Постанова
Іменем України
16 червня 2022 року
м. Київ
справа № 569/20510/19
провадження № 61-13787св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Крата В. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Євро Пауер»,
третя особа - Головне управління Держпродспоживслужби у Рівненській області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Пауер» на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від
27 лютого 2020 року у складі судді Кучиної Н. Г. та постанову Рівненського апеляційного суду від 20 серпня 2020 року у складі колегії суддів:
Боймиструк С. В., Шимків С. С., Гордійчук С. О.
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Пауер» (далі - ТОВ «Євро Пауер») про захист прав споживачів.
Позов мотивований тим, що 16 листопада 2018 року та 29 листопада 2018 року ОСОБА_1 , як споживачем, у ТОВ «Євро Пауер» на автозаправній станції в м. Рівне по вул. Костромська, 42 придбаний газ автомобільний PLUS.
15 грудня 2018 року ввечері було різке пониження температури і придбаний у ТОВ «Євро Пауер» газ автомобільний PLUS при русі автомобіля, належному позивачу, замерз, автомобіль працював на холостих, а при газуванні глох, однак 21 грудня 2018 року автомобіль при плюсовій температурі почав їхати.
Придбаний газ не відповідав вимогам ДСТУ ЕN589:2017, а тому у зв`язку із порушенням прав споживача він має право на відшкодування завданих йому збитків, які йому довелось витратити на організацію злиття залишків газу з балону автомобіля та чистку балону, а також моральну шкоду, оскільки з поломкою автомобіля він нервував, змінився його звичайний стиль життя, він докладав додаткових зусиль для організації можливості використовувати власний автомобіль на газовому паливі, шляхом домовленості про організації зливання палива та чистки балону.
ОСОБА_1 просив стягнути на його користь із відповідача:
майнові збитки у сумі 1 500,00 грн
компенсацію моральної шкоди в розмірі 3 000 000,00 грн.
Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 27 лютого
2020 року, залишеним без змінпостановою Рівненського апеляційного суду від 20 серпня 2020 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ТОВ «Євро Пауер» на користь ОСОБА_1 майнові збитки у розмірі 1 500,00 грн та компенсацію моральну шкоду у розмірі 1 000 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що між сторонами укладено договір купівлі-продажу газу автомобільного PLUS. Судом встановлено факт отримання позивачем товару та послуги заправки автомобіля газом на АЗС, яка належить відповідачу. З оглянутого в судовому засіданні DVD диска, як доказу неякісного пального газу автомобільного PLUS, вбачається факт наявності в газовому фільтрі позивача невідомого осаду. Розпискою від 20 березня
2019 року підтверджується, що позивачем було понесено витрати в розмірі
1 500,00 грн на проведення зливання неякісного газу автомобільного з газового балону Шевроле Авео (д.н.з. НОМЕР_1 ) та чистку газового балона. Ці обставини підтвердив також допитаний в судовому засіданні у якості свідка
ОСОБА_2 , який пояснив, що ним проводилися роботи з організації зливання газу автомобільного з газового балону автомобіля позивача, оскільки без проведення цих робіт позивач не міг би користуватися автомобілем за призначенням та пов`язує поломку автомобіля позивача саме з неякісним пальним. Доводи представника відповідача про те, що вказана розписка не є належним доказом по справі не заслуговують на увагу, оскільки вказана розписка свідчить лише про те, що ОСОБА_2 отримав від
ОСОБА_1 , грошові кошти в розмірі 1500 грн за виконані роботи з організації зливання газу автомобільного та чистку газового балону. Належних та допустимих доказів, які б спростовували той факт, що вказані кошти не були сплачені чи той факт, що зливанням газу автомобільного з газового балону має право займатись лише чітко визначена законом особа стороною відповідача суду не надано, а відтак, суд оцінює вказану розписку як належний доказ по справі.
Обставин, які б свідчили про неправомірність дій позивача, представником відповідача не доведено. Представник відповідача належними та допустимими доказами не спростував доводи позивача, що ним вимагались сертифікати якості та відповідності на газ автомобільний, який він придбав і що позивачу були надані 29 листопада 2018 року прострочені сертифікати якості. Законодавець визначив, що обов`язок доведення належної якості товару і обов`язок належного оформлення претензії покупця щодо недоліків товару та проведення в необхідних випадках перевірки якості товару із забезпеченням права споживача взяти участь у такій перевірці законом покладено на продавця. З заяви, адресованої ТОВ «Євро Пауер», вбачається, що
ОСОБА_1 звертався до ТОВ «Євро Пауер» з проханням провести експертизу якості продукції, яка була надіслана рекомендованим листом з повідомленням про вручення, та яка була отримана представником ТОВ «Євро Пауер» 27 грудня 2018 року. Відповідачем не надано суду належних доказів, що заява ОСОБА_1 з проханням провести експертизу отримана не була, чи замість вказаної заяви позивача він отримав якусь іншу заяву. Відповідач, як продавець продукції, на письмове звернення позивача-споживача експертизи на предмет визначення наявності недоліків та причин їх виникнення щодо проданого ним пального не провів, відповідно, не надав повної та достовірної інформації про належну якість продукції та не довів, що недоліки продукції (пального) виникли з вини позивача. Наданий відповідачем договір комісії
№ 090817-К від 09 серпня 2017 року, паспорт якості № 24/10-18 від 24 жовтня 2018 року та сертифікат відповідності зареєстрований в реєстрі ООВ МПП «Карті» № 174.00020-18 не є належним та достатнім доказом у вказаній справі, що підтверджує якість товару.
Суд першої інстанції зазначив, що згідно статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Суд при оцінці поведінки АЗС «Євро Пауер» враховує і те, що вимоги до рівня надання послуг є вищими, ніж до споживача - фізичної особи, яка зазвичай є слабшою стороною у цивільних відносинах. З врахуванням наведеного всі сумніви та розумні припущення тлумачаться судом саме на користь такої слабшої сторони, яка не є фактично рівною у спірних правовідносинах. Таким чином, суд зробив висновок, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині відшкодування збитків, підлягають до задоволення в повному обсязі. Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Враховуючи вказані норми закону, а також характер та тривалість моральних душевних страждань позивача, незручності у зв`язку з цим, неправомірність і тривалість невиконання відповідачем законних вимог споживача про відшкодування завданої шкоди, суд вважав, що на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню компенсація моральної шкоди в сумі 1 000 грн, що відповідає вимогам розумності та справедливості.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що правильним є висновки суду першої інстанції щодо доведеності позовних вимог щодо відпуску неякісного газу автомобільного PLUS та завдання цим збитків позивачу у зв`язку з необхідністю зливання газу з газового обладнання автомобіля та чистку газового балону автомобіля. При виникненні у споживача претензій щодо якості придбаного газу, на виконання вимог статті 17 Закону України «Про захист прав споживачів» ОСОБА_1 звертався до ТОВ «Євро Пауер» із заявою про проведення експертизи відпущеного пального - газу автомобільного на відповідність якісним показникам. Однак така експертиза, організація проведення якої є обов`язком саме відповідача, проведена ним не була. Тому незважаючи на подані відповідачем в справі копії паспорту якості №24/10-18 від 24 жовтня 2018 року, сертифікату відповідності №UA.174.0005865-17 з терміном дії з 21 квітня 2017 року по 20 квітня 2018 року газу автомобільного, ця обставина позбавляє відповідача можливості стверджувати про належну якість продукції відпущеної споживачу, а також те що в балоні його авто міг знаходитись газ від іншого продавця/виробника. Колегія суддів погоджується з наведеним судом першої інстанції обґрунтуванням розміру стягнутої з відповідача моральної шкоди в 1 000,00 грн. Стосовно тверджень представника про преюдицію та обов`язковість висновків суду в іншій справі №569/815/19 між тими ж сторонами, де рішенням Рівненського міського суду від 24 жовтня
2019 року встановлено, що позивачем не доведено факт наявності в баку автомобіля газу придбаного у ТОВ «Євро Пауер», то предмет позову в цій справі відрізняється та він доведений належними та допустимими доказами.
Аргументи учасників справи
У вересні 2020 року ТОВ «Євро Пауер» подало касаційну скаргу, в якій просило скасувати рішення судів попередніх інстанцій, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що апеляційний суд помилково розглянув цю справу в порядку спрощеного провадження, оскільки предметом позову є стягнення 3 000 000,00 грн моральної шкоди і 1 500,00 майнової шкоди, відповідно справа не є малозначною, а тому рішення апеляційного суду підлягає скасуванню на підставі пункту 2 частини третьої статті 411 ЦПК України.
Суди в порушення частини четвертої статті 82 ЦПК України не врахували, що рішенням Рівненського міського районного суду від 24 жовтня 2019 року у справі № 569/815/19, яке залишене без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 21 січня 2020 року, встановлено, що позивачем не доведено, що в баку автомобіля знаходився газ придбаній у ТОВ «Євро Пауер», оскільки чеки, долучені позивачем, датуються 16 листопада 2018 року
і 29 листопада 2018 року, в той час як позивач стверджує, що несправність автомобіля виникла 15 грудня 2018 року. Тобто, без урахування висновків судів у справі № 569/815/19 та встановлених обставин, суди на підставі тих самих доказів та за участю тих самих сторін, при застосуванні одних й тих самих норм матеріального права, ухвалили протилежні за змістом рішення.
В матеріалах справи відсутній акт технічної експертизи або сертифікат відповідності після переобладнання авто (встановлення газової установки) в «Шевроле Авео» (д.н.з. НОМЕР_1 ), а тому суди без належних та допустимих доказів прийшли до передчасного висновку, що наслідком несправностей авто є саме газ, який було придбано у відповідача 16 листопада 2018 року
і 29 листопада 2018 року.
Суди встановлювали обставини справи без залучення ТОВ «БРСМ-НАФТА», вказуючи в оскаржуваних рішеннях про реалізацію неякісного пального на автозаправних станціях цього товариства, не звернули увагу на те, що ТОВ «Євро Пауер»є лише орендарем автозаправної станції, на якій позивач придбав газ автомобільний. Встановлюючи обставини щодо якості газу автомобільного у справі суд вказав на сертифікати відповідності та паспорт якості з АЗС БРСМ НАФТА. Тому оскаржені судові рішення підлягають скасуванню на підставі пункту 8 частини першої статті 411 ЦПК України, оскільки суди прийняли рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
Твердження судів, що відповідач протиправно проігнорував пропозицію позивача провести експертизу, є помилковими, оскільки повідомлення про вручення поштового відправлення не є належним доказом надсилання і вручення заяви від 22 грудня 2018 року про проведення експертизи.
Cуд без будь-яких належних та допустимих доказів та експертиз встановив, що деталь, яка зображена на відео з DVD диску є саме деталлю газового фільтру, що зображена на відео деталь є саме складовою деталлю автомобіля Шевроле Авео.
Проби газу автомобільного на АЗС відповідача у справі не вилучались, не досліджувались експертом і суду не подано даних, що саме газ автомобільний з АЗС відповідача став причиною виходу за ладу автомобіля.
Суди не звернули увагу, що відбір зразків (проб) товарів для перевірки їх якості проводяться виключно службовою особою Державної служби з питань безпечності продуктів та захисту споживачів, а не позивачем самостійно або свідком у справі, який визначив якість газу автомобільного. Належним доказом якості газу автомобільного, з урахуванням всіх обставин справи, є виключно висновок чи акт технічної експертизи, наданий незалежною акредитованою експертною установою. Належна якість газу автомобільного у цій справі підтверджується паспортом якості № 24/10-18 від 24 жовтня 2018 року та сертифікатом відповідності зареєстрованого в реєстрі ООВ МПП «Карті» № 174.00020-18. Розписка від 20 березня 2019 року не підтверджує факт завдання позивачу шкоди і ця розписка, видана ОСОБА_2 , про отримання ним від позивача грошових коштів за виконані роботи із організації зливання мобільного та чистки газового балону, не є допустимим доказом. Ці обставини встановлена рішенням Рівненського міського районного суду від 24 жовтня 2019 року у справі № 569/815/19, яке набрало законної сили, а тому не повинна доказуватись знову в силу частини четвертої статті 82 ЦПК України. Вказані обставини суди не врахували та зробили протилежні висновки.
Судами не досліджено чим підтверджується розмір моральної шкоди позивача та не доведено її наявність, а тому суди не застосували висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 621/2805/15-ц, від 30 січня 2019 року у справі № 199/1478/17, 06 березня 2019 року у справі
№ 640/19929/16-ц.
У грудні 2020 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить оскаржені судові рішення залишити без змін, касаційну скаргу - без задоволення. Указує, щонаявність оригіналів розрахункових документів у ОСОБА_1 доводить факт того, що саме ОСОБА_1 заправлявся на АЗС 16 листопада 2018 року та 29 листопада 2018 року газом автомобільним. Даний факт також був підтверджений свідком ОСОБА_2 . Тобто позивач належними, допустимими доказами довів, що між сторонами був укладений договір купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів, а відповідач указаного не спростував. Долучена до позовної заяви розписка, є нічим іншим, як письмовим додатком до укладеного між сторонами договору доручення та доказом отримання коштів ОСОБА_2 від ОСОБА_1 за договором доручення.
Рух справи, межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду від 17 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.
В ухвалі Верховного Суду вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктом 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд першої та апеляційної інстанції в оскаржених судових рішеннях порушив норми процесуального права та застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладений у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 621/2805/15-ц, від 30 січня 2019 року у справі
№ 199/1478/17, від 06 березня 2019 року у справі № 640/19929/16-ц).
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що у користуванні позивача ОСОБА_1 перебуває автомобіль Шевроле Авео (д.н.з. НОМЕР_1 ).
16 листопада 2018 року ОСОБА_1 у ТОВ «Євро Пауер» на автозаправочній станції в м. Рівне по вул. Костромська, 42 придбаний газ автомобільний «PLUS» у розмірі 30 л.
29 листопада 2018 року ОСОБА_1 у ТОВ «Євро Пауер» на автозаправочній станції в м. Рівне по вул. Костромська, 42 придбаний газ автомобільний «PLUS» у розмірі 35,21 л.
Свідок ОСОБА_2 пояснив, що 16 листопада та 29 листопада 2018 року він перебував разом із позивачем під час здійснення заправки газом автомобільним PLUS на автозаправці, яка знаходиться в м. Рівне по вул. Костромська, 42 . 29 листопада 2018 року ОСОБА_1 попросив надати документи, які б підтверджували якість газу, однак їм було надано прострочені сертифікати якості та відповідності. 15 грудня 2018 року разом із ОСОБА_1 мали їхати автомобілем, ввечері було різке пониження температури, і придбаний у ТОВ «Євро Пауер» газ автомобільний PLUS при русі автомобіля замерз, автомобіль заглох, працював на холостих, а при газуванні глох, тому його хід було переведено на бензин. Однак в подальшому, після потепління, автомобіль почав нормально їхати і на газу. Особисто він відсилав заяву ОСОБА_1 , адресовану ТОВ "ЄВРО- ПАУЕР" про необхідність проведення експертизи якості продукції. На прохання позивача у березні 2019 року було здійснено роботи з організації зливання газу автомобільного з газового балону автомобіля Шевроле Авео та здійснено чистку газового балону, за що отримано від позивача 1500 грн.Без проведення цих робіт позивач не міг би користуватися автомобілем за призначенням та пов`язує поломку автомобіля позивача саме з неякісним пальним.
ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «Євро Пауер» з проханням провести експертизу якості продукції, яка була надіслана рекомендованим листом з повідомленням про вручення, і отримана представником ТОВ «Євро Пауер»
27 грудня 2018 року.
Експертиза якості продукції відповідачем не проведена.
З оглянутого в судовому засіданні DVD диска, як доказу неякісного пального газу автомобільного PLUS, вбачається факт наявності в газовому фільтрі позивача невідомого осаду.
Згідно розписки від 20 березня 2019 року позивач поніс витрати у розмірі
1 500,00 грн на проведення зливання неякісного газу автомобільного з газового балону Шевроле Авео (д.н.з. НОМЕР_1 ) та чистку газового балона.
Позиція Верховного Суду
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право (частини перша, друга та третя статті 22 ЦК України).
Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (частина перша, друга статті 614 ЦК України).
Тлумачення статті 22, 614, 623 ЦК України свідчить, що презумпція вини особи має бути спростована тільки за умови, якщо буде встановлено, що саме внаслідок дій або бездіяльності конкретної особи завдано збитків. Тому тільки за умови встановлення конкретної особи, яка завдала збитків, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність збитків та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини.
Аналіз положень статей 11 та 23 ЦК України дозволяє зробити висновок, що за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.
Тлумачення статті 23 ЦК України свідчить, що вона є нормою, яка має поширюватися на будь-які цивільно-правові відносини, в яких тій чи іншій особі було завдано моральної шкоди. Це, зокрема, підтверджується тим, що законодавець вживає формулювання «особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав». Тобто можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться в залежність не від того, що це передбачено нормою закону або положеннями договору, а від порушення цивільного права особи.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частини четвертої статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц (провадження № 14-714цс19) зроблено висновок, що
«виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 лютого 2022 року в справі № 725/1670/18 (провадження № 61-9128св19) зазначено, що:
«відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.
Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає».
У разі коли під час гарантійного строку необхідно визначити причини втрати якості продукції, продавець (виконавець, виробник) зобов`язаний у триденний строк з дня одержання від споживача письмової згоди організувати проведення експертизи продукції. Експертиза проводиться за рахунок продавця (виконавця, виробника). Якщо у висновках експертизи буде доведено, що недоліки виникли після передачі продукції споживачеві внаслідок порушення ним встановлених правил використання, зберігання чи транспортування або дій третіх осіб, вимоги споживача не підлягають задоволенню, а споживач зобов`язаний відшкодувати продавцю (виконавцю, підприємству, яке виконує його функції) витрати на проведення експертизи. Споживач, продавець (виконавець, виробник) мають право на оскарження висновків експертизи у судовому порядку (частина четверта статті 17 Закону України «Про захист прав споживачів»).
Тобто, обов`язок організації проведення експертизи продукції покладено на продавця.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, третя статті 12, частини перша, п`ята, шоста статті 81 ЦПК України).
У справі, що переглядається:
суди встановили, що відповідач, отримавши пропозицію провести експертизу якості продукції, ухилився від її проведення, позивач довів обставини продажу відповідачем неякісного газу автомобільного PLUS та завдання цим збитків у зв`язку з необхідністю зливання газу з газового обладнання автомобіля та чистки газового балону автомобіля, доказів на спростування відсутності вини у завданні збитків відповідач не надав. За таких обставин, суди зробили обґрунтований висновок про наявність підстав для стягнення збитків в розмірі 1 500 грн;
встановивши, що позивачу завдана моральна шкода, суди, з урахуванням вимог розумності та справедливості, обґрунтовано визначили розмір грошової компенсації моральної шкоди в сумі 1 000 грн.
Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, розглянувши справу у порядку спрощеного позовного провадження, оскільки згідно з частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Колегія суддів також відхиляє доводи касаційної скарги про те, що суди прийняли рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ТОВ «БРСМ-НАФТА», що не було залучено до участі у справі, оскільки скасування судових рішень на підставі пункту 8 частини першої статті 411 ЦПК України можливе саме за скаргою особи, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки.
Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).
Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, а також необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц (провадження № 14-714цс19) та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від
16 лютого 2022 року в справі № 725/1670/18 (провадження № 61-9128св19), не дають підстав для висновку, що судові рішення в оскарженій частині ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права, зводяться до переоцінки доказів у справі, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу належить залишити без задоволення, судові рішення в оскарженій частині - без змін, а тому судовий збір покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.
Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Пауер» залишити без задоволення.
Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 27 лютого 2020 рокута постанову Рівненського апеляційного суду від 20 серпня 2020 рокув частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Пауер» про стягнення збитків у розмірі 1 500,00 грн та компенсації моральної шкоди у розмірі 1 000 грн залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Краснощоков
І. О. Дундар
В. І. Крат
