ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2022 року

м. Київ

cправа № 924/482/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В.А. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.

за участю секретаря судового засідання - Дерлі І.І.,

за участю представників сторін:

позивача - Сергійчук Ю.В.,

відповідача - Крамар А.В.,

третьої особи-1 - не з`явився,

третьої особи-2 - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Катіон"

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.11.2021 (у складі колегії суддів: Василишин А.Р. (головуючий), Грязнов В.В., Олексюк Г.Є.)

за позовом Акціонерного товариства "Катіон"

до Хмельницької міської ради

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:

1. Приватна фірма "Вуд",

2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Тапі"

про визнання протиправним і скасування пункту 7 рішення № 45 Хмельницької міської ради від 12.07.2017,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст та підстави позовних вимог

1.1. Акціонерне товариство "Катіон" (далі - АТ "Катіон", Позивач) звернулося до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Хмельницької міської ради (далі - Міськрада, Відповідач) про визнання протиправним і скасування пункту 7 рішення № 45 шістнадцятої сесії Відповідача від 12.07.2017 "Припинення публічному акціонерному товариству "Катіон" право користування земельною ділянкою площею 20584 кв.м наданої в постійне користування згідно Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою від 13 січня 1999 року серія II-ХМ №001317 та передати її в запис міста".

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відповідач з перевищенням своїх повноважень і у не передбачений законом спосіб з порушенням Земельного кодексу України, без згоди законного землекористувача - Позивача, без будь-яких підстав прийняв незаконне рішення про припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 20584 кв.м, яка перебуває у постійному користуванні Позивача згідно акта від 13.01.1999 серія ІІ-ХМ № 001317.

2. Короткий зміст рішень господарських судів попередніх інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 14.09.2021 позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано пункт 7 рішення № 45 шістнадцятої сесії Міськради від 12.07.2017 про "Припинення публічному акціонерному товариству "Катіон" права користування земельною ділянкою площею 20584 кв.м, наданої в постійне користування згідно Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою від 13.01.1999 серія ІІ-ХМ № 001317 та передати її в запас міста". Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Місцевий господарський суд виходив із того, що землекористувачем (Позивачем) згоди на вилучення земельної ділянки площею 20584 кв.м не надавалось, землевпорядна документація щодо поділу спірної земельної ділянки, яка перебуває у постійному користуванні Позивачем не погоджувалась, отже Міськрада не мала правових підстав приймати оскаржуване рішення, яким припинено право постійного користування земельною ділянкою.

При цьому, суд вважав, що підстав для задоволення поданої відповідачем заяви про застосування позовної давності немає.

2.2. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.11.2021 вищезазначене рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову.

Апеляційний господарський суд вказав на те, що Позивачем не доведено порушення його права в частині користування земельною ділянкою площею 23027 кв.м, яке було відсутнє у нього ще задовго до звернення до суду з даним позовом, та як у разі задоволення позову він може відновити таке право з огляду на чинність локальних актів та судового рішення у справі № 22-24/6 на підставі яких у Позивача було вилучено та припинено право користування земельною ділянкою площею 23027 кв.м.

3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиції інших учасників справи

3.1. У касаційній скарзі АТ "Катіон" просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення місцевого господарського суду.

3.2. Вимоги скарги обґрунтовані неврахуванням господарським судом апеляційної інстанції висновків викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 923/466/17, від 19.03.2019 у справі № 906/920/16 (щодо належного способу захисту порушеного права) та постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 922/3334/16, від 30.09.2020 у справі № 6/88-Б-05, від 23.06.2020 у справі № 910/14057/18, від 15.11.2021 у справі № 924/48/19 (щодо обов`язку суду дослідити порядок припинення права постійного користування земельною ділянкою).

Також заявник доводить, що судом апеляційної інстанції безпідставно прийнято до уваги доказ, який було подано Відповідачем на стадії апеляційного розгляду.

3.3. У відзиві та поясненнях на касаційну скаргу Відповідач та Треті особи просили залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного господарського суду - без змін.

4. Обставини встановлені судами

4.1. Згідно Державного акта на право постійного користування землею ІІ-ХМ № 001317 Позивачу Міськрадою надано у постійне користування 22,3539 га землі в межах згідно з планом землекористування.

4.2. Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 01.07.2016 у справі № 924/391/16 відмовлено у задоволені позову фізичної особи-підприємця Почекуніна Дениса Віталійовича до Позивача про визнання недійсним вищезазначеного державного акта на право постійного користування землею.

4.3. 20.06.2017 Позивач звернувся до Відповідача із клопотанням про надання згоди на встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 196565 кв.м для розміщення та експлуатації основних підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (для обслуговування нежитлових приміщень), яка розташована в м. Хмельницькому, вул. Тернопільська, 19.

4.4. Згідно пункту 7 рішення Відповідача № 45 від 12.07.2017 вирішено припинити Позивачу право користування земельною ділянкою площею 20584 кв.м, наданої в постійне користування, згідно Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою від 13.01.1999 серія ІІ-ХМ № 001317 та передати її в запас міста.

4.5. Позивач звернувся до Відповідача (лист № 20 від 12.02.2021) з проханням: повідомити чи надавав Відповідач будь-кому частини земельної ділянки, яка перебуває в постійному користуванні Позивача, згідно державного акта серії ІІ-ХМ № 001317; надати належним чином завірені копії документів, на підставі яких Відповідач надав будь-кому частини земельної ділянки, яка перебуває у постійному користуванні Позивача, згідно державного акта.

На вказаний лист Управління земельних ресурсів та земельної реформи департаменту архітектури, містобудування та земельних ресурсів листом від 18.02.2021 № ЗПІ-75/0-21 повідомлено, що рішенням виконавчого комітету Відповідача від 28.12.2000 Позивачу припинено право користування земельною ділянкою по вул. Тернопільська, 19 площею 3273 кв.м та передано її в користування приватній фірмі "Новінтех-М" під автостоянку; рішенням виконавчого комітету Відповідача від 27.12.2001 № 1107 Позивачу припинено право користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 площею 1350 кв.м та передано її в користування українсько-польському товариству з обмеженою відповідальністю "Кашмір" під складські приміщення; рішенням Відповідача від 04.03.2015 № 60 Позивачу припинено право постійного користування земельної ділянки площею 1767 кв.м по АДРЕСА_1. В подальшому, дана земельна ділянка була передана в користування фізичній особі ОСОБА_1 для обслуговування приміщення автомайстерні та швейної майстерні.

Додатково повідомлено, що рішенням Відповідача від 28.05.2008 № 32 фізичним особам надано в короткострокову оренду земельну ділянку площею 16637 кв.м, під недобудоване нежитлове приміщення корпусу очищення промислових стоків в рівних частках кожному по вул. Тернопільська, 19.

4.6. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 251993015 від 09.04.2021 за адресою АДРЕСА_1 знаходиться цілісний майновий комплекс загальною площею 111894,4 кв.м, право власності (розмір частки 8501/1000) на який належить Позивачу.

4.7. Позивач звернувся до Відповідача із запитом № 65 від 30.06.2021, у якому просив надати: координати, межі і лінійні розміри земельної ділянки площею 20584 кв.м; схему розташування земельної ділянки; відобразити межі ділянки на копії плану зовнішніх меж земельної ділянки згідно державного акта, на що отримав відповідь (від 07.07.2021 № ЗПІ-386-02-29-21) відсутність запитуваної інформації.

4.8. Позивач звернувся до Відповідача із листом від 20.07.2021 № 87, у якому просив повідомити: чи готувало Управління земельних ресурсів проект пункту 7 рішення № 45 від 12.07.2017; за чиєю ініціативою Управління готувало проект пункту 7 рішення; на підставі яких документів Управління готувало проект пункту 7 рішення; надати належним чином завірену копію проекту пункту 7 рішення зі всіма додатками до нього; надати належним чином завірені копії документів, на підставі яких Управління готувало проект пункт 7 рішення.

На вищевказаний лист Управління земельних ресурсів листом від 28.07.2021 повідомило Відповідача, що посадовими особами Управління земельних ресурсів питання щодо припинення Позивачу права користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 площею 20584 кв.м не розглядалося, проект рішення не готувався, а тому надати належним чином завірені копії документів та проекту рішення немає можливості. Дане питання було внесено на розгляд сесії міської ради за пропозицією депутата міської ради.

4.9. Позивач звернувся до Відповідача із листом від 21.07.2021 № 88, у якому просив повідомити: чому Відповідач не звертався до Позивача для отримання згоди на вилучення земельної ділянки; чому Позивач не був запрошений на засідання комісії, яке відбулося 05.07.2017; чому Позивача не було запрошено на засідання Відповідача, яке відбулося 12.07.2017; чому Відповідач не повідомив Позивача про прийняття рішення № 45 від 12.07.2017, на що отримав відповідь (лист від 27.07.2021), що пункт 7 рішення від 12.07.2017 прийнятий відповідно до пункту "е" статті 141 Земельного кодексу України, згідно якого підставою припинення права користування земельною ділянкою є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці. При цьому, чинним законодавством не передбачено обов`язку органу місцевого самоврядування повідомляти чи запрошувати на засідання міської ради осіб, щодо яких розглядається чи приймається рішення про припинення права користування з вищенаведених підстав.

4.10. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 270861293 від 17.08.2021 до реєстру внесено запис від 31.12.2003 про право приватної власності за Третьою особою-1 на майно цегляні гаражі на 6 боксів площею 396,80 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 270860298 від 17.08.2021, за Третьою особою-1 зареєстровано право оренди земельної ділянки 07.02.2019 площею 0,3947 га, кадастровий номер 6810100000:29:001:0046.

4.11. У зв`язку з винесення Відповідачем спірного рішення, зокрема, пункту 7, Позивач звернувся до суду за захистом порушеного, на його думку права, з позовом у даній справі, з вимогою визнати протиправним і скасування пункту 7 рішення № 45 шістнадцятої сесії Відповідача від 12.07.2017 про «Припинення Позивачу права користування земельною ділянкою площею 20584 кв.м наданої в постійне користування згідно Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою від 13 січня 1999 року серія II-ХМ №001317 та передати її в запис міста».

5. Розгляд справи Верховним Судом

5.1. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.01.2022 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "Катіон" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.11.2021 у справі № 924/482/21 і призначено розгляд справи у судовому засіданні на 16.02.2022.

5.2. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.02.2022 було оголошено перерву у судовому засіданні з розгляду вищезазначеної касаційної скарги до 09.03.2022.

5.3. Розпорядженням Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду № 29.3-02/937 від 19.05.2022 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 924/482/21 у зв`язку з увільненням судді Міщенка І.С. від роботи у зв`язку із призовом на військову службу по мобілізації.

5.4. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.05.2022 справу № 924/482/21 було передано на розгляд складу колегії суддів Касаційного господарського суду: Зуєв В.А. - головуючий, Берднік І.С., Суховий В.Г.

5.5. Ухвалою Верховного Суду від 24.05.2022 (у складі колегії суддів Зуєва В.А. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.) прийнято до провадження справу № 924/482/21 за касаційною скаргою АТ "Катіон" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.11.2021 та призначено її розгляд на 15.06.2022.

5.6. Ураховуючи наведене, а також обставини, пов`язані зі запровадженням воєнного стану в Україні з 24.02.2022 Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, та його продовження Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022 і від 17.05.2022 № 341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", справа розглядається у розумний строк.

6. Позиція Верховного Суду

6.1. Заслухавши суддю-доповідача, присутніх представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі, відзиві та поясненнях на неї доводи, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

6.2. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

6.3. Згідно з частиною першою статті 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

6.4. За змістом частини першої статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

6.5. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина друга статті 116 Земельного кодексу України).

6.6. Згідно з приписами частини першої статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради надають земельні ділянки у постійне користування юридичним особам із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок (частина 1 статті 123 вказаного Кодексу).

6.7. Відповідно до частини першої статті 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом (частина друга статті 95 вказаного Кодексу).

6.8. Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 22.09.2005 № 5-рп/2005 вказав, що стаття 92 Земельного кодексу України не обмежує і не скасовує чинне право постійного користування земельними ділянками, набуте громадянами в установлених законодавством випадках. Раніше видані державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними та підлягають заміні у разі добровільного звернення осіб.

6.9. Таким чином, право постійного користування земельною ділянкою, набуте особою у встановленому законодавством порядку, відповідно до законодавства, що діяло на момент набуття права постійного користування, не втрачається та не підлягає обов`язковій заміні.

6.10. Разом із тим статтею 141 Земельного кодексу України визначено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Зазначений перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

6.11. За приписами статті 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

6.12. Отже, право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним. Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб`єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у статті 141 названого Кодексу, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою.

6.13. Вирішуючи спори про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею, суди ураховують, що орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про це лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених статтями 140 - 149 Земельного кодексу України.

6.14. Громадяни та юридичні особи не можуть втрачати раніше наданого їм в установлених законодавством випадках права користування земельною ділянкою за відсутності підстав, встановлених законом. Така позиція відповідає висновку, викладеному у вищезазначеному рішенні Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005.

Наведений правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 05.11.2019 у справі № 906/392/18 та від 23.06.2020 у справі № 922/989/18.

6.15. Із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи вбачається, що згідно Державного акта на право постійного користування землею від 13.01.1999 серія ІІ-ХМ № 001317 Хмельницькою міською радою народних депутатів надано Позивачу у постійне користування 22,3539 га землі згідно з планом землекористування.

6.16. При цьому відповідно до абзаців 1 - 3 пункту 2 Розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Державний земельний кадастр" земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) або комплексного плану просторового розвитку території територіальної громади, генерального плану населеного пункту, детального плану території за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності) або особи, яка подала заяву про визнання спадщини відумерлою, якщо така справа прийнята до провадження судом, або органу місцевого самоврядування, що затвердив комплексний план просторового розвитку території територіальної громади, генеральний план населеного пункту, детальний план території. Заява також може подаватися особою, якій на підставі рішення Кабінету Міністрів України та відповідного договору було передано у господарське відання об`єкт державної власності, що використовується у процесі провадження діяльності з передачі електричної енергії і транспортування та/або зберігання природного газу, і на замовлення якої була розроблена технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) з метою передачі земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт, у постійне користування зазначеній особі.

Внесення інших змін до відомостей про ці земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок.

В такий спосіб, земельна ділянка, право на яку посвідчується державним актом, вважається сформованою, а отже подальші дії уповноважених суб`єктів стосовно неї повинні здійснюватися з дотриманням відповідних норм Земельного кодексу України, Законів України "Про Державний земельний кадастр", "Про землеустрій" тощо.

6.17. Положеннями частин першої та другої статті 79-1 Земельного кодексу України визначено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок.

6.18. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера (частина четверта статті 79-1 вказаного Кодексу).

6.19. Відповідно до частини п`ятої статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

6.20 У частині шостій вказаної статті визначено, що формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

6.21. Відповідно до частини першої статті 50 Закону України "Про землеустрій" проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання) або зміни цільового призначення земельної ділянки.

6.22. Згідно з частиною першою статті 56 Закону України "Про землеустрій" технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок включає: а) пояснювальну записку; б) технічне завдання на складання документації, затверджене замовником документації; в) кадастрові плани земельних ділянок, які об`єднуються в одну земельну ділянку, або частини земельної ділянки, яка виділяється в окрему земельну ділянку; г) матеріали польових геодезичних робіт; ґ) акт приймання-передачі межових знаків на зберігання при поділі земельної ділянки по межі поділу; д) перелік обтяжень прав на земельну ділянку, обмежень на її використання та наявні земельні сервітути; е) нотаріально посвідчена згода на поділ чи об`єднання земельної ділянки заставодержателів, користувачів земельної ділянки (у разі перебування земельної ділянки в заставі, користуванні); є) згоду власника земельної ділянки, для земель державної власності - органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, на поділ чи об`єднання земельних ділянок користувачем (крім випадків поділу земельної ділянки у зв`язку з набуттям права власності на житловий будинок, розташований на ній).

6.23. За змістом положень частин першої, другої та шостої статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на ці об`єкти, крім об`єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації. Укладення договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що пов`язане з переходом права на частину земельної ділянки, здійснюється після виділення цієї частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй окремого кадастрового номера.

6.24. Перехід майнових прав до іншої особи зумовлює перехід до неї і прав на ту частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований відповідний об`єкт нерухомості, та частини земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування. Особа, яка набула право власності на об`єкт нерухомості, розташований у межах земельної ділянки, якою користувався попередній власник нерухомого майна, набуває право вимагати оформлення на своє ім`я документів на користування всією земельною ділянкою на умовах і в обсязі, які були встановлені для попереднього землекористувача-власника об`єкта нерухомості, або частиною земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування об`єкта нерухомості, розташованого на ній.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16 та від 18.12.2019 у справі № 263/6022/16-ц.

6.25. Правовий аналіз вищенаведених положень земельного законодавства дає підстави для висновку, що виділення зі сформованої земельної ділянки окремої частини у разі її поділу здійснюються за технічною документацією із землеустрою, оскільки така земельна ділянка є зареєстрованою як об`єкт цивільних прав, і для цього, окрім технічної документації, потрібна лише нотаріально посвідчена згода землекористувача земельної ділянки та згода власника - органу місцевого самоврядування; при цьому, така документація не підлягає погодженню та затвердженню в порядку, встановленому Земельним кодексом України, як це передбачено для документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

6.26. Водночас, місцевим господарським судом встановлено, що у відповідності до вимог законодавства учасниками даної справи не вирішено питання стосовно можливості користування земельною ділянкою площею 20584 кв.м, не виділено її в окрему земельну ділянку та не присвоєно їй окремого кадастрового номера, що призвело до виникнення спору, а відтак оскаржуване рішення ради прийнято без урахування положень земельного законодавства щодо поділу земельної ділянки, на якій розташовані об`єкти нерухомості, що належать різним власникам.

6.27. За змістом частин першої та другої статті 149 Земельного кодексу України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших проблем за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом.

Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

6.28. Отже, з огляду на приписи наведених норм, за наявності правових підстав для припинення права постійного користування земельною ділянкою та за відсутності на це згоди землекористувача, припинення права постійного користування земельною ділянкою здійснюється в судовому порядку.

6.29. Встановивши, що землекористувачем (Позивачем) згоди на вилучення земельної ділянки площею 20584 кв.м не надавалось, землевпорядна документація щодо поділу спірної земельної ділянки, яка перебуває у постійному користуванні Позивачем не погоджувалась, місцевий господарський суд дійшов висновку, що Міськрада не мала правових підстав приймати оскаржуване рішення, яким припинено право постійного користування земельною ділянкою.

При цьому, господарським судом першої інстанції констатовано, що оскаржуване рішення Міськради не містить підстав для припинення Позивачу права користування вищезазначеною земельною ділянкою.

6.30. В такий спосіб, колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевий господарський суд при вирішенні спору всебічно, повно та об`єктивно встановив істотні обставини справи в їх сукупності і прийняв законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову, яке помилково скасував суд апеляційної інстанції.

6.31. З урахуванням наведеного підтвердилася наявність підстави для касаційного оскарження постанови апеляційної інстанції у справі, передбаченої у пункті 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

7. Висновки Верховного Суду

7.1. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

7.2. Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону (стаття 312 Господарського процесуального кодексу України).

7.3. З огляду на викладене колегія суддів вважає наведені у касаційній скарзі доводи обґрунтованими, що є підставою для скасування постанови апеляційного господарського суду із залишенням у силі рішення місцевого господарського суду.

8. Розподіл судових витрат

8.1. Відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на Відповідача.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Катіон" задовольнити.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.11.2021 у справі № 924/482/21 скасувати, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 14.09.2021 у цій справі залишити в силі.

3. Стягнути з Хмельницької міської ради на користь Акціонерного товариства "Катіон" 4 540,00 грн (чотири тисячі п`ятсот сорок гривень 00 коп) судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.

4. Видачу наказу доручити Господарському суду Хмельницької області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Зуєв Судді І. С. Берднік В. Г. Суховий