Постанова

Іменем України

21 червня 2022 року

м. Київ

справа № 161/11980/21

провадження № 61-2405св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - військова частина НОМЕР_1,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 жовтня 2021 року, додаткове рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 жовтня 2021 року у складі судді Пушкарчук В. П. та постанову Волинського апеляційного суду

від 12 січня 2022 року у складі колегії суддів: Карпук А. К., Бовчалюк З. А., Данилюк В. А.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди.

Позовну заяву мотивовано тим, що по закінченню навчання в Академії прикордонних військ України та перебуваючи у розпорядженні Луганського прикордонного загону ДПС України, його поставлено на квартирний облік у складі сім`ї з однієї людини у загальному порядку з 26 травня 2000 року. У зв`язку із подальшою зміною місця проходження служби у Котовському прикордонному загоні ДПС України, Харківському прикордонному гарнізоні ДПС України та Житомирському прикордонному гарнізоні ДПС України, його щоразу знімали із квартирного обліку та здійснювалась постановка на квартирний облік за місцем проходження служби із збереженням черги

з 26 травня 2000 року.

Згідно з витягом з наказу начальника 6 (Луцького) прикордонного загону Західного регіонального управління ДПС України від 15 травня 2020 року

№ 286-ос його зараховано до списку особового складу та призначено начальником відділу організації оперативно-розшукової діяльності головного оперативно-розшукового відділу. На той момент він мав військове звання підполковник, а його загальна вислуга складала: 31 рік 01 місяць 17 днів, а календарна: 24 роки 09 місяців 29 днів.

11 червня 2020 року він звернувся до в. о. начальника Луцького прикордонного загону ДПС України з рапортом про зарахування на квартирний облік зі збереженням часу перебування на такому за попереднім місцем служби - з 26 травня 2000 року.

Згідно з витягом з протоколу засідання житлової комісії Луцького прикордонного загону ДПС України від 26 червня 2020 року № 4 його зараховано на квартирний облік з 08 серпня 2006 року, тобто, неправомірно не враховано перебування на такому в період з 26 травня 2000 року до вказаної дати.

Протиправними діями відповідача йому було завдано неабияких моральних страждань, оскільки його фактично відсунули на роки назад у списку військовослужбовців - черговиків на займання власного житла.

Окрім того, він зазнав незручностей пов`язаних з нерозв`язанням спірної ситуації позасудовим способом, витрачанням свого особистого часу на звернення до суду, у зв`язку з неможливістю захистити порушене право, що негативно позначилося на його психологічному та фізичному стані та призвело до моральних страждань.

Просив суд визнати протиправним рішення житлової комісії Луцького прикордонного загону ДПС України оформленого протоколом від 26 червня 2020 року № 4 про його зарахування на квартирний облік з 08 серпня

2006 року, зобов`язати житлову комісію Луцького прикордонного загону ДПС України змінити дату його зарахування на квартирний облік на 26 травня

2000 року, а також стягнути з відповідача на свою користь моральну шкоду в розмірі 100 000 грн.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області

від 20 жовтня 2021 року та додатковим рішенням цього ж суду

від 28 жовтня 2021 року, залишеними без змін постановою Волинського апеляційного суду від 12 січня 2022 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправним рішення житлової комісії Луцького прикордонного загону Державної прикордонної служби України оформленого протоколом від 26 червня 2020 року №4, про зарахування ОСОБА_1 на квартирний облік з 08 серпня 2006 року.

Зобов`язано вищевказану житлову комісію змінити зарахування на квартирний облік ОСОБА_1 на 26 травня 2000 року.

В іншій частині позову відмовлено.

Стягнуто з Луцького прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн.

Судові рішення мотивовані тим, що військовослужбовці, які перебувають на обліку, у разі переміщення по військовій службі, пов`язаного з переїздом до іншого гарнізону (в іншу місцевість), зараховуються на облік за новим місцем служби разом з членами їх сімей із збереженням попереднього часу перебування на обліку, а також у списках осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житла, а тому відповідач неправомірно не враховав перебування позивача на такому обліку у період з 26 травня 2000 року. При цьому позивач не довів належними та допустимими доказами спричинення йому моральної шкоди, а тому у цій частині вимог слід відмовити.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У лютому 2022 року військова частина НОМЕР_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на судові рішення попередніх інстанцій, в якій просила їх скасувати в частині задоволення позову та в частині ухвалення додаткового рішення і ухвалити нове про відмову у задоволенні позову або направити справу на новий розгляд.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що пункт 26 Порядку 1081, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року, який передбачає можливість збереження часу перебування на квартирній черзі за попереднім місцем служби, може бути застосований лише з часу набрання чинності цією постановою відповідно до статті 58 Конституції України, а тому до цього часу попередній час перебування позивача на квартирному обліку не зараховується. Вказує, що спір повинен вирішуватися у порядку адміністративного, а не цивільного судочинства.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 19 травня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі, а ухвалою від 14 червня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

26 липня 1995 року ОСОБА_1 було зараховано курсантом до Академії прикордонних військ України.

По закінченню навчання позивач перебував у розпорядженні Луганського прикордонного загону ЛС України. На підставі рапорту від 04 жовтня

1999 року, згідно з витягом із протоколу від 26 травня 2000 року № 6 засідання житлової комісії військової частини 9938, позивача поставлено на квартирний облік у складі сім`ї з однієї людини у загальному порядку.

У зв`язку із подальшою зміною місця проходження служби у Котовському прикордонному загоні ДПС України, Харківському прикордонному гарнізоні ДПС України та Житомирському прикордонному гарнізоні ДПС України, його щоразу знімали із квартирного обліку та здійснювалась постановка на квартирний облік за місцем проходження служби із збереженням черги

з 26 травня 2000 року.

Відповідно до витягу із наказу начальника 6 прикордонного загону Західного регіонального управління ДПС України м. Луцьк від 15 травня 2020 року позивача зараховано до списку особового складу та призначено начальником відділу організації оперативно-розшукової діяльності головного оперативно-розшукового відділу (а. с. 29).

11 червня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до в.о. начальника Луцького прикордонного загону ДПС України з рапортом про зарахування на квартирний облік зі збереженням часу перебування на квартирному обліку за попереднім місцем служби, а з саме з 26 травня 2000 року.

Відповідно до протоколу засідання житлової комісії Луцького прикордонного загону ДПС України від 26 червня 2020 року № 4 позивача зараховано на квартирний облік з 08 серпня 2006 року.

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства: цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до положень статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають, із цивільних, трудових, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Юрисдикція адміністративного суду поширюється на публічно-правові спори, ознаками яких є не лише спеціальний суб`єктний склад (хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції), але й спеціальні підстави виникнення, пов`язані з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право, яке має існувати на час звернення до суду, а, по-друге, суб`єктний склад такого спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Відтак, вирішуючи питання про наявність або відсутність юрисдикції суду, необхідно з`ясувати, зокрема, характер спірних правовідносин, а також суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа.

У цій справі спірні правовідносини виникли з приводу визнання незаконним та скасування рішення житлової комісії про його зарахування на квартирний облік з 08 серпня 2006 року, а не з 26 травня 2000 року, тобто щодо можливості реалізації позивачем права на соціальну гарантію, надану йому в силу особливого статусу військовослужбовця.

Частиною четвертою статті 19 КАС України установлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

З аналізу наведених процесуальних норм убачається, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб`єкт владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом для захисту своїх житлових прав.

Натомість суди залишили поза увагою, що в обґрунтування позовних вимог позивач послався на порушення його прав як військовослужбовця, а саме невиконання відповідачем обов`язку щодо зарахування йому часу перебування на квартирному обліку з 26 травня 2000 року. Такий обов`язок органів державної влади є складовою системи соціального захисту військовослужбовців відповідно до приписів Конституції України та Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до частин першої та четвертої статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службовою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов`язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Наведені норми права передбачають, що військова служба належить до служби публічної.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом України, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

На виконання приписів вищевказаної статті постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року № 1081 затверджено Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями (далі - Порядок № 1081).

Відповідно до пункту 24 Порядку № 1081 військовослужбовці зараховуються на облік згідно з рішенням житлової комісії військової частини, яке затверджується командиром військової частини; у рішенні зазначаються дата зарахування на облік, склад сім`ї, підстави для зарахування на облік, вид черговості (загальна черга, в першу чергу, поза чергою), а також підстави включення до списків осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житлових приміщень, а в разі відмови в зарахуванні на облік - підстави відмови з посиланням на відповідні норми законодавства.

Пунктом 9 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров`я, а також у зв`язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування - у військових комісаріатах і квартирно-експлуатаційних частинах районів та користуються правом позачергового одержання житла.

Аналогічні приписи закріплені у пункті 29 Порядку № 1081 забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями.

Відповідно до пункту 26 Порядку № 1081 військовослужбовці, які перебувають на обліку, у разі переміщення по військовій службі, пов`язаного з переїздом до іншого гарнізону (в іншу місцевість), зараховуються на облік за новим місцем служби разом з членами їх сімей із збереженням попереднього часу перебування на обліку, а також у списках осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житла.

Отже, у спірних правовідносинах відповідач у межах та у порядку, встановленому Порядком, наділений повноваженнями приймати рішення, що впливають на можливість реалізації позивачем права на соціальну гарантію, надану йому в силу особливого статусу військовослужбовця.

У справі, яка розглядається, суди попередніх інстанцій не врахували, що зазначений спір є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки він виник щодо можливості реалізації позивачем права на соціальну гарантію, надану йому в силу особливого статусу військовослужбовця.

Схожі за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду

від 22 грудня 2021 року у справі № 308/1213/18, від 24 листопада 2021 року у справі № 461/5225/19, від 27 жовтня 2021 року у справі № 266/3935/20,

від 11 жовтня 2021 року у справі № 750/6370/19, від 08 червня 2022 року

у справі № 362/643/21, від 15 червня 2022 року у справі № 303/3794/20.

Пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України встановлено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій помилково вирішили спір по суті, оскільки не врахували того, що правовідносини між учасниками справи виникли з приводу реалізації позивачем права на соціальну гарантію, надану йому в силу особливого статусу військовослужбовця, а тому ця справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та відповідно до приписів статті 255 ЦПК України провадження у справі підлягає закриттю.

При вирішенні вказаного спору суди попередніх інстанцій неправильно визначились із характером спірних правовідносин та не врахували усі фактичні обставини справи, які мають значення для її правильного вирішення.

Відповідно до частин першої та другої статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскаржувані судові рішення - скасуванню, а провадження у справі - закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 255, частини першої статті 414 ЦПК України.

З огляду на те, що Верховний Суд дійшов висновку на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України закрити провадження у справі, суд відповідно до частини першої статті 256 ЦПК України (у редакції Закону № 460-IX) роз`яснює позивачеві його право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи до відповідного суду адміністративної юрисдикції.

Керуючись статтями 255, 256, 400, 402, 409, 414, 415, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргувійськової частини НОМЕР_1 задовольнити частково.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 жовтня 2021 року, додаткове рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 жовтня 2021 року та постанову Волинського апеляційного суду

від 12 січня 2022 року скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії та відшкодування моральної шкодизакрити.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що у разі закриття судом касаційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд за заявою позивача вправі постановити в порядку письмового провадження ухвалу про передачу справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович