ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий суддя у першій інстанції: Маєцька Н.Д.

13 червня 2022 рокуЛьвівСправа № 260/4268/21 пров. № А/857/5427/22Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Бруновської Н.В.

суддів: Глушка І.В., Улицького В.З.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2022 року у справі № 260/4268/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Хустської районної державної адміністрації Закарпатської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

20.09.2021р. ОСОБА_1 звернувся з позовом до Управління соціального захисту населення Хустської районної державної адміністрації Закарпатської області в якому просив суд: -

-визнати протиправною бездіяльність щодо не нарахування та невиплати особі з інвалідністю з дитинства першої "А" групи за період з 28.10.2019р. - 01.07.2021р. включно грошової компенсації на транспортне обслуговування, виходячи з розміру встановленого пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 14.02.2007р. № 228 "Про порядок виплати та розміри грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та транспортне обслуговування" в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 07.08.2013р. № 536 "Про внесення змін до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 р. № 228", а саме 29 відсотків прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність у розрахунку на місяць;

- зобов`язати провести нарахування та виплату (з урахуванням виплачених сум) особі з інвалідністю з дитинства першої "А" групи ОСОБА_1 за період з 28.10.2019р. - 01.07.2021р. включно грошової компенсації на транспортне обслуговування, виходячи з розміру, встановленого п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 14.02.2007р. № 228 "Про порядок виплати та розміри грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та транспортне обслуговування" в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 07.08.2013р. № 536 "Про внесення змін до п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 14.02.2007р. № 228", а саме 29 % прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність у розрахунку на місяць;

- стягнути моральну шкоду у розмірі 2-х кратних мінімальних заробітних плат помножених на кількість місяців тривалості протиправної бездіяльності, починаючи з 12.08.2021р. року (бездіяльність відповідача оформлена листом № 01-15/2023 від 12.08.2021р.) по день ухвалення судового рішення у даній справі;

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 08.02.2022р. позов задоволено частково.

Суд першої інстанції визнав протиправними дії Управління соціального захисту населення Хустської районної державної адміністрації Закарпатської області щодо нарахування ОСОБА_1 компенсації на транспортне обслуговування з 28 жовтня 2019 року - 07 серпня 2020 року у розмірі, меншому, ніж встановлено п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 14.02.2007р. № 228 «Про порядок виплати та розміри грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування».

Крім того, суд зобов`язав Управління соціального захисту населення Хустської районної державної адміністрації Закарпатської області здійснити ОСОБА_1 перерахунок, нарахування та виплату сум грошової компенсації на транспортне обслуговування за період з 28 жовтня 2019 року - 07 серпня 2020 року у розмірі, встановленому п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 14.02.2007р. №228 «Про порядок виплати та розміри грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування», а саме у розмірі 29% прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, у розрахунку на місяць, із урахуванням виплачених сум за вказаний період.

У задоволенні решти позовних вимог суд відмив.

Не погоджуючись із даним рішенням, апелянт ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Апелянт просить суд, рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 08.02.2022р. скасувати в частині відмови в задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю. В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

В п.3 ч.1 ст.311 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є інвалідом з дитинства, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 від 06.02.2019р.

Позивач з 23.10.2018р. перебуває на обліку для забезпечення спецавтотранспортом загальної черги. (№ 1140)

27.07.2021р. ОСОБА_1 звернувся до Управління соціального захисту населення Хустської районної державної адміністрації із заявою про проведення нарахування та виплати з 28.10.2019р. - 01.07.2021р грошової компенсації на транспортне обслуговування, виходячи з розміру, встановлено п.2 Постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2007р. № 228, а саме 29 % відсотків прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила дієздатність у розрахунку на місяць.

12.08.2021р. Управління соціального захисту населення Хустської районної державної адміністрації Закарпатської області, листом № 01-15/2023 надав відповідь в якій повідомив позивачу, що розмір та нарахування грошової компенсації здійснюється щороку після прийняття держаного бюджету на поточний рік. Зокрема, ст.7 Закону України «Про державний бюджет України на 2019 рік» передбачено, що у 2019р. прожитковий мінімум на одну особу у розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність встановлено у розмірі з 01 січня 2019 року - 1497,00 грн.; з 01 липня -1564,00 грн.; з 01 грудня- 1638,00 грн.

Так, (1497 грн. х 6 міс. + 1564 грн. х 5 +1638 х1) = 1536,67 грн. середньорічний розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2019р.

1536,67грн. х 29 % = 445,64 грн. розмір грошової компенсації на транспортне обслуговування.

Аналогічно розраховується прожитковий мінімум за 2020 рік, який складає - 1679,75грн. 1679,75 грн. х 29% = 487,13 грн. розмір грошової компенсації на транспортне обслуговування у 2020р..

Прожитковий мінімум за 2021р. складає - 1818,17 грн.

1818,17 х 29% =530,00 грн.- розмір грошової компенсації на транспортне обслуговування у 2021 році.

Тобто, відповідач вважає, що відсутні правові підстави для виплати грошової компенсації у іншому розмірі.

Із змісту листа Управління соціального захисту населення Хустської районної державної адміністрації від 20.01.2022р. № 01-15/117 видно, що ОСОБА_1 виплачено грошову компенсації на транспортне обслуговування за період з 28.10.2019р.- 01.07.2021р. у розмірі 834,20 грн.

ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розпорядженням Департаменту соціальної політики Закарпатської обласної державної адміністрації від 22.02.2021р. на компенсацію витрат на бензин, ремонт, технічне обслуговування автомобіля, транспортне обслуговування автомобіля або мотоколяски ОСОБА_1 визначено розмір компенсації витрат на транспортне обслуговування у розмірі 29 % прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, у розрахунку на місяць відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 07.08.2013р. № 536 «Про внесення змін до п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 року № 228» з 28.10.2019р.

ст.28 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю» передбачає, що грошові компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування спеціального автотранспорту та на транспортне обслуговування виплачуються особам з інвалідністю, на дітей з інвалідністю, які відповідно до законодавства мають право на забезпечення спеціальним автотранспортом.

Грошова компенсація на транспортне обслуговування виплачується особам з інвалідністю, законним представникам дітей з інвалідністю, які перебувають на обліку для одержання автомобілів, а також які мають право на забезпечення автомобілями і за власним бажанням відмовилися від їх одержання і бажають отримувати грошову компенсацію чи які не одержали автомобілі у зв`язку з протипоказаннями для їх керування.

Порядок виплати і розміри грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування визначаються Кабінетом Міністрів України.

В п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 14.02.2007р. № 228 «Про порядок виплати та розміри грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування», в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 07.08.2013р. № 536, встановлено:

- грошові компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів виплачуються інвалідам, законним представникам дітей-інвалідів, що мають автомобілі та мотоколяски, - у розмірі відповідно 22 % та 16 % прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, у розрахунку на місяць,

- на транспортне обслуговування - у розмірі 29 % прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, у розрахунку на місяць.

п.5 «Порядку виплати та розміри грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування», затвердженого Постановою № 288 визначено, що компенсації виплачуються рівними частинами двічі на рік - у березні за перше та у вересні за друге півріччя поточного року з дня їх призначення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.2020р. № 683 затверджено зміни, що вносяться до Постанови № 228, зокрема, п.п. 2 п. 1 та п.2 Постанови № 228 викладено в такій редакції:

- "2. Установити, що для осіб з інвалідністю і законних представників дітей з інвалідністю, які мають автомобілі та мотоколяски, розміри річних грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів становлять відповідно 22% та 16% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, на транспортне обслуговування - 29% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність."

Постанова Кабінету Міністрів України від 05.08.2020р. №683 «Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 14.02.2007р. № 228» набрала чинності з 08.08.2020р. з дня опублікування у газеті «Урядовий кур`єр» від 08.08.2020р. № 152.

Отже, розмір грошової компенсації на транспортне обслуговування визначено пунктом 2 Постанови № 228:

-в редакції чинній до 08.08.2020р.: грошова компенсація на транспортне обслуговування виплачуються особам з інвалідністю у розмірі 29% прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність у розрахунку на місяць;

-в редакції чинній з 08.08.2020р.: розміри річних грошових компенсацій на транспортне обслуговування становлять 29% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Тобто, з 08.08.2020р. Кабінетом Міністрів України встановлено інший розмір грошової компенсації на транспортне обслуговування.

З 28.10.2019 р. - 07.08.2020р. була чинною норма п.2 Постанови № 228, яка передбачала компенсацію на транспортне обслуговування у розмірі 29% прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність у розрахунку на місяць.

ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2019 рік» передбачено, що у 2019р. прожитковий мінімум на одну особу у розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність встановлено у розмірі з 01 січня 2019 року - 1497,00 грн.; з 01 липня -1564,00 грн.; з 01 грудня- 1638,00 грн.

Так, (1497 грн. х 6 міс. + 1564 грн. х 5 +1638 х1міс) = 1536,67 грн. середньорічний розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2019р.

1536,67грн. х 29 % = 445,64грн. розмір грошової компенсації на транспортне обслуговування.

Аналогічно розраховується прожитковий мінімум за 2020р., який складає - 1679,75грн.

1679,75 грн. х 29% = 487,13грн. розмір грошової компенсації на транспортне обслуговування у 2020р..

Прожитковий мінімум за 2021р. складає - 1818,17 грн.

1818,17 х 29% =530,00 грн.- розмір грошової компенсації на транспортне обслуговування у 2021 році.

Отже, за період 28.10.2019 р. - 07.08.2020р. позивач має право на отримання грошової компенсації виходячи із місячного розміру 29% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, оскільки отримував в зменшеному розмірі. ( 28.10.2019р- 31.12.2019 р. - 79 грн.30 коп.)

У період з 08.08.2020р. - 01.07.2021р. п.2 Постанови № 228 встановлено річний розмір спірної виплати на рівні 29 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, та за такий період обчислення спірної виплати проведено правильно. (01.01.2020р. -31.12.2020р. - 487 грн.13 коп.)

Прожитковий мінімум 2020р. ( 1679,75 грн. * 29 % = 487 грн. 13 коп.)

Прожитковий мінімум за 2021р. ( 1818,17 грн *29 % = 530 грн. )

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову в частині визнання протиправними дій Управління соціального захисту населення Хустської районної державної адміністрації Закарпатської області щодо нарахування позивачу компенсації на транспортне обслуговування з 28.10.2019р. - 07.08.2020р., у розмірі меншому, встановлено п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 14.02.2007р. № 228 «Про порядок виплати та розміри грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування» та зобов`язання здійснити перерахунок, нарахування та виплатити дану грошову компенсацію на транспортне обслуговування з 28.10.2019р. - 07.08.2020р. у розміру встановленому в п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 14.02.2007р. № 228 «Про порядок виплати та розміри грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування». Оскільки, суб`єкт владних повноважень в особі Управління соціального захисту населення Хустської районної державної адміністрації Закарпатської області діяв не у спосіб визначений законами та Конституцією України.

Щодо доводів апелянта в частині відшкодування моральної шкоди у розмірі 2-х кратних мінімальних заробітних плат помножених на кількість місяців тривалості протиправної бездіяльності суб`єкта владних повноважень починаючи з 12.08.2021р. по день ухвалення рішення у даній справі, колегія суддів зазначає наступне

ст. 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Із змісту ст.23 Цивільного кодексу України видно, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

ст.1167 Цивільного кодексу України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Аналіз наведених норм свідчить, що саме по собі порушення прав особи ще не свідчить про заподіяння їй моральної шкоди, оскільки така шкода повинна мати певний прояв у вигляді, зокрема, фізичних та/або душевних страждань, приниженні честі і гідності тощо, і наявність таких обставин повинна довести особа, яка вважає, що їй заподіяно моральну шкоду.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 25.04.2019р. у справі №818/1429/17 та від 12.11.2019р. у справі №818/1393/17.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні жодні докази які підтверджують ту обставину, що діями суб`єкта владних повноважень в особі Управління соціального захисту населення Хустської районної державної адміністрації Закарпатської області заподіяні моральні чи фізичні страждання або втрати немайнового характеру.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову в частині відшкодування моральної шкоди.

Щодо доводів апелянта про те, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у встановлені судового контролю, колегія суддів зазначає наступне.

ч.1 ст.382 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Тобто, вказаною правовою нормою встановлено право, а не обов`язок суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов`язати суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про його виконання.

Однак, апелянт не навів причин та не надав доказів, які б свідчили про те, що суб`єкт владних повноважень може ухилятися від виконання рішення суду.

Покликання апелянта на виконання рішення суду у справі №260/2683/20 не може бути підставою для застосування даного правового інституту, оскільки підстави та предмет спору в даних справах є різними.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції що відсутні правові підстави у застосуванні правового інституту як встановлення судового контролю про виконання рішення суду.

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

ст.316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.229,308,310,315,316,321,322,325,329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2022 року у справі № 260/4268/21 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. В. Бруновська судді І. В. Глушко В. З. Улицький Повне судове рішення складено 13.06.2022р