ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2022 року

м. Київ

справа №420/2431/20

адміністративне провадження № К/9901/29561/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єресько Л.О.,

суддів: Білак М.В., Соколова В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 420/2431/20

за позовом приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_1 до Дисциплінарної комісії приватних виконавців, Міністерства юстиції України про визнання протиправними та скасування рішення та наказу, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Міністерства юстиції України

на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2021 року, ухвалене суддею Єфіменком К.С.

та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2021 року, ухвалену колегією суддів: головуючий суддя Коваль М.П., судді Кравець О.О., Зуєва Л.Є.,

УСТАНОВИВ:

1. Приватний виконавець виконавчого округу Одеської області ОСОБА_1 (далі - позивач, приватний виконавець ОСОБА_1) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Дисциплінарної комісії приватних виконавців (далі - відповідач 1, Дисциплінарна комісія), Міністерства юстиції України (далі - відповідач 2, МЮ України), де просив:

1.1. визнати протиправним та скасувати рішення Дисциплінарної комісії, яке оформлене протоколом № 29 від 06.03.2020, в частині застосування до приватного виконавця ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення, прийнятого за результатом розгляду скарги ОСОБА_2 від 20.11.2019;

1.2. визнати протиправним та скасувати наказ МЮ України від 25.03.2020 №1196/5 про зупинення діяльності приватного виконавця ОСОБА_1 (далі - наказ №1196/5).

1.3. Позов обґрунтовано тим, що, на думку позивача, його протиправно притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у вигляді зупинення діяльності приватного виконавця терміном на шість місяців на підставі того, що платіжні вимоги від 25.10.2019, 04.11.2019, 14.11.2019 по виконавчому провадженню № 60107252 не містили підпису відповідального виконавця та відбитку штампа уповноваженого банку, що обслуговує приватного виконавця. Також уважає, що наказом МЮ України №1196/5 від 25.03.2020 протиправно зупинено його діяльність як приватного виконавця строком на шість місяців.

Установлені судами фактичні обставини справи

2. ОСОБА_1 здійснює діяльність приватного виконавця у виконавчому окрузі Одеської області.

3. На виконанні у приватного виконавця ОСОБА_1 перебувало виконавче провадження № 60107252 з примусового виконання виконавчого листа Приморського районного суду м. Одеси № 522/19690/18 від 18.09.2019 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошових коштів в сумі 250000,00 доларів США, що еквівалентно 7003828,25 грн за курсом НБУ станом на 06.11.2018.

4. 18 вересня 2019 року відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) приватним виконавцем ОСОБА_1 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 60107252, якою боржника зобов`язано подати декларацію про доходи та майно, попереджено боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей, копію постанови направлено сторонам виконавчого провадження.

5. З метою забезпечення виконання рішення суду на майно боржника накладено арешт та заборону на відчуження відповідно до постанови про арешт майна боржника від 18.09.2019, в тому числі накладено арешт на частку ОСОБА_2 в статутному капіталі ТОВ "ЄНІКІОЙ" (ідентифікаційний код 03766033) у розмірі 29870100,00 грн та в статутному капіталі ТОВ "СИСТЕМ СЕК`ЮРІТІ КОНСАЛТ" (ідентифікаційний код 41440653) у розмірі 1000,00 грн, що складає 100% статутного капіталу.

6. 19 вересня 2019 року приватним виконавцем ОСОБА_1 винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні.

7. 19 вересня 2019 року приватним ОСОБА_1 на адресу ТОВ "ЄНІКІОЙ" направлено вимогу від 19.09.2019 № 644 про надання документів, що підтверджують розмір активів ТОВ "ЄНІКІОЙ" (майна, майнових прав, основних та зворотних засобів, оборотних коштів, інших матеріальних активів, тощо), а також повідомлення від 19.09.2019 № 645 про намір звернути стягнення на частку учасника товариства (боржника).

8. Позивач зазначив, що вимоги виконавчого документу тривалий час не виконувалися боржником, проте ним систематично подавалися скарги на його дії першочергово до суду, який видав виконавчий документ.

9. Ухвалами Приморського районного суду м. Одеси від 21.10.2019, від 13.11.2019, від 09.01.2020 у задоволенні всіх скарг ОСОБА_2 на дії приватного виконавця ОСОБА_1 під час примусового виконання виконавчого листа № 522/19690/18, виданого Приморським районним судом м. Одеси 18.09.2019 відмовлено.

10. Постановою приватного виконавця ОСОБА_1 від 13.12.2019 виконавче провадження № 60107252 закінчено у зв`язку із виконанням боржником у повному обсязі вимог виконавчого документа, всі накладені арешти на майно ОСОБА_2 скасовано.

11. Разом з тим, ОСОБА_2 подавав три скарги на дії приватного виконавця ОСОБА_1 до МЮ України про вчинення ним дисциплінарного проступку.

12. По двох скаргах Дисциплінарна комісія приватних виконавців на засіданні 06.03.2020 вирішила відхилити подання МЮ України про притягнення приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та відмовила у застосуванні до нього дисциплінарного стягнення, а за однією - відкрила.

13. Так, за скаргою ОСОБА_2 від 20.11.2019 МЮ України проведено позапланову невиїзну перевірку діяльності ОСОБА_1 , за результатами якої складено довідку від 09.01.2020, за змістом якої за наслідками перевірки підтверджено факт порушення приватним виконавцем вимог частини першої статті 18 Закону № 1404-VIII та абзацу 2 пункту 5.2 Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів, затвердженого постановою правління НБУ від 28.07.2008 № 216 (далі - Положення № 216), а саме: відсутній підпис відповідального виконавця та відбитку штампа уповноваженого банку, що обслуговує приватного виконавця, на платіжних вимогах № 60107252 від 25.10.2019, від 04.11.2019 та від 14.11.2019, що унеможливило списання коштів банком боржника.

14. У поданні МЮ України про притягнення приватного виконавця ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, указано, що останнім порушено вимоги пункту 2 частини 1 статті 4 Закону № 1403-VIII щодо здійснення діяльності з дотриманням принципу законності; пункту 2 частини 1 статті 2 Закону № 1404-VIII щодо обов`язковості виконання рішень; пункту 1 частини 2 статті 18 Закону № 1404-VIII щодо здійснення заходів примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом; абзац 2 пункту 5.2 Положення № 216. Зазначене, на думку МЮ України, свідчить про неналежне виконання приватним виконавцем своїх обов`язків, що вважається дисциплінарним проступком та відповідно до статті 38 Закону № 1404-VIII є підставою для притягнення приватного виконавця дисциплінарної відповідальності.

15. 06 березня 2020 року Дисциплінарна комісія на своєму засіданні ставила шосте питання про розгляд подання МЮ України про притягнення приватного виконавця ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та встановила, що платіжні вимоги від 25.10.2019, від 04.11.2019, від 14.11.2019 по виконавчому провадженню № 60107252 не містили підпису відповідального виконавця та відбитку штампа уповноваженого банку, що обслуговує приватного виконавця, що свідчить про порушення останнім вимог пункту 5.2 Положення № 216 в частині оформлення платіжної вимоги та приписів частини першої статті 18 Закону №1404-VIII щодо вжиття заходів примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і у повному обсязі. На підставі наведеного вирішено задовольнити подання МЮ України про притягнення приватного виконавця ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосування до останнього дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення діяльності приватного виконавця терміном на шість місяців.

16. Вказані обставини зафіксовані у протоколі Дисциплінарної комісії від 06.03.2020 № 29.

17. 25 березня 2020 року наказом МЮ України № 1196/5 «Про зупинення діяльності приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_1 » введено в дію рішення Дисциплінарної комісії від 06.03.2020, оформлене протоколом № 29, про задоволення подання МЮ України про притягнення до дисциплінарної відповідальності приватного виконавця ОСОБА_1 та застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення діяльності приватного виконавця строком на шість місяців та зупинено діяльність приватного виконавця ОСОБА_1 строком на шість місяців.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

19. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19.05.2020, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04.08.2020, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Дисциплінарної комісії №29, в частині застосування до приватного виконавця ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення, прийнятого на підставі подання МЮ України за результатом розгляду скарги ОСОБА_2 від 20.11.2019 та визнано протиправним і скасовано наказ МЮ України № 1196/5 про зупинення діяльності приватного виконавця ОСОБА_1 .

20. Задовольняючи позов суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що у відповідача були відсутні підстави для застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення діяльності строком на шість місяців, оскільки останній не вчиняв дисциплінарного проступку. На думку судів попередніх інстанцій під час прийняття оскаржуваного рішення Дисциплінарною комісією покладено на приватного виконавця відповідальність фактично за недоліки діяльності працівника обслуговуючого банку, тобто особи, яка ніяким чином не підпорядковується виконавцю.

21. Постановою Верховного Суду від 11.02.2021 рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасовані, а справа направлена на новий судовий розгляд до Одеського окружного адміністративного суду.

21.1. Направляючи справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, Верховний Суд виходив з того, що визначальним при вирішенні спору в цій справі є питання про те, хто саме та за якою процедурою повинен забезпечити правильне/повне оформлення платіжної вимоги і проставлення підпису та відбитку штампа уповноваженого банку, що обслуговує приватного виконавця, а також на якому етапі вчинялися та повинні були вчинятися ці дії.

21.2. Верховний Суд зазначив, що без з`ясування цих обставин неможливо підтвердити чи спростувати наявність у діях позивача в спірних правовідносинах складу дисциплінарного проступку, який, на думку дисциплінарного органу, полягає у неналежному виконанні ним своїх обов`язків.

21.3. Верховний Суд дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій не надали оцінку цим обставинам та не дослідили за якою процедурою (поетапно) позивач подав означені платіжні вимоги до банку, у якому відкрито рахунок клієнта-боржника, які реквізити були наявні/відсутні на цих вимогах, кому саме належав обов`язок щодо їх проставлення, чи існували в спірних правовідносинах обставини, через які їх проставлення уповноваженим виконавцем банку стало неможливим за встановленою законодавством процедурою, у зв`язку з чим виникли ці обставини та чиї дії слугували їх виникненню.

22. За результатами нового розгляду цієї справи, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21.04.2021, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2021, позов задоволено.

22.1. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що обов`язок щодо проставлення підпису на платіжних вимогах № 60107252 від 25.10.2019, 04.11.2019 та 14.11.2019 покладався не на приватного виконавця ОСОБА_1, а на працівника обслуговуючого банку приватного виконавця. На думку судів попередніх інстанцій за проставлення на вимозі реквізитів «підпис відповідального виконавця» та «відбиток штампу уповноваженого банку, що обслуговує приватного виконавця» відповідальним є саме банк, який обслуговує приватного виконавця. У свою чергу означені платіжні вимоги не містять недоліків в частині оформлення, яка заповнюється приватним виконавцем.

22.2. Судом апеляційної інстанції ураховано, що ПАТ КБ «ПриватБанк», як банком, обслуговуєчим приватного виконавця, підтвердив наявність власної вини в порушенні вимог п. 5.2 глави 5 Положення № 216, про що свідчать наявні в матеріалах справи листи відділення № 19 вказаного банку від 30.01.2020 та від 24.12.2020.

22.3. За висновком суду апеляційної інстанції, за відсутності обов`язку виконавця контролювати виконання банком вимог законодавства щодо проставлення на розрахункових документах підпису відповідального працівника банку та відбитку штампу, які не були проставлені з вини банку, направлення позивачем таких вимог до банку «Восток» не є порушенням вимог чинного законодавства та не становить склад дисциплінарного порушення у діях приватного виконавця.

22.4. Отже, суди констатували, що під час здійснення перевірки приватного виконавця, дисциплінарною комісією не доведено та не встановлено, що саме приватний виконавець ОСОБА_1 здійснив неналежне оформлення платіжних вимог в частині реквізитів, які підлягають обов`язковому заповненню приватним виконавцем, а відтак відсутні підстави для притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності за невиконання або неналежне виконання своїх обов`язків.

22.5. Поряд із цим, суд апеляційної інстанції зазначив, що про факт належного виконання своїх обов`язків приватним виконавцем ОСОБА_1 свідчить успішне виконання боржником вимог виконавчого документу по виконавчому провадженню № 60107252, внаслідок чого це виконавче провадження закінчено, у зв`язку з повним фактичним виконанням.

22.6. Суд також урахував, що відповідачем жодним чином не обґрунтовано застосування до позивача такого заходу дисциплінарного стягнення як зупинення діяльності приватного виконавця на строк до шести місяців, а також неможливість застосування до нього більш м`яких видів дисциплінарного стягнення, зокрема враховуючи повне виконання приватним виконавцем виконавчого листа № 522/19690/18 Приморського районного суду м. Одеси від 18.09.2019.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції

23. 10 серпня 2021 року до Верховного Суду (далі - Суд) надійшла касаційна скарга МЮ України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.04.2021 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2021, де відповідач 2 просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову приватному виконавцю в повному обсязі.

24. Ця касаційна скарга подана на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України через відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 5.2 Положення № 216 стосовно обов`язку проставлення на платіжних вимогах підпису відповідального виконавця та відбитку штампу уповноваженого банку, що обслуговує приватного виконавця, при направленні платіжної вимоги приватним виконавцем безпосередньо до уповноваженого банку, у якому відкрито рахунок клієнта-боржника/коррахунок банку- боржника.

24.1. В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального права (статей 13, 18, 19 Закону України «Про виконавче провадження», пунктів 5.2, 5.7 та 5.8 Положення № 216), а також норм процесуального права (242 КАС України).

24.2. На думку скаржника, судами попередніх інстанцій проігноровано висновки Верховного Суду в частині підстав направлення справи на новий судовий розгляд за наслідками попереднього касаційного розгляду цієї справи, що призвело до неправильного вирішення спору по суті та прийняття рішень з порушенням норм матеріального і процесуального права.

24.3. Скаржник констатує, що приватний виконавець всупереч вимогам пункту 5.2 Положення № 216 направив платіжні вимоги від 25.10.2019, 04.11.2019, 14.11.2019 безпосередньо до банку, в якому обслуговується боржник, та не звернувся для проставлення підпису та відбитку штампа до уповноваженого банку, що обслуговує приватного виконавця. Тож означені вимоги поверталися банком ПАТ «Банк Восток» три рази без виконання у зв`язку із порушенням приватним виконавцем вимог щодо заповнення реквізитів розрахункового документу, про що цим банком проставлені відмітки на зворотному боці цих платіжних доручень.

24.4. Скаржник наголошує, що приватний виконавець самостійно направляв платіжні вимоги на примусове списання грошових коштів з рахунку боржника безпосередньо до ПАТ «Банк Восток», а тому, на його переконання, мав обов`язок пересвідчуватися, щоб така платіжна вимога обов`язково містила підпис відповідального виконавця та відбиток штампа уповноваженого банку.

24.5. Скаржник уважає, що суди попередніх інстанцій під час розгляду справи не надали юридичної оцінки всім доказам, якими обґрунтовував свою позицію відповідач, та не зазначили причини їх відхилення, чим порушили приписи статті 242 КАС України.

25. 10.08.2021 відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Єресько Л.О., судді Білак М.В., Соколов В.М.

26. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26.08.2021 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

27. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 27.05.2022 закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Позиція інших учасників справи

28. Від приватного виконавця ОСОБА_1 відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надходив, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів попередніх інстанцій за наявними в справі матеріалами.

Релевантні джерела права й акти їх застосування

29. Згідно статті 3 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" від 02 червня 2016 року № 1403-VIII (далі - Закон № 1403-VIII) завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

30. Статтею 4 вказаного закону встановлено, що діяльність органів державної виконавчої служби та приватних виконавців здійснюється з дотриманням принципів: 1) верховенства права; 2) законності; 3) незалежності; 4) справедливості, неупередженості та об`єктивност 5) обов`язковості виконання рішень; 6) диспозитивності; 7) гласності та відкритості виконавчого провадження та його фіксування технічними засобами; 8) розумності строків виконавчого провадження; 9) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями.

31. Державний виконавець та приватний виконавець повинні здійснювати свою професійну діяльність сумлінно, не розголошувати в будь-який спосіб професійну таємницю, поважати інтереси стягувачів, боржників, третіх осіб, не принижувати їхню гідність.

32. Згідно із положеннями статті 17 Закону № 1403-VIII МЮ України, зокрема, здійснює контроль за діяльністю приватних виконавців та визначає порядок здійснення контролю за діяльністю приватного виконавця; вводить в дію рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення; зупиняє та припиняє право на здійснення діяльності приватного виконавця.

33. Приписами статті 34 Закону № 1403-VIII встановлено, що контроль за діяльністю приватного виконавця здійснюється МЮ України шляхом проведення планових і позапланових перевірок у порядку, встановленому МЮ України, які поділяються на виїзні та невиїзні. Позапланові перевірки проводяться на підставі, зокрема, письмових звернень учасників виконавчого провадження щодо рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця. Під час проведення позапланових перевірок з`ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення таких перевірок. У разі виявлення під час здійснення перевірок ознак дисциплінарного проступку приватного виконавця МЮ України вносить вмотивоване подання до Дисциплінарної комісії про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності.

34. Відповідно до положень статей 36-37 Закону № 1403-VIII рішення, дії чи бездіяльність приватного виконавця можуть бути оскаржені у порядку, встановленому законом. Приватний виконавець несе за свої рішення, дії чи бездіяльність та завдану третім особам шкоду цивільно-правову, адміністративну чи кримінальну відповідальність у порядку та обсягах, установлених законом, а також дисциплінарну відповідальність у порядку, встановленому цим Законом.

35. Згідно із положеннями статті 38 Закону № 1403-VIII підставою для притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, закрема у вигляді невиконання або неналежного виконання своїх обов`язків.

36. Відповідно до статті 39 Закону № 1403-VIII дисциплінарна комісія приватних виконавців (далі - Дисциплінарна комісія) утворюється при МЮ України для розгляду питань притягнення приватних виконавців до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарних проступків. Дисциплінарна комісія: 1) розглядає подання МЮ України, Ради приватних виконавців України про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності; 2) приймає рішення на підставі подання МЮ України чи Ради приватних виконавців України про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення.

37. Згідно із статтею 40 Закону № 1403-VIII Дисциплінарна комісія, розглядаючи подання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності, приймає одне з таких рішень: 1) задовольнити подання та застосувати до приватного виконавця дисциплінарне стягнення; 2) відхилити подання та направити матеріали для повторної перевірки діяльності приватного виконавця; 3) відхилити подання та відмовити в застосуванні до приватного виконавця дисциплінарного стягнення. У разі якщо Дисциплінарною комісією прийнято рішення про задоволення подання та застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення, під час визначення виду дисциплінарного стягнення враховуються обставини вчинення проступку, ступінь вини приватного виконавця, тяжкість вчиненого ним дисциплінарного проступку, наявність наслідків, розмір заподіяної шкоди, а також факти застосування до приватного виконавця дисциплінарних стягнень протягом останнього року.

38. Відповідно до статті 41 Закону № 1403-VIII за вчинення дисциплінарного проступку до приватного виконавця може бути застосовано одне з таких дисциплінарних стягнень: 1) зупинення діяльності приватного виконавця на строк до шести місяців. Рішення Дисциплінарної комісії про задоволення відповідного подання МЮ України чи Ради приватних виконавців України та застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення вводиться в дію наказом Міністерства юстиції України, яке може бути оскаржено до суду.

39. Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII), яка визначає обов`язки виконавця, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

40. Згідно із пунктом 1 Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів, затвердженого постановою правління НБУ від 28 липня 2008 року № 216 (далі - Положення № 216), це Положення встановлює загальні вимоги Національного банку України (далі - Національний банк) до оформлення клієнтами доручень на переказ коштів в іноземній валюті або банківських металів, їх виконання уповноваженими банками й іншими фінансовими установами (далі - уповноважений банк), порядку зарахування коштів в іноземній валюті, а також визначає особливості ініціювання банком переказу коштів в іноземній валюті з рахунків умовного зберігання (ескроу), здійснення уповноваженим банком арешту та примусового списання коштів в іноземних валютах та банківських металів з рахунків клієнта і з кореспондентських рахунків уповноваженого банку-резидента та нерезидента, відкритих в іншому уповноваженому банку-резиденті.

41. Відповідно до пункту 5 вказаного Положення платіжна вимога на списання оформляється, приймається, надсилається для виконання до уповноваженого банку, виконується, повертається та відкликається відповідно до порядку, визначеного нормативно-правовими актами Національного банку з питань здійснення безготівкових розрахунків у національній валюті в Україні, з урахуванням особливостей, викладених у цьому Положенні.

42. Абзацом другим пункту 5.2 Положення № 216, встановлено, що платіжна вимога на списання подається приватним виконавцем безпосередньо до уповноваженого банку, у якому відкрито рахунок клієнта-боржника/коррахунок банку-боржника (така платіжна вимога обов`язково має містити підпис відповідального виконавця та відбиток штампа уповноваженого банку, що обслуговує приватного виконавця), або через уповноважений банк, що обслуговує приватного виконавця. Звернення стягнення на предмет обтяження, яким є майнові права на грошові кошти, що обліковуються на поточному або кореспондентському рахунку, може здійснюватися шляхом договірного списання грошових коштів з відповідного рахунку боржника за платіжною вимогою обтяжувача, за умови письмового повідомлення банку про таке обтяження.

43. Загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків встановлюються Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 (далі - Інструкція № 22).

44. Пунктом 2.1 Інструкції № 22 встановлено, що розрахункові документи складаються на бланках, форми яких наведені в додатках до цієї Інструкції. Реквізити розрахункових документів, їх реєстрів та відомості заповнюються згідно з вимогами, зазначеними в указівках щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, їх реєстрів та відомості (додаток 9) та відповідних главах цієї Інструкції.

45. Пунктом 2.4 Інструкції № 22 передбачено, що банк перевіряє відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів, крім інкасових доручень (розпоряджень), вимогам додатка 9 до цієї Інструкції, зокрема, банк отримувача перевіряє заповнення таких реквізитів: «Стягувач», «Код стягувача», «Рахунок стягувача», «Банк стягувача», а також «М.П. стягувана» та «Підписи стягувача» (якщо згідно з формою документа вимагається їх заповнення).

46. Пунктом 2.5 Інструкції № 22 визначено, що якщо розрахункові документи, у яких перевірено реквізити, заповнено з порушенням вимог Інструкції, то банк, що здійснив перевірку, повертає їх без виконання згідно з п.п. 2.15, 2.18 та 11.11 цієї Інструкції. Своєю чергою пунктом 2.15 Інструкції передбачено, що банк, повертаючи розрахунковий документ у день його надходження, має зробити на його зворотному боці напис про причину повернення документа без виконання (з обов`язковим посиланням на статтю закону України, відповідно до якої розрахунковий документ не може бути виконано, або/та главу/пункт нормативно-правового акта Національного банку, який порушено) та зазначити дату його повернення (це засвідчується підписами відповідального виконавця і працівника, на якого покладено функції контролера, та відбитком штампа банку).

47. Згідно пункту 11.11 цієї Інструкції банк платника в разі відмови виконати інкасове доручення (розпорядження), оформлене стягувачем, у день його надходження має зробити на його зворотному боці напис про причину повернення документа без виконання (з обов`язковим посиланням на статтю закону України, відповідно до якої інкасове доручення (розпорядження) не може бути виконано, та/або главу/пункт нормативно-правового акта Національного банку, який порушено), зазначити дату повернення (це засвідчується підписами відповідального виконавця і працівника, на якого покладено функції контролера, та відбитком штампа банку) і не пізніше наступного робочого дня надіслати (рекомендованим або цінним листом)/передати це інкасове доручення (розпорядження) стягувачу, від якого воно надійшло.

48. Відповідно до пункту 5.7 Інструкції № 22 якщо платник і стягувач обслуговуються в різних банках, то банк, що обслуговує стягувача, надсилає банку платника не менше ніж два примірники платіжної вимоги на примусове списання коштів. Крім того, стягувачу повертається не менше ніж один примірник платіжної вимоги та реєстру платіжних вимог. Один примірник реєстру платіжних вимог залишається в банку, що обслуговує стягувача.

49. Пунктом 5.8 цієї Інструкції встановлено якщо стягувач сам надсилає до банку платника (відповідно до пункту 2.13 глави 2 цієї Інструкції) платіжну вимогу на примусове списання коштів, то банк, що обслуговує стягувача, повертає стягувачу всі примірники платіжної вимоги та не менше ніж один примірник реєстру. Примірник реєстру платіжних вимог із написом про одержання примірників платіжної вимоги, засвідчений підписом стягувача, залишається в банку, що обслуговує стягувача.

50. Пунктом 2.13 глави 2 цієї Інструкції передбачено, що банки приймають до виконання лише розрахункові документи, зокрема, платіжні вимоги/інкасові доручення (розпорядження) стягувача, на яких є підпис відповідального виконавця та відбиток штампа банку, що обслуговує цього стягувача, якщо він доставляє їх у банк платника самостійно (представником/повіреним, помічником приватного виконавця, рекомендованим або цінним листом тощо).

Позиція Верховного Суду

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

51. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

52. Спір у цій справі виник у зв`язку з притягненням приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності за неналежне виконання своїх обов`язків та порушення останнім вимог пункту 5.2 Положення № 216 в частині оформлення платіжної вимоги та приписів частини першої статті 18 Закону №1404-VIII в частині вжиття заходів примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і у повному обсязі.

53. З установлених судами обставин справи слідує, що оскаржуване рішення № 29 було прийнято на підставі подання МЮ України про притягнення до дисциплінарної відповідальності приватного виконавця виконавчого органу Одеської області ОСОБА_1 .

54. Вказане подання внесене за результатами позапланової невиїзної перевірки приватного виконавця виконавчого органу Одеської області ОСОБА_1, проведеної на підставі заяви представника ОСОБА_2 - адвоката Твердохліб В.Г. від 20 листопада 2019 року, в межах якої МЮ України складена довідка від 09 січня 2020 року зі змісту якої слідує, що платіжні вимоги від 25.10.2019, від 04.11.2019, від 14.11.2019 по виконавчому провадженню № 60107252 не містять підпису відповідального виконавця та відбитку штампа уповноваженого банку, що обслуговує приватного виконавця наслідком чого стало їх повернення банком боржника без виконання.

55. В межах цього касаційного провадження Верховний Суд має надати відповіді на такі питання:

- чи наявний обов`язок у приватного виконавця у разі самостійного подання ним платіжної вимоги безпосередньо до уповноваженого банку, у якому відкрито рахунок клієнта - боржника/коррахунок банку - боржника перевірити проставлення підпису відповідального виконавця та відбитку штампа уповноваженого банку, що обслуговує приватного виконавця, обов`язковість яких встановлено абзацом другим пункту 5.2 Положення № 216?;

- якщо такий обов`язок наявний, то чи його недотримання, за обставин цієї справи, становить склад дисциплінарного проступку у вигляді неналежного виконання виконавцем обов`язків?.

56. Відповідаючи на перше питання, Суд виходить із такого.

57. У цій справі за наслідками нового розгляду суд апеляційної інстанції установив, що платіжні вимоги № 60107252 від 25.10.2019, від 04.11.2019 та від 14.11.2019 подавалися приватним виконавецем до банку боржника самостійно.

58. Аналізуючи приписи пункту 5.2 Положення № 216 та Інструкції № 22 суд апеляційної інстанції дішов висновку, що у пункті 5.2 глави 5 Положення № 216 під терміном "відповідальний виконавець" розуміється не приватний виконавець, а виконавець банку, який обслуговує приватного виконавця та який відповідно до встановлених судом етапів оформлення платіжної вимоги перевіряє повноту та правильність заповнення виконавцем реквізитів платіжної вимоги та у разі відстуності порушень в заповненні реквізитів направляє її виконавцю із підписом відповідального виконавця та відбитком штампу банку.

59. З огляду на норми Положення № 216 та Інструкції № 22 суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що за проставлення на вимозі реквізитів "підпис відповідального виконавця" та "відбиток штампу уповноваженого банку, що обслуговує приватного виконавця" відповідальним є саме банк, який обслуговує приватного виконавця.

60. При цьому, судом апеляційної інстанції установлено, що платіжні вимоги № 60107252 від 25.10.2019, 04.11.2019 та 14.11.2019 не містять недоліків в частині оформлення, яка заповнюється приватним виконавцем.

61. Факт повернення вказаних платіжних вимог виконавцю без підпису відповідального виконавця банку, лише за наявністю печатки, підтверджується повідомленням ПАТ КБ "ПриватБанк" від 30.01.2020 відділення № 19 (вх. № 307 від 03.02.2020), що обслуговує приватного виконавця та підтверджує наявність власної вини банку в порушенні вимог п. 5.2 глави 5 Положення № 216.

62. З огляду на наведене, на думку суду апеляційної інстанції, у приватного виконавця відсутні повноваження та обов`язок перевіряти чи контролювати виконання банком вимог законодавства щодо проставлення на розрахункових документах підпису відповідального працівника банку та відбитку штампу, оскільки саме працівник відповідного банку повинен забезпечити правильне та повне оформлення платіжної вимоги, а саме проставлення підпису та відбитку штампа уповноваженого банку, що обслуговує приватного виконавця.

63. Однак, колегія суддів не погоджується із висновком суду апеляційної інстанції, що приватний виконавець при самостійному направленні платіжної вимоги безпосередньо до уповноваженого банку, у якому відкрито рахунок клієнта- боржника/коррахунок банку - боржника не повинен перевірити проставлення на розрахункових документах підпису відповідального працівника банку та відбитку штампу банку.

64. Зі змісту пунктів 2.4, 2.13 глави 2 Інструкції № 22 та пункту 5.2 Положення № 216, що регулюють порядок оформлення та подання платіжної вимоги стягувача до банку боржника слідує, що направлення приватним виконавцем до банку, який його обслуговує, примірників платіжної вимоги обумовлено не лише необхідністю здійснення перевірки банком стягувача правильності заповнених приватним виконавцем реквізитів, а й для засвідчення цих примірників підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку, обов`язок щодо проставлення яких покладено на банк.

65. Наявність цих реквізитів є обов`язковою умовою за якою банки приймають платіжні вимоги стягувача до виконання, якщо він доставляє їх у банк боржника самостійно.

66. Таким чином, якщо виконавець доставляє платіжні вимоги/інкасові доручення (розпорядження) стягувача у банк платника самостійно (представником/повіреним, помічником приватного виконавця, рекомендованим або цінним листом тощо) останній повинен перевірити проставлення обслуговуючим його банком обов`язкових реквізитів - підпису відповідального працівника банку та відбитку штампу банку, вимога щодо наявності яких визначена пунктом 5.2 Положення № 216 та є умовою прийняття їх банком платника до виконання, встановленою пунктом 2.13 глави 2 Інструкції № 22.

67. За такого правового регулювання, Верховний Суд констатує, що висновок суду апеляційної інстанції відповідно до якого виконавець після отримання платіжного доручення з обслуговуючого банку не повинен перевірити проставлення банком на платіжних вимогах підпису відповідального виконавця та відбитку штампа банку, є помилковим у зв`язку із неправильним застосуванням вищевказаних норм права.

68. Відповідаючи на друге питання чи недотримання такого обов`язку, за обставин цієї справи, становить склад дисциплінарного проступку у вигляді неналежного виконання виконавцем обов`язків, Суд виходить із такого.

69. Системний аналіз статей 38, 40, 41 Закону № 1403-VIII дає підстави для висновку, що приватний виконавець може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку, яким вважається невиконання або неналежне виконання своїх обов`язків.

70. Розглядаючи питання притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності, Дисциплінарна комісія має у відповідності до частини другої статті 38 Закону № 1403-VIII, встановити наявність обов`язкових елементів для притягнення особи до дисциплінарної відповідальності, а саме - порушення приватним виконавцем закону, його вину, наявність негативних наслідків, які наступили в результаті дій приватного виконавця та причинний зв`язок між цими діями, вчиненими в процесі виконання рішення суду і негативними наслідками.

71. Саме ця сукупність чинників формує склад дисциплінарного проступку, який є обов`язковою передумовою для застосування дисциплінарного стягнення до приватного виконавця.

72. Тобто, із змісту норм законодавства, які регламентують діяльність Дисциплінарної комісії, слідує, що остання в кожному конкретному випадку повинна надати належну правову оцінку виявленому порушенню, які наслідки таке за собою потягнуло, чи вплинуло на права або інтереси учасників виконавчого провадження, чи є допущене порушення підставою для дисциплінарної відповідальності.

73. У справі яка розглядається, Дисциплінарна комісія, враховуючи положення статті 40 Закону № 1403-VIII, має повноваження як для задоволення подання та застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення, так і для відхилення такого подання. Проте зазначена дискреція комісії відповідно до принципу верховенства права (правовладдя) можлива при дотриманні справедливої процедури розгляду питань про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності (зокрема перевірки підстав та причин, правового підґрунтя подання, наявність вини та негативних наслідків)

74. Зі змісту оскаржуваного рішення слідує, що неналежне виконання обов`язків приватним виконавцем, на думку відповідача, полягає у не вжитті заходів, визначених частиною першою статті 18 Закону № 1404-VIII, а саме щодо примусового виконання рішень неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

75. Положення статті 38 Закону № 1403-VIII не містить визначення поняття невиконання або неналежне виконання приватним виконавцем своїх обов`язків.

76. Своєю чергою обов`язки приватного виконавця окреслені положеннями законів і підзаконних актів, якими регламентоване виконавче провадження, основними з яких є Закони № 1403-VIII та № 1404-VIII, а одним із основних підзаконних актів є Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом МЮ України від 02.04.2012, № 512/5.

77. Виходячи з аналізу статті 18 Закону № 1404-VIII та статті 3 Закону № 1403-VIII можна дійти висновку, що обов`язки приватного виконавця - це нормативно закріплені вид та межі правової поведінки приватного виконавця, дотримання яких є обов`язковим для виконання завдань та досягнення цілей, покладених державою з метою забезпечення примусового виконання судових рішень як завершальної стадії судового провадження, відповідно до закріплених у Законі № 1403-VIII функцій органів та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень.

78. Таким чином невиконання обов`язків можна характеризувати як уникнення приватним виконавцем здійснення покладених на нього законами та підзаконними актами обов`язків та зобов`язань під час примусового виконання судового рішення, що призвело чи може призвести до негативних наслідків або заподіяння шкоди.

79. Неналежне виконання обов`язків - це здійснення приватним виконавцем покладених на нього обов`язків та зобов`язань із порушенням законів та підзаконних актів під час примусового виконання судового рішення, що призвело чи може призвести до негативних наслідків або заподіяння шкоди.

80. Судом апеляційної інстанції установлено, що в матеріалах справи відсутні докази того, що внаслідок направлення платіжних вимог № 60107252 від 25.10.2019, 04.11.2019 та 14.11.2019 та подальшому поверненні їх банком без виконання була заподіяна шкода боржнику, іншим учасникам виконавчого провадження або третім особам.

81. Окрім того, як вірно зауважено судом апеляційної інстанції, ПАТ КБ "ПриватБанк", як банком, який обслуговує приватного виконавця, підтверджено наявність власної вини в порушенні вимог п. 5.2 глави 5 Положення № 216, про що свідчать наявні в матеріалах справи листи відділення № 19 вказаного банку від 30.01.2020 та від 24.12.2020.

82. Сукупність установлених обставин цієї справи свідчить, що формальне порушення виконавцем пункту 5.2 Положення № 216 не відповідає такій кваліфікації дій як неналежне виконання обов`язків та не становить у цьому випадку склад дисциплінарного проступку.

83. Суд апеляційної інстанції обґрунтовано зауважив, що про факт належного виконання своїх обов`язків приватним виконавцем свідчить успішне виконання боржником вимог виконавчого документу по виконавчому провадженню № 60107252, у зв`язку з чим це виконавче провадження закінчено.

84. Обґрунтованими є висновки суду апеляційної інстанції, що належне виконання виконавцем обов`язків у межах цього виконавчого провадження також підтверджується встановленням Приморським районним судом м. Одеси відповідності дій приватного виконавця ОСОБА_1 вимогам закону, оцінка яких надавалася цим судом під час розгляду всіх скарг боржника по виконавчому провадженню № 60107252 та свідчить про те, що приватний виконавець під час виконання своїх обов`язків діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

85. Надаючи оцінку спірному рішенню Комісії судом апеляційної інстанції слушно зазначено, що остання, застосувавши до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді зупинення діяльності приватного виконавця на шість місяців жодним чином не обґрунтувала прийняття саме такого виду стягнення за результатами розгляду подання, не зазначила доводів щодо неможливості застосування до позивача двох інших видів стягнень, що є менш суворими, з урахуванням тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку, зокрема враховуючи повне виконання приватним виконавцем виконавчого листа № 522/19690/18 Приморського районного суду м. Одеси від 18.09.2019.

86. Дисциплінарна комісія не вказала за якими критеріями обиралося стягнення для позивача за ступенем тяжкості.

87. У свою чергу суд надає оцінку правомірності рішення суб`єкта владних повноважень виходячи із критеріїв, визначених положеннями пункту 3 та пункту 8 частини другої статті 2 КАС України відповідно до яких рішення повинно бути прийнято обґрунтовано, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

88. За встановлених обставин цієї справи Суд уважає, що спірне рішення прийнято без дотримання потрібного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

89. На підставі наведеного Верховний Суд приходить до висновку, що судами попередніх інстанцій прийнято правильне по суті спору рішення. В той же час, у зв`язку із неправильним застосуванням пункту 5.2 Положення № 216 та положень Інструкції № 22, Верховний Суд уважає, що оскаржувані судові рішення підлягають зміні в частині мотивів, з яких суди попередніх інстанцій виходили, задовольняючи позовні вимоги, виклавши їх у редакції цієї постанови.

90. Інші доводи та аргументи скаржника зводяться до переоцінки доказів, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій в оскаржуваній частині і свідчать про незгоду заявника із правовою оцінкою судами обставин справи, встановлених у процесі її розгляду.

91. За правилами частини першої статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

92. Відповідно до частини четвертої статті 351 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

93. Ураховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку про те, що судами попередніх інстанцій ухвалено правильні по суті спору судові рішення, проте із помилковим застосуванням норм матеріального права, а тому наявні підстави для зміни рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.04.2021 та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2021 у їх мотивувальній частині з викладених у цій постанові мотивів.

94. З огляду на результат касаційного розгляду справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Міністерства юстиції України задовольнити частково.

2. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2021 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2021 року у справі № 420/2431/20 змінити в частині мотивів, виклавши їх у редакції цієї постанови.

3. В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2021 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2021 року у справі № 420/2431/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.О. Єресько М.В. Білак В.М.Соколов