УХВАЛА
09 червня 2022 року
м. Київ
cправа № 921/184/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Булгакової І.В.,
за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,
представників учасників справи:
позивача Акціонерного товариства «Укртрансгаз» (далі - АТ «Укртрансгаз», скаржник, позивач) - Дудченко В.В. (адвокат), Онищенко М.Б. (адвокат),
відповідача Приватного акціонерного товариства «Тернопільміськгаз» (далі - ПрАТ «Тернопільміськгаз», відповідач) - не з`явився,
розглянув касаційну скаргу АТ «Укртрансгаз»
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 09.03.2022 (головуючий: Галушко Н.А., судді: Желік М.Б., Марко Р.І.)
у справі №921/184/21
за позовом АТ «Укртрансгаз»
до ПрАТ «Тернопільміськгаз»
про стягнення 3 981 118, 48 грн заборгованості,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. АТ «Укртрансгаз» звернулося до суду із позовом до ПрАТ «Тернопільміськгаз» про стягнення заборгованості, яка складається з боргу щодо оплати перевищення замовленої потужності, пені, 3% річних та інфляційних втрат.
1.2. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не здійснено своєчасну оплату рахунків за перевищення договірної потужності за травень-грудень 2019 року на загальну суму 3 373 775,66 грн, чим порушено умови пунктів 2.5, 8.4 договору транспортування природного газу від 19.09.2019 №1807000409 (далі- Договір), з урахуванням додаткової угоди №1 до даного Договору. У зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання у вказаному розмірі позивачем на підставі пунктів 13.1, 13.5 Договору та статей 258 , 536, частини другої статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), частини третьої статті 198, статті 232 Господарського кодексу України (далі - ГК України) нараховано відповідачу 431619,60 грн пені, 108 213,30 грн 3% річних та 67 509,92 грн інфляційних втрат.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 09.12.2021 у справі №921/184/21 у задоволенні позову відмовлено.
2.1.2.Рішення суду мотивовано тим, що умови Договору транспортування природного газу від 19.09.2018 №1807000409, як і додаткової угоди від 29.07.2019 №1 до цього договору, не містять таких його обов`язкових положень (умов), як: точки входу та/або виходу; обсяг розподіленої (договірної) потужності; період (річний, квартальний, місячний); тип потужності (гарантована чи переривчаста, потужність з обмеженнями), що в свою чергу позбавляє можливості встановити на який саме період наданий доступ до потужності та в яких точках входу/або виходу, з якими технічними характеристиками цих точок тощо.
2.1.3. У зв`язку з чим, суд першої інстанції дійшов до висновку, що Договір слід вважати неукладеним лише в частині узгодження обсягу замовленої потужності (величина договірної потужності), а не в цілому, оскільки позивачем не доведено належними і допустимими доказами фактичні обсяги перевищення договірної (замовленої) потужності та замовленої договірної потужності відповідачем, враховуючи те, що після укладення договору відповідачем вчинені фактичні дії, що підтверджують схвалення й прийняття до виконання вказаного правочину, зокрема в частині отримання послуги перевищення замовленої потужності.
2.1.4. Крім того, суд виходив з того, що ані рахунки на оплату, ані звіти про використання замовленої потужності не містять формул та порядку здійснення відповідного розрахунку (з урахуванням того, що відповідно до умов додаткової угоди до Договору внесено зміни до формули обрахунку перевищення замовником замовленої потужності), що, позбавляє суд можливості здійснити перевірку розрахунків, визначених позивачем у звітах про використану потужність, а, отже, і встановити правомірність чи неправомірність заявленої позивачем суми позовних вимог.
2.2. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 09.03.2022 у справі №921/184/21 рішення Господарського суду Тернопільської області від 09.12.2021 у справі №921/184/21 скасовано. В позові відмовлено.
2.2.1. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції помилково дійшов до висновку, що Договір слід вважати неукладеним в частині узгодження обсягу замовленої потужності позивачем, оскільки не надано первинних документів, які б свідчили про перевищення договірної потужності ПрАТ «Тернопільміськгаз» у травні-грудні 2019 року відповідно до положень Кодексу газотранспортної системи (далі - Кодекс ГТС), з огляду на що складені позивачем односторонні звіти про використання замовленої потужності та рахунки не можуть бути визнані належними доказами на підтвердження визначення обсягу перевищення замовленої договірної потужності.
2.2.2. Колегія суддів відзначила, що позивачем правомірно оформлено послуги щодо перевищення замовленої потужності у період з травня - грудня 2019 року актами наданих послуг, які, у свою чергу, підписані сторонами без зауважень.
2.2.3. З огляду на викладене, у зв`язку із простроченням відповідачем зобов`язань із здійснення оплати перевищення замовленої потужності за травень-грудень 2019 року позивачем також правомірно нараховано пеню, інфляційні втрати та 3% річних.
2.2.4. Водночас суд апеляційної інстанції відзначає, що, оскільки за умовами укладеного між сторонами Договору на транспортування природного газу діяльність сторін підпадає під визначення перевезення вантажів, позивач є саме перевізником у розумінні положення частини п`ятої статті 315 ГК України, враховуючи пункт 8.4 Договору, строк оплати послуг, наданих у період з травня по грудень 2019 року, настав з 15.05.2019 по 15.01.2020, відповідно шестимісячний строк позовної давності для звернення позивача до суду з вимогою про стягнення основної заборгованості за надані послуги сплив з 15.11.2019 по 15.07.2020.
2.2.5. З огляду на викладене, позивач звернувся з цим позовом поза межами строку позовної давності, тобто зі спливом шестимісячного строку позовної давності. При цьому суд апеляційної інстанції посилався на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 08.12.2021 у справі №904/949/21, від 16.07.2020 у справі №920/206/19 та від 23.07.2020 у справі №920/180/19.
2.3. Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи:
2.3.1. Між Акціонерним товариством «Укртрансгаз» (далі - Оператор) та Приватним акціонерним товариством «Тернопільміськгаз» (далі - Замовник) укладено договір транспортування природного газу № 1807000409 від 19.09.2018 (далі - Договір), згідно з яким:
- Оператор надає Замовнику послугу транспортування природного газу (далі - Послуга) на умовах, визначених у цьому Договорі, а Замовник сплачує Оператору встановлені в цьому Договорі вартість такої Послуги та плат (за їх наявності), які виникають при його виконанні (п. 2.1 Договору);
-послуги надаються на умовах, визначених у Кодексі газотранспортної системи, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2493 (далі - Кодекс ГТС), з урахуванням особливостей, передбачених цим Договором (п. 2.2 Договору);
- послуги, які можуть бути надані замовнику за цим договором: послуга замовленої потужності в точках входу та виходу до/з газотранспортної системи (далі - розподіл потужності); послуги фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підставі підтверджених номінацій (далі - транспортування); послуги балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи і відбираються з неї (далі - балансування) (п. 2.3 Договору );
- обсяг послуг, що надаються за цим договором, визначається підписанням додатка 1 (розподіл потужності) та/або додатка 2 (транспортування) до цього договору (п. 2.4 Договору);
-вартість послуг розраховується: розподіл потужності - за тарифами, які встановлюються регулятором; транспортування - за тарифами, які встановлюються регулятором; балансування - за фактичною вартістю, яка визначається відповідно до порядку, встановленого кодексом (п. 7.1 Договору).
- тарифи, передбачені пунктом 7.1 цього розділу, є обов`язковими для сторін з дати набрання чинності постановою регулятора щодо їх встановлення. Визначена на їх основі вартість послуг застосовується сторонами при розрахунках за послуги згідно з умовами цього договору (п. 7.3 Договору)
- величина договірної потужності замовника визначається згідно з величиною потужностей, визначених у додатку 1 до цього договору. Величина договірної потужності замовника визначається відповідно до розподілу потужності, який здійснюється в порядку, передбаченому положеннями Кодексу та оформлюється додатком 1 до цього договору (п.8.1 Договору);
- вартість договірної потужності на період газового місяця (Р) визначається як сума вартості договірних потужностей за кожен день газового місяця: де Р вартість договірної потужності на період газового місяця; m кількість днів в газовому місяці; Рd- вартість договірної потужності за кожний день газового місяця, яка розраховується за відповідною формулою ( п.8.3 Договору);
- вартість послуг транспортування природного газу в точці виходу складається з двох частин: перша - виражена в грошовій формі (визначається з урахуванням тарифів у точках виходу та замовленої потужності в цих точках); друга у натуральному вираженні обсягів природного газу для забезпечення витрат оператора для точок виходу (визначається у відсотках до обсягу протранспортованого газу в точках виходу), що передаються замовником оператору за кожний газовий місяць та оформлюються актом приймання-передачі природного газу до десятого числа місяця, наступного за газовим місяцем.
- у випадку перевищення Замовником розміру договірних потужностей у точках входу/виходу до/з газотранспортної системи за період газового місяця Замовник сплачує додаткову плату, яка розраховується за формулою, вказаною у даному пункті договору. Підставою для проведення розрахунку додаткової плати є дані, визначені Оператором у звіті про використання договірної потужності, який надається Замовнику до 10 числа місяця, наступного за газовим місяцем на його електронну адресу і містить розрахунок перевищення розміру договірних потужностей та рахунок на оплату. Замовник зобов`язаний здійснити оплату у строк до 15 числа місяця, наступного за газовим. До прийняття рішення суду вартість додаткової плати за перевищення договірних потужностей, яку замовник зобов`язаний сплатити в строк, визначений п. 8.4 цього договору, визначається за даними оператора (п.8.4 Договору);
- послуги, які надаються за цим договором, за винятком послуг балансування, оформлюються оператором і замовником актами наданих послуг ( п. 11.1 Договору)
- Оператор має право стягувати із Замовника додаткову плату у разі перевищення розміру договірної потужності та/або за недотримання вимог щодо якості газу, який передається ним в газотранспортну систему, та/або плату за зміну умов (обмежень) користування потужністю з обмеженнями в порядку, визначеному цим Договором (п. 3.2 Договору);
- Замовник, зокрема, взяв на себе зобов`язання (п. 4.1. Договору):
- не перевищувати замовлені потужності, визначені в цьому Договорі;
- здійснити своєчасну та повну оплату додаткової плати Оператору у разі перевищення розміру замовленої потужності та/або плати за зміну умов (обмежень) користування потужністю з обмеженнями, та/або недотримання параметрів якості природного газу, який передається ним у газотранспортну систему, у порядку, визначеному цим Договором та Кодексом ГТС;
- здійснити своєчасну та повну оплату за перевищення розміру договірної потужності, додаткову плату за зміну умов (обмежень) використання потужності з обмеженнями, плату за добовий небаланс, плату за нейтральність балансування, додаткову плату у разі недотримання параметрів ФХП газу та плату за несанкціонований відбір природного газу з газотранспортної системи в порядку, визначеному Кодексом ГТС та цим Договором.
2.3.2. Між сторонами спору 29.07.2019 укладена додаткова угода №1 до договору транспортування природного газу від 19.09.2018 №1807000409, п.1 якої встановлено викласти розділи ІІ-ХІІ договору в новій редакції. Так, відповідно до п.2.3 договору в редакції цієї угоди обсяг послуги, що надається за цим договором, визначається підписанням додатка 1 до цього договору (розподіл потужності) та/або додатка 2 (розподіл потужності з обмеженнями), крім надання доступу до потужності на період однієї газової доби.
3. Короткий зміст вимог касаційних скарг. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
3.1. У касаційній скарзі до Верховного Суду АТ «Укртрансгаз» просило скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 09.03.2022 у справі №921/184/21, ухвалити нове рішення суду, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
3.2. На обґрунтування своєї правової позиції у поданій касаційній скарзі АТ «Укртрансгаз» з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України вказує, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові застосував норми права, а саме статтю 901 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) статті 306, 307 Господарського кодексу України (далі - ГК України) без урахування висновку щодо застосування таких норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 23.09.2021 у справі №913/64/17.
Водночас скаржник відзначає, що суд апеляційної інстанції помилково застосував до спірних правовідносин висновки Верховного Суду, викладені у справах №№921/184/21, 920/180/16, 920/206/19, оскільки вони є неревалентними, неподібними до правовідносин у справі №921/184/21.
3.3. Також із посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України скаржник вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права (статей 306, 307, частини п`ятої статті 315 ГК України) у подібних правовідносинах.
4. ДОВОДИ ТА МОТИВИ СУДУ, ЩО СТАЛИ ПІДСТАВОЮ ДЛЯ ПЕРЕДАННЯ СПРАВИ НА РОЗГЛЯД ОБ`ЄДНАНОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ У СКЛАДІ ВЕРХОВНОГО СУДУ.
4.1. Згідно з частиною 1 статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
4.1.1. Суд касаційної інстанції використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки правильності застосування норм матеріального і процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій (частина 7 статті 301 ГПК України).
4.1.2. Оцінюючи обсяг повноважень Верховного Суду під час касаційного перегляду рішень судів попередніх інстанцій, можна дійти висновку, що саме перевірка правильності застосування норм як матеріального, так і процесуального права є ключовою для суду касаційної інстанції.
4.1.3. Аналіз зазначених статей також вказує, що суди попередніх інстанцій застосовують відповідні норми матеріального і процесуального права, а Верховний Суд, у свою чергу, аналізує обставини застосування таких норм права, а також викладає правові висновки щодо цих норм.
4.1.4. Відповідно до частини 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
4.1.5. Згідно з частиною 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
4.2. Причиною виникнення спору зі справи стало неналежне виконання відповідачем зобов`язань, які виникли на підставі Договору транспортування природного газу.
4.3.1. Верховний Суд виходить з того, що взаємовідносини, які виникають у процесі укладення договорів транспортування природного газу, регулюються Законом України "Про ринок природного газу", Кодексом газотранспортної системи (далі - Кодекс ГТС), затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП, Регулятор), від 30.09.2015 №2493, та Типовим договором транспортування природного газу, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2497 (тут і далі в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних відносин), Цивільним Кодексом України, Господарським кодексом України.
4.3.2. За змістом частин першої і другої статті 32 Закону України "Про ринок природного газу" (в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) транспортування природного газу здійснюється на підставі та умовах договору транспортування природного газу в порядку, передбаченому Кодексом ГТС та іншими нормативно-правовими актами. За договором транспортування природного газу оператор ГТС зобов`язується забезпечити замовнику послуги транспортування природного газу на період та умовах, визначених у договорі транспортування природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору ГТС встановлену в договорі вартість послуг транспортування природного газу. Типовий договір транспортування природного газу затверджується Регулятором.
4.3.3. Відповідно до постанови НКРЕКП від 30.09.2015 №2497 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Типовий договір транспортування природного газу містить додатки до нього, а саме: додаток 1 - розподіл потужності, додаток 2 - транспортування, додаток 3 - перелік комерційних вузлів обліку газу, фактично встановлених у пунктах приймання-передачі газу.
4.3.4. Кодекс ГТС (тут і далі застосовується в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) розроблено відповідно до Законів України "Про ринок природного газу", "Про метрологію та метрологічну діяльність", "Про трубопровідний транспорт", "Про нафту і газ", "Про природні монополії" та інших нормативно-правових актів, є регламентом функціонування ГТС України та визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування ГТС України. Дія цього Кодексу поширюється на всіх суб`єктів ринку природного газу України: операторів суміжних систем, газовидобувні підприємства, замовників, споживачів та постачальників природного газу незалежно від підпорядкування та форми власності, а також операторів торгових платформ (пункти 1-3 розділу І глави 1 Кодексу).
4.3.5. Пункт 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС визначає договір транспортування як договір, укладений між оператором ГТС та замовником послуг транспортування природного газу на основі типового договору транспортування природного газу, затвердженого Регулятором, згідно з яким оператор ГТС надає замовнику одну чи декілька складових послуг транспортування природного газу на період та умовах, визначених у такому договорі, а замовник послуг транспортування оплачує оператору ГТС вартість отриманих послуг (послуги).
4.3.6. Відповідно до пункту 1 глави 1 розділу VІІІ «Порядок укладення договору транспортування природного газу та фінансове забезпечення» Кодексу ГТС одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування, у тому числі вчинення дій з врегулювання добового небалансу, є складовими послуги транспортування природного газу та здійснюються виключно на підставі договору транспортування. Оператор газотранспортної системи не має права відмовити в укладенні договору транспортування за умови дотримання заявником вимог щодо його укладення, передбачених цим розділом.
4.3.7. Згідно з пунктом 9 глави 1 розділу VІІІ «Порядок укладення договору транспортування природного газу та фінансове забезпечення» Кодексу ГТС Замовник послуг транспортування на підставі договору транспортування може замовити в оператора газотранспортної системи нижче наведені послуги, що є складовими послуги транспортування:
-доступ до потужності в точці входу або виходу з газотранспортної системи;
-замовлення фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підставі підтвердженої номінації;
-вчинення дій з врегулювання добового небалансу.
4.3.8. Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
4.3.9. Пунктами 7 і 45 частини першої статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» визначено, що:
газотранспортна система - це технологічний комплекс, до якого входить окремий магістральний газопровід з усіма об`єктами і спорудами, пов`язаними з ним єдиним технологічним процесом, або кілька таких газопроводів, якими здійснюється транспортування природного газу від точки (точок) входу до точки (точок) виход;
транспортування природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов`язана з переміщенням природного газу газотранспортною системою з метою його доставки до іншої газотранспортної системи, газорозподільної системи, газосховища, установки LNG або доставки безпосередньо споживачам, але що не включає переміщення внутрішньопромисловими трубопроводами (приєднаними мережами) та постачання природного газу.
4.4. Постановляючи оскаржуване судове рішення суд апеляційної інстанції, встановив, що:
- між AT «Укртрансгаз» (оператором) та ПАТ «Тернопільміськгаз» (замовником) укладено Договір транспортування природного, пунктом 2.1 якого встановлено, що оператор надає замовнику послуги транспортування природного газу на умовах, визначених у цьому договорі, а замовник сплачує оператору встановлену в цьому договорі вартість таких послуг;
- сторони, укладаючи додаток №1 до Договору, узгодили можливість замовлення відповідачем потужності на одну добу наперед (можливість отримання послуг) за умовами договору та визначили підстави, порядок виникнення обов`язку з оплати у випадку, коли обсяг використаної потужності перевищує обсяг договірної потужності за результатами звітного місяця, а отже досягли згоди щодо цієї істотної умови;
- додаткова угода від 29.07.2019 №1 вступає в силу з моменту підписання та розповсюджує свою дію на відносини сторін з 01.05.2019 (на попередній період) і діє протягом всього строку дії договору. А, отже, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що помилковим є висновок суду першої інстанції, що період часу, за який позивачем здійснено розрахунок вартості плати за перевищення замовленої потужності газу (травень - грудень 2019 року) включає в себе як період, що підпадає під правове регулювання умовами Договору від 19.09.2018 в первісній редакції, а саме з травня 2019 по липень 2019 включно, так і період з серпня 2019 по грудень 2019, у якому набрали сили зміни до вказаного договору внаслідок укладення між сторонами додаткової угоди №1 від 29.07.2019;
- виходячи зі змісту положень пунктів 2.3, 2.7 Договору, у випадку надання доступу до потужності на період однієї газової доби додатки 1 та 2 до Договору не укладаються, у зв`язку із чим помилковим є висновок суду першої інстанції про обов`язковість укладення сторонами додатку №1;
- також, помилковим є висновок суду першої інстанції, що умови Договору транспортування природного газу від 19.09.2018, як і додаткової угоди від 29.07.2019 №1 до цього Договору, не містять таких його обов`язкових положень (умов), як: точки входу та/або виходу; обсяг розподіленої (договірної) потужності; період (річний, квартальний, місячний); тип потужності (гарантована чи переривчаста, потужність з обмеженнями), що в свою чергу позбавляє можливість встановити на який саме період наданий доступ до потужності та в яких точках входу/або виходу, з якими технічними характеристиками цих точок тощо;
- судова колегія прийшла до висновку, що виконання умов Договору свідчать про фактичні дії відповідача щодо їх виконання, а саме відповідачем надсилались повідомлення з довіреностями на створення (видалення або коригування) облікового запису уповноважених осіб користувача інформаційної платформи на Інформаційній платформі, відповідно до пункту 2.8 Договору відповідачем підписано акти наданих послуг (перевищення замовленої (договірної) потужності), що є доказами досягнення сторонами згоди за Договором щодо порядку визначення обсягів та вартості перевищення договірної потужності;
- суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що позивач у відповідності до вимог Постанови НКРЕКП від 21.12.2018 №2001 та Методики визначення та розрахунку тарифів на послуги транспортування природного газу для точок входу і точок виходу на основі багаторічного стимулюючого регулювання, затвердженої постановою НКРЕКП №2517 від 30.09.2015, правомірно встановив тариф, який застосований для розрахунку вартості перевищення замовленої потужності, який, у свою чергу, встановлений регулятором у відповідній точці виходу (що узгоджується з пунктом 8.4 Договору);
- позивачем правомірно оформлено актами наданих послуг послуги щодо перевищення замовленої потужності у період травня - грудня 2019 року, які підписані сторонами без зауважень, та відповідають умовам пункту 11.1 Договору;
- з огляду на вищенаведені обставини справи у сукупності наданих доказів, здійснивши перевірку розрахунків позивача, судова колегія дійшла до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача оплати за перевищення замовленої потужності за травень-грудень 2019 є правомірною, а тому і стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних у зв`язку із простроченням зобов`язання є обґрунтованим;
- водночас, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що оскільки що за умовами укладеного між сторонами договору на транспортування природного газу діяльність сторін підпадає під визначення перевезення вантажів, позивач є саме перевізником у розумінні положення частини п`ятої статті 315 ГК України, враховуючи пункт 8.4 Договору, строк оплати послуг, наданих у період з травня по грудень 2019 року, настав з 15.05.2019 по 15.01.2020, відповідно шестимісячний строк позовної давності для звернення позивача до суду з вимогою про стягнення основної заборгованості за надані послуги сплив з 15.11.2019 по 15.07.2020. З огляду на викладене, позивач звернувся з цим позовом поза межами строку позовної давності, тобто зі спливом шестимісячного строку позовної давності. При цьому суд апеляційної інстанції врахував висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 08.12.2021 у справі №904/949/21, від 16.07.2020 у справі №920/206/19 та від 23.07.2020 у справі №920/180/19.
4.5. Щодо подібності правовідносин та застосування до них норм права, ураховуючи/без урахування правові висновки щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду в подібних правовідносинах, то Верховний Суд виходить з такого.
4.5.1. Як вже зазначалось, касаційне провадження у справі відкрито відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, яка визначає, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Отже, відповідно до положень наведених норм касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
У постанові від 12.10.2021 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що:
- для цілей застосування приписів процесуальних законів щодо подібності правовідносин важливо встановити критерії її визначення. Велика Палата Верхового Суду звертає увагу на те, що слово "подібний" в українській мові має такі значення: такий, який має спільні риси з ким-, чим-небудь, схожий на когось, щось; такий самий; такий, як той (про якого йде мова).Тому термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші;
- таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 389 (пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України; пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України) та пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України (пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України; пункту 5 частини першої статті 339 КАС України) таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями;
- з-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими. На те, що зміст спірних правовідносин визначальний для їхнього порівняння на предмет подібності вказує, зокрема, частина дев`ята статті 10 ЦПК України щодо можливості застосування аналогії закону, якщо правовідносини подібні саме за змістом;
- суб`єктний і об`єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад саме цих правовідносин (як-от участь банку або іншої фінансової установи у кредитних правовідносинах, що слідує зі змісту частини першої статті 1054 ЦК України) та/чи їх специфічний об`єкт (об`єктом правовідносин за кредитним договором є кошти);
- якщо норма права не передбачає, що її дія поширюється лише на обмежене коло осіб (наприклад, лише на фізичних або на юридичних осіб чи на конкретну групу тих або інших), немає сенсу застосовувати суб`єктний критерій для встановлення подібності правовідносин у різних справах;
- подібність спірних правовідносин, виявлена одночасно за трьома критеріями, означатиме тотожність цих відносин (однакового виду суб`єкти, однаковий вид об`єкта й однакові права та обов`язки щодо нього). Але процесуальний закон не вимагає встановлювати тотожність. У визначених випадках (частина дев`ята статті 10, пункт 10 частини першої статті 252, пункти 1, 2 і 3 частини другої статті 389, абзаци другий та третій пункту 5 частини другої статті 392 , пункт 5 частини другої статті 394, пункти 4, 5 частини першої статті 396, частини перша-четверта, пункти 2, 3 частини шостої статті 403, частина четверта, шоста-сьома статті 404, підпункт 7 пункту 1 Розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України; частина десята статті 11, пункт 7 частини першої статті 228, пункти 1, 2, 3 частини другої статті 287, абзаци другий-третій пункту 5 частини другої статті 290, пункт 5 частини першої статті 293, пункти 4, 5 частини першої статті 296, частини перша-четверта, пункти 2, 3 частини шостої статті 302, частини четверта, шоста-сьома статті 303, підпункт 7 пункту 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України; частина шоста статті 7, пункт 5 частини другої статті 236, пункти 1, 2, 3 частини четвертої статті 328, абзаци другий, третій пункту 4 частини другої статті 330, пункт 6 частини першої статті 333, пункти 4, 5 частини першої статті 339, частини перша-четверта, абзаци другий-третій частини шостої статті 346, частини четверта, шоста-сьома статті 347, підпункт 8 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України) необхідно встановити подібність правовідносин (відносин), що з огляду на значення слова "подібний" не завжди означає тотожність;
- самі по собі предмети позовів і сторони справ можуть не допомогти встановити подібність правовідносин ні за змістовим, ні за суб`єктним, ні за об`єктним критеріями. Не завжди обраний позивачем спосіб захисту є належним й ефективним. Тому формулювання предмета позову може не вказати на зміст і об`єкт спірних правовідносин. Крім того, сторонами справи не завжди є сторони спору (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункт 70)). Наприклад, з неналежним відповідачем спору немає, але стороною справи він є. А позивач може помилятися з приводу участі у спірних правовідносинах, проте його процесуальний статус як позивача від цього не залежить. Тому порівняння сторін справи не обов`язково дозволить оцінити подібність правовідносин за суб`єктами спірних правовідносин;
- отже, у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин;
- Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи (див. постанови від 27 березня 2018 року у справі №910/17999/16 (пункт 32); від 25 квітня 2018 року у справі №925/3/17 (пункт 38); від 16 травня 2018 року у справі №910/24257/16 (пункт 40); від 5 червня 2018 року у справі №243/10982/15-ц (пункт 22); від 31 жовтня 2018 року у справі №372/1988/15-ц (пункт 24); від 5 грудня 2018 року у справах №522/2202/15-ц (пункт 22) і №522/2110/15-ц (пункт 22); від 30 січня 2019 року у справі №706/1272/14-ц (пункт 22)). Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).
Ураховуючи наведені висновки щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин (подібність відносин) Велика Палата Верховного Суду визнала за потрібне конкретизувати раніше викладені Верховним Судом висновки щодо цього питання та зазначила, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
4.5.2. В оскаржуваному судовому рішенні апеляційна інстанція врахувала висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 08.12.2021 у справі №904/949/21, від 16.07.2020 у справі №920/206/19 та від 23.07.2020 у справі №920/180/19 щодо застосування до договору транспортування природнього газу частини п`ятої статті 315, 306, 307 ГК України.
4.5.3. Так, позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08.12.2021 у справі №904/949/21, зводиться до такого:
- договір транспортування природного газу магістральними трубопроводами застосовувався з урахуванням норм Кодексу ГТС, який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, у зв`язку з чим виконання його положень без надання зазначених вище послуг є фактично неможливим. Однак такі послуги не є самостійним предметом зазначеного договору, необхідність їх надання обумовлена особливостями функціонування ринку природного газу, а самі послуги розподілу потужності та балансування є допоміжними та такими, що створюють умови безпечного переміщення природного газу відповідними газопроводами, можливість контролю оператором ГТС виконання сторонами договору покладених на них обов`язків тощо;
- магістральний газопровід (або сукупність таких газопроводів), якими здійснюється транспортування природного газу, належить до системи трубопровідного транспорту України;
- газопроводом є споруда зі щільно з`єднаних між собою труб, призначена для переміщування газу;
- абзацом 12 частиною першою статті 1 Закону «Про нафту і газ» передбачено, що магістральний трубопровідний транспорт нафти і газу - технологічний комплекс - окремий трубопровід (або сукупність трубопроводів) та пов`язані з ним єдиним технологічним процесом об`єкти, за допомогою яких здійснюється постачання нафти і газу споживачам, включаючи транзитне постачання через територію України;
- відповідно до статті 2 Закону «Про трубопровідний транспорт» магістральний трубопровідний транспорт належить до системи трубопровідного транспорту України;
- з наведеного вбачається, що транспортування природного газу відповідно до договору транспортування природного газу магістральними трубопроводами здійснюється з використанням газопроводу, який, у свою чергу, належить до системи трубопровідного транспорту України;
- частина перша статті 306 ГК України прямо передбачає, що транспортування продукції трубопроводами є перевезенням вантажів;
-перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний транспорт, автомобільний вантажний транспорт, морський вантажний флот та вантажний внутрішній флот, авіаційний вантажний транспорт, трубопровідний транспорт, космічний транспорт, інші види транспорту (частина третя статті 306 ГК України);
- загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами (частина п`ята статті 306 ГК України);
- відповідно до частини п`ятої статті 307 ГК України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно- правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань;
- згідно з вказаним Верховний Суд не погоджується з аргументами скаржника про ототожнення договору транспортування природного газу магістральними трубопроводами та договору про надання послуг в розумінні статті 901 ЦК України.
-відповідно до частини п`ятої статті 315 ГК для пред`явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк. Подібна до викладеної вище позиція викладена в постановах Верховного Суду від 16.07.2020 у справі №920/206/19 та від 23.07.2020 у справі №920/180/19;
-на підставі наведеного Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо встановлення позовної давності в шість місяців для договору транспортування природного газу магістральними трубопроводами.
4.5.4. У постанові Верховного Суду від 16.07.2020 у справі №920/206/19, суд за таких же міркувань дійшов висновку, що:
- із системного тлумачення норми частини 5 статті 315 Господарського кодексу України в її взаємозв?язку з частинами 1, 3 статті 306 Господарського кодексу України, які розміщені в одній Главі 32, колегія суддів вважає, що до спірних правовідносин з транспортування магістральними трубопроводами підлягає застосуванню частина 5 статті 315 Господарського кодексу України, а доводи касаційної скарги в цій частині є обґрунтованими.
-наведеним відхиляються посилання позивача у письмових поясненнях на постанови Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 910/3487/17 та від 13.09.2019 у справі №924/1064/18, у яких зазначено, що договір на транспортування природного газу трубопроводами є договором про надання послуг, оскільки наведені в них позиції не суперечать висновкам, викладеним в даній постанові про належність договору транспортування природного газу до групи договорів про надання послуг.
4.5.5. У постанові Верховного Суду від 23.07.2020 у справі №920/180/19 суд, зокрема вказав таке:
- законодавство в сфері транспортування природного газу є складною системою яка включає до себе як зазначені акти законодавства, так і інші, які регулюють ті чи інші аспекти господарської діяльності в цій сфері;
- відповідно до пункту 9 частини першої статті 1 Закону України "Про ринок природного газу" замовник - фізична або юридична особа, яка на підставі договору замовляє надання однієї чи кількох із таких послуг: приєднання до газотранспортної або газорозподільної системи; транспортування природного газу; розподіл природного газу; зберігання (закачування, відбір) природного газу; послуги установки LNG;
- крім того, згідно зі статтею 32 Закону України "Про ринок природного газу" "Послуги транспортування природного газу" транспортування природного газу здійснюється на підставі та умовах договору транспортування природного газу в порядку, передбаченому кодексом газотранспортної системи та іншими нормативно-правовими актами;
- за договором транспортування природного газу оператор газотранспортної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги транспортування природного газу на період та умовах, визначених у договорі транспортування природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору газотранспортної системи встановлену в договорі вартість послуг транспортування природного газу;
- отже, за змістом цих норм відносини між замовником та оператором газорозподільної системи є відносинами з надання послуг та регулюються відповідними нормами наведених законодавчих актів;
- разом з тим, суди не звернули увагу на те, що відповідно до статті 1 Господарського кодексу України він визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб`єктами господарювання, а також між цими суб`єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання;
- виходячи із системного аналізу статті 315 Господарського кодексу України судова колегія наголошує, що зазначена норма розміщена в Главі 32 цього Кодексу "Правове регулювання перевезення вантажів", яка включена до Розділу VI "Особливості правового регулювання в окремих галузях господарювання";
- згадана глава розпочинається статтею 306 у частині першій якої визначено, що перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами;
- частиною третьою статті 306 Господарського кодексу України також закріплено, що перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний транспорт, автомобільний вантажний транспорт, морський вантажний транспорт та вантажний внутрішній флот, авіаційний вантажний транспорт, трубопровідний транспорт, космічний транспорт, інші види транспорту;
- загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами (частина п`ята статті 306 Господарського кодексу України);
- відповідно до частини п`ятої статті 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань;
- господарськими судами попередніх інстанцій установлено, що між сторонами укладений договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №SUM/2012/1028/1208000896 від 01.08.2012;
- ураховуючи те, що між сторонами укладений договір на транспортування продукції трубопроводами, за умовами якого здійснюється переміщення продукції виробничо-технічного призначення трубопроводами, то, з огляду на об`єктивні ознаки цієї діяльності, вона підпадає під визначення перевезення вантажів закріплене в статті 306 Господарського кодексу України, а відтак на нього, разом із нормами Цивільного кодексу України, Законів України "Про транспорт", "Про трубопровідний транспорт", "Про ринок природного газу" та інших законодавчих актів поширюються й норми Господарського кодексу України, зокрема, в частині правового регулювання перевезення вантажів, а укладеному договору притаманні риси, у тому числі договору перевезення;
- у такий спосіб, судова колегія доходить висновку, що положення частини п`ятої статті 315 Господарського кодексу України підлягали застосуванню до спірних правовідносин та доводи касаційної скарги в цій частині є обґрунтованими;
- з огляду на вказані правові висновки, висловлені у вищевказаних постановах Верховний Суд дійшов висновку, що до договору транспортування природнього газу мають застосовуватись норми 315, 306, 307 ГК України, адже він є договором про перевезення.
4.6. Водночас, звертаючись з касаційною скаргою, АТ «Укртрансгаз» наголошує, що суд апеляційної інстанції помилково дійшов до висновку, що спірні правовідносини підпадають під визначення перевезення вантажів. На думку скаржника, Договір, на підставі якого виникли спірні відносини є нічим іншим, як договором надання послуг. А, отже, суд апеляційної інстанції помилково застосував до спірних правовідносин положення статей 306, 307, 315 ГК України.
4.7. При цьому скаржник посилається на висновок щодо застосування таких норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 23.09.2021 у справі №913/64/17, де, зокрема вказано таке:
- відповідач у касаційній скарзі посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у відносинах з надання послуг балансування газу, а саме частин першої, третьої статті 306, частини першої статті 307 ГК України, статей 177, 901 ЦК України, частини шостої статті 23 Закону України «Про ринок природного газу»;
- відповідач вказує на те, що газ, який передається у газорозподільні мережі, оператору ГТС на праві власності не належить, тому права позивача не можуть бути порушені втратою природного газу відповідачем при його транспортуванні у своїх мережах, оскільки це була б втрата вантажу постачальника, а не позивача;
- положення статті 901 ЦК України викладено у Главі 63 ЦК України, в якій визначено загальні положення щодо договорів про надання послуг. У статті 901 цього Кодексу розкрито поняття договору про надання послуг;
- відповідно до пункту 5 глави 1 Кодексу газотранспортної системи (далі - Кодекс ГТС) договір транспортування - договір, укладений між оператором газотранспортної системи та замовником послуг транспортування природного газу на основі типового договору транспортування природного газу, затвердженого Регулятором, згідно з яким оператор газотранспортної системи надає замовнику одну чи декілька складових послуг транспортування природного газу (замовлення розподілу потужності, замовлення транспортування природного газу, послуга балансування) на період та умовах, визначених у такому договорі, а замовник послуг транспортування оплачує оператору газотранспортної системи вартість отриманих послуг (послуги). Замовник послуг транспортування - юридична особа або фізична особа - підприємець, яка на підставі договору транспортування, укладеного з оператором газотранспортної системи, замовляє одну чи декілька складових послуг транспортування природного газу (замовлення розподілу потужності, замовлення транспортування природного газу, послуга балансування);
- згідно з пунктом 9 глави 1 розділу VІІІ Кодексу газотранспортної системи замовник послуг транспортування на підставі договору транспортування може замовити в оператора газотранспортної системи послуги, що є складовими послуги транспортування, зокрема послугу балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи та які відбираються з неї;
- з огляду на викладене Верховний Суд дійшов до висновку, що за своєю правовою природою укладений між сторонами у справі договір є договором про надання послуг, згідно з яким позивачем можуть надаватися відповідачу послуги замовленої потужності, фізичного транспортування, а також балансування обсягів природного газу. Балансування є саме послугою, а не товаром, оскільки надання послуги балансування газу не передбачає жодної операції з постачання газу позивачем відповідачу, а є лише наданням послуг для усунення дисбалансу, який виникає в газотранспортній системі України у випадку виявлення фактів небалансів (позитивних чи негативних).
4.8. Відповідно до частини другої статті 302 Господарського процесуального кодексу України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.
4.9. Згідно з частинами третьою, четвертою статті 303 Господарського процесуального кодексу України питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати може бути вирішене до прийняття постанови судом касаційної інстанції. Про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах першій - четвертій статті 302 цього Кодексу, або із обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п`ятій або шостій статті 302 цього Кодексу.
4.10. Враховуючи наявність різних підходів у застосування до договору транспортування природнього газу норм права, які вказані вище, з метою забезпечення єдності судової практики, колегія суддів вважає за необхідне передати дану справу на розгляд об`єднаної палати Верховного Суду з метою відступлення від висновку, викладеного у постановах від 08.12.2021 у справі №904/949/21, від 16.07.2020 у справі №920/206/19 та від 23.07.2020 у справі №920/180/19, та врахованого судом апеляційної інстанції щодо застосування до договору транспортування природнього газу статей 315, 306, 307 ГК України як до договору перевезення вантажу, окрім вищевикладеного також з огляду на таке.
4.11. Верховний Суд звертається до постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у поставі від 18.02.2022 у справі №918/450/20 , де, зокрема відзначено таке:
-Закон України «При ринок природного газу» та Кодекс ГТС визначають предмет договору транспортування як надання послуг, які можуть включати: надання доступу до потужності (розподіл потужності); послуги транспортування; послуги балансування;
-за змістом Договору послуги, які можуть бути надані замовнику: послуга замовленої потужності в точках входу та виходу до/з ГТС; послуги фізичного транспортування природного газу ГТС на підставі підтверджених номінацій; послуги балансування обсягів природного газу, які подаються до ГТС і відбираються з неї.
4.12. Верховний Суд виходить з того, що під предметом договору цивільно-правова теорія розуміє необхідні за цим договором дії, що призводять до бажаного для сторін результату, тобто такий результат визначає, про що саме домовилися сторони.
4.12.1. У розумінні положень цивільного законодавства договір спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, тобто виникнення цивільного правовідношення, яке, у свою чергу, може включати певні права та обов`язки, виконання яких призводить до бажаного для сторін результату. Однак усі вони (права та обов`язки) не можуть охоплюватися предметом договору, оскільки можуть стосуватися як різноманітних умов договору, так і бути наслідком укладення договору, який є підставою їх виникнення. При цьому значення предмета договору може набувати основна дія (дії), що вчинятиметься сторонами і забезпечить досягнення мети договору.
4.12.2. За змістом статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов, до яких, серед іншого, віднесено умови про предмет договору.
4.12.3. Отже, предмет договору визначається у момент його укладення, без нього не може існувати договору, а тому не може виникати зобов`язання; предмет договору має відображати головну суть договору даного виду.
4.12.4. Правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст, тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення як спрямованості їх дій, так і певних правових наслідків.
Близька за змістом правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 17.01.2019 у справі №923/241/18, від 21.05.2019 у справі №925/550/18, від 19.06. 2019 року у справі №923/496/18.
4.12.5. З урахуванням вищевикладеного колегія суддів доходить до висновку, що розглядаючи касаційну скаргу у справі №921/184/21, суд, має з`ясувати насамперед правову природу Договору транспортування природного газу, виходячи з його змісту, надавши правову оцінку його предмету/складових предмету, умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків, і в результаті чого виникла спірна заборгованість та природу (підставу) даної заборгованості.
4.13. Зазначене у цьому розділі, ураховуючи і вищевказані міркування суду, свідчить про застосування касаційним господарським судом у складі різних палат принципово різного підходу до вирішення питання щодо застосування статей 315, 306, 307 ГК України до договору транспортування природного газу, що викликає необхідність усунення виявлених розбіжностей у практиці їх розгляду Верховним Судом.
4.14. Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема, єдністю судової практики.
4.15. Верховний Суд забезпечує однакове застосування норм права судами у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом (пункт 6 частини другої статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
4.16. Однакове застосування закону забезпечуватиме реалізацію верховенства права, рівність перед законом та правову визначеність у державі. Єдність у практиці застосування одних й тих самих норм права поліпшуватиме громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також сприятиме утвердженню довіри до судової влади в цілому.
4.17. Ухвалення протилежних чи суперечливих судових рішень, особливо судом вищої інстанції, може спричинити порушення права на справедливий суд, закріпленого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
4.18. З огляду на викладене вище, а також враховуючи, що спірне питання стосується застосування приписів норм права, яке застосовується Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду незалежно від спеціалізації з огляду на питання яке порушується у цій ухвалі, Колегія суддів вважає за необхідне передати справу №921/184/21 на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Керуючись статтями 234, 235, 301, 302, 303 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд, -
УХВАЛИВ:
1. Справу за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Укртрансгаз» на постанову Західного апеляційного господарського суду від 09.03.2022 у справі №921/184/21 передати на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Т. Малашенкова
Суддя І. Бенедисюк
Суддя І. Булгакова
