Документами, які підтверджують витрати для цілей податкового обліку, можуть бути первинні документи, які засвідчують факт оплати товарів (робіт, послуг) і які відповідають вимогам частини 2 статті 9 Закону №996-XIV, зокрема, платіжне доручення, прибутковий касовий ордер, квитанція, фіскальний чек, акт закупівлі (виконаних робіт, наданих послуг).

Право платника податку на включення витрат до витрат звітного періоду виникає, коли вони відповідають таким вимогам: документально підтверджені належним чином оформленими первинними документами; пов`язані із господарською діяльністю підприємця; безпосередньо пов`язані з отриманням доходів; мають бути фактично сплачені; товари (роботи, послуги), з придбанням яких пов`язані витрати, мають бути поставлені (отримані).

Наявність первинних документів під час проведення перевірки є необхідною умовою для підтвердження правомірності декларування показників податкового обліку. Обов`язок платника податків зберігати такі первинні документи й надавати їх під час перевірки контролюючому органу кореспондує з обов`язком контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі первинних документів.

Як встановлено судом в ході розгляду справи, ОСОБА_1 подав до контролюючого органу:

- податкову декларацію про майновий стан і доходи №9296995306 від 24.01.2018, де позивачем визначено чистий оподатковуваний дохід, отриманий від провадження господарської діяльності за 2017 рік в розмірі 12 800,00 гривень, з якого самостійно нараховано податок на доходи фізичних осіб в сумі 2 304,00 гривень і військовий збір в сумі 192,00 гривень;

- податкову декларацію про майновий стан і доходи №9309240575 від 31.01.2019, де позивачем визначено чистий оподатковуваний дохід, отриманий від провадження господарської діяльності за 2018 рік в розмірі 44 676,00 гривень, з якого самостійно нараховано податок на доходи фізичних осіб в сумі 8 041,68 гривень і військовий збір в сумі 670,14 гривень (а.с.10-11 том І);

- розрахунок податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб і військового збору, з доходів отриманих самозайнятою особою №8286 від 26.12.2019, де суму одержаного доходу за 2019 рік визначено в розмірі 110 390,35 гривень і витрати в загальному розмірі 110 390,35 гривень, відповідно сума чистого оподаткованого доходу визначено в розмірі (значенні) нуль (0) гривень та податок на доходи фізичних осіб і військовий збір також визначено нуль (0) гривень (а.с.16 том ІІ).

Дослідивши зміст акту перевірки від 20.07.2021 судом встановлено, що ОСОБА_1 до складу задекларованих витрат включив придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг, як в платників податку на додану вартість, так і в платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування та не є платниками податку на додану вартість (підпункт 2.1.3., 2.1.4 пункту 2.1 розділу ІІ акту перевірки; а.с.33 том І).

Основними контрагентами-постачальниками, з якими платник податків - фізична особа ОСОБА_1 перебував у правових відносинах у період з 21.08.2017 по 29.11.2019 були ТзОВ "Прикарпатський торговий дім", ТзОВ "ТД Регістр" і ТзОВ "Тедіс Україна" (підпункт 1.17.5 пункту 1.17 розділу ІІ акту перевірки; а.с.25 том І).

Витрати фізичною особою ОСОБА_1 за перевіряємий період сформовано за рахунок придбання продовольчих товарів, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, витрат на оплату праці та нарахування на заробітну плату та інших витрат.

Так, на сторінці 17 акту перевірки контролюючим органом наведено (складено) дві таблиці щодо результатів перевірки визначення документально підтверджених витрат (а.с.32 том І)

Перша таблиця містить інформацію про вартість документально підтверджених витрат за даними податкових декларацій за 2017-2019 роки (самостійно визначені платником податків) в сумі 423 882,36 гривень і за даними перевірки (визначені (підтверджені) контролюючим органом) - в сумі 298 708,62 гривень. Тобто розбіжність документально підтверджених витрат за вказаний період в загальному становить 125 173,74 гривень.

У другій таблиці за даними перевірки визначено структуру вартості витрат, пов`язаних із здійсненням діяльності ОСОБА_1 за 2017-2019 роки, а саме:

- придбання товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції в загальному розмірі 122 611,69 гривень, в тому числі: за 2017 рік - 5 173,66 гривень, за 2018 рік - 101 603,36 гривень, 2019 рік - 15 834,67 гривень;

- оплата праці та нарахування на заробітну плату в загальному розмірі 176 096,93 гривень, в тому числі: за 2017 рік - 15 058,28 гривень, за 2018 рік - 104 981,13 гривень, за 2019 рік - 56 057,52 гривень.

Сума витрат по оплаті праці за 2017-2019 роки, наведена контролюючим органом у вищевказаній таблиці підтверджується податковими розрахунками сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за ІІІ-VІ квартал 2017 року за І-VІ квартал 2018 року і за І-ІІІ квартал 2019 року, поданих ОСОБА_1 до податкового органу 11.10.2017, 03.01.2018, 09.05.2018, 27.07.2018, 01.11.2018, 15.01.2019, 10.07.2019 і 04.11.2019 відповідно, з урахуванням сплати сум єдиного соціального внеску в розмірі 22% (а.с.17-25 том ІІ).

З наведеного слідує, що посадовими особами податкового органу в ході перевірки платника податків підтверджено його витрати на загальну суму 298 708,62 гривень, що є менше самостійно задекларованих ОСОБА_1 витрат за перевіряємий період.

Як свідчить зміст акту перевірки від 20.07.2021, позивачем за зустрічним позовом, в порушення вимог пункту 177.4 статті 177 ПК України, за період з 21.08.2017 по 29.11.2019:

- по витратах на придбання товарів не надано документів, які підтверджують оплату за товари на суму 73 512,94 гривень, в тому числі: за 2017 рік - 46 711,95 гривень, за 2018 рік - 458,83 гривень, за 2019 рік 26 342,16 гривень;

- по інших витратах не надано документів, які підтверджують оплату за інші товари на суму 51 660,80 гривень, в тому числі: за 2017 рік - 4 121,12 гривень, за 2018 рік - 35 383,68 гривень, за 2019 рік - 12 156,00 гривень (а.с.31 том І).

ОСОБА_1 на вимогу посадових осіб контролюючого органу від 07.07.2021 і 12.07.2021 надав письмове пояснення від 16.07.2021, за змістом якого документи на придбання товару, податкові накладні, документи на витрати та книги обліку доходів і витрат, журнали РРО, а також інша звітність втрачено, у зв`язку з терміновою передачею магазину-кафе у власність іншій особі (а.с.201 том І).

Отже, ОСОБА_1 при проведенні перевірки не подав первинних документів, які б підтверджували витрати на загальну суму 125 173,74 гривень.

Вказана обставина не заперечується позивачем за зустрічним позовом. Суд трактує відсутність такого заперечення як визнання платником податків обставин, зафіксованих у акті перевірки від 20.07.2021, в протилежному випадку ОСОБА_1 повинен був подати суду докази, які засвідчують понесення ним у спірний період витрати в сумі 125 173,74 гривень. Таких доказів суду не представлено.

Також, контролюючим органом в акті перевірки наведено таблицю "Узагальнені відомості щодо результатів перевірки основних показників діяльності ОСОБА_1 ", де відображені дані податкових декларацій, дані перевірки і розбіжності (а.с.36 том І).

У рядках "Дані податкових декларацій", "Дані перевірки", "Розбіжності "+","-" наведено по чотири колонки, а саме: "Дохід отриманий від провадження господарської діяльності", "Документально підтверджені витрати", "Сума податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету".

Отож, у рядку "Дані податкових декларацій", які подані самостійно ОСОБА_1 , містяться відомості про:

- дохід отриманий від провадження господарської діяльності: за 2017 рік - 83 865,01 гривень; за 2018 рік - 287 103,00 гривень, за 2019 рік - 110 90,35 гривень;

- документально підтверджені витрати за 2017 рік - 71 065,01 гривень; за 2018 рік - 242 427,00 гривень, за 2019 рік - 110 90,35 гривень;

- чистий оподатковуваний дохід: за 2017 рік - 12 800,00 гривень; за 2018 рік - 44 676,00 гривень, за 2019 рік - 0,00 гривень;

- сума податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету: за 2017 рік - 2 304,00 гривень; за 2018 рік - 8 041,68 гривень, за 2019 рік - 0,00 гривень.

У рядку "Дані перевірки", що встановлені контролюючим органом, містяться відомості про:

- дохід отриманий від провадження господарської діяльності: за 2017 рік - 83 865,01 гривень; за 2018 рік - 287 103,00 гривень, за 2019 рік - 110 90,35 гривень;

- документально підтверджені витрати за 2017 рік - 20 231,94 гривень; за 2018 рік - 206 584,49 гривень, за 2019 рік - 71 892,19 гривень;

- чистий оподатковуваний дохід: за 2017 рік - 63 633,07 гривень; за 2018 рік - 80 518,51 гривень, за 2019 рік - 38 498,16 гривень;

- сума податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету: за 2017 рік - 11 453,95 гривень; за 2018 рік - 14 493,33 гривень, за 2019 рік - 6 929,67 гривень.

В результаті порівняння, рядок "Розбіжності "+","-" свідчить про наступне:

- документально підтверджені витрати: за 2017 рік - 50 833,07 гривень; за 2018 рік - 35 842,51 гривень, за 2019 рік - 38 498,16 гривень;

- чистий оподатковуваний дохід: за 2017 рік - 50 833,07 гривень; за 2018 рік - 35 842,51 гривень, за 2019 рік - 38 498,16 гривень;

- сума податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету: за 2017 рік - 9 149,95 гривень; за 2018 рік - 6 451,65 гривень, за 2019 рік - 6 929,67 гривень.

Зважаючи на вказане, при здійсненні перевірки встановлено, що ОСОБА_1 внаслідок допущених порушень по правильності визначення валових витрат, було занижено чистий оподатковуваний дохід за період з 21.08.2017 по 29.11.2019 на загальну суму 125 173,74 гривень, в тому числі за 2017 рік - 50 833,07 гривень, за 2018 рік - 35 842,51 гривень і за 2019 рік - 38 498,16 гривень.

Слід наголосити на тому, що ОСОБА_1 у відзиві на первинний позов не заперечує суми самостійно задекларованого ним доходу за 2017-2019 роки (481 358,01 гривень), суми самостійно визначених витрат (423 882,36 гривень), із яких визначено самостійно визначено чистий оподатковуваний дохід (57 476,00 гривень) і податок на доходи фізичних осіб (10 345,00 гривень), відомості про що відображені в акті перевірки.

Без будь яких зауважень зі сторони ОСОБА_1 залишаються дані рядка "Розбіжності "+","-", занесені до таблиці "Узагальнені відомості щодо результатів перевірки основних показників діяльності ОСОБА_1 " (а.с.36 том І).

Більше того, позивач за зустрічним позовом не заперечує неподання ним, в ході здійснення перевірки, первинних документів, які б підтверджували витрати на суму 125 173,74 гривень, що додатково підтверджується письмовими поясненнями останнього від 16.07.2021.

Таким чином позивачем за зустрічним позовом не спростовано висновки контролюючого органу про заниження сум чистого оподатковуваного доходу на суму 125 173,74 гривень, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб та військовим збором.

Перевіряючи правильність визначення позивачем за первинним позовом у відношенні до ОСОБА_1 податку на доходи фізичних осіб і військового збору, суд враховує наступне.

Як уже відзначалось судом вище по тексту судового рішення, згідно пунктів 177.1, 177.2 статті 177 ПК України доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Пунктом 167.1 статті 167 коментованого Кодексу визначено ставку податку, яка становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Як визначено підпунктами 1.1-1.6 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, як зазначено вище, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу, зокрема фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.

В свою чергу, у підпункті 1 пункту 162.1 статті 162 ПК України встановлено, що платниками податку, зокрема, є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Відповідно до положень підпункту 163.1.1. пункту 163.1 статті 163 ПК України об`єкт оподаткування резидента, поряд з іншим, є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

До складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо.

Таким чином, фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи, є платником також військового збору, об`єктом оподаткування якого є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до якого включається дохід, отриманий як додаткове благо.

За змістом підпункту 54.3.2. пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, або завищення суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Вчинення платником податків діянь, що зумовили визначення контролюючим органом суми податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1., 54.3.2. (крім випадків зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларованої до повернення з бюджету у зв`язку із використанням права на податкову знижку), 54.3.6. пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 10 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування (пункт 123.1. статті 123 ПК України).

Діяння, передбачені пунктом 123.1 цієї статті, вчинені умисно, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування (пункт 123.2. статті 123 ПК України).

З огляду на встановлені обставини, та беручи до уваги вищенаведені норми законодавства, суд дійшов висновку про правомірність визначення контролюючим органом податкових зобов`язань ОСОБА_1 :

- з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 22 531,27 гривень і застосування штрафних санкцій в розмірі 5 632,82 гривень згідно податкового повідомлення-рішення від 13.08.2021 за №005469/0708;

- військового збору в розмірі 1 877,67 гривень і застосування штрафних санкцій в розмірі 469,41 гривень згідно податкового повідомлення-рішення від 13.08.2021 за №005467/0708.

Суд відхиляє доводи ОСОБА_1 щодо неправомірність застосування до нього штрафних санкцій на підставі пункту 123.3. статті 123 ПК України, як за порушення, вчинене умисно, з огляду на слідуюче.

Так, ПК України не містить визначення поняття «вина», однак умови за яких особа вважається винною наведені у статті 112 Кодексу, зокрема, особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

Таким чином, умовами які визначають вину особи, у розумінні статті 112 ПК України є:

- встановлення можливості дотримання особою правил та норм, за порушення яких Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжиття цією особою достатніх заходів щодо їх дотримання;

- доведення контролюючим органом того, що вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Саме можливість особою дотримуватися правил та норм, за порушення яких Кодексом передбачена відповідальність, однак не вжиття нею достатніх заходів щодо їх дотримання, через вчинення дій, які можуть бути кваліфіковані як нерозумні, недобросовісні та без належної обачності, за умови доведення цього контролюючим органом, є свідченням вини особи, у вчинені податкового правопорушення.

Кваліфікуючою ознакою податкового правопорушення є вчинення особою діяння умисно. Податкове законодавство не містить визначення «умислу, умисності діяння», однак так само як і поняття «вини», розкриває його зміст та суть.

Згідно з приписами пункту 109.1 статті 109 ПК України діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Невиконання або неналежне виконання встановлених законодавством правил завжди є наслідком дій (бездіяльності) особи, які кваліфікуються як умисні, оскільки як невиконання так і неналежне виконання є порушенням обов`язків закріплених за платником податків у статтях 16, 36 Кодексу.

Вина є характеризуючою обставиною дій (бездіяльності) особи, яка полягає у тому, що особа повинна та може дотримуватися встановлених Кодексом правил та норм.

Не дотримання цих правил та норм, є умисними діями особи, які визначають її вину у вчиненні податкового правопорушення, за умови доведення вказаного контролюючим органом.

Під час перевірки контролюючим органом встановлено, що позивач за первинним позовом створив умови, за яких стало можливе вчинення податкового правопорушення. При цьому, він мав можливість дотримуватися норм чинного законодавства, зокрема, оформивши господарські операції належними первинними документами, однак не вжив достатніх заходів для цього, що призвело до порушення належного декларування сум податку на доходи фізичних осіб та військового збору. Під час перевірки останнім не надано жодного доказу, які б спростували висновки контролюючого органу щодо заниження сум чистого оподатковуваного доходу на суму 125 173,74 гривень.

Таким чином, на переконання суду, Головне управління ДПС в області правомірно та в межах норм чинного законодавства розрахувало суму грошових зобов`язань, в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях.

Пунктом 179.1 статті 179 ПК України визначено, що платник податку зобов`язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.

За приписами підпункту 49.18.4. пункту 49.18 статті 49 Кодексу податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.

Податкова декларація про майновий стан і доходи заповнюється платником податку самостійно або іншою особою, нотаріально уповноваженою платником податку здійснювати таке заповнення, у порядку, передбаченому главою 2 розділу II цього Кодексу (пункт 179.5 статті 179 ПК України).

В силу приписів пункту 179.7 статті 179 ПК України фізична особа зобов`язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену в поданій нею податковій декларації.

Сума податкових зобов`язань, донарахована контролюючим органом, сплачується до відповідного бюджету у строки, встановлені цим Кодексом.

Із матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 на виконання коментованих норм ПК України подав 31.01.2019 до контролюючого органу податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2018 рік, де самостійно визначив податок на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності в розмірі 8 041,68 гривень і військовий збір в розмірі 670,14 гривень (а.с.10-11).

В ході перевірки Головним управлінням ДПС в області встановлено часткову сплату відповідачем за первинним позовом податку на доходи фізичних осіб в розмірі 2 055,99 гривень.

Таким чином заборгованість ОСОБА_1 по самостійно задекларованих зобов`язаннях з податку на доходи фізичних осіб і військового збору, з урахуванням часткової сплати, становить 6 655,83 гривень.

В частині застосування до ОСОБА_1 податковим повідомленням-рішенням №005477/0708 від 13.08.2021 штрафних санкцій в загальному розмірі 1 700,00 гривень, суд встановив наступне.

Виходячи із матеріалів справи, штрафні санкції в розмірі 1 700,00 гривень застосовані до відповідача за первинним позовом за несвоєчасне подання і неподання останнім до контролюючого органу повідомлень про об`єкти оподаткування за формою 20-ОПП в розмірі 680,00 гривень та ненадання Книги обліку доходів і витрат і не забезпечення зберігання первинних документів в розмірі 1 020,00 гривень.

Обов`язки платника податків встановлено статтею 16 Податкового кодексу України.

Так, платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів (підпункт 16.1.2. пункту 16.1 статті 16 ПК України), а також забезпечувати збереження документів, пов`язаних з виконанням податкового обов`язку, протягом строків, установлених цим Кодексом (підпункт 16.1.12 пункту 16.1. статті 16 ПК України).

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством (пункт 44.1. статті 44 Податкового кодексу України).

Пунктом 177.10 статті 177 Податкового кодексу України (у редакції до внесення змін Законом №786-IX від 14.07.2020) визначено, що фізичні особи-підприємці зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

За змістом пункту 44.1. статті 44 Податкового кодексу України платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

У разі ліквідації платника податків документи, визначені пунктом 44.1 цієї статті, за період діяльності платника податків не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу), що передували даті ліквідації платника податків, в установленому законодавством порядку передаються до архіву.

Втім, ОСОБА_1 на вимогу посадових осіб контролюючого органу до перевірки не надано Книгу обліку доходів і витрат за період діяльності з 21.08.2017 по 29.11.2019 та не забезпечено збереження первинних документів (частково відсутні документи, які підтверджують придбання та оплату за придбаний товар у постачальників) за коментований період, що випливає із пояснення останнього від 16.07.2021, чим порушено вимоги пунктів 44.1, 44.3 статті 44 Податкового кодексу України.

Вказана обставина не заперечується відповідачем за первинним позовом.

Згідно з пунктом 121.1. статті 121 ПК України незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.

За таких умов, суд дійшов висновку про правомірність застосування податковим органом до ОСОБА_1 штрафу в розмірі 1 020,00 гривень.

Попри вказане, за змістом акту перевірки від 20.07.2021 (а.с.20 том І), платник податків-фізична особа ОСОБА_1 для здійснення господарської діяльності використовував належне йому на праві власності приміщення під магазин, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , та орендоване приміщення згідно договору оренди нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_4 .

Згідно доводів контролюючого органу ОСОБА_1 несвоєчасно повідомив інформацію №9050046086 від 19.03.2019 про об`єкт оподаткування за адресою: АДРЕСА_3 , який використовував у своїй господарській діяльності (з 28.08.2017 дати реєстрації РРО у податковому органі).

В той же час, за доводами контролюючого органу, відповідач за первинним позовом не повідомив інформацію про об`єкт оподаткування за адресою: АДРЕСА_4 , який також використовував у свої й діяльності (з 21.09.2017 дати реєстрації РРО у податковому органі).

Такі обставини і твердження Головного управління ДПС в області не заперечується ОСОБА_1 . Відповідач за первинним позовом ні у відзиві на позов, ні у зустрічному позові жодним чином не спростовує такі відомості, занесені до акта перевірки від 20.07.2021, в частині не повідомленні і несвоєчасно повідомлення інформації про об`єкти оподаткування, в яких останній здійснював свою діяльність.

З даного приводу суд відзначає, що в силу вимог підпункту 16.1.7 пункту 16.1. статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний подавати контролюючим органам інформацію в порядку, у строки та в обсягах, встановлених податковим законодавством.

Згідно пункту 63.3 статті 63 ПК України з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об`єктів оподаткування або об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням, є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів. Такі об`єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідним розділом цього Кодексу.

Платник податків зобов`язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків.

Розділом VІІІ "Порядок обліку об`єктів оподаткування та об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням" Порядку обліку платників податків і зборів, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 за №1588 (надалі по тексту також - Порядок №1588) визначено:

- платник податків зобов`язаний повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючий орган за основним місцем обліку у порядку, встановленому цим розділом (пункт 8.1.);

- об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (надалі по тексту також - об`єкти оподаткування), є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів. Такі об`єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідними розділами Податкового кодексу України (пункт 8.2);

- якщо у платника податків відбувається реєстрація, створення чи відкриття об`єкта оподаткування на території адміністративно-територіальної одиниці, де він не перебуває на обліку, то такий платник податків зобов`язаний стати на облік за неосновним місцем обліку у контролюючому органі за місцезнаходженням такого об`єкта у порядку, визначеному розділом VII цього Порядку (пункт 8.3);

- повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою №20-ОПП подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків (пункт 8.4.).

Враховуючи несвоєчасне повідомлення та неповідомлення ОСОБА_1 про об`єкти оподаткування, за формою №20-ОПП, суд дійшов висновку про порушення останнім пункту 63.3 статті 63 ПК України і Порядку №1588, за вчинення якого передбачена відповідальність, визначена статтею 117 ПК України.

Відповідно до пункту 117.1. статті 117 коментованого Кодексу неподання у строки та у випадках, передбачених цим Кодексом, заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних, неподання виправлених документів для взяття на облік чи внесення змін, подання з помилками чи у неповному обсязі, неподання відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку та/або складення податкової звітності, відповідно до вимог встановлених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу на самозайнятих осіб у розмірі 340 гривень.

Встановлені судом обставини підтверджують правомірність накладення на ОСОБА_1 штрафу в розмірі 680,00 гривень, що в свою чергу свідчить про обґрунтованість прийняття Головним управлінням ДПС в області податкового повідомлення-рішення №005477/0708 від 13.08.2021 в цілому на суму 1 700,00 гривень.

Що стосується строків давності визначення грошових зобов`язань, про які вказує позивач за зустрічним позовом, то суд вважає доводи останнього безпідставного, зважаючи на слідуюче.

В силу правого регулювання пункту 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня що настає за останнім днем граничного строку граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом.

Відповідно до підпункту 54.3.3. пункту 54.3. статті 54 ПК України, контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань передбачених цим Кодексом або іншим законодавством якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (підпункт 266.6.1. пункту 266.6 статті 266 ПК України).

У спірному випадку контролюючий орган визначив ОСОБА_1 зобов`язання за 2017, 2018 і 2019 роки, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті 13.08.2021.

З урахуванням пункту 102.1 статті 102 ПК України граничного строку нарахування контролюючим органом зобов`язань за 2018 і 2019 роки, станом на 13.08.2021, не минув.

Разом з тим, що граничний термін подання ОСОБА_1 звітності за 2017 рік, премовірність визначення податкових зобов`язань в якій була предметом перевірки, є 09.02.2018.

Водночас, суд звертає увагу відповідача за первинним позовом на пункт 522 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України, згідно якого, на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.

Враховуючи, що на час дії карантину, який триває і при розгляду цієї справи, зупинений перебіг строків, встановлені статтею 102 ПК України, у тому числі і строк для визначення контролюючим органом позивачу суми грошових зобов`язань за 2017 рік, суд вважає помилковими доводи ОСОБА_1 про порушення відповідачем вимог статті 102 Податкового кодексу України.

Щодо нарахування у спірних відносинах контролюючим органом відповідачу за первинним позовом пені суд відзначає, що у відповідності до статті 129 Кодексу, нарахування пені розпочинається:

- при нарахуванні контролюючим органом податкового зобов`язання у встановлених цим Кодексом випадках, не пов`язаних з проведенням перевірки, або при нарахуванні контролюючим органом грошового зобов`язання, визначеного за результатами перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків такого зобов`язання, визначеного в податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом;

- при нарахуванні контролюючим органом за результатами перевірки податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, у разі виявлення його заниження - на суму такого заниження, починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків цього зобов`язання за відповідний податковий (звітний) період, щодо якого виявлено заниження, та за весь період заниження (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження);

- при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного платником податків або податковим агентом, у тому числі у разі внесення змін до податкової звітності внаслідок самостійного виявлення платником податків помилок відповідно до статті 50 цього Кодексу, - після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання.

Згідно вимог статті 129 ПК України на суми грошового зобов`язання, визначеного підпунктом 129.1.1. пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) та в інших випадках визначення пені відповідно до вимог цього Кодексу, якщо її розмір не встановлений, нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов`язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

На суми заниження податкового зобов`язання, визначеного підпунктами 129.1.2. та 129.1.4. пункту 129.1 цієї статті, нараховується пеня за кожний календарний день заниження податкового зобов`язання, включаючи день настання строку погашення податкового зобов`язання, визначеного контролюючим органом, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

На суми грошового зобов`язання, визначеного підпунктом 129.1.3. пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), нараховується пеня за кожний календарний день прострочення його сплати, починаючи з 91 календарного дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання, включаючи день погашення, із розрахунку 100 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

Наявні у матеріалах справи витяги із облікової картки платника податків відповідача з податку на доходи фізичних осіб та військового збору, а також розрахунки пені, свідчать про те, що за ОСОБА_1 рахується пеня, яка числиться по особовому рахунку за несвоєчасну сплату податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб в сумі 5 150,15 гривень та військового збору в сумі 417,18 гривень, що в загальному становить 5 567,33 гривень (а.с.64, 65, 78-80 том І).

В частині доводів сторін про належність/неналежність доведення до відома платника податків про наявність податкових зобов`язань, суд керуються наступними мотивами.

Так, податкове повідомлення-рішення в силу вимог пункту 58.3. статті 58 Податкового кодексу України надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Із матеріалів справи слідують такі обставини:

- АДРЕСА_5 - є податковою адресою ОСОБА_1 , яка обліковується в центральній базі даних Державної податкової служби Державного реєстру фізичних осіб платників податків до і після реєстрації відповідача за первинним позовом як фізичної особи-підприємця (а.с.67 том І);

- АДРЕСА_2 - є податковою адресою ОСОБА_1 , яка обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань в період перебування в статусі фізичної особи-підприємця з 21.08.2017 по 29.11.2019, і яка з 27.01.2015 відповідає паспортним даним про реєстрацію місця проживання (а.с.88, 89 том І).

У сформованих контролюючим органом оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях значиться адреса платника податків ОСОБА_1 (податкова адреса): АДРЕСА_6 (а.с.13-15 том І).

Така адреса платника податків, станом на 13.08.2021, визначена позивачем за первинним позовом виходячи із відомостей з центральної бази даних Державної податкової служби Державного реєстру фізичних осіб платників податків (а.с.81 том І), та з урахуванням обставини припинення ОСОБА_1 29.11.2019 господарської діяльності як суб`єкта підприємницької діяльності, що суд вважає вірним (а.с.89 том І).

Так, за загальними правилами платник податків при реєстрації власної господарської діяльності (як ФОП) обирає адресу здійснення такої діяльності, яка і стає його податковою адресою, незалежно від тієї, яка обліковувалася в Державному реєстрі фізичних осіб платників податків до отримання статусу фізичної особи-підприємця.

Із припиненням господарської діяльності і статусу фізичної особи-підприємця, у відомостях Державного реєстру фізичних осіб платників податків автоматично відміняються відомості про податкову адресу такого платника як суб`єкта підприємницької діяльності, та як наслідок відновлюються відомості про таку адресу такого платника податків як фізичної особи.

Винятком можуть бути випадку, коли податкова адреса фізичної особи співпадає із такою адресою, обраною таким платником податків при реєстрації суб`єкта господарської діяльності - фізичної особи-підприємця. Або коли після припинення господарської діяльності, платник податків подав заяву про залишення (зміну) адреси, яка відповідала тій, що визначена при реєстрації статусу фізичної особи-підприємця.

Попри вказане, податкові повідомлення-рішення від 13.08.2021 за №005469/0708, №005467/0708, №005477/0708 супровідним листом від 16.08.2021 за №8500/6/09-19-07-08-14 направлені 16.08.2021 на адресу фактичного проживання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ), при тому, що податково адресою з дня припинення статусу суб`єкта господарської діяльності є АДРЕСА_5 .

Такі рішення контролюючого органу отримані ОСОБА_1 особисто 21.08.2021, про що свідчить підпис на повідомленні про вручення поштового відправлення 76018 6919597 8 (а.с.203, 204 том І).

Позивач за зустрічним позовом не заперечує, отримання ним коментованих податкових повідомлення-рішень за вказаною адресою, а отже така обставина не потребує дослідження.

У разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків (підпункт 59.1 статті 59 ПК України).

Так, Головним управлінням Державної податкової служби в Івано-Франківській області поштовим відправленням за номером 77401 0320595 5 направлено податкову вимогу форми "Ф" за №0037706-1308-0901 від 11.10.2021 на адресу ОСОБА_1 : АДРЕСА_6 . Проте вказана вимога повернулася на адресу контролюючого органу із відміткою "за закінченням терміну зберігання", що підтверджується квитанцією та рекомендованим листом, наявні в матеріалах справи (а.с.8, 9, зворотній бік а.с.9).

На думку ОСОБА_1 коментована вимога не може вважатися узгодженою, оскільки вона направлена не за його фактичним місцем проживання, тобто не за адресою: АДРЕСА_2 .

З даного приводу слід відміти, що в силу вимог пункту 42.2. статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті Кодексу, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Як визначено пунктом 45.1. статті 45 ПК України платник податків - фізична особа зобов`язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.

Згідно пункту 63.5. статті 63 ПК України всі фізичні особи - платники податків та зборів реєструються у контролюючих органах шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків у порядку, визначеному цим Кодексом.

При цьому, відповідно до положень пункту 70.7. статті 70.7 ПК України фізичні особи - платники податків зобов`язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

До облікової картки фізичної особи - платника податків та повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків) вноситься інформація про місце проживання (підпункт 70.2.4 пункту 70.2 статті 70 ПК України).

Якщо платник податків у порядку та у строки, визначені статтею 66 цього Кодексу, повідомив контролюючий орган про зміну податкової адреси, він на період з дня державної реєстрації зміни податкової адреси до дня внесення змін до облікових даних такого платника податків звільняється від виконання вимог документів, надісланих йому контролюючим органом за попередньою податковою адресою та в подальшому повернених як таких, що не знайшли адресата (пункт 42.3. статті 42 ПК України).

Варто наголосити, що усі громадянам України - платникам податків на виконання вимог Закону України "Про Державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів" від 22.12.1994 за №320/94-ВР (надалі по тексту також - Закон №320/94-ВР) присвоювалися (присвоєно) ідентифікаційні номера, а надалі реєстраційні номера облікової картки платника податків.

Згідно із абзацом 2 частини 1 статті 5 Закону №320/94-ВР до Державного реєстру вноситься інформація про осіб, які, поряд з іншими, проживають в Україні, мають об`єкти оподаткування, передбачені чинним законодавством, і зобов`язані сплачувати податки та інші обов`язкові платежі.

Реєстрація фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів проводиться державними податковими інспекціями по районах, районах у містах і містах без районного поділу за місцем постійного проживання платників (частина 2 статті 5 Закону №320/94-ВР)

Абзацом 5 частини 3 статті 5 Закону №320/94-ВР визначено, що під час реєстрації до облікової картки фізичної особи - платника податків та інших обов`язкових платежів, серед іншого, вносяться дані про місце проживання.

Відповідно до частини 6 статті 5 Закону №320/94-ВР на підставі відомостей, поданих підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності, включаючи Національний банк України та його установи, комерційні банки, інші фінансово-кредитні установи, та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, виконавчими комітетами місцевих Рад народних депутатів, іншими органами, Головна державна податкова інспекція України надає фізичній особі - платнику податків та інших обов`язкових платежів ідентифікаційний номер і надсилає до державної податкової інспекції за місцем проживання фізичної особи або за місцем отримання доходів чи за місцезнаходженням об`єкта оподаткування картку з ідентифікаційним номером.

Як було визначено приписами частини 3 статті 9 Закону №320/94-ВР фізичні особи - платники податків та інших обов`язкових платежів, зобов`язані:

- зареєструватися у Державному реєстрі з моменту виникнення об`єкта оподаткування чи сплати податків та інших обов`язкових платежів;

- подавати до державних податкових інспекцій по районах, районах у містах і містах без районного поділу відомості про зміну даних відповідно до частини третьої статті 5 цього Закону протягом місяця з дня виникнення таких змін.

На реалізацію коментованого закону Державною податковою адміністрацією України прийнято наказ за №43 від 27.01.1998 "Про затвердження Положення про картку фізичної особи - платника податків" (надалі по тексту також - Положення №43).

Пунктом 1.3 Положення №43 визначалося, що фізичній особі - платнику податків та інших обов`язкових платежів надається ідентифікаційний номер, який надсилається до органу державної податкової служби за місцем проживання фізичної особи.

Згідно із пунктом 2.1 Положення №43 для отримання Картки громадянин України пред`являє паспорт громадянина України або паспортний документ, що містить необхідні для реєстрації у Державному реєстрі реквізити, а саме: прізвище, ім`я, по батькові, дату народження, місце народження та місце проживання (країна, область, район, населений пункт).

Виготовлені Картки розсилаються до органів державної податкової служби за місцем проживання фізичних осіб або за місцем отримання доходів, чи за місцезнаходженням об`єкта оподаткування (підпункт 2.17.2. пункту 2.17 Положення №43).

До отримання документа, що посвідчує особу та підтверджує її громадянство, Картки неповнолітнім фізичним особам в силу вимог пункту 2.3 Положення №43 видавалися одному з батьків за наявності свідоцтва про народження дитини та паспорта громадянина України одного з батьків або його паспортного документа з унесеними до нього відомостями про місце проживання або тимчасового перебування.

Окрім вказаного, положеннями пунктів 8.1. і 8.2. було регламентовано, що інформація щодо реєстраційних даних про фізичну особу коригується у разі, якщо в установленому законодавством порядку змінилися дані, що містяться у Картці. У разі виникнення змін у реєстраційних даних, що містяться у Картці, фізична особа протягом місяця від дня виникнення таких змін зобов`язана повідомити про необхідність коригування реєстраційних даних про неї орган державної податкової служби за місцем свого постійного проживання.

В подальшому, наказом Державної податкової адміністрації України від 24.11.2008 за №722 затверджено Порядок формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів (надалі по тексту також - Порядок №722).

Згідно пункту 6.3. Розділ II Порядку №722 працівник органу державної податкової служби у разі подання Облікової картки, поряд з іншим, зобов`язаний за даними відповідного рівня Державного реєстру, паспортного документа чи шляхом опитування фізичної особи - платника податків пересвідчитись у відсутності реєстрації фізичної особи - платника податків, установити, чи не змінювала фізична особа - платник податків прізвище, ім`я або по батькові, місце проживання, дату народження чи інші дані, які включаються до Облікової картки.

Відповідно пункту 1 Розділу ІІІ Порядку №722 у разі виникнення змін та/або уточнень у реєстраційних даних фізична особа - платник податків протягом місяця від дня виникнення таких змін зобов`язана подати Повідомлення до органу державної податкової служби за місцем свого постійного проживання (у разі зміни місця проживання - до органу державної податкової служби за новим місцем проживання).

Надалі, аналогічні за містом норми щодо обов`язку платника податків у випадку наявності об`єктів оподаткування здійснити подання відповідних документів для реєстрації в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів, а також в частині обов`язку у випадку виникнення змін у власних облікових даних, в тому числі при зміні місця проживання (податкової адреси), на подання до відповідного податкового органу відповідних даних, окрім Податкового кодексу України (з 01.01.2011) визначалися в таких нормативно правових актах :

- наказ Державної податкової адміністрації України від 17.12.2010 за №954 "Про затвердження Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та втрату чинності деяких наказів Державної податкової адміністрації України";

- наказ Міністерства доходів і зборів України від 10.12.2013 за №779 "Про затвердження Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків";

- наказ Міністерства доходів і зборів України від 29.09.2017 за №822 "Про затвердження Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків".

Згідно наявної в матеріалах справи відомості із центральної бази даних Державної податкової служби Державного реєстру фізичних осіб платників податків податкова адреса ОСОБА_1 значиться: АДРЕСА_6 (а.с.81 том І).

В силу правового регулювання коментованих вище правових норм у суду відсутні сумніви щодо достовірності відомостей про податкову адресу ОСОБА_1 , занесених до Державного реєстру фізичних осіб платників податків, в тому числі станом на серпень 2020 року і жовтень 2021 року - момент направлення податкових рішень і вимоги (а.с.81 том І).

ОСОБА_1 не надав суду докази повідомлення ним в установленому порядку контролюючий орган про обставину зміну з 27.01.2015 своєї первинної податкової адреси із АДРЕСА_6 (а.с.67 том І), на АДРЕСА_2 , яка з 27.01.2015 відповідає паспортним даним про реєстрацію місця його проживання (а.с.88, 89 том І).

Податкова вимога форми "Ф" за №0037706-1308-0901 від 11.10.2021 надіслана контролюючим органом на податкову адресу ОСОБА_1 : АДРЕСА_6 , яка відповідала його податковій адресі згідно з даними Державного реєстру фізичних осіб платників податків.

Таким чином, суд вважає дотримання відповідачем порядку надіслання податкової вимоги, визначений пунктом 42.2. статті 42 ПК України, оскільки така надіслана на податкову адресу відповідача за первинним позовом.

Не виконання платником податків обов`язку в частині повідомлення контролюючого органу про зміну податкової адреси позбавляє його можливості посилатися у спорі з контролюючим органом, що документи, правомірності яких стосується спір, не були йому вручені, якщо буде встановлено, що документи були направлені в установленому законом порядку на його податкову адресу, навіть у випадку повернення цих документів підприємством поштового зв`язку через неможливість їх вручення. Такий правовий наслідок висновується з норми пункту 42.2 статті 42 ПК України.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 04.06.2020 у справі №826/11455/15.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).

Відповідач за первинним позовом податкову вимогу не оскаржував у строк передбачений законом.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Підпунктом 14.1.175. пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Заборгованість ОСОБА_1 по сплаті податку на доходи фізичних осіб та військового збору, штрафних санкцій та пені в загальному розмірі 44 434,33 гривень підтверджується довідкою про борг за платежами від 07.12.2021, податковою декларацією про майновий стан і доходи від 31.01.2019, актом перевірки №4082/09-19-07-08/ НОМЕР_2 від 20.07.2021, податковими повідомленнями-рішеннями від 13.08.2021 за №005469/0708, №005467/0708, №005477/0708, податковою вимогою форми "Ф" за №0037706-1308-0901 від 11.10.2021 та витягами із облікової картки платника податків і розрахунками пені (а.с.7, 8, 10-11, 13, 14, 15, 16-63, 64, 65, 78-80 том І).

Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості, що є предметом стягнення за первинним позовом або спростування її наявності, ОСОБА_2 суду не надав.

Відповідно до підпункту 20.1.34. пункту 20.1 статті 20 ПК України передбачено право контролюючих органів звернення до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі (пункт 95.1. статті 95 ПК України).

Пунктами 95.3 та 95.4 статті 95 ПК України визначено заходи щодо погашення податкового боргу платника податків, відповідно до вимог яких стягнення коштів у рахунок погашення такого боргу здійснюється за рішенням суду з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 не сплачено грошове зобов`язання у терміни визначені Податковим кодексом України, то суд зазначає підставним звернення податкового органу до суду із позовом на стягнення 44 434,33 гривень, у спосіб визначений пунктами 95.3 та 95.4 статті 95 вказаного Кодекс.

За таких обставин позов Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в загальній сумі 44 434,33 гривень підлягає задоволенню, в той час як позовні вимоги ОСОБА_1 за зустрічним позовом, суд вважає необґрунтованими, а зустрічний позов таким, що не підлягає до задоволення.

З приводу розподілу судових витрат суд зазначає, що за змістом частини 2 статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Позивач за подання до суду зустрічного позову майнового характеру сплачено судовий збір в розмірі 992,40 гривень згідно квитанції від 17.02.2022 за №0НК5-К150-НТ7В-0Т41 (а.с.157 том І).

Зважаючи на висновок суду про необґрунтованість зустрічного позову в силу вимог статті 139 КАС України не підлягають стягненню із відповідача (за зустрічним позовом) суб`єкта владних повноважень судового збору.

Сторонами не подано до суду будь яких доказів про понесення ними інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо їх розподілу.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в загальній сумі 44 434,33 гривень, - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) в дохід державного бюджету податковий борг зі сплати податку на доходи фізичних осіб в сумі 39 299,93 гривень (тридцять дев`ять тисяч двісті дев`яносто дев`ять гривень дев`яносто три копійки), військового збору в сумі 3 434,40 гривень (три тисячі чотириста тридцять чотири гривні сорок копійок), штрафних санкцій в сумі 1 700,00 гривень (одна тисяча сімсот гривень нуль копійок).

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправним і скасування податкових повідомлення-рішень від 13.08.2021 за №005469/0708, №005467/0708, №005477/0708, - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач (за зустрічним позовом відповідач) - Головне управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код відокремленого структурного підрозділу юридичної особи 43968084), вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018;

Відповідач (за зустрічним позовом позивач) - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ), податкова адреса: АДРЕСА_7 ; адреса місця реєстрації: АДРЕСА_8 .

Суддя Чуприна О.В.