П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/17826/21-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Богоніс М.Б.

Суддя-доповідач - Смілянець Е. С.

20 червня 2022 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Смілянця Е. С.

суддів: Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 20 січня 2022 року у справі за адміністративним позовом Раз Агарон до Могилів-Подільського прикордонного загону імені Героя України старшого лейтенанта Вячеслава Семенова Південного регіонального управління Державної прикордонної служби про скасування постанови про заборону в`їзду в Україну,

В С Т А Н О В И В :

в грудні 2021 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся в суд з позовом до Могилів Подільського прикордонного загону імені Героя України старшого лейтенанта Вячеслава Семенова Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України (відповідача) про скасування постанови від 13.09.2020 про заборону позивачу в`їзду в Україну строком та три роки та зобов`язати відповідача вилучити інформацію з бази даних про заборону в`їзду в Україну строком на три роки Раз Агарону.

Вінницький окружний адміністративний суд ухвалою від 20.01.2022 у задоволенні заяви представника Раз Агарона адвоката Чепіля Олександра Сергійовича про поновлення пропущеного строку звернення до суду відмовив, позовну заяву повернув представнику позивача.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить ухвалу скасувати та справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що про порушення своїх прав Раз Агарон дізнався тільки після звернення за кваліфікованою правничою допомогою, оскільки спірна постанова всупереч Інструкції про порядок прийняття органами охорони державного кордону Державної прикордонної служби України рішень про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, оголошувалась йому українською мовою без надання перекладу та без залучення перекладача, тому не мав змоги усвідомити значення дій працівників прикордонної служби, зміст складених документів та процедури, що проводилась відносно нього 13.09.2020.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача зазначає, що під час надання пояснень та роз`яснення позивачу правових наслідків його дій пов`язаних із використанням грошових коштів під час перетину кордону, Раз Агарон розумів мову спілкування із службовцями органу охорони державного кордону, що ставить під сумнів достовірність тверджень представника позивача про повне не усвідомлення позивачем прийнятої щодо нього постанови від 13.09.2020.

Заслухавши суддю - доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги та відзивів на неї, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи встановлено, що Вінницький окружний адміністративний суд ухвалою від 13.12.2021 позовну заяву позивача залишено без руху та запропоновано у 10-ти денний строк з дня отримання копії ухвали усунути її недоліки, шляхом подання до суду:

- заяви про поновлення строку звернення до суду разом із доказами, які вказують на поважність причин пропуску строку;

- документу, який підтверджує сплату судового збору у сумі 1816,00 грн.

Копію ухвали від 13.12.2021 представником позивача отримано 04.01.2022, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

13.01.2022 та 19.01.2022 на адресу суду від представника позивача надійшли заяви про усунення недоліків позовної заяви, а саме:

- заява про усунення недоліків позовної заяви шляхом сплати судового збору із долученими до неї квитанціями від 13.01.2022 № 6539-8571-6566-0430 та № 2306-3579-2234-9335;

- заява про поновлення строку звернення до суду.

Обґрунтовуючи заяву про поновлення строку звернення до суду представник позивача зазначив, що про порушення своїх прав Раз Агарон дізнався тільки після звернення за кваліфікованою правничою допомогою, оскільки спірна постанова всупереч Інструкції про порядок прийняття органами охорони державного кордону Державної прикордонної служби України рішень про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, оголошувалась йому українською мовою без надання перекладу та без залучення перекладача.

Як наслідок, позивач не мав змоги усвідомити значення дій працівників прикордонної служби, зміст складених документів та процедури, що проводилась відносно нього 13.09.2020.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Інститут строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою спонукання учасників адміністративного судочинства до своєчасного вчинення ними процесуальних дій. Регламентування строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Крім цього, строки звернення до суду із адміністративним позовом обмежують час, протягом якого правовідносини можуть вважатися спірними.

За загальним правилом для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк (ч. 2 ст. 122 КАС України).

Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України, перебіг строку для звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, а вказане право виникає з моменту коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому, незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не може визнаватися поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Щодо відліку строку звернення із адміністративним позовом, слід зазначити, що порівняльний аналіз термінів «дізнався» та «повинен дізнатися», що містяться в ч. 2 ст. 122 КАС України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку позивача знати про стан своїх прав.

Тому, при визначенні початку перебігу строку звернення до суду, суд з`ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.

У свою чергу, при вирішенні питання про поновлення строку звернення до суду, поважними причинами, що зумовили пропуск процесуального строку визнаються обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами, які не дозволяють вчасно реалізувати право на судовий захист.

З матеріалів справи встановлено, що обґрунтовуючи заяву про поновлення строку звернення до суду представник позивача зазначив, що про порушення своїх прав Раз Агарон дізнався тільки після звернення за кваліфікованою допомогою, оскільки оскаржувана постанова в супереч п. 3.9 Інструкції про порядок прийняття органами охорони державного кордону Державної прикордонної служби України рішень про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, оголошувалась українською мовою без надання перекладу та без залучення перекладача.

При цьому, оскарженою постановою відповідача від 13.09.2020 Раз Агарону заборонено в`їзд в Україну строком на 3 роки. Примірник постанови вручений позивачу у день її прийняття.

Крім цього, 13.09.2020 прийнято рішення про відмову в перетині державного кордону України іноземцю, другий примірник якого позивачем отримано 13.09.2020.

Відповідно до п. 3.9 Інструкції про порядок прийняття органами охорони державного кордону Державної прикордонної служби України рішень про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства від 05.12.2011 № 946, після отримання в установленому порядку від начальника зміни інформації про прийняте уповноваженою посадовою особою рішення (про заборону в`їзду на певний строк) старший зміни: оголошує рішення органу охорони державного кордону, мовою якою володіє іноземець; проставляє у паспортному документі іноземця відмітку "Заборонено в`їзд в Україну терміном на ..." , засвідчує її підписом та печаткою; записує рішення про заборону в`їзду в Україну до журналу обліку іноземців, яким заборонено в`їзд в Україну.

Згідно п. 3.10 Інструкції № 946, іноземці, яким заборонено в`їзд в Україну не перетинають державний кордон України та в найкоротший строк повертаються в державу, з якої вони прибули, або в державу, яка видала паспортний документ. Рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону їм відмовляється у перетинанні державного кордону в порядку, визначеному статтею 14 Закону України "Про прикордонний контроль".

Аналіз норм пунктів 3.9 та 3.10 Інструкції № 946 дає беззаперечні підстави для висновку, що в день прийняття рішення про заборону в`їзду на певний строк на територію України, щодо іноземця проводяться ряд заходів, що є наслідками прийнятого рішення та спрямовані на його виконання, зокрема:1) суть прийнятого рішення оголошується іноземцю; 2) у паспорті іноземця проставляється відмітка встановленого взірця; 3) іноземець обмежується у праві перетину державного кордону України та зобов`язується повернутися у державу, з якої вони прибули або в державу, яка видала паспортний документ.

Відтак, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо необгрунтованості доводів позивача про те, що Раз Агарон із дня прийняття рішення і до моменту отримання кваліфікованої правничої допомоги не усвідомлював суті та правових наслідків прийнятого рішення. При цьому, такі наслідки застосовані до позивача відразу в день прийняття постанови (13.09.2020), а основний із них полягав у тому, що позивач не перетнув державний кордон України та був змушений повернутися в державу із якої прибув.

Отже, будучи обізнаним із обставинами за яких прийнято спірне рішення, та усвідомлюючи наслідки прийнятого рішення у вигляді неможливості перетину державного кордону України, позивач не лише не міг не знати про прийняте рішення, а й знав про нього ще в день його прийняття - 13.09.2020 та дає підстави стверджувати, що саме з 13.09.2020 починає свій відлік строк звернення до суду із позовною заявою.

Колегія суддів критично оцінює твердження представника позивача про те, що позивач усвідомив наслідки постанови значно пізніше після її прийняття коли скористався правничою допомогою як із вказаних вище міркувань, так і з урахуванням того, що позивач міг без зайвих зволікань, в розумний строк після вручення йому рішень від 13.09.2020, демонструючи свою необізнаність звернутись до відповідного органу чи представника з метою отримання необхідної інформації.

Разом з тим, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції стосовно доводів представника позивача про порушення відповідачем процедури оголошення прийнятого рішення без надання перекладу та без залучення перекладача, колегія суддів зазначає наступне.

Так, згідно із ч. 1 ст. 7-1 Закону України «Про прикордонний контроль» від 05.11.2009 № 1710, мова контролю під час перетину державного кордону України визначається Законом України "Про забезпечення функціонування української мови як державної".

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної" від 25.04.2019 № 2704-VIII, під час перетину іноземцями або особами без громадянства державного кордону України прикордонний, митний та інші види контролю здійснюються державною мовою або іншою мовою, якою володіє посадова чи службова особа, яка здійснює контроль.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про прикордонний контроль» від 05.11.2009 № 1710, однією з засад організації та здійснення прикордонного контролю є забезпечення поваги до людської гідності та рівності осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак.

Також, будь-яких спеціальних норм щодо обов`язку перекладу постанови про заборону в`їзду на територію України на мову якою володіє іноземець чи особа без громадянства чи обов`язку забезпечити участь перекладача під час оголошення такої постанови Закон не містить.

Тому, пункт 3.9 Інструкції № 946 про оголошення рішення органу охорони державного кордону, мовою якою володіє іноземець слід тлумачити не як норму, яка зобов`язує відповідача забезпечити участь перекладача при оголошенні рішення чи норму, що покладає обов`язок забезпечити дослівний переклад прийнятого рішення, а як правило, в силу якого відповідач повинен довести до відома іноземця суть та правові наслідки прийнятого рішення.

При цьому, копія постанови вручається іноземцю у день її прийняття, що дає йому можливість невідкладно, без невиправданих зволікань звернутися за отриманням лінгвістичної чи правничої допомоги з метою усвідомлення перспектив її оскарження.

До позовної заяви представником позивача долучено надані позивачем органам національної поліції пояснення від 13.09.2020 щодо обставин перетину державного кордону України у день прийняття спірної постанови та копію постанови про закриття кримінального провадження від 07.07.2021, зареєстрованого за ознаками кримінального правопорушення, що ймовірно мало місце під час перетину кордону.

Як встановлено судом першої інстанції, із тексту пояснень від 13.09.2020 та постанови від 07.07.2021, під час надання пояснень та роз`яснення позивачу правових наслідків його дій пов`язаних із використанням грошових коштів під час перетину кордону, Раз Агарон розумів мову спілкування із службовцями органу охорони державного кордону. Це ставить під сумнів достовірність тверджень представника позивача про повне не усвідомлення позивачем прийнятої щодо нього постанови від 13.09.2020.

Таким чином, позивач був обізнаний про прийняту постанову у день її прийняття - 13.09.2020, а до суду із позовом про її оскарження звернувся 08.12.2021, тобто із істотним пропуском шестимісячного процесуального строку. Жодних обставин, які б переконливо вказували на неможливість пред`явлення позову у строк встановлений процесуальним законом чи доказів в обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду позивачем не надано.

Водночас, встановлення факту пропуску позивачем строку звернення до суду з позовною заявою і не доведення суду обставин об`єктивно непереборних, які не залежали від волевиявлення позивача і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення позивачем процесуальної дії, унеможливлює поновлення судом такого процесуального строку.

Тобто, позивачем не було виконано вимоги ухвали Вінницького окружного адміністративного суду від 13.12.2021 в частині обґрунтування поважності причин для поновлення строку звернення до суду та не надано суду відповідних доказів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що позовна заява підлягала поверненню на підставі п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України.

У контексті оцінки доводів апеляційної скарги колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, колегія суддів вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.315,316 КАС Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Раз Агарон залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 20 січня 2022 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Смілянець Е. С. Судді Драчук Т. О. Полотнянко Ю.П.