ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" травня 2022 р. м. Київ Справа № 911/2753/21

м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108

Господарський суд Київської області

Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О.,

секретар судового засідання Сорока П.С., розглянув матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко Машрумс»

20300, Черкаська область, м. Умань, вул. Пушкіна, буд. 46, кв. 47, код ЄДРПОУ 41724764

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Органік Машрумс»

08129, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Оксамитова, буд. 11, код ЄДРПОУ 37756952

про стягнення заборгованості

за участю представників сторін:

позивач: Сулім Я.В., посвідчення №7355/10 від 01.03.2019; ордер на надання правової допомоги серія АІ №1160361 від 02.10.2021;

відповідач: не з`явився,

Обставини справи:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява (вх. № 2745/21 від 17.09.2021) Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко Машрумс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Органік Машрумс» про стягнення (повернення) грошових коштів.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.09.2021 судом прийнято позовну заяву (вх. № 2745/21 від 17.09.2021) до розгляду, відкрито провадження у справі № 911/2753/21 за правилами загального позовного провадження, проведення підготовчого засідання суду призначено на 12.10.2021.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про виклик свідків (вх. № 23796/21 від 12.10.2021).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про призначення експертизи (вх. № 23795/21 від 12.10.2021).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 23794/21 від 12.10.2021).

У судове засідання 12.10.2021 з`явились представники сторін та надали усні пояснення по справі.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.10.2021 судом відкладено підготовче засідання у справі № 911/2753/21 на 09.11.2021.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи (вх. № 23919/21 від 13.10.2021).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшов лист з доданими документами у додатках (вх. № 21243/21 від 19.10.2021).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 25009/21 від 28.10.2021).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про долучення до матеріалів справи документів (вх. № 25943/21 від 09.11.2021).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документів (вх. № 25941/21 від 09.11.2021).

У судове засідання 09.11.2021 з`явився представник позивача та надав усні пояснення у справі, представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судове засідання повідомлений.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.11.2021 судом відкладено підготовче засідання у справі № 911/2753/21 на 23.11.2021.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшов лист із документами у додатках (вх. № 27044/21 від 23.11.2021).

У судове засідання 23.11.2021 з`явились представники обох сторін та надали усні пояснення у справі.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.11.2021 судом відкладено підготовче засідання у справі № 911/2753/21 на 14.12.2021.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшли додаткові письмові пояснення у справі (вх. № 729/21 від 03.12.2021).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від Головного управління ДПС у Черкаській області надійшов лист (вх. № 28349/21 від 08.12.2021).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшли додаткові письмові пояснення у справі (вх. № 28791/21 від 13.12.2021).

У судове засідання 14.12.2021 з`явились представники сторін та надали усні пояснення у справі.

Представник відповідача у судовому засіданні 14.12.2021 подав суду клопотання про залишення позову без розгляду, що мотивоване відсутністю доказів, якими позивач обгрунтовує свої позовні вимоги та відсутністю поважних причин неподання позивачем доказів поставки товару.

У судовому засіданні 14.12.2021 суд постановив ухвалу без оформлення окремим документом, без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до протоколу судового засідання, на підставі частин 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, про відмову у задоволенні клопотання відповідача про призначення судової експертизи документів (вх № 23795/21 від 12.10.2021), у зв`язку із неможивістю забезпечення виконання вимог частини 1 статті 102 Господарського процесуального кодексу України та відсутністю оригіналів документів, експертиза яких заявлена.

Відповідно до частини 1 статті 102 Господарського процесуального кодексу України матеріали, необхідні для проведення експертизи, експерту надає суд, якщо експертиза призначена судом. При призначенні експертизи суд з урахуванням думки учасників справи визначає, які саме матеріали необхідні для проведення експертизи.

Відповідно до пункту 1.1. Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5, для проведення почеркознавчих досліджень рукописних записів та підписів надаються оригінали документів, а згідно з підпунктом 3.2.1. пункту 3.2., підпункту 3.3.5. пункту 3.3. вказаних Науково-методичних рекоментацій, для дослідження документів при проведенні технічної експертизи документів (щодо запитань про визначення відносної давності виконання документа) також надаються оригінали документів.

У судовому засіданні 14.12.2021 суд постановив ухвалу без оформлення окремим документом, без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до протоколу судового засідання, на підставі частин 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, про відмову у задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду, у зв`язку із відсутністю підстав, визначених пунктом 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України, оскільки позивачем обгрунтована поважність причин неподання оригіналів доказів, неподанням яких відповідач обгрунтовує наявність підстав для залишення позову без розгляду, а саме: їх викраденням із наданням відповідного доказу - витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з`явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

У судовому засіданні 14.12.2021 суд постановив ухвалу без оформлення окремим документом, без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до протоколу судового засідання, на підставі частин 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, про зобов`язання сторін надати оригінали письмових доказів, копії яких долучені до матеріалів справи, у разі наявності, для огляду в судовому засіданні з розгляду справи по суті, відповідно до частини 6 статті 91 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідачем заявлене відповідне клопотання щодо сумнівів стосовно оригіналів доказів, копії яких подані до матеріалів справи (а саме: щодо їх наявності, а також щодо їх достовірності, у зв`язку з чим, відповідачем заявлялось клопотання про проведення судової експертизи).

Згідно з частиною 6 статті 91 Господарського процесуального кодексу України якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.12.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 18.01.2022.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання (вх. № 17.01.2022) про відкладення судового засідання.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання (вх. № 1224/22 від 18.01.2022) про залишення позову без розгляду.

У судове засідання 18.01.2022 з`явився представник відповідача, представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

У судовому засіданні 18.01.2022 оголошено перерву відповідно до частини 2 статті 216 Господарського процесуального кодексу України до 10.02.2022.

У судове засідання 10.02.2022 з`явились представники обох сторін.

У судовому засіданні 10.02.2022 проведено допит свідка, постановлено ухвалу без оформлення окремим документом, без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до протоколу судового засідання, на підставі частин 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, про відмову у задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду, у зв`язку із відсутністю підстав, визначених пунктом 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України, в порядку частини 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України зобов`язано позивача надати документи, що стосуються спірного у справі товару: сертифікати на товар тощо, документи про державну реєстрацію потужностей, необхідних для вирощування грибів або щодо іншого джерела походження товару, товарно-транспортні накладні на здійснення поставки спірного у справі товару або письмові пояснення про відсутність цих документів, зважаючи на твердження відповідача про відсутність спірної у справі господарської операції.

Відповідно до частини 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

У судовому засіданні 10.02.2022 оголошено перерву відповідно до частини 2 статті 216 Господарського процесуального кодексу України до 03.03.2022.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшли пояснення (вх. № 3661/22 від 21.02.2022).

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 на всій території України введено воєнний стан на 30 діб у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Наказом голови Господарського суду Київської області від 03.03.2022 № 3 встановлено особливий режим роботи Господарського суду Київської області в умовах воєнного стану, зокрема, зупинено розгляд справ у відкритих судових засіданнях за участі учасників судового процесу для запобігання загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду.

Зважаючи на вказане, судове засідання 03.03.2022 не відбулось.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.04.2022 призначене судове засідання з розгляду справи № 911/2753/21 по суті на 19.05.2022.

У судове засідання 19.05.2022 з`явились представники обох сторін.

Відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 19.05.2022 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

За результатами розгляду матеріалів справи, дослідження доказів, що подані сторонами та оцінки їх у сукупності, суд -

встановив:

І Аргументи Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО МАШРУМС»

20.09.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Еко Машрумс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Органік Машрумс» укладено договір поставки товару № 1/12/2018 (далі - Договір), за умовами якого позивач взяв на себе зобов`язання поставити (передати) відповідачу товар, а саме: гриби печериці (1-й сорт).

Згідно з пунктом 2.1. Договору, поставка товару здійснюється на підставі замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю «Органік Машрумс».

Відповідно до пунктів 2.2., 2.3., 2.4., 2.5. Договору, замовлення може бути здійснено в електронній формі або шляхом усних телефонних переговорів, із конкретизацією асортименту та кількості товару, що повинен бути поставлений, часу та місця куда товар повинен бути поставлений. Факт отримання замовлення підтверджується Товарством з обмеженою відповідальністю «Еко Машрумс» шляхом направлення Товариству з обмеженою відповідальністю «Органік Машрумс» електронного листа про прийняття замовлення до виконання.

Відповідно до наданих позивачем видаткових накладних здійснено три поставки товару.

25.12.2018 підписано видаткові накладні № 5 та № 6, згідно з якими поставлено товар (гриби печериці 1-го сорту) всього на суму 196951,51 грн.

27.12.2018 підписано видаткову накладну № 7, згідно з якою поставлено товар (гриби печериці 1-го сорту) на суму 298993,33 грн.

За всіма видатковими накладними Товариством з обмеженою відповідальністю «Органік Машрумс» товар прийнято без зауважень по якості або кількості.

27.03.2019 між сторонами підписаний акт звірки взаєморозрахунків, згідно з яким у Товариства з обмеженою відповідальністю «Органік Машрумс» наявна заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Еко Машрумс» у розмірі 470444,84 грн.

28.03.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю «Еко Машрумс» направлена на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Органік Машрумс» претензія про сплату заборгованості за поставлений товар за Договором поставки товару № 1/12/2018 від 20.12.2018.

Станом на дату подання позовної заяви, наявна заборгованість відповідача перед позивачем за товар, що поставлений за договором поставки товару № 1/12/2018 від 20.12.2018.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Еко Машрумс», посилаючись на статтю 193 Господарського кодексу України, статті 526, 536, частину 2 статті 625 Цивільного кодексу України заявляє вимогу про сплату заборгованості та штрафних санкцій, обгрунтоваючи свої вимоги порушенням з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «Органік Машрумс» взятих на себе господарських зобов`язань за договором поставки товару № 1/12/2018 від 20.12.2018.

Основними аргументами позивача є те, що за фактом поставки товару сторонами підписані видаткові накладні всього на суму 495944,84 грн., з яких відповідачем не сплачені 470444,84 грн., у зв`язку з чим, позивачем заявляється до стягнення вказана сума заборгованості, а також нараховані проценти за користування чужими коштами, інфляційні втрати, штраф та пеня.

ІІ Аргументи Товариства з обмеженою відповідальніcтю «Органік Машрумс»

Товариство з обмеженою відповідальністю «Органік Машрумс» заперечує факт поставки товару, агрументуючи таким:

1) відповідач не має у своєму розпорядженні оригіналів документів по зазначеній у позовній заяві поставці товару (договір, видаткові накладні, претензії, акт звірки взаєморозрахунків). Колишній керівник не передав первісні документи за даною господарською операцією новому директору відповідача. Новий керівник відповідача не може підтвердити поставку вказаного товару за договором поставки товару № 1/12/2018 від 20.12.2018;

2) відсутні юридично прийнятні докази факту поставки товару позивачем на адресу відповідача: позивачем не надані докази того, як здійснювалась поставка (найменування перевізника, дані про транспортний засіб, дані про водія, докази оплати транспортних послуг або докази наявності власного/орендованого транспортного засобу, найманого працівника-водія, який здійснював перевезення, наявність товарно-транспортної накладної від позивача до відповідача);

3) позивачем не надані докази того, що згідно з пунктом 5.1.2. Договору Товариство з обмеженою відповідальністю «Еко Машрумс» при поставці товару за договором № 1/12/2018 від 20.12.2018 передало Товариству з обмеженою відповідальністю «Органік Машрумс» відповідні товаросупровідні документи (позивачем відповідачу вказані документи не надавались, оскільки самого факту поставки товару, як такого, не було);

4) позивачем не надані докази направлення на його адресу відповідачем замовлення на поставку товару та не надані докази того, що дане замовлення позивачем прийняте до виконання;

5) позивач не надав докази того, що гриби печериці, які, згідно з аргументами позивача, поставлені ним відповідачу, вирощувались саме позивачем: Товариство з обмеженою відповідальністю «Еко Машрумс» не мало зареєстрованих потужностей з виробництва та обігу харчових продуктів, не здійснювало закупівлю сировани для вирощування грибів (міцелій, компост, добрива та інше), не мало достатньої кількості найманих працівників для вирощування та збору грибів;

6) у відповідача відсутня необхідність закуповувати гриби у позивача, оскільки з 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Еко Машрумс» самостійно вирощує гриби та має зареєстровані для цього потужності, штат працівників;

7) подані позивачем суду видаткові накладні не відповідають вимогам частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський обілк та фінансову звітність в Україні», оскільки на вказаних первісних документах (видаткових накладних) проставлено підпис без зазначення прізвища, імені, по-батькові та посади, що не дає можливість достеменно встановити підписанта видаткових накладних;

8) враховуючи, що після звільнення 19.08.2019 директор відповідача офіційно з 01.07.2020 працює на аналогічній посаді у корпоративній структурі позивача та, беручи до уваги, що нинішній бухгалтер позивача, який займав аналогічну позицію у корпоративній структурі відповідача, має у своєму розпоряджені печатки відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю «Органік Машрумс» вважає, що договір поставки товару № 1/12/2018 та видаткові накладні до нього є сфальсифікованими із підробленими підписами.

ІІІ Норми права, що підлягають застосуванню

Відповідно до частин 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

За змістом пункту 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення) господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів; первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до положень статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Згідно з положеннями статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 662, статтею 663, частиною 1 статті 664 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) в зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

ІV Фактичні обставини, встановлені судом, докази, що прийняті та відхилені судом, мотиви прийняття або відхилення кожного доказу та аргументу, викладеного сторонами у матеріалах справи та висновки суду за результатами розгляду справи

20.12.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Еко Машрумс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Органік Машрумс» укладено договір поставки товару № 1/12/2018.

Згідно з положенням пунктів 1.1., 2.1., 2.2., 3.3. Договору поставки, за замовленням позивача, здійсненим в електронній формі або шляхом усних перемовин, Товариство з обмеженою відповідальністю «Органік Машрумс» поставляє товар, а саме: гриби печериці (1-й сорт) у кількості, визначеній у замовленні, за адресою, визначеною позивачем. Факт поставки товару та відсутність претензій сторін щодо якості та кількості поставленого товару, фіксується у видаткових накладних.

Відповідно до матеріалів справи, на підтвердження заявлених фактів, позивачем надані суду копії: договору поставки № 1/12/2018 від 20.12.2018, видаткових накладних № 5 та № 6 від 25.12.2018, видаткової накладної № 7 від 27.12.2018, акту звірки взаєморозрахунків між позивачем та відповідачем за грудень 2018 року березень 2019 року. Оригінали вказаних документів у матеріалах справи відсутні.

Аналіз поданих суду сторонами матеріалів справи та надані сторонами усні та письмові пояснення свідчать, що відповідач: 1) заперечує факт поставки товару; 2) заперечує факт підписання договору поставки товару № 1/12/2018 від 20.12.2018 та видаткових накладних до нього; 3) стверджує, що сам Договір є підробленим.

З метою вирішення спору, суд уважно вивчив доводи кожної із сторін та встановив таке.

1. Стосовно тверджень відповідача про підробку Договору та видаткових накладних.

Згідно з поданими Товариством з обмеженою відповідальністю «Органік Машрумс» відзивом на позовну заяву та додатковими поясненнями до відзиву, відповідач стверджує, що договір поставки № 1/12/2018 від 20.12.2018 не підписувався посадовими особами Товариства з обмеженою відповідальністю «Органік Машрумс», а сам договір є підробленим посадововим особами позивача. Зокрема, відповідач стверджує, що колишні посадові особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Органік Машрумс»: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , навіть після офіційного звільнення, не повернули офіційну печатку відповідача та скористались нею, вже будучи офіційно працевлаштованими у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Еко Машрумс», з метою підроблення договору про поставку товару № 1/12/2018 від 20.12.2018 та видаткових накладних до нього.

З метою підтвердження своїх доводів, відповідачем 09.11.2021 подано суду клопотання про виребування у ГУ ДПС в Черкаській області такої інформації:

1) чи обліковується або обліковувався в штаті працівників Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко Машрумс» ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;

2) про період працевлаштування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Вказана інформація, за твердженнями відповідача, підтвердить факт того, що вказані посадові особи перебували у трудових відносинах з позивачем саме у заявлений останнім період підписання спірного Договору і, відповідно, за твердженнями відповідача, підробили підписи на вказаному договорі.

Крім того, 12.10.2021 відповідачем подане суду клопотання про призначення судової експертизи з питань дослідження оригіналів Договору та видаткових накладних, з метою встановлення факту їх підробки посадовими особами позивача.

Суд не зміг призначити судову експертизу договору поставки № 1/12/2018 від 20.12.2018 та видаткових накладних до нього, оскільки позивачем 09.11.2021 подано до суду копію витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні № 12021111030002700, відповідно до якого, 03.11.2021, оригінали договорів поставки продукції, оригінали актів звірки товарів, договори фінансової допомоги, видаткові накладні на товари, товаротранспортні накладні за 2018 2019 роки, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Еко Машрумс», були викрадені невідомою особою.

У той же час, судом задоволено клопотання відповідача та ухвалою суду від 23.11.2021 витребувано у ГУ ДПС у Черкаській області інформацію про те, чи обліковуються або обліковувались в штаті працівників Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко Машрумс» ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та про період працевлаштування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та займані посади у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Еко Машрумс». Крім того, вказаною ухвалою, судом витребувано у Білоцерківського районного управління поліції ГУ Національної поліції в Київській області інформацію про те, чи віднайдено майно, що заявлене як викрадене, у кримінальному провадженні № 12021111030002700.

На виконання вказаної ухвали суду, ГУ ДПС у Черкаській області надано суду відповідь про те, що за даними ГУ ДПС у Черкаській області громадянку ОСОБА_2 прийнято в штат Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко Машрумс» 20.12.2018, громадянин ОСОБА_1 у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Еко Машрумс» не перебував.

28.10.2021 позивачем надана суду довідка за підписом директора та з відбитком печатки Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко Машрумс» про те, що ОСОБА_1 , у період з 01 серпня 2019 року по теперішній час, не перебував та не перебуває у трудових відносинах із Товариством з обмеженою відповідальністю «Еко Машрумс».

Інформація від Білоцерківського районного управління поліції ГУ Національної поліції в Київській області про те, що документи, що викрадені у позивача, у кримінальному провадженні № 12021111030002700, віднайдені - суду не надана.

За результатами аналізу матеріалів справи, що подані сторонами та отримані від органів державної влади, суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем тверджень про підробку документів: договору поставки № 1/12/2018 від 20.12.2018 та видаткових накладних до нього, з огляду на таке.

Відповдіно до статей 76, 77, 78, пункту 5 частини 4 статті 238 Господарського процесуального кодексу України, суд надає мотивовану оцінку кожному аргументу, грунтуючи свої висновки на підставі належних, допустимих та достовірних доказів.

Заявлені відповідачем факти підроблення посадовими особами позивача договору поставки № 1/12/2018 від 20.12.2018 та видаткових накладних до нього, можуть бути підтверджені виключно вдома типами доказів, які відповідають критеріям допустимості, належності та достовірності, а саме: обвинувальним вироком суду та висновком судової експертизи.

Згідно з положеннями статті 20 Господарського процесуального кодексу України, положеннями частини 1 статті 2, частини 1 статті 33, частини 2 статті 373 Кримінального процесуального кодексу України, саме місцеві загальні суді, в межах розгляду справ по обвинуваченню відповідної особи у скоєнні конкретного кримінального правопорушення, встановлюють факт вчинення злочину конкретною посадовою особою підприємства, установи або організації, та всі відповідні обставини, що мають значення для визначення факту скоєння конкретного кримінального правопорушення. Юридично визначеною формою фіксації вини та факту підтвердження скоєного злочину конкретною особою є вирок суду.

Відповідно до частини 6 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді господарських справ, господарський суд зобов`язваний враховувати обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні.

Таким чином, доказом підробки договору поставки № 1/12/2018 від 20.12.2018 та видаткових накладних до нього, у розумінні статтей 76, 77, 78 Господарського процесуального кодексу України, є обвинувальний вирок місцевого загального суду, яким встановлено факт скоєння злочину з підробки договору поставки № 1/12/2018 від 20.12.2018, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Еко Машрумс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Органік Машрумс» та відповідних видаткових накладних до нього.

Відповідачем вказаного обвинувального вироку Господарському суду Київської області не надано.

Згідно з положеннями статті 99 Господарського процесуального кодексу України, положеннями статтей 1, 7-1 Закону України «Про судову експертизу», другим типом доказу, який би відповідав критеріям достовірності, належності та допустимості, є висновок експерта.

Европейський суд з прав людини у пункті 71 рішення «Дульський проти України» № 61679/00 від 01.06.2006 зазначив, що судова експертиза є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід`ємну частину судової процедури.

У той же час, згідно з положеннями статті 102 Господарського процесуального кодексу України, положеннями пункту 3.5. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5, проведення почеркознавчої експертизи можливе виключно у разі направлення судом експерту ориганілів відповідних документів.

Ані відповідач, ані позивач не змогли надати суду оригінали договору поставки товару №1/12/2018 від 20.12.2018 та видаткових накладних до нього. Крім того, у суду відсутня відповідь Білоцерківського районного управління поліції ГУ Національної поліції в Київській області про віднайдення вказаних документів у кримінальному провадженні № 12021111030002700, а, відтак, їх знаходження в матеріалах вказаного кримінального провадження.

Таким чином, суд був позбавлений можливості призначити відповідні судові експертизи та встановити чи відповідають дійсності аргументи відповідача щодо фальсифікації позивачем договору поставки № 1/12/2018 від 20.12.2018 та укладених до нього видаткових накладних.

Враховуючи, що згідно з статтею 14 Господарського процесуального кодексу України, господарський судовий процес є диспозитивним, відповідачем не доведено, належними, допустимими та достовірними доказами, факт підробки позивачем документів: договору поставки №1/12/2018 від 20.12.2018 та видаткових накладних до нього.

Аргументи відповідача про те, що колишні співробітники Товариства з обмеженою відповідальністю «Органік Машрумс» перейшли на офіційні посади до корпоративної структури Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко Машрумс», надані сторонами докази на підтвердження або спростування факту переходу колишніх співробітників відповідача до корпоративної структури позивача і твердження відповідача про те, що його колишні співробітники, з особистих мотивів неприязні, підробили договір поставки грибів та використали печатку відповідача, яку не повернули при звільненні, не беруться судом до уваги з таких підстав.

Право громадян України вільно змінювати та самостійно обирати офіційне місце професійної діяльності закріплене статтею 43 Конституції України, статтею 2 Кодексу законів про працю України. Відповідно, сам факт переходу громадян України з корпоративної структури відповідача до корпоративної структури позивача є правом, яке гарантоване їм чинним законодавством України.

Стосовно тверджень про неповернення печатки підприємства-відповідача та про наявність особистих мотивів фальсифікації документів, суд повторно наголошує, що кваліфікація цих дій може бути здійснена виключно місцевим загальним судом при розгляді саме кримінальної справи. Відповідно, припущення про психічно емоційні аспекти поведінки тих чи інших колишніх співробітників Товариства з обмеженою відповідальністю «Органік Машрумс» до моменту надання відповідачем Господарському суду Київської області обвинувального вироку суду, в якому встановлено, що спірний Договір та документи про поставку дійсно були фальсифіковані колишніми співробітниками відповідача, не беруться судом до уваги, як такі, що не стосуються предмета доказування.

Одночасно, при розгляді даної справи судом враховані положення статті 91 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частинами 2, 5, 6 статті 91 Господарського процесуального кодексу України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Позивачем заявлено про викрадення оригіналів частини письмових доказів, якими він підтверджує позовні вимоги, а саме: договору поставки товару від 20.12.2018 №1/12/2018, видаткових накладних від 25.12.2018 №5, 6 та від 27.12.2018 № 7, акту звірки взаєморозрахунків від 27.03.2019, претензії про сплату заборгованості від 28.03.2019 №28/03-19.

Хоча позивачем зазначена суду поважність причин неподання вказаних доказів - їх викрадення невідомою особою, на підтвердження чого надано копію витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні № 12021111030002700, вказане не може нівелювати вищевикладені вимоги частини 6 статті 91 Господарського процесуального кодексу України, крім того, судом вважаються доцільними зауваження відповідача про те, що у витязі з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні № 12021111030002700 йдеться про родові ознаки документів, що викрадені, без реквізитів спірних доказів, а саме: оригінали договорів поставки продукції, оригінали актів звірки товарів, договори фінансової допомоги, видаткові накладні на товари, товаротранспортні накладні за 2018 2019 роки, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Еко Машрумс».

Позивач відмовився скористатися можливостями залишення позову без розгляду до отримання ним оригіналів необхідних йому доказів.

Відтак, при розгляді даної справи наявні обставини, що визначені частиною 6 статті 91 Господарського процесуального кодексу України: відповідачем поставлена під сумнів відповідність поданих позивачем копій оригіналам, судом вказані оригінали у позивача витребовувались, ним не надані, відтак, такі докази не беруться судом до уваги, проте, без констатації судом, як вказано вище, факту підробки цих документів позивачем.

При цьому, оскільки зміст вказаних документів складає аргументи позивача щодо змісту спірних правовідносин сторін, такі аргументи враховані судом, з перевіркою їх обгрунтованості відповідно до вимог статей 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України та матеріалів справи у сукупності.

2. Стосовно підтвердження факту поставки грибів за договором поставки товару №1/12/2018 від 20.12.2018.

Позивач стверджує, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Еко Машрумс» виконані взяті на себе за договором поставки № 1/12/2018 від 20.12.2018 зобов`язання та поставлений Товариству з обмеженою відповідальністю «Органік Машрумс» товар, а саме: гриби печериці, 1-го сорту, всього на суму 495944,84 грн., з яких, на суму 470444,84 грн., товар не оплачений відповідачем.

На підтвердження факту виконання зобов`язань, позивачем надані суду копії: договору поставки товару № 1/12/2018 від 20.12.2018 та видаткових накладних до нього. Оригінали вказаних документів позивачем не надані. Крім того, позивач не зміг надати суду документарного підтвердження факту здійснення відповідачем замовлень поставки спірних партій товару, що згідно з пунктом 2.3. Договору є одним із ключових аспектів виконання сторонами взятих на себе зобов`язань, оскільки саме у замовленні визначається асортимент та кількість товару, адреса та часовий проміжок протягом якого доставлений товар має бути прийнятий покупцем і, відповідно, саме на підставі замовлення сторони можуть оцінити чи виконало Товариство з обмеженою відповідальністю «Еко Машрумс» свої зобов`язання, у частині асортименту та кількості товару, що необхідно поставити в обумовлений сторонами конкретний часовий період та належність такого виконання.

Додатково, на підтвердження факту поставки товару - грибів, позивачем надані суду: 1) копії податкових накладних; 2) акт звірки взаєморозрахунків між Товариством з обмеженою відповідальністю «Еко Машрумс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Органік Машрумс» за грудень 2018 року березень 2019 року, згідно з яким відповідачем здійснено часткову оплату за спірну поставку грибів у розмірі 25500,00 грн.; 3) копію заключної виписки АТ КБ «ПриватБанк» за період з 28.01.2019 по 28.01.2019, згідно з якою відповідач здійснив оплату поставлених позивачу за договором №1/12/18 від 01.12.2018 грибів на суму 8000,00 грн.; 4) копію заключної виписки АТ КБ «ПриватБанк» за період з 27.03.2019 по 27.03.2019, згідно з якою відповідач здійснив оплату поставлених позивачу за договором №1/12/18 від 01.12.2018 грибів на суму 17500,00 грн.; 5) копію претензії про сплату заборгованості у розмірі 470444,84 грн., яку направлено, згідно з аргументами позивача, на адресу відповідача.

У свою чергу, відповідач не погоджується з аргументами позивача та стверджує, що жодної поставки за договором № 1/12/2018 від 20.12.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю «Еко Машрумс» на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Органік Машрумс» не здійснювало. На підтвердження своїх аргументів, відповідачем подано суду: 1) завірену копію витягу з офіційної електронної сторінки «Електронний суд», яким підтверджується факт подання до Господарського суду Черкаської області Товариством з обмеженою відповідальністю «Органік Машрумс» позовної заяви з вимогою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко Машрумс» про повернення безпідставно набутого майна (коштів), помилково перерахованих на рахунок позивача у якості оплати за поставку грибів на суму 25500,00 грн.; 2) заяву свідка - колишнього директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко Машрумс» ОСОБА_3 , що нотаріально посвідчена, згідно зі свідченнями якого, які підтверджені ним при допиті у судовому засіданні з розгляду справи по суті:

- Товариство з обмеженою відповідальністю «Еко Машрумс» у період з вересня 2018 року по 18.12.2018 не здійснювало закупівлю грибів в інших постачальників та виробників з метою продажу Товариству з обмеженою відповідальністю «Органік Машрумс»;

- Товариство з обмеженою відповідальністю «Еко Машрумс» не здійснювало вирощування грибів печериць;

- Товариство з обмеженою відповідальністю «Еко Машрумс» не мало виробничих потужностей, адже теплиці для вирощування грибів були введені в експлуатацію лише 16 лютого 2019 року шляхом реєстрації відповідної Декларації у Департаменті ДАБК у Київській області (КС 14183121168). Тобто, у період поставки грибів за спірними видатковими накладними, Товариство з обмеженою відповідальністю «Еко Машрумс» не мало умов для вирощування та зберігання грибів печериць, оскільки нежитлове приміщення, що для цього призначене і придатне, з 03.09.2018 по 15.02.2019 перебувало у процесі реконструкції;

- Товариство з обмеженою відповідальністю «Еко Машрумс» не здійснювало державної реєстрації потужностей з виробництва та обігу харчових продуктів, як це передбачено статтею 25 Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів»;

- Товариство з обмеженою відповідальністю «Еко Машрумс» не мало у власності та іншому користуванні на законних підставах автомобілів для здійснення перевезення грибів;

- Товариство з обмеженою відповідальністю «Еко Машрумс» не заключало трудових та цивільно-правових угод із працівниками - виконавцями робіт з вирощування та збору грибів;

- Товариство з обмеженою відповідальністю «Еко Машрумс» не оформлювало декларації постачальника/виробника на вітчизняну продукцію, не отримувало експертних висновків для такої продукції.

За результатами аналізу письмових доказів, що наявні у матеріалах справи та аргументів сторін, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

Згідно з положеннями статтей 610, 662, 664, 672, 673, 692, 712 Цивільного кодексу України, статтей 173, 174, 175, 193, 202 Господарського кодексу України, зобов`язання замовника щодо сплати постачальнику обумовленої сторонами у договорі поставки суми за поставку конкретного товару, виникає виключно після факту поставки обумовленого сторонами товару або після передачі постачальником замовнику товаророзпорядчих документів, відповідно до яких поставлений товар відповідає визначеним сторонами договору критеріям якості, кількості та асортименту.

Верховний Суд у постановах від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 29.11.2019 у справі № 914/2267/18, від 29.01.2020 у справі № 916/922/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18, від 10.12.2020 у справі № 910/14900/19, акцентує увагу судів на необхідності враховувати, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів. Таким чном, при розгляді справ, у яких необхідно досліджувати обставини поставки товару, слід з`ясовувати, крім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху товару за договором поставки товару. Зокрема, мова йде про обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірними видатковими накладними, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця, інші обставини, які будуть переконливо підтверджувати реальний рух активів, свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару та які давали б змогу встановити реальність здійснених господарських операцій.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 915/878/16 зазначено, що для з`ясування правової природи як господарської операції (спірної поставки), так і договору (укладенням якого опосередковувалося виконання цієї операції) необхідно вичерпно дослідити фактичні права та обов`язки сторін у процесі виконання операції, фактичний результат, до якого прагнули учасники такої операції, та оцінити зміни майнового стану, які відбулися у сторін в результаті операції. Зважаючи на принцип превалювання сутності над формою, судам слід враховувати фактичне здійснення господарської операції.

Таким чином, враховуючи правові висновки Верховного Суду та беручи до уваги вказані вище положення Цивільного та Господарського кодексів України, суд дійшов висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Еко Машрумс» набуває право вимоги оплати суми (ціни договору), що обумовлена договором поставки товару № 1/12/2018 від 20.12.2018, виключно після доведення факту реальної поставки за Договором Товариством з обмеженою відповідальністю «Еко Машрумс» грибів за замовленням Товариства з обмеженою відповідальністю «Органік Машрумс».

Щодо видаткових та податкових накладних, що подані позивачем.

Верховний Суд у постанові від 10.11.2020 у справі № 910/14900/19 зазначив, що за загальним правилом, фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» (документ № 996-XIV) та пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення), та відображають реальні господарські операції.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні", первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати, серед іншого, такі обов`язкові реквізити: 1) посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення та 2) дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналогічні вимоги щодо оформлення первинних документів містяться у пункті 2.4. Положення, згідно з яким первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У той же час, видаткові накладні, що подані позивачем, не відповідають вимогам частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" та пункту 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, оскільки не містять посади, прізвища та ініціалів особи, відповідальної за здійснення господарської операції і за контроль правильності її оформлення з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «Органік Машрумс», що робить неможливим ідентифікацію особи, яка підписала вказані накладні.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, вказані судом недоліки є істотними та, фактично, свідчать про порушення вимог чинного законодавства України щодо формування первинних документів, що, відповідно, знецінює їх у якості доказу.

Одночасно, у пункті 33 постанови Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 915/905/16, зокрема, зазначено, що порушення правил оформлення первинних документів не спричиняє їх недійсність, але безпосередньо впливає на можливість доведення стороною обставин, на підтвердження яких вона подала відповідні документи.

Зважаючи на зазначені особливості, для підтвердження факту реальності спірних господарських операцій, позивачем подані суду податкові накладні.

У постанові Верховного Суду від 10.12.2020 у справі № 910/14900/19 вказано, що самі лише податкові накладні та декларації не є безумовними доказами реальності здійснених господарських операцій з поставки товару, не можуть бути єдиними доказами на підтвердження факту реального постачання товару покупцю та його прийняття ним, та як докази можуть оцінюватися судом лише у сукупності з іншими доказами у справі. Податкові декларації підтверджують лише порядок оподаткування господарської операції підприємства, оскільки сам факт вчинення оподаткування не свідчить про наявність господарської операції (пункт 44 постанови Верховного Суду від 28.08.2020 у справі № 922/2081/19). Таким чином, самі лише податкові накладні та декларації не є безумовними доказами реальності здійснених господарських операцій з поставки товару, не можуть бути єдиними доказами на підтвердження факту реального постачання товару покупцю та його прийняття ним та як докази можуть оцінюватися судом лише у сукупності з іншими доказами у справі.

У даному контексті, суд звертає увагу, що відповідно до положень статтей 46.1, 201 Податковго кодексу України оформлення податкових накладних не пов`язане з фізичним переміщенням товару, не може свідчити про рух товару та виконання обов`язку постачальника з передачі товару покупцю.

Таким чином, якщо фактичне здійснення господарської операції відсутнє, податкові накладні та декларації не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку, навіть, за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством, а для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Враховуючи вище викладене, подані позивачем видаткові та податкові накладні не можуть бути взяті судом до уваги в якості самостійних та достатніх доказів факту реальності господарської операції за договором поставки товару № 1/12/2018 від 20.12.2018, якими б підтверджувався факт реальної поставки Товарством з обмеженою відповідальністю «Еко Машрумс» грибів на замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю «Органік Машрумс».

Чи надані позивачем докази фізичного переміщення грибів Товариством з обмеженою відповідальністю «Еко Машрумс» на адресу, що визначена у замовленні Товариства з обмеженою відповідальністю «Органік Машрумс».

Згідно з пунктами 2.1., 2.2., 2.3., 2.4., 2.5., 5.1.2. договору № 1/12/2018 від 20.12.2018, процес поставки товару складається, фактично, з трьох взаємопов`язаних етапів. Перший надання відповідачем (в усній чи письмовій формі) позивачу замовлення на поставку грибів, із конкретизацією кількості та асортименту товару з одночасною фіксацією місця та часу поставки товару. Таким чином, замовлення є доказом, який фіксує момент початку процесу узгодження поставки товару.

Другий етап це надіслання позивачем листа в електронній формі на електронну адресу відповідача із підтвердженням того, що позивач погоджується поставити визначені у замовленні кількість та асортимент грибів у визначений відповідачем час за конкретною адресою. Тобто, погодження є доказом, який фіксує остаточне узгодження умов конкретної поставки грибів.

Третій етап це фактичне передання товару від постачальника замовнику у визначеному сторонами місці, одночасно із переданням, згідно з пунктом 5.1.2. Договору, належним чином оформлених товаросупровідних документів.

У даному випадку, суд звертає увагу, що, якщо згідно з умовами Договору, замовлення може бути вчинене в усній формі, то підтвердження замовлення з боку позивача можливе виключно в електронній формі. Тобто, за відсутності зафіксованого у паперовій чи електронній формі замовлення, доказом і замовлення, і погоджених сторонами умов поставки, може бути саме погодження, що надіслане позивачем на електронну адресу відповідача.

Враховуючи, що предметом поставки за Договором були гриби, а сама поставка повинна була здійснюватись шляхом переміщення товару з адреси позивача та адресу відповідача, сукупність товаросупровідних документів, які позивач повинен був передати відповідачу складається з документів, що визначені Законом України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» та, залежно від того, який саме спосіб перевезення вантажів оберуть сторони у погодженому замовленні, із супровідних документів, визначених Законом України «Про автомобільний транспорт», Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, що затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, Законом України «Про внутрішній водний транспорт» (документ 1054-IX), Законом України «Про транспортно експедиторську діяльність», Правилами повітряних перевезень вантажів, що затверджені наказом Державної авіаційної служби України від 19.11.2021 № 1795, якими врегульовано перелік документів, що необхідні для перевезення вантажів наземним, водним або повітряним транспортом.

У постанові від 19.02.2020 у справі № 915/675/19 Верховний Суд зазначив, що у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною спору факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

Крім того, у постанові від 21.05.2021 у справі № 910/8861/20 Верховний Суд наголосив, що суди повинні з`ясувати не тільки обставини складення товаросупровідних документів, таких як видаткові накладні, товаро-транспортні накладні, рахунки фактури, проте, виявити, чи складені вказані документи на підставі реальної здачі-приймання товару у пункті поставки; крім того, суди повинні встановити, чи доводять надані постачальником суду товаросупровідні документи реальність поставки постачальником та реальність прийняття покупцем обумовленого договором товару у визначеному сторонами пункті призначення та чи використовується товар у господарській діяльності покупця.

У той же час, позивачем не надані суду ані оригінали, ані завірені копії жодного належного доказу на підтвердження факту реальної поставки товару.

Так, позивач не зміг надати суду ані копій, ані оригіналів замовлень покупця щодо спірних поставок товару та відповідних їм погоджень поставок та їх умов з боку постачальника, в тексті яких сторони узгодили ключові елементи поставки товару: час, місце, кількість, асортимент. Більше того, позивач не зміг надати суду ані копій, ані оригіналів будь-яких товаросупровідних документів стосовно спірних поставок, ані рахунків-фактур, ані товаро-транспортних накладних, ані інших документів, які б суд міг оцінити та на підставі яких зміг би об`єктивно встановити факт реальної поставки грибів Товариством з обмеженою відповідальністю «Еко Машрумс» на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Органік Машрумс».

Фактично, у суду відсутні будь-які документи, завдяки яким можливим було б оцінити не тільки факт реальності господарської операції, проте, взагалі встановити факт будь-яких господарських правовідносин сторін справи, оскільки факт укладення договору та факт його виконання це дві абсолютні різні правові категорії і навіть наявність договору не свідчить про факт його реалізації сторонами, без надання достатніх доказів, які б свідчили про такий факт виконання договору.

Стосовно надання суду копії сертифікату якості на гриби, суд зауважує, що у суду відсутні докази надання даного сертифікату відповідачу в момент передачі товару. Відповідно, сам сертифікат не є доказом реальності операції поставки товару, проте, свідчить, що позивач виконує вимоги чинного законодавства України, в частині отримання дозвільної документації саме для організації власної господарської діяльності.

Враховуючи вище викладене, суд погоджується з доводами відповідача, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Еко Машрумс» не змогло довести не тільки факт реальності спірної господарської операції з поставки грибів, проте, і сам факт будь-яких взаємовідносин з відповідачем, у частині погодження господарської операції з поставки грибів.

Чи надані позивачем докази самостійного виробництва грибів або докази отримання (закупівлі) грибів для цілей продажу Товариству з обмеженою відповідальністю «Органік Машрумс» від інших виробників.

У постанові від 21.05.2021 у справі 910/8861/20, Верховний Суд зазначив, що важливою є оцінка того, чи виробляється спірний товар самостійно постачальником, чи є докази закупівлі спірного товару постачальником з метою його перепродажу покупцю.

Судом, у судовому засіданні 10.02.2022, заслухані показання свідка, колишнього керівника позивача, ОСОБА_3 , який стверджував, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Еко Машрумс» не здійснювалась не тільки закупівля або вирощування грибів, проте, позивач навіть не зареєстрував у встановленому чинним законодавством порядку необхідні потужності для вирощування грибів.

Висловлені свідком показання зафіксовані у поданій суду нотаріально посвідченій заяві колишнього директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко Машрумс» ОСОБА_3 .

Позивач, у свою чергу, надав суду: 1) копію сертифікату на врощування грибів-печериць; 2) договір поставки № 133/18, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Еко Машрумс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Грінйард Мікокультура України» про поставку брикетів компосту для вирощування грибів; 3) копію договору № 010818, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Грибна Родина» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Еко Машрумс», за умовами якого позивач закупив покрівельний грунт для вирощування печериць; 4) оборотно-сальдову відомість за серпень-грудень 2019 року.

За результатами дослідження документів, що подані позивачем, суд зауважує, що сам факт укладення будь-якого договору та отримання сертифікату не є доказом виконання такого договору. З юридичної точки зору, укладення договору та його виконання це дві різні правові категорії. Більше того, факт виконання договору, як юридично значима обставина, має чітко виражену правову форму, закріплену у цивільно-господарському законодавстві. Зокрема, підтвердженням факту виконання договору є, серед іншого, рахунки-фактури, акти виконаних робіт, товаротранспортні накладні тобто, юридично-специфічні документи, які фіксують саме факт виконання, а не підписання договору.

Враховуючи, що позивачем надані суду лише копії договорів, без доказів поставки за цими договорами брикетів компосту та покрівельного грунту, суд дійшов висновку, що позивач підписом уповноваженого представника та відбитком печатки товариства на договорі закріпив юридичний факт укладення договору. У той же час, відсутні докази, які б юридично підтверджували факт виконання умов вказаних договорів, що укладені позивачем.

У судовому засіданні 10.02.2022 ОСОБА_3 у межах процесуальної дії допиту свідка, після роз`яснення негативних наслідків неправдивих показань, зокрема, кримінальної відповідальності, заявив, що наявний у матеріалах справи договір постачання міцелею компостного, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Еко Машрумс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Грінйард Мікокультура України», не виконувався, поставок за ним не було.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 73 Господарського процесуального кодексу України показання свідка віднесені до доказів у господарському судочинстві.

Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому, у випадку надання сторонами доказів на підтвердження протилежних позицій щодо однієї і тієї ж обставини, суд має керуватися статтею 79 Господарського процесуального кодексу України: наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування; питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У свою чергу, оборотно-сальдові відомості, що надані позивачем, не беруться судом до уваги, оскільки за ними неможливо встановити факт передачі товару за будь-яким із наданих позивачем договором. Сам же факт грошових транзакцій не є доказом виконання поставки товару.

Крім того, позивач не надав суду доказів реєстрації необхідних потужностей для вирощування грибів та наявності вказаних потужностей у розпорядженні позивача.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач не довів фактичного здійснення діяльності з вирощування грибів або іх закупівлі в інших осіб у період спірної поставки товару.

Щодо взаєморозрахунків сторін

Позивачем подано суду: 1) акт звірки взаєморозрахунків між Товариством з обмеженою відповідальністю «Еко Машрумс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Органік Машрумс» за грудень 2018 року березень 2019 року, згідно з яким відповідачем здійснена часткова оплата за поставку грибів у розмірі 25500,00 грн.; 2) копію заключної виписки АТ КБ «ПриватБанк» за період з 28.01.2019 по 28.01.2019, згідно з якою відповідач здійснив оплату поставлених позивачем за договором №1/12/18 від 01.12.2018 грибів на суму 8000,00 грн.; 3) копію заключної виписки АТ КБ «ПриватБанк» за період з 27.03.2019 по 27.03.2019, згідно з якою відповідач здійснив оплату поставлених позивачем за договором №1/12/18 від 01.12.2018 грибів на суму 17500,00 грн.

Посилаючись на вказані документи, позивач заявляє, що відповідачем здійснена часткова оплата за договором № 1/12/2018 від 20.12.2018, що є доказом факту взяття на себе відповідачем зобов`язань за вказаним договором.

У той же час, відповідачем подані суду докази оскарження вказаної оплати шляхом подання до Господарського суду Черкаської області позовної заяви про повернення безпідставно набутого майна (коштів).

Суд відмічає, що у межах даної справи ключовим є питання того, чи отримало Товариство з обмеженою відповідальністю «Еко Машрумс» право вимоги оплати за спірним Договором. Для цього суду необхідно встановити факт реальності господарської операції з поставки товару за цим Договором. Грошові транзакції, навіть за спірним договором, згідно з наведеними вище обставинами справи та правовими позиціями Верховного Суду, не можуть бути єдиним і самостійним доказом реальності господарської операції.

По-перше, сам факт грошової транзакції, його підстави та законність є предметом оскарження в Господарському суді Черкаської області. Відповідно, до прийняття рішення у вказаній справі, суд позбавлений можливості остаточно оцінити підстави та законність грошового переказу, здійсненого Товариством з обмеженою відповідальністю «Органік Машрумс» Товариству з обмеженою відповідальністю «Еко Машрумс».

По-друге, навіть якщо Господарський суд Черкаської області встановить обґрунтованість та законність вказаної грошової транзакції та встановить факт того, що вказана грошова транзакція вчинена саме у відношенні спірного Договору, суд ще раз наголошує, що грошова транзакція та поставка товару, згідно з чинного цивільно-господарського законодавства України є самостійним юридичними фактами, які мають закріплену у законодавстві специфічну юридичну форму. Якщо факт оплати фіксується чеками, платіжним дорученнями, бухгалтерсько-податковою документацією, то факт поставки товару - такими документами, як видаткові накладні, рахунки-фактури, товаро-транспортні накладні, акти прийому-передачі товару.

Відповідно, сам факт часткової сплати грошових коштів за Договором не є свідченням факту здійснення поставки і, відповідно, не може слугувати доказом реальності господарської операції з поставки грибів.

Крім того, судом врахована різниця у реквізитах договорів: спірного і того, що зазначений у призначеннях вказаних платежів, а саме у датах: 20.12.2018 та 01.12.2018 відповідно. Відповідачем не надані суду докази наявності іншого договору між сторонами, крім зазначеного позивачем, проте, і позивачем не повернуті кошти, що надійшли на його банківський рахунок з безпідставними реквізитами, відтак, суд зважає, що призначенням спірних платежів є те, що зазначене при їх здійсненні та не відповідає реквізитам спірного Договору.

V Результати розгляду справи

Відповідно до статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Принцип змагальності конкретизовано у частині 3 статті 13, частині 1 статті 76, частині 1 статті 78, частині 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно з статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язок суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто, коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Реалізація принципу змагальності сторін у процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України. Як визначено Верховним Судом, справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") Европейський суд наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, у свою чергу, звертає увагу на те, що стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Отже, принцип змагальності не лише наділяє осіб, які беруть участь у справі, відповідними правами, але і покладає на них обов`язки подати наявні у них докази на підтвердження своїх вимог.

Оцінюючи подані до матеріалів справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позивач належними та допустими доказами не підтвердив наявність у нього права вимагати сплати обумовленої договором №1/12/18 від 20.12.2018 суми, а, відтак, за відсутності заборгованості, не підлягають сплаті відповідачем і заявлені позивачем проценти за користування чужими коштами, інфляційні втрати, штраф та пеня, що нараховані на суму простроченого грошового зобов`язання.

VI Розподіл судових витрат

Судовий збір за подання позовної заяви, в порядку пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на позивача у повному обсязі.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 11, 73, 74, 76-80, 232, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

вирішив:

1. У задоволенні позову (вх. № 2745/21 від 17.09.2021) Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко Машрумс» (20300, Черкаська область, м. Умань, вул. Пушкіна, буд. 46, кв. 47, код ЄДРПОУ 41724764) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРГАНІК МАШРУМС» (08129, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Оксамитова, буд. 11, код ЄДРПОУ 37756952) про стягнення заборгованості відмовти повністю.

2. Судові витрати позивача залишити за позивачем.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено 28.06.2022.

Суддя С.О. Саванчук