Постанова

Іменем України

02 червня 2022 року

м. Київ

справа № 751/439/21

провадження № 61-19688св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Державне агентство водних ресурсів України, Деснянське басейнове управління водних ресурсів,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного агентства водних ресурсів України, Деснянського басейнового управління водних ресурсів про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

за касаційною скаргою адвоката Кінебаса Олексія Михайловича як представника ОСОБА_1 на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 07 липня 2021 року у складі судді Маслюк Н. В. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 12 жовтня 2021 року у складі колегії суддів: Висоцької Н. В., Мамонової О. Є., Шитченко Н. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позову

У січні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати незаконним та скасувати наказ голови Державного агентства водних ресурсів України від 21 грудня 2020 року № 349-06 «Про звільнення ОСОБА_1 »; поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Деснянського басейнового управління водних ресурсів; стягнути з Деснянського басейнового управління водних ресурсів на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 30 000,00 грн.

На обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначала, що вона 21 листопада 2017 року на підставі контракту була призначена на посаду начальника Деснянського басейнового управління водних ресурсів, який продовжено до 18 листопада 2022 року.

21 грудня 2020 року її було звільнено з посади за порушення вимог чинного законодавства та умов укладеного контракту в частині належного контролю за використанням бюджетних коштів, згідно з пунктом 8 частини 1 статті 36 КЗпП України, підпунктами 2 та 11 пункту 22 укладеного контракту.

Вказані порушення зафіксовані в акті про результати контрольного заходу в рамках аудиту проведеного територіальним управлінням Рахункової палати по м. Києву, Київській, Черкаській та Чернігівській областях від 09 жовтня 2020 року № 26-10/15-0.

Однак цей акт не є результатом перевірки фінансово-господарської діяльності організації уповноваженими контролюючими чи правоохоронними органами в розумінні підпункту 11 пункту 22 контракту, оскільки Рахункова палата не здійснює перевірки фінансово-господарської діяльності організації та не досліджує, чи належним чином позивач здійснювала свої повноваження з контролю за використанням бюджетних коштів.

Крім цього, під час звільнення не досліджувалося питання, в чому саме полягає неналежність виконання нею своїх обов`язків з контролю за використанням бюджетних коштів, які саме дії, передбачені контрактом або посадовою інструкцією, не були вчинені або були вчинені несвоєчасно чи неналежним чином. Сам по собі факт складання Рахунковою палатою акта не може бути доказом цього в тому числі і через те, що на цей акт подані зауваження, як це передбачено частиною 4 статті 34 Закону України «Про Рахункову палату», які можуть бути враховані при складанні звіту в порядку статті 35 Закону України «Про Рахункову палату».

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Новозаводський районний суд м. Чернігова рішенням від 07 липня 2021 року в задоволенні позову відмовив.

Рішення суду мотивоване недоведеністю заявлених позивачем вимог. Звільнення позивача із займаної посади відбулося з дотриманням чинного законодавства, будь-яких порушень з боку відповідача встановлено не було.

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Чернігівський апеляційний суд постановою від 12 жовтня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 07 липня 2021 року - без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована законністю і обґрунтованістю рішення суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги, відзивів на неї та їх узагальнені аргументи

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду 02 грудня 2021 року, адвокат Кінебас О. М. як представник ОСОБА_1 просить скасувати рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 07 липня 2021 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 12 жовтня 2021 року і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на те, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 лютого 2021 року у справі № 753/17776/19 та постановах Верховного Суду від 07 квітня 2021 року у справі № 757/62834/19, від 23 вересня 2021 року у справі № 757/7573/19; відсутній висновок Верховного Суду щодо питання, чи є «контроль за використанням коштів Державного бюджету України», здійснення якого відповідно до статті 98 Конституції України покладено на Рахункову палату, контролем за виконанням видаткової частини Державного бюджету України чи навпаки Рахункова палата здійснює перевірку фінансово-господарської діяльності організації на предмет правильності або неправильності використання бюджетних коштів, а також питання, чи є акт Рахункової палати відповідно до статті 34 Закону України «Про Рахункову палату» доказом будь-яких порушень, враховуючи той факт, що на цей акт подаються зауваження і лише після цього складається звіт за результатами здійснення заходів державного зовнішнього фінансового контролю (стаття 35 Закону України «Про Рахункову палату»), після чого на підставі звіту приймається рішення Рахункової палати (стаття 36 Закону України «Про Рахункову палату»).

На обґрунтування касаційної скарги заявник посилається на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Суди не проаналізували, в чому саме полягає неналежний контроль за використанням бюджетних коштів з боку позивача.

Також суди проігнорували, що акт Рахункової палати відповідно до статті 34 Закону України «Про Рахункову палату» не може бути доказом будь-яких порушень, оскільки на цей акт подаються зауваження і лише після цього складається звіт за результатами здійснення заходів державного зовнішнього фінансового контролю (стаття 35 Закону України «Про Рахункову палату»), на підставі якого приймається рішення Рахункової палати (стаття 36 Закону України «Про Рахункову палату»).

Однак на час звільнення позивачки Рахункова палата ще не складала ані звіту ані, тим більше, рішення. Крім того, як звіт, так і рішення також не мають жодного преюдиційного значення для суду, можуть бути складені помилково та оскаржені. Щодо кожного порушення наведеного в акті Рахункової палати, позивач подала зауваження, тобто позивач не погоджувалася із цими порушеннями та наводила суттєві аргументи, чому саме їх немає.

Суди не досліджували наявність або відсутність з боку позивача порушення при використанні бюджетних коштів, а отже, і наявності або відсутності порушень умов контракту, обмежившись посиланням на сам факт існування акта Рахункової палати та довідки про перевірку проведену відповідачем без жодної правової підстави та у порядку, що не передбачений законом або внутрішніми актами відповідачів.

11 травня 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив Деснянського бассейнового управління водних ресурсів на касаційну скаргу, який мотивований законністю і обґрунтованістю ухвалених у справі судових рішень.

13 травня 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив Державного агентства водних ресурсів України на касаційну скаргу, який мотивований тим, що суди при розгляді справи дотрималися норм процесуального права та правильно застосували норми матеріального права; дослідивши всі наявні докази, об`єктивно з`ясувавши обставини справи, ухвалили справедливі та законні рішення.

Звільнення позивача відбулося за порушення умов контракту, а саме у зв`язку з неналежним контролем за використанням бюджетних коштів та виявленими порушеннями за результатами перевірок фінансово-господарської діяльності організації, внутрішнього аудиту, проведеними Держводагентством та/або уповноваженими контролюючими чи правоохоронними органами, з дотриманням чинного законодавства, із забезпеченням гарантій, встановлених чинним законодавством (днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності), та за наявності погодження Чернігівської обласної державної адміністрації (лист Чернігівської ОДА від 18 грудня 2020 року № 01-01-39/7740).

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 31 березня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

11 травня 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

20 листопада 2017 року наказом Державного агентства водних ресурсів України № 273-ос ОСОБА_1 призначено на посаду начальника Деснянського басейнового управління водних ресурсів з 21 листопада 2017 року на умовах, передбачених контрактом.

22 жовтня 2018 року між ОСОБА_1 і Державним агентством водних ресурсів України укладено контракт № 18, за умовами якого керівник організації зобов`язується забезпечувати раціональне та ефективне використання бюджетних коштів (підпункт 6 пункту 6 розділу ІІ).

НаказамиДержавного агентства водних ресурсів України від 22 жовтня 2018 року № 231-ос та від 18 листопада 2019 року № 281-ос строк дії контракту переукладався та продовжувався з 21 листопада 2018 року до 20 листопада 2019 року та з 21 листопада 2019 року до 18 листопада 2022 року, зокрема 18 листопада 2019 року укладено додаткову угоду до контракту від 22 жовтня 2018 року, якою продовжено строк дії контракту до 18 листопада 2022 року.

Згідно з актом про результати контрольного заходу в рамках аудиту, проведеного територіальним управлінням Рахункової палати по м. Києву, Київській, Черкаській та Чернігівській областях від 09 жовтня 2020 року № 26-10/15-0 у Деснянському басейновому управлінні водних ресурсів виявлено, серед іншого, таке: видатки в сумі 449 000,00 грн за кошти ДФРВГ здійснені Деснянським басейновим управлінням водних ресурсів з порушенням пункту 2 Порядку використання коштів державного фонду розвитку водного господарства, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2018 року № 401. Із цієї суми використані на капітальний ремонт покрівлі гаража-профілакторію в сумі 200 000,00 грн, мають ознаки втрат; кошти в сумі 20 978,80 грн використані нерезультативно; транспортні витрати в сумі 10 022,70 грн мають ознаки збитків, нанесених державі в особі Деснянського басейнового управління водних ресурсів тощо. Сукупність наведених фактів свідчить про недоотримання продукту «вселення водних ресурсів», у зв`язку з чим наявні ознаки втрати коштів державного бюджету в сумі 275 000,90 грн.

Начальник Деснянського басейнового управління водних ресурсів ОСОБА_1 щодо кожного порушення надала зауваження до зазначеного акта.

Наказом Державного агентства водних ресурсів України від 03 грудня 2020 року № 1062 утворено комісію та проведено перевірку виконання окремих робіт з поточного та капітального ремонтів Деснянським басейновим управлінням водних ресурсів у 2020 році.

З довідки від 09 грудня 2020 року щодо перевірки виконання окремих робіт з поточного та капітального ремонтів Деснянським басейновим управлінням водних ресурсів у 2020 році відомо, що в результаті неефективного управлінського рішення наявний ризик навмисного поділу об`єкта на два види робіт з метою уникнення проведення процедури відкритих торгів відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі» та неефективного використання бюджетних коштів за КЕКВ 2210 - 7 000,70 грн та КЕКВ 3132 - 307 000,00 грн.

10 грудня 2020 року складено акт про те, що ОСОБА_1 ознайомлена з довідкою щодо перевірки виконання окремих робіт, але відмовилася від надання письмових пояснень з приводу викладених в ній фактів.

18 грудня 2020 року Чернігівська обласна державна адміністрація погодила звільнення ОСОБА_1

21 грудня 2020 року наказом Державного агентства водних ресурсів України № 349-ос ОСОБА_1 звільнено з посади начальника Деснянського басейнового управління водних ресурсів за порушення вимог чинного законодавства та умов укладеного контракту в частині належного контролю за використанням бюджетних коштів згідно з пунктом 8 частини першої статті 36 КЗпП України, підпунктами 2 та 11 пункту 22 укладеного контракту. Датою звільнення ОСОБА_1 вважати перший робочий день, наступний за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначений у документі про тимчасову непрацездатність.

З 15 до 24 грудня 2020 року ОСОБА_1 перебувала на лікарняному (листок непрацездатності серії АДЯ № 985003 від 24 грудня 2020 року).

28 грудня 2020 року ОСОБА_1 отримала належним чином оформлену трудову книжку, про що свідчить її підпис.

Згідно з наказом начальника Деснянського басейнового управління водних ресурсів від 28 грудня 2020 року № 224/к/тр та довідкою про доходи ОСОБА_1 виплачено грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток в кількості 59 календарних днів за період роботи з 02 січня 2019 року до дня звільнення та 10 календарних днів соціальної відпустки за 2020 рік.

Відповідно до довідки про доходи від 17 травня 2021 року ОСОБА_1 нараховано заробітну плату за період жовтень-листопад 2020 року у розмірі 85 669,19 грн за 42 відпрацьовані дні.

Звітом Рахункової палати про результати аудиту ефективності виконання заходів Загальнодержавної цільової програми розвитку водного господарства та екологічного оздоровлення басейну річки Дніпро на період до 2021 року, затвердженим рішенням Рахункової палати від 08 червня 2021 року № 12-3, підтверджено порушення бюджетного законодавства у спірний період, неефективне використання коштів за критерієм результативності, використання коштів з порушенням бюджетного законодавства.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судом норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення (частини перша та шоста статті 43 Конституції України).

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України (частина третя статті 21 КЗпП).

Згідно з пунктом 8 статті 36 КЗпП підставами припинення трудового договору є, зокрема, підстави, що передбачені контрактом.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 лютого 2021 року у справі № 753/17776/19 (провадження № 14-163цс20) зроблено висновок, що трудовий договір може бути припинено, а працівника звільнено з роботи лише з підстав і в порядку, визначених законодавством про працю.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 квітня 2021 року у справі 757/62834/19-ц (провадження № 61-10812св20) зазначено, що, вирішуючи позови про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 8 частини першої статті 36 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що на підставі цієї норми припиняється трудовий договір при наявності умов, визначених сторонами в контракті для його розірвання. [...] Порушення хоча б одного з пунктів контракту є підставою для його дострокового розірвання.

Згідно з підпунктами 2, 11 пункту 22 контракту цей контракт може бути розірваний, а керівник звільнений з посади до закінчення строку дії контракту (пункт 8 статті 36 КЗпП України) у разі неналежного контролю за використанням бюджетних коштів; у разі виявлення порушень за результатами перевірок фінансово-господарської діяльності організації, внутрішнього аудиту, проведеними Агенством та/або уповноваженими контролюючими чи правоохоронними органами.

Отже, укладаючи контракт, позивач погодилася з його умовами, в тому числі з підвищеною відповідальністю за порушення його умов. Порушення хоча б одного з пунктів контракту є підставою для його дострокового розірвання.

Таку позицію підтримав і Конституційний Суд України, який у своєму рішенні від 09 липня 1998 року у справі щодо офіційного тлумачення частини третьої статті 21 КЗпП України зазначив, що незважаючи на ці та інші застереження, що містяться в Кодексі законів про працю та інших актах трудового законодавства і спрямовані на захист прав громадян під час укладання ними трудових договорів у формі контрактів, сторонами в контракті можуть передбачатися не вигідні для працівника умови: зокрема, це, як правило, тимчасовий характер трудових відносин, підвищена відповідальність працівника, додаткові підстави розірвання договору тощо.

Отже, у цій справі, встановивши, що позивач неналежно контролювала використання бюджетних коштів, що виявлено за результатами контрольного заходу в рамках аудиту проведеного територіальним управлінням Рахункової палати по м. Києву, Київській, Черкаській та Чернігівській областях, та підтверджено звітом Рахункової палати про результати аудиту ефективності виконання заходів Загальнодержавної цільової програми розвитку водного господарства та екологічного оздоровлення басейну річки Дніпро на період до 2021 року, чим допустила порушення умов контракту як особливої форми трудового договору, що є підставою його розірвання на підставі підпунктів 2, 11 пункту 22 укладеного контракту, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про дотримання норм трудового законодавства України при звільненні ОСОБА_1 із займаної посади за пунктом 8 частини першої статті 36 КЗпП України.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 08 серпня 2018 року у справі № 522/10590/2017, від 10 квітня 2019 року у справі № 522/10592/17, від 03 травня 2022 року у справі № 487/2348/20.

Судові рішення не суперечать висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 лютого 2021 року у справі № 753/17776/19 та постановах Верховного Суду від 07 квітня 2021 року у справі № 757/62834/19, від 23 вересня 2021 року у справі № 757/7573/19.

Аргументи касаційної скарги не спростовують встановлених у справі фактичних обставин та висновків, які обґрунтовано викладені у мотивувальних частинах судових рішень, у значній мірі зводяться до трактування норм права на свій розсуд і незгоди заявника з висновками щодо оцінки встановлених судами обставин та містять посилання на факти, що були предметом дослідження судами, а також зводяться до необхідності переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції (стаття 400 ЦПК України).

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу адвоката Кінебаса Олексія Михайловича як представника ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 07 липня 2021 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 12 жовтня 2021 року залишити без змін.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

М. Ю. Тітов