Єдиний державний реєстр судових рішень
ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 червня 2022 року м. ПолтаваСправа № 440/18145/21
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Супруна Є.Б., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу №440/18145/21 за позовом ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, визнання протиправним та скасування повідомлення,
В С Т А Н О В И В:
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Національного агентства з питань запобігання корупції (надалі - НАЗК), в якому просить суд:
- визнати протиправними дії НАЗК щодо визначення ОСОБА_1 суб`єктом декларування згідно зі статтею 3 Закону України "Про запобігання корупції" як особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а також дії щодо направлення повідомлення НАЗК від 02.11.2021 №47-02/79382-21 про факт неподання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування;
- визнати протиправним та скасувати повідомлення НАЗК від 02.11.2021 №47-02/79382-21 про факт неподання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування;
- визнати протиправними дії НАЗК щодо зобов`язання ОСОБА_1 подати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування в порядку, визначеному частиною першою статті 45 Закону України "Про запобігання корупції".
В якості підстави для звернення до суду заявниця вказує на те, що вона не відноситься до кола суб`єктів декларування, визначених Законом України "Про запобігання корупції", оскільки діяльність адвокатури взагалі не пов`язана з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування. Відповідно на членів кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури не поширюється дія Закону України "Про запобігання корупції" в частині віднесення членів цих комісій до осіб, які прирівнюються до уповноважених осіб на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Ухвалою судді Полтавського окружного адміністративного суду від 28.12.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні). Вирішуючи питання про склад учасників, суд не знайшов підстав для залучення до участі у справі Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Полтавської області, Ради адвокатів Полтавської області, Недержавної некомерційної професійної організації "Національна асоціація адвокатів України" в особі Ради адвокатів України, а на стороні відповідача - керівника Департаменту проведення спеціальних перевірок та моніторингу способу життя НАЗК ОСОБА_2 та голову НАЗК Новікова Олександра Федоровича, вказаних позивачкою у позовній заяві в якості третіх осіб, оскільки та не повідомила яким саме чином рішення суду у цій справі може вплинути на права чи обов`язки вказаних осіб.
24.01.2022 до суду надійшов відзив на позов, в якому представник відповідача висловив свої заперечення з приводу задоволення позову. На думку відповідача, з аналізу мети створення та кола повноважень кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури випливає висновок про те, що цей орган наділений владними управлінськими повноваженнями з надання особі статусу адвоката, притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності, припинення права на заняття адвокатською діяльністю. З приводу доводів про порушення незалежності адвокатури зазначив, що оскаржувані позивачем дії НАЗК були націлені виключно на вжиття заходів необхідних для запобігання вчиненню позивачем, як членом кваліфікаційно-дисциплінарної палати адвокатури, правопорушень та притягнення його до відповідальності іншими державними органами. Тому вказані дії не можна розцінювати як втручання у незалежність адвокатури. З приводу невідповідності повідомлення НАЗК встановленому порядку оформлення документів та посвідчення їх копій пояснив, що таке повідомлення відповідає законодавчо встановленим вимогам щодо оформлення такого документу, зокрема містить необхідні реквізити, які дають змогу перевірити його справжність і цілісність, а саме - штрих-код, QR-код, номер та дату реєстрації, ПІБ посадової особи, яка підписала документ за допомогою КЕП (а.с. 30-44).
Позивачка правом на подання відповіді на відзив не скористалася.
Розгляд справи, відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
ОСОБА_1 є особою, яка має право здійснювати адвокатську діяльність, що підтверджується свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю №468, виданим Полтавською обласною кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури на підставі рішення №4 від 25.05.2206 (а.с. 16).
15.12.2018 Конференцією адвокатів Полтавської області позивача було обрано членом дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Полтавської області ( а.с. 17).
Як зазначає ОСОБА_1 , 15.11.2021 на поштову адресу, яка вказана нею в Єдиному реєстрі адвокатів України, надійшло повідомлення про факт неподання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування від 02.11.2021 №47-02/79382-21 (надалі - Повідомлення), за підписом керівника Департаменту проведення спеціальних перевірок та моніторингу способу життя НАЗК ОСОБА_2 (а.с. 18).
У Повідомленні міститься інформація про те, що відповідно до частини 2 статті 512 Закону України "Про запобігання корупції" за результатом контролю щодо своєчасності подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування встановлено, що позивачем не подано щорічну декларацію за 2020 рік. Роз`яснено обов`язок подати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування в порядку визначеному частиною 1 статті 45 Закону України "Про запобігання корупції" протягом десяти днів з дня отримання повідомлення.
Вважаючи протиправними дії НАЗК щодо покладення на неї обов`язку подавати відповідну декларацію, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень визначає Закон України "Про запобігання корупції" (надалі - Закон №1700-VII в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до ст. 1 Закону №1700-VII, суб`єкти декларування - особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а" і "в" пункту 2, пункті 4 частини першої статті 3 цього Закону, інші особи, які зобов`язані подавати декларацію відповідно до цього Закону.
Підпунктом "в" пункту 2 частини 1 статті 3 Закону №1700-VII передбачено, що особами, які для цілей цього Закону прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, є представники громадських об`єднань, наукових установ, навчальних закладів, експертів відповідної кваліфікації, інші особи, які входять до складу конкурсних та дисциплінарних комісій, утворених відповідно до Закону України "Про державну службу", Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", інших законів (крім іноземців-нерезидентів, які входять до складу таких комісій), Громадської ради доброчесності, утвореної відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів", і при цьому не є особами, зазначеними у пункті 1, підпункті "а" пункту 2 частини першої цієї статті.
Згідно з ч. 1 ст. 45 Закону №1700-VII, особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а" і "в" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.
Приписи статті 4 Закону №1700-VII визначають, що Національне агентство з питань запобігання корупції є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику.
Правову основу діяльності Національного агентства становлять Конституція України, міжнародні договори, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, цей та інші закони України, а також прийняті відповідно до них інші нормативно-правові акти.
За правилами ч. 1 ст. 511 Закону №1700-VII Національне агентство проводить щодо декларацій, поданих суб`єктами декларування, такі види контролю: 1) щодо своєчасності подання; 2) щодо правильності та повноти заповнення; 3) логічний та арифметичний контроль.
Відповідно до п. 51 ч. 1 ст. 12 Закону, Національне агентство з метою виконання покладених на нього повноважень має такі права, зокрема: отримувати заяви фізичних та юридичних осіб про порушення вимог цього Закону, проводити за власною ініціативою перевірку можливих фактів порушення вимог цього Закону.
Частиною 2 статті 512 Закону передбачено, що якщо за результатами контролю встановлено, що суб`єкт декларування не подав декларацію, Національне агентство письмово повідомляє такого суб`єкта про факт неподання декларації, і суб`єкт декларування повинен протягом десяти днів з дня отримання такого повідомлення подати декларацію в порядку, визначеному частиною першою статті 45 цього Закону.
Одночасно Національне агентство письмово повідомляє про факт неподання декларації спеціально уповноваженим суб`єктам у сфері протидії корупції, а також керівнику державного органу, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, їх апарату, юридичної особи публічного права про факт неподання декларації відповідним суб`єктом декларування.
Системний аналіз наведених вище норм дає суду підстави для формулювання висновку про те, що:
- по-перше, особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а" і "в" пункту 2 частини першої статті 3 Закону №1700-VII, зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті НАЗК декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (надалі - декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством. При цьому представники громадських об`єднань, наукових установ, навчальних закладів, експертів відповідної кваліфікації, інші особи, які входять до складу конкурсних та дисциплінарних комісій, утворених відповідно до Закону України "Про державну службу", Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", інших законів (крім іноземців-нерезидентів, які входять до складу таких комісій), Громадської ради доброчесності, утвореної відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів", і при цьому не є особами, зазначеними у пункті 1, підпункті "а" пункту 2 частини першої статті 3 Закону, прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування;
- по-друге, НАЗК має право проводити за власною ініціативою перевірку можливих фактів порушення вимог Закону №1700-VII, у тому числі, щодо своєчасності подання декларації;
- по-третє, якщо за результатами контролю встановлено, що суб`єкт декларування не подав декларацію, НАЗК письмово повідомляє такого суб`єкта про факт неподання декларації, і суб`єкт декларування повинен протягом десяти днів з дня отримання такого повідомлення подати декларацію в порядку, визначеному частиною першою статті 45 Закону.
Надаючи оцінку доводам позивача про те, що вона як член Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Полтавської області не належить до кола осіб, визначених пп. "в" п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону №1700-VII, суд, з урахуванням доводів ОСОБА_1 та мотивів відзиву на позов, вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до ст. 1312 Конституції України, для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Незалежність адвокатури гарантується. Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом. Виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення. Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (надалі - Закон про адвокатуру).
Статтею 2 указаного Закону передбачено, що адвокатура України - недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом. Адвокатуру України складають всі адвокати України, які мають право здійснювати адвокатську діяльність. З метою забезпечення належного здійснення адвокатської діяльності, дотримання гарантій адвокатської діяльності, захисту професійних прав адвокатів, забезпечення високого професійного рівня адвокатів та вирішення питань дисциплінарної відповідальності адвокатів в Україні діє адвокатське самоврядування.
Згідно зі ст. 5 Закону про адвокатуру, адвокатура є незалежною від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб. Держава створює належні умови для діяльності адвокатури та забезпечує дотримання гарантій адвокатської діяльності.
Приписами ч. 2 ст. 46 Закону про адвокатуру передбачено, що адвокатське самоврядування здійснюється через діяльність конференцій адвокатів регіону (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), рад адвокатів регіону (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, ревізійних комісій адвокатів регіонів (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), Вищої ревізійної комісії адвокатури, Ради адвокатів України, з`їзду адвокатів України.
Положеннями статті 50 Закону про адвокатуру встановлено, що кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури утворюється з метою визначення рівня фахової підготовленості осіб, які виявили намір отримати право на заняття адвокатською діяльністю, та вирішення питань щодо дисциплінарної відповідальності адвокатів.
Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури підконтрольна та підзвітна конференції адвокатів регіону (ч. 1).
Голова та члени кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури обираються конференцією адвокатів регіону з числа адвокатів, стаж адвокатської діяльності яких становить не менше п`яти років та адреса робочого місця яких знаходиться відповідно в Автономній Республіці Крим, області, місті Києві, місті Севастополі і відомості про яких включено до Єдиного реєстру адвокатів України, строком на п`ять років. Одна й та сама особа не може бути головою або членом кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури більше ніж два строки підряд. Голова кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури організовує і забезпечує ведення діловодства кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури. Голова, член кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури може бути достроково відкликаний з посади за рішенням конференції адвокатів регіону, яка обрала його на посаду (ч. 2).
Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури діє у складі кваліфікаційної та дисциплінарної палат. Кваліфікаційна палата утворюється у складі не більше дев`яти членів, дисциплінарна - не більше одинадцяти членів палати. Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури є повноважною за умови обрання не менше двох третин від кількісного складу кожної з її палат, затвердженого конференцією адвокатів регіону. Кожна палата на своєму першому засіданні шляхом голосування більшістю голосів від загальної кількості членів палати обирає з числа членів палати голову та секретаря палати. Голова палати за посадою є заступником голови кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури. Голова палати, секретар палати за рішенням відповідної палати може бути достроково відкликаний з посади (ч. 3).
Голова, заступник голови, секретар палати, член кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури не можуть одночасно входити до складу Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, ревізійної комісії адвокатів регіону, Вищої ревізійної комісії адвокатури, ради адвокатів регіону, Ради адвокатів України, комісії з оцінювання якості, повноти та своєчасності надання адвокатами безоплатної правової допомоги (ч. 4).
До повноважень кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури належать: 1) організація та проведення кваліфікаційних іспитів; 2) прийняття рішень щодо видачі свідоцтва про складення кваліфікаційного іспиту; 3) прийняття рішень про зупинення або припинення права на заняття адвокатською діяльністю; 4) здійснення дисциплінарного провадження стосовно адвокатів; 5) вирішення інших питань, віднесених до повноважень кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури цим Законом, рішеннями конференції адвокатів регіону, Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, Ради адвокатів України, з`їзду адвокатів України. У передбачених цим Законом випадках повноваження кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури здійснює її кваліфікаційна або дисциплінарна палата (ч. 5).
Рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури приймається шляхом голосування більшістю голосів від загальної кількості членів її палат. Рішення палати приймається шляхом голосування більшістю голосів від загальної кількості її членів, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 7).
Рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його прийняття до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або до суду (ч. 8).
Голова, заступник голови, секретар палати та члени кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури можуть отримувати винагороду за свою роботу, розмір та порядок виплати якої встановлюються конференцією адвокатів регіону (ч. 9).
Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури є юридичною особою і діє відповідно до цього Закону, інших законів України та положення про кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури (ч. 10).
Суд звертає увагу на те, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.03.2018 у справі №640/12325/15-ц сформульовано правовий висновок, що знайшов своє відображення й у постановах Верховного Суду від 29.08.2018 у справі №804/11334/15, від 17.09.2020 у справі №1740/2484/18, згідно з яким кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури наділена владними управлінськими повноваженнями щодо набуття особою статусу адвоката, притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності, крайньою формою якої є припинення права на заняття адвокатською діяльністю.
У розрізі наведеного суд вважає за необхідне зазначити, що у межах правового регулювання спірних правовідносин ключовими ознаками осіб, які для цілей Закону №1700-VII прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за правилами пп. "в" п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону №1700-VII, є те, що такі особи: 1) входять до складу конкурсних та дисциплінарних комісій; 2) такі комісії утворені відповідно до інших законів; 3) не є особами, зазначеними у пункті 1, підпункті "а" пункту 2 частини 1 статті 3 Закону.
Указані вище норми Закону про адвокатуру у поєднанні з позицією Верховного Суду щодо правового статусу кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури дають підстави стверджувати, що члени таких комісій відповідають ознакам, визначеним у пп. "в" п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону №1700-VII, оскільки відповідні комісії утворюються відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", тобто відповідно до інших законів.
Таким чином аналіз змісту положень пп. "в" п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону №1700-VII свідчить на користь висновку про те, що члени кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що, з урахуванням згаданих вище положень ч. 1 ст. 45 Закону №1700-VII, свідчить про існування у таких осіб обов`язку з подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Перевіряючи доводи позивача відносно того, що в Повідомленні не зазначено обов`язкових реквізитів документа, а саме - дата, відмітка про засвідчення копії документа встановленим текстом та підпис особи, яка засвідчує копію, суд з`ясував, щоПовідомлення від 02.11.2021 №47-02/79382-21 в дійсності підписане керівником Департаменту проведення спеціальних перевірок та моніторингу способу життя НАЗК ОСОБА_2 за допомогою кваліфікованого електронного підпису.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у томі числі з електронним підписом, прирівняного до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги". Оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність та справжність у порядку визначеному законодавством; у визначених законодавством випадках може бути пред`явлений у візуальній формі відображення, в тому числі у паперовій копії. Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством. Відповідно до статті 8 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" юридична сила електронного документа не може бути заперечна виключно через те, що він має електронну форму.
Новели чинного законодавства, яким запроваджено електронний документообіг в Україні, ще можуть бути не всім відомі, але незнання закону не спростовує факт його існування та обов`язок його виконання.
Враховуючи зазначені вище положення чинного законодавства, суд констатує, що Повідомлення відповідає вимогам закону, містить необхідні реквізити, які дають змогу перевірити його справжність, а саме - штрих-код, QR- код, номер та дату реєстрації, ПІБ посадової особи, яка підписала документ за допомогою КЕП.
Тож віднесення ОСОБА_1 як члена дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Полтавської області до кола суб`єктів декларування на підставі пп. "в" п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону №1700-VII відповідає цим положенням Закону та переслідує легітимну мету, оскільки наділення такої особи додатковими повноваженнями пропорційно покладає на неї додаткові обов`язки з метою, зокрема превенції можливих корупційних ризиків, пов`язаних з діяльністю у складі цієї Комісії.
З огляду на з`ясовані обставини та норми законодавства, якими регулюються спірні правовідносини, суд формулює висновок, відповідно до якого складення та направлення з боку НАЗК на адресу ОСОБА_1 . Повідомлення здійснювалося у чіткій відповідності до вимог Закону №1700-VII, у межах повноважень та у спосіб, що ним визначені.
Решта доводів позивача не спростовує зазначений вище висновок суду.
Цей висновок у свою чергу свідчить про безпідставність заявленого позову, у зв`язку з чим суд залишає такий без задоволення.
За відсутності підстав для задоволення позову, відсутні й підстави для розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, визнання протиправним та скасування повідомлення - залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку впродовж тридцяти днів з моменту його підписання в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Є.Б. Супрун
