ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" лютого 2022 р. Справа № 910/14522/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Доманської М.Л.

Буравльова С.І.

секретар Добрицька В.С.

за участю

представників: позивача - Заброда М.Л.

відповідача - Юрченко К.І.

третьої особи - не з`явилися

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Неон Сіті Груп"

на рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2021 (повне рішення складено 16.12.2021)

у справі №910/14522/21 (суддя - Кирилюк Т.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Неон Сіті Груп"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредо Солюшнс"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Житловий комплекс Воздвиженка"

про визнання недійсним рішення загальних зборів.

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Неон Сіті Груп" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредо Солюшнс" про визнання недійсним рішення №2 від 04.09.2020 єдиного управителя корпоративними правами, а саме часткою, яка становить 100% у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредо Солюшнс".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення №2 від 04.09.2020 прийняте з порушенням вимог ст. 21 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів", оскільки управитель не погодив з позивачем свої дії щодо управління активами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.09.2021 відкрито провадження у справі №910/14522/21, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання та залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Житловий комплекс Воздвиженка" як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.12.2021 (повне рішення складено 16.12.2021) у справі №910/14522/21 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Неон Сіті Груп" відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення неправильно застосовано норми матеріального та порушено приписи процесуального права.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Неон Сіті Груп" вказує на те, що прийняті рішення є протиправними та підлягають визнанню недійсними, оскільки рішення про заміну керівника відповідача не було погоджено з Товариством з обмеженою відповідальністю "Неон Сіті Груп" як власником 100% корпоративних прав відповідача.

Відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів Північного апеляційного господарського суду від 04.01.2022 апеляційну скаргу у справі №910/14522/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Доманська М.Л., Пашкіна С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.01.2022 відкрито апеляційне провадження у справі №910/14522/21, призначено її до розгляду на 15.02.2022, а також встановлено іншим учасникам справи строк на подання відзивів на апеляційну скаргу п`ятнадцять днів з дня отримання копії ухвали.

До суду 26.01.2022 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Житловий комплекс Воздвиженка" надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому третя особа просить оскаржуване рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

11.02.2022 від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредо Солюшнс" просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги позивача та залишити без змін оскаржуване рішення суду.

На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду №09.1-08/1055/22 від 15.02.2022 у зв`язку з перебуванням судді Пашкіної С.А. на лікарняному призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/14522/21.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2022 апеляційну скаргу у справі №910/14522/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Доманська М.Л., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2022 справу прийнято до провадження у визначеному автоматизованою системою складі суду.

У призначене судове засідання 15.02.2022 з`явилися представники сторін та надали пояснення по суті поданої апеляційної скарги.

Натомість, представники третьої особи у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Згідно з ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

При цьому, відповідно до ч. 11 вказаної статті суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Разом з цим, як було зазначено вище, третя особа належним чином повідомлена про розгляд апеляційної скарги та, у свою чергу, не повідомила суд про причини неявки у судове засідання уповноважених представників. Отже, неявка у судове засідання представників Товариства з обмеженою відповідальністю "Житловий комплекс Воздвиженка" не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

З матеріалів справи убачається, що за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивач є учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредо Солюшнс" з часткою 100% статутного капіталу.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 04.10.2018 у справі №752/19045/17 накладено арешт на корпоративні права Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредо Солюшнс" шляхом заборони їх відчуження, розпорядження та користування. Також вказаною ухвалою передано арештоване майно Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, для здійснення заходів з управління ними з метою забезпечення їх збереження та збереження їхньої економічної вартості.

22.12.2018 між Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (установник управління) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Житловий комплекс Воздвиженка" (управитель) укладено договір управління майном (активами).

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору установник управління передає управителеві на строк, визначений у п. 1.2 договору, рухоме майно в управління, а управитель приймає в управління рухоме майна та зобов`язується за плату здійснювати від свого імені управління цим рухомим майном, а саме:

- корпоративні права - частка у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредо Солюшнс", що становить 100% від статутного капіталу товариства, засновником (учасником) якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Неон Сіті Груп", ринковою вартістю згідно зі звітом про оцінку 19483000,00 грн.

Згідно з п. 1.2 договору у редакції додаткового договору від 12.06.2020 строк управління активами становить: з дня укладення цього договору до дня надходження у письмовій формі повідомлення від установника управління про припинення цього договору у разі скасування арешту прийнятих в управління активів або їх конфіскації, спеціальної конфіскації, іншого судового рішення про їх стягнення в дохід держави; або до іншого строку у разі настання випадків, визначених у розділі 6 цього договору; або до 12.06.2024 включно.

Відповідно до п. 4.4.5 договору управитель зобов`язаний погоджувати дії з власником активів щодо прийняття рішень голосування з питань порядку денного загальних зборів товариства.

Пунктом 6.1 договору у редакції додаткового договору від 12.06.2020 визначено, що він набирає чинності в момент підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 12.06.2024 включно, якщо інше не передбачено чинним законодавством України або цим договором, проте в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

Згідно з пп. а) та б) п. 8.2 договору заходами управління активами управителем, які передбачають одержання доходів від управління активами, є участь у загальних зборах та в інших органах товариств, обрання складу органів управління товариств.

Рішення №2 від 04.09.2020 єдиного управителя корпоративними правами, а саме часткою, яка становить 100% у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредо Солюшнс", ухвалено:

1) з 04.09.2020 припинити повноваження керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредо Солюшнс" Домкова С.П.;

2) з 04.09.2020 обрати новим одноосібним виконавчим органом (директором) Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредо Солюшнс" Павлюкову О.М.;

3) внести відповідні зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Проте, на переконання позивача, прийняті рішення є протиправними та підлягають визнанню недійсними, оскільки рішення про заміну керівника відповідача не було погоджено з Товариством з обмеженою відповідальністю "Неон Сіті Груп" як власником 100% корпоративних прав відповідача, що суперечить ст. 21 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів".

Відповідач та третя особа, заперечуючи проти задоволення позову, вказували на відсутність порушення прав та інтересів позивача внаслідок прийняття спірного рішення, оскільки позивач тимчасово позбавлений права управляти корпоративними правами Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредо Солюшнс" внаслідок постановлення ухвали Голосіївського районного суду м. Києва. Приймаючи рішення про зміну керівника відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю "Житловий комплекс Воздвиженка" діяло у межах правомірно отриманих повноважень управителя майном.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, вказав на те, що ч. 1 ст. 5 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" законодавчо визначено право учасника товариства брати участь в управлінні цим товариством. Відтак, прийняті 04.09.2020 на власний розсуд рішення про заміну керівника без погодження з власником прямо порушують визначене законом право позивача приймати участь в управлінні товариством. Також, на переконання місцевого господарського суд, невиконання третьою особою у справі встановленого ч. 7 ст. 21 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" прямого обов`язку погоджувати свої дії під час здійснення повноважень власника у вищих органах управління є господарсько-правовим правопорушенням.

Поряд з цим, суд першої інстанції вказав на те, що встановлення факту наявності правопорушення в діях відповідача і третьої особи не може мати прямим наслідком захист права позивача в обраний ним спосіб. З посиланням на ст. ст. 203 та 215 Цивільного кодексу України суд першої інстанції вказав, що оспорюване рішення є правочином, однак не може бути визнано недійсним, оскільки приймаючи рішення про заміну керівника відповідача третя особа у справі діяла у межах правомірно отриманих повноважень управителя майном. Факт невиконання третьою особою у справі прямого законодавчого обов`язку узгоджувати дії з власником безумовно є правопорушенням, проте правові наслідки цього правопорушення законодавцем не пов`язано з недійсністю правочину.

З урахуванням викладеного, місцевим господарським судом встановлено правову природу спірного рішення як правочину, та відмовлено у задоволенні заявленого позову з огляду на обрання позивачем невірного способу захисту порушеного права.

Апеляційний суд погоджується з висновками місцевого господарського суду з приводу відмови у задоволенні позовних вимог. Проте, колегія суддів вказує на те, що місцевим господарським судом невірно визначено правову природу рішення №2 від 04.09.2020, помилково встановлено факт порушення прав та інтересів позивача, а також неправильно застосовано норми матеріального права до спірних правовідносин, з огляду на що оскаржуване рішення підлягає зміні у його мотивувальній частині.

Наведене апеляційний суд вважає за можливе обґрунтувати наступним чином.

Згідно зі ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

За приписами процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

Корпоративними правами відповідно до ст. 167 Господарського кодексу України (далі - ГК України) є права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Відповідно до ч. ч. 1 та 10 ст. 170 Кримінального процесуального кодексу України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Арешт може бути накладений у встановленому цим кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Як було зазначено вище, ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 04.10.2018 у справі №752/19045/17 накладено арешт на корпоративні права Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредо Солюшнс", заборонивши їх відчуження, розпорядження та користування.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" національне агентство з метою виконання своїх функцій укладає цивільно-правові угоди з юридичними та фізичними особами з питань, пов`язаних з проведенням оцінки та управлінням активами, а також за погодженням з Міністерством юстиції України - щодо представництва інтересів України у закордонних юрисдикційних органах у справах, пов`язаних з поверненням активів, одержаних від корупційних та інших кримінальних правопорушень, в Україну.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України "Про національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" національне агентство здійснює управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, у тому числі як захід забезпечення позову - лише щодо позову, пред`явленого в інтересах держави, зі встановленням заборони розпоряджатися та/або користуватися такими активами, а також у позовному провадженні у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави зі встановленням заборони користуватися такими активами, сума або вартість яких перевищує 200 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня відповідного року.

Зазначені активи приймаються в управління на підставі ухвали слідчого судді, суду чи згоди власника активів, копії яких надсилаються Національному агентству не пізніше наступного робочого дня після їх винесення (надання) з відповідним зверненням прокурора.

Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 21 Закону України "Про національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" управління рухомим та нерухомим майном, цінними паперами, майновими та іншими правами здійснюється Національним агентством шляхом реалізації відповідних активів або передачі їх в управління. Активи, зазначені у частині першій цієї статті, прийняті Національним агентством в управління, підлягають оцінці, яка здійснюється визначеними за результатами конкурсу суб`єктами оціночної діяльності, та передачі в управління визначеним за результатами конкурсу юридичним особам або фізичним особам-підприємцям у порядку, встановленому законодавством про державні (публічні) закупівлі. Управління активами здійснюється на підставі договору, укладеного відповідно до глави 70 ЦК України з урахуванням особливостей, визначених цим законом.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 04.10.2018 у справі №752/19045/17 передано арештоване майно Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, для здійснення заходів з управління ними з метою забезпечення їх збереження та збереження їхньої економічної вартості.

Арешт активів, які є речовими доказами та об`єктами ймовірної конфіскації, а також їх передача в управління агентства на підставі ухвали слідчого судді (суду) є діями, які здійснюються з метою досягнення завдань кримінального провадження. Саме ухвала про арешт активів є тим рішенням органу судової влади, яке тимчасово позбавляє власника відповідних прав.

З моменту арешту активів їх власник тимчасово позбавлений права визначати їхню долю, самостійно ними користуватися, в тому числі передавати їх в тимчасове володіння чи користування третім особам.

Ухвала про передачу активів в управління агентства є визначеним слідчим суддею спеціальним порядком зберігання речових доказів, яким забезпечується виконання ухвали про арешт цих активів.

Таким чином, з постановленням слідчим суддею ухвали про арешт активів та ухвали про їх передачу в управління агентства, виключно останнє уповноважується здійснювати права володіння, розпорядження та користування щодо цього майна. Тобто, лише агентство має юридично забезпечену можливість бути в безпосередньому фактичному зв`язку з відповідними речовими доказами, вилучати корисні властивості з цього майна, визначати долю цих активів шляхом, зокрема, їх передачі в управління.

Відповідно до ст. 1029 ЦК України за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов`язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача).

Предметом договору управління майном можуть бути підприємство як єдиний майновий комплекс, нерухома річ, цінні папери, майнові права та інше майно (ч. 1 ст. 1030 ЦК України).

Згідно з ч. 6 ст. 1032 ЦК України у випадках, встановлених законом, установником управління може бути Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Відповідно до ст. 1037 ЦК України управитель управляє майном відповідно до умов договору. Управитель може відчужувати майно, передане в управління, укладати щодо нього договір застави лише за згодою установника управління. Управитель має право вимагати усунення будь-яких порушень його прав на майно, передане в управління, відповідно до ст. 396 цього кодексу.

Як було зазначено вище, 22.12.2018 між Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (установник управління) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Житловий комплекс Воздвиженка" (управитель) укладено договір управління майном (активами).

Згідно з пп. а) та б) п. 8.2 договору заходами управління активами управителем, які передбачають одержання доходів від управління активами, є участь у загальних зборах та в інших органах товариств, обрання складу органів управління товариств.

Відповідно до ч. 7 ст. 21 Закону України "Про національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів", у разі здійснення управління активами у вигляді частки у статутному (складеному) капіталі чи акцій, паїв управитель під час здійснення повноважень власника таких активів у вищих органах управління відповідної юридичної особи зобов`язаний погоджувати свої дії з власником таких активів.

Згідно з ч. 1 ст. 39 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" виконавчий орган товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства.

Відповідно до ст. 28 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" органами товариства є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган.

Загальні збори учасників є вищим органом товариства. Кожен учасник товариства має право бути присутнім на загальних зборах учасників, брати участь в обговоренні питань порядку денного і голосувати з питань порядку денного загальних зборів учасників. Кожен учасник товариства на загальних зборах учасників має кількість голосів, пропорційну до розміру його частки у статутному капіталі товариства, якщо інше не передбачено статутом (ст. 29 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю").

Відповідно до ч. ч. 1, 5 та 8 ст. 31 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" загальні збори учасників скликаються у випадках, передбачених цим законом або статутом товариства, а також:

- з ініціативи виконавчого органу товариства;

- на вимогу наглядової ради товариства;

- на вимогу учасника або учасників товариства, які на день подання вимоги в сукупності володіють 10 або більше відсотками статутного капіталу товариства.

Вимога про скликання загальних зборів учасників подається виконавчому органу товариства в письмовій формі із зазначенням запропонованого порядку денного. У разі скликання загальних зборів учасників з ініціативи учасників товариства така вимога повинна містити інформацію про розмір часток у статутному капіталі товариства, що належать таким учасникам. Виконавчий орган товариства зобов`язаний вчинити всі необхідні дії для скликання загальних зборів учасників у строк не пізніше 20 днів з дня отримання вимоги про проведення таких зборів.

Загальні збори учасників можуть прийняти рішення з будь-якого питання без дотримання вимог, встановлених цим законом та статутом товариства щодо порядку скликання загальних зборів учасників та щодо повідомлень, якщо в таких загальних зборах учасників взяли участь всі учасники товариства та всі вони надали згоду на розгляд таких питань (ч. 10 ст. 31 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю").

Відповідно до ст. 37 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" у товаристві, що має одного учасника, рішення з питань, що належать до компетенції загальних зборів учасників, приймаються таким учасником товариства одноособово та оформлюються письмовим рішенням такого учасника.

Права учасника (акціонера) товариства можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо. При вирішенні спорів про визнання недійсними рішень загальних зборів господарського товариства з підстав недопущення до участі в них акціонерів (учасників) товариства необхідно з`ясувати, чи могла їх відсутність (або наявність) істотно вплинути на прийняття рішення, яке оскаржується.

При вирішенні спорів про визнання недійсними рішень загальних зборів господарського товариства з підстав недопущення до участі в них всіх учасників (акціонерів) товариства, необхідно з`ясувати, чи могла їх відсутність (або наявність) істотно вплинути на прийняття спірних рішень. Водночас, законодавством встановлено, що для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства обов`язково необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства.

Разом з цим, рішення №2 від 04.09.2020 було прийнято єдиним управителем корпоративними правами, а саме часткою, яка становить 100% у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредо Солюшнс" - Товариством з обмеженою відповідальністю "Житловий комплекс Воздвиженка", на підставі договору управління майном (активами) від 22.12.2018, укладеного з Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Згідно з п. 4.4.5 вказаного договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Житловий комплекс Воздвиженка" зобов`язано погоджувати свої дії з власником активів лише у випадку прийняття рішень під час голосування з питань порядку денного загальних зборів. Проте, рішення №2 від 04.09.2020 приймалося без проведення процедури голосування єдиним управителем часткою, яка становить 100% у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредо Солюшнс", та було оформлено письмовим рішенням у порядку ст. 37 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

При цьому, не зважаючи на наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю "Неон Сіті Груп" статусу власника корпоративних прав відповідача на момент прийняття оспорюваного рішення, позивач не навів жодного обґрунтування негативного впливу оскаржуваного рішення на конкретні реальні індивідуально виражені права, свободи чи інтереси позивача, зокрема, в контексті ст. 167 ГК України. Позивач не визначив, з яким конкретним матеріальним або нематеріальним благом пов`язаний його інтерес та що цей інтерес належить саме позивачу.

Безпосередньо позивач не є особою, якої стосується оскаржуване рішення, тому воно не спричинило жодного негативного впливу саме на позивача і він не зазнав жодної реальної шкоди. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Неон Сіті Груп" спрямовані не на захист корпоративних прав позивача як учасника та їх поновлення, а натомість на встановлення незаконності рішення №2 від 04.09.2020.

Встановлення відсутності матеріально-правової заінтересованості позивача є самостійною і достатньою підставою для відмови у задоволенні позову.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, 11.09.2018 у справі №905/1926/16 та 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц).

З урахуванням викладених обставин, позивачем не доведено, що рішення №2 від 04.09.2020 єдиного управителя корпоративними правами було прийняте з порушенням вимог закону, позбавленням учасника товариства можливості взяти участь у загальних зборах, порушення прав чи законних інтересів учасника товариства рішенням загальних зборів.

Отже, висновки місцевого господарського суду з приводу наявності факту порушення прав позивача внаслідок прийняття рішення №2 від 04.09.2020 є помилковими та такими, що здійснені без урахування дійсних правовідносин сторін.

Щодо невірного визначення правової природи рішення №2 від 04.09.2020 як правочину та застосування до нього ст. ст. 203 і 215 ЦК України, апеляційний суд звертає увагу на висновки Верховного Суду, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Так, відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 12.04.2018 у справі №922/2688/17, рішення загальних зборів учасників господарського товариства є актом органу управління юридичної особи, а не одностороннім правочином, оскільки приймається загальними зборами учасників, які не є ні суб`єктом права, ні органом, який здійснює представництво товариства. Не є рішення загальних зборів учасників господарського товариства і договором, тому що приймається не за домовленістю всіх учасників товариства, а більшістю їх голосів.

У постанові Верховного Суду від 27.03.2018 у справі №904/9431/15 також зазначено, що рішення загальних зборів учасників як вищого органу товариства з обмеженою відповідальністю є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин. У зв`язку з цим, підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи можуть бути: невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства; порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів; позбавлення учасника (акціонера, члена) юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах.

Рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної особи не є правочинами у розумінні ст. 202 ЦК України. До цих рішень не можуть застосовуватися положення ст. ст. 203 та 215 ЦК України, які визначають підстави недійсності правочину, і, відповідно, правові наслідки недійсності правочину за ст. 216 ЦК України. Зазначені рішення є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.07.2018 у справі №916/2386/17).

З урахуванням наведеного, висновки суду першої інстанції щодо визначення правової природу оспорюваного рішення та застосування до спірних правовідносин ст. ст. 203 та 215 ЦК України не відповідають обставинам справи.

З огляду на усе вищезазначене, належним висновком суду першої інстанції за результатами вирішення спору, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, мав би бути висновок про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на відсутність факту порушення прав та інтересів позивача внаслідок прийняття рішення №2 від 04.09.2020 єдиного управителя корпоративними правами, а саме часткою, яка становить 100% у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредо Солюшнс".

Проте, місцевий господарський суд у зв`язку з неповним дослідженням обставин справи та не встановленням дійсних правовідносин сторін, прийшов до хибного висновку щодо відмови у задоволенні позову у зв`язку з обранням позивачем невірного способу захисту порушеного права.

Разом з цим, не встановлення судом таких обставин вцілому не впливає на суть ухваленого рішення суду про відмову у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги позивача, які, фактично, є аналогічними тим доводам, що викладені у позовній заяві, спростовуються встановленими вище обставинами справи.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як передбачено ч. 1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

У відповідності до ч. 4 ст. 277 ГПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Враховуючи усе вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку стосовно того, що оскільки судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, та неправильно застосовано норми матеріального права, однак такі порушення не призвели до ухвалення неправильного рішення по суті заявлених вимог, рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2021 у справі №910/14522/21 підлягає зміні лише у його мотивувальній частині з викладенням мотивувальної частини у редакції даної постанови.

При цьому, як встановлено вище, оскільки доводи скаржника колегією суддів визнано необґрунтованими, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Неон Сіті Груп" не підлягає задоволенню.

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за її подання покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Неон Сіті Груп" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2021 у справі №910/14522/21 змінити у мотивувальній частині.

3. Викласти мотивувальну частину рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2021 у справі №910/14522/21 у редакції даної постанови.

4. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2021 у справі №910/14522/21 залишити без змін.

5. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Неон Сіті Груп".

6. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк двадцять днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складено 31.05.2022 (у зв`язку з перебуванням судді Доманської М.Л. у відпустці з 24.02.2022 по 26.05.2022 та перебуванням головуючого судді Шапрана В.В. у відпустці з 27.05.2022 по 30.05.2022).

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді М.Л. Доманська

С.І. Буравльов