ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2022 року

м. Київ

справа № 640/23666/19

адміністративне провадження № К/9901/32797/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача: Мартинюк Н.М.,

суддів: Загороднюка А.Г., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №640/23666/19

за позовом ОСОБА_1

до Офісу Генерального прокурора

про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимученого прогулу,

за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора

на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2021 (головуючий суддя: Беспалов О.О., судді: Грибан І.О., Парінов А.Б.),

УСТАНОВИВ:

І. Історія справи

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, у якому просив:

1) визнати протиправним та скасувати наказ Генеральної прокуратури України від 17 жовтня 2019 року №1138ц про звільнення його з посади заступника начальника управління внутрішньої безпеки - начальника відділу службових розслідувань Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України;

2) поновити його на посаді заступника начальника управління внутрішньої безпеки - начальника відділу службових розслідувань Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України з 19 жовтня 2019 року;

3) стягнути з Генеральної прокуратури України на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв`язку з незаконним звільненням у розмірі середньомісячної нарахованої заробітної плати;

4) стягнути з Генеральної прокуратури України на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв`язку із затримкою виконання рішення суду про поновлення незаконно звільненого працівника у розмірі середньомісячної нарахованої заробітної плати;

5) допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на посаді заступника начальника управління внутрішньої безпеки - начальника відділу службових розслідувань Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України та в частині стягнення середнього заробітку за один місяць.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 листопада 2020 року позов задоволено:

1) визнано протиправним і скасовано наказ Генеральної прокуратури України від 17 жовтня 2019 року №1138ц про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника управління внутрішньої безпеки - начальника відділу службових розслідувань Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України;

2) поновлено ОСОБА_1 в Офісі Генерального прокурора на посаді, рівнозначній посаді заступника начальника управління внутрішньої безпеки - начальник відділу службових розслідувань Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України з 18 жовтня 2019 року;

3) стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв`язку з незаконним звільненням у розмірі середньомісячної нарахованої заробітної плати в розмірі 45 181,50 грн;

4) стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток в розмірі 817 570,00 грн за час вимушеного прогулу з 18 жовтня 2019 року;

5) допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 в Офісі Генерального прокурора на рівнозначній посаді заступника начальника управління внутрішньої безпеки - начальника відділу службових розслідувань Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України та в частині стягнення середнього заробітку за один місяць в розмір: 45181,50 грн з Офісу Генерального прокурора.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2021 року зупинено провадження за апеляційною скаргою Офісу Генерального прокурора на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 листопада 2020 року у справі №640/23666/19 до набрання законної сили судовими рішеннями у справах №640/5305/20, №640/19291/19, №640/24239/19, №640/20211/19, 640/19717/19.

Надалі ухвалою Верховного Суду від 17 червня 2021 року задоволено касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора, скасовано ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2021 року, а справу направлено до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2021 року апеляційне провадження закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 305 КАС України.

Апеляційний суд дійшов висновку, що надані представником відповідача документи не підтверджують його повноваження стосовно підписання апеляційної скарги. Тому суд констатував, що апеляційну скаргу підписано особою, право якої на вчинення таких дій не підтверджено у встановленому законом порядку.

Не погоджуючись з указаною ухвалою апеляційного суду, у серпні 2021 року Офіс Генерального прокурора оскаржив її в касаційному порядку.

Скаржник просить скасувати ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2021, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Офіс Генерального прокурора покликається на неправильне застосування апеляційним судом норм процесуального права. Вважає, що документи, які були надані суду на підтвердження повноважень його представника, є достатніми доказами наявності у нього права підписувати апеляційну скаргу.

Одночасно з цим, скаржник вважає, що ця справа містить виключну правову проблему щодо питання наявності документів, які підтверджують повноваження на самопредставництво, тому просить передати її на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Позивач у відзиві на касаційну скаргу просить залишити цю скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду без змін. Стверджує, що ухвала апеляційного суду є законною й обґрунтованою. Одночасно з цим, погоджується з клопотанням відповідача стосовно наявності виключної правової проблеми у справі.

ІІ. Мотиви Верховного Суду

Переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, відповідно до частини першої статті 341 КАС України Суд виходить із такого.

Завданням адміністративного судочинства в силу частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частин першої, другої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Пунктом другим частини першої статті 305 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження виявилося, що апеляційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати.

Положеннями статті 131-2 Конституції України передбачено, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Незалежність адвокатури гарантується. Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом. Виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення. Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

За змістом підпункту 11 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року.

Представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюється з 1 січня 2020 року.

Представництво в суді у провадженнях, розпочатих до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», здійснюється за правилами, які діяли до набрання ним чинності, - до ухвалення у відповідних справах остаточних судових рішень, які не підлягають оскарженню.

Положенням частини п`ятої статті 5 КАС України, яка гарантує право на судовий захист, передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.

Відповідно до частини першої статті 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Отже, стаття 55 КАС України передбачає дві форми участі сторін в адміністративній справі, а саме: участь через представника (представництво) і особисту участь (самопредставництво).

З урахуванням положень Конституції України, з 1 січня 2020 року представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах здійснюється виключно прокурорами або адвокатами. Питання самопредставництва не закріплені в нормах Конституції України, але ці питання регламентовані положеннями відповідних кодексів.

Зокрема, частинами третьою та четвертою статті 55 КАС України передбачено, що юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб`єкта владних повноважень), або через представника. Держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 2 липня 2020 року у справі №9901/39/20 зазначила, що з урахуванням положень статті 55 КАС України, для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб`єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII (далі - «Закон №1697-VII») прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Частиною першою статті 6 Закону №1697-VII систему прокуратури України становлять: 1) Офіс Генерального прокурора; 2) обласні прокуратури; 3) окружні прокуратури; 5) Спеціалізована антикорупційна прокуратура.

Відповідно до частини третьої статті 3 Закону №1697-VII у структурі Офісу Генерального прокурора утворюються департаменти, управління, відділи, а також Генеральна інспекція. Управління та відділи можуть бути самостійними або входити до складу департаменту (управління). Положення про самостійні структурні підрозділи Офісу Генерального прокурора затверджуються Генеральним прокурором.

Наказом Генерального прокурора від 21 грудня 2019 року №99-щц у структурі Офісу Генерального прокурора створено Департамент представництва інтересів держави в суді Офісу Генерального прокурора, на який покладено повноваження щодо забезпечення участі в цивільних, адміністративних, господарських справах, у яких Офіс Генерального прокурора (Генеральну прокуратуру України) залучено як відповідача або третю особу.

Наказом Генерального прокурора від 27 липня 2020 року №336 затверджено Положення про Департамент представництва інтересів держави в суді Офісу Генерального прокурора (далі - «Положення №336»).

Підпунктом 4.1.2 Положення №336 передбачено, що Відділ представництва інтересів органів прокуратури забезпечує:

- участь у розгляді справ у цивільному, адміністративному та господарському судочинстві в порядку самопредставництва Офісу Генерального прокурора (Генеральної прокуратури України), посадових і службових осіб, які діють від його (її) імені, Генерального прокурора, які є стороною або третьою особою, у справах за позовами Офісу Генерального прокурора (Генеральної прокуратури України) як юридичної особи в судах усіх інстанцій, розташованих у місті Києві, та у розгляді Верховним Судом справ, у яких сторонами або третіми особами є органи прокуратури, їхні посадові і службові особи, що діють від імені органу прокуратури, зокрема участь у судових засіданнях, організацію, підготовку та подання у таких справах відзивів на позовні заяви, відповідей на відзиви, пояснень, заяв, клопотань, заперечень, апеляційних, касаційних скарг, інших процесуальних документів, реалізацію інших прав і обов`язків, передбачених законодавством про адміністративне, господарське, цивільне судочинство;

- участь у таких справах, що розглядаються судами першої та апеляційної інстанцій в інших регіонах, за дорученням керівництва Офісу Генерального прокурора;

- за узгодженням із самостійними структурними підрозділами Офісу Генерального прокурора організацію та підготовку документів реагування на судові рішення у справах, у яких Офіс Генерального прокурора (Генеральну прокуратуру України), посадових і службових осіб, що діють від його (її) імені, Генерального прокурора залучено до участі як відповідачів або третіх осіб, та у справах за позовами Офісу Генерального прокурора (Генеральної прокуратури України) як юридичної особи (самопредставництво);

- взаємодію з обласними прокуратурами щодо представництва Офісу Генерального прокурора (Генеральної прокуратури України), посадових і службових осіб, що діють від його (її) імені, Генерального прокурора (самопредставництва) в цивільних, адміністративних, господарських справах у судах першої та апеляційної інстанцій, контроль за розглядом цих справ;

- своєчасну передачу судових рішень у справах зазначеної категорії, що набули законної сили, для організації їх виконання до відповідних самостійних структурних підрозділів Офісу Генерального прокурора;

- направлення до обласних прокуратур повідомлень про результати розгляду справ Верховним Судом у разі забезпечення участі в їх розгляді працівниками Офісу Генерального прокурора.

У цьому контексті колегія суддів зауважує, що після відкриття касаційного провадження (20 вересня 2021 року) Верховний Суд у постанові від 3 листопада 2021 року у справі №160/5580/20 виклав висновок щодо застосування положень статей 55, 59 КАС України у їхньому взаємозв`язку з підпунктом 4.1.2 Положення №336.

Так, у пункті 127 указаної постанови Суд дійшов висновку, що «приписами Положення №336 передбачено повноваження головного спеціаліста відділу представництва інтересів органів прокуратури здійснювати самопредставництво Офісу Генерального прокурора, в тому числі у спосіб підготовки та подання апеляційних скарг, що включає у себе право підписання таких апеляційних скарг, як складової частини у процесі оскарження судових рішень».

Указаний висновок є релевантним до цієї справи, підстави для відступу від наведеного розуміння/тлумачення норм права відсутні.

Відповідно до частини третьої статті 341 КАС України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги <…> у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

У цій справі Офіс Генерального прокурора 10 грудня 2020 року подав апеляційну скаргу на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 листопада 2020 року.

Від імені Офісу Генерального прокурора апеляційну скаргу підписав головний спеціаліст відділу представництва інтересів органів прокуратури першого управління Департаменту представництва інтересів держави в суді Офісу Генерального прокурора Кожушко В.Е.

На підтвердження права підписання апеляційної скарги цією особою надана довіреність, наказ про підтвердження займаної посади в Офісі Генерального прокурора, а також Положення №336 (т.1, а.с.154-160).

З урахуванням наведеного, оцінивши зміст документів, які були додані до апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що вони є достатніми для підтвердження повноважень Кожушко В.Е. на здійснення самопредставництва Офісу Генерального прокурора у суді під час розгляду цієї справи, у тому числі для підписання та подання апеляційної скарги. Тож вважати, що апеляційна скарга була підписана не уповноваженою на те особою, яка не мала право на її підписання, не знайшло свого підтвердження.

За наведеного правового регулювання й обставин справи Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для закриття апеляційного провадження за скаргою представника Офісу Генерального прокурора, що призвело до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом.

На цій основі колегія суддів дійшла висновку, що касаційну скаргу належить задовольнити, а оскаржувану ухвалу слід скасувати з направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Разом з цим, проаналізувавши зазначені в клопотанні доводи, якими відповідач обґрунтовує необхідність передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення указаного клопотання, позаяк суд не вбачає в спірних відносинах виключної правової проблеми і такі правовідносини врегульовано нормами права, які в повній мірі дозволяють вирішити спір.

З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання Офісу Генерального прокурора про передачу справи №640/23666/19 на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовити.

Касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора задовольнити.

Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2021 року скасувати, а справу №640/23666/19 направити до цього ж суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.

……………………………………

……………………………………

……………………………………

Н.М. Мартинюк

А.Г. Загороднюк

Ж.М. Мельник-Томенко,

Судді Верховного Суду