КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 червня 2022 року

м. Київ

справа №369/13505/20

провадження № 22-ц/824/6453/2022

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді- Кравець В.А. (суддя-доповідач),

суддів - Мазурик О.Ф., Желепи О.В.

за участю помічника судді, який за дорученням головуючого виконує обов`язки секретаря - Виноградової А.І.

позивач - ОСОБА_1

відповідач - Акціонерне товариство «Альфа Банк»

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет позову - Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Арсенал Лайф»

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1

на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 листопада 2021 року у складі судді Волчко А.Я.

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа - Банк», третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет позову Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Арсенал Лайф» про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом доАТ «Альфа-Банк», третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет позову ТДВ «Страхова компанія «Арсенал Лайф», в якому просила визнати недійсним Кредитний договір №591058045 від 20 вересня 2019 року.

У мотивування вимог вказував, що 20 вересня 2019 року Акціонерне товариство «Альфа-Банк» в особі Голови Правління Михайльо Вікторії Вікторівни, підтвердило, що приймає пропозицію ОСОБА_1 на укладення Угоди про надання кредиту №591058045, яка є невід`ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб. Підставою для Угоди є Договір про банківське обслуговування фізичних осіб. Умови споживчого кредиту: Тип кредиту - «Кредит готівкою»; Сума кредиту - 29 875,00 грн; Процентна ставка - 18,99 % річних; Тип ставки - фіксована; Строк кредиту - 30 місяців.

Згідно п. 1 Акцепту під час користування кредитом банк надає позичальнику послуги з розрахунково-касового обслуговування у порядку та на умовах, що визначені цим пунктом та Договором.

Кредит надається позичальнику для: власних потреб. Розмір - 25 000 грн, спосіб видачі - переказ коштів на рахунок № НОМЕР_1 , що відкритий Позичальнику в АТ «БАНК ФОРВАРД».

Позивач зазначала, що вона не мала часу прочитати кредитний договір та не могла це зробити фізично, так як текст дуже дрібний.

При укладенні кредитного договору через неналежну інформованість з боку відповідача та необізнаність позивач не могла у повному обсязі оцінити умови договору кредиту на предмет їх вигідності, так як не було належним чином детально роз`яснено працівниками банку їх умови.

Позивач вважала, що при укладанні вищевказаного кредитного договору порушені її права як споживача, згідно з нормами Закону України «Про захист прав споживачів, Закону України «Про банки і банківську діяльність», у зв`язку з чим нею у досудовому порядку неодноразово направлялись листи про припинення порушень з боку відповідача, проте, такі вимоги були залишені без задоволення, а тому позивач змушена була звернутись до суду.

На підставі викладеного, позовні вимоги просила задовольнити у повному обсязі.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 листопада 2021 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, 05 січня 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просила оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимогу повному обсязі, оскільки вважає, що під час ухвалення рішення було неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом невірно застосовано норми матеріального права.

Зазначає, що працівники банку з умовами кредитування належним чином її не ознайомлювали, оформлення кредитного договору проходило протягом півгодини, після чого їй було вручено кредитний договір з додатками до нього, які позивач, не читаючи із-за дрібного шрифту, підписала.

Уважає незаконним встановлення у кредитному договорі плати за обслуговування кредиту, а саме: за послуги, які супроводжують кредит, як компенсація супутніх витрат банку, оскільки банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які той здійснює на власну користь, а тому зазначений пункт, на переконання апелянта, повинен бути визнаний судом недійсним.

Вказує, що умови кредитного договору щодо послуг страхування із визначеною відповідачем страховою компанією є несправедливими, оскільки страхування у спірних правовідносинах є добровільним.

Враховуючи викладене, вважає, що договір добровільного страхування життя, укладений позивачем з ТДВ «СК «Арсенал Лайф», повинен бути визнаний недійсним.

Інші учасники справи не скористалися своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, заперечень щодо змісту та вимог апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не направили.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував та просив залишити без змін оскаржуване рішення.

Позивач у судове засідання не з`явилася, свого представника не направила, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, безпосередньо в апеляційній скарзі просила справу розглядати за її відсутності.

Відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а тому колегією суддів вирішено розглядати справу за відсутності позивача.

Заслухавши доповідь судді-доповідача Кравець В.Л., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що судом не було встановлено порушення з боку відповідача вимог законів України «Про захист прав споживачів» та «Споживче кредитування».

Висновок суду відповідає обставинам справи та ґрунтується на вимогах закону.

Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом установлено, що 20 вересня 2019 року між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 була укладена Угода про надання кредиту №591058045, яка є невід`ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб (надалі за текстом - Кредитний договір, Угода). Підставою для Угоди є Договір про банківське обслуговування фізичних осіб.

Згідно п. 1 Акцепту під час користування кредитом банк надає позичальнику послуги з розрахунково-касового обслуговування у порядку та на умовах, що визначені цим пунктом та Договором.

Згідно Акцепту всі відносини між позичальником та банком, що не врегульовані цією угодою, регулюються договором. Договір визначає всі інші істотні умови надання та користування кредитом, додатково до тих, що вказані в Угоді. Його діюча редакція розміщена за адресою www.alfabank.com.ua. Угода є невід`ємною частиною Договору.

Відповідно до Акцепту угода вважається укладеною та набуває чинності з моменту підписання банком Акцепту та надання кредиту відповідно до умов Угоди та Договору.

Стаття 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції станом на 20 вересня 2019 року) передбачає, що цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Станом на момент укладання спірного договору (20 вересня 2019 року) законом України, що визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері, є Закон України «Про споживче кредитування».

Таким чином, стаття 11 Закону України «Про захист прав споживачів» в редакції, яка діяла до набрання чинності Законом України «Про споживче кредитування» (набрав чинності 10 червня 2017 року), на яку посилався ОСОБА_1 як на підставу задоволення позову, не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки на момент укладення спірного договору діяла інша правова норма, яка підлягає застосуванню.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця.

Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення.

До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту.

Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію») із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті.

Стаття 20 Закону України «Про споживче кредитування» чітко визначає, що укладення договору про споживчий кредит може бути пов`язано з необхідністю отримання споживачем додаткових чи супутніх послуг кредитодавця або третіх осіб (ч. 1 ст. 20).

До договорів про надання додаткових чи супутніх послуг, зокрема, належить договір страхування та інші договори, що укладаються для забезпечення виконання споживачем зобов`язань за договором про споживчий кредит (п. 3 ч. 2 ст. 20 Закону України «Про споживче кредитування»).

Споживач має право укласти договір про надання додаткових чи супутніх послуг з обраною ним третьою особою, включеною до переліку тих, які відповідають вимогам кредитодавця (за наявності такого переліку), крім випадків, коли відповідну послугу може надати лише кредитодавець. Перелік третіх осіб, які відповідають вимогам кредитодавця, розміщується на офіційному веб-сайті кредитодавця або на інформаційних стендах, доступ до яких є вільним для споживачів, у всіх приміщеннях кредитодавця, включаючи філії та відділення, що здійснюють споживче кредитування, (ч. 3 ст. 20 Закону України «Про споживче кредитування»).

Згідно статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Згідно зі статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно зі статтею 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (частина перша стаття 229 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом першої інстанції, що ОСОБА_1 20 вересня 2019 року підписала паспорт споживчого кредиту, договір добровільного страхування життя позичальника АТ «Альфа-Банк» № 006.591058045.111, анкету-заяву, умови споживчого кредиту та графік погашення кредиту.

У підписаному позивачем паспорті споживчого кредиту міститься інформація, що надається кредитодавцем споживачу, зазначена у частині другій цієї статті, яка має включати відомості про:

1) найменування та місцезнаходження кредитодавця та його структурного підрозділу, через який надається споживчий кредит, реквізити ліцензії та/або свідоцтва про внесення кредитодавця до Державного реєстру банків чи Державного реєстру фінансових установ;

2) тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо);

3) суму кредиту, строк кредитування, мету отримання та спосіб надання кредиту;

4) тип процентної ставки (фіксована, змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок її зміни, а також індекси, що застосовуються для розрахунку змінюваної процентної ставки. Індекс, що застосовується для розрахунку змінюваної процентної ставки, повинен відповідати вимогам, встановленим Цивільним кодексом України;

5) види забезпечення за кредитом, необхідність проведення оцінки предмета забезпечення за кредитом та про те, за чий рахунок така оцінка проводиться;

6) орієнтовну реальну річну процентну ставку та орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача на дату надання інформації виходячи з обраних споживачем умов кредитування.

Факт підпису вказаних документів позивач не заперечувала, посилалася лише на те, що вона не мала часу прочитати кредитний договір та не могла це зробити фізично, так як текст дуже дрібний, а також на те, що через не належну інформованість з боку відповідача та свою необізнаність не могла у повному обсязі оцінити умови договору кредиту на предмет їх вигідності, оскільки їй не було належним чином детально роз`яснено працівниками банку умови договору.

Обравши спосіб захисту своїх прав шляхом визнання кредитного договору недійсним з підстав, передбачених статтями 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів», позивач зобов`язаний довести правову та фактичну підстави своїх позовних вимог.

У справі, що переглядається, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсним кредитного договору, правильно застосувавши положення статей 203, 215 ЦК України та статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів», Закону України «Про споживче кредитування», оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження доведення факту ненадання відповідачем інформації про умови кредитування при укладенні спірного договору, при цьому судом установлено, що позичальник ознайомилася з паспортом споживчого кредиту, що підтверджується її підписом.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що з вини банку позичальник не могла знати як до, так і на час підписання кредитного договору, наявності у нього прихованих умов, оскільки кредитор приховав від неї повну та достовірну інформацію про умови кредитування та реальну ціну фінансової послуги, які вона мала би розуміти, підписуючи кредитний договір, спростовуються вищезазначеними обставинами.

Отже, матеріали справи та встановлені судом обставини не дають підстав вважати, що дії відповідача при укладанні спірного кредитного договору суперечили волевиявленню позивача та вимогам закону. Доводи апеляційної скарги про недійсність умов кредитного договору з підстав, заявлених в позовній заяві, не знайшли свого підтвердження.

Тобто вказані посилання заявника є необґрунтованими і фактично зводяться до помилкового тлумачення правових норм, які регулюють спірні правовідносини.

Посилання позивача на незаконність стягнення банком супутніх платежів (плати за обслуговування кредиту) є безпідставними з огляду на те, що такі платежі передбачені умовами договору, підписаного особисто позивачем, стосуються послуг з розрахунково-касового обслуговування, не є прихованими або несправедливими.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Враховуючи, що між сторонами було досягнуто згоди за істотними умовами спірного кредитного договору, такий правочин, згідно з вимогами статті 204 ЦК України, створює презумпцію правомірності правочину, у зв`язку з чим цей договір, згідно зі статтею 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним, відповідно до приписів статті 526 ЦК України, мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.

Частиною третьою статті 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 76 ЦК України).

Відповідно до статті 81 ЦК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зважаючи на зазначене, колегія доходить висновку, що місцевий суд повно, всебічно та об`єктивно дослідив обставини справи, зібраним доказам дав вірну правову оцінку й ухвалив рішення, що відповідає вимогам закону.

Таким чином, доводи апеляційної скарги на правильність висновків суду не впливають, оскільки спростовуються встановленими обставинами справи. Інші доводи апеляційної скарги фактично стосуються переоцінки доказів та встановлених на їх підставі обставин справи.

Згідно статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, відсутні, а отже, у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний

суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 листопада 2021 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено «07» червня 2022 року.

Головуючий В.А. Кравець

Судді О.В. Желепа

О.Ф. Мазурик