Єдиний державний реєстр судових рішень
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"29" червня 2022 р. Справа№ 927/1120/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Агрикової О.В.
суддів: Мальченко А.О.
Чорногуза М.Г.
Секретар судового засідання: Мельничук О.С.,
за участю представників сторін:
від прокуратури - Винник О.О.,
від позивача 1 - не з`явився,
від позивача 2 - не з`явився,
від позивача 3 - не з`явився,
від позивача 4 - не з`явився,
від відповідача - не з`явився,
розглянувши апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Енергоперспектива"
на рішення господарського суду Чернігівської області від 14.04.2021 (повний текст складено 21.04.2021)
у справі № 927/1120/20 (суддя - Романенко А.В.)
За позовом керівника Бахмацької місцевої прокуратури в інтересах держави
в особі Національної академії аграрних наук України
до:
1. Державного підприємства "Дослідне господарство "Іванівка" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України"
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Енергоперспектива"
прo визнання договорів недійсними, -
ВСТАНОВИВ:
У 2020 році Керівник Бахмацької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Національної академії аграрних наук України звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом до державного підприємства "Дослідне господарство "Іванівка" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Енергоперспектива" про:
- визнати недійсним договір про надання сільськогосподарських послуг з обробки ґрунту та посіву соняшнику №01/20у від 08.01.2020 року, укладений між ДП ДГ "Іванівка" ІСГ ПС НААН України та ТОВ "ІК "Енергоперспектива";
- визнати недійсним договір про надання сільськогосподарських послуг з догляду за посівами та збирання врожаю соняшнику №04/20у від 10.03.2020 року, укладений між ДП ДГ "Іванівка" ІСГ ПС НААН України та ТОВ "ІК "Енергоперспектива";
- визнати недійсним форвардний договір поставки сільськогосподарської продукції соняшнику №04/03/20С від 04.03.2020 року, укладений між ДП ДГ "Іванівка" ІСГ ПС НААН України та ТОВ "ІК "Енергоперспектива";
- визнати недійсним форвардний договір поставки сільськогосподарської продукції соняшнику №06/03/20С від 06.03.2020 року, укладений між ДП ДГ "Іванівка" ІСГ ПС НААН України та ТОВ "ІК "Енергоперспектива".
В обґрунтування позову прокурор посилається на те, що оскаржувані договори укладені з метою приховання іншого правочину, договору оренди землі, що свідчить про їх удаваність, та є підставою для визнання перелічених договорів недійсними в судовому порядку. Також прокурор вказує на відсутність у ДП ДГ "Іванівка", як постійного користувача, повноважень на розпорядження земельною ділянкою, неотримання ним (як державним унітарним підприємством) від НААН України (органу, до сфери управління якого належить останній) погодження на укладення оскаржуваних правочинів, на підставі яких у відповідача 1, як господарюючого суб`єкта, виникли значні господарські зобов`язання, що суперечить вимогам статті 73-2 Господарського кодексу України.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 14.04.2021 року позовні вимоги задоволено повністю.
Визнано недійсними договір про надання сільськогосподарських послуг з обробки ґрунту та посіву соняшнику №01/20у від 08.01.2020 року, договір про надання сільськогосподарських послуг з догляду за посівами та збирання врожаю соняшнику №04/20у від 10.03.2020 року, договір поставки сільськогосподарської продукції соняшнику №04/03/20С від 04.03.2020 року, форвардний договір поставки сільськогосподарської продукції соняшнику №06/03/20С від 06.03.2020 року.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскаржувані договори (в їх сукупності) не містять визначених Законом України "Про оренду землі" істотних умов договору оренди землі, як наслідок, твердження прокурора, що такі правочини є удаваними та приховують інший правочин - договір оренди землі, не відповідає дійсності. В той же час місцевий господарський суд дійшов висновку, що укладені між відповідачами 1 та відповідачем 2 оскаржувані правочини вчинені з порушенням частини 2 статті 73-2 Господарського кодексу України, а саме за відсутності в ДП ДГ "Іванівка" ІСГ ПС НААН України повного обсягу цивільної дієздатності на вчинення значних господарських зобов`язань, за відсутності погодження органу, до сфери управління якого належить останній.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Енергоперспектива" звернулося до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 14.04.2021 року у справі № 927/1120/20 та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального і процесуального права. Зокрема на думку скаржника, оскільки предмет кожного оскаржуваного договору не перевищує 10 відсотків від вартості активів ДП «ДГ «Іванівка» ІСГПС НААН України, відповідно, вказані договори не підлягали погодженню Національною академією аграрних наук України. Також скаржник звертає увагу, що Національна академія аграрних наук України фактично погодила ДП «ДГ «Іванівка» ІСГПС НААН України у 2020 році усі укладені договори з реалізації вирощеної продукції, в тому числі і ті, що визнані судом першої інстанції недійсними, таким чином ДП «ДГ «Іванівка» ІСГПС НААН України у 2020 році не укладались не погоджені правочини. Й наостанок на думку скаржника прокурором при поданні позову було обрано неефективний спосіб захисту прав, а саме не обґрунтовано, яким чином в даній конкретній ситуації лише визнання договорів недійсними (без застосування наслідків недійсності) відбудеться поновлення прав позивача.
Згідно із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.06.2021 року апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Кропивна Л.В. (головуючий), Поляк О.І., Сітайло Л.Г.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.06.2021 року, у зв`язку із перебуванням судді Сітайло Л.Г. відпустці, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Кропивна Л.В. (головуючий), Поляк О.І., Зубець Л.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2021 року апеляційну скаргу залишено без руху, у зв`язку з відсутністю доказів, що підтверджують сплату судового збору у розмірі 12 612, 00 грн., надано скаржнику строк на усунення допущених недоліків оформлення апеляційної скарги.
Апелянтом протягом встановленого вказаною ухвалою строку (десять днів з дня вручення ухвали) були усунені недоліки оформлення апеляційної скарги.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.08.2021 року, у зв`язку із перебуванням суддів Поляк О.І. та Зубець Л.П. у відпустці, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Кропивна Л.В. (головуючий), Куксов В.В., Мальченко А.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.08.2021 року поновлено апелянту пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення та відкрито апеляційне провадження. Призначено справу до розгляду на 18.10.2021 року. Зупинено дію рішення господарського суду Чернігівської області від 14.04.2021 року у справі № 927/1120/20 до прийняття апеляційним господарським судом кінцевого рішення.
Однак, судове засідання призначене на 18.10.2021 року не відбулося у зв`язку з перебуванням головуючої судді Кропивної Л.В. у відпустці.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.10.2021 року, у зв`язку з перебуванням судді Куксова В.В. у відпустці, сформовано новий склад колегії суддів: Кропивна Л.В. (головуючий), Барсук М.А., Мальченко А.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.10.2021 року прийнято апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Енергоперспектива" до провадження у визначеному складі судді та призначено справу до розгляду на 15.11.2021 року.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2021 року відкладено розгляд справи на 06.12.2021 року.
06.12.2021 року суддями Північного апеляційного господарського суду Кропивною Л.В. та Барсук М.А. заявлено про самовідвід по справі № 927/1120/20, обґрунтовуючи його тим, що під час автоматизованого розподілу справи № 927/1120/20 не було враховано спеціалізацію суддів.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.01.2022 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Мальченко А.О., Чорногуз М.Г.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2022 року призначено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Енергоперспектива" на рішення господарського суду Чернігівської області від 14.04.2021 року у справі №927/1120/20 на 02.03.2022 року.
Судове засідання, призначене на 02.03.2022 року не відбулось у зв`язку з запровадження на території України воєнного стану.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.04.2022 року розгляд справи призначено на 01.06.2022 року.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2022 року розгляд справи відкладено на 29.06.2022 року.
29.06.2022 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від прокуратури надійшли письмові пояснення по справі в яких останній просив відхилити апеляційну скаргу та залишити рішення суду першої інстанції без змін.
В судовому засіданні 29.06.2022 року прокурор надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Представники позивача та відповідачів в судове засідання не з`явились, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином.
Згідно з п. 11, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.
Відповідно до п. 12, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, та зважаючи на обмежений процесуальний строк розгляду апеляційної скарги, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представників позивача та відповідачів.
Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідно до Статуту ДП "ДГ "Іванівка" ІСГ ПС НААН України" (надалі - Підприємство), затвердженим Національною академією аграрних наук України (надалі - НААН України) 31.01.2018 (п.1.1.), дане Підприємство засноване на основі державної власності, перебуває в віданні НААН України, як органу управління державним майном. (т.1, а.с. 82-88).
Відповідно до п.2.1. Статуту Підприємство, як юридична особа, є державним сільськогосподарським підприємством, яке створено з метою організаційно-господарського забезпечення Науковій установі умов для своєчасного та високоякісного проведення наукових досліджень та їх апробації, виробництвом оригінального елітного та репродукційного насіння сільськогосподарських культур і саджанців, нових засобів захисту рослин і тварин, штамів мікроорганізмів, вирощування племінного молодняку тварин і птиці, проектування і виготовлення дослідницьких і макетних зразків нової техніки тощо.
Згідно з п. 2.3.3. Статуту до основних напрямів та видів діяльності Підприємства належить виробництво оригінального елітного та репродукційного насіння сільськогосподарських культур, 01.11. вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.
Пунктом 4.3. Статут передбачено, що підприємство користується землею і іншими природними ресурсами відповідно до мети своєї діяльності та чинного законодавства.
Також пунктом 4.4. Статуту передбачено, що земельні ділянки, які надані в постійне користування підприємству для розміщення його об`єктів, здійснення науково-дослідної та господарської діяльності, виробництва оригінального, елітного та репродукційного насіння, вирощування садивного матеріалу сільськогосподарських культур, кормів для племінних тварин і пропаганди ведення товарного сільськогосподарського виробництва, визначених Статутом академії та цим Статутом, є державною власністю.
В матеріалах справи наявні Державні акти на право постійного користування землею: серії ЯЯ № 9376879 від 22.12.2011 року, серії ЯЯ №9374849 від 07.06.2012 року, серії ЯЯ №9374850 від 07.06.2012 року, серії ЯЯ № 9374851 від 07.06.2012 року, серії ЯЯ №9374852 від 07.06.2012 року (зареєстровані в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею №№74208000300026, 742080003000046, 742080003000047, 742080003000048, 742080003000049) відповідно до яких в користуванні ДП ДГ "Іванівка" ІСГ ПС НААН України знаходяться земельні ділянки: кадастровий номер 7420883200:04:001:0001, площею 4106,5583га; кадастровий номер 7420883200:02:000:0005, площею 3,9398га; кадастровий номер 7420883200:02:000:0006, площею 0,6716га; кадастровий номер 7420883200:02:000:0007, площею 14,2108га; кадастровий номер 7420883200:02:000:0008, площею 0,0701га, на землях Миколаївської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області. (т.1, а.с. 35, 42, 43, 52, 57).
Категорія перелічених земель: землі сільськогосподарського призначення; цільове призначення (використання): для дослідницьких і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства; вид використання: для науково-дослідницьких цілей та ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
З матеріалів справи вбачається, що 08.01.2020 року між ДП ДГ "Іванівка" (замовник) та ТОВ "ІК "Енергоперспектива" (виконавець) укладено договір №01/20у про надання сільськогосподарських послуг з обробки ґрунту та посіву соняшника (далі - договір №01/20у), за умовами якого (п.1.1.) виконавець зобов`язався надати комплексні сільськогосподарські послуги з обробки ґрунту та посіву соняшнику, в т.ч. виконати всі необхідні види агротехнологічних робіт власними силами із застосуванням власних матеріалів, а замовник зобов`язався прийняти та оплатити їх. (т.1, а.с. 19-22).
Відповідно до п. 1.3. договору №01/20у місце надання послуг: земельні угіддя (рілля - 1205га) на території с. Миколаївка та с. Іванівка Борзнянського району Чернігівської області, сівозміна №3: поле №4 площею 134га; поле №6 площею 106га; поле №3 площею 115га; поле №2 площею 93га; бригада №2 поле площею 96га; бригада №2 поле площею 67га; сівозміна №3 поле №4 площею 137га; поле №8 площею 140га; поле КП№1 бригада №2 площею 106,5га; поле №4 бригада №2 площею 84,5га; бригада №1 поле №2 площею 53га; поле №7 площею 30га; поле №5 площею 43га.
Пунктом 1.4. договору №01/20у власником незавершеного виробництва та майбутнього врожаю (2020 року) є замовник - ДП ДГ "Іванівка" ІСГ ПС НААН України.
Згідно з п. 1.5. договору №01/20у строк виконання: квітень - червень 2020 року.
Пунктами 2.2.2. - 2.2.4. договору №01/20у замовник за цим договором, крім іншого, зобов`язаний надати поля в стані, придатному для виконання сільськогосподарських робіт; забезпечити безперешкодний доступ техніки та працівників виконавця до земельних угідь (ріллі); прийняти від виконавця роботи, що виконуються згідно з цим договором.
Відповідно до п. 2.4.1. договору №01/20у виконавець, у свою чергу, зобов`язаний надати послуги за рахунок власних сил в установлені цим договором термін з використанням необхідних матеріалів (мінеральні та інші добрива, посівний матеріал, засоби захисту рослин, гербіциди, інші матеріали необхідні для надання послуг за цим договором).
Згідно з п.4.1. та п.4.3. договору №01/20у загальна орієнтовна вартість робіт (послуг) із врахуванням витратних матеріалів становить 9 180 168, 80 грн, в т.ч. ПДВ - 1 530 028, 13 грн згідно з додатком №1 до даного договору. Остаточна вартість договору визначається сукупною вартістю прийнятих замовником робіт (послуг) згідно з підписаними актами виконаних робіт (наданих послуг).
Згідно з п. 9.1. договору №01/20у на площі, зазначеній в договорі, має право працювати техніка виконавця із можливістю залучення сторонніх організацій на розсуд виконавця.
Виконавець має право працювати за власним графіком і планом роботи (п.9.2. договору №01/20у).
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору №01/20у виконавцем було надано замовнику послуги із боронування, внесення мінеральних добрив, культивації, сівби із внесенням мінеральних добрив, загальною вартістю 9 180 168, 80 грн., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (наданих послуг): №101/20ус від 03.04.2020 року, №201/20ус від 03.05.2020 року, №301/20ус від 01.06.2020 року, №401/20ус від 02.06.2020 року, №501/20ус від 06.06.2020 року. (т.2, а.с. 27-35).
В свою чергу, замовник за отримані послуги розрахувався на загальну суму 9 180 168, 78 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: №3643 від 30.04.2020 року на суму 295 000 грн., №3784 від 05.06.2020 року на суму 250 000 грн., №3783 від 05.06.2020 року на суму 250 000 грн., №3788 від 05.06.2020 року на суму 250 000 грн., №3787 від 05.06.2020 року на суму 250 000 грн., №3782 від 05.06.2020 року на суму 250 000 грн., №3785 від 05.06.2020 року на суму 250 000 грн., №3786 від 05.06.2020 року на суму 250 000 грн., №3789 від 05.06.2020 року на суму 250 000 грн., №3829 від 10.06.2020 року на суму 240 000 грн., №3830 від 10.06.2020 року на суму 240 000 грн., №3832 від 10.06.2020 року на суму 240 000 грн., №3831 від 10.06.2020 року на суму 240 000 грн., №3835 від 10.06.2020 року на суму 240 000 грн., №3834 від 10.06.2020 року на суму 240 000 грн., №3837 від 10.06.2020 року на суму 240 000 грн., №3836 від 10.06.2020 року на суму 240 000 грн., №3839 від 10.06.2020 року на суму 240 000 грн., №3838 від 10.06.2020 року на суму 240 000 грн., №3841 від 10.06.2020 року на суму 240 000 грн., №3840 від 10.06.2020 року на суму 240 000 грн., №3842 від 10.06.2020 року на суму 192 000 грн., №3843 від 10.06.2020 року на суму 240 000 грн., №3862 від 11.06.2020 року на суму 200 000 грн., №3861 від 11.06.2020 року на суму 200 000 грн., №3864 від 11.06.2020 року на суму 200 000 грн., №3863 від 11.06.2020 року на суму 200 000 грн., №3865 від 11.06.2020 року на суму 200 000 грн., №3866 від 11.06.2020 року на суму 200 000 грн., №3867 від 11.06.2020 року на суму 200 000 грн., №3868 від 11.06.2020 року на суму 200 000 грн., №3869 від 11.06.2020 року на суму 200 000 грн., №3873 від 11.06.2020 року на суму 200 000 грн., №3872 від 11.06.2020 року на суму 200 000 грн., №3870 від 11.06.2020 року на суму 200 000 грн., №3871 від 11.06.2020 року на суму 200 000 грн., №3876 від 11.06.2020 року на суму 200 000 грн., №3875 від 11.06.2020 року на суму 200 000 грн., №3874 від 11.06.2020 року на суму 200 000 грн., №3877 від 11.06.2020 року на суму 173 168, 78 грн., №3878 від 11.06.2020 року на суму 200 000 грн. (т.2, а.с. 36-40, т.3, а.с. 32-55).
Відповідно до акту звірки взаєморозрахунків, складеного у двосторонньому порядку, заборгованість ДП "ДГ "Іванівка" за надані Товариством послуги за договором №01/20у від 08.01.2020 року станом на 28.12.2020 року складає 0,02 грн. (т.3, а.с. 154).
Крім того, 10.03.2020 року між ДП ДГ "Іванівка" (замовник) та Товариством (виконавець) укладено договір №04/20у про надання сільськогосподарських послуг з догляду за посівами та збирання врожаю соняшнику (далі - договір №04/20у), за умовами якого (п.1.1.) виконавець зобов`язався надати комплексні сільськогосподарські послуги з догляду за посівами та збирання врожаю соняшнику, в т.ч. виконати всі необхідні види агротехнологічних робіт власними силами із застосуванням власних матеріалів, а замовник зобов`язався прийняти та оплатити їх. (т.1, а.с. 23-26).
Відповідно до п. 1.3. договору №04/20у місце надання послуг: земельні угіддя (рілля - 1205га), розміщені на території с. Миколаївка та с. Іванівка, Борзнянського району, Чернігівської області, сівозміна №3: поле №4 площею 134га; поле №6 площею 106га; поле №3 площею 115га, поле №2 площею 93га; бригада №2 поле площею 96га; бригада №2 поле площею 67га; сівозміна №3 поле №4 площею - 137га; поле №8 площею 140га; поле КП№1 бригада №2 площею 106,5га; поле №4 бригада №2 площею 84,5га; бригада №1 поле №2 площею 53га; поле №7 площею 30га; поле №5 площею 43га.
Згідно з п.1.4. договору №04/20у власником незавершеного виробництва та майбутнього врожаю (2020 року) є замовник - ДП ДГ "Іванівка" ІСГ ПС НААН України.
Пунктом 1.5. договору №04/20у строк виконання: квітень - жовтень 2020 року.
Пунктами 2.2.2.-2.2.4. договору №04/20у замовник за даним договором, крім іншого, зобов`язаний надати поля в стані, придатному для виконання сільськогосподарських робіт за цим договором; забезпечити безперешкодний доступ техніки та працівників виконавця до земельних угідь (ріллі); прийняти від виконавця роботи, що виконуються згідно з договором.
Відповідно до п. 2.4.1. договору №04/20у виконавець, у свою чергу, зобов`язаний надати послуги за рахунок власних сил в установлені даним договором терміни з використанням необхідних матеріалів (мінеральні та інші добрива, посівний матеріал, засоби захисту рослин, гербіциди, інші матеріали необхідні для надання послуг за цим договором).
Згідно з п.4.1. та п.4.3. договору №04/20у з урахуванням редакції додаткової угоди №1 від 06.07.2020 року (т.2, а.с. 45-47), загальна орієнтовна вартість (послуг) із врахуванням витратних матеріалів становить 9 406 978, 78грн, в т.ч. ПДВ 1 567 829, 80грн згідно з додатком №1 до даного договору. Остаточна вартість договору визначається сукупною вартістю прийнятих замовником робіт (послуг) згідно з підписаними актами виконаних робіт (наданих послуг).
Згідно з п. 9.1. договору №04/20у на площі, зазначеній в договорі, має право працювати техніка виконавця із можливістю залучення сторонніх організацій на розсуд виконавця.
Виконавець має право працювати за власним графіком і планом роботи (п.9.2. договору №04/20у).
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору №04/20у виконавцем надано замовнику послуги із внесення ґрунтових та страхових гербіцидів, міжрядного рихлення (першого та другого), листового підживлення, десикації, збирання врожаю на загальну суму 9 406 978, 78 грн., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (наданих послуг): №104/20ус від 11.06.2020 року, №204/20ус від 16.06.2020 року, №304/20ус від 18.06.2020 року, №404/20ус від 25.06.2020 року, №504/20ус від 30.06.2020 року, №604/20ус від 06.07.2020 року, №704/20ус від 12.09.2020 року, №804/20ус від 28.09.2020 року. (т.2, а.с. 50-65).
В свою чергу, замовник за отримані послуги розрахувався в повному обсязі, що підтверджується банківськими виписками, сформованими за 12.06.2020 року та 26.06.2020 року на загальну суму 6 080 000 грн. відповідно до платіжних доручень: №3998 від 19.06.2020 року на суму 100 000 грн., №3999 від 19.06.2020 року на суму 100 000 грн., №4000 від 19.06.2020 року на суму 100 000 грн., №4001 від 19.06.2020 року на суму 100 000 грн., №4002 від 19.06.2020 року на суму 100 000 грн., №4003 від 19.06.2020 року на суму 100 000 грн., №4004 від 19.06.2020 року на суму 100 000 грн., №4005 від 19.06.2020 року на суму 20 000 грн., №4515 від 21.09.2020 року на суму 311 497 грн., №4634 від 02.10.2020 року на суму 300 000 грн., №4635 від 02.10.2020 року на суму 300 000 грн., №4636 від 02.10.2020 року на суму 300 000 грн., №4637 від 02.10.2020 року на суму 300 000 грн., №4638 від 02.10.2020 року на суму 188 133 грн., №4693 від 20.10.2020 року на суму 1 000 000 грн. (з яких 92 684, 22 грн. повернуто платнику як помилково перераховані згідно листа №35 від 20.10.2020 року) (т.2, а.с. 66-73, т.3, а.с. 81-98).
Відповідно до акту звірки взаєморозрахунків, складеним у двосторонньому порядку станом на 28.12.2020 року, у ДП ДГ "Іванівка" відсутня заборгованість за надані Товариством послуги за договором №04/20у від 10.03.2020 року. (т.3, а.с. 155).
Отже, виходячи з умов договорів №01/20у від 08.01.2020 року та №04/20у від 10.03.2020 року про надання сільськогосподарських послуг, загальна ціна яких склала 18 587 147, 58 грн., місцевим господарським судом встановлено, що ТОВ "ІК "Енергоперспектива" здійснювало обробіток земельних ділянок, належних на праві постійного користування ДП ДГ "Іванівка" ІСГ ПС України, з повним циклом виробництва, починаючи з етапу обробітку ґрунту та посіву, закінчуючи етапом збору вирощеного врожаю, з використанням власного посівного матеріалу, техніки та працівників, тобто фактично Товариство використовувало ідентифіковані договорами земельні ділянки з метою виробництва сільськогосподарської продукції (насіння соняшника).
Окрім того, 04.03.2020 року між ДП ДГ "Іванівка" (постачальник) та ТОВ "ІК "Енергоперспектива" (покупець) укладено форвардний договір поставки сільськогосподарської продукції соняшнику №04/03/20С (надалі - договір №04/03/20С), за умовами якого (п.1.1., п.2.1.) постачальник зобов`язався поставити і передати в власність покупця, а покупець прийняти і оплатити сільськогосподарську продукцію українського походження, врожаю 2020 року - соняшник на умовах EXW ("франко-зерновий склад постачальника") згідно з "Інкотермс" у редакції 2010 року. Загальна кількість товару становить орієнтовно 1000т в заліковій вазі елеватора. Фактична кількість товару по факту поставки може визначатись сторонами додатками до даного договору, заявками покупця на поставку чи накладними (або актами приймання передачі). (т.1, а.с. 27-30).
Відповідно до п.4.1. та п.4.2. договору №04/03/20С, з урахуванням редакції додаткових угод №1 від 06.03.2020 року та №2 від 11.09.2020 року (т.2, а.с. 78-79), загальна орієнтовна вартість договору становить 9 500 000 грн, в т.ч. ПДВ 1 583 333, 33 грн. Виходячи із договірної ціни товару 12500грн за 1 тонну фізичної ваги (з ПДВ). Сторони зобов`язались при виконанні цього договору змінити ціну на товар, відповідно до середньоринкових цін, які складаються в регіоні на момент фактичного відвантаження товару, окремо по кожній партії, незалежно від попередньої суми сплати за товар за домовленою ціною згідно з п.4.1. на попередніх умовах поставки товару згідно з п.1.1. договору. Середньозважені ринкові ціни на момент відвантаження товару розраховуються на підставі офіційних сайтів закупівлі відповідного товару зерновими закупівельними та переробними провідними компаніями в регіоні постачальника на дату відвантаження товару. Остаточна ціна та вартість товару, визначається в додаткових угодах до договору, які є невід`ємною частиною, заявками покупця на поставку та видатковими накладними по факту поставки товару.
Згідно з п. 6.1. договору №04/03/20С постачальник передає товар покупцю в власність на зерновому складі на умовах цього договору в повному обсязі не пізніше ніж до 15.10.2020 року.
Пунктом 6.2. договору №04/03/20С передача товару по кількості відбувається на зерновому складі постачальника. Право власності на товар у покупця виникає з моменту його передачі постачальником. Передача постачальником товару покупцеві у власність підтверджується видачою покупцеві оригіналу видаткової накладної на товар, виданими на ім`я покупця через його уповноваженого представника
Відповідно до п. 10.5. договору №04/03/20С виконання зобов`язань за цим договором забезпечується заставою майна постачальника в вигляді майбутнього врожаю соняшника 2020 року, орієнтовно на площі 650га. Договір застави майбутнього врожаю має бути укладений в строк не пізніше ніж 15.07.2020, за умови внесення покупцем передплати за товар у повному обсязі.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору №04/03/20С, постачальником, за видатковими накладними №41 від 12.09.2020 року, №42 від 13.09.2020 року, №43 від 14.09.2020 року та №51 від 16.09.2020 року поставлено, а покупцем прийнято сільськогосподарську продукцію - соняшник, обсягом 760т, на загальну суму 9 500 003, 04 грн. (т.2, а.с. 124-127).
Вартість поставленого товару за договором №04/03/20С повністю оплачена ТОВ "ІК "Енергоперспектива", про що свідчать платіжні доручення: №824 від 30.04.2020 року на суму 295 000 грн., №840 від 05.06.2020 року на суму 250 000 грн., №841 від 05.06.2020 року на суму 250 000 грн., №842 від 05.06.2020 року на суму 250 000 грн., №843 від 05.06.2020 року на суму 250 000 грн., №844 від 05.06.2020 року на суму 250 000 грн., №845 від 05.06.2020 року на суму 250 000 грн., №846 від 05.06.2020 року на суму 250 000 грн., №847 від 05.06.2020 року на суму 250 000 грн., №849 від 10.06.2020 року на суму 240 000 грн., №850 від 10.06.2020 року на суму 240 000 грн., №851 від 10.06.2020 року на суму 240 000 грн., №852 від 10.06.2020 року на суму 240 000 грн., №853 від 10.06.2020 року на суму 240 000 грн., №854 від 10.06.2020 року на суму 240 000 грн., №855 від 10.06.2020 року на суму 240 000 грн., №856 від 10.06.2020 року на суму 240 000 грн., №857 від 10.06.2020 року на суму 240 000 грн., №858 від 10.06.2020 року на суму 240 000 грн., №859 від 10.06.2020 року на суму 240 000 грн., №860 від 10.06.2020 року на суму 240 000 грн., №861 від 10.06.2020 року на суму 240 000 грн., №862 від 10.06.2020 року на суму 192 000 грн., №865 від 11.06.2020 року на суму 200 000 грн., №866 від 11.06.2020 року на суму 200 000 грн., № 867 від 11.06.2020 року на суму 200 000 грн., №868 від 11.06.2020 року на суму 200 000 грн., №869 від 11.06.2020 року на суму 200 000 грн., №870 від 11.06.2020 року на суму 200 000 грн., №871 від 11.06.2020 року на суму 200 000 грн., №872 від 11.06.2020 року на суму 200 000 грн., №873 від 11.06.2020 року на суму 200 000 грн., №874 від 11.06.2020 року на суму 200 000 грн., №875 від 11.06.2020 року на суму 200 000 грн., №876 від 11.06.2020 року на суму 200 000 грн., №877 від 11.06.2020 року на суму 200 000 грн., №878 від 11.06.2020 року на суму 200 000 грн., №879 від 11.06.2020 року на суму 200 000 грн., №880 від 11.06.2020 року на суму 200 000 грн., №881 від 11.06.2020 року на суму 200 000 грн., №882 від 11.06.2020 року на суму 173 169 грн., №887 від 12.06.2020 року на суму 200 000 грн., №888 від 12.06.2020 року на суму 119 831 грн., №842 від 04.11.2020 року на суму 3,04грн (т.2, а.с. 80-123).
Відповідно до акт звірки взаєморозрахунків, складеним у двосторонньому порядку станом на 28.12.2020 року, у ТОВ "ІК "Енергоперспектива" відсутня заборгованість за поставлене ДП "ДГ "Іванівка" зерно за форвардним договором №04/03/20С від 04.03.2020 року. (т.3, а.с. 156).
Також, 06.03.2020 року між ДП ДГ "Іванівка" (постачальник) та ТОВ "ІК "Енергоперспектива" (покупець) укладено форвардний договір поставки сільськогосподарської продукції соняшнику №06/03/20С (надалі - договір №06/03/20С), за умовами якого (п.1.1., п.2.1.) постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупця, а покупець прийняти і оплатити сільськогосподарську продукцію українського походження, врожаю 2020 року - соняшник на умовах СРТ (в редакції "Інкотермс" 2000) за адресою Чернігівська область, Борзнянський район, с. Велика Доч, вул. Привокзальна, 45. Загальна кількість товару становить орієнтовно 900т в заліковій вазі елеватора. Фактична кількість товару по факту поставки може визначатись сторонами додатками до даного договору, заявками покупця на поставку чи накладними (або актами приймання передачі). (т.1, а.с. 31-34).
Відповідно до п.4.1. та п.4.2. договору №06/03/20С, з урахуванням редакції додаткових угод №1 та №2 від 09.03.2020 року (т.2, а.с. 132-133), загальна орієнтовна вартість договору становить 9 875 000 грн., в т.ч. ПДВ 1 645 833, 33грн. Виходячи із договірної ціни товару 12 500 грн. за 1 тонну фізичної ваги (із урахуванням ПДВ). Сторони зобов`язались при виконанні договору змінити ціну на товар, відповідно до середньоринкових цін, які складаються в регіоні на момент фактичного відвантаження товару, окремо по кожній партії, не залежно від попередньої суми сплати за товар за домовленою ціною згідно з п.4.1. договору на попередніх умовах поставки товару згідно з п.1.1. договору. Середньозважені ринкові ціни на момент відвантаження товару розраховуються на підставі офіційних сайтів закупівлі відповідного товару зерновими закупівельними та переробними провідними компаніями в регіоні постачальника на дату відвантаження товару.
Згідно з п. 6.1. договору №06/03/20С постачальник передає товар покупцю в власність на зерновому складі на умовах цього договору в повному обсязі не пізніше ніж до 15.10.2020 року.
Пунктом 6.2. договору №06/03/20С передача товару по кількості відбувається на зерновому складі постачальника. Право власності на товар у покупця виникає з моменту його передачі постачальником. Передача постачальником товару покупцеві в власність підтверджується наданням покупцеві оригіналу видаткової накладної на товар, виданою на ім`я покупця через його уповноваженого представника.
Відповідно до п. 10.5. договору №06/03/20С виконання зобов`язань за цим договором забезпечується заставою майна постачальника в вигляді майбутнього врожаю соняшника 2020 року, орієнтовно на площі 550га. Договір застави майбутнього врожаю має бути укладений в строк не пізніше ніж 15.07.2020 року, за умови внесення покупцем передплати за товар у повному обсязі.
На виконання умов договору №06/03/20С від 06.03.2020 року, постачальником, за видатковими накладними: №54 від 16.09.2020 року, №52 від 17.09.2020 року, №53 від 19.09.2020 року, №55 від 22.09.2020 року, №56 від 23.09.2020 року, №57 від 26.09.2020 року поставлено, а покупцем прийнято товар - соняшник, в обсязі 734,65т, загальною вартістю 9 183 128, 15 грн. (т.3, а.с.148-153).
В свою чергу, вартість поставленого товару за договором №06/03/20С повністю оплачена Товариством, про що свідчать платіжні доручення: №889 від 12.06.2020 року на суму 80 169 грн., №890 від 12.06.2020 року на суму 200 000 грн., №891 від 12.06.2020 року на суму 200 000 грн., №892 від 12.06.2020 року на суму 60 000 грн., №893 від 12.06.2020 року на суму 200 000 грн., №894 від 12.06.2020 року на суму 200 000 грн., №895 від 12.06.2020 року на суму 200 000 грн., №896 від 12.06.2020 року на суму 200 000 грн., №899 від 12.06.2020 року на суму 200 000 грн., №900 від 12.06.2020 року на суму 200 000 грн., №901 від 12.06.2020 року на суму 200 000 грн., №902 від 12.06.2020 року на суму 200 000 грн., №903 від 12.06.2020 року на суму 200 000 грн., №904 від 12.06.2020 року на суму 200 000 грн., №905 від 12.06.2020 року на суму 200 000 грн., №906 від 12.06.2020 року на суму 200 000 грн., №907 від 12.06.2020 року на суму 200 000 грн., №908 від 12.06.2020 року на суму 200 000 грн., №909 від 12.06.2020 року на суму 200 000 грн., №910 від 12.06.2020 року на суму 200 000 грн., №911 від 12.06.2020 року на суму 200 000 грн., №912 від 12.06.2020 року на суму 200 000 грн., №913 від 12.06.2020 року на суму 200 000 грн., №914 від 12.06.2020 року на суму 200 000 грн., №915 від 12.06.2020 року на суму 200 000 грн., №916 від 12.06.2020 року на суму 200 000 грн., №917 від 12.06.2020 року на суму 200 000 грн., №918 від 12.06.2020 року на суму 200 000 грн., №967 від 21.09.2020 року на суму 311 497 грн., №830 від 02.10.2020 року на суму 300 000 грн., №831 від 02.10.2020 року на суму 300 000 грн., №832 від 02.10.2020 року на суму 300 000 грн., №833 від 02.10.2020 року на суму 300 000 грн., №834 від 02.10.2020 року на суму 188 133 грн., №854 від 20.10.2020 року на суму 1 000 000 грн., №855 від 20.10.2020 року на суму 1 000 000 грн., №856 від 20.10.2020 року на суму 1 000 000 грн. (з яких 856 703, 85 грн. повернуто платнику як помилково перераховані згідно листа №29 від 20.10.2020 року) (т.3, а.с. 138-147).
Відповідно до акту звірки взаєморозрахунків, складеним у двосторонньому порядку, станом на 28.12.2020 року, у ТОВ "ІК "Енергоперспектива" відсутня заборгованість за поставлене ДП ДГ "Іванівка" зерно за форвардним договором №06/03/20С від 06.03.2020 року. (т.3, а.с. 157).
Отже, судом першої інстанції встановлено, що виходячи з умов форвардних договорів №04/03/20С від 04.03.2020 року та №06/03/20С від 06.03.2020 року поставки сільськогосподарської продукції, загальна ціна яких склала 18 683 131, 19 грн., установлено, що ТОВ "ІК "Енергоперспектива" набуло у власність зерно соняшнику обсягом 1494,65т, врожаю 2020 року, зібране з полів загальною площею 1200га, що фактично ним оброблялись за рахунок його власних матеріалів, техніки та робочої сили на підставі договорів про надання сільськогосподарських послуг №01/20у від 08.01.2020 року та №04/20у від 10.03.2020 року, що відповідачами 1 та 2 не спростовується.
Звертаючись з даним позовом, прокурор вказує, що перелічені договори, укладені відповідачами 1 та відповідачем 2 з порушенням вимог Господарського, Цивільного і Земельного кодексів України, Закону України "Про оренду землі", приховують інший правочин - договір оренди землі, наведене свідчить про їх удаваність, та є підставою для визнання таких договорів недійсними в судовому порядку.
На думку прокурора укладення між ДП ДГ "Іванівка" та ТОВ "ІК "Енергоперспектива" договорів №01/20у від 08.01.2020 року та №04/20у від 10.03.2020 року про надання сільськогосподарських послуг з вирощування та збирання врожаю соняшнику, а також форвардних договорів поставки сільськогосподарської продукції соняшнику №04/03/20С від 04.03.2020 року та №06/03/20С від 06.03.2020 року, всупереч установленого законом порядку, зачіпає інтереси держави в сфері управління об`єктами державної власності та земельних правовідносин, що є підставою для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом звернення до суду з позовом.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи встановила наступне.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Положення пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України «Про прокуратуру».
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті (абзаци 1 і 2 частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци 1-3 частини статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).
Колегія суддів зазначає, що системне тлумачення положень частин 3-5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України і частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття «інтерес держави».
У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 №3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави», висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Водночас, тлумачення пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України з урахуванням практики Європейського суду з прав людини свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. При цьому, розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України).
Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.
«Нездійснення захисту» має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
«Здійснення захисту неналежним чином» має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Колегія суддів звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Разом з тим прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
Оскільки повноваження органів влади, зокрема, і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, тому суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
У даній справі прокурор обґрунтовує наявність «інтересів держави» у відновленні правового порядку в частині визначення меж компетенції органів державної влади, відновленні становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землю, захист такого права. Прокурор стверджує, що у даному випадку порушуються соціальні та економічні інтереси держави, оскільки незаконна передача землі в оренду суперечить принципам регулювання земельних відносин в Україні, які закріплені у статті 14 Конституції України та статті 5 Земельного кодексу України.
Органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, прокурор визначив Національну академію аграрних наук України.
Наявність підстав для представництва інтересів держави у спірних відносинах прокурор обґрунтував бездіяльністю позивача щодо захисту належним чином інтересів держави.
Стосовно правильності визначення прокурором Національної академії аграрних наук України як органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, колегія суддів зазначає наступне.
Правові основи управління об`єктами державної власності закріплені Законом України «Про управління об`єктами державної власності».
Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 3, частини 1 статті 4, статті 8 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" Національна академія наук України, галузеві академії наук є суб`єктами управління об`єктами державної власності, зокрема, державним майном, переданим цим суб`єктам в безстрокове безоплатне користування.
Відповідно до абзацу 2 частини 5 статті 7 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" земельні ділянки передаються державним і комунальним науковим установам у постійне користування у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, і не можуть бути вилучені (припинено право постійного користування земельною ділянкою) за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування без згоди власника (власників) або уповноваженого ним (ними) органу чи Президії - Національної академії наук України або національних галузевих академій наук.
У Статуті НААН України, затвердженого 07.04.2016 року загальними зборами НААН України, зокрема, у пункті 17 статті 7 визначено, що НААН здійснює повноваження з управління державним майном, забезпечує його ефективне використання та розпоряджається ним у межах, визначених законодавством, виступає головними розпорядником бюджетних коштів. (т.1, а.с. 89-110).
Пунктом 90 Статуту НААН передбачено, що Академія, здійснюючи повноваження з управління об`єктами майнового комплексу, забезпечує реалізацію прав держави, як власника таких об`єктів, ефективно їх використовує та розпоряджається у межах визначених законодавством.
Враховуючи вищенаведене та оскільки позовні вимоги у даній справі обґрунтовані тим, що відповідач-2 незаконно набув від відповідача-1 право користування земельними ділянками наукової установи та тим, що державне майно використовується не за цільовим призначенням, прокурором при поданні позову в даній справі правильно визначено Національну академію аграрних наук України як орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
При зверненні з розглядуваним позовом в обґрунтування необхідності самостійного захисту інтересів держави прокурор вказав на неналежне здійснення позивачем своїх обов`язків.
Із цього приводу колегія суддів дійшла висновку про доведення прокурором нездійснення позивачем захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, з огляду на таке.
Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, вжиття прокурором всіх передбачених чинним законодавством заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманими від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.
Суд зобов`язаний дослідити: чи знав відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.
Обставини дотримання прокурором процедури, встановленої частинами 3 та 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру», яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з`ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до положень статей 53, 174 Господарського процесуального кодексу України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті. У той же час відповідний уповноважений орган, виконуючи свої функції, не позбавлений можливості самостійно звернутися до суду з позовом з метою захисту інтересів держави.
При цьому саме лише посилання у позовній заяві прокурора на те, що орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження із захисту державних інтересів, без доведення цього відповідними доказами, не є достатнім для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом абзацу 2 частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва.
У частині 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Колегія суддів зазначає, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 наведено такі правові висновки:
«Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим».
Керуючись частиною 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", Бахмацькою місцевою прокуратурою, на адресу НААН України, надіслано лист №66-9301вих20 від 30.10.2020 року щодо наявності підстав для вжиття заходів реагування за фактом укладення між ДП ДГ "Іванівка ІСГ ПС НААН України та ТОВ "ІК "Енергоперспектива" договорів №01/20у від 08.01.2020 року та №04/20у від 10.03.2020 року про надання послуг з вирощування та збирання врожаю соняшнику, а також форвардних договорів №04/03/20С від 04.03.2020 року та №06/03/20С від 06.03.2020 року поставки сільськогосподарської продукції соняшнику, без погодження перелічених правочинів органом управління, до відання якого належить ДП ДГ "Іванівка" ІСГ ПС НААН України. (т.1, а.с. 79-80).
Недотримання норм законодавства при укладенні господарського-правових договорів, однією із сторін яких є державне підприємство, свідчить про порушення інтересів держави, що потребують захисту в установленому порядку.
На звернення прокуратури НААН України надано відповідь №10.2-12/338 від 23.11.2020 року, з якої вбачається, що жодні заходи представницького реагування на виявлене порушення компетентним органом не вжито в розумний строк, що свідчить про бездіяльність даного органу. (т.1, а.с. 81).
У зв`язку з такими обставинами, реалізуючи конституційну функцію, прокуратура звернулась до суду з позовом в інтересах держави в особі НААН України, яка незважаючи на очевидний характер порушень, будучи належним чином повідомленою про їх існування, захист прав і законних інтересів держави не здійснила. Така бездіяльність уповноваженого органу стала підставою для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави у суді в особі НААН України.
Отже, судом першої інстанції належним чином досліджено та перевірено наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави саме в особі НААН України як органу, уповноваженого державою на здійснення відповідних функції у спірних відносинах.
Звертаючись з позовом про визнання недійсними договорів, позивач згідно з вимогами статей 13, 74 ГПК України повинен довести наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення. Без доведення позивачем обставин недодержання сторонами в момент вчинення оспорюваного правочину конкретних вимог законодавства у суду відсутні підстави для задоволення відповідного позову.
Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, згідно з якими: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Зазначена норма кореспондується з положеннями частини 1 статті 207 Господарського кодексу України, згідно з якою господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, є удаваним. Водночас, якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили (стаття 235 Цивільного кодексу України).
Верховний Суд неодноразово зазначав, що за удаваним правочином сторони умисно оформлюють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. У такій ситуації існують два правочини: один - удаваний, а інший - той, який сторони дійсно мали на увазі. Отже, удаваний правочин своєю формою прикриває реальний правочин.
Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 Цивільного кодексу України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним. Відповідні висновки викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі №916/933/17, від 08.09.2021 у справі №915/857/20.
Виходячи з умов укладених відповідачами договорів №01/20у від 08.01.2020 року та №04/20у від 10.03.2020 року про надання сільськогосподарських послуг та форвардних договорів поставки сільськогосподарської продукції №04/03/20С від 04.03.2020 року та №06/03/20С від 06.03.2020 року вбачається, що умовами договорів №01/20у та №04/20у передбачалось, що ТОВ "ІК "Енергоперспектива" здійснює обробку ґрунту та посів соняшнику, догляд за посівами та збір врожаю, який за форвардними договорами №04/03/20С та №06/03/20С, після збору врожаю, відчужено на користь Товариства, власником даної сільськогосподарської продукції - ДП ДГ "Іванівка" ІСГ ПС НААН України.
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. При цьому зміст оспорюваного правочину та його правова природа не залежать від його назви. Відтак, при наданні правової оцінки оспорюваних правочинів та правовідносин оренди землі слід провесні порівняння їх основних ознак.
Згідно статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
У свою чергу відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Законом України «Про оренду землі» та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Згідно статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови. У разі якщо договором оренди землі передбачено здійснення заходів, спрямованих на охорону та поліпшення об`єкта оренди, до договору додається угода щодо відшкодування орендарю витрат на такі заходи. Договір оренди може передбачати надання в оренду декількох земельних ділянок, що перебувають у власності одного орендодавця (а щодо земель державної та комунальної власності - земельних ділянок, що перебувають у розпорядженні одного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування).
Таким чином, як вірно наголошує прокурор, на відміну від договору надання послуг, за яким виконавець за завданням замовника виключно надає послугу, за що отримує винагороду та не має підстав і мотивів сподіватися на отримання іншого прибутку чи права власності на продукцію, отриману в результаті такої діяльності, договір оренди землі укладається саме для отримання можливості користуватися земельною ділянкою з використанням властивостей та вилучення внаслідок такого користування властивостей землі та продукції/доходів від такої діяльності.
Колегія суддів зазначає, що оскаржувані правочини за своєю суттю та змістом становлять послідовні етапи вирощування сільськогосподарської продукції, який починається від боронування, внесення мінеральних добрив і закінчується збором урожаю та розпорядження ним
За оспорюваними правочинами про надання сільськогосподарських послуг TOB «ІК «Енергоперспектива» протягом 2020 року здійснювало обробіток землі та догляд за сільськогосподарською культурою загальною площею 1205 га, у той час як за форвардними договорами TOB «ІК «Енергоперспектива» отримувало у власність соняшник урожаю 2020 року, вирощеного на земельних ділянках площею 550 га та 650 га (п.п. 10.5 форвардних договорів поставки сільськогосподарської продукції), що у сукупності становить 1200 га.
Колегія суддів зазначає, що сторонами оспорюваних договорів є одні й ті ж суб`єкти господарювання, а за умовами договорів про надання сільськогосподарських послуг від 08.01.2020 року № 01/20у та від 10.03.2020 року № 04/20у TOB «ІК «Енергоперспектива» бере на себе обов`язки по здійсненню обробітку земельних ділянок площею 1205 га, які перебувають у постійному користуванні ДП «ДГ «Іванівка», та збору урожаю 2020 року.
У той час як за умовами форвардних договорів поставки сільськогосподарської продукції від 04.03.2020 року № 04/03/20С та від 06.03.2020 року №06/03/20С TOB «ІК «Енергоперспектива» набуває у власність орієнтовно 1900 т урожаю соняшника 2020 року, отриманого від обробітку цим же підприємством земельних ділянок загальною площею 1200 га (пункти 10.5 договорів).
Таким чином, за результатами вивчення змісту договорів про надання сільськогосподарських послуг від 08.01.2020 року № 01/20у та від 10.03.2020 року № 04/20у та додатків до них слід дійти висновку, що саме TOB «ІК «Енергоперспектива» здійснювало повний цикл обробітку землі, яка перебуває у постійному користуванні ДП «ДГ «Іванівка», що фактично є самостійною господарською діяльністю.
Отже, зміст вказаних правочинів у сукупності свідчить, що фактичним користувачем земельних ділянок площею 1200 га на території сіл Іванівка та Миколаївка Борзянського району є ТОВ «ІК «Енергоперспектива», незважаючи на те, що вони перебувають у постійному користуванні державного підприємства.
Крім цього, саме ТОВ «ІК «Енергоперспектива» є набувачем урожаю 2020 року, отриманого з цих земель за результатами такого обробітку, - що згідно положень Земельного кодексу України та Закону України «Про оренду землі» характеризує ТОВ «ІК «Енергоперспектива» саме як орендаря.
Колегія суддів також звертає увагу, що за змістом п. п. 2.2.2, 2.2.3, 2.2.7 договорів про надання послуг від 08.01.2020 року та 10.03.2020 року ДП «ДГ «Іванівка» зобов`язане надати виконавцю поля в стані, придатному для виконання сільськогосподарських робіт, забезпечити безперешкодний доступ техніки та працівників виконавця до земельних угідь (ріллі), забезпечити місце стоянки техніки виконавця у неробочий час.
Тобто, всі дії ДП «ДГ «Іванівка» фактично зводяться до передачі у користування земельної ділянки.
Окрім цього, колегія суддів звертає увагу, що ще до укладення договору про надання сільськогосподарських послуг по догляду за посівами та збирання врожаю від 10.03.2020 року № 04/20у на земельних ділянках загальною площею 1205 га, між відповідачами укладено форвардні договори поставки сільськогосподарської продукції від 04.03.2020 року № 04/03/20С та від 06.03.2020 року № 06/03/20С, зі змісту яких вбачається, що майбутній урожай, зібраний на земельних ділянках загальною площею 1205 га, підлягає поставці виключно на користь TOB «ІК «Енергоперспектива» та з часу укладення оспорюваних правочинів перебуває у заставі TOB «ІК «Енергоперспектива» (пункти 10.5 форвардних договорів).
Тобто, укладення форвардних договорів поставки сільськогосподарської продукції від 04.03.2020 року № 04/03/20С та від 06.03.2020 року № 06/03/20С фактично позбавило права ДП «ДГ «Іванівка» розпорядитися урожаєм 2020 року, зібраним із земель в селах Іванівка та Миколаївка Борзнянського району загальною площею 1200 га на власний розсуд та обрати інших контрагентів, які могли б придбати такий урожай на більш вигідних умовах.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що визначення дійсного власника майбутнього врожаю вже на час укладення договорів про надання сільськогосподарських послуг з догляду за посівами та збиранням врожаю соняшника від 10.03.2020 року № 04/20у, яким визначено ТОВ «ІК «Енергоперспектива», що одночасно за іншими правочинами здійснювало повний цикл обробітку земельних ділянок та догляду за сільськогосподарськими культурами, також свідчить про виникнення між сторонами орендних правовідносин, що відповідає положенням ст. ст. 15, 25 Закону України «Про оренду землі», Земельного кодексу України та ст. 775 ЦК України, а відтак і повинні регулюватися вказаними нормативними актами.
Крім того, колегія суддів зазначає, що з аналізу наявних в матеріалах справи платіжних доручень вбачається, що розрахунки між відповідачами свідчать виключно про формальність правовідносин між суб`єктами господарювання, оскільки фактично вся сума коштів, яка отримувалася ДП «ДГ «Іванівка» на виконання умов форвардних договорів, у той же день перераховувалася на рахунки TOB «ІК «Енергоперспектива» за надання сільськогосподарських послуг.
Таким чином, використання земельних ділянок на території Миколаївської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області, які належать відповідачу-1 на праві постійного користування відповідно до Державних актів на право постійного користування землею , здійснює безпосередньо відповідач-2 з метою отримання прибутку за результатами обробітку землі, що знаходиться у постійному користуванні відповідача-1, та вирощування сільгосппродукції.
Відтак, надаючи оцінку предмету та умовам спірних договорів, дослідивши їх правову природу, колегія суддів дійшла висновку про те, що названі договори містять усі загальні ознаки, притаманні договору оренди земельної ділянки.
Тобто, спірні договори відносяться до удаваних правочинів, оскільки насправді виражають волю його сторін на укладення саме договору оренди землі.
Отже, колегією суддів встановлено, що сторони діяли навмисно уклавши 4 договори, які у сукупності за своєю суттю є договорами оренди землі з метою приховати договір оренди землі, задля уникнення встановленого чинним законодавством порядок укладення договору оренди землі для земель Національної академії аграрних наук України.
Як уже зазначалося, встановивши у розгляді справи, що певний правочин вчинено з метою приховати інший правочин (удаваний правочин), господарський суд на підставі частини 2 статті 235 Цивільного кодексу України має виходити з того, що сторонами вчинено саме той правочин, який вони мали на увазі, і розглянути справу по суті із застосуванням правил, що регулюють цей останній правочин. Якщо він суперечить закону, господарський суд має прийняти рішення про визнання його недійсним із застосуванням, за необхідності, відповідних правових наслідків.
Відповідно до статті 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
Згідно з частиною 8 статті 93 Земельного кодексу України орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи.
Відповідно до частини 1 статті 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановленого строку.
Згідно з частиною 1 статті 95 Земельного кодексу України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право: а) самостійно господарювати на землі; б) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; в) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об`єкти, а також інші корисні властивості землі; г) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; ґ) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.
Згідно частини 4 статті 4 Закону України «Про оренду землі» визначено, що орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування.
Частиною 8 статті 93 Земельного кодексу України передбачено, що орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи.
З урахуванням викладеного, колегія суддів зазначає, що державний акт на право постійного користування не є тим документом, який надає право користувачу земельної ділянки надавати третім особам земельну ділянку, тобто, розпоряджатися нею, у тому числі шляхом надання в оренду чи в спільну діяльність, оскільки цим правом наділений відповідний орган, уповноважений державою на здійснення даних функцій.
Аналогічний правовий висновок наведено у постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №915/166/17, від 17.01.2019 у справі №923/241/18, від 21.05.2019 у справі №925/550/18, від 19.06.2019 у справі №920/22/18, 19.08.2020 у справі №915/1302/19.
Таким чином, земельним законодавством не передбачено право постійного користувача розпоряджатись земельною ділянкою шляхом передачі її іншим особам у платне користування, оскільки таким правом наділений лише власник землі або уповноважена ним особа.
Тобто, договір оренди землі, який сторони приховали укладаючи 4 спірних договорів, не відповідає Закону України «Про оренду землі», відповідно до якого орендодавцем земельної ділянки може бути власник земельної ділянки. (ст. 4 Закону України «Про оренду землі»).
Окрім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. У випадках, установлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов`язків і здійснювати їх через своїх учасників. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
За приписами частин 1 та 2 статті 97 ЦК України управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, для вчинення правочину орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, повинна мати необхідний обсяг цивільної правоздатності та дієздатності, і зобов`язана не перевищувати своїх повноважень.
Згідно з приписами статті 65 ГК України управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу. Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів. Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) безпосередньо або через уповноважені органи чи наглядову раду такого підприємства (в разі її утворення) призначає (обирає) керівника підприємства, який є підзвітним власнику, його уповноваженому органу чи наглядовій раді. Керівник підприємства, головний бухгалтер, члени наглядової ради (в разі її утворення), виконавчого органу та інших органів управління підприємства відповідно до статуту є посадовими особами цього підприємства. Статутом підприємства посадовими особами можуть бути визнані й інші. Особливості управління підприємствами окремих видів (організаційних форм підприємств) установлюються цим Кодексом та законами про такі підприємства.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГК України державне унітарне підприємство утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, як правило, без поділу її на частки, і входить до сфери його управління.
Згідно зі Статутом ДП ДГ "Іванівка" ІСГ ПС НААН України, затвердженого НААН України 31.01.2018, (п.1.1.), дане підприємство засноване на основі державної власності, перебуває у віданні НААН України, як органу управління державним майном.
Підприємство є державним комерційним унітарним підприємством, що діє на основі державної форми власності, як самостійний суб`єкт господарювання (п.3.1. Статуту).
Згідно з п.3.10. Статуту відповідно до чинного законодавства і в межах цього Статуту Підприємство з урахуванням завдань Наукової установи, якій воно підпорядковане, самостійно вирішує питання своєї господарської діяльності, в тому числі вступає в договірні відносини з іншими установами, підприємствами та організаціями, набуваючи майнові права та відповідні обов`язки.
Водночас за частиною 1 статті 73-2 ГК України значним господарським зобов`язанням державного унітарного підприємства визнається господарське зобов`язання, що вчиняється державним унітарним підприємством, якщо ринкова вартість майна, робіт, послуг, що є його предметом, становить 10 і більше відсотків вартості активів державного унітарного підприємства, за даними останньої річної фінансової звітності. Статутом державного унітарного підприємства можуть бути визначені додаткові критерії для віднесення господарського зобов`язання до значного господарського зобов`язання.
Значне господарське зобов`язання підлягає погодженню наглядовою радою державного унітарного підприємства або, в випадках, передбачених законом, органом, до сфери управління якого відноситься державне унітарне підприємство, в порядку, передбаченому цією статтею.
Частиною 2 наведеної норми передбачено, що рішення про надання згоди на вчинення значного господарського зобов`язання, якщо ринкова вартість майна, робіт або послуг, що є його предметом, становить від 10 до 25 відсотків вартості активів державного унітарного підприємства, за даними останньої річної фінансової звітності, приймається наглядовою радою (у разі її утворення) або органом, до сфери управління якого належить державне унітарне підприємство.
Забороняється ділити предмет господарського зобов`язання з метою ухилення від передбаченого цією статтею порядку прийняття рішень про вчинення значного господарського зобов`язання (частина 4 статті 73-2 ГК України).
Згідно з річною фінансовою звітністю за 2019 рік (офіційно оприлюдненої станом на 13.02.2020 року), вартість активів ДП ДГ "Іванівка" ІСГ ПС НААН України, виходячи з розміру яких мало бути визначено яке господарське зобов`язання державного унітарного підприємства підпадає під поняття значного в розумінні частини 1 статті 73-2 ГК України, на момент укладення оскаржуваних правочинів становила 116 406 000 грн. (11 640 600 грн. - 10%). (т.1, а.с. 67-72).
Місцевий господарський суд вірно встановив, що договори №01/20у від 08.01.2020 року та №04/20у від 10.03.2020 року, предметом яких є надання сільськогосподарських послуг, загальною вартістю 18 587 147, 58 грн. (правочини мають тотожний предмет, що об`єднує повний цикл виробництва сільськогосподарської продукції, та спільну мету), та форвардні договори №04/03/20С від 04.03.2020 року та №06/03/20С від 06.03.2020 року, загальною вартістю 18 683 131, 19 грн. (правочини мають тотожний предмет - поставка сільськогосподарської продукції соняшника врожаю 2020 року, та спільну мету) умисно розділено відповідачами на окремі договори, з метою ухилення від дотримання порядку прийняття рішень про вчинення державним унітарним підприємством значних господарських зобов`язань в розумінні частини 2 статті 73-2 ГК України.
Згідно з вимогами частини 2 статті 73-2 ГК України укладення перелічених договорів потребувало погодження НААН України як органу, до сфери управління якого належить відповідач 1 (за відсутності в складі Підприємства наглядової ради).
При цьому, з матеріалів справи вбачається, що з боку органу, до сфери управління якого належить відповідач 1 не було надано згоди на укладення договорів №01/20у від 08.01.2020 року та №04/20у від 10.03.2020 року про надання сільськогосподарських послуг з обробки ґрунту, посіву соняшника, догляду за посівами та збирання врожаю, та форвардних договорів №04/03/20С від 04.03.2020 та №06/03/20С від 06.03.2020 поставки сільськогосподарської продукції соняшника.
Зазначене вище вбачається з листа НААН України від 01.09.2020 року №10.2-12/265, наданим на запит прокуратури №66-7955вих20 від 18.08.2020 року. (т.1, а.с. 63).
Враховуючи викладене вище, суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що при укладанні оспорюваних договорів керівником ДП ДГ "Іванівка" ІСГ ПС НААН України перевищено свої повноваження.
Колегія суддів також звертає увагу, що відповідно до частини 2 статті 4 Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу» національні галузеві академії наук надають дозвіл організаціям, що віднесені до відання національних галузевих академій наук, на укладення договорів оренди майна, у тому числі нерухомого, що обліковується на балансах їх організацій.
Жодних доказів погодження укладення спірних договорів із позивачем відповідачами у справі не надано.
За умовами спірних угод відповідач-1 фактично передав земельні ділянки в користування відповідачу-2, при цьому не будучи її власником та не будучи наділеним правами та повноваженнями на передачу земельних ділянок в користування третім особам.
Таким чином, сторонами не було дотримано встановленого нормами земельного законодавства порядку передачі в користування (оренду) земельних ділянок, а тому наявні передбачені статтею 215 Цивільного кодексу України підстави для визнання недійсними оспорюваних договорів.
Відповідно до статті 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, у тому числі, шляхом визнання угоди недійсною.
З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд обґрунтовано дійшов висновку про наявність достатніх правових підстав для визнання недійсними договору №01/20у від 08.01.2020 року про надання сільськогосподарських послуг з обробки ґрунту та посіву соняшнику, договору №04/20у від 10.03.2020 року про надання сільськогосподарських послуг з догляду за посівами та збирання врожаю соняшника, форвардного договору №04/03/20С від 04.03.2020 року поставки сільськогосподарської продукції соняшника та форвардного договору №06/03/20С від 06.03.2020 року поставки сільськогосподарської продукції соняшника.
Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.
Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції було надано скаржнику вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.
Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно з ч.4 ст.277 ГПК України, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що резолютивна частина рішення господарського суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, а мотивувальну частина рішення Господарського суду Чернігівської області від 14.04.2021 року у справі №927/1120/20 підлягає зміні, шляхом викладення її в редакції зазначеній у даній постанові.
Судовий збір за подання апеляційної скарги підлягає розподілу пропорційно розміру задоволених вимог в порядку ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Енергоперспектива" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 14.04.2021 року у справі №927/1120/20 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 14.04.2021 року у справі №927/1120/20 змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції даної постанови.
3. В іншій частині рішення Господарського суду Чернігівської області від 14.04.2021 року у справі №927/1120/20 залишити без змін.
4. Поновити дію рішення Господарського суду Чернігівської області від 14.04.2021 року у справі №927/1120/20.
5. Повернути до Господарського суду Чернігівської області матеріали справи №927/1120/20.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 29.06.2022 року.
Головуючий суддя О.В. Агрикова
Судді А.О. Мальченко
М.Г. Чорногуз
