ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2022 року

м. Київ

cправа № 924/238/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Могил С. К.,

за участю секретаря судового засідання - Мазуренко М. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства оборони України

на рішення Господарського суду Хмельницької області від 07.07.2021 (суддя Вибодовський О. Д.)

і постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.10.2021 (головуючий суддя Петухов М. Г., судді Василишин А. Р., Грязнов В. В.)

у справі № 924/238/20

за позовом Міністерства оборони України

до 1) Хмельницької міської ради, 2) Підприємства "Центр соціально-трудової медичної та психологічної реабілітації інвалідів "Відрада" і 3) Професійно-технічного навчального закладу - Хмельницька об`єднана технічна школа товариства сприяння обороні України,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Квартирно-експлуатаційний відділ м. Хмельницький,

про витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування записів на речові права

(у судовому засіданні взяли участь: представник позивача - Синиця І. В., представник відповідача 2 - Сис Л. П., представник відповідача 3 - Пахарук А. О., представник третьої особи - Марків Ю. С.)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Міністерство оборони України (далі - позивач, МОУ) звернулося до Господарського суду Хмельницької області із позовною заявою до Хмельницької міської ради (далі - відповідач-1, Рада), Підприємства "Центр соціально-трудової медичної та психологічної реабілітації інвалідів "Відрада" (далі - відповідач-2), Професійно-технічного навчального закладу - Хмельницька об`єднана технічна школа товариства сприяння обороні України (далі - відповідач-3), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Квартирно-експлуатаційний відділ м. Хмельницький (далі - третя особа, КЕВ м. Хмельницький), в якому (з урахуванням поданого уточнення позовних вимог від 07.06.2021) просило:

- витребувати земельну ділянку загальною площею 3,0001 га, кадастровий номер 6810100000:27:002:0111, що розташована по вулиці Митрополита Шептицького, 69 А (Раскової, 69 А) в місті Хмельницький з незаконного володіння Хмельницької міської ради (29000, м. Хмельницький, вул. Гагаріна, 3, код - 33332218) у власність держави в особі МОУ;

- витребувати земельну ділянку загальною площею 0,8 га, кадастровий номер 6810100000:27:002:0200, що розташована по вулиці Митрополита Шептицького, 71/1 (Раскової 71/1) в місті Хмельницький з незаконного володіння Хмельницької міської ради (29000, м. Хмельницький, вул. Гагаріна, 3, код - 33332218) у власність держави в особі МОУ;

- скасувати державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою загальною площею 0,8 га з кадастровим номером 6810100000:27:002:0200 Підприємства "Центр соціально-трудової, медичної та психологічної реабілітації інвалідів"Відрада", що знаходиться за адресою: м. Хмельницький, вул. Митрополита Шептицького, 71/1 (Раскової, 71/1) з одночасним припиненням такого права;

- скасувати у Державному земельному кадастрі про право власності та речові права на земельну ділянку загальною площею 3,0001 га з кадастровим номером 6810100000:27:002:0111, що розташована по вулиці Митрополита Шептицького, 69 А (Раскової, 69 А) в місті Хмельницький запис щодо передачі її в постійне користування Професійно-технічному навчальному закладу - Хмельницька об`єднана технічна школа товариства сприяння обороні України.

2. В обґрунтовування позовних вимог посилається на те, що спірні земельні ділянки незаконно, безпідставно, за відсутності відповідних повноважень Хмельницькою міською радою було передано в постійне користування Професійно-технічному навчальному закладу - Хмельницька об`єднана технічна школа товариства сприяння обороні України, Підприємству "Центр соціально-трудової медичної та психологічної реабілітації інвалідів "Відрада".

Короткий зміст судових рішень

3. Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 07.07.2021, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.10.2021, у задоволенні позову відмовлено.

4. Суди попередніх інстанцій виходили з того, що Радою на підставі рішень від 03.11.2010 № 14 та від 09.02.2011 № 28, які є чинними, передано в постійне користування земельну ділянку з кадастровим номером 6810100000:27:002:0111 площею 3,0001 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель закладів освіти (комунальна власність) Професійно-технічному навчальному закладу - Хмельницька об`єднана технічна школа товариства сприяння обороні України та земельну ділянку з кадастровим номером 6810100000:27:002:0200 площею 0,8 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель закладів охорони здоров`я та соціальної допомоги Підприємству "Центр соціально-трудової медичної та психологічної реабілітації інвалідів "Відрада".

5. Суди встановили, що земельні ділянки із кадастровими номерами 6810100000:27:002:0111 та 6810100000:27:002:0200 входять в межі земельної ділянки загальною площею 2787,6 га військового полігону "Ружична-Книжківці", відповідно до Державного акта на право користування землею від 23.12.1975, який виданий на ім`я Хмельницької КЕЧ району на підставі рішення Хмельницького виконавчого комітету Хмельницької районної ради від 23.12.1975 № 277-В.

6. Спірні земельні ділянки входять в межі спортивно-стрілецького стенду на військовому полігоні "Ружична-Книжківці". Право власності на будівлі та споруди спортивно-стрілецького стенду внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 24.09.2019 державним реєстратором за реєстраційним номером 1924850968101, що підтверджується відповідною інформаційною довідкою.

7. Враховуючи вищенаведене, встановивши, що спірні земельні ділянки вибули з володіння власника поза його волею, суди дійшли висновку, що позивачем належним чином обґрунтовано підстави заявленого позову щодо витребування від Ради спірних земельних ділянок, площею 3,0001 га, кадастровий номер 6810100000:27:002:0111 та площею 0,8 га, кадастровий номер 6810100000:27:002:0200, що знаходяться за адресою м. Хмельницький по вулиці Митрополита Шептицького 69 А (Раскової, 69 А) та по вулиці Митрополита Шептицького 71/1 (Раскової, 71/1) та входять до вищезазначеної ділянки спортивно-стрілецького стенду.

8. Однак, враховуючи подані відповідачами заяви про застосування позовної давності суди, вказавши про пропуск позивачем останньої, відмовили у задоволенні позовних вимог.

9. Так суди дослідили, що рішенням Господарського суду м. Києва від 05.12.2002 у справі №18/375, залишеним в силі постановою Верховного Суду України від 18.11.2003, задоволено позов і зобов`язано Товариство військових мисливців та рибалок Збройних Сил України разом з фахівцями МОУ здійснити інвентаризацію майна (згідно з переліком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13.01.1995 № 18, в який входить і Хмельницький стрілецький стенд); повернути зазначене майно із чужого незаконного володіння на користь МОУ.

10. На виконання вказаного судового рішення, постановою відділу Державної виконавчої служби Солом`янського районного управління юстиції м. Києва від 23.02.2004 відкрито відповідне виконавче провадження.

11. 05.04.2019 в ході примусового виконання рішення Господарського суду м. Києва від 05.12.2002, заступником начальника відділу Першого відділу державної виконавчої служби м. Хмельницький Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області проведено виконавчі дії щодо повернення із чужого незаконного володіння Товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України на користь МОУ майна за адресою м. Хмельницький, вул. Метрополита Шептицького, 71/1, внаслідок чого підписано акти прийому-передачі майна. Передача будівель, споруд Хмельницького стрілецького стенду підтверджується відповідним актом від 24.04.2019, що підписаний уповноваженими особами.

12. Враховуючи викладене, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивач знав про порушення своїх прав з дати набрання законної сили рішенням Господарського суду м. Києва від 05.12.2002 у справі №18/375, а суд апеляційної інстанції зазаначив, що вказане судове рішення, а також передбачена законодавством щорічна інвентаризація військового майна, свідчать про те, що позивач міг дізнатися про порушення своїх прав з дати набрання законної сили рішенням Господарського суду м. Києва від 05.12.2002 у справі №18/375, а також у період з 2011 по 2012 роки (після прийняття оспорюваних рішень органу місцевого самоврядування та проведення інвентаризації за відповідні проміжки часу).

13. Також суди вказали, що позивач не зазначив поважних причин пропуску позовної давності.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

14. МОУ подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області від 07.07.2021 і постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.10.2021, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)

15. Скаржник посилається на неправильне застосування норм статей 261, 387 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) в контексті початку перебігу позовної давності у зв 'язку з відсутністю висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах.

16. Також скаржник зазначає про неправильне застосування норми статті 120 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статті 377 ЦК України в контексті визначення моменту, з якого в особи виникає цивільний інтерес щодо земельної ділянки, без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16 та від 18.12.2019 у справі № 263/6022/16-ц.

17. Також скаржник у контексті принципу цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований, посилається на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 05.12.2018 у справі № 713/1817/16-ц, від 03.04.2019 у справі №921/158/18.

Позиція інших учасників справи

18. Рада подала відзив, у якому не погоджується з доводами касаційної скарги, вважає їх безпідставними і необґрунтованими, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. У відзиві Рада вказує на помилковість доводів скаржника щодо початку перебігу позовної давності, посилається на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 907/50/16.

19. Відповідач-3 подав відзив, у якому не погоджується з доводами касаційної скарги щодо застосування положень про позовну давність, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. В частині застосування приписів статей 268, 387, 388 ЦК України посилається на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 907/50/16.

20. Третя особа подала пояснення, у яких підтримує доводи касаційної скарги. У своїх поясненнях третя особа зазначає про необхідність застосування до земель оборони підходу, що застосування позовної давності, викладеного у пунктах 70, 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц.

21. Відповіда-2 подав відзив, у якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. У відзиві відповідач-2 зазначає, що на віндикаційні позови держави та територіальних громад (в особі органів державної влади та місцевого самоврядування відповідно) поширюється загальна позовна давність (стаття 257 ЦК України), посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 01.08.2018 у справі № 641/76/17, від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц. Зазначає, що позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права позивач був зобов`язаний дізнатися (посилається на постанову Верховного Суду України від 12.04.2017 у справі № 6-1852цс, постанови Верховного Суду від 22.05.2018 у справах № 369/6892/15-ц та № 469/1203/15-ц), а також, що у правовідносинах щодо застосування статті 388 ЦК України, початок перебігу позовної давності обчислюється з моменту, коли майно вибуло з власності (посилається на постанову Верховного Суду від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16). Також відповідач-2 зазначає, що на спірних земельних ділянках відсутнє військове майно, а також ураховуючи обов`язковість проведення щорічної інвентаризації військового майна, погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про пропуску позивачем позовної давності.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

22. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).

23. Судові рішення у справі оскаржуються МОУ з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 ГПК України.

Щодо суті касаційної скарги

24. Як убачається із касаційної скарги МОУ, позивач оскаржує рішення суду першої інстанції і постанову суду апеляційної інстанції в частині висновків щодо застосування наслідків спливу позовної давності, а отже відповідно до наведених вище положень статті 300 ГПК України судові рішення у цій справі переглядаються у відповідній частині.

25. Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

26. Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).

27. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

28. Перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. В разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом строку позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц, від 31.10.2018 у справі № 367/6105/16-ц, від 07.11.2018 у справі № 575/476/16-ц, від 26.11.2019 у справі № 904/841/18, від 20.01.2020 у справі № 924/774/18, від 07.04.2021 у справі № 911/2669/19, від 13.10.2021 у справі № 914/687/20.

29. Колегія суддів зауважує, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (рішення ЄСПЛ у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; рішення ЄСПЛ у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос» проти Росії").

30. З огляду на викладене, суд зобов`язаний у будь-якому випадку, в разі подання заяви про застосування наслідків спливу строку позовної давності, розглянути її, і якщо позовна давність спливла - відмовити в позові у зв`язку зі її закінчення за відсутності наведених позивачем поважних причин пропуску вказаного строку.

31. Водночас позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але, враховуючи право позивача згідно з нормами частини 5 статті 267 ЦК України отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску строку позовної давності, саме на позивача покладено обов`язок доведення тієї обставини, що зазначений строк було пропущено з поважних причин. Це також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, має довести відсутність об`єктивних перешкод для своєчасного звернення позивача з вимогою про захист порушеного права.

32. Подібна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц та від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17.

33. У свою чергу, аналіз наведених норм глави 19 ЦК України щодо "інституту позовної давності" в сукупності із нормами ГПК України (які обмежують повноваження суду касаційної інстанції в частині здійснення додаткової оцінки доказів та обставин) не дає Верховному Суду підстав та можливостей для самостійного дослідження такої заяви щодо визначення обставин початку перебігу строку позовної давності, однак не обмежує його у перевірці правильності встановлення судами попередніх інстанцій початку відліку такого строку.

34. Крім цього, питання про визнання поважними причин пропуску позовної давності лежить у межах процесуальних повноважень судів попередніх інстанцій, а касаційний суд має право лише здійснити перевірку застосування судами правових норм Глави 19 ЦК України на предмет правильності такого застосування встановленим обставинам.

35. Близькі за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 17.09.2019 у справі № 910/14469/18, від 22.10.2019 у справі № 910/2968/18, від 23.01.2020 у справі № 916/2128/18, від 15.06.2021 у справі № 910/13969/18.

36. МОУ звернулося з цим позовом до суду з посиланням на те, що воно є власником будівель спортивно-стрілецького стенду, які були повернуті позивачу 05.04.2019 в рамках виконавчого провадження в ході примусового виконання рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2002 у справі № 18/375 щодо повернення на користь МОУ вказаного нерухомого майна за адресою: м. Хмельницький, вул. Митрополита Шептицького, 71/1.

37. Зазначило про те, що під час проведення реєстрації речових прав на нерухоме майно, яке прийнято за актом прийому-передачі від 24.04.2019, МОУ стало відомо про права третіх осіб на спірні земельні ділянки, а відтак про незаконну передачу Радою спірних земельних ділянок у постійне користування відповідачів 2-3 і про необхідність витребування спірних земельних ділянок від Ради у власність держави в особі МОУ.

38. При цьому, позивач зазначив, що з урахуванням набуття права власності на нерухоме майно, розташоване на спірних земельних ділянках, а також з урахуванням приписів статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України, останній набув право вимагати оформлення у встановленому порядку свого права користування відповідними земельними ділянками.

39. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 907/50/16 зазначено, що можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права.

40. Колегія суддів зауважує, що Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на важливість принципу superficies solo cedit (збудоване на поверхні слідує за нею). Принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, хоча безпосередньо і не закріплений у такому вигляді в законі, знаходить вияв у правилах ст.120 ЗК України, ст. 377 ЦК України, інших положеннях законодавства (постанови від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16 (пункт 8.5), від 03.04.2019 у справі №921/158/18 (пункт 51), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункти 37-38)). Згідно з вказаним принципом особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 713/1817/16-ц (пункт 61), від 18.12.2019 у справі № 263/6022/16-ц (пункт 42)).

41. Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності (пункт 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 200/606/18).

42. Посилання на висновки Верховного Суду щодо принципу цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, про який зазначено, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду в справах № 910/18560/16, №921/158/18, № 713/1817/16-ц, № 263/6022/16-ц, викладені у касаційній скарзі позивача.

43. Висновки судів попередніх інстанцій стосовно пропуску позивачем позовної давності пов`язані із рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2002 у справі № 18/375, з якого вбачається що будівлі у тому числі Хмельницького спортивно-стрілецького стенду перебували в чужому незаконному володінні Товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України. За висновком суду першої інстанції з дати набрання законної сили вказаним рішенням позивач був обізнаний з наявністю порушеного права за захистом якого він звернувся до суду з цим позовом, а суд апеляційної інстанції вказав, що позивач із вказаної дати міг дізнатися про порушення своїх прав.

44. При цьому поважність причин пропуску позовної давності судами не аналізувалася. Суди лише формально вказали на відсутність поважних причин пропуску позивачем позовної давності.

45. Верховний Суд зазначає, що доводи позивача щодо звернення з цим позовом до суду після оформлення права власності на належне йому нерухоме майно, а також з урахуванням приписів ст. 120 ЗК України, ст. 377 ЦК України, у контексті поважності пропуску позовної давності, не були проаналізовані судами.

46. Суди вказали на пропуск позивачем позовної давності, що має наслідком відмову в задоволенні позовних вимог, не надавши належної правової оцінки доводам позивача щодо принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, які він викладав як у позовній заяві, так і у запереченнях на заяву про застосування позовної давності від 06.07.2021, з урахуванням права позивача згідно з нормами частини 5 статті 267 ЦК України отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску строку позовної давності.

47. З урахуванням викладеного у пунктах 26, 28-32 цієї постанови, перевірці судами підлягали не тільки доводи відповідачів щодо пропуску позивачем позовної давності, а і доводи останнього щодо наявності порушеного права, в тому числі, з урахуванням поважності причин пропуску позовної давності (пункти 36-38 цієї постанови), чого судами попередніх інстанцій, всупереч вимогам процесуального закону щодо повного та всебічного встановлення обставин справи, що мають значення для справи, зроблено не було. Суд касаційної інстанції, в тому числі з урахуванням викладеного у пунктах 33-35 цієї постанови, позбавлений можливості самостійно виправити вказане порушення норм процесуального права.

48. За таких обставин, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, знайшла своє підтвердження під час касаційного перегляду справи.

49. Доводи скаржника, викладені у пункті 15 цієї постанови спрямовані на переоцінку встановлених обставин справи щодо визначеного судами моменту початку перебігу позовної давності, що, по-перше, не входить до повноважень суду касаційної інстанції в силу імперативних приписів статті 300 ГПК України, а по-друге, не свідчить про наявність підстав для формування Верховним Судом такого висновку. Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, не підтвердилася під час касаційного перегляду справи.

50. Доводи відзивів щодо питання застосування приписів статей 268, 387, 388 ЦК України (пункти 18, 19, 21 цієї постанови) вказаного вище не спростовують, оскільки застосування наведених норм права судами попередніх інстанцій у цій постанові не аналізується.

51. Верховний Суд також відхиляє доводи третьої особи, викладені у поясненнях на касаційну скаргу (пункт 20 цієї постанови), оскільки останні не містять належного обґрунтування, з посиланням на відповідну практику Верховного Суду щодо необхідності розглядати заявлені позивачем вимоги про витребування спірних земельних ділянок як негаторний позов, який може бути заявлений упродовж всього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки. Разом з тим, запропонований КЕВ м. Хмельницький підхід суперечить висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16, у якій до земель оборони застосовані положення про позовну давність.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

52. Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

53. У зв`язку з наведеним ухвалені у справі постанова суду апеляційної інстанції і рішення суду першої інстанції, в оскаржуваній частині, зазначеним вимогам процесуального закону не відповідають, а отже їх не можна визнати законними і обґрунтованими у відповідній частині.

54. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

55. Зважаючи на викладене, а також відповідно до положень частини 3 статті 310 ГПК України касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, постанову суду апеляційної інстанції і рішення місцевого господарського суду скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

56. Під час нового розгляду справи суду слід урахувати наведене, дослідити та об`єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з`ясувати фактичні обставини справи та, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Розподіл судових витрат

57. Оскільки справа передається на новий розгляд, розподіл судових витрат у порядку статті 129 ГПК України не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити частково.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.10.2021 і рішення Господарського суду Хмельницької області від 07.07.2021 у справі № 924/238/20 скасувати.

3. Справу № 924/238/20 направити на новий розгляд до Господарського суду Хмельницької області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді Н. О. Волковицька

С. К. Могил