ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2022 року Справа № 160/1679/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Врони О. В.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо застосування січня 2016 року як місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 15.12.2016 по 28.02.2018 включно;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 15.12.2016 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року в сумі 54010,92 гривень із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44 з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 14.12.2019 включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 3886,65 гривень відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення 3886,65 гривень за період з 01.03.2018 по 14.12.2019 включно в сумі 83374,91 гривень відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44 з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , однак після звільнення відповідачем не було здійснено виплати індексації грошового забезпечення за період з 15.12.2016 року по 28.02.2018, яка є складовою частиною грошового забезпечення і однією з гарантій щодо оплати праці.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.01.2022 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у письмовому провадженні.

Відповідно до ч.6 ст.12, ч.1, 2 ст. 257, ч.1 ст. 260 Кодексу адміністративного судочинства України зазначена справа є справою незначної складності та розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження.

За ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства Українисуд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Військова частина НОМЕР_1 надіслала через електронну пошту до Дніпропетровського окружного адміністративного суду відзив на позов, в якому просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Відповідач звертає увагу на те, що позивачем подано позов з порушенням строку звернення до суду, визначеного ч. 5 ст. 122 КАС України. Позивач звернувся до суду з позовом про зобов`язання нарахувати індексацію грошового забезпечення за період з 15.12.2016 по 14.12.2019, тобто більше ніж через шість місяців після звільнення з публічної служби та з пропуском місячного строку з дня звільнення та непроведення з ним розрахунку.

За поясненнями відповідача нарахування і виплата позивачу індексації грошового забезпечення проводилась в межах фонду грошового забезпечення відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (із змінами).

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» проведення індексації грошових доходів населення здійснюється в межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів на відповідний рік.

Відповідно до п. 7 роз`яснення директора Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 04.01.2016 №248/3/9/1/2, у зв`язку із внесення змін до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 №1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» (зі змінами), визначено індексацію грошового забезпечення не нараховувати до окремого роз`яснення.

Крім того, вказує відповідач, вищезазначений Порядок не передбачає механізм виплати сум індексації у поточному році за минулі періоди.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Позивач ОСОБА_1 відповідно до копії витягу з наказу командира Військової частини-польова пошта НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 15.12.2016 №281 відповідно до пунктів 19 і 20 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», на підставі пункту 18 і 42 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, солдата військової служби за контрактом ОСОБА_1 , призначеного наказом командира військової частини-польової пошти НОМЕР_2 (по особовому складу) від 15 грудня 2016 року №149-РС на посаду кулеметчика 2 парашутно-десантного взводу 7 парашутно-десантної роти 3 парашутно-десантного батальйону, який прибув із Дніпропетровського ОВК м. Дніпро, був зарахований до списків особового складу частини та всі види забезпечення з 15 грудня 2016 року, на продовольче забезпечення за нормою №1 (обід) з 16 грудня 2016 року.

Відповідно до копії витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 16.12.2019 №254 молодшого сержанта військової служби за контрактом ОСОБА_1 , заступника командира бойової машини-навідника-оператора 2 парашутно-десантного взводу 7 парашутно-десантної роти 3 парашутно-десантного батальйону, звільненого наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 06 грудня 2019 року №111-РС відповідно до пункту два частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 04 квітня 2006 року №3597-ІV з військової служби у запас за підпунктом «а» (у зв`язку із закінченням строку контракту), наказано вважати таким, що справи та посаду здав 14 грудня 2019 року.

З 14 грудня 2019 виключений із списків особового складу частини, знятий з усіх видів забезпечення і продовольчого забезпечення за нормою №1 (каталог)(обід) з 16 грудня 2019 року і направлений для зарахування на військовий облік до Центрально-Чечелівського ОРТЦК та СП м. Дніпро.

08.11.2021 позивач звернувся до Військової частини НОМЕР_1 із заявою, в якій окрім іншого просив надати довідку про розмір виплати йому індексації грошового забезпечення з 15.12.2016 по 14.12.2019 року із вказанням застосованих базових місяців, розрахунок належної заявнику індексації грошового забезпечення за період з 15.12.2016 по 14.12.2019 з зазначенням базових місяців для розрахунку індексу споживчих цін та щомісячної фіксованої суми індексації грошового забезпечення.

За поясненнями позивача у позовній заяві 17.11.2021 ним було надіслано до Військової частини заяву з проханням виплатити індексацію грошового забезпечення.

У відповідь відповідачем було зазначено: «За період з 15.12.2016 по 28.02.2018 включно позивачу індексація грошового забезпечення не виплачувалась через відсутність фінансового ресурсу. При виплаті індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 року застосовується базовий місяць січень 2016 року».

Відповідно до розрахунку відповідача індексації грошового забезпечення позивача за період з 15.12.2016 по 14.12.2019 нараховано 139268,33 грн, виплачено позивачу 1882,50 грн., не виплачено 137385,83 грн.

За період з 15.12.2016 по 28.02.2018 відповідачем не виплачено індексацію грошового забезпечення на загальну суму 54010,92 грн.

За період з 01.03.2018 по 14.12.2019 позивачу виплачена тільки поточна індексація грошового забезпечення в сумі 1882,50 грн.

В порушення абзаців 4,5,6 п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» не виплачено на користь позивача щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення в розмірі 3886,65 грн. в місяць. Відповідачем за період з 01.03.2018 по 14.12.2019 не було виплачено позивачу щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення на загальну суму 83374,91 грн.

Дії відповідача позивач вважає протиправними, що спонукало його звернутись з відповідним позовом до суду .

При вирішені спору суд виходить з наступного.

Згідност. 43 Конституції Україникожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Частиною 5ст. 17 Конституції Українипередбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Частиною 1ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначаєЗакон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»

Згідност. 1 цього Законусоціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів (ч. 1ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).

Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 9 Закону до складу грошового забезпечення входять:

-посадовий оклад, оклад за військовим званням;

-щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, -надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

-одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановленихКонституцією Українигарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначаєЗакон України «Про індексацію грошових доходів населення».

Заст. 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідност. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Частинами 1- 4 ст. 4 Закону встановлено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (до 01.01.2016 -101 відсотка).

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цьогоЗакону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Державні гарантії підвищення грошових доходів населення у зв`язку із зростанням цін встановленіст. 6 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».У разі виникнення обставин, передбаченихстаттею 4 цього Законугрошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003№ 1078(далі - Порядок № 1078).

Відповідно до п.1-1 Підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.(до 01.01.2016 року -101 відсоток).

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікуванняЗакону України від 6 лютого 2003 р. № 491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

За п. 2Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Пунктом 5 Порядку №1078 (в редакції від 15.12.2015, яка вступила в дію з 01.12.2015) визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячно довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100%. Вказаним пунктом також встановлено, що місяцем, з якого починається нарахування індексації грошового забезпечення є місяць, в якому відбулося підвищення тарифних ставок (далі-базовий місяць).

Відповідно до абз. 2 п. 5 Порядку №1078 обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених тарифних ставок.

Пунктом 3Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців (тарифних сіток), яка набрала чинності 01.01.2008. Отже січень 2008 року є місяцем підвищення тарифних ставок (посадових окладів), а тому відповідно до Порядку №1078 є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовців.

Абзацем 5 п. 1-1 Порядку №1078 встановлено, що для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації. До 01.01.2016 року поріг індексації становив 101%, з 01.01.2016 цей поріг став -103%.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться нарастаючим підсумком.

За п. 4 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Так, оскільки грошове забезпечення позивача більше прожиткового мінімуму, то індексація проводиться в межах прожиткового мінімуму.

Абзацом 5 п. 4 Порядку №1078 встановлено, що сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100%.

За п. 6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, зокрема підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Таким чином, на підприємства, установи, організації, незалежно від форм власності, покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації. При цьому, базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації слід вважати підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру.

Стосовно визначення базового місяця суд зауважує наступне.

Відповідно до п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1цього Порядку.

У разі підвищення грошових доходів населення випереджаючим шляхом з урахуванням прогнозного рівня інфляції під час визначення розміру підвищення грошових доходів у зв`язку з індексацією враховується рівень такого підвищення.

Нарахування сум індексації або проведення чергового підвищення грошових доходів випереджаючим шляхом здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, на підставі якого нарахована сума індексації перевищить розмір підвищення грошових доходів випереджаючим шляхом.

Отже, місяць підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру, є базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05 лютого 2020 року в справі №825/565/17, від 23 вересня 2020 року в справі № 620/3282/18.

Верховний Суд в постанові від 23 квітня 2020 року у справі №816/1728/16 за результатом аналізу п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, також зазначив: «Таким чином, фіксована сума індексації виплачується до наступного підвищення тарифної ставки (окладу), при якому сума збільшення заробітної плати перевищить фіксовану суму індексації».

Отже, є таке поняття як «фіксована сума індексації», яка залишається після підвищення посадових окладів, якщо сума підвищення грошового доходу не перевищила суму індексації, що склалася у місяці підвищення посадових окладів, та виплачується до наступного підвищення посадових окладів (абз. 4 п. 5постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078).

Відповідно до абз. 3 п. 10-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, в редакції, яка була чинною до грудня 2015 року, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації заробітної плати новоприйнятих працівників здійснюється з місяця прийняття працівника на роботу.

З огляду на наведене, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення до грудня 2015 року проводилося з місяця прийняття військовослужбовця на службу.

01 грудня 2015 року вказану норму виключено, і з цього часу застосовуються загальні положення Порядку, в тому числі п. 102 Порядку в редакції постанови Кабінету Міністрів від 09 грудня 2015 року № 1013.

Відповідно до п. 10-2 Порядку для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.

Верховний Суд в постанові від 22 липня 2020 року в справі № 400/3017/19 (щодо періоду після з 01 грудня 2015 року) зазначив, що підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів особи. Тобто, початок відліку для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення посадового окладу. З цього місяця значення індексу споживчих цін приймають за 1 або 100%, а приріст індексу розраховується з наступного місяця. При цьому, нарахування індексації проводиться в місяці, наступному за місяцем, у якому був офіційно опублікований індекс інфляції. При цьому Суд погодився, що зміна розміру доплат, надбавок та премій не впливає на встановлення базового місяця індексації для початку обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні індексації.

Відповідно до п. 3 постанови Кабінету Міністрів від 09 грудня 2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» міністрам, керівникам інших центральних органів виконавчої влади, головам обласних, Київської міської державних адміністрацій та інших державних органів у межах передбачених коштів державного бюджету, місцевих бюджетів та власних коштів наказано вжити заходів для підвищення з 1 грудня 2015 р. розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати), перегляду розмірів надбавок, доплат, премій, спрямувавши на зазначені цілі всі виплати, пов`язані з сумою індексації, яка склалась у грудні 2015 р., з тим, щоб розмір підвищення всіх складових заробітної плати у сумарному виразі для кожного працівника у грудні 2015 р. перевищив суму індексації, яку йому повинні були виплатити у грудні 2015 року.

01 січня 2008 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу», якою були встановлені підвищені посадові оклади військовослужбовців, які визначені додатком №1 до цієї Постанови. Вказана постанова втратила чинність 01 березня 2018 року.

01 березня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу, а також нові схеми тарифних розрядів та тарифних коефіцієнтів. Згідно з вказаною Постановою відбулося наступне підвищення посадових окладів військовослужбовців.

Як зазначалось вище, правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначає Порядок № 1078.

Згідно з абз.4-5 п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

Відповідно до п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017р. №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Тобто, базовим місяцем для обчислення індексації грошового забезпечення військовослужбовця в даному випадку за період з 15.12.2016 року по 28.02.2018 -січень 2008 року.

Враховуючи вищенаведене суд погоджується з доводами позивача про те, що нарахування індексації його грошового забезпечення щодо спірного періоду з 15.12.2016 року по 28.02.2018 року повинно проводитися із застосуванням базового місяця січня 2008 року.

Стосовно вимог в частині визнання протиправною бездіяльність Військової частини щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01.03.2018 по 14.12.2019 року включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 3886,65 грн. відповідно до абзаців 4,6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення 3886,65 грн. за період з 01.03.2018 по 14.12.2019 року включно в сумі 83374,91 грн., суд зазначає наступне.

Відповідачем не було проведено повної виплати індексації грошового забезпечення за вказаний період .

В той же час розрахунок індексації грошового забезпечення є компетенцією відповідача як органу, в якому позивач проходив службу і який виплачував йому грошове забезпечення. Саме на відповідача за наявності законних підстав покладається обов`язок нарахувати та виплатити позивачу суми індексації грошового забезпечення.

З огляду на вищезазначене суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимогив цій частині шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати індексації в належному розмірі у період з 01.03.2018 року по 14.12.2019 та зобов"язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 14.12.2019 року з урахуванням вже виплачених сум індексації.

Суд відхиляє посилання відповідача на обмежене фінансування, оскільки цей факт не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі.

Відповідачем ненаданов силу ст.ст.73,74 Кодексу адміністративного судочинства Україниналежних і допустимих доказів відсутності коштів на індексацію грошового забезпечення у бюджеті відповідного рівня, з якого фінансується Військова частина.

Частиною 5ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства Українивстановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду:

Урішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року у справі № 9-рп/2013за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положення частини другоїстатті 233 Кодексу законів про працю Українизазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

Такої позиції дотримується і Верховний Суд в постановах від 19.07.2019 у справі №240/4911/18 та від 07.08.2019 у справі № 825/694/17.

В постанові від 07.08.2019 у справі №825/694/17 Верховний Суд дійшов висновку, що виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі. Верховний Суд звернув увагу на те, що звільнення особи з військової служби жодним чином не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин, постанова від 07.08.2019 у справі №825/694/17.

Судом враховано, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 08 листопада 2005 року у справі «Кечко проти України» (заява №63134/00) зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (п. 23), а реалізація права, яке пов`язане з отриманням коштів і базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.

Посилання відповідача на роз`яснення директора Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 04.01.2016 №248/3/9/1/2судом визнаються безпідставними, оскільки листи, роз`яснення міністерств, інших центральних органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами і не можуть встановлювати нові правові норми, а мають лише інформаційний, рекомендаційний, роз`яснювальний характер.

Щодо компенсації позивачу сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004 року(далі Порядок №44), грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Пунктом 3 Порядку №44 передбачено, що виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби, що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначенихЗаконом України "Про податок з доходів фізичних осіб".

Пункти 4 та 5 Порядку №44 визначають, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про необхідність зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004 року.

Разом з тим не підлягають задоволенню вимоги позивача щодо зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення і щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення у визначеній позивачем сумі, оскільки такі вимоги є передчасними, зокрема, відповідачем у цій частині позовних вимог будь якого рішення не прийнято, а відтак - права позивача ще не порушені, більш того відповідних нарахувань та виплат індексації за вказаний період не вчинялось, а тому підстав стверджувати, що відповідачем буде порушено право позивача немає.

Судом відхиляються доводи відповідача щодо порушення строку звернення до суду.

Посилаючись на порушення позивачем строку на звернення до суду, відповідач обраховує початок перебігу такого строку з моменту виключення позивача зі списків особового складу.

Судом встановлено, що матеріали справи не містять жодного доказу того, що позивач з вказаного моменту був обізнаний про порушення свого права на виплату індексації грошового забезпечення.

В силу приписів частин 1, 2статті 122 Кодексу адміністративного судочинстваУкраїнипозов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, зміст вищезазначених норм вказує на те, що процесуальне законодавство пов`язує початок перебігу строку на звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів не з моментом, коли права особи були порушені, а з моментом, коли особи дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав.

Суд зазначає, що стягнення сум індексації грошового забезпечення не обмежені будь-яким строком позовної давності у відповідності до частини другоїстатті 233 Кодексу законів про працю України.

При цьому, судом враховуєтьсярішення Конституційного суду України від 15.10.2013 № 9-рп/2013зі змісту якого слідує, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.

Отже, поняття грошового забезпечення в даній справі є аналогічним поняттю заробітної плати, тому суд вважає, що позивачем не пропущено строку звернення до суду з адміністративним позовом.

Щодо прохання позивача в позовній заяві зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 подати звіт про виконання судового рішення, тотака заява позивача є передчасною.

За приписами ч.2ст. 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до ч. 1ст. 382 КАС Українисуд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Зміст вказаної норми свідчить, що суд на свій розсуд може приймати рішення щодо необхідності чи відсутності такої зобов`язати суб`єкта владних повноважень подати звіт.

При цьому, вирішуючи питання щодо встановлення судового контролю, суд має врахувати надані позивачем докази, особливості покладених на суб`єкта владних повноважень обов`язків згідно із судовим рішенням та його можливості ці обов`язки виконувати в рамках законодавства.

Враховуючи те, що позивачем не наведено обґрунтованих аргументів необхідності застосування ч. 1ст. 382 КАС України та не надано жодного доказу на підтвердження того, що відповідач буде ухилятись від виконання судового рішення, суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у даній справі.

Суд не здійснює розподіл судових витрат у відповідності до вимогст. 139 КАС України, за наслідками розгляду даної справи, оскільки позивач як учасник бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_3 від 01.11.2017 у відповідності до п. 13 ч.1ст.5 Закону України «Про судовий збір»,звільнений від сплати судового збору.

Керуючись статтями139,241-246,255,262,295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо застосування січня 2016 року як місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 15.12.2016 по 28.02.2018 включно.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) індексацію грошового забезпечення за період з 15.12.2016 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44 з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 14.12.2019 включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 3886,65 гривень відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 14.12.2019 включно відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44 з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Врона