ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" червня 2022 р. Справа№ 910/21101/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ходаківської І.П.

суддів: Демидової А.М.

Владимиренко С.В.

за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Васьківський Л.М.

від відповідача: Вакуляк Ю.А.

від третьої особи: Волошина Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» та Фонду державного майна України

на рішення господарського суду міста Києва від 28.04.2021 (повний текст складено 06.05.2021)

у справі № 910/21101/20 (суддя Босий В.П.)

за позовом Компанії «ТОЛЕКСІС ТРЕЙДІНГ ЛІМІТЕД»

до Фонду державного майна України

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат»

про визнання наказу недійсним та визнання переважного права на придбання частки

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

В грудні 2020 року Компанія «ТОЛЕКСІС ТРЕЙДІНГ ЛІМІТЕД» (далі по тексту - позивач; Компанія) звернулася до господарського суду міста Києва з позовом до Фонду державного майна України про визнання недійсним наказу Фонду державного майна України від 07.12.2020 № 1971 «Про прийняття рішення про приватизацію державної частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» (код за ЄДРПОУ 38983006)» та про визнання за позивачем переважного права на придбання частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» (далі по тексту - третя особа; ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат») в порядку, визначеному статтею 16 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» шляхом викупу.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням переважного права позивача на викуп частки в статутному капіталі ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат», як його учасника, визначеного положеннями пунктів 6.9., 6.10., 6.11., 6.12. Статуту цього товариства, статті 20 Закону України «Про товариства з обмеженою і додатковою відповідальністю», статті 16 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна», а також порушенням пункту 7-2 розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» щодо заборони проведення аукціону в період дії карантину, встановленого на території України Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням господарського суду міста Києва від 28.04.2021 у справі №910/21101/20 позов задоволено повністю. Визнано недійсним наказ Фонду державного майна України від 07.12.2020 № 1971 «Про прийняття рішення про приватизацію державної частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат». Визнано за Компанією «ТОЛЕКСІС ТРЕЙДІНГ ЛІМІТЕД» (TOLEXIS TRADING LIMITED) (Еміліу Хурмузіу Стріт, Лофітіс Бізнес Центр, 6-й поверх, офіс 3 та 4, П.С. 3035, Лімассол, Кіпр; ідентифікаційний код юридичної особи НЕ148292) переважне право на придбання частки у статутному капіталі ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» (код ЄДРПОУ 38983006) в порядку, визначеному ст. 16 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» шляхом викупу. Здійснено розподіл судових витрат.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до відомостей, які містяться в ЄДРПОУ, ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» засновано на базі об`єднання майна різних форм власності - державної в частці 51 % та приватної в частці 49 %, в договорі про заснування ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» та його Статуті передбачено переважне право учасника на придбання частки, при проведені приватизації державної частки цього товариства в розмірі 51 %, а тому слід застосовувати положення статті 16 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» і проводити приватизацію шляхом викупу державної частки ТОВ «ЗТМК» із застосуванням переважного права позивача на її викуп.

При цьому, суд визнав доведеним той факт, що відповідачем усупереч положенням статті 20 Закону України «Про товариства з обмеженою і додатковою відповідальністю» та статті 16 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна», без урахування переважного права позивача на викуп частки в статутному капіталі ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» прийнято рішення про приватизацію державної частки у статутному капіталі цього товариства саме шляхом продажу на аукціоні з умовами без надання гарантованої законом можливості позивачу здійснити викуп об`єкта приватизації.

Водночас місцевий суд зауважив на позиції Міністерства Фінансів України, викладеній у висновках від 18.11.2020 №47040-08-5/35295 щодо проекту розпорядження Кабінету Міністрів України «Про внесення змін у додаток до розпорядження Кабінету Міністрів України від 16 січня 2019 року №36-р. (в частині включення державної частки статутного капіталу ТОВ «ЗТМК» до Переліку об`єктів великої приватизації).

В рішенні місцевий суд також дійшов висновку, що відповідач, приймаючи оскаржуване рішення про приватизацію державної частки у статутному капіталі ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» шляхом проведення аукціону, оформлене наказом від 07.12.2020 № 1971, порушив пряму заборону на проведення аукціонів в період дії карантину на території України.

Отже, враховуючи приписи статті 20 Закону України «Про товариства з обмеженою і додатковою відповідальністю», статті 16 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» та статті 20 ГК України, суд першої інстанції дійшов висновку про можливість застосування таких способів захисту прав позивача, як визнання недійсним акта органу державної влади та визнання права на переважне придбання частки іншого учасника у статутному капіталі ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат».

Процедура апеляційного провадження

ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» та Фондом державного майна України до Північного апеляційного господарського суду були подані апеляційні скарги на рішення господарського суду міста Києва від 28.04.2021 у справі № 910/21101/20.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями та протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу)(складу суду) від 02.06.2021 апеляційні скарги передано на розгляд колегії суддів: головуючий суддя - Ходаківська І.П., судді: Демидова А.М., Владимиренко С.В.

Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 07.06.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами Фонду державного майна України та ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» на рішення господарського суду міста Києва від 28.04.2021 у справі №910/21101/20 та призначено їх до розгляду на 28.07.2021.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.07.2021 розгляд апеляційних скарг відкладено на 11.08.2021.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.08.2021 за клопотанням ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» розгляд справи, призначений на 11.08.2021, постановлено здійснювати в режимі відеоконференції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.08.2021 у судовому засіданні оголошено перерву до 08.09.2021 та продовжено строк розгляду апеляційних скарг.

02.09.2021 до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення господарського суду міста Києва від 28.04.2021 у справі № 910/21101/20 звернулось ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» в особі Карука О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2021 зазначену апеляційну скаргу було повернуто скаржнику.

06.09.2021 судом апеляційної інстанції, у порядку частини 6 статті 120 ГПК України, повідомлено учасників справи за допомогою засобів телефонного зв`язку, про що свідчать долучені до матеріалів справи телефонограми про те, що судове засідання призначене на 08.09.2021 не відбудеться у зв`язку з перебуванням у відпустці судді Владимиренко С.В.; наступне судове засідання відбудеться 15.09.2021.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2021 апеляційне провадження за апеляційними скаргами ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» та Фонду державного майна України на рішення господарського суду міста Києва від 28.04.2021 у цій справі було зупинено, у зв`язку надходженням касаційної скарги на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2021. Матеріали судової справи скеровані до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.12.2021 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково; скасовано ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2021 у справі № 910/21101/20; справу направлено до Північного апеляційного господарського суду зі стадії відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 .

Матеріали справи № 910/21101/20 надійшли до Північного апеляційного господарського суду 24.12.2021.

Головуючий суддя Ходаківська І.П. в період з 13.12.2021 по 14.03.2022 перебувала на лікарняному.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14 березня 2022 року №133/2022 частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

В період з 03.03.2022 по 31.03.2022 здійснення судочинства Північним апеляційним господарським судом було зупинено (накази Голови Північного апеляційного господарського суду № 1 від 03.02.2022, № 11 від 31.03.2022).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.04.2022 поновлено апеляційне провадження у справі №910/21101/20; справу за апеляційними скаргами ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» та Фонду державного майна України на рішення господарського суду міста Києва від 28.04.2021 призначено до розгляду на 01.06.2022.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.04.2022 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення господарського суду міста Києва від 28.04.2021 у справі № 910/21101/20 залишено без руху та встановлено скаржнику строк для усунення її недоліків.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2022 за клопотанням ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» розгляд справи №910/21101/20, призначений на 01.06.2022, постановлено здійснювати в режимі відеоконференції у системі EasyCon.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2022 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення господарського суду міста Києва від 28.04.2021 у справі № 910/21101/20 та додані до неї матеріали повернуто скаржнику.

Позиція представників сторін у судовому засіданні

У судове засідання 01.06.2022 з`явилися представники сторін.

Представники відповідача та третьої особи у судовому засіданні підтримали свої апеляційні скарги, просили їх задовольнити, оскаржуване судове рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Представник позивача у судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційних скарг, просив їх відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Короткий зміст апеляційних скарг і заперечень на них

ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» до Північного апеляційного господарського суду подано апеляційну скаргу на рішення господарського суду міста Києва від 28.04.2021 у справі № 910/21101/20.

В апеляційній скарзі ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» просить суд скасувати рішення господарського суду міста Києва від 28.04.2021 у справі № 910/21101/20 і ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Підставами для скасування судового рішення ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» зазначає неправильне застосування норм матеріального права, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, а також невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи (пункти 2, 3, 4 частини першої статті 277 ГПК України).

Обґрунтовуючи свою апеляційну скаргу ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» вказує на помилковість висновку суду першої інстанції про наявність підстав для визнання наказу недійсним, оскільки цей наказ про приватизацію державної частки у статутному капіталі ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» виданий відповідачем в межах його повноважень та з дотриманням основних принципів приватизації, передбачених статтею 2 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна».

Як зазначає в своїй апеляційній скарзі ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат», внаслідок неправильного тлумачення статті 20 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» та статті 16 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» судом першої інстанції зроблено хибний висновок про те, що відповідачем всупереч положенням зазначених норм, без урахування переважного права позивача на викуп частки в статутному капіталі ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» прийнято рішення про приватизацію державної частки у статутному капіталі товариства саме шляхом продажу на аукціоні з умовами без надання гарантованої законом можливості позивачу здійснити викуп об`єкта приватизації. Терміни «викуп окремих об`єктів приватизації», «переважне право на викуп», передбачені Законом України «Про приватизацію державного і комунального майна» та «переважне право на придбання частки», що визначений Законом України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» не є тотожними.

ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат», з посиланням на частину сьому статті 20 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» та пункт 6.14. Статуту ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат», зауважує на тому, що переважне право позивача на придбання частки (частини частки) іншого учасника товариства у спірних правовідносинах не застосовується, з огляду на те, що продаж такої частки у статутному капіталі товариства здійснюється на аукціоні відповідно до закону.

Також, ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» в апеляційній скарзі вказує на необґрунтованість висновку суду першої інстанції про порушення відповідачем прямої заборони на проведення аукціонів в період дії карантину на території України, оскільки відповідачем вчинялися лише дії з підготовки до приватизації.

Також до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою на рішення господарського суду міста Києва від 28.04.2021 у справі № 910/21101/20 звернувся Фонд державного майна України.

В апеляційній скарзі відповідач просить суд скасувати рішення господарського суду міста Києва від 28.04.2021 у справі № 910/21101/20 і ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Підставами для скасування судового рішення відповідач зазначає порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (пункт 4 частини першої статті 277 ГПК України).

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу Фонд державного майна України вказує на те, що оспорюваний наказ № 1971 від 07.12.2020 видано на підставі розпорядження про Кабінету Міністрів України від 25.11.2020 № 1475-р «Про внесення зміни в додаток до розпорядження Кабінету Міністрів України від 16 січня 2019 р. № 36»

Відповідач вважає хибним висновок про проведення аукціону в період дії карантину, оскільки оспорюваний наказ не є тотожним проведенню аукціону. При цьому, прийняття рішення про приватизацію є одним з перших етапів порядку приватизації (абзац третій частини першої статті 10 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна»), а проведення аукціону (абзац 12 частини першої статті 10 цього ж Закону) є одним з кінцевих етапів порядку приватизації.

В апеляційній скарзі зауважено, що Фонд державного майна України мав повноваження щодо вибору способу приватизації ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» на аукціоні, в межах якого переважне право учасника товариства на придбання частки у статутному капіталі не застосовується. Обраний позивачем спосіб захисту порушеного права (визнання переважного права на придбання частки у статутному капіталі ТОВ) не передбачений нормами чинного законодавства.

Позивач подав до суду відзиви на апеляційні скарги, в яких заперечує проти доводів скаржників і просить суд залишити апеляційні скарги без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду першої інстанції - без змін, посилаючись при цьому на те, що прийняттям рішення про приватизацію державної частки у статутному капіталі товариства шляхом продажу на аукціоні відповідачем було порушено переважне право позивача на викуп такої частки, на наявність якого вказало Міністерство Фінансів України у висновках від 18.11.2020 № 47040-08-5/35295. Відповідачем не обґрунтована фінансово-економічна необхідність внесення змін у додаток до розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.01.2019 № 36-р. в частині включення державної частки статутного капіталу ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» до переліку об`єктів великої приватизації. Також відповідачем порушена пряма заборона на проведення аукціонів в період карантину на території України.

ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» подано відзив на апеляційну скаргу Фонду державного майна України, в якому підтримує доводи останнього і просить його апеляційну скаргу задовольнити.

ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» також подано заперечення на відзив на апеляційну скаргу ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат», яке залучено до справи і враховано судом.

Розгляд заяв, клопотань учасників справи

Відповідачем 22.07.2021 подане до суду клопотання про приєднання доказів, а саме Указу Президента України від 24.06.2021 № 266/2021 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 18 червня 2021 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Позивачем 30.05.2022 подано заяву про долучення до матеріалів справи листа Міністерства юстиції України від 19.10.2021 № 9/45732 щодо приватизації державної частки у статутному капіталі ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат».

Відповідно до імперативних положень частини третьої статті 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Наведені положення передбачають наявність таких критеріїв для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, як "винятковість випадку" та "причини, що об`єктивно не залежать від особи" і тягар доведення покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням (заявою) (такий висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.04.2021 у справі № 909/722/14).

Системний аналіз статей 80, 269 ГПК України свідчить про те, що докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на позивача покладено обов`язок подання таких доказів одночасно з позовною заявою. Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого строку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії (наприклад, якщо стороні не було відомо про існування доказів), тягар доведення яких також покладений на учасника справи (схожий висновок викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17, від 26.02.2019 у справі № 913/632/17, від 18.06.2020 у справі № 909/965/16).

В своїх клопотаннях заявники посилаються на докази, які датовані вже після прийняття рішення судом першої інстанції, тобто докази, яких взагалі не існувало на момент розгляду спору по суті судом першої інстанції.

Однак така обставина (тобто відсутність доказів як таких) взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України не залежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції відмовляє у задоволенні клопотань позивача та відповідача про долучення доказів до матеріалів справи.

До суду апеляційної інстанції позивачем були подані клопотання про зупинення провадження у справі, про закриття апеляційного провадження та про витребування доказів.

Згідно з ч. 4 ст. 13, ч. 1 ст. 118 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 07.06.2021 учасникам справи визначено строк для подання всіх заяв та клопотань в письмовій формі протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали. Копії цих ухвал представник позивача отримав 24.06.2021, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Оскільки вказані клопотання подані позивачем з порушенням строку, визначеного судом, обґрунтованих причин пропуску даного строку в клопотаннях не наведено, суд, з урахуванням зазначених норм, залишає їх без розгляду.

Обставини справи, встановлені судом першої та перевірені судом апеляційної інстанції, визначення відповідно до них правовідносин.

На виконання Постанов Кабінету Міністрів України від 23.01.2012 №243 «Деякі питання титанової галузі» та від 03.10.2012 № 955 «Деякі питання утворення товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» за результатами конкурсного відбору недержавного учасника, 22.02.2013 Фондом державного майна України з переможцем конкурсу - позивачем було укладено договір № 85 про заснування ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат».

Відповідно до пункту 6.4 Статуту ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат», затвердженого протоколом загальних зборів учасників від 10.08.2020 № 2/2020, статутний капітал ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» розподілений між учасниками наступним чином: Фонд державного майна України - 51 % статутного капіталу товариства; Компанія «ТОЛЕКСІС ТРЕЙДІНГ ЛІМІТЕД» - 49 % статутного капіталу товариства.

Згідно з відомостями із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» є товариством з обмеженою відповідальністю, заснованим на базі об`єднання майна різних форм власності - державної в частці 51 % та приватної в частці 49 %.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України 25.11.2020 № 1475-р внесено зміни в додаток до розпорядження Кабінету Міністрів України від 16 січня 2019 р. № 36 "Про затвердження переліку об`єктів великої приватизації державної власності", доповнивши підрозділ "Фонд державного майна" розділу "Переробна промисловість" такою позицією: "38983006 ТОВ "Запорізький титано-магнієвий комбінат" 51".

07.12.2020 Фондом державного майна України видано наказ № 1971 «Про прийняття рішення про приватизацію державної частки у статутному капіталі ТОВ «ЗТМК», яким наказано:

« 1. Прийняти рішення про приватизацію державної частки розміром 51 % статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» (статутний капітал товариства становить 1 468 949 019, 80 гривень).

2. Приватизувати державну частку у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» шляхом продажу на аукціоні з умовами.

3. Управлінню великої приватизації Департаменту приватизації забезпечити:

1) протягом десяти робочих днів з дня видання цього наказу утворення аукціонної комісії з продажу державної частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат»;

2) конкурсний відбір радника для підготовки до приватизації та продажу державної частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» відповідно до Порядку залучення радників у процесі приватизації об`єктів державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року №878 (зі змінами).

4. Управлінню прийому та підготовки об`єктів до приватизації Департаменту приватизації забезпечити протягом одного робочого дня з дня видання цього наказу передачу його копії в електронному вигляді та інформації про прийняття рішення про приватизацію відповідного об`єкта (в паперовому та електронному вигляді) Департаменту комунікацій та маркетингу для її опублікування в офіційному друкованому виданні Фонду державного майна України - газеті «Відомості приватизації», а також на офіційному веб-сайті Фонду державного майна України у визначений законодавством строк.»

В своєму позові позивач вказує на наявність підстав для визнання цього наказу недійсним, посилаючись на те, що Фонд державного майна України порушив його переважне право на викуп частки у статутному капіталі ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат», оскільки цим наказом прийнято рішення про приватизацію державної частки саме шляхом продажу на аукціоні без надання гарантованої чинним законодавством можливості позивачу здійснити її викуп. Водночас позивач вказав на порушення пункту 7-2 розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» щодо заборони проведення аукціону в період дії карантину, встановленого на території України Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".

Отже, предметом позову у справі, яка розглядається, є вимоги про визнання недійсним наказу Фонду державного майна України від 07.12.2020 № 1971 «Про прийняття рішення про приватизацію державної частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» (код за ЄДРПОУ 38983006)» та про визнання за позивачем переважного права на придбання частки у статутному капіталі ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» в порядку, визначеному статтею 16 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» шляхом викупу.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи.

Суд виходить з того, що відповідно до положень статті 2 ГПК України, статей 15, 16 ЦК України, статті 20 ГК України кожна особа має право на захист свого цивільного (господарського) права (законного інтересу) в разі його порушення, невизнання або оспорювання, у тому числі в судовому порядку.

Зазначені норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Отже, задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення.

Звертаючись з позовом у цій справі, позивач доводив, що відповідач порушив його переважне право на викуп державної частки статутного капіталу товариства, оскільки прийняв рішення про її приватизацію шляхом продажу на аукціоні з умовами. При цьому, жодного корпоративного договору, стороною якого був би позивач, і який би передбачав незастосування переважного права учасника на придбання частки (частини частки) іншого учасника товариства, як вказував позивач, не існує. Позивач заявив, зокрема, позовну вимогу про визнання недійсним наказу.

Вказаний спосіб захисту передбачений частиною 2 статті 16 ЦК України. Відповідно до частини 1 статті 21 цього Кодексу суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що підставою для визнання незаконним оспорюваного акту є його невідповідність актам цивільного законодавства та, водночас, порушення ним цивільних прав або інтересів відповідної особи - позивача.

Задовольняючи позовні вимоги в цій частині суд першої інстанції виходив з того, що наказ суперечить нормам чинного законодавства, зокрема положенням статті 20 Закону України «Про товариства з обмеженою і додатковою відповідальністю» та статті 16 ЗУ «Про приватизацію державного і комунального майна», та порушує переважне право позивача, як учасника товариства, на викуп частки в статутному капіталі товариства, оскільки прийнято рішення про приватизацію державної частки у статутному капіталі товариства саме шляхом продажу на аукціоні з умовами без надання гарантованої законом можливості позивачу здійснити викуп об`єкта приватизації. В рішенні місцевий суд також дійшов висновку, що оспорюваний наказ виданий із порушенням прямої заборони на проведення аукціонів в період дії карантину на території України.

Суд апеляційної інстанції вважає такий висновок місцевого суду безпідставним з огляду на таке.

Частиною другою статті 2 Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна» передбачено, що приватизація здійснюється на основі таких принципів: законності; відкритості та прозорості; рівності та змагальності; державного регулювання та контролю; продажу об`єктів приватизації з урахуванням особливостей таких об`єктів; захисту економічної конкуренції; створення сприятливих умов для залучення інвестицій; повного, своєчасного та достовірного інформування про об`єкти приватизації та порядок їх приватизації; забезпечення конкурентних умов приватизації.

До об`єктів великої приватизації належать об`єкти державної або комунальної власності (єдині майнові комплекси державних підприємств та пакети акцій (часток) суб`єктів господарювання, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі), вартість активів яких згідно з даними фінансової звітності за останній звітний рік перевищує 250 мільйонів гривень (частина третя статті 5 вказаного Закону).

За положеннями статті 6 Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна» суб`єктами приватизації є: державні органи приватизації; місцеві ради, органи приватизації територіальних громад; покупці.

Державні органи приватизації у межах своєї компетенції здійснюють такі основні повноваження, зокрема: приймають рішення про приватизацію об`єктів державної власності у випадках, установлених законодавством; продають майно, що перебуває у державній власності, у процесі його приватизації, а також акції (частки), що належать державі у майні господарських товариств (частина друга статті 7 названого Закону).

У силу статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі статтею 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об`єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності (частина перша статті 1 Закону України "Про Фонд державного майна України").

Статтею 7 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна" визначені повноваження державних органів приватизації у сфері приватизації.

Рішення про приватизацію - рішення, що приймається органами приватизації щодо кожного об`єкта приватизації шляхом видання наказу (положення пункту 26 частини 1 статті 1 Закону).

Для об`єктів великої приватизації державної власності рішення про зміну способу приватизації приймає державний орган приватизації (частина сьома статті 19 зазначеного Закону).

Розпорядженням Кабінету Міністрів України 25.11.2020 № 1475-р внесено зміни в додаток до розпорядження Кабінету Міністрів України від 16 січня 2019 р. № 36 "Про затвердження переліку об`єктів великої приватизації державної власності", доповнивши підрозділ "Фонд державного майна" розділу "Переробна промисловість" такою позицією: "38983006 ТОВ "Запорізький титано-магнієвий комбінат" 51".

Частиною першою статті 10 Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна» встановлено, що порядок приватизації державного і комунального майна передбачає, серед іншого, прийняття рішення про приватизацію, опублікування інформації про прийняття рішення про приватизацію об`єкта та у випадках, передбачених цим Законом, інформації про вивчення попиту для визначення стартової ціни.

Рішення про приватизацію об`єкта, який включено до переліку об`єктів державної власності, що підлягають приватизації, приймається державними органами приватизації шляхом видання наказу, але не пізніше 30 днів з дня включення до переліку об`єктів, що підлягають приватизації, за винятком випадку, передбаченого частиною другою цієї статті (частина перша статті 12 названого Закону).

Так, частиною другою цієї статті передбачено, що у місячний строк з моменту прийняття рішення про приватизацію уповноваженими органами управління передаються державним органам приватизації функції з управління пакетами акцій (частками), функції з управління майном державних підприємств. У разі непередачі об`єкта державної власності в установлений строк рішення про передачу такого об`єкта державної власності приймає Кабінет Міністрів України. Проект зазначеного рішення Кабінету Міністрів України готує Фонд державного майна України. Передача (повернення) функцій з управління майном державних підприємств, функцій з управління пакетами акцій (частками) здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Майно, що не підлягає приватизації, у тому числі матеріальні носії секретної інформації, передачі не підлягають.

Отже, на виконання вищезазначених норм законодавства, в межах своїх повноважень і з дотриманням основних принципів приватизації, визначених Законом України «Про приватизацію державного та комунального майна», виданий Фондом державного майна України наказ № 1971 від 07.12.2020, із змісту якого вбачається, що відповідачем прийнято рішення про приватизацію державної частки розміром 51 % статутного капіталу ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат», визначено спосіб її приватизації шляхом продажу на аукціоні з умовами, а також цим наказом доручено управлінню великої приватизації забезпечити відповідну підготовку до приватизації (відбір радника, створення аукціонної комісії).

Оскільки даний наказ фактично є першим етапом порядку приватизації і при цьому не передбачається проведення аукціону, доводи позивача і відповідний висновок суду першої інстанції про порушення прямої заборони на проведення аукціонів в період дії карантину на території України (пункт 7-2 розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна») не можна визнати обґрунтованим.

У своєму позові та відзивах на апеляційну скаргу позивач зазначає про те, що враховуючи положення пунктів 6.9, 6.10, 6.11, 6.12 Статуту ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» та положення статті 20 Закону України «Про товариства з обмеженою і додатковою відповідальністю» та статті 16 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» та статті 20 ГК України, наявні підстави для застосування способу захисту прав позивача шляхом визнання наявності у нього переважного права на придбання частки іншого учасника у статутному капіталі ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат.

Відповідно до частини першої, шостої статті 20 Закону України «Про товариства з обмеженою і додатковою відповідальністю» учасник товариства має переважне право на придбання частки (частини частки) іншого учасника товариства, що продається третій особі. Статутом товариства може встановлюватися інший порядок реалізації переважного права учасників товариства, розподілу відчужуваної частки (частини частки) між іншими учасниками товариства, відмови від реалізації переважного права учасників товариства. Статутом може встановлюватися, що учасники товариства не мають переважного права. Статутом також може бути передбачений обов`язок учасника товариства, який має намір продати частку (частину частки) третій особі, провести спершу переговори щодо її продажу з іншими учасниками товариства. Відповідні положення можуть бути внесені до статуту, змінені або виключені з нього одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства.

Викуп акцій (часток), що належать державі або територіальній громаді у статутних капіталах господарських товариств, інших господарських організацій та підприємств, заснованих на базі об`єднання майна різних форм власності, здійснюється відповідно до законодавства та з урахуванням установчих документів таких товариств і законодавства держав реєстрації таких товариств (організацій, підприємств) (частина перша статті 16 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна").

Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку, що терміни «викуп окремих об`єктів приватизації», «переважне право на викуп», передбачені в Законі України «Про приватизацію державного і комунального майна» та «переважне право на придбання частки», визначений Законом України «Про товариства з обмеженою і додатковою відповідальністю» не є тотожними поняттями.

Така правомочність як «викуп» вживається у нормах статті 16, 18, 19 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна».

В той же час переважне право учасника на придбання частки (частини частки) іншого учасника товариства, що продається третій особі в межах корпоративних відносин, передбачено частиною першою статті 20 Закону України «Про товариства з обмеженою і додатковою відповідальністю» і не стосується «викупу» у розумінні Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна».

Право позивача, як учасника ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат», на переважне придбання частки (частини частки) іншого учасника товариства, що продається третій особі (частина перша статті 20 Закону України «Про товариства з обмеженою і додатковою відповідальністю») не порушується оскаржуваним наказом відповідача.

Зважаючи на такі обставини та викладені норми законодавства, колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для визнання недійсним наказу відповідача через те, що він суперечить положенням статті 20 Закону України «Про товариства з обмеженою і додатковою відповідальністю» та статті 16 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна», оскільки в оскаржуваному судовому рішенні та позовній заяві не наведені конкретні приписи Законів, всупереч яким виданий оскаржуваний наказ. Також необґрунтованими є твердження суду та позивача про порушення наказом переважного права позивача на придбання спірної частки, адже ним не передбачено приватизацію спірної частки шляхом викупу чи здійснення такої приватизації всупереч переважному праву позивача.

Також суд апеляційної інстанції вважає за доцільне звернути увагу на практику Європейського суду з прав людини, яка відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України застосовується судом при розгляді справ як джерело право.

У справі "Рисовський проти України" Європейських суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

При цьому принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків.

З огляду на викладене, без встановлення судом під час розгляду справи на підставі наданих сторонами доказів обставин, які свідчать саме про недобросовісну поведінку відповідача як органу державної влади, отримання ним вигоди від певних протиправних дій, відсутні підставі для висновку про недотримання ним принципу "належного урядування" у зв`язку з виданням Фондом державного майна України наказу № 1971 від 07.12.2020.

Щодо ефективності обраного позивачем способу захисту (визнання переважного права на придбання частки у статутному капіталі товариства).

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у частині другій статті 16 ЦК України відповідно до якої способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно з абзацом 2 частини другої статті 16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Визначений частиною другою статті 16 ЦК України перелік способів захисту порушених цивільних прав та інтересів не є вичерпним.

Отже захист порушених прав - це передбачені законом, договором чи визначені судом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Спосіб захисту порушеного права обирається позивачем. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Обраний позивачем спосіб захисту повинен здійснюватися у спосіб, встановлений умовами договору, положеннями чинного законодавства у відповідних правовідносинах, має забезпечувати реальний захист і відновлення порушеного права / інтересу та можливість виконання прийнятого судового рішення в процедурі виконавчого провадження.

Отже порушені право та/чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам, повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Подібні висновки Верховного Суду викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі №338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18). Відтак застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача.

Як вбачається предметом спору у цій справі є, зокрема, визнання переважного права позивача як учасника ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» на придбання державної частки у статутному капіталі цього товариства, яке позивач вважає порушеним.

Отже позивач, звертаючись до суду з позовом у цій справі, фактично прагне набути у власність частку іншого учасника у статутному капіталі ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат».

Частиною четвертою статті 362 ЦК України передбачено, що у разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі співвласник може пред`явити до суду позов про переведення на нього прав та обов`язків покупця.

Подібні положення містяться також і у частині п`ятій статті 20 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», відповідно до якої учасник товариства має право вимагати в судовому порядку переведення на себе прав і обов`язків покупця частки (частини частки), якщо переважне право такого учасника товариства є порушеним.

Враховуючи зазначені положення статті 362 ЦК України та частини п`ятої статті 20 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», колегія зазначає, що у разі, якщо позовні вимоги обґрунтовані посиланням на порушення переважного права позивача на придбання частки у праві спільної часткової власності, належним способом захисту порушених прав позивача, який фактично прагне придбати таку відчужену частку іншого учасника, є позов про переведення на позивача прав і обов`язків покупця частки (частини частки). Саме такий спосіб захисту передбачений частиною четвертою статті 362 ЦК України та частиною п`ятою статті 20 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».

Належність та ефективність саме такого способу захисту порушених прав обумовлюється тим, що цей спосіб захисту безпосередньо передбачений законом та саме у такий спосіб (у разі задоволення позову) будуть відновлені порушені права / інтереси позивача. Саме по собі визнання судом за позивачем переважного права на придбання частки іншого учасника не призведе до захисту цього порушеного права (у разі, якщо будуть встановлені обставини наявності такого права та його порушення), оскільки фактично таке визнання буде декларативним, що не тягне за собою значущих для позивача наслідків у вигляді набуття права на частки інших учасників товариства.

При цьому саме у межах позову про переведення на позивача прав та обов`язків покупця частки підлягають дослідженню обставини наявності частки позивача у спільній частковій власності, зокрема частки позивача у цій справі у ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат», наявності корпоративних прав у товаристві, обставини порушення цих прав (у разі встановлення факту їх наявності).

З огляду на викладене, позовна вимога про визнання за позивачем переважного права на придбання частки у статутному капіталі ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» не відповідає належним та ефективним способам захисту, передбаченим законом, оскільки такий спосіб захисту не відповідає вимогам чинного законодавства та у разі її задоволення порушені права позивача не будуть відновлені у спосіб, до якого фактично прагне позивач.

Враховуючи те, що вказана позовна вимога у цій справі не відповідає належним та ефективним способам захисту, то відповідно не підлягає і розгляду по суті. Однак суд першої інстанції помилково здійснив розгляд справи по суті позовної вимоги.

З огляду на викладене, доводи апеляційних скарг про порушення судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення знайшли своє підтвердження за апеляційним розглядом справи.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами першою, другою, третьою статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

При цьому, саме позивач повинен довести обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог та які підтверджують факт порушення/невизнання його права відповідачем.

Оскільки позивач не довів ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позову.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг

Відповідно до статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення (пункт 2 частини першої статті 275 ГПК України).

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (частина перша статті 277 ГПК України).

З огляду на викладене, колегія доходить висновку, що доводи, викладені скаржниками в апеляційних скаргах, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, у зв`язку з чим оскаржене рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Отже апеляційні скарги є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Судові витрати.

Пунктом 12 частини третьої статті 2 ГПК України передбачено, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Згідно із статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частини четвертої статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь із сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги (частина тринадцята статті 129 ГПК України).

Аналіз вказаної норми дозволяє дійти висновку, що до складу судових витрат третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору (ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат»), може бути включений судовий збір, який підлягає стягненню на її користь із сторони, визначеної відповідно до статті 129 ГПК України, залежно від того, заперечувала чи підтримувала така третя особа заявлені позовні вимоги.

Отже, суд вирішує питання про відшкодування або оплату судових витрат на користь сторони у разі повного чи часткового задоволення її вимог.

Якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина чотирнадцятої статті 129 ГПК України).

З огляду на наявність підстав для задоволення апеляційних скарг, скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі, судові витрати ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» та Фонду державного майна України по сплаті судового збору за подання апеляційних скарг, а також судові витрати позивача по сплаті судового збору за подання позову покладаються на позивача.

Керуючись статтями 129, 269, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» та Фонду державного майна України задовольнити.

Рішення господарського суду міста Києва від 28.04.2021 у справі №910/21101/20 скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Стягнути з Компанії «ТОЛЕКСІС ТРЕЙДІНГ ЛІМІТЕД» (TOLEXIS TRADING LIMITED) (Еміліу Хурмузіу Стріт, Лофітіс Бізнес Центр, 6-й поверх, офіс 3 та 4, П.С. 3035, Лімассол, Кіпр; ідентифікаційний код юридичної особи НЕ148292) на користь Фонду державного майна України (01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 18/9; ідентифікаційний код 00032945) 6 306, 00 грн (шість тисяч триста шість гривень нуль копійок) судового збору за подання апеляційної скарги.

Стягнути з Компанії «ТОЛЕКСІС ТРЕЙДІНГ ЛІМІТЕД» (TOLEXIS TRADING LIMITED) (Еміліу Хурмузіу Стріт, Лофітіс Бізнес Центр, 6-й поверх, офіс 3 та 4, П.С. 3035, Лімассол, Кіпр; ідентифікаційний код юридичної особи НЕ148292) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» (69600, Запорізька обл., місто Запоріжжя, ВУЛИЦЯ ТЕПЛИЧНА, будинок 18, ідентифікаційний код 38983006) 6 306, 00 грн (шість тисяч триста шість гривень нуль копійок) судового збору за подання апеляційної скарги.

Видачу наказів доручити господарському суду міста Києва.

Матеріали справи № 910/21101/20 повернути господарському суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено - 13.06.2022.

Головуючий суддя І.П. Ходаківська

Судді А.М. Демидова

С.В. Владимиренко