П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/7096/21Головуючий в 1 інстанції: Завальнюк І.В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Домусчі С.Д.

суддів: Семенюка Г.В., Шляхтицького О.І.,

за участю секретаря судового засідання - Тутової Л.С.

представника позивача - адвоката Кісільової К.О.

представника відповідача Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України (Адміністрація судноплавства) - Александрова О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків, Державної кваліфікаційної комісії з підтвердження кваліфікації судноводіїв, Державної кваліфікаційної комісії з підтвердження кваліфікації суднових радіоспеціалістів, Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України (Адміністрація судноплавства), треті особи - Професійна спілка робітників морського транспорту України, Міністерство інфраструктури України, про визнання бездіяльності протиправною, визнання протиправними та скасування рішень, -

В С Т А Н О В И В:

28.04.2021 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків, Державної кваліфікаційної комісії з підтвердження кваліфікації судноводіїв, Державної кваліфікаційної комісії з підтвердження кваліфікації суднових радіоспеціалістів, Державної служби морського та річкового транспорту України, яка відповідно до Постанови КМУ №212 від 06.03.2022 року перейменована в Державну службу морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України (Адміністрація судноплавства), треті особи - Професійна спілка робітників морського транспорту України, Міністерство інфраструктури України, в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків в частині незабезпечення належного ведення діловодства, оформлення протоколів засідань Державних кваліфікаційних комісій, формування особової справи ОСОБА_1 та належної організації засідань Державних кваліфікаційних комісій з підтвердження ОСОБА_1 кваліфікації фахівця з проведення вантажних операцій на танкерах-хімовозах за розширеною програмою, кваліфікації фахівця з проведення вантажних операцій на нафтових танкерах за розширеною програмою кваліфікації оператора Глобальної морської системи зв`язку у разі лиха та для забезпечення безпеки, проведених 12.01.2021 року, та зобов`язати Інспекцію з питань підготовки та дипломування моряків усунути порушення;

- визнати протиправною бездіяльність Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків щодо незабезпечення атестації осіб, які брали участь у засіданнях Державних кваліфікаційних комісій у якості Голів та членів Державних кваліфікаційних комісій з підтвердження ОСОБА_1 кваліфікації фахівця з проведення вантажних операцій на танкерах-хімовозах за розширеною програмою, кваліфікації фахівця з проведення вантажних операцій на нафтових танкерах за розширеною програмою кваліфікації оператора Глобальної морської системи зв`язку у разі лиха та для забезпечення безпеки, проведених 12.01.2021 року та зобов`язати Інспекцію з питань підготовки та дипломування моряків усунути порушення;

- визнати протиправною бездіяльність Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків щодо ненадання ОСОБА_1 інформації за його заявами та порушення вимог Закону України «Про звернення громадян» та зобов`язати усунути порушення;

- визнати протиправною бездіяльність Державної служби морського та річкового транспорту в частині неналежного розгляду скарги ОСОБА_1 від 13.01.2021 року та зобов`язати вжити дії з забезпечення розгляду скарги та надати об`єктивну оцінку правильності застосування положень нормативно-правових актів у сфері безпеки судноплавства, які були використані для обґрунтування висновків Державних кваліфікаційних комісій;

- визнати протиправним та скасувати Рішення Державної кваліфікаційної комісії з підтвердження кваліфікації суднових радіоспеціалістів Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків, оформлене протоколом від 12.01.2021 року № 77/2021/04-Р про визнання ОСОБА_1 таким, що не має належної кваліфікації оператора Глобальної морської системи зв`язку у разі лиха та для забезпечення безпеки;

- визнати протиправним та скасувати Рішення Державної кваліфікаційної комісії з підтвердження кваліфікації судноводіїв Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків, оформлене протоколом від 12.01.2021 року № 62/2021/04-Т про визнання ОСОБА_1 таким, що не має належної кваліфікації фахівця з проведення вантажних операцій на танкерах-хімовозах за розширеною програмою;

- визнати протиправним та скасувати Рішення Державної кваліфікаційної комісії з підтвердження кваліфікації судноводіїв Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків, оформлене протоколом від 12.01.2021 року №63/2021/04-Т про визнання ОСОБА_1 таким, що не має належної кваліфікації фахівця з проведення вантажних операцій на нафтових танкерах за розширеною програмою;

- визнати протиправним та скасувати Рішення Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків Міністерства інфраструктури України щодо відмови у задоволенні скарги ОСОБА_1 , оформлене листом № 1/9-25/02-К-3/21 від 10.02.21.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що він працює моряком на нафтових танкерах та танкерах-хімовозах з 2007 року, має загальний стаж роботи майже 14 років, пройшов шлях від посади матроса до посади старшого помічника капітана судна. В грудні 2020 р. позивач подав до Державної кваліфікаційної комісії з підтвердження кваліфікації суднових радіо спеціалістів, утвореною Інспекцією з питань підготовки та дипломування моряків:

- заяву для підтвердження кваліфікації «Загальний оператор ГМЗЛБ»;

- заяву для підтвердження кваліфікації фахівця для проведення вантажних операцій на нафтових танкерах за розширеною програмою;

- заяву для підтвердження кваліфікації фахівця з підготовки за розширеною програмою для здійснення вантажних операціях на танкерах-хімовозах.

Вказані заяви були схвалені та позивач допущений до проведення засідання ДДК для підтвердження кваліфікацій.

В подальшому 12.01.2021 року за участю позивача відбулися два засідання Державної кваліфікаційної комісії з підтвердження кваліфікації судноводіїв та одне засідання Державної кваліфікаційної комісії з підтвердження кваліфікації судноводіїв-радіоспеціалістів з метою підтвердження позивачем кваліфікацій:

1) оператора Глобальної морської системи зв`язку у разі лиха та для забезпечення безпеки (загального);

2) фахівця з проведення вантажних операцій на танкерах-хімовозах з розширеною програмою;

3) фахівця з проведення вантажних операцій на танкерах з розширеною програмою, які проходили у режимі відеоконференції.

Позивач також вказував, що він оплатив послуги Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків на загальну суму 2880 грн (960 грн за кожне засідання).

Після проведення засідань у ДКК в електронному сервісі «Кабінет моряка» позивач отримав рішення, оформлені протоколами від 12.01.2021 року №№ 62/2021/04-Т, 63/2021/04-Т, 77/2021/04-Р про не підтвердження кваліфікацій.

Не погодившись із вказаними рішеннями, позивач 13.01.2021 року подав скаргу до Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків, а також 20.01.2021 року звернувся до Професійної спілки робітників морського транспорту України з проханням надати допомогу з метою відновлення його законних прав, які були порушені при підтвердженні кваліфікації в ДКК.

Також, позивач зазначав, що 26.01.2021 року він подав дві заяви щодо отримання результатів розгляду скарги, залучення до розгляду скарги представника ПРМТУ, надання відеозапису та транскрибацію засідань ДКК, витягу з наказу Інспекції про включення голів та членів ДДК до персонального складу членів ДКК на 2021 рік, витягу з документів Інспекції про проходження головами та членами ДКК атестації щодо відповідності їх кваліфікаційним вимогам, визначеним розділом 3 Порядку роботи ДКК.

У відповідь позивач отримав лист Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків від 10.02.21 № 1/9-25/02-К-3/21, відповідно до якої ДКК діяли в межах повноважень та відповідно до чинного законодавства, порушень вимог Порядку роботи ДКК не допущено. Запитувані ж документи та інформація про хід розгляду скарг надані не були.

Позивач зазначав, що за дорученням Міністра інфраструктури України Інспекція з питань підготовки та дипломування моряків мала надати позивачу затребувані в заявах від 26.01.2021 року документи, вжити заходів для забезпечення розгляду скарги від 13.01.2021 року та від 26.01.2021 року, провести службову перевірку по низці порушених позивачем питань.

Лише за підсумками наради, проведеної під головуванням Міністра інфраструктури України Криклія В.А. Інспекція з питань підготовки та дипломування моряків, листом від 25.02.21 № 1-2-53/02-21 надала позивачу акти від 08.02.2021 р., 28.01.2021 р. про проведення перевірок результатів компетенцій кандидата ДКК, протокол від 21.12.2019 р. № 72/2019 засідання атестаційної комісії Інспекції.

Позивач вказував, що Інспекція з питань підготовки та дипломування моряків мала можливість допустити позивача та представників ПРМТУ до розгляду скарги та своєчасно надати запитувану інформацію, проте цього зроблено не було. Позивачу також не були надіслані своєчасно документи, які ним запитувалися (в тому числі транскрибації аудіо-відеозаписів засідань, відеозаписи засідань ДКК). У зв`язку із цим позивач був позбавлений можливості надати додаткові зауваження або пояснення для відновлення своїх порушених прав та позбавлений права на здійснення представництва його інтересів професійною спілкою, членом якої він є.

Також позивач вказував, що державні кваліфікаційні комісії, які є відповідачами у справі, в порушення вимог Порядку роботи ДКК № 487 від 01.01.2011р. не надали на підпис два примірника протоколів, якими оформлені їх рішення, а надані на запит адвоката копії оформлені з численними порушеннями (відсутні підписи голови, членів ДКК, секретаря, не скріплені печаткою). Надана ж транскрибація містить неповні дані аудіо-відеозапису усіх трьох іспитів і відповідачі ухиляються від надання повної версії, так як відношення членів обох ДКК до позивача було упередженим, звернення носили характер особистих образ. Під час іспитів члени ДКК заявляли, що надана позивачем відповідь невірна, в той час як відповідно до нормативних документів та міжнародних актів відповідь була вірною; на вичерпну відповідь коментар був, що відповідь неповна. Члени ДКК під час іспитів неодноразово здійснювалися наполегливі спроби впевнити позивача у його некомпетентності за допомогою помилкових тверджень та тиску. У позивача склалося враження, що члени ДКК з підтвердження кваліфікації судноводіїв не мають належної кваліфікації та базових, необхідних знань у сфері танкерного мореплавства і таким чином не мають жодного права приймати іспити взагалі. Позивачем проведено власний аналіз транскрибації засідань ДКК та актів від 08.02.21, в результаті чого позивач вважає, що відповідачами - Державними кваліфікаційними комісіями неправильно застосовано положення міжнародних конвенцій та інших нормативно-правових актів для об`єктивної оцінки правильності відповідей, наданих позивачем.

Крім того, позивач вказував, що Державна служба морського та річкового транспорту України мала можливість та повинна була надати об`єктивну оцінку правильності застосування головами та членами ДКК положень нормативно-правових актів у сфері безпеки судноплавства, які були використані для обґрунтування висновків ДКК; мала всі необхідні повноваження для забезпечення об`єктивного та неупередженого розгляду скарг позивача, проте не вчинила таких дій.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2021 року, ухваленим у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження, частково задоволений адміністративний позов ОСОБА_1 .

Визнана протиправною бездіяльність Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків в частині незабезпечення належного ведення діловодства, оформлення протоколів засідань Державних кваліфікаційних комісій, формування особової справи ОСОБА_1 та належної організації засідань Державних кваліфікаційних комісій з підтвердження ОСОБА_1 кваліфікації фахівця з проведення вантажних операцій на танкерах-хімовозах за розширеною програмою, кваліфікації фахівця з проведення вантажних операцій на нафтових танкерах за розширеною програмою кваліфікації оператора Глобальної морської системи зв`язку у разі лиха та для забезпечення безпеки, проведених 12.01.2021 року.

Визнана протиправною бездіяльність Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків щодо ненадання ОСОБА_1 інформації за його заявами в порядку Закону України «Про звернення громадян».

Визнане протиправним та скасоване рішення Державної кваліфікаційної комісії з підтвердження кваліфікації суднових радіоспеціалістів Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків, оформлене протоколом від 12.01.2021 року № 77/2021/04-Р про визнання ОСОБА_1 таким, що не має належної кваліфікації оператора Глобальної морської системи зв`язку у разі лиха та для забезпечення безпеки.

Визнане протиправним та скасоване рішення Державної кваліфікаційної комісії з підтвердження кваліфікації судноводіїв Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків, оформлене протоколом від 12.01.2021 року № 62/2021/04-Т про визнання ОСОБА_1 таким, що не має належної кваліфікації фахівця з проведення вантажних операцій на танкерах-хімовозах за розширеною програмою.

Визнане протиправним та скасоване рішення Державної кваліфікаційної комісії з підтвердження кваліфікації судноводіїв Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків, оформлене протоколом від 12.01.2021 року №63/2021/04-Т про визнання ОСОБА_1 таким, що не має належної кваліфікації фахівця з проведення вантажних операцій на нафтових танкерах за розширеною програмою.

Визнане протиправним та скасоване рішення Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків Міністерства інфраструктури України, оформлене листом № 1/9-25/02-К-3/21 від 10.02.21, щодо відмови у задоволенні скарги ОСОБА_1 .

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Інспекція з питань підготовки та дипломування моряків подала апеляційну скаргу, в якій, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказує, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим та таким, що прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права. Також, на думку апелянта, обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, є недоведеними належними та допустимими доказами, а висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи.

Так, апелянт зазначає, що вирішуючи спір в частині оскарження бездіяльності апелянта, суд першої інстанції врахував те, що апелянт не надав доказів атестації голів та членів державних кваліфікаційних комісій (ДКК) на 2021 рік, а наданий протокол від 21.12.2019 року №72/2019 засідання атестаційної комісії Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків свідчить про атестацію голів та членів ДКК лише на 2020 рік, а тому прийняття ДКК оскаржуваних рішень здійснювалось ДКК, які утворені з порушенням порядку утворення ДКК, зокрема без атестації членів та голів ДКК на 2021 рік, тобто не на підставі та не у межах повноважень та не у спосіб, що визначений Конституцією та законами України.

Апелянт не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки Інспекцією з питань підготовки та дипломування моряків утворюються ДКК, які є незалежними колегіальними органами, та у їх діяльність не дозволяється будь-яке втручання зокрема і щодо прийняття рішень ДКК стосовно кваліфікації моряків.

Також апелянт вказує, що ДКК не є юридичною особою - суб`єктом владних повноважень та не є суб`єктом надання адміністративних послуг в розумінні Закону України «Про адміністративні послуги».

Звертає апелянт і увагу на те, що на протоколі ДКК були використані електронні підписи, відповідно до вимог чинного законодавства.

Вказує апелянт і на те, що позивач не скористався своїм правом на оскарження рішень ДКК до Голови Державної служби морського та річкового транспорту України. На думку апелянта, позивач фактично оспорює результати складання іспитів у ДКК та ставить під сумнів кваліфікацію ДКК, хоча не має жодних документів, що підтверджують його статус, як спеціаліста в сфері кваліфікації моряків.

Апелянт звертає увагу на те, що самі по собі обставини, наведені в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції, не можуть бути безумовною підставою для задоволення позовних вимог позивача, навіть частково, оскільки ними не спростовується факт не підтвердження позивачем необхідних знань та відсутності у нього відповідної кваліфікації. Скасування протоколів засідань державних кваліфікаційних комісій з формальних підстав, не є доказом того, що позивач мав відповідну кваліфікацію та не спростовує факт її відсутності, встановлений належним чином.

Адвокат позивача подав відзив на апеляційну скаргу (т. 3 а.с. 44-54), в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, в рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04.10.2021 року залишити без змін.

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, адвокат позивача вказує на те, що в апеляційній скарзі відсутні обґрунтування неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, оскільки апеляційна скарга містить значну кількість посилань на нормативно-правові акти, але апелянт не наводить жодного доводу у чому саме полягало неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права. Адвокат позивача вважає, що апелянт не викладає жодних доводів на обґрунтування своїх вимог, які б не було розглянуто судом першої інстанції, натомість апеляційна скарга містить такі самі обґрунтування які були наведені у відзиві на позовну заяву.

Також адвокат позивача зазначає про безпідставність посилання апелянта на те, що ДКК не є юридичними особами - суб`єктами владних повноважень, оскільки ДКК є незалежними колегіальними органами, створеними апелянтом з метою визначення рівня професійної підготовленості моряків, а тому рішення ДКК можуть бути оскаржені до суду адміністративної юрисдикції з огляду на приписи п. 9 ч. 1 ст. 19 КАС України, відповідно до якого юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб.

Щодо доводів апеляційної скарги стосовно оформлення протоколів засідань ДКК, адвокат позивача зазначає про помилковість посилання апелянта на приписи ч. 6 ст. 17 Закону України «Про електронні довірчі послуги», оскільки цією нормою встановлено, що використання електронних довірчих послуг не змінює порядку вчинення правочинів, встановленого законом. Проте як підписання протоколів засідання ДКК та відповідні рішення ДКК не є правочином, а порядком роботи ДКК чітко визначені вимоги щодо оформлення протоколів засідання ДКК, які не були дотриманні державними кваліфікаційними комісіями - відповідачами в цій справі.

Зазначає адвокат позивача і про відсутність обґрунтування того, що апелянт не погоджується із висновками суду першої інстанції про відсутність проведення атестації голів та членів ДКК на 2021 рік. При цьому надану інформацію проведення атестації голів та членів ДКК на 2020 рік апелянт не вважає інформацію з обмеженим доступом, проте як відомості щодо проведення атестації голів та членів ДКК на 2021 рік апелянт вже вважає інформацію з обмеженим доступом (конфіденційна інформація. Інформація про особисте та сімейне життя).

Доводи апелянта щодо фактичного оскарження позивачем результатів складання позивачем іспитів у ДКК, адвокат позивача вважає такими, що не відповідають змісту адміністративного позову та предмету спору, який чітко визначений у позовних вимогах.

Не погоджується адвокат позивача і з доводами апелянта щодо не використання позивачем свого права на досудове врегулювання спору, оскільки позивач неодноразово звертався до апелянта із заявами та скаргами, але вжиті заходи не дали результатів, що змусило позивача звернутись до суду з відповідним позовом.

Третя особа - Професійна спілка робітників морського транспорту України також надала відзив на апеляційну скаргу (т. 3 а.с. 65-69), в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, в рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04.10.2021 року залишити без змін.

Заперечуючи проти вимог апеляційної скарги, Професійна спілка робітників морського транспорту України посилається на необґрунтованість та безпідставність доводів апелянта, які фактично відтворюють тези відзиву Інспекції на адміністративний позов.

Державна служба морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України (Адміністрація судноплавства), Державна кваліфікаційна комісія з підтвердження кваліфікації суднових радіоспеціалістів, Державна кваліфікаційна комісія з підтвердження кваліфікації судноводіїв, Міністерство інфраструктури України своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися.

Інспекція з питань підготовки та дипломування моряків, Державна кваліфікаційна комісія з підтвердження кваліфікації судноводіїв, Державна кваліфікаційна комісія з підтвердження кваліфікації суднових радіоспеціалістів, Професійна спілка робітників морського транспорту України, Міністерство інфраструктури України належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи (т. 3 а.с. 108, 112, 122, 132), представники зазначених учасників справи у судове засідання не з`явились.

Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд встановив, що ОСОБА_1 працює моряком на нафтових танкерах та танекрах-хімовозах близько 14 років, перебуваючи на різних посадах (остання - старший помічник капітана судна).

15.06.2016 р. позивач отримав свідоцтво фахівця з підготовки за розширеною програмою для здійснення вантажних операцій та танкерах-хімовозах № 12299/2016/08, терміном дії до 21.04.21 р. (т. 1 а.с. 28).

18.05.2016 р. позивач отримав свідоцтво фахівця за розширеною програмою для здійснення вантажних операцій на нафтових танкерах № 12300/2016/08, терміном дії до 06.04.21 р. (т. 1 а.с. 29)

20.05.2016 р. позивач отримав диплом радіооператора "Загальний оператор ГМЗЛБ" №11641/2016/08 та підтвердження, що засвідчує видачу диплому, терміном дії до 06.04.21 р. (т. 1 а.с. 30)

Зважаючи на закінчення терміну вищезазначених свідоцтв та підтвердження до диплома, позивач пройшов курси підготовки за схваленими Морською адміністрацією України напрямками в Учбово-тренажерному комплексі «Адмірал» (м. Одеса), отримавши свідоцтво № 233408 віл 15.12.20, терміном дії до 15.12.25 «Початкова підготовка для проведення вантажних операцій на нафтових контейнерах і танкерах-хімовозах»; свідоцтво № 233839 від 16.12.20, терміном дії до 16.12.25 «Підготовка для проведення вантажних операцій на нафтових танкерах за розширеною програмою»; свідоцтво № 234169 від 17.12.20, терміном дії до 17.12.25 «Підготовка для проведення вантажних операцій на танкерах-хімовозах за розширеною програмою».

Для підтвердження кваліфікації оператора ГМЗЛБ позивач з 01.12.20 по 07.12.20 успішно пройшов у Міжнародному морському тренажерному центрі підготовку за курсом «Підготовка кандидатів на підтвердження загального диплому оператора ГМЗЛБ» та отримав свідоцтво фахівця № 231069 від 11.12.20.

У Міжнародному морському тренажерному центрі позивач успішно пройшов підготовку за схваленими Морською адміністрацією України курсами «Ознайомлення, початкова підготовка та інструктаж з безпеки для всіх моряків» (свідоцтво № 266882 віл 23.12.20), «Судноводіння з використанням радіолокатора, радіолокаційної прокладки та використання ЗАРП (рівень управління)» (свідоцтво № 230723 віл 11.12.20), «Боротьба з пожежею за розширеною програмою» (свідоцтво № 227830 від 25.11.20), «Медичний догляд на борту судна» (свідоцтво № 228088 від 26.11.20), «Фахівець з рятувальних шлюпок, рятувальних плотів та чергових шлюпок, що не є швидкісними черговими шлюпками» (свідоцтво № 226883 від 23.11.20).

28.12.2020 р. позивач через електронний сервіс «Кабінет моряка» подав до Державної кваліфікаційної комісії з підтвердження кваліфікації суднових радіоспеціалістів заяву №30955/2020/00-Р для підтвердження кваліфікації «Загальний оператор ГМЗЛБ»; Державної кваліфікаційної комісії з підтвердження кваліфікації судноводіїв заяву № 30956/2020/00-Т для підтвердження кваліфікації фахівця для проведення вантажних операцій на нафтових танкерах за розширеною програмою; Державної кваліфікаційної комісії з підтвердження кваліфікації судноводіїв заяву № 30957/2020/00-Т для підтвердження кваліфікації фахівця з підготовки за розширеною програмою для здійснення вантажних операцій на танкерах-хімовозах, які були схвалені та позивача допущено до проведення засідань комісій для підтвердження кваліфікацій (т. 1 а.с. 31-33).

12.01.2021 р. за участі позивача в режимі відеоконференції відбулися два засідання Державної кваліфікаційної комісії з підтвердження кваліфікації судноводіїв та одне засідання Державної кваліфікаційної комісії з підтвердження кваліфікації суднових радіоспеціалістів з метою підтвердження кваліфікацій оператора Глобальної морської системи зв`язку у разі лиха та для забезпечення безпеки (оператора ГМЛЗБ) (загального), фахівця з проведення вантажних операцій на танкерах-хімовозах за розширеною програмою, фахівця з проведення вантажних операцій на нафтових танкерах за розширеною програмою.

До складу ДКК з підтвердження кваліфікації судноводіїв, утвореної Інспекцією з питань підготовки та дипломування моряків Міністерства інфраструктури України входили наступні члени комісії:

1) під час проведення засідання з підтвердження Позивачем кваліфікації фахівця з проведення вантажних операцій на танкерах-хімовозах за розширеною програмою - Шульга Юрій Яковлевич (голова ДКК), Ковалюк Григорій Семенович , (член ДКК) та Пастернак Олег Якович (член ДКК);

2) під час проведення засідання з підтвердження Позивачем кваліфікації фахівця з проведення вантажних операцій на нафтових танкерах за розширеною програмою - Шульга Юрій Яковлевич (голова ДКК), Ковалюк Григорій Семенович та Пастернак Олег Якович (члени ДКК).

До складу ДКК з підтвердження кваліфікації суднових радіоспеціалістів, утвореної Інспекцією з питань підготовки та дипломування моряків Міністерства інфраструктури України входили наступні члени комісії: Хитров Валерій Степанович (голова ДКК), Білоус Віктор Степанович та Липинський Валерій Микитович (члени ДКК).

Документальне забезпечення роботи обох ДКК здійснювалось секретарем Каляпіною Євгенією Володимирівною.

Після проведених засідань у ДКК за участі позивача у електронному сервісі «Кабінет моряка» ОСОБА_1 отримав відомості про прийняття ДКК рішень, оформлених протоколами від 12.01.2021 р. №62/2021/04-Т, №63/2021/04-Т, №77/2021/04-Р про те, що позивач «не має належної кваліфікації», що свідчить про відмову в підтвердженні кваліфікації оператора ГМЛЗБ та фахівця з проведення вантажних операцій на танкерах-хімовозах та на нафтових танкерах (т. 1 а.с. 11-зворот, 12 - зворот, 13-зворот).

13.01.2021 р позивач направив до Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків скаргу щодо незгоди з результатами ДКК та проханням провести перевірку діяльності Інспекції (т. 1 а.с. 35).

Також 26.01.21 позивач подав дві заяви до Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків щодо отримання результатів розгляду скарги, залучення до розгляду скарги представника ПРМТУ, надання відеозапису та транскрибацію засідань ДКК, витягу з наказу Інспекції про включення голів та членів ДДК до персонального складу членів ДКК на 2021 рік, витягу з документів Інспекції про проходження головами та членами ДКК атестації щодо відповідності їх кваліфікаційним вимогам, визначеним розділом 3 Порядку роботи ДКК (т. 1 а.с. 36, 37).

У відповідь позивач отримав лист Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків від 10.02.21 р. № 1/9-25/02-К-3/21, відповідно до якої ДКК діяли в межах повноважень та відповідно до чинного законодавства, порушень вимог Порядку роботи ДКК не допущено. Запитувані ж документи та інформація про хід розгляду скарг надані не були (т. 1 а.с. 38).

У скарзі до Морської адміністрації позивач зазначив, що ставлення до нього з боку членів ДКК було упередженим. Для позивача було "цілком очевидно, що члени комісії по танкерам не мають належної кваліфікації та базових, необхідних знань у сфері танкерного мореплавства і таким чином не мають ніякого права проводити засідання кваліфікаційної комісії надалі". Позивач просив "провести перевірку діяльності вищевказаних членів ДКК Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків по ГМЗЛБ та по танкерам" та надати "можливість безоплатно підтвердити кваліфікації з ГМЗЛБ, танкерам-хімовозам та нафтовим танкерам з новим складом комісії".

У своїй скарзі від 14.01.2021 р. на ім`я в.о. Голови Морської адміністрації позивач обґрунтував підстави необхідності проведення Морською адміністрацією перевірки об`єктивності оцінки його знань Державними кваліфікаційними комісіями, у тому числі зазначивши, що члени ДКК не мають належної компетенції (т. 1 а.с. 63).

У відповідь Морська адміністрація листами від 27.01.2021 р. №579/36/15-21 та від 09.02.2021 р. №938/36/15-21 поінформувала позивача про те, що ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.12.2020 у справі № 640/31875/20 призупинено дію наказу Міністерства інфраструктури України від 12.10.2020 р. № 614 «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства інфраструктури України та втрату чинності наказу Міністерства транспорту України від 17.10.2001 р. №693», а також заборонено виконувати повноваження, надані Постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.2020 року № 739 «Деякі питання підготовки та дипломування моряків» (т. 1 а.с. 64, 65).

23.02.21 у Міністерстві інфраструктури України під головуванням Міністра інфраструктури України Криклія В.А. було проведено зустріч з метою обговорення питання оскарження до Морської адміністрації України та Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків вищезазначених рішень ДКК щодо підтвердження кваліфікацій позивача (т. 1 а.с. 39-40).

Так, під час зазначеної зустрічі голова комісії з припинення Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків Цибко С.Д. підтвердив, що Інспекція з питань підготовки та дипломування моряків на запит ОСОБА_1 не надала копії відеозаписів засідань ДКК; для перевірки скарги утворювалися комісії, результати яких викладені у відповідних актах.

За дорученням Міністра інфраструктури України Криклія В.А. Інспекція з питань підготовки та дипломування моряків мала надати позивачу копію відеозаписів засідань ДКК від 12.01.2021 р., транскрибацію засідань ДКК 12.01.2021 р., витяг з наказу Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків про включення голів та членів ДКК від 12.01.2021 р. до персонального складу ДКК на 2021 рік; копії документів, які підтверджують, що голови та члени ДКК від 12.01.2021 р. проходили атестацію щодо відповідності їх кваліфікації вимогам Порядку роботи ДКК, копії актів засідань ДКК, утворених з метою розгляду скарги позивача від 13.01.2021 р., заяви від 26.01.2021 р.

Також Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків було доручено вжити заходів для забезпечення розгляду скарг позивача та заяв та провести службову перевірку щодо виконання працівниками Інспекції, які були задіяні у розгляді звернень позивача, посадових обов`язків та дотримання процедур, передбачених системою управління якості Інспекції, а також повноти надання відповідей заявнику по суті; виконання головами та членами ДКК від 12.01.2021 р. своїх обов`язків та дотримання процедур, визначених системою управління якості Інспекції, та об`єктивності (відповідності) винесених ними рішень; виконання головами та членами комісій з розгляду звернень (скарги, заяв) позивача процедур системи управління якості Інспекції.

Листом від 25.02.2021 р. Інспекція з питань підготовки та дипломування моряків направила позивачу акти від 08.02.2021 р. про проведення перевірок результатів компетентності кандидата відповідними комісіями; протокол від 21.12.2019 р. №72/2019 засідання атестаційної комісії Інспекції (т. 1 а.с. 41-56).

Копії протоколів від 12.01.2021 р. №62/2021/04-Т, № 63/2021/04-Т, 77/2021/04-Р були надані Інспекцією лише на адвокатський запит представника позивача листом від 02.04.2021 р. № 1/4-92/02-56ПП/2 (т. 1 а.с. 57).

Зважаючи на те, що вжиті заходи не дали бажаного позивачем результату та вичерпавши всі інструменти адміністративного оскарження, що не дало позитивного результату, позивач звернувся за судовим захистом із даним позовом.

Вирішуючи спір та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що на час складення позивачем іспитів (12.01.2021 року) та подання заяв і скарг чинним порядком роботи ДКК був Порядок, затверджений наказом Міністерства інфраструктури України №377 від 07.05.2007 року зі змінами внесеними наказом №487 від 01.11.2011 року.

Також суд першої інстанції виходив з того, що з огляду на матеріали справи, в порушення вимог Порядку роботи Державних кваліфікаційних комісій, Державна кваліфікаційна комісія з підтвердження кваліфікації судноводіїв та Державна кваліфікаційна комісія з підтвердження кваліфікації суднових радіоспеціалістів не ознайомили позивача з рішеннями та не надали на підпис два примірники протоколів від 12.01.2021 року №62/2021/04-Т, №63/2021/04-Т, №77/2021/04-Р, якими оформлені їх рішення, але, враховуючи, що підтвердження кваліфікацій відбувалося в режимі відеоконференції через запроваджені в Україні протиепідемічні заходи, що окремим порядком не регламентовано, зазначене порушення є формальним, та таким, яке може бути виправленим в подальшому.

При цьому суд першої інстанції зазначав, що на усіх протоколах, які були надані на запити представника позивача, відсутні підписи голови, членів ДКК, підпис секретаря та підпис позивача про ознайомлення з протоколами; протоколи не скріплені печаткою (печаткою засвідчені лише копії, надані на адвокатський запит представника позивача); протоколи оформлені не за формою, яка наведена в додатку до Порядку № 377. Вказані порушення зберігалися впродовж тривалого строку та не пов`язані із запровадженими протиепідемічними заходами, а тому свідчать про недоліки у роботі ДКК. Оскільки такі недоліки у роботі ДКК спроможні погіршити становище особи, щодо якої відбувається підтвердження кваліфікації, так як остання може бути позбавленою об`єктивної та достовірної інформації, що відображає (фіксує) такий процес, а відтак і стикнутися зі складнощами в питаннях оскарження результатів оцінювань, суд першої інстанції дійшов висновку, що у такому випадку безперечно порушується принцип належного урядування, так як особа очікує дотримання з боку контролюючого органу передбачених регламентів, протоколів, процедур тощо. Саме за таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку щодо допущення комісіями бездіяльності в частині незабезпечення належного ведення діловодства, оформлення протоколів засідань, формування особової справи ОСОБА_1 та належної організації засідань Державних кваліфікаційних комісій з підтвердження ОСОБА_1 кваліфікацій, проведених 12.01.2021 року.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків щодо незабезпечення атестації осіб, які брали участь у засіданнях Державних кваліфікаційних комісій у якості Голів та членів Державних кваліфікаційних комісій з підтвердження ОСОБА_1 кваліфікації фахівця з проведення вантажних операцій на танкерах-хімовозах за розширеною програмою, кваліфікації фахівця з проведення вантажних операцій на нафтових танкерах за розширеною програмою кваліфікації оператора Глобальної морської системи зв`язку у разі лиха та для забезпечення безпеки, проведених 12.01.2021 року та зобов`язати Інспекцію з питань підготовки та дипломування моряків усунути порушення, суд першої інстанції виходів з того, що Інспекцією з питань підготовки та дипломування моряків не надано належних та допустимих доказів атестації голів та членів ДКК на 2021 рік, в той час як такі докази були надані лише щодо такої атестації на 2020 рік, але сама по собі відсутність атестації голів та членів ДКК на 2021 рік не свідчить про порушення прав позивача в контексті заявлених позовних вимог, та сама по собі не змінює обсяг прав та обов`язків позивача. При цьому суд першої інстанції зазначив, що недотримання порядку створення ДКК може мати наслідок скасування прийнятих такими ДКК рішень, як що це потребується для захисту порушених ними прав та інтересів.

Скасовуючи оскаржувані рішення ДКК, суд першої інстанції виходив не з суті наданих позивачем відповідей, а з того, що ДКК, рішення яких оскаржуються, були утворені з порушенням порядку утворення ДКК, зокрема без атестації голі та членів ДКК на 2021 рік, тобто не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; без повноважень у поєднанні з метою, з якою ці повноваження надаються.

Оскільки обставина відсутності атестації голі та членів ДКК на 2021 рік не була врахована Інспекцією з питань підготовки та дипломування моряків під час розгляду скарги позивача, суд першої інстанції задовольнив позовну вимогу про скасування рішення інспекції щодо відмову у задоволенні скарги.

Також, частково задовольняючи вимогу позивача про визнання протиправною бездіяльність Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків щодо ненадання інформації за заявами, поданими відповідно до Закону України «Про звернення громадян» та зобов`язання відновити порушене право, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджено порушення інспекцію вимог Закону України «Про звернення громадян»,

в частині строків надання запитуваної інформації.

Відмовляючи у задоволені вимоги про визнання протиправною бездіяльності Державної служби морського та річкового транспорту в частині неналежного розгляду скарги позивача від 13.01.2021 року та зобов`язання вжити дії з забезпечення розгляду скарги та надати об`єктивну оцінку правильності застосування положень нормативно-правових актів у сфері безпеки судноплавства, які були використані для обґрунтування висновків Державних кваліфікаційних комісій, суд першої інстанції виходив з того, що такі вимоги є необґрунтованими оскільки ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.12.20 по справі №640/31875/20, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2021 року та постановою Верховного Суду від 13 травня 2021 року, зупинена дія наказу Міністерства інфраструктури України від 12 жовтня 2020 року N 614 «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства транспорту України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Міністерства інфраструктури України та втрату чинності наказу Міністерства транспорту України від 17 жовтня 2001 року N 693» та, серед іншого, заборонено Державній службі морського та річкового транспорту України до набрання законної сили рішенням суду у цій справі виконувати повноваження, визначені постановою Кабінету Міністрів України, що виключає в тому числі й розгляд скарги позивача від 13.01.2021 по суті порушених в ній питань.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 1 Кодексу торговельного мореплавства України, Кодекс торговельного мореплавства України регулює відносини, що виникають з торговельного мореплавства.

Під торговельним мореплавством у цьому Кодексі розуміється діяльність, пов`язана з використанням суден для перевезення вантажів, пасажирів, багажу та пошти, рибогосподарської діяльності, розвідки та видобування корисних копалин, пошуку і рятування людей, що зазнали лиха на морі, виконання буксирних, криголамних і аварійно-рятувальних операцій, навігаційно-гідрографічних робіт, прокладання кабелю, а також для інших господарських, наукових і культурних цілей

Відповідно до вимог статті 51 Кодексу торговельного мореплавства України, Правила I/6 Додатку до Міжнародної Конвенції про підготовку і дипломування моряків та несення вахти 1978 року з поправками (Манільські поправки), пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 31.01.2001 року № 83 «Про вдосконалення державного нагляду за станом підготовки та дипломування моряків», пункту 6 Положення про порядок присвоєння звань особам командного складу морських суден, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2005 року № 38 (у редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2007року № 373, та з метою встановлення єдиного порядку підтвердження кваліфікації моряків наказом Міністерства транспорту та зв`язку від 07.05.2007 року № 377 затверджений Порядок роботи Державних кваліфікаційних комісій (тут і надалі Порядок №377, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Цей Порядок установлює єдині вимоги до діяльності Державних кваліфікаційних комісій (далі - ДКК), присвоєння та підтвердження в них кваліфікації осіб командного складу та суднової команди морського судна (далі - моряки) з метою їх дипломування відповідно до вимог Міжнародної Конвенції про підготовку і дипломування моряків та несення вахти 1978 року з поправками.

Відповідно до пунктів. 1.2 - 1.5 Порядку №377 в редакції від 24.11.2020 року, зазначений Порядок установлює єдині вимоги щодо утворення і діяльності Державних кваліфікаційних комісій (далі - ДКК) та правил підтвердження в ДКК кваліфікації осіб командного складу та суднової команди (далі - моряки) з метою дипломування згідно з вимогами Конвенції та національними вимогами для займання певних посад чи виконання певних обов`язків на морських торговельних суднах.

ДКК утворюються Державною службою морського та річкового транспорту України з метою визначення рівня професійної підготовленості моряків.

Не дозволяється будь-яке втручання у прийняття рішень членами ДКК стосовно кваліфікації моряків.

ДКК у своїй діяльності керуються вимогами міжнародних конвенцій, законами України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України, цим Порядком та іншими нормативно-правовими актами з питань підготовки та дипломування моряків.

На підставі Постанови КМУ від 19.08.2020 року №739 «Деякі питання підготовки та дипломування моряків» Міністерством інфраструктури України виданий наказ від 12.10.2020 року №614 «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства транспорту України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Міністерства інфраструктури України та втрату чинності наказу Міністерства транспорту України від 17 жовтня 2001 року № 693», яким внесені зміни до Порядку №377, а саме у тексті Порядку слова «Інспекція з питань підготовки та дипломування моряків», «Інспекція» у всіх відмінках замінено словами «Державна служба морського та річкового транспорту України» у відповідних відмінках, слова «начальник Інспекції» у всіх відмінках замінити словами «Голова Державної служби морського та річкового транспорту України» у відповідних відмінках.

Отже у відповідності до наказу Міністерства інфраструктури України від 12.10.20 №614 ДКК утворюються Державною морською службою морського та річкового транспорту України та змінюється порядок оформлення результатів іспитів.

Проте, ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.12.2020 року по справі №640/31875/20 (ЄДРСР №93747340), залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2021 року та постановою Верховного Суду від 13 травня 2021 року, зупинена дія наказу Міністерства інфраструктури України від 12 жовтня 2020 року N 614 «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства транспорту України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Міністерства інфраструктури України та втрату чинності наказу Міністерства транспорту України від 17 жовтня 2001 року N 693» до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.

Заборонено Державній службі морського та річкового транспорту України до набрання законної сили рішенням суду у цій справі виконувати повноваження, визначені постановою Кабінету Міністрів України, а саме:

- утворення постійно діючих державних кваліфікаційних комісій для підтвердження кваліфікації моряків, забезпечення їх роботи, а також підтвердження кваліфікації моряків у постійно діючих державних комісіях;

- підтвердження дійсності визначених законодавством документів моряків, що засвідчують їх кваліфікацію;

- проведення аналізу міжнародного та національного досвіду у сфері підготовки, оцінки компетентності та дипломування членів екіпажів морських торгівельних суден;

- організація за дорученням Мінінфраструктури проведення науково-дослідних та науково-методичних робіт стосовно вдосконалення національної системи підготовки, оцінки компетентності та дипломування моряків, участь у їх вихованні;

- здійснення за дорученням Мінінфраструктури представництва та захисту в Міжнародній морській організації інтересів України з питань підготовки, оцінки компетентності та дипломування моряків, аналіз та узагальнення пропозицій міністерств, інших центральних органів виконавчої влади щодо розгляду таких питань в Міжнародній морській організації та подання узагальнених пропозицій до Мінінфраструктури;

- підготовка за дорученням Мінінфраструктури звітів та іншої інформації для подання її до Міжнародної морської організації, здійснення запитів та надання відповідей щодо дійсності документів моряків, що засвідчують їх кваліфікацію, а також пільгових дозволів, передбачених Міжнародною конвенцією про підготовку і дипломування моряків та несення вахти 1978 року з поправками, уповноваженим органом іноземних держав - Сторін Конвенції та судноплавним компаніям, фізичним або юридичним особам, які надають послуги з працевлаштування моряків;

- видача послужних книжок моряка, підтвердження, що засвідчують визнання дипломів відповідно до вимог правила І/10 Додатка Міжнародної конвенції про підготовку і дипломування моряків та несення вахти 1978 року з поправками;

- видача пільгових дозволів, передбачених Міжнародною конвенцією про підготовку і дипломування моряків та несення вахти 1978 року з поправками;

- проведення атестації інструкторів навчально-тренажерних закладів, що здійснюють підготовку моряків, згідно з вимогами правила І/6 Міжнародної конвенції про підготовку і дипломування моряків та несення вахти 1978 року з поправками;

- ведення єдиного Державного реєстру документів моряків, передбачених Міжнародною конвенцією про підготовку і дипломування моряків та несення вахти 1978 року з поправками.

Також, заборонено Міністерству юстиції України, державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які уповноважені відповідно до законодавства України здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в тому числі нотаріусам, іншим акредитованим суб`єктам, посадовим особам, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань до набрання законної сили рішенням суду у цій справі проводити державну реєстрацію припинення юридичною особи - Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків (код ЄДРПОУ 25958804).

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що на час складення позивачем іспитів 12.01.2021 року, а також під час його звернення зі скаргами 13.01.2021 року та заявами 26.01.2021 року, чинним Порядком роботи ДКК був Порядок №377, зі змінами внесеними наказом Міністерством інфраструктури України № 487 від 01.11.2011 року.

Порядок № 377, в редакції від 01.11.2011 року, визначав вирішення спірних питань в пунктах 6.1-6.5 розділу 6 і позивач використав досудовий порядок вирішення спору, звернувшись у відповідності до п. 6.1 зі скаргою до начальника Інспекції протягом двох тижнів з дня його винесення, що підтверджено матеріалами справи та спростовує доводи апеляційної скарги щодо не використання позивачем свого права на досудове врегулювання спору.

Правила роботи ДКК визначені розділом 4 Порядку №377, який передбачає, що ДКК підтверджує кваліфікацію моряків в обсязі затверджених Інспекцією програм за напрямками із застосуванням сучасних методів оцінки знань, умінь та навичок з використанням комп`ютерних тестів, тренажерів, суднового та лабораторного обладнання, усного та/або письмового опитування (п.4.7).

Приймаючи рішення щодо кваліфікації моряка, ДКК враховують рівень його компетентності відповідно до вимог Конвенції та національних вимог, стаж роботи на судні, який підтверджується послужною книжкою моряка, результати тестування на тренажерному обладнанні, результати усного та/або письмового опитування, успішне проходження моряком спеціальної або спеціалізованої підготовки, курсів перепідготовки чи підвищення кваліфікації, що підтверджується відповідними свідоцтвами та в разі потреби експертними висновками (п. 4.9).

Рішення ДКК оформляються протоколом засідання ДКК (далі - Протокол) у двох примірниках, який підписується головою та усіма членами ДКК, що брали участь у засіданні, а також секретарем комісії. Підписи членів комісії скріпляються відповідною печаткою Інспекції. Форма Протоколу наведена в додатку до цього Порядку (п. 4.12).

Моряк ознайомлюється з рішенням ДКК та розписується про ознайомлення в обох примірниках Протоколу (п. 4.14).

Один примірник Протоколу надається моряку для можливості отримання протягом 12 місяців у капітана морського торговельного порту відповідного кваліфікаційного документа та/або його підтвердження, другий примірник зберігається в особовій справі моряка. При цьому в кваліфікаційних документах, які видаються моряку капітанами морських портів, дані стосовно звання, кваліфікації, освіти, посад, функцій, рівня відповідальності та обмежень повинні відповідати записам у Протоколах засідань ДКК (п. 4.15).

Усі документи стосовно підтвердження кваліфікації моряка складаються в особову справу, яка зберігається в архіві Інспекції відповідно до чинного законодавства (п. 4.18).

Члени ДКК: беруть участь у засіданнях ДКК відповідно до графіків їх проведення; оцінюють кваліфікацію моряків відповідно до встановленого порядку; виносять рішення стосовно кваліфікації моряків у складі комісії (п. 5.1).

Голова ДКК: бере участь у засіданнях ДКК відповідно до графіків їх проведення; оцінює кваліфікацію моряків відповідно до встановленого порядку; здійснює загальне керівництво ДКК; знайомить усіх членів ДКК з їх правами та обов`язками; розподіляє обов`язки між членами ДКК; головує на засіданнях ДКК; контролює якість підготовки необхідних документів моряків для засідання ДКК та оформлення протоколів засідання ДКК; несе персональну відповідальність за відповідність документів, що приймаються від моряків, вимогам чинного законодавства, за якість роботи ДКК та виконання вимог законодавства під час роботи ДКК; виносить рішення стосовно кваліфікації моряків у складі комісії; розглядає скарги стосовно роботи членів ДКК, які надходять до голови ДКК (п. 5.2).

Оцінюючи кваліфікацію моряків, голова та члени ДКК зобов`язані керуватися вимогами Конвенції, інших міжнародних конвенцій, резолюціями та іншими документами ІМО, національними вимогами з питань підготовки і дипломування моряків, державними кваліфікаційними характеристиками професій працівників водного транспорту, стандартами та методиками, нормативно-правовими актами, що регламентують питання безпеки судноплавства, вимогами загальної морської практики та особистим професійним досвідом (п. 5.3).

Секретар ДКК відповідає за: дотримання вимог чинного законодавства під час розгляду документів моряків та допуску моряків до засідання ДКК; підготовку матеріалів до розгляду комісіями відповідно до графіків їх проведення; формування особових справ моряків; забезпечення проведення перевірки на дійсність документів, що надаються моряками; правильність заповнення протоколів засідань ДКК; ведення діловодства під час роботи ДКК; ведення обліку робочого часу членів ДКК (п. 5.5).

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, які не спростовані доводами апеляційної скарги, про те, що матеріалами справи підтверджено, що в порушення вищенаведених вимоги Порядку роботи Державних кваліфікаційних комісій №377, Державна кваліфікаційна комісія з підтвердження кваліфікації судноводіїв та Державна кваліфікаційна комісія з підтвердження кваліфікації суднових радіоспеціалістів не ознайомили позивача з рішеннями та не надали на підпис два примірники протоколів від 12.01.2021 року №62/2021/04-Т, №63/2021/04-Т, №77/2021/04-Р, якими оформлені їх рішення.

Проте, як правильно вказав суд першої інстанції, враховуючи, що підтвердження кваліфікацій відбувалося в режимі відеоконференції через запроваджені в Україні протиепідемічні заходи, що окремим порядком не регламентовано, зазначене порушення містить ознаки формального оскільки могло бути виправленим в подальшому.

Однак, на усіх протоколах, які були надані на запити представника позивача, відсутні підписи голови, членів ДКК, підпис секретаря та підпис позивача про ознайомлення з протоколами; вони не скріплені печаткою (печаткою засвідчені лише копії, надані на адвокатський запит представника позивача); протоколи оформлені не за формою, яка наведена в додатку до Порядку № 377.

Суд першої інстанції правильно звернув увагу на те, що вказані порушення зберігалися впродовж тривалого строку та не пов`язані із запровадженими протиепідемічними заходами, а тому свідчать про недоліки у роботі ДКК.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що такі недоліки у роботі ДКК спроможні погіршити становище особи, щодо якої відбувається підтвердження кваліфікації, так як остання може бути позбавленою об`єктивної та достовірної інформації, що відображає (фіксує) такий процес, а відтак і стикнутися зі складнощами в питаннях оскарження результатів оцінювань. У такому випадку безперечно порушується принцип належного урядування, так як особа очікує дотримання з боку контролюючого органу передбачених регламентів, протоколів, процедур тощо.

Вказані висновки суду першої інстанції не спростовуються доводами апеляційної скарги щодо оформлення протоколів засідань ДКК із застосуванням норм Закону України «Про електронні довірчі послуги».

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив допущення комісіями бездіяльності в частині незабезпечення належного ведення діловодства, оформлення протоколів засідань, формування особової справи ОСОБА_1 та належної організації засідань Державних кваліфікаційних комісій з підтвердження ОСОБА_1 кваліфікацій, проведених 12.01.2021 року.

При цьому, апеляційний суд відхиляє доводи апелянта про те, що державні кваліфікаційні комісії не є суб`єктами владних повноважень оскільки не мають статусу юридичної особи та не суб`єктом надання адміністративних послуг, адже пунктом 7 частини першої статті 4 КАС України, встановлено, що суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Апеляційний суд погоджується із доводами суду першої інстанції про те, що порушення суб`єктом владних повноважень права моряка на належне документування процесу оцінювання може бути враховане під час розгляду спору щодо результатів такого оцінювання, але лише у сукупності з іншими обставинами. Адже вчинення передбачених законом дій суб`єктом владних повноважень щодо оформлення/переоформлення діловодства, протоколів засідань саме по собі безпосередньо не призведе до захисту порушеного права особи, так як матиме результатом приведення документації у відповідність до вимог законодавства. Усунення ж недоліків у документації безпосередньо не матиме для позивача жодних наслідків, так як результати спірного оцінювання безпосередньо не випливають із таких недоліків (відсутній причинного-наслідковий зв`язок конкретних недоліків із результатами оцінювань), у зв`язку із чим похідна позовна вимога щодо зобов`язання апелянта в особі ДКК усунути порушення щодо неналежного ведення діловодства, оформлення протоколів тощо правильно відхилена судом першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів прави та не спростовано доводами апеляційної скарги, позивач неодноразово намагався отримати від Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків інформацію про проведення атестації осіб, які брали участь у засіданнях ДКК у якості голів та членів ДКК з підтвердження позивачем кваліфікації фахівця з проведення вантажних операцій на танкерах-хімовозах за розширеною програмою, кваліфікації фахівця з проведення вантажних операцій на нафтових танкерах за розширеною програмою кваліфікації оператора Глобальної морської системи зв`язку у разі лиха та для забезпечення безпеки, проведених 12.01.2021 року.

Але, апелянт - Інспекція з питань підготовки та дипломування моряків не надала цю інформацію, посилаючись на Закон України «Про захист персональних даних». Як в апеляційній скарзі так і у відзиві на позов апелянт посилається на Закон України «Про інформацію» та Рішення Конституційного Суду Україні від 20.01.2012 року № 2-рп/2012 щодо інформації про особисте та сімейне життя особи, проте не надає жодних аргументів, яким саме чином інформація про проведення атестації голів та членів ДКК для участі у засіданнях ДКК з підтвердження кваліфікації моряків у 2021 році відноситься до інформації про особисте та сімейне життя особи.

Однак, відповідно до матеріалів справи, Інспекцією з питань підготовки та дипломування моряків для підтвердження наявності у голів та членів ДКК, які є відповідачами в цій справі, необхідної кваліфікації та проходження ними атестації була надана копія Протоколу від 21.12.2019 року № 72/2019 засідання атестаційної комісії Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків (т.1, а.с. 172-178).

Згідно з цим протоколом голови та члени ДКК, які є відповідачами в цій справі, були атестовані та рекомендовані до включення до Персонального складу державних кваліфікаційних комісій за загальним напрямом підтвердження кваліфікації судноводіїв лише на 2020 рік.

Оскільки інформацію про атестацію осіб, які брали участь у засіданнях ДКК у якості голів та членів ДКК з підтвердження позивачем кваліфікації фахівця з проведення вантажних операцій на танкерах-хімовозах за розширеною програмою, кваліфікації фахівця з проведення вантажних операцій на нафтових танкерах за розширеною програмою кваліфікації оператора Глобальної морської системи зв`язку у разі лиха та для забезпечення безпеки, проведених 12.01.2021 року, апелянт не надав, а ні до суду першої інстанції, а ні під час апеляційного розгляду справи, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції щодо наявності, щодо відсутності в цій справі належних та допустимих доказів атестації голів та членів ДКК на 2021 рік.

Апеляційний суд, як і суд першої інстанції зазначає, що відповідно до п. 3.5 Порядку №377 члени ДКК призначаються з числа висококваліфікованих фахівців, які пройшли відповідну атестацію та відповідають наступним вимогам.

Для кандидатів, які претендують на призначення членами ДКК з підтвердження кваліфікації осіб командного складу: наявність диплома про закінчення морського навчального закладу за напрямком та диплома про присвоєння звання особи командного складу не нижче того, яке має або на яке претендує моряк, кваліфікація якого підтверджується на засіданні ДКК; практичний досвід роботи на суднах на посаді, що відповідає диплому кандидата в члени ДКК, не менше 5 років; наявність навичок з методів здійснення оцінки кваліфікації; знання англійської мови (або іншої іноземної мови, яка буде використовуватися в практичній роботі моряка) у межах, достатніх для виконання посадових обов`язків моряка, кваліфікація якого підтверджується; знання сучасних національних та міжнародних вимог, які стосуються підготовки та дипломування моряків; практичний досвід роботи з тренажерним обладнанням, на якому перевіряється кваліфікація моряків; проходження стажування у ДКК не менше ніж на п`яти засіданнях ДКК за напрямком та наявність позитивного відгуку за результатами стажування (3.5.1).

Для кандидатів у члени ДКК з підтвердження кваліфікації осіб суднової команди: наявність диплома про закінчення морського навчального закладу за напрямком та диплома про присвоєння звання особи командного складу або спеціальна освіта за відповідним напрямком; практичний досвід роботи на суднах або відповідних підприємствах за фахом не менше трьох років; наявність навичок з методів здійснення оцінки кваліфікації; проходження стажування у ДКК не менше ніж на п`яти засіданнях ДКК за напрямком; наявність позитивного відгуку Інспекції та голови ДКК за напрямком за результатами стажування (3.5.2).

Для кандидатів у члени ДКК з підтвердження кваліфікації офіцерів з охорони суден: наявність диплома про закінчення морського навчального закладу або відповідна спеціальна освіта; наявність свідоцтва про проходження підготовки за курсом "Офіцер з охорони судна"; проходження стажування у ДКК не менше ніж на трьох засіданнях ДКК за напрямком; наявність позитивного відгуку Інспекції та голови ДКК за напрямком за результатами стажування (3.5.3).

Перевага надається тим кандидатам, які: мають більший практичний досвід за спеціальністю; мають дійсне підтвердження диплома про присвоєння звання особи командного складу; мають документ про проходження спеціальної підготовки з оцінки кваліфікації (3.5.4).

Відповідно до п. 3.6 Порядку № 377 кандидати, які претендують на призначення головами ДКК, додатково до вимог для членів ДКК повинні відповідати таким вимогам: для підтвердження кваліфікації судноводіїв - наявність диплома про закінчення вищого морського навчального закладу за напрямком та диплома капітана далекого плавання, стаж роботи на посаді капітана на морських торговельних суднах не менше п`яти років; для підтвердження кваліфікації суднових механіків - наявність диплома про закінчення вищого морського навчального закладу за напрямком та диплома суднового механіка першого розряду, стаж роботи на посаді старшого чи головного механіка на морських суднах не менше п`яти років; для підтвердження кваліфікації суднових електромеханіків - наявність диплома про закінчення вищого морського навчального закладу за напрямком та диплома електромеханіка першого розряду або суднового механіка першого розряду, стаж роботи на посаді електромеханіка або старшого чи головного механіка на морських суднах не менше п`яти років; для підтвердження кваліфікації суднових рефрижераторних механіків - наявність диплома про закінчення вищого морського навчального закладу за напрямком та диплома рефрижераторного механіка першого класу або суднового механіка першого розряду, стаж роботи на посаді рефрижераторного механіка або старшого чи головного механіка на морських суднах не менше п`яти років; для підтвердження кваліфікації суднових радіоспеціалістів - наявність диплома про закінчення вищого морського навчального закладу за напрямком або спеціальної освіти за напрямком та диплома радіоелектроніка Глобальної морської системи зв`язку в разі лиха та для забезпечення безпеки (далі - ГМЗЛБ) першого класу чи радіооператора першого класу з документами, що дають право роботи в системі ГМЗЛБ, стаж роботи на посаді начальника радіостанції або радіоелектроніка першого класу на морських суднах не менше п`яти років; для підтвердження кваліфікації офіцерів з охорони суден - наявність диплома про закінчення вищого морського навчального закладу за напрямком або відповідна спеціальна освіта, наявність свідоцтва про проходження підготовки за курсом "Офіцер з охорони судна", досвід практичної роботи на рівні управління на морських суднах не менше п`яти років; для підтвердження кваліфікації фахівців портового, службово-допоміжного і технічного флоту та малотоннажних суден - диплом капітана далекого плавання або капітана малого плавання, або судноводія-механіка першого класу, або суднового механіка першого розряду, стаж роботи на посаді капітана або старшого чи головного механіка на морських суднах не менше п`яти років; для підтвердження кваліфікації членів екіпажів прогулянкових яхт, що не займаються комерційними перевезеннями, - диплом капітана далекого плавання або капітана малого плавання, або капітана прибережного плавання, або судноводія-механіка першого класу за наявності диплома капітана прогулянкової яхти, стаж роботи на посаді капітана на морських суднах не менше трьох років; для підтвердження кваліфікації членів суднової команди - наявність диплома про закінчення морського навчального закладу за напрямком, диплома особи командного складу морського судна або вищої спеціальної освіти за відповідним напрямком, стаж роботи на морських суднах або на берегових підприємствах за фахом не менше п`яти років.

За усіма цими напрямками - виконання обов`язків члена ДКК за напрямком не менше одного року.

З метою об`єктивності та неупередженості роботи ДКК одна й та сама особа має право виконувати функції голови ДКК не більше трьох років поспіль (3.7).

Проте, як правильно встановив суд першої інстанції, відсутні підстави для визнання протиправною бездіяльності Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків щодо забезпечення атестації членів та голів ДКК та зобов`язання усунути відповідні порушення, оскільки обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати), зазвичай, індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Саме по собі звернення до адміністративного суду за захистом ще не означає, що суд зобов`язаний надати такий захист. Адже для того, щоб було надано судовий захист суд повинен встановити, що особа дійсно має право, свободу та інтерес, про захист яких вона просить і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем у публічно-правових відносинах. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові .

Аналогічна правова позиція, в частині наслідків відсутності порушених прав та інтересів, викладена в постановах Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі №826/4406/16, від 15.08.2019 року у справі №1340/4630/18, від 05.03.2020 року у справі №826/12535/17, від 17.02.2021 року у справі №815/310/17, від 11.11.2021 року у справі №640/13941/20, від 18.05.2022 року у справі №826/15510/16.

При цьому апеляційний суд вважає правильним посилання суду першої інстанції на те, що недотримання порядку утворення ДКК за спірних правовідносин може мати наслідком скасування прийнятих таких ДКК рішень, якщо це потребується для захисту порушених ними прав та інтересів.

За таких обставин, суд першої інстанції правильно здійснив оцінку оскаржуваних рішень ДКК в аспекті дотримання ДКК пунктів 4.9, 5.3, 5.4 Порядку роботи ДКК №377.

Так, прийняття оскаржуваних рішень від 12.01.2021 року № 77/2021/04-Р, №62/2021/04-Т, №63/2021/04-Т про визнання позивача таким, що не має належних кваліфікацій та про відмову у видачі свідоцтв, здійснювалося ДКК, які є відповідачами в цій справі, та які утворені з порушенням порядку утворення ДКК, зокрема без атестації голів та членів ДКК на 2021 рік (докази на підтвердження чого не були надані, а ні до суду першої інстанції, а ні до суду апеляційної інстанції), тобто не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; без повноважень у поєднанні з метою, з якою ці повноваження надаються, а отже з порушенням критеріїв, визначених частиною другою статті 2 КАС України.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про скасування оскаржуваних рішення ДКК від 12.01.2021 року № 77/2021/04-Р, №62/2021/04-Т, №63/2021/04-Т.

При цьому така суттєва обставина, як відсутність атестації членів та голів ДКК на 2021 р. при проведенні підтверджень кваліфікацій моряка, не була врахована апелянтом під час розгляду скарги позивача та не знайшла свого відображення у відповіді на скаргу, наданій листом №1/9-25/02-К-3/21 від 10.02.2021 року, що не спростовано доводами апеляційної скарги, у зв`язку із чим суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків Міністерства інфраструктури України щодо відмови у задоволенні скарги позивача, оформлене листом № 1/9-25/02-К-3/21 від 10.02.2021 року.

Також, апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог які стосуються дотримання Інспекцією з питань підготовки та дипломування моряків вимог Закону України «Про звернення громадян», з огляду на таке.

Відповідно до статті 5 Закону України від 2 жовтня 1992 року № 2657-XII «Про інформацію» кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Положеннями частини першої статті 1 Закону України «Про звернення громадян» №393/96-ВР передбачено право громадян України на звернення до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

За визначенням статті 3 цього Закону України «Про звернення громадян» заява (клопотання) - це звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності.

Звернення, оформлені належним чином і подані в установленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду. Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення; у разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз`ясненнями (стаття 7 вказаного Закону).

За приписами статей 15 та 18 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

Громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право: особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви; бути присутнім при розгляді заяви чи скарги; одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги.

Статтею 19 Закону України «Про звернення громадян» передбачено, що органи державної влади зобов`язані, зокрема: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення.

За приписами ч. 3 ст. 7 Закону України «Про звернення громадян» якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі, якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз`ясненнями.

Тобто, вказаний припис встановлює наступні обов`язки: пересилання звернення за належністю відповідному органу, якщо порушенні у зверненні питання не входять до повноважень органу державної влади або повернення звернення з відповідними роз`ясненнями, якщо останнє не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення.

Матеріалами справи підтверджено та доводами апеляційної скарги не спростоване те, що за результатами розгляду звернень позивача від 26.01.2021 року (отримані 29.01.2021 року) щодо отримання результатів розгляду скарги, залучення до розгляду скарги представника ПРМТУ, надання відеозапису та транскрибацію засідань ДКК, витягу з наказу Інспекції про включення голів та членів ДДК до персонального складу членів ДКК на 2021 рік, витягу з документів Інспекції про проходження головами та членами ДКК атестації щодо відповідності їх кваліфікаційним вимогам, визначеним розділом 3 Порядку роботи ДКК у відповідь позивач отримав лист апелянта від 10.02.2021 року № 1/9-25/02-К-3/21, відповідно до якого ДКК діяли в межах повноважень та відповідно до чинного законодавства, порушень вимог Порядку роботи ДКК не допущено.

Запитувані ж документи та інформація про хід розгляду скарг надані не були, що в подальшому було предметом обговорення на нараді 23.02.2021 року під головуванням Міністра інфраструктури України, в ході якої голова комісії з припинення Інспекції зазначену інформацію підтвердив. Зазначені обставини мали наслідком дорученням міністром інфраструктури апелянту надати позивачу запитувані матеріали та вжити заходів щодо порушених у заявах питаннях, що було частково виконано 25.02.2021 року.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що матеріалами справи підтверджено недотримання апелянтом - суб`єктом владних повноважень приписів Закону України «Про звернення громадян» щодо розгляду звернень позивача від 26.01.2021 року, в частині строків розгляду звернень.

Також, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності Державної служби морського та річкового транспорту в частині неналежного розгляду скарги позивача від 13.01.2021 року та зобов`язання вжити дії з забезпечення розгляду скарги та надати об`єктивну оцінку правильності застосування положень нормативно-правових актів у сфері безпеки судноплавства, які були використані для обґрунтування висновків Державних кваліфікаційних комісій, оскільки ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.12.20 по справі №640/31875/20, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2021 року та постановою Верховного Суду від 13 травня 2021 року, зупинена дія наказу Міністерства інфраструктури України від 12 жовтня 2020 року N 614 «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства транспорту України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Міністерства інфраструктури України та втрату чинності наказу Міністерства транспорту України від 17 жовтня 2001 року N 693» та, серед іншого, заборонено Державній службі морського та річкового транспорту України до набрання законної сили рішенням суду у цій справі виконувати повноваження, визначені постановою Кабінету Міністрів України, що виключає в тому числі й розгляд скарги позивача від 13.01.2021 по суті порушених в ній питань.

При цьому, апеляційний суд зазначає, що про вказані обставини Морська адміністрація проінформувала позивача листами від 27.01.2021 року № 579/36/15-21 та від 09.02.2021 року №938/36/15-21 з дотриманням положень Закону України «Про звернення громадян».

За умови зупинення в судовому порядку наказу Міністерства інфраструктури України від 12 жовтня 2020 року N 614 «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства транспорту України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Міністерства інфраструктури України та втрату чинності наказу Міністерства транспорту України від 17 жовтня 2001 року N 693», Морська адміністрація не мала реальних повноважень щодо здійснення керівництва та контролю за дипломування спеціалістів морського флоту та не могла здійснювати контроль за проведенням підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації та дипломування членів екіпажів морських, річкових і маломірних (малих) суден, адже на час виникнення спірних правовідносин фактично відновлено дію Постанови КМУ 83 від 31.01.2001 року та відповідні функції належали апелянту.

Стосовно інших посилань апеляційної скарги апеляційний суд зазначає, що згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Крім того, апеляційним судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Доводи апеляційної скарги не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували висновки суду першої інстанції. У ній також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки судом першої інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведеного аргументу.

Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, внаслідок чого апеляційна скарга залишається без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись 19 Конституції України, ст. ст. 2-12, 72-78, 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків - залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2021 року у справі №420/7096/21 - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 15.06.2022 року.

Головуючий суддя Домусчі С.Д.Судді Семенюк Г.В. Шляхтицький О.І.