ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2022 року

м. Київ

Справа № 922/2115/19

Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду: Львова Б. Ю. - головуючого, Булгакової І. В., Васьковського О. В., Дроботової Т. Б., Селіваненка В. П., Ткаченко Н. Г., Уркевича В. Ю.,

за участю секретаря судового засідання Крапивної А. М.,

представників учасників справи:

позивача: товариства з обмеженою відповідальністю «Азотфострейд» (далі - ТОВ «Азотфострейд») - не з`явився,

відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Агрома» (далі - ТОВ «Агрома») - Таруті З. О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ТОВ «Азотфострейд»

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.08.2021 [колегія суддів: Білоусова Я. О. (головуючий), Крестьянінов О. О., Тарасова І. В.]

зі справи № 922/2115/19

за позовом ТОВ «Азотфострейд»

до ТОВ «Агрома»

про стягнення 4 360 664,02 грн.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. ТОВ «Азотфострейд» звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ «Агрома» про стягнення 4 360 664,02 грн. заборгованості за договором поставки від 04.02.2019 № 04/02-2 (далі - Договір), у тому числі: 4 085 633,85 грн. основної заборгованості за поставлений товар та 275 030,17 грн. пені.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання укладеного сторонами Договору позивач поставив відповідачу товар, однак останній здійснив лише часткову його оплату, у зв`язку з чим наявна заборгованість, яка підлягає стягненню в судовому порядку з урахуванням пені, нарахованої за несвоєчасне виконання зобов`язання з оплати товару.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції, постанов суду апеляційної інстанції та постанови суду касаційної інстанції

2.1. Справа розглядалася господарськими судами неодноразово. Рішенням господарського суду Харківської області від 09.07.2020 (суддя Бринцев О. В.) позов задоволено.

2.2. Суд першої інстанції встановив, що рішенням господарського суду Харківської області від 05.03.2020 зі справи № 922/4004/19, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 28.05.2020, визнано виконаним зобов`язання з постачання товару ТОВ «Азотфострейд» перед ТОВ «Агрома» за Договором. У зв`язку з цим на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд дійшов висновку, що факт поставки позивачем відповідачеві товару за Договором не підлягає повторному доведенню. Матеріали справи не містять доказів на підтвердження оплати відповідачем заборгованості за поставлений товар на суму 4 085 633,85 грн. Крім того, позивачем відповідно до положень пункту 6.3 Договору за порушення строків виконання відповідачем зобов`язання в частині своєчасної оплати товару правомірно нараховано пеню в розмірі 275 030,17 грн., розрахунок якої судом визнано правильним.

2.3. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 22.10.2020: зазначене рішення місцевого суду від 09.07.2020 в частині стягнення основного боргу в розмірі 3 723 902,70 грн. та пені у розмірі 266 429,51 грн. скасовано та в цій частині позовних вимог відмовлено; в іншій частині рішення залишено без змін.

2.4. Суд апеляційної інстанції встановив, що постановою Верховного Суду від 01.10.2020 зі справи № 922/4004/19 рішення господарського суду Харківської області від 05.03.2020 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 28.05.2020 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції. Додатки №№ 10-15 до Договору, видаткові накладні та товаро-транспортні накладні на загальну суму 3 276 573,00 грн. не містять підпису особи, відповідальної від відповідача за здійснення господарської операції, а також печатки товариства. Встановлені недоліки в оформлені зазначених первинних документів не можуть вважатись неістотними, оскільки перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції від відповідача, у зв`язку з чим поставка згідно з додатками №№ 10-15 до Договору не підтверджується належними та допустимими доказами. Матеріалами справи підтверджується лише наявність заборгованості відповідача перед позивачем за поставку товару згідно з додатками №№ 1-9 до Договору на суму 361 731,15 грн.

2.5. Постановою Верховного Суду від 16.02.2021 постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.10.2020 скасовано та передано справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

2.6. Передаючи справу на новий розгляд, Верховний Суд зазначав, що: порушення правил оформлення первинних документів не спричиняє їх недійсність, але безпосередньо впливає на можливість доведення стороною обставин, на підтвердження яких вона подала відповідні документи; суд апеляційної інстанції не з`ясував питання отримання відповідачем у період квітень-травень 2019 року (на підставі додатків №№ 10-15 до Договору) товару від позивача, підстави здійснення такої поставки та проведення оплати відповідачем; суд апеляційної інстанції, відхиливши посилання позивача на податкову звітність на підтвердження здійснення поставки, не дослідив докази в їх сукупності з метою встановлення всіх обставин справи, зокрема залишив поза увагою лист Головного управління Державної податкової служби України у Харківській області від 02.12.2019 № 6082/ФОП/20-40-53-04-15, за змістом якого ТОВ «Агрома» включило до податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ «Азотфострейд» за квітень 2019 року - обсяг постачання на суму 1 986 567,25 грн., за травень 2019 року - обсяг постачання на суму 741 685,00 грн.

2.7. За результатами нового розгляду справи Східний апеляційний господарський суд ухвалив постанову від 12.08.2021, якою: рішення суду першої інстанції змінено шляхом викладення його резолютивної частини в новій редакції; позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 361 731,15 грн. основного боргу та 43 610,39 грн. пені; в іншій частині позову відмовлено.

2.8. У прийнятті оскаржуваної постанови суд апеляційної інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується лише наявність заборгованості відповідача перед позивачем за поставку товару в лютому - березні 2019 року згідно з додатками №№ 1-9 до Договору на суму 361 731,15 грн. Поставка товару згідно з додатками №№ 10-15 до Договору у квітні-травні 2019 року на загальну суму 3 276 573,00 грн. не підтверджується первинними документами та є недоведеною. З посиланням на висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 28.08.2020 зі справи № 922/2081/19, апеляційний суд зазначив, що фактом підтвердження господарської операції є первинні документи, які скаржником не були надані до суду, а не податкові декларації, які підтверджують лише порядок оподаткування цієї операції, оскільки сам факт вчинення оподаткування не свідчить про наявність господарської операції.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

ТОВ «Азотфострейд», посилаючись на порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4.1. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1.1. Судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми пункту 44.1 статті 44, пункту 192.1 статті 192, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), статті 1, частин першої та другої статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та не враховано висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 04.11.2019 зі справи № 905/49/15, що у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару, та у постанові від 05.12.2018 зі справи № 915/878/16, що зважаючи на принцип превалювання сутності над формою, судам слід було врахувати, що фактичне здійснення господарської операції, повинно підтверджуватися в тому числі, і реальним джерелом походження товару (його виробництва, попередньої купівлі тощо) в обсязі, зазначеному у первинному документі. Для з`ясування реальності господарської операції суди мають встановити чи має місце відображення операції з отримання товару в податковій звітності.

4.1.2. Скаржник наполягає, що обсяги постачання товарів/послуг та сума ПДВ, вказані в податковій накладній, складеній без факту здійснення господарської операції (тобто не підтвердженій первинними документами), і розрахунку коригування до неї, не підлягають відображенню в податковій звітності з ПДВ. Водночас ТОВ «Агрома» включило отримані зареєстровані податкові накладні за спірною поставкою до складу податкового кредиту декларації з ПДВ відповідного місяця, що підтверджується листом Головного управління Державної податкової служби України у Харківській області від 02.12.2019 № 6082/ФОП/20-40-53-04-15.

4.1.3. Скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм статей 73, 74, 75, 76, 86, 236 ГПК України, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази, необґрунтовано відхилив висновок судової експертизи та покази свідків (третіх осіб у справі № 922/4004/19).

4.1.4. Як на підставу для касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції скаржник посилається на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України.

4.2. Доводи відповідача

ТОВ «Агрома» у відзиві на касаційну скаргу зазначило про безпідставність її доводів та просило оскаржувану постанову залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

5. Підстави передачі справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

5.1. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Кондратової І. Д., Вронської Г. О. і Кібенко О. Р., справу № 922/2115/19 з касаційною скаргою ТОВ «Азотфострейд» передано на розгляд Верховного Суду в складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду з тієї підстави, що зазначена колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати.

5.2. Так, у постанові від 28.08.2020 зі справи № 922/2081/19 Верховний Суд зазначив, що фактом підтвердження господарської операції є первинні документи, а не податкові декларації, які підтверджують лише порядок оподаткування господарської операції, оскільки сам факт вчинення оподаткування не свідчить про наявність господарської операції.

5.3. Водночас 29.06.2021 Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову зі справи № 910/23097/17, в якій зазначила, що:

податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, тобто спричиняють правові наслідки;

підставою для виникнення в платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст;

встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником податку на додану вартість при визначенні податкових зобов`язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце (пункти 4.28- 4.30).

5.4. У постанові від 04.11.2019 зі справи № 905/49/15 Верховний Суд зробив висновки, неврахування яких є підставою касаційного оскарження, що:

податкова накладна як доказ може оцінюватися судом лише у сукупності з іншими доказами у справі, проте не може буди єдиним доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним;

оцінюючи податкові накладні у сукупності з іншими доказами у справі, господарські суди повинні враховувати положення ПК України та фактичні дії як постачальника так і покупця щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку постачання спірного товару.

5.5. У постанові від 05.12.2018 зі справи № 915/878/16 Верховний Суд зробив висновки, неврахування яких також є підставою касаційного оскарження, що для з`ясування реальності господарської операції необхідно встановлювати, чи має місце відображення операції з отримання товару в податковій звітності.

5.6. З метою забезпечення єдності судової практики при застосуванні частини першої статті 181 Господарського кодексу України (далі - ГК України) і статті 201 ПК України у взаємозв`язку із статтями 76, 77 ГПК України, зазначена колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновку Верховного Суду, викладеного у пункті 44 постанови від 28.08.2020 зі справи № 922/2081/19 та врахованого судом апеляційної інстанції, що податкові декларації підтверджують лише порядок оподаткування господарської операції, оскільки сам факт вчинення оподаткування не свідчить про наявність господарської операції, шляхом його конкретизації, що податкова накладна може бути допустимим доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним, якщо сторона, яка заперечує факт поставки вчинила юридично значимі дії: зареєструвала податкову накладну; сформувала податковий кредит за вказаною господарською операцією з контрагентом, оскільки підставою для виникнення у платника права на податковий кредит є факт лише реального (фактичного) здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності.

5.7. Ухвалою від 12.04.2022 Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду прийняв справу № 922/2115/19 до розгляду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

6. Стислий виклад обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

6.1. ТОВ «Азотфострейд» (постачальник) і ТОВ «Агрома» (покупець) уклали Договір, за умовами якого:

постачальник зобов`язався передати у власність покупцю товар у кількості та на умовах, визначених цим договором, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити товар (пункт 1.1);

сторони домовилися, що постачальник передає покупцю товар у кількості, визначеній додатками до цього договору. Загальна кількість товару за договором визначається кількістю товару, зазначеного в додатку до договору (пункт 2.1);

постачальник поставляє покупцю товар окремими партіями, за ціною та місцем поставки, зазначеному в додатку до даного договору (пункт 3.1);

покупець приймає і перевіряє товар за кількістю в місці отримання товару від постачальника. У разі виявлення розбіжностей оформлюється акт розбіжностей (пункт 5.1);

факт передачі товару покупцю виникає в момент приймання товару, та підтверджується видатковою накладною, підписаною уповноваженими представниками сторін та отриманням довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей (пункт 5.3);

за порушення строків оплати покупець сплачує неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення (пункт 6.3);

договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими особами обох сторін і діє до моменту виконання сторонами своїх зобов`язань. Після закінчення терміну дії цього договору, договір може бути пролонгований за домовленістю сторін до 31 грудня 2019 року (пункт 8.4).

6.2. У лютому - березні 2019 року на підставі підписаних сторонами додатків №№ 1-9 до Договору, якими погоджено найменування товару, що постачається, умови поставки (порядок відвантаження), строк поставки товару, його вартість та строк оплати, ТОВ «Азотфострейд» поставило ТОВ «Агрома» товар на загальну суму 4 466 395,15 грн., що останнім не заперечується.

6.3. За твердженням ТОВ «Азотфострейд» у квітні - травні 2019 року воно здійснило поставку товару ТОВ «Агрома» на підставі додатків №№ 10-15 до Договору на загальну суму 3 276 573,00 грн., на підтвердження чого надало:

додаток № 10 від 04.04.2019 на поставку товару вартістю 864 000,00 грн., додаток № 11 від 16.04.2019 на поставку товару вартістю 677 160,00 грн., додаток № 12 від 18.04.2019 на поставку товару вартістю 674 571,00 грн., додаток № 13 від 27.04.2019 на поставку товару вартістю 171 000,00 грн., додаток № 14 від 07.05.2019 на поставку товару вартістю 648 000,00 грн., додаток № 15 від 27.05.2019 на поставку товару вартістю 242 022,00 грн. (підписані та скріплені печаткою лише постачальника);

видаткові накладні: від 04.04.2019 № РН-0000136; від 05.04.2019 № РН-0000137; від 12.04.2019 № РН-0000141; від 16.04.2019 № РН-0000146; від 16.04.2019 № РН-0000181; від 17.04.2019 № РН-0000182; від 19.04.2019 № РН-0000183; від 18.04.2019 № РН-0000167; від 22.04.2019 № РН-0000185; від 23.04.2019 № РН-0000186; від 27.04.2019 № РН-0000187; від 07.05.2019 № РН-0000188; від 27.05.2019 № РН-0000205 (підписані директором постачальника Смолянюк С.В. з проставленням печатки товариства, підпис та відтиск печатки покупця відсутні);

товаро-транспортні накладні: від 04.04.2019 № 1, від 05.05.2019 № 1, від 12.04.2019 № 1, від 16.04.2019 № 1, від 19.04.2019 № 97/190419, від 22.04.2019 № 1, від 23.04.2019 № 1, від 27.04.2019 № 27/04, від 07.05.2019 № 1, від 07.05.2019 № 2, від 07.05.2019 № 3 (не містять даних (П.І.Б.) та посади особи, яка підписала ці накладні зі сторони покупця), а також товаро-транспортні накладні ПЗО від 06.04.2019 № 949587, від 06.04.2019 № 949588, від 08.04.2019 № 949590, від 10.04.2019 № 949591 (підписані тільки перевізником (водієм), підписи вантажовідправника та вантажоодержувача відсутні).

6.4. ТОВ «Агрома» здійснило оплату поставленого товару на суму 4 104 664,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, наявними в матеріалах справи, заперечує підписання додатків №№ 10-15 до Договору та отримання товару за ними на підставі відповідних видаткових накладних у квітні-травні 2019 року на суму 3 276 573,00 грн.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

7. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

Відповідно до частин першої і другої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

8.1. Причиною спору зі справи стало питання про наявність чи відсутність підстав для стягнення заборгованості за договором поставки, а також пені за несвоєчасне виконання зобов`язань з оплати за поставлений товар.

8.2. За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, передбачені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до частин першої та другої статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 664 ЦК України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

За приписами статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

8.3. Отже, двосторонній характер договору поставки зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. З укладенням такого договору постачальник бере на себе обов`язок передати у власність покупця товар належної якості і водночас набуває права вимагати його оплати, а покупець зі свого боку набуває права вимагати від постачальника передачі цього товару та зобов`язаний здійснити оплату.

8.4. Надаючи оцінку умовам укладеного сторонами Договору, суди попередніх інстанцій встановили, що найменування конкретної партії товару, умови поставки (порядок відвантаження), строк поставки товару, його вартість та строк оплати погоджуються сторонами шляхом укладення додатків до Договору, а факт передачі товару покупцю має підтверджуватися видатковою накладною, підписаною уповноваженими представниками сторін та довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей.

8.5. За приписами частини третьої статті 13, частини першої статті 74, частин першої, другої статті 76, частини першої статті 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави для своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до приписів частин першої, другої статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

8.6. Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд не надав оцінки наявним у матеріалах справи доказам поставки товару, обмежившись виключно посиланням на доведеність виконання зобов`язання з постачання товару ТОВ «Азотфострейд» перед ТОВ «Агрома» за Договором, встановлену рішенням господарського суду Харківської області від 05.03.2020, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 28.05.2020, зі справи № 922/4004/19. Однак, постановою Верховного Суду від 01.10.2020 зазначені рішення судів попередніх інстанцій було скасовано з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, у зв`язку з чим висновок місцевого господарського суду про доведеність поставки спірних партій товару з посиланням на ці судові рішення є передчасним.

8.7. Надаючи оцінку наявним у справі доказам у їх сукупності, суд апеляційної інстанції встановив, що матеріалами справи підтверджується лише наявність заборгованості відповідача перед позивачем за поставку товару в лютому - березні 2019 року згідно з додатками №№ 1-9 до Договору на суму 361 731,15 грн., отримання якого не заперечується відповідачем. Поставка позивачем відповідачу товару згідно з додатками №№ 10-15 до Договору в квітні-травні 2019 року на загальну суму 3 276 573,00 грн. не підтверджується первинними документами внаслідок наявності у них дефектів, які не можуть вважаться неістотними, оскільки перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції зі сторони покупця (надані позивачем за цей період видаткові накладні, як і додатки № 10-15 до Договору, підписані та скріплені печаткою лише зі сторони продавця).

8.8. На виконання вказівок суду касаційної інстанції, викладених у постанові Верховного Суду від 16.02.2021, які слугували підставою для направлення справи на новий розгляд, судом апеляційної інстанції досліджувались додатково подані позивачем докази на підтвердження отримання відповідачем спірних партій товару згідно з додатками №№ 10-15 до Договору, наданий відповідачем висновок Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 29.01.2020 № 8/14СЕ-20, за змістом якого загальна поставка товару за Договором підтверджується на суму 7 740 297,85 грн., а також лист Головного управління Державної податкової служби України у Харківській області від 02.12.2019 № 6082/ФОП/20-40-53-04-15, який містить відомості щодо відображення відповідачем у податковій звітності господарських операцій за цей період, оформлення податкового кредиту за ними.

8.9. За результатами нового розгляду справи судом апеляційної інстанції з`ясовано, що надані позивачем додаткові докази, зокрема копії договорів на поставку мінеральних добрив: поставки від 07.02.2019 № BL190207-2п, укладеного ТОВ «Азотфострейд» з ТОВ «Белор Україна»; купівлі-продажу від 14.01.2019 № КП-0000015, укладеного ТОВ «Азотфострейд» з ТОВ «УТК Химальянс»; поставки від 25.02.2019 № Х-6/250219, укладеного ТОВ «Азотфострейд» з ТОВ «Інвест Агро Логістик»; поставки від 06.03.2019 № 18193, укладеного ТОВ «Азотфострейд» з ТОВ «Агромікстерра»; поставки від 17.04.2019 № 1704/2019/Б-1, укладеного ТОВ «Азотфострейд» з ТОВ «ВВМ Трейдінг»; поставки від 02.04.2019 № ВАС00000157, укладеного ТОВ «Азотфострейд» з ПрАТ «Украгро НПК», на які посилається позивач в обґрунтування закупівлі ним мінеральних добрив саме для відповідача, не підтверджують поставки товару в квітні-травні 2019 року на виконання додатків №№ 10-15 до Договору, оскільки з них неможливо встановити, що ці договори було укладено в межах угоди між позивачем та відповідачем, та крім того ці договори були підписані в період виконання додатків №№ 1-9 до Договору щодо поставки товару у лютому-березні 2019 року, поставка за якими не заперечується відповідачем.

8.10. Судом апеляційної інстанції відхиллено висновок Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 29.01.2020 № 8/14СЕ-20 з підстав того, що на вирішення експертизи було поставлено некоректне питання: «Чи підтверджується документально виконання договору поставки від 04.02.2019 № 04/02-2 та додатків до цього договору №№ 1-15 з боку ТОВ «Азотфострейд» на адресу ТОВ «Агрома» на загальну суму 7 740 297,85 грн. з урахуванням фактичного отримання ТОВ «Агрома» міндобрив?». При складанні цього висновку самим експертом підтверджено обставини відсутності підписів покупця на додатках №№ 10-15 до Договору та відповідних видаткових накладних, а висновок щодо поставки товару за Договором на загальну суму 7 740 297,85 грн. здійснено виходячи із формулювання поставленого експерту питання про фактичне отримання такого товару покупцем, що останнім заперечується та не підтверджується іншими наявними у справі доказами.

8.11. Апеляційним судом також відхилено лист Головного управління Державної податкової служби України у Харківській області від 02.12.2019 № 6082/ФОП/20-40-53-04-15, наданий позивачем на підтвердження відображення відповідачем у своїй податковій звітності спірних господарських операцій, оформлення податкового кредиту за ними, з підстав того, що цей доказ одержано позивачем з порушенням вимоги підпункту 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 ПК України та частини другої статті 7 Закону України «Про доступ до публічної інформації» в частині отримання конфіденційної інформації, що стосується інших осіб без їх попередньої згоди.

Наведене порушення підтверджено листом Головного управління Державної податкової служби України у Харківській області від 10.06.2020 № 6473/К/20-40-04-01-13, згідно з яким, при підготовці листа від 02.12.2019 № 6082/ФОП/20-40-53-04-15 були порушені вимоги норм ПК України та Закону України «Про доступ до публічної інформації» в частині надання інформації, що стосується інших осіб.

8.12. Таким чином, апеляційний господарський суд, на відміну від суду першої інстанції, діючи в межах доводів сторін, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх поданими сторонами доказами, яким надав необхідну оцінку, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, навівши у оскаржуваному судовому рішенні необхідне мотивування, дійшов обґрунтованих висновків про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 361 731,15 грн. основної заборгованості за Договором та відсутності підстав для задоволення іншої частини цих позовних вимог за недоведеністю.

8.13. З урахуванням доведеності існування у відповідача перед позивачем зазначеної суми заборгованості за поставлений товар, судом апеляційної інстанції обґрунтовано здійснено перерахунок заявленої до стягнення суми пені, нарахованої позивачем відповідачу на підставі пункту 6.3 Договору, та встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 43 610,39 грн.

8.14. Не погоджуючись з такими висновками суду апеляційної інстанції, скаржник у касаційній скарзі посилається на неправильне застосування судом норми пункту 44.1 статті 44, пункту 192.1 статті 192, пункту 201.10 статті 201 ПК України, статті 1, частини першої та другої статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 04.11.2019 зі справи № 905/49/15, від 05.12.2018 зі справи № 915/878/16 щодо значення податкової звітності та поведінки осіб які вчиняють юридично значимі дії при оподаткуванні спірних господарських операцій у разі наявності дефектів перинних документів, які не можуть вважаться неістотними та в наслідок існування яких вони не можуть підтверджувати здійснення господарської операції.

8.15. Надаючи оцінку наведеним доводам скаржника Верховний Суд виходить з такого.

8.16. У разі наявності дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені права доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

8.17. Частинами першою та другою статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо (частини перша, друга статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні»; в редакції, чинній у період здійснення спірної поставки товару).

8.18. За приписами частин третьої, восьмої статті 19 ГК України, обов`язком суб`єктів господарювання є ведення бухгалтерського обліку та подання фінансової звітності згідно із законодавством, що забезпечує здійснення державою контролю і нагляду за господарською діяльністю суб`єктів господарювання, а також за додержанням ними податкової дисципліни.

8.19. Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з пунктом 201.7 статті 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою (пунктом 201.10 статті 201 цього Кодексу).

8.20. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, тобто спричиняють правові наслідки.

Підставою для виникнення в платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником ПДВ при визначенні податкових зобов`язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.

Такий висновок сформовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 29.06.2021 зі справи № 910/23097/17.

8.21. З урахуванням наведеного Верховний Суд зазначає, що, оцінюючи податкові накладні у сукупності з іншими доказами у справі, господарські суди повинні враховувати фактичні дії як постачальника так і покупця щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку постачання спірного товару.

Якщо сторона заперечує факт передачі товару за договором поставки за податковими накладними, але одночасно реєструє податкові накладні на придбання товарів від постачальника та формує як покупець податковий кредит за фактом поставки товару на підставі спірних видаткових накладних, і жодним чином не пояснює свої дії та правову підставу виникнення в платника права на податковий кредит з ПДВ за цими накладними, то така поведінка сторони не є добросовісною та розумною. У такому випадку дії сторони з реєстрації податкових накладних засвідчують волю до настання відповідних правових наслідків, тому податкова накладна, виписана однією стороною в договорі (постачальником) на постачання послуг на користь другої сторони (покупця), може бути допустимим доказом факту прийняття товару від контрагента на визначену суму, якщо покупець вчинив юридично значимі дії, зокрема, відобразив податковий кредит за вказаною господарською операцією з контрагентом.

8.22. Судом апеляційної інстанції встановлено, що на підтвердження здійснення спірної поставки згідно з додатками №№ 10-15 до Договору ТОВ «Азотфострейд» долучено до матеріалів справи податкові декларації, складені ним за результатами проведення таких господарських операцій. Водночас наданий ТОВ «Азотфострейд» на підтвердження відображення ТОВ «Агрома» цих господарських операцій у своїй податковій звітності та вчинення останнім юридично значимих дій по оформленню податкового кредиту за ними лист Головного управління Державної податкової служби України у Харківській області від 02.12.2019 № 6082/ФОП/20-40-53-04-15, не є належним доказом з підстав його одержання позивачем з порушенням вимог чинного законодавства (підпункт 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 ПК України, частина друга статті 7 Закону України «Про доступ до публічної інформації»).

8.23. Отже, ТОВ «Азотфострейд» не подав до суду допустимих доказів щодо вчинення відповідачем юридично значимих дій з оподаткування та не звертався до суду з клопотанням про витребування відповідних доказів (зокрема, матеріалів податкової звітності відповідача; статті 74, 81 ГПК України).

8.24. За таких обставин апеляційний суд у постанові зі справи, що оскаржується, обґрунтовано відхилив через недоведеність посилання скаржника на те, що ТОВ «Агрома» за результатами проведення спірної закупівлі відобразило відповідні господарські операції у своїй податковій звітності та вчинило юридично значимі дії по оформленню податкового кредиту за ними. У зв`язку з цим не знаходять свого підтвердження і посилання скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції у прийнятті оскаржуваної постанови висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 04.11.2019 зі справи № 905/49/15, від 05.12.2018 зі справи № 915/878/16.

8.25. Інші доводи касаційної скарги ТОВ «Азотфострейд» не обґрунтовані підставами касаційного оскарження, визначеними частиною другою статті 287 ГПК України, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції про часткове задоволення позовних вимог та стосуються питань, пов`язаних або із встановленими обставинами справи, або з оцінкою доказів у ній, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначених статтею 300 ГПК України.

8.26. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до таких правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції зазначеним вимогам відповідає.

9. Щодо питання відступу від попереднього правового висновку

9.1. Відповідно до частини другої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.

9.2. За результатами перегляду справи в касаційному порядку об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, враховуючи наведене у розділі 8 цієї постанови, не убачає підстав для відступу від висновку колегії суддів Касаційного господарського у складі Верховного Суду, викладеного у пункті 44 постанови від 28.08.2020 зі справи № 922/2081/19 як такого, що пов`язаний з встановленими обставинами у конкретній справі (про те, що податкові декларації підтверджують лише порядок оподаткування господарської операції, оскільки сам факт вчинення оподаткування не свідчить про наявність господарської операції), але вважає за доцільне його конкретизувати: податкова накладна (в залежності від фактичних обставин певної справи) може бути допустимим доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним, якщо сторона, яка заперечує факт поставки вчинила юридично значимі дії: зареєструвала податкову накладну; сформувала податковий кредит за вказаною господарською операцією з контрагентом тощо, оскільки підставою для виникнення у платника права на податковий кредит є факт лише реального (фактичного) здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності.

10. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

10.1. Відповідно до статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

10.2. Урахування апеляційним господарським судом висновку Верховного Суду, який об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду визнала таким, що потребує конкретизації, не вплинуло на повноту встановлення ним фактичних обставин справи та дослідження доказів, а також не призвело до прийняття неправильного по суті судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

10.3. Отже, наведені ТОВ «Азотфострейд» у касаційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного судового рішення, а тому касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

11. Судові витрати

З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, витрати зі сплати судового збору згідно зі статтею 129 ГПК України покладаються на скаржника.

На підставі викладеного та керуючись статтями 300, 308, 309, 315 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.08.2021 зі справи № 922/2115/19 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Азотфострейд» - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Б. Львов

Судді І. Булгакова

О. Васьковський

Т. Дроботова

В. Селіваненко

Н. Ткаченко

В. Уркевич