ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2022 року

м. Київ

справа №640/18138/18

адміністративне провадження № К/9901/20819/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Рибачука А.І.,

суддів: Стрелець Т.Г., Мороз Л.Л.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду в суді касаційної інстанції адміністративну справу № 640/18138/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр протезування «Едварс» до Міністерства соціальної політики України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Державна регуляторна служба України, Міністерство юстиції України, Всеукраїнське галузеве об`єднання виробників технічних засобів реабілітації, Київське казенне експериментальне протезно-ортопедичне підприємство, Товариство з обмеженою відповідальністю «Без обмежень», Публічне акціонерне товариство «Завод «Артемзварювання», Товариство з обмеженою відповідальністю «Світ літньої людини та реабілітації», про визнання протиправним та скасування наказу,

провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр протезування «Едварс»

на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2020, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Парінова А.Б., суддів Беспалова О.О., Ключковича В.Ю.,

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр протезування «Едвардс» (далі - ТОВ «Центр протезування «Едвардс») звернулося до суду позовом, у якому просило визнати протиправним та нечинним наказ Міністерства соціальної політики України (далі - Мінсоцполітики) від 12.04.2018 № 506 «Про затвердження типових форм договорів про забезпечення особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю, іншої особи технічними засобами реабілітації, надання послуг з їх ремонту», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 03.05.2018 за № 549/32001.

Позовні вимоги ТОВ «Центр протезування «Едвардс» обґрунтувало тим, що спірний наказ прийнятий відповідачем з перевищенням повноважень та порушенням процедури погодження проекту регуляторного акта з уповноваженим органом.

2. Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 04.06.2019 позов задовольнив, а ухвалою від 23.07.2019 задовольнив частково заяву ТОВ «Центр протезування «Едвардс» про відшкодування судових витрат (стягнув на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Мінсоцполітики 1762,00 грн сплаченого судового збору та 70 000,00 грн - витрат, понесених на професійну правничу допомогу; в іншій частині - відмовив).

3. Шостий апеляційний адміністративний суд постановами від 16.07.2020 скасував рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.06.2019 та ухвалу цього суду від 23.07.2019, у задоволенні позовних вимог та заяви про стягнення судових витрат ТОВ «Центр протезування «Едварс» відмовив.

4. 17.08.2020 ТОВ «Центр протезування «Едвардс» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, неврахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 27.03.2020 у справі № 826/12407/15, від 11.06.2020 у справі № 826/11485/17, просить скасувати постанови апеляційного суду та залишити в силі рішення та ухвалу суду першої інстанції.

5. Верховний Суд ухвалою від 25.08.2020 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи з суду першої інстанції.

6. 08.09.2020, 15.09.2020 та 21.09.202 до суду касаційної інстанції надійшли відзиви на вказану касаційну скаргу, в яких Міністерство юстиції України, Мінсоцполітики та Товариство з обмеженою відповідальністю «Світ літньої людини та реабілітації» просять залишити останню без задоволення, а оскаржувані постанови апеляційного суду - без змін.

08.09.2020 до суду касаційної інстанції надійшли пояснення на касаційну скаргу від Державної регуляторної служби України, яка просить врахувати, що за результатами спільної наради з Мінсоцполітики вони дійшли висновку про те, що положення оскаржуваго наказу за своїм змістовним наповненням відповідають положенням погодженого проекту цього наказу та не змінюють прав та обов`язків суб`єктів господарювання.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

7. Суди встановили, що 12.04.2018 Мінсоцполітики прийняло наказ № 506 «Про затвердження типових форм договорів про забезпечення особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю, іншої особи технічними засобами реабілітації, надання послуг з їх ремонту», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 03.05.2018 за № 549/32001.

Цим наказом затверджено Типову форму договору про забезпечення протезом верхньої/нижньої кінцівки/ортезом шарнірним на нижню кінцівку, Типову форму договору про забезпечення кріслом колісним, Типову форму договору про забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації (крім протезів верхніх та нижніх кінцівок, ортезів шарнірних на нижні кінцівки, крісел колісних) та Типову форму договору про надання послуг з післягарантійного ремонту технічних та інших засобів реабілітації.

Позивач вважаючи, що оскаржуваний наказ прийнятий з порушення процедури його прийняття, звернувся до суду з цим позовом.

ІІІ.ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

8. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач під час прийняття спірного наказу допустив ряд процедурних порушень законодавства, у зв`язку з чим він є протиправним та нечинним.

При цьому цей суд дійшов висновку, що поданий на погодження до Державної регуляторної служби України проект наказу «Про затвердження типових форм договорів про забезпечення особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю, іншої особи технічними та іншими засобами реабілітації, надання послуг з їх ремонту» та зареєстрований у Міністерстві юстиції України спірний наказ мають змістовні відмінності, зокрема за змістом останнього вбачається, що вимога щодо подання підприємством технічного опису конструкції та комплектація виробу встановлена обов`язковою у будь-якому випадку, у той час, коли згідно з проектом, наданим на погодження, така вимога була обов`язковою лише у випадку перевищення граничної ціни, встановленої Мінсоцполітики.

Водночас погоджений проект наказу із внесеними правками не проходив процедури доопрацювання, зокрема, з метою урахування всіх висловлених зауважень, усунення виявлених порушень, переузгодження наказу із зацікавленими органами (у тому числі із центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну регуляторну політику (для регуляторних актів), а також не оприлюднювався з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань.

Крім того, суд першої інстанції послався на порушення відповідачем місячного строку, протягом якого від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань приймаються зауваження та пропозиції.

Задовольняючи частково заяву ТОВ «Центр протезування «Едвардс» про відшкодування судових витрат, суд першої інстанції виходив із того, що заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 215 000,00 грн є завищеними та становлять надмірний тягар для відповідача.

9. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що внесені правки є редакційними та не змінюють суті та змісту нормативно-правового акта, у зв`язку з чим проект оскаржуваного наказу не потребував повторного погодження та реалізації обов`язкових процедур, визначених Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», у тому числі оприлюднення, погодження.

У зв`язку із прийняттям постанови про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ «Центр протезування «Едварс» апеляційний суд скасував ухвалу суду першої інстанції, якою стягнуто на користь ТОВ «Центр протезування «Едвардс» понесені ним судові витрати.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

10. У касаційній скарзі ТОВ «Центр протезування «Едвардс» посилається на помилковість висновків суду апеляційної інстанції щодо дотримання Мінсоцполітики законодавчо визначеної процедури погодження оскаржуваного наказу, зокрема місячного строку розгляду зауважень та пропозицій зацікавлених осіб, а також урахування редакційних правок без повторного погодження наказу. Окрім того, на думку касатора, апеляційний суд помилково не врахував відсутність у даному випадку визначених законом повноважень у відповідача щодо затвердження типових договорів, затверджених оскаржуваним наказом.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

11. Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, виходить із наступного.

12. Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

13. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (пункт 1 частини другої статті 2 КАС України).

14. Згідно з частиною дев`ятою статті 38 Закону України від 21.03.1991 № 875-XII «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» порядок та умови забезпечення осіб з інвалідністю і дітей з інвалідністю лікарськими, технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення, санаторно-курортними путівками, автомобілями, а також переліки технічних та інших засобів реабілітації і виробів медичного призначення визначає Кабінет Міністрів України.

15. Статтею 10 Закону України від 06.10.2005 № 2961-IV «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» встановлено, що центральні органи виконавчої влади беруть участь у здійсненні державної політики у сфері реабілітації осіб з інвалідністю та в межах своїх повноважень забезпечують, зокрема: контроль за втіленням державної політики у сфері реабілітації осіб з інвалідністю; розробку нормативно-правових актів з питань соціального захисту осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю, контроль за додержанням законодавства, що регламентує правовідносини у сфері соціального захисту осіб з інвалідністю.

16. Відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство соціальної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 № 423 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), Мінсоцполітики є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який забезпечує формування та реалізує державну політику, зокрема, у сфері соціальної політики, соціального захисту, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики щодо соціального захисту ветеранів війни та учасників антитерористичної операції, зокрема забезпечення їх технічними та іншими засобами реабілітації, здійснення державного нагляду та контролю за додержанням вимог законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

17. Згідно з пунктом 4 цього Положення Міністерство соціальної політики України відповідно до покладених на нього завдань: розробляє проекти законів та інших нормативно-правових актів з питань, що належать до його компетенції.

18. Порядком забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю та інших окремих категорій населення і виплати грошової компенсації вартості за самостійно придбані технічні засоби реабілітації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 05.04.2012 № 321 (тут і далі - Порядок № 321, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 14.03.2018 № 238) визначено, що типові форми договорів про забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації, надання послуг затверджуються Мінсоцполітики.

19. Судами встановлено, що Мінсоцполітики на виконання зазначеної постанови розробило проект наказу «Про затвердження типових форм договорів про забезпечення особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю, іншої особи технічними та іншими засобами реабілітації, надання послуг з їх ремонту».

20. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що оскаржуваний наказ за своїм характером та змістом є регуляторним актом, який прийнято відповідачем відповідно до наданих Кабінетом Міністрів України повноважень.

21. Відповідно до статті 4 Закону України від 11.09.2003 № 1160-IV «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» (далі - Закон № 1160-IV) одним з основних принципів державної регуляторної політики є, зокрема, прозорість та врахування громадської думки - відкритість для фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань дій регуляторних органів на всіх етапах їх регуляторної діяльності, обов`язковий розгляд регуляторними органами ініціатив, зауважень та пропозицій, наданих у встановленому законом порядку фізичними та юридичними особами, їх об`єднаннями, обов`язковість і своєчасність доведення прийнятих регуляторних актів до відома фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань, інформування громадськості про здійснення регуляторної діяльності.

22. За правилами статті 9 Закону № 1160-IV кожен проект регуляторного акта оприлюднюється з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань.

Про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій розробник цього проекту повідомляє у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону.

Проект регуляторного акта разом із відповідним аналізом регуляторного впливу оприлюднюється у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону, не пізніше п`яти робочих днів з дня оприлюднення повідомлення про оприлюднення цього проекту регуляторного акта.

Строк, протягом якого від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань приймаються зауваження та пропозиції, встановлюється розробником проекту регуляторного акта і не може бути меншим ніж один місяць та більшим ніж три місяці з дня оприлюднення проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу.

Усі зауваження і пропозиції щодо проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу, одержані протягом встановленого строку, підлягають обов`язковому розгляду розробником цього проекту. За результатами цього розгляду розробник проекту регуляторного акта повністю чи частково враховує одержані зауваження і пропозиції або мотивовано їх відхиляє.

23. За змістом статті 13 цього Закону повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій, проект регуляторного акта та відповідний аналіз регуляторного впливу оприлюднюються шляхом опублікування в друкованих засобах масової інформації розробника цього проекту, а у разі їх відсутності - у друкованих засобах масової інформації, визначених розробником цього проекту, та/або шляхом розміщення на офіційній сторінці розробника проекту регуляторного акта в мережі Інтернет.

24. У статті 21 Закону № 1160-IV передбачено, що проекти регуляторних актів, які розробляються центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими органами виконавчої влади, територіальними органами центральних органів виконавчої влади, підлягають погодженню із уповноваженим органом.

Тривалість погодження проекту регуляторного акта не може перевищувати одного місяця з дня одержання проекту уповноваженим органом.

Уповноважений орган розглядає проект регуляторного акта та документи, що додаються до нього, і приймає рішення про погодження цього проекту або рішення про відмову в його погодженні. Це рішення не пізніше наступного робочого дня з дня його прийняття подається до органу, який розробив проект регуляторного акта.

Рішення про відмову в погодженні проекту регуляторного акта повинно містити обґрунтовані зауваження та пропозиції щодо цього проекту та/або щодо відповідного аналізу регуляторного впливу.

Після доопрацювання проекту регуляторного акта та/або відповідного аналізу регуляторного впливу з урахуванням наданих зауважень та пропозицій цей проект подається у встановленому цим Законом порядку на повторне погодження до уповноваженого органу.

25. Відповідно до статті 25 цього Закону регуляторний акт не може бути прийнятий або схвалений уповноваженим на це органом виконавчої влади або його посадовою особою, якщо наявна хоча б одна з таких обставин: відсутній аналіз регуляторного впливу; проект регуляторного акта не був оприлюднений; проект регуляторного акта не був поданий на погодження із уповноваженим органом.

У разі виявлення будь-якої з цих обставин уповноважений орган повідомляє про це орган виконавчої влади, його посадову особу, уповноважену на прийняття або схвалення регуляторного акта, а якщо регуляторний акт підлягає державній реєстрації в органах юстиції - також орган юстиції, до компетенції якого належить здійснення державної реєстрації цього регуляторного акта.

Якщо в ході перевірки на підставі повідомлення уповноваженого органу органом юстиції буде виявлена будь-яка з обставин, визначених у частині першій цієї статті, орган юстиції відмовляє в державній реєстрації регуляторного акта або не пізніше десяти робочих днів з дня одержання цього повідомлення скасовує прийняте рішення про державну реєстрацію цього регуляторного акта.

26. Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що на виконання вимог статті 13 Закону № 1160-IV Мінсоцполітики 14.03.2018 на своїй офіційній сторінці оприлюднило проект оскаржуваного наказу та аналіз регуляторного впливу, а також визначило строк, протягом якого від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань приймаються зауваження та пропозиції (місяць); листом від 22.03.2018 року № 5516/0/2-18/58 до Державної регуляторної служби України направило проект наказу з проханням розглянути його до 31.03.2018.

Листом від 27.03.2018 № 18-2-158 Спільний представницький орган сторони роботодавців на національному рівні повідомим відповідача про погодження проекту наказу без зауважень.

Листом від 10.04.2018 № 32 позивач подав до Державної регуляторної служби України пропозиції до оприлюднених відповідачем проектів типових форм договорів, які листом від 13.04.2018 № 3776/0/20-18 направлені Мінсоцполітики.

Рішенням Державної регуляторної служби України від 17.04.2018 № 3855/0/20 погоджено наказ Мінсоцполітики «Про затвердження типових форм договорів про забезпечення особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю, іншої особи технічними та іншими засобами реабілітації, надання послуг з їх ремонту». У цьому рішенні зазначено, зокрема, що редакція проекту регуляторного акта та аналізу регуляторного впливу були доопрацьовані в робочому порядку.

27. Обґрунтовуючи доводи про порушення процедури погодження проекту регуляторного акта, позивач вказував, що редакція Типової форми договору про забезпечення протезом верхньої/нижньої кінцівки/ортезом шарнірним на нижню кінцівку (затверджена оскаржуваним наказом) відрізняється від редакції Типової форми договору, який був погоджений Державною регуляторною службою України, оскільки суттєво змінює зміст всього пункту 2 і встановлює вимогу щодо подання підприємством технічного опису конструкції та комплектації виробу у будь-якому випадку забезпечення особи, що є втручанням у господарську діяльність підприємства.

Так, згідно з пунктом 2 розділу І погодженої Типової форми договору про забезпечення протезом верхньої/нижньої кінцівки/ортезом шарнірним на нижню кінцівку визначено, що: «Підприємство зобов`язується здійснити забезпечення особи з інвалідністю/дитини з інвалідністю/іншої особи протезом верхньої/нижньої кінцівки/ортезом шарнірним на нижню кінцівку на підставі оригіналу направлення, а Орган соціального захисту населення зобов`язується оплатити Підприємству фактичну вартість забезпечення особи з інвалідністю/дитини з інвалідністю/іншої особи протезом верхньої/нижньої кінцівки/ортезом шарнірним на нижню кінцівку в межах граничної ціни, встановленої Мінсоцполітики, а у разі її перевищення - за рішенням Мінсоцполітики на підставі рекомендацій робочої групи із деяких питань забезпечення осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю та інших окремих категорій населення технічними та іншими засобами реабілітації та згідно з технічним описом конструкції та комплектації виробу».

В оскаржуваному наказі цей пункт викладено в наступній редакції: «Підприємство зобов`язується здійснити забезпечення особи з інвалідністю/дитини з інвалідністю/іншої особи протезом верхньої/нижньої кінцівки/ортезом шарнірним на нижню кінцівку на підставі оригіналу направлення та згідно з технічним описом конструкції та комплектації виробу, а Орган соціального захисту населення зобов`язується оплатити Підприємству фактичну вартість забезпечення особи з інвалідністю/дитини з інвалідністю/іншої особи протезом верхньої/нижньої кінцівки/ортезом шарнірним на нижню кінцівку в межах граничної ціни, встановленої Мінсоцполітики, а у разі її перевищення - за рішенням Мінсоцполітики на підставі рекомендацій робочої групи із деяких питань забезпечення осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю та інших окремих категорій населення технічними та іншими засобами реабілітації».

28. Суд апеляційної інстанції, встановивши, що за результатами наради Мінсоцполітики та Державної регуляторної служби України, останні дійшли висновку про те, що положення чинної редакції розділу І Типової форми договору про забезпечення протезом верхньої/нижньої кінцівки/ортезом шарнірним на нижню кінцівку, затвердженої наказом, за своїм змістовним наповненням відповідають положенням проекту наказу, який було погоджено рішенням Державної регуляторної служби України від 17.04.2018 № 168, дійшов висновку про відсутність порушення вимог статті 25 Закону № 1160-IV. Окрім того, апеляційний суд зауважив, що технічний опис конструкції та комплектації виробу є частиною технологічного процесу виготовлення протезно-ортопедичного виробу на підприємствах, які є виробниками відповідних засобів реабілітації, тому доводи позивача про те, що встановлення обов`язку щодо подання підприємством технічного опису конструкції та комплектації виробу у будь-якому випадку забезпечення особи відповідними засобами є втручанням у господарську діяльність підприємства є безпідставними, оскільки як редакція Типової форми договору про забезпечення протезом верхньої/нижньої кінцівки/ортезом шарнірним на нижню кінцівку, затверджена спірним наказом, так і редакція проекту наказу, який було погоджено рішенням Державної регуляторної служби України від 17.04.2018 № 168, передбачали подання підприємством технічного опису конструкції та комплектації виробу.

29. Колегія суддів погоджується з цими висновками, а також враховує те, що наказом Мінсоцполітики від 08.07.2021 № 392 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.07.2021 за № 972/36594) визнано таким, що втратив чинність, оскаржуваний наказ Мінсоцполітики від 12.04.2018 № 506 «Про затвердження типових форм договорів про забезпечення особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю, іншої особи технічними та іншими засобами реабілітації, надання послуг з їх ремонту» (зареєстрований у Міністерстві юстиції України 03.05.2018 за № 549/32001).

30. Посилання ТОВ «Центр протезування «Едвардс» у касаційній скарзі на помилкове неврахування судами вимог статті 179 Господарського кодексу України, Колегія суддів вважає безпідставними, виходячи з наступного.

31. Так, в силу вимог статті 26 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» держава гарантує розробку, виробництво технічних та інших засобів реабілітації та закупівлю автомобіля, медичних виробів та забезпечення ними осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю для соціальної адаптації, полегшення умов праці і побуту, спілкування осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю, поширює інформацію про таку продукцію.

Безкоштовне забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації за індивідуальною заявкою особи з інвалідністю, послугами з післягарантійного ремонту здійснюється у вигляді грошової допомоги особам з інвалідністю для оплати вартості виданих виробів та наданих послуг шляхом безготівкового перерахування коштів підприємствам, що виконали зазначені заявки та відповідають кваліфікаційним вимогам, які визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

32. Технічні та інші засоби реабілітації, призначені для безоплатного забезпечення осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю, інших осіб за рахунок коштів державного бюджету виготовляються, постачаються і ремонтуються підприємствами, які відповідають кваліфікаційним вимогам, установленим Мінсоцполітики. Перелік підприємств визначається Мінсоцполітики. Введення в обіг та/або в експлуатацію технічних та інших засобів реабілітації здійснюється тільки у разі їх відповідності вимогам законодавства за умови належного постачання, встановлення, технічного обслуговування та застосування за призначенням (пункт 5 Порядку № 321).

33. Положеннями пункту 23 цього порядку передбачено, зокрема, що типові форми договорів про забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації, надання послуг затверджуються Мінсоцполітики.

34. Аналіз наведених норм, дає підстави для висновку про те, що договори про забезпечення осіб з інвалідністю технічними засобами реабілітації, надання послуг з їх ремонту, укладаються органом соціального захисту (суб`єктом владних повноважень) з підприємствами, які відповідають необхідним кваліфікаційним вимогам, на виконання вимог закону щодо забезпечення державою соціального захисту таких осіб, тобто з метою реалізації повноважень, наданих для здійснення публічної управлінської діяльності.

35. Водночас касатор посилається на те, що повноваження Мінсоцполітики щодо затвердження типових форм договорів про забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації, надання послуг, передбачені Порядком № 321 (підзаконним нормативно-правовим актом), не узгоджуються з нормами Господарського кодексу України, за змістом абзацу четвертого частини четвертої статті 179 якого типовий договір затверджується Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим державним органом або органом державної влади.

36. Колегія суддів вважає помилковими ці доводи, оскільки на договори про забезпечення осіб з інвалідністю технічними засобами реабілітації, надання послуг з їх ремонту, які укладаються органом соціального захисту (суб`єктом владних повноважень) з відповідними підприємствами, не розповсюджуються вимоги Господарського кодексу України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб`єктами господарювання, а також між цими суб`єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання, а в силу вимог статті 4 якого не є предметом регулювання цього Кодексу адміністративні та інші відносини управління за участі суб`єктів господарювання, в яких орган державної влади або місцевого самоврядування не є суб`єктом, наділеним господарською компетенцією, і безпосередньо не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо суб`єкта господарювання.

37. Ураховуючи наведене, апеляційний суд правильно виходив із наявності у Мінсоцполітики повноважень щодо затвердження типових форм договорів про забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації, надання послуг.

38. Відповідно до частин першої-третьої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

39. Зазначеним вимогам постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2020 у цій справі відповідає, а доводи позивача, викладені у касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків суду.

40. Ураховуючи, що цією постановою у задоволенні позовних вимог ТОВ «Центр протезування «Едварс» відмовлено повністю, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду, що судові витрати зі сплати судового збору, а також витрати на професійну правничу допомогу, сплачені цією стороною, відшкодуванню не підлягають.

41. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

42. За правилами частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр протезування «Едварс» залишити без задоволення.

Постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2020 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

СуддіА.І. Рибачук Т.Г. Стрелець Л.Л. Мороз