рішень, здійснює одну з таких дій, про що повідомляє Ініціатора:

приймає рішення про занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру за категорією місцевого значення;

готує проект постанови Кабінету Міністрів України про занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру за категорією національного значення;

відмовляє у занесенні об`єкта до Реєстру в зв`язку із невідповідністю його критеріям;

надсилає подані документи на доопрацювання з метою уточнення позицій разом із відповідним протоколом Експертної комісії.

В даному випадку на переконання колегії суддів наявні суперечності та недоліки облікової документації могли б мати наслідком або відмови у занесенні об`єкта до Реєстру в зв`язку із невідповідністю його критеріям, або надсилання поданих документів на доопрацювання з метою уточнення позицій разом із відповідним протоколом Експертної комісії.

Проте, згідно протоколу засідання президії Експертної комісії з питань обліку об`єктів культурної спадщини 1/21 від 17.03.2021 (проведеного в онлайн форматі) ухвалено рішення про відповідність об`єкту «Житловий будинок пристава Табачнікова (Особняк Вацлава Кринського)» по вул. Байди Вишневського,2 у м. Черкаси критеріям пам`ятки архітектури та категорії пам`ятки місцевого значення.

Згідно Порядку роботи експертної комісії з питань занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України (був чинним станом на 17.03.2022) висновки Експертної комісії оформлюються протоколом і підписуються головуючим та відповідальним секретарем Експертної комісії.

Висновки Експертної комісії підлягають затвердженню Науково-методичною радою з питань охорони культурної спадщини Міністерства культури (далі - Науково-методична рада).

В даному випадку в порушення вимог наведеного вище Порядку протокол засідання президії Експертної комісії з питань обліку об`єктів культурної спадщини 1/21 від 17.03.2021 не затверджувався Науково-методичною радою з питань охорони культурної спадщини Міністерства культури.

Вказані обставини не заперечуються відповідачем.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення адміністративного позову.

Колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Доводи апеляційних скарг зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги Київської міської прокуратури та Міністерства культури та інформаційної політики України залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя: Є.В. Чаку

Судді: Н.М. Єгорова

А.Ю.Коротких