ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2022 року

м. Київ

справа № 340/810/19

адміністративне провадження № К/9901/11115/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І.В.,

суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2020 року (головуючий суддя: Черниш О.А.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року (колегія суддів: Дурасова Ю.В., Божко Л.А., Лукманова О.М.) у справі №340/810/19 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування рішень, -

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Кіровоградській області (надалі - ГУ ДФС у Кіровоградській області) про визнання протиправними та скасування рішень №0001841303 від 21.02.2018, №0001851303 від 21.02.2018 та рішення про застосування фінансових санкцій №0000541303 від 21.02.2018.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2020 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року, адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Кіровоградській області задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Кіровоградській області №0001841303 від 21.02.2018.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Кіровоградській області №0001851303 від 21.02.2018.

Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДФС у Кіровоградській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0000201303 від 21.02.2018.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДФС у Кіровоградській області про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0000541303 від 21.02.2018.

Стягнуто на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати на сплату судового збору у розмірі 4 373, 10 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Кіровоградській області.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, виходив з того, що контролюючий орган, констатувавши в акті перевірки від 05.02.2018 порушення позивачем п.177.4 ст.177 ПК України при декларуванні витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, за 2014, 2015 та 2016 рік, не зазначив в акті перевірки первинні документи бухгалтерського обліку, які підтверджують ці факти. При цьому в акті перевірки контролюючим органом наведений власний математичний розрахунок витрат позивача, пов`язаних з отриманням доходу від реалізації електричних лампочок у 2014 році, від реалізації електричних лампочок, запальничок та туалетного паперу у 2015 році, від реалізації електричних лампочок та туалетного паперу у 2016 році, який не ґрунтується на відомостях первинних документів та не містить аналізу дотримання позивачем вимог податкового законодавства при декларуванні таких витрат.

На думку суду, представники відповідача не довели, що посадовою особою, яка проводила перевірку, на адресу позивача направлявся запит про надання документів, що пов`язані з предметом перевірки, але позивач відмовився їх надати, про що було б складено відповідний акт, як це передбачено пунктом 85.6 статті 85 ПК України.

Окремо суд наголосив на тому, що при визначенні бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб та розміру штрафної санкції, застосованої до позивача на підставі ч.1 ст.123.1 ст.123 ПК України, відповідач припустився помилок, що визнав у наданому до суду розрахунку.

Перевіряючи правомірність податкового повідомлення-рішення №0001851303 від 21.02.2018, яким ФОП ОСОБА_1 визначено грошове зобов`язання з військового збору, суд установив, що фактичною підставою для цього стали висновки контролюючого органу про заниження чистого оподатковуваного доходу за 2015 та 2016 роки (п.2.1.5 акту перевірки). Оскільки у ході судового розгляду справи встановлено протиправність висновків контролюючого органу про заниження позивачем чистого оподатковуваного доходу за 2015 рік на 463202, 12 грн, за 2016 рік, на 422608, 68 грн, тому, відповідно, у ці періоди об`єкт оподаткування, визначений п.16-1 підрозділу 10 Розділу ХХ ПК України, не занижений.

Вирішуючи позов щодо скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0000201303 від 21.02.2018 та рішення про застосування штрафних санкцій №0000541303 від 21.02.2018 зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, суд указав, що висновки відповідача про порушення позивачем вимог Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" у частині заниження бази нарахування єдиного внеску (п.2.6 акту перевірки) є похідними від висновків про порушення вимог податкового законодавства при декларуванні чистого оподатковуваного доходу в деклараціях про майновий стан і доходи від провадження підприємницької діяльності за 2014, 2015, 2016 роки, у зв`язку з чим суд визнав незаконним донарахування позивачу єдиного внеску, виходячи з максимальної величини бази нарахування, та накладення на нього штрафу, передбаченого пунктом 3 частини 11 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску за ці періоди.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи установлено:

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що ОСОБА_1 з 20.07.1995 зареєстрований як фізична особа-підприємець, основним видом діяльності є оптова торгівля іншими товарами господарського призначення (а. с. 24 - 27, т.2).

У січні 2018 року контролюючим органом проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, за результатами якої складено акт №118/11-28-13-03/ НОМЕР_1 від 05.02.2018 (а.с. 13 - 49, т.1).

Висновками акту документальної виїзної планової перевірки від 05.02.2018 №118/11-28-13-03/ НОМЕР_1 установлено наступні порушення (а.с. 13 - 49, т.1):

- пункту 177.4 статті 177 ПК України, в результаті чого визначено суму податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 169 042, 14 грн (за 2014 рік на суму 5 308, 15 грн, за 2015 рік на суму 87 664,46 грн, за 2016 рік на суму 76 069, 53 грн);

- підпункту 1.1 п.16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України, в результаті чого занижено суму військового збору на 10 885, 59 грн (за 2015 рік на 6 248, 41 грн, за 2016 рік на 4 637, 18 грн);

- частини 2 п.1 статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", внаслідок чого занижено суму єдиного внеску на 156 069,19 грн (за 2014 рік на 12 279,54 грн, за 2015 рік на 73 810,62 грн, за 2016 рік на 69 979,03 грн).

На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом 21.02.2018 винесені такі рішення:

- податкове повідомлення-рішення форми Р" №0001841303, яким за порушення п.177.4 ст.177 ПК України, на підставі пп.54.3.2 п.54.3 ст.54, п.58.1 ст.58 ПК України та відповідно до ч.1 п.123.1 ст.123 ПК України збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на 226 583,60 грн (163 733, 99 грн - податкове зобов`язання та 62 849, 61 грн - штрафна санкція) (а.с. 10, т.1);

- податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0001851303, яким за порушення пп.1.1 ст.16-1 підрозділу 10 розділу XX "Інші перехідні положення" ПК України, на підставі пп.54.3.2 п.54.3 ст.54, п. 58.1 ст.58 ПК України та відповідно до ч.1 п.123.1 ст.123 ПК України збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на 13 606,99 грн (10885, 59 грн - податкове зобов`язання та 2 721, 40 грн - штрафна санкція) (а.с. 12, т.1);

- вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0000201303, якою позивачу відповідно до статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" визначено недоїмку зі сплати єдиного внеску в сумі 156 069,19 грн (а.с. 3, т.2);

- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0000541303, яким до позивача на підставі ч.11 ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" застосовано штрафні санкції у розмірі 41 050,81 грн (а.с. 11, т.1).

Матеріалами справи підтверджується, що ФОП ОСОБА_1 подав до контролюючого органу податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2014 рік з розрахунком податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності (Додаток 5), у якому відобразив вартість документально підтверджених витрат, пов`язаних з господарською діяльністю, у розмірі 1 427 511, 02 грн, з них вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції - 1 359 188, 75 грн (графа 4) (а.с. 187 - 191, т.1).

Також ФОП ОСОБА_1 подав до контролюючого органу податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2015 рік з розрахунком податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих самозайнятою особою (Додаток Ф4), у якому відобразив вартість документально підтверджених витрат, пов`язаних з господарською діяльністю, у розмірі 3 059 358, 86 грн, з них вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції - 2918 903, 13 грн (графа 5) (а.с. 192 - 197, т.1).

У податковій декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік, поданій ФОП ОСОБА_1 разом з розрахунком податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих самозайнятою особою (Додаток Ф2), відображено вартість документально підтверджених витрат, пов`язаних з господарською діяльністю, у розмірі 5 427 122, 85 грн, з них вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції - 5 365 673, 96 грн (графа 5) (а. с. 198 - 203, т.1).

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

Головне управління ДПС у Кіровоградській області, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідач зазначає, що судом апеляційної інстанції при ухваленні постанови у справ не були враховані висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 29.05.2020 у справі №826/27811/15, від 06.08.2019 у справі №160/8441/18, від 12.03.2021 у справі №826/373/18 у подібних правовідносинах. Зазначає, що у цих постановах Верховний Суд вказав на наявність обов`язку платника податків надати під час проведення перевірки первинні бухгалтерські документи, що були підставою для ведення податкового та бухгалтерського обліку.

Позивачем до Суду не надано відзив на касаційну скаргу.

Верховний Суд ухвалою від 24.05.2021 відкрив касаційне провадження у цій справі з підстав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У силу пунктів 177.1, 177.2, 177.3 статті 177 ПК України доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Слід зазначити, що об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Для фізичної особи-підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).

Згідно з пунктом 177.4 статті 177 ПК України (в редакції, станом на 2014 рік) до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Пунктом 177.4 статті 177 ПК України (у редакції Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 року №71-VIII, яка діяла у 2015 та 2016 роках) передбачено, що до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать витрати зазначені в пп. 177.4.1.- 177.4.4. статті 177 ПК України (вартість сировини, матеріалів, товарів, витрати на оплату праці фізичних осіб, витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, обов`язкові виплати, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством; суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування; витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна та ін.).

Відповідно до пунктів 177.5, 177.10, 177.11 статті 177 ПК України фізичні особи- підприємці подають до контролюючого органу податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені цим Кодексом для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи.

Фізичні особи-підприємці зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Фізичні особи-підприємці подають річну податкову декларацію у строк, визначений підпунктом 49.18.5 пункту 49.18 статті 49 цього Кодексу, в якій поряд з доходами від підприємницької діяльності мають зазначатися інші доходи з джерел їх походження з України та іноземні доходи.

Відповідно до пп. 75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Згідно з пунктом 77.8 статті 77 ПК України перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної планової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 85.2, 85.4, 85.8 статті 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

При проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Посадова (службова) особа контролюючого органу, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Згідно з пунктами 85.6, 85.7 статті 85 ПК України у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Отримання копій документів оформляється описом. Копія опису, складеного посадовими (службовими) особами контролюючого органу, вручається під підпис платнику податків або його законному представнику. Якщо платник податків або його законний представник відмовляється від засвідчення опису або від підпису про отримання копії опису, то посадові (службові) особи контролюючого органу, які отримують копії, роблять відмітку про відмову від підпису.

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 44.3 статті 44 ПК України встановлено, що платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Відповідно до пункту 44.6 статті 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці 2 пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Верховний Суд зазначає, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 341 КАС України).

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частини 2, 3 статті 341 КАС України).

Обґрунтовуючи довід про наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, ГУ ДПС посилається на обставини неврахування судом апеляційної інстанції практики Верховного Суду, викладеної у постановах від 29.05.2020 у справі №826/27811/15, від 06.08.2019 у справі №160/8441/18, від 12.03.2021 у справі №826/373/18 у подібних правовідносинах.

За висновком Суду, зробленим у вказаних судових рішеннях, надання платником податків фінансово-господарських документів під час проведення перевірки є необхідною умовою підтвердження правомірності задекларованих платником показників податкового обліку. Обов`язок платника податків зберігати документи й надавати їх під час перевірки контролюючому органу кореспондує з компетенцією контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі документів. Ненадання платником податків документів на підтвердження задекларованих показників податкового обліку прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 ПК до їх відсутності. Винятком є випадки виїмки документів або іншого їх вилучення правоохоронними органами та іншими компетентними органами. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені ним у податковій звітності, але не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Як установлено судами попередніх інстанцій, матеріали справи не містять підтверджень, що посадовою особою, яка проводила перевірку, на адресу позивача направлявся запит про надання документів, що пов`язані з предметом перевірки, але позивач відмовився їх надати, про що було б складено відповідний акт, як це передбачено пунктом 85.6 статті 85 ПК України.

Утім, Суд звертає увагу на те, що наказ про проведення перевірки із зазначенням предмету перевірки та періоду, за який така перевірка проводилась, було вручено позивачу завчасно - 11.01.2018. Отже, відсутність направлення податковим органом запиту на адресу позивача про надання документів жодним чином не спростовує обов`язку останнього зберігати такі документи та надати їх під час проведення перевірки.

Суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові вказав, що будь-яких відомостей або таблиць, у яких зазначені первинні документи, якими підтверджено витрати, які за розрахунками відповідача сформували суму витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, у ході перевірки не складалося, що позбавляє суд можливості перевірити такі розрахунки контролюючого органу.

Суд зазначає, що в матеріалах справи наявні Додатки 1-3 із зазначенням найменувань покупців, номерів та дат виписаних податкових накладних, найменування номенклатури товарів, кількості та ціни постачання. Однак судами попередніх інстанції вказаним документам не була надана жодна правова оцінка. Судами не співставлено відомості, зазначені в цих Додатках, із даними, наведеними в акті перевірки від 05.02.2018 та первинними документами, наданими позивачем до суду.

Позивач під час проведення перевірки зазначав про наявність у нього первинних документів про придбання у 2013 році товарів (електричних лампочок, запальничок та туалетного паперу), вартість яких була включена до складу документально підтверджених витрат, пов`язаних з господарською діяльністю. Під час проведення перевірки позивач надав пояснення, що ТМЦ придбані ним в грудні 2013 року, тобто в період, який не входить до періоду проведення перевірки

Утім суди попередніх інстанції не звернули уваги на ті обставини, що документи, що підтверджують витрати позивача, повинні зберігатись не менш як 1095 днів з дня подання звітності, для складання якої вони використані, а не з дня проведення господарської операції, на підставі якої вони сформовані.

За приписами статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до приписів статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Ураховуючи, що судами першої та апеляційної інстанцій не досліджено вищенаведені обставини, суди дійшли передчасного висновку про задоволення позовних вимог позивача.

Отже, посилання скаржника на приписи п. 1 ч. 4 ст. 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судових рішень знайшли своє підтвердження під час касаційного розгляду цієї справи.

Відповідно до п. 1 ч. 2 статті 353 КАС підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

З огляду на наведене, касаційна скарга Головного управління ДПС у Кіровоградській області підлягає частковому задоволенню, а судові рішення судів попередніх інстанцій - скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області задовольнити частково.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року скасувати і направити справу на новий розгляд до Кіровоградського окружного адміністративного суду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Суддя-доповідач І.В. Дашутін

Судді О.О. Шишов

М.М. Яковенко