Єдиний державний реєстр судових рішень
ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 червня 2022 рокуЛьвівСправа № 300/1263/22 пров. № А/857/6272/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коваля Р. Й.,
суддів Гуляка В. В.,
Ільчишин Н. В.,
розглянувши у письмовому провадженні у місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 березня 2022 року (постановлену у м. Івано-Франківську суддею Матуляком Я.П.) про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі № 300/1263/22 за позовом ОСОБА_1 до начальника Надвірнянського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправним та недійсним наказу,
В С Т А Н О В И В :
14.03.2022 ОСОБА_1 звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовом до начальника Надвірнянського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправним і недійсним наказу про зобов`язання прибути в Надвірнянський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки шляхом вручення повістки від 03.03.2022.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 березня 2022 року у відкритті провадження в адміністративній справі за цим позовом було відмовлено.
Ухвалюючи це рішення, суддя суду першої інстанції виходив з того, що відсутні підстави стверджувати, що спір у цій справі має ознаки публічно-правового, тому він не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Не погодившись із зазначеною ухвалою, її оскаржив ОСОБА_1 , який вважає, що ухвала суду першої інстанції є протиправною і незаконною, прийнята з порушенням норм процесуального права, щодо призвело до неправильного вирішення питання. Тому просив скасувати ухвалу суду першої інстанції і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що норми статей 2, 4, пункти 1 та 7 частини першої статті 3, пункт 1 частини другої статті 17 та статті 19 КАС України зазначають, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Вказує на те, що предметом спору є оскарження індивідуального акта суб`єкта владних повноважень повістки центру комплектування, що відноситься до компетенції адміністративних судів. Крім того, зазначає, що у повістці чітко зазначено про наказ йому з`явитися до центру комплектування, що вказує на її розпорядчий характер. Також вважає, що це в свою чергу порушує його права, зокрема, свободи пересування, оскільки він в цей час не можу поїхати в інше місце, а також може бути відправлений по повістці будь-куди.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з частиною першою статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
За визначенням пунктів 1 та 2 частини першої статті 4 КАС адміністративна справа це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір це спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Відповідно до частини першої статті 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Предметом заявлених позовних вимог є визнання протиправною та недійсною повістки на відправку, якою наказано ОСОБА_1 з`явитися 03.03.2022 до Надвірнянського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що повістка на відправку, видана начальником Надвірнянського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, яку позивач просить суд визнати протиправною та недійсною, не є рішенням суб`єкта владних повноважень, у розмінні статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки безпосередньо не встановлює права та обов`язки позивача.
Обов`язок військовозобов`язаної особи з`явитись за викликом до відповідного військового комісаріату встановлено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу», а не повісткою, як вважає позивач.
Вказана повістка є лише засобом оповіщення громадян для їх прибуття у визначену дату до відповідного військового комісаріату, яка складена за формою встановленою законом. На переконання суду, зазначена повістка не є наказом відповідача, та є тільки підставою для прийняття рішення суб`єктом владних повноважень в майбутньому.
У цьому випадку будь-якого рішення відповідачем у оскаржуваній повістці не приймалось.
Таким чином, складення начальником Надвірнянського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Руднику Я.І. повістки на відправку, не є рішенням чи дією суб`єкта владних повноважень в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, а такі дії не створюють, припиняють чи змінюють будь-яких правовідносин, тобто між даними особами не існує публічно-правового спору, що в свою чергу виключає його розгляд за правилами адміністративного судочинства.
Щодо тверджень апелянта про те, що повістка, в якій наказано йому з`явитися до центру комплектування порушує його права, зокрема, свободи пересування, оскільки він в цей час не можу поїхати в інше місце, а також може бути відправлений по повістці будь-куди, колегія суддів зазначає таке.
Системний аналіз наведених норм КАС України свідчить, що судовий захист прав, свобод або інтересів шляхом повного чи часткового задоволення адміністративного позову, можливий виключно відносно тієї особи, права, свободи або інтереси якої порушено з боку конкретного суб`єкта владних повноважень та за умови порушення її прав.
Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Наведені положення не дозволяють скаржитися щодо певних обставин абстрактно, лише тому, що заявники вважають, що начебто певні обставини впливають на їх правове становище.
Саме до такого правового висновку дійшов Верховний Суд України в постанові від 15.12.2015 (справа № 800/206/15). Крім того позиція суду повністю узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 16 жовтня 2018 року у справі № 9901/415/18.
Пунктом 1 частини першої статті 170 КАС України передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
У цій справі поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» необхідно тлумачити як поняття, що стосується спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, а також спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду. А тому зазначені вимоги позивача не можуть бути вирішені в судах жодної юрисдикції.
Вказане відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленій в постанові від 19.02.2020 в справі № 560/4030/18 (провадження № 11-1139апп19).
За вимогами частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Щодо доводів апелянта про те, що суд навіть не з`ясував обставин щодо повноважень начальника центру комплектування вручити йому повістку через його прописку в іншому місці, колегія суддів зазначає, що суд відмовляючи у відкритті провадження у справі, не вирішував справу по суті спору, тому не встановлював ці обставини справи.
З огляду на викладене колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про необхідність відмови у відкритті провадження у цій справі.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Колегія суддів зазначає, що апелянт наведене жодним чином не спростував і в своїх доводах апеляційної скарги жодних доказів протилежного не надав.
Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням викладеного, ухвала суду першої інстанції є законною, тому підстави для скасування чи зміни ухвали суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст.ст. 229, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 березня 2022 року про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі № 300/1263/22 без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р. Й. Коваль судді В. В. Гуляк Н. В. Ільчишин
