ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" травня 2022 р.,

м. Київ

Справа № 911/3325/21

Суддя Черногуз А.Ф., за участю секретаря Парасочки Т.О., розглянувши в порядку загального позовного провадження

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська обласна енергопостачальна компанія" (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Київська, буд. 8 в, код ЄДРПОУ 42094646)

до Бучанської районної державної адміністрації Київської області (08293, Київська обл., місто Буча, вул. Інститутська, буд. 22, код ЄДРПОУ 44014159)

про стягнення боргу, пені, втрат від інфляції та 3% річних,

за участю представників:

позивача: Андрієвська О. В.

відповідача: Таракан Ю. І.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява б/н від 11.11.2021 Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська обласна енергопостачальна компанія" до Бучанської районної державної адміністрації Київської області про стягнення боргу, пені, втрат від інфляції та 3% річних.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.11.2021 відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Цією ж ухвалою суд призначив проведення підготовчого судового засідання на 20.12.2021, встановлено строк для подання відзиву на позов.

До суду було подано відзив на позовну заяву 20.12.2021. У судовому засіданні 20.12.2021 суд встановив позивачу строк для подання відповіді на відзив до наступного судового засідання та оголосив перерву до 10.01.2022 до 15:30.

Відповідь на відзив надійшла до суду 24.12.2021.

У судовому засіданні 10.01.2022 судом встановлено строк для подання заперечень на відповідь на відзив до наступного судового засідання та відкладено розгляд справи на 31.01.2022 на 14:15.

Також, суд, з метою додержання процесуальних строків, відповідно до ч. 3 ст. 177 ГПК України продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів.

У судовому засіданні 31.01.2022 суд, враховуючи надходження від відповідача листа про хворобу представника, продовжив строк для подання заперечень на відповідь на відзив до наступного судового засідання. Водночас, з огляду на закінчення строків підготовчого провадження у справі, суд в порядку п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 22.02.2022 на 14:00.

Заперечення № 01.3-35/413 від 21.02.2022 на відповідь на відзив надійшли до суду 22.02.2022.

У судовому засіданні з розгляду справи по суті 22.02.2022 брали участь представники позивача та відповідача. Судом оголошено перерву до 01.03.2022. Судове засідання з розгляду справи 01.03.2022 не відбулося через ведення по всій території України активних бойових дій пов`язаних з зовнішньою військовою агресією.

Водночас, з поступовим відновленням звичного режиму роботи суду, ухвалою від 28.04.2022 визначено нову дату та час проведення судового засідання, як 17.05.2022 о 15:00. Суд проінформував учасників справи, що явка у судове засідання не є обов`язковою.

У судовому засіданні 17.05.2022 брали участь представники позивача та відповідача. Оголошено перерву у порядку статті 216 ГПК України до 24.05.2022.

Продовжуючи попереднє судове засідання, 24-го травня судом винесено рішення по суті спору.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Реалізація норми ст. 81 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб`єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права витребовувати через суд докази.

Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обгрунтоване рішення у справі неможливо.

Згідно з положеннями ст. 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Від повноти встановлення відповідних обставин справи та правильної оцінки доказів залежить обґрунтованість висновків суду при ухваленні судом рішення по суті спору. При цьому, суд в кожному випадку повинен навести мотиви через які він приймає одні докази та відхиляє інші.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Київська обласна Енергопостачальна Компанія" (надалі позивач, постачальник) є електропостачальником, має ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, що підтверджується постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.06.2018 № 429 (копія наявна у матеріалах справи).

Між позивачем та Відділом освіти Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області (надалі споживач) укладено договір про постачання електричної енергії постачальником № 430002496 від 03.03.2020 (надалі Договір), підписано комерційну пропозицію Універсал (додаток № 3 до Договору) та заяву-приєднання до договору постачання електричної енергії постачальником (додаток № 1 до договору).

Пунктом 1.1 Договору визначено, що він встановлює порядок та умови постачання електричної енергії виключно побутовим, малим непобутовим споживачам, бюджетним установам незалежно від розміру договірної потужності та іншим споживачам, електроустановки яких приєднані до електричних мереж з договірною потужністю до 150 кВт. Об`єкти, на які здійснюється постачання електричної енергії, зазначені у заяві-приєднання, яка є Додатком №1 до цього Договору.

Згідно пункту 1.2 Договору його умови розроблені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» та правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 №312 (далі ПРРЕЕ), та є однаковим для всіх споживачів.

За цим договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору (п.2.1 договору).

Як визначено пунктом 2.3 Договору, обсяг проданої споживачу електроенергії визначається оператором системи розподілу (далі ОСР) та для споживачів, які не є побутовими (юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), підтверджується шляхом підписання сторонами до 10 числа місяця наступного за розрахунковим відповідного акта купівлі-продажу електричної енергії/акта приймання-передачі електричної енергії. При цьому, в силу п. 2.4 Договору точки комерційного обліку, в яких відбувається зміна власника електричної енергії, визначаються у договорі споживача з ОСР, а присвоєні для них ЕІС-коди вказуються в заяві-приєднання, яка є додатком №1 до договору.

У п.5.1 договору встановлено, що споживач розраховується з постачальником за спожиту електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком №3 до договору.

Згідно п. 5.2 договору спосіб визначення ціни за електричну енергію зазначається в комерційній пропозиції постачальника.

Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (п. 5.8. договору). Як вказано у п. 5.10 договору, оплата рахунку постачальника має бути здійснена споживачем у строки, визначені у рахунку, але не менше 5 робочих днів від дати отримання споживачем цього рахунку, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного в комерційній пропозиції, прийнятій споживачем.

Згідно п. 5.11 договору у разі порушення споживачем строків оплати постачальник має право вимагати сплати пені; споживач сплачує за вимогою постачальника пеню у розмірі, що зазначається у комерційній пропозиції.

Згідно пп. 1 п. 6.2 Договору споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього Договору. Припинення електропостачання не звільняє споживача від обов`язку сплатити заборгованість постачальнику за цим Договором (п. 8.2. Договору).

За невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством. Постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків, а споживач відшкодовує збитки понесені постачальником, виключно у разі: порушення споживачем строків розрахунків з постачальником у розмірі, погодженому сторонами в цьому Договорі; відмови споживача надати представнику постачальника доступ до свого об`єкта, що завдало постачальнику збитків в розмірі фактичних збитків постачальника. (п. 9.1 - 9.2 Договору).

Заявою-приєднання до Договору про постачання електричної енергії № 430002496 від 03.03.2020 споживач засвідчив вільне волевиявлення щодо приєднання до умов Договору (додатків до Договору) в повному обсязі. Також, з моменту акцептування цієї заяви-приєднання в установленому ПРРЕЕ порядку споживач та постачальник набувають всіх прав та обов`язків за Договором і несуть відповідальність за їх невиконання (неналежне виконання) згідно з умовами Договору та чинного законодавства України.

Постачання електричної енергії погоджено заявою-приєднання з 01.01.2020.

Згідно Комерційної пропозиції «Універсал» сторони погодили, що термін постачання електричної енергії - до 31.12.2020. Договір вважається продовженим на строк достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми визначеної у додатку № 4 до договору про постачання електричної енергії , постачання не може перевищувати термін, протягом якого постачальник має право бути постачальником універсальних послуг.

Також Комерційною пропозицією визначено наступні умови:

- 100% попередня оплата договірного обсягу споживання електричної енергії на розрахунковий період повинна бути оплачена до дати початку розрахункового періоду;

- остаточний розрахунок проводиться за фактично відпущену електричну енергію;

- рахунок на попередню оплату надається постачальником споживачу до дати початку відповідного розрахункового періоду, а рахунок за фактично спожиту електричну енергію (остаточний розрахунок) - не пізніше п`ятого робочого дня з дати завершення розрахункового періоду;

- розмір пені становить подвійну облікову ставку Національного банку України;

- споживач зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних за весь час прострочення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що правонаступником Відділу освіти Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області (код ЄДРПОУ 02143703) згідно розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 28.01.2021 № 30 «Про припинення у результаті реорганізації юридичної особи - Відділу освіти Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області» є Бучанська районна державна адміністрація Київської області (код ЄДРПОУ 44014159) (надалі відповідач).

За словами позивача, він свої зобов`язання за Договором виконує в повному обсязі та постачає (продає) споживачу електричну енергію. Натомість, споживач, всупереч п.1 ч. 3 ст. 58 Закону України «Про ринок електричної енергії», п. 5.5.5. ПРРЕЕ, а також умовам укладеного між Сторонами Договору не здійснює повну оплату за електричну енергію.

Позивач нараховує відповідачу 216238,29 грн заборгованості за спожиту електричну енергію (активна електрична енергія), 26120,41 грн пені, 5349,68 грн трьох відсотків річних, 11918,11 грн інфляційних нарахувань та просить суд стягнути вказану суму заборгованості з Бучанської районної державної адміністрації Київської області.

У відзиві на позовну заяву Бучанська районна державна адміністрація Київської області заперечувала стосовно задоволення позову.

Відповідач посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 14.03.2018 у справі № 910/23312/14 та вказує, що у частині другій статті 107 Цивільного кодексу України встановлено, що в разі реорганізації юридичної особи шляхом приєднання складається передавальний акт, який має містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов`язань юридичної особи, що припиняється, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються.

Відповідач зазначає, що передавальний акт, складений Відділом освіти Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області та погоджений Бучанською районною радою не містить відомостей про передачу Відділом освіти Бучанській районній державній адміністрації вимог кредиторів, так передавальним актом встановлено строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи 2 місяці з дня оприлюднення повідомлення (з 02.02.2021)

Відповідач вказує, що Києво-Святошинською районною радою Київської області прийнято рішення № 752-49-VII від 05.11.2020 «Про безоплатну передачу майна спільної власності територіальних громад сіл, селища, мiст Києво-Святошинського району Київської області закладів культури та спорту, підпорядкованих відділу культури, молоді та спорту Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, та закладів і установ, підпорядкованих відділу освіти Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, у власність органів місцевого самоврядування Києво-Святошинського району Київської області або їх правонаступників». За твердженнями відповідача, фактичними правонаступниками майна, а саме будівель закладів освіти, є відповідні громади (органи місцевого самоврядування).

Відповідно до пункту 6.6 Положення про Відділ освіти Києво-Святошинської районної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням голови Києво-Святошинської районної державної адміністрації № 141 від 03.03.2018 відділ фінансувався за рахунок коштів районного бюджету та субвенції з Державного бюджету.

За словами відповідача у 2021 році Відділ освіти Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області не здійснював діяльність, передбачену Положенням, коштів районного бюджету не отримував; розпорядником коштів районного бюджету є Бучанська районна рада (правонаступник Києво-Святошинської районної ради).

Тож у відзиві Бучанська РДА просила суд грунтовно дослідити питання правонаступництва майна, прав та обов`язків Відділу освіти Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області та залучити до розгляду справи фактичних правонаступників майна Бучанську районну раду, як розпорядника коштів районного бюджету.

У відповіді на відзив позивач заперечував щодо доводів, викладених у відзиві на позовну заяву відповідачем. Позивач акцентує увагу суду на тому, що на відміну від чинної в попередній редакції ч. 2 cт. 107 Цивільного кодексу України, що діяла до внесення змін до Цивільного кодексу Законом України від 26.11.2015 "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців" та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" містилося слово "які" (тобто і для передавального акта, встановлювалися однакові вимоги). На цей час, лише при реорганізації суб`єкта господарювання шляхом поділу в розподільчому балансі визначається правонаступництво. Внаслідок же злиття, приєднання або перетворення правонаступником завжди буде одна особа, будь-який розподіл прав та обов`язків при таких видах реорганiзацiї неможливий. Передавальний акт, що складається при злитті, приєднанні чи перетворенні слугує документальним закріпленням універсального правонаступництва.

Позивач наголосив на тому, що юридичну особу Відділ освіти Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області було припинено шляхом її приєднання до Бучанської районної державної адміністрації Київської області згідно розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 28.01.2021 № 30 «Про припинення у результаті реорганізації юридичної особи - Відділу освіти Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області».

Позивач вважає, що твердження відповідача щодо відсутності у передавальному акті інформації про заборгованість Відділу освіти Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області перед товариством з обмеженою відповідальністю "Київська обласна енергопостачальна компанія" є безпідставним, оскільки статтею 107 Цивільного кодексу України в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин не встановлено обов`язку зазначення всіх кредиторів та боржників при реорганізації юридичної особи шляхом приєднання.

Позивач наводить практику Верховного Суду щодо універсального правонаступництва при реорганізації шляхом приєднання, а також правові висновки Верховного Суду про те, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності боржника.

У запереченнях на відповідь на відзив відповідач не визнає наявну заборгованість в повному обсязі та обгрунтовує це наступним: статтею 103-6 Бюджетного кодексу України передбачено надання додаткової дотації на здійснення переданих з державного бюджету видатків з утримання закладів освіти та охорони здоров`я; статтею 78 Закону України Про освіту передбачено, що фінансування закладів, установ і організацій системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, шляхом надання освітніх субвенцій місцевим бюджетам, а також інших джерел, не заборонених законодавством.

Відповідач зазначає, що управління освіти утворені в ході створення об`єднаних територіальних громад згідно з затвердженими положеннями про відділи фінансуються за рахунок коштів бюджету відповідної сільської/селищної громади, які виділені на їх утримання. Так, Бучанська районна державна адміністрація вважає, що позивачем невірно обрано відповідача, а відповідачами у даній справі мають бути відповідні відділи/управління освіти, що отримують додаткову дотацію на здійснення переданих з державного бюджету видатків з утримання закладів освіти та охорони здоров`я.

У запереченнях на відповідь на відзив відповідач просить суд грунтовно дослідити питання розподілу та передачі з державного бюджету видатків на утримання закладів освіти та охорони здоров`я, відмовити позивачу у задоволенні позову.

Дослідивши всі наведені сторонами доводи, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Щодо правонаступництва.

Відповідно до частин 1 та 5 статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

У розпорядженні Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 28.01.2021 № 30 «Про припинення у результаті реорганізації юридичної особи - Відділу освіти Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області» (копія наявна в матеріалах справи) голова комісії з реорганізації Києво-Святошинської районної адміністрації Микола Ляшенко зобов`язав припинити юридичну особу; перехід повноважень прав та обов`язків, майна, майнових прав та обов`язків юридичної особи, що припиняється у результаті реорганізації здійснюється відповідно до Порядку здійснення заходів щодо утворення та реорганізації районних державних адміністрацій, а також правонаступництва щодо майна, прав та обов`язків районних державних адміністрацій, що припиняються, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 16.12.2020, до Бучанської районної державної адміністрації.

З відомостей наведених у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб щодо Відділу освіти Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області (код ЄДРПОУ 02143703) зазначено статус юридичної особи припинено.

Відповідно до передавального акту Відділу освіти Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 19.07.2021 (копія наявна у матеріалах справи), що затверджений головою Бучанської державної адміністрації 19.07.2021, голова та члени комісії з реорганізації та Бучанська районна державна адміністрація, як правонаступник керуючись статтею 107 Цивільного кодексу склали цей акт про наступне: Відділ освіти Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області внаслідок реорганізації шляхом приєднання переходить до Бучанської районної державної адміністрації Київської області, яка є правонаступником усіх прав та обов`язків, а також майна, активів, пасивів та зобов`язань Відділу освіти Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області.

Беручи до уваги наведені відповідачем у відзиві та запереченнях на відповідь на відзив доводах щодо правонаступництва, невірному визначенні відповідача, також враховуючи тези наведені позивачем щодо правонаступництва у відповіді на відзив суд погоджується з позицією позивача у тому, що при реорганізації шляхом приєднання правонаступником є лише одна особа і будь який розподіл прав та обов`язків при такому виді реорганізації неможливий. Постановою Верховного Суду від 14.09.2020 у справі № 296/443/16-ц йдеться, що у статтях 104 та 107 Цивільного кодексу України не визначається момент переходу права та обов`язків від юридичної особи, яка припиняється шляхом приєднання.

Суд не вважає за можливе у даному випадку розцінювати в якості правонаступника Бучанську районну раду, як розпорядника коштів районного бюджету. Також не є підставнини твердження відповідача про те, що відповідачем у справі мають бути утворені відповідні відділи чи управління освіти територіальних громад, що отримують додаткову дотацію на здійснення видатків з утримання закладів освіти, враховуючи те, що відповідного відділу чи управління, якому переходять права та обов`язки споживача у справі в дійсності не створено.

Господарський суд Київської області погоджується з правовими висновками Верховного Суду України від 07.11.2019 у справі № 916/1345/18, від 22.03.2017 у справі № 3-77гс17, від 27.03.2018 у справах № 925/246/17, 925/974/17, від 10.04.2018 у справі № 12-46гс18, від 17.04.2018, які наводяться позивачем, щодо того що сама собою відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від відповідальності від виконання зобов`язання.

При реорганізації юридичної особи відбувається універсальне правонаступництво. При універсальному правонаступництві все майно особи як сукупність прав та обов`язків, які їй належать, переходить до правонаступника чи правонаступників, при цьому в цій сукупності переходять усі окремі права та обов`язки, які належали на момент правонаступництва правопопереднику незалежно від їх виявлення на той момент.

Немає значення, чи вказано в передавальному акті про правонаступництво щодо певного майна, прав чи обов`язків. Внаслідок приєднання правонаступником є лише одна особа і будь-який розподіл прав та обов`язків при такому виді реорганізації неможливий. Оскільки правонаступник лише один, це унеможливлює виникнення будь-яких спорів щодо переходу майна, прав чи обов`язків.

На підставі наявних у справі копій Розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 28.01.2021 № 30 «Про припинення у результаті реорганізації юридичної особи - Відділу освіти Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області» та передавального акту Відділу освіти Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 19.07.2021 суд констатує, що всі відповідні права та обов`язки Відділу освіти передані єдиному правонаступнику відповідачу.

Щодо основної заборгованості.

Досліджуючи наявність будь якої заборгованості, що виникла в результаті правовідносин Відділу освіти Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська обласна енергопостачальна компанія" суд звертає увагу сторін на таке.

Укладений між споживачем та постачальником Договір за своєю правовою природою пов`язаний з купівлею-продажем та постачанням електричної енергії, а отже правовідносини, що склались між ними, регулюються відповідними положеннями цивільного та господарського законодавства, а також Законом України «Про ринок електричної енергії» та Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими Постановою національної комісії, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг (далі ПРРЕЕ).

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов`язання згідно ст. 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.

Відповідно до п. 1.2.1. ПРРЕЕ на роздрібному ринку електричної енергії споживання та використання електричної енергії для потреб електроустановки споживача здійснюється за умови забезпечення розподілу/передачі та продажу (постачання) електричної енергії на підставі договорів про розподіл/передачу, постачання електричної енергії, надання послуг комерційного обліку, які укладаються відповідно до цих Правил, Кодексу системи передачі, Кодексу систем розподілу та Кодексу комерційного обліку.

Постачання електричної енергії здійснюється електропостачальником на підставі договору про постачання електричної енергії споживачу, який розробляється електропостачальником на основі Примірного договору про постачання електричної енергії споживачу (додаток 5 до цих Правил) та укладається в установленому цими Правилами порядку (п. 1.2.7. ПРРЕЕ).

Пунктом 1.2.15 ПРРЕЕ визначено, що укладення, внесення змін, продовження строку дії чи розірвання будь-якого із договорів, передбаченого цими Правилами, здійснюється відповідно до вимог законодавства та цих Правил. Для договорів, які укладаються шляхом приєднання до умов договору, укладення договору можливе шляхом підписання заяв-приєднань, оплати виставленого рахунку, споживання будь-якого обсягу електричної енергії (за умови відсутності направлених заперечень щодо договірних умов в цілому чи частково) через особистий кабінет в електронній формі (в установленому законодавством порядку). На роздрібному ринку не допускається споживання (використання) електричної енергії споживачем без укладення відповідно до цих Правил договору з електропостачальником та інших договорів, передбачених цими Правилами.

Договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником. У разі офіційного оприлюднення комерційної пропозиції електропостачальник не має права відмовити споживачу у приєднанні до договору на умовах цієї комерційної пропозиції, якщо технічні засоби вимірювання та обліку електричної енергії забезпечують виконання сторонами умов комерційної пропозиції. На вимогу споживача електропостачальник має надати письмовий примірник договору, підписаний з його боку (п. 3.1.7. ПРРЕЕ).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Нормами ст. 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Згідно ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як визначено ст. 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому; друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

З доданого до справи акту № А-6327657018 від 31.12.2020 вбачається, що постачальником за грудень 2020 року було здійснено постачання активної електричної енергії по договірним обсягам на суму 813342,33 грн, обсягом 284461 кВт-год.

Позивачем подано до суду платіжне доручення № 1640 від 29.12.2020, що підтверджує сплату споживачем 597104,04 грн за електроенергію. Призначення платежу згідно рахунку 430002496 від 23.12.2020 згідно договору № 4300002496 від 03.03.2020.

Внаслідок часткової оплати заборгованості платіжним доручення № 1640 від 29.12.2020 розмір заборгованості за грудень 2020 року становив 216238,29 грн (різниця між 813342,33 грн та 597104,04 грн).

Так, згідно рахунку-фактури за спожиту електричну енергію № 6327657017 за грудень 2020 року від 31.12.2020 споживачу нараховано 216238,29 грн до сплати. Кінцевою датою сплати визначено 12.01.2021.

В матеріалах справи відсутні скарги споживача щодо своєчасності та якості поставленої електричної енергії.

Таким чином несплаченою сумою за грудень 2020 року залишилась сума у розмірі 216238,29 грн, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо інфляційних втрат та відсотків річних.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Оскільки, має місце прострочення виконання зобов`язання позивачем підставно нараховано відповідачу відсотки річні та втрати від інфляції.

Так, за неналежне виконання умов Договору позивачем в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України нараховано інфляційні втрати у розмірі 11918,11 грн. Судом перевірено розрахунок наданий позивачем, здійснено власний та встановлено, що розмір інфляційних втрат за період з 13.01.2021 по 10.11.2021 є більшим ніж визначено позивачем.

Оскільки при прийнятті рішення суд не може вийти за межі позовних вимог, заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача 11918,11 грн інфляційних втрат є обґрунтованою та підлягає задоволенню в заявленому до стягнення розмірі.

Судом перевірено розрахунки позивача щодо нарахування відсотків річних (згідно розрахунку доданого до позову 5349,68 грн) та встановлено, він арифметично вірний, а відтак до стягнення підлягає 5349,68 грн.

Щодо пені.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Позивач нараховує відповідачу 26120,41 грн пені за період з 13.01.2021 по 10.11.2021. Беручи до уваги положення частини 6 статті 232 Господарського кодексу України судом здійснено перерахунок пені та вирахувано, що за шість місяців від моменту коли зобов`язання мало бути виконано (з 13.01.2021 по 13.07.2021) сума максимально можливого розміру пені становить 14769,37 грн. Судом задоволено цю вимогу частково та стягнуто з відповідача на користь позивача 14769,37 грн.

Щодо судового збору.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки судом частково задоволено позов суд вважає за можливе розділити судовий збір пропорційно, внаслідок чого з відповідача стягується частина судового збору в розмірі 3724,13 грн.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах Трофимчук проти України, Серявін та інші проти України обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Відтак, сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 81 Господарського процесуального кодексу України сторонами доказів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Бучанської районної державної адміністрації Київської області (08293, Київська обл., місто Буча, вул. Інститутська, буд. 22, код ЄДРПОУ 44014159) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська обласна енергопостачальна компанія" (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Київська, буд. 8 в, код ЄДРПОУ 42094646) 216238,29 грн основної заборгованості, 14769,37 грн пені, 5349,68 грн відсотків річних, 11918,11 грн інфляційних нарахувань та 3724,13 грн судового збору.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 02.06.2022.

Суддя А.Ф. Черногуз