Справа № 420/27530/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2022 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стефанова С.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства сільськогосподарського підприємства «Чорноморська перлина» до Тузлівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - товариства з обмеженою відповідальністю «ВАЙН ГЛОБАЛ ІНВЕСТМЕНТС» про визнання протиправним та нечинним рішення №11/231-VIII від 13 липня 2021 року та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду 30 грудня 2021 надійшов адміністративний позов приватного акціонерного товариства сільськогосподарського підприємства «Чорноморська перлина» (надалі позивач або ПрАТ СП «Чорноморська перлина») до Тузлівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (надалі відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - товариства з обмеженою відповідальністю «ВАЙН ГЛОБАЛ ІНВЕСТМЕНТС» (надалі третя особа або ТОВ «ВАЙН ГЛОБАЛ ІНВЕСТМЕНТС»), в якому позивач просить:

- визнати протиправним та нечинним рішення сесії VIII скликання Тузлівської сільської ради за № 11/231 - VIII від 13 липня 2021 року «Про встановлення ставок земельного податку пільг зі сплати земельного податку та ставок орендної плати за землю на території Тузлівської сільської ради на 2022 рік» в частині встановлення ставки оренди землі на рівні 12 відсотків від нормативно грошової оцінки для земель з категорією рекреаційного призначення та цільовим призначенням для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення;

- стягнути з Тузлівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області за рахунок Тузлівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області на користь приватного акціонерного товариства сільськогосподарського підприємства «Чорноморська перлина» 2270,00 грн. судового збору.

Позиція позивача обґрунтовується наступним

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що між позивачем та відповідачем укладено договір оренди земельної ділянки площею 17,821 га., який зареєстровано 29.12.2009 року Татарбунарським відділом центру ДЗК за №040953500281. Договір укладено на підставі рішення Господарського суду Одеської області від 26.05.2009 року по справі № 30/57-09-1466 та рішень Одеського апеляційного Господарського суду та Вищого господарського суду від 17.11.2009 року.

Як вказує позивач, на зазначеній земельній ділянці розташований об`єкт нерухомого майна база відпочинку «Жемчужина-1», що належить позивачу на праві власності. Право власності позивача підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 30.06.2005 року.

Також, позивач зазначає, що орендна плата була встановлена відповідно до рішення від 24.01.2008 року за №314-VXV сесії V скликання «Про встановлення розміру орендної плати за землю несільськогосподарського призначення у межах населених пунктів Тузлівської сільської ради на рівні 3% від нормативної грошової оцінки для земель рекреаційного призначення. Згідно п.4.2. договору з відповідачем, орендна плата встановлена на рівні 3 % від нормативно грошової оцінки землі під базою відпочинку.

Крім цього, позивач зазначає, що згідно з витягом від 12.01.2021 року виданим відділом у Татарбунарському районі ГУ Держгеокадастру в Одеській області, нормативно грошова оцінка земельної ділянки під базою відпочинку склала 21 695 873 грн. 94 коп.

При цьому, позивач звертає увагу, що орендна плата за земельну ділянку під базою відпочинку, згідно з оскаржуваним рішенням буде складати 2 603 504 грн. 87 коп., що в 4 рази більше ніж розмір орендної плати станом на дату подання позовної заяви.

Також, позивач наголошує, що він згоди на підвищення орендної плати у 4 рази не надавав та вважає таке підвищення економічно не обґрунтованим.

На думку позивача, таке підвищення зокрема порушує принципи визначені в ст. 4 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», а саме принцип доцільності, адекватності, збалансованості, прозорості та врахування громадської думки. Збільшення ж орендної плати у такому розмірі, на нашу думку, призведе до нестачі обігових коштів підприємства, що в свою чергу негативно вплине на загальний платіжний баланс.

Крім цього, позивач звертає увагу, що протягом всього строку договору оренди землі, позивач сумлінно сплачує орендну плату за договором, яка внаслідок змін коефіцієнтів індексації землі збільшилася в період з 2009 року до 2021 року більш як у два рази: з 298 446 грн. 45 коп. до 650 876 грн. 22 коп.

Позиція відповідача обґрунтовується наступним

Відповідач не погоджується з заявленими позовними вимогами, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню та зазначає, що оскаржуване рішення Тузлівської сільської ради, як це випливає з його змісту, виконує, насамперед, функцію наповнення місцевого бюджету й не змінює порядок адміністрування місцевих податків та зборів, компетенцію контролюючих органів тощо, не формулює власні регулятивні механізми, а тому й не має регуляторного впливу, оскільки лише на підставі, за правилами та на виконання відповідних приписів Податкового кодексу України, закріплених у його статті 12, визначає елементи податку, зокрема, об`єкти оподаткування, платника податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов`язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу дай відповідного місцевого податку чи збору (підпункт 12.3.2 пункту 12,3 статті 12 Податкового кодексу України).

Тобто, на переконання відповідача, встановлення ставок місцевих додатків та зборів є законодавчо закріпленим у Податковому кодексі України обов`язком Тузлівської сільської ради, яка згідно із статтею 76 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» несе відповідальність у разі порушення нею Конституції або законів України.

Також, позивач вказує, що спірні у цій справі правовідносини охоплюються сферою Податкового кодексу України, який відповідно до приписівпункту 1.1. статті 1 цього Кодексу регулює відносини, що вимикають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

На переконання відповідача, такі рішення органів місцевого самоврядування напряму ідентифіковані законодавцем саме як нормативно-правові акти з питань оподаткування місцевими податками та зборами (пункт 12.5 статті 12 Податкового Кодекс України і жодної правової регламентації стосовно віднесення таких актів до регуляторних не містять як Податковий кодекс України, так і Закон України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Відповідач наголошує, що згідно з матеріалами справи, та обставинам, на які посилаються сторони, оскаржуване позивачем рішення сесії VIII скликання Тузлівської сільської ради за №11/231 - VIII від 13 липня 2021 року «Про встановлення ставок земельного податку пільг зі сплати земельного податку та ставок орендної плати за землю на території Тузлівської сільської ради на 2022 рік», відповідає вимогам підпункту 12.3,4 пункту. 12.3 та пункту .12.5 статті 12 Податкового кодексу України, оскільки офіційно оприлюднене Тузлівською сільською радою на її офіційному веб-сайті.

При цьому, на переконання відповідача, у доводах позивача не вказано, що доступ до тексту і змісту оскаржуваного ним рішення органу місцевого самоврядування було ускладнено або ж він, з будь-яких причин, взагалі не мав можливості ознайомитись з цим документом і не був обізнаний про його наявність.

Крім цього, відповідач звертає увагу, що фактично оспорюване позивачем рішення Тузлівської сільської ради з питань оподаткування місцевими податками та зборами було опубліковане у мережі Інтернет з використанням офіційного веб ресурсу Тузлівської сільської ради, за наявності при цьому в національному законодавстві правової основи для можливості офіційного оприлюднення прийнятих органом місцевого самоврядування рішень у такий спосіб, не дає підстав стверджувати, що це рішення не було належним чином доведене до відома позивача і з цих підстав є нечинним, порушує його права як платника податків та учасника регламентованих таким рішенням відносин.

Таким чином, на переконання відповідача, встановивши у спірному рішенні ставку податку на земельні ділянки у розмірі 12 відсотків від нормативної грошової оцінки землі, вимоги законодавства не порушував.

Процесуальні дії та клопотання учасників процесу

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 04 січня 2022 року, вищевказаний адміністративний позов залишено без руху з підстав недотримання позивачем вимог ст.ст.160, 161 КАС України. Надано позивачу 5-ти денний строк для усунення недоліків позовної заяви.

У встановлений судом строк позивач усунув недоліки позовної заяви, у зв`язку з чим, ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 12 січня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі. Розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 04 лютого 2022 року.

Вищевказаною ухвалою також зобов`язано Тузлівську сільську раду Білгород-Дністровського району Одеської області опублікувати оголошення про оскарження рішення сесії VIII скликання Тузлівської сільської ради за №11/231 - VIII від 13 липня 2021 року «Про встановлення ставок земельного податку пільг зі сплати земельного податку та ставок орендної плати за землю на території Тузлівської сільської ради на 2022 рік» в частині встановлення ставки оренди землі на рівні 12 відсотків від нормативно грошової оцінки для земель з категорією рекреаційного призначення та цільовим призначенням для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення у виданні, в якому цей акт був або мав бути офіційно оприлюднений.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 16 березня 2022 року, відкладено розгляд адміністративної справи за позовом приватного акціонерного товариства сільськогосподарського підприємства «Чорноморська перлина» до Тузлівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визнання протиправним та нечинним рішення №11/231-VIII від 13 липня 2021 року та зобов`язання вчинити певні дії. Призначено судове засідання на 25.04.2022 року.

19 квітня 2022 року від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без участі позивача (вхід. №ЕП/10340/22).

В підготовчому засіданні, яке було призначено на 25 квітня 2022 року, ухвалою суду на місці, яка була занесена до протоколу судового засідання, судом приєднано до матеріалів справи відзив на позовну заяву (вхід. №ЕП/4941/22).

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2022 року, заяву товариства з обмеженою відповідальністю «ВАЙН ГЛОБАЛ ІНВЕСТМЕНТС» про вступ в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача у справі за позовом приватного акціонерного товариства сільськогосподарського підприємства «Чорноморська перлина» до Тузлівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визнання протиправним та нечинним рішення №11/231-VIII від 13 липня 2021 року та зобов`язання вчинити певні дії задоволено та залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальністю «ВАЙН ГЛОБАЛ ІНВЕСТМЕНТС» (проспект Небесної Сотні, буд.47/3, м. Одеса, 65114, код ЄДРПОУ 43116932).

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2022 року, закрито підготовче провадження у справі за позовом приватного акціонерного товариства сільськогосподарського підприємства «Чорноморська перлина» до Тузлівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача товариства з обмеженою відповідальністю «ВАЙН ГЛОБАЛ ІНВЕСТМЕНТС» про визнання протиправним та нечинним рішення №11/231-VIII від 13 липня 2021 року та зобов`язання вчинити певні дії та призначено справу до судового розгляду по суті на 06 травня 2022 року о 10 год. 00 хв. в Одеському окружному адміністративному суді за адресою: вул. Фонтанська дорога, 14, м. Одеса, 65062, зала судових засідань 30, у режимі відеоконференції з використанням сторонами власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення «EasyCon».

05 травня 2022 року від ТОВ «ВАЙН ГЛОБАЛ ІНВЕСТМЕНТС» надійшла заява про розгляд справи без їх участі (вхід. №ЕП/11912/22).

06 травня 2022 року від відповідача надійшла заява про проведення розгляду справи по суті без участі сторони відповідача в порядку письмового провадження за наявними матеріалами (вхід. №ЕП/12100/22).

В судовому засіданні 06 травня 2022 року, проведеному в режимі відеоконференції, враховуючи неявку сторін, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, ухвалою суду на місці, яка була занесена до протоколу судового засідання, судом продовжено розгляд справи в порядку письмового провадження.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позиції позивача та відповідача, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Обставини справи встановлені судом

Згідно витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань приватне акціонерне товариство сільськогосподарське підприємство «ЧОРНОМОРСЬКА ПЕРЛИНА» (код ЄДРПОУ 00413446) є юридичною особою, основним видом діяльності якої є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (01.11).

Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №7641629 від 30.06.2005 року, відкрите акціонерне товариство сільськогосподарське підприємство «ЧОРНОМОРСЬКА ПЕРЛИНА» є власником комплексу бази відпочинку «Жемчужина-1», розташованого за адресою: Одеська область, Татарбунарський район, с. Лебедівка, вул. Центральна, 16 на підставі свідоцтва про право власності ЯЯЯ357948 від 30.06.2005 року (т.1 а.с.83).

Рішенням господарського суду Одеської області від 26.05.2009 року по справі №30/57-09-1466, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 07.07.2009 року по справі №30/57-09-1466 та постановою Вищого господарського суду України від 17.11.2009 року по справі №30/57-09-1466 у цій частині, суд вирішив вважати укладеним договір оренди земельної ділянки для експлуатації та обслуговування бази відпочинку «Жемчужина-1» за адресою: вул. Центральна, 15, с. Лебедівка, Тузлівської сільської ради, Татарбунарського району, Одеської області та відкритим акціонерним товариством «Сільськогосподарське підприємство «ЧОРНОМОРСЬКА ПЕРЛИНА», у редакції, яку підписано відкритим акціонерним товариством сільськогосподарське підприємство «ЧОРНОМОРСЬКА ПЕРЛИНА», а земельну ділянку переданою на умовах, визначених договором (т.1 а.с.36-46, а.с.52-55, а.с.73-82).

Відповідно до зазначеного договору оренди земельної ділянки, Тузлівська сільська рада передає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для експлуатації, обслуговування, реконструкції бази відпочинку, яка знаходиться за адресою: 68160, Одеська область, село Лебедівка, вул. Центральна, №16 (п.1.1. Договору) (т.1 а.с.46-51).

Договір укладено на 49 років (п.3.1. Договору).

Розмір орендної плати складає: три відсотки від нормативної оцінки даної земельної ділянки, що складає 298456,45 гривень на рік або 24870,54 грн. на місяць (п.4.2. Договору).

Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії (п.4.3. Договору).

Розмір орендної плати переглядається один раз на рік у разі:

зміни умов господарювання, передбачених договором;

зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством;

погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами;

в інших випадках, передбачених законом.

Перегляд розміру орендної плати оформлюється додатковою угодою, новий розмір орендної плати починає діяти з моменту державної реєстрації додаткової угоди (п.4.5. Договору).

Судом встановлено, що позивачем сплачено орендну плату за Договором, що підтверджується платіжними дорученнями: №5860 від 28.01.2021 року на суму 57000,00 грн.; №5918 від 26.02.2021 року на суму 55000,00 грн.; №143 від 29.03.2021 року на суму 55000,00 грн.; №6154 від 29.04.2021 року на суму 55000,00 грн.; №6336 від 27.05.2021 року на суму 55000,00 грн.; №6511 від 25.06.2021 року на суму 55000,00 грн.; №6769 від 28.07.2021 року на суму 55000,00 грн.; №6964 від 28.08.2021 року на суму 53000,00 грн.; №7157 від 28.09.2021 року на суму 55200,00 грн.; №7408 від 28.10.2021 року на суму 55200,00 грн.; №7552 від 29.11.2021 року на суму 55200,00 грн. (т.1 а.с.84-94).

Відповідно до витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 12.01.2021 року, нормативна грошова оцінка земельної ділянки за адресою: Одеська область, Татарбунарський район, Тузлівська сільська рада, с.лебедівка, вул.Центральна, 16 становить 21 695 873,94 грн. (т.1 а.с.101).

Тузлівська сільська рада Татарбунарського району Одеської області на VIII сесії прийняла рішення від 13 липня 2021 року №11/231-VIII «Про встановлення ставок земельного податку, пільг зі сплати земельного податку та ставок орендної плати за землю на території Тузлівської сільської ради на 2022 рік» (т.1 а.с.4-30), відповідно до якого рада вирішила, зокрема:

1. Затвердити Положення про плату за землю на території Тузлівської сільської ради на 2022 рік;

2. Встановити на 2022 рік на території Тузлівської сільської ради:

2.1. ставки земельного податку;

2.2. пільги зі сплати земельного податку;

2.3. ставки орендної плати за землю.

Відповідно до зазначеного рішення, ставки оренди землі (відсотків нормативної грошової оцінки) за земельні ділянки нормативну грошову оцінку яких проведено (незалежно від місцезнаходження) для земель рекреаційного призначення для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення встановлено на рівні 12 відсотків.

Зміст проекту рішення «Місцевих податків і зборів на 2022 рік» оприлюднено 10.06.2021 року на офіційному веб-сайті Тузлівської сільської ради (т.1 а.с.191-194).

Також, зміст рішення Тузлівської сільської ради від 13 липня 2021 року №11/231-VIII «Про встановлення ставок земельного податку, пільг зі сплати земельного податку та ставок орендної плати за землю на території Тузлівської сільської ради на 2022 рік» оприлюднено на офіційному веб-сайті Тузлівської сільської ради (т.1 а.с.195-196).

Не погоджуючись з оскаржуваним рішенням, вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Релевантні джерела права та висновки суду

Відповідно до статті 8 Конституції України, в Україні визнається та діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав та свобод людини та громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно положень Земельного кодексу України землекористування в Україні є платним.

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (ст.1 Закону України «Про оренду землі»).

Статтею 21 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що орендною платою за землю є платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

З 01 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, який, відповідно до п.1.1 ст.1 регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, і, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За змістом пп.9.1.10 п. 9.1 ст.9 Податкового кодексу України плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу вимог пп.14.1.147 п.14.1 ст.14 цього ж Кодексу є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Підпунктом 14.1.136 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України встановлено, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Справляння плати за землю, в тому числі й орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу ХIII Податкового кодексу України.

Як визначено п.288.1 ст.288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою за розмір земельного податку та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Відповідно до п.269.1 ст.269 Податкового кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Останні ж, як визначає зміст пп.14.1.73 п.14.1 ст.14 цього Кодексу, це особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності. Отже, Податковий кодекс України визначив обов`язок й орендаря сплачувати земельний податок у формі орендної плати.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (пп.14.1.136. п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України).

Подібне визначення міститься й у ст.21 Закону України «Про оренду землі».

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, а підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (п.288.1 ст.288 Податкового кодексу України).

Підпунктом 288.5.1 п.288.5 ст.288 зазначеного Кодексу встановлено, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється розділом ХIII ПК; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, та не може перевищувати, зокрема, для інших земельних ділянок, наданих в оренду, 12 % нормативної грошової оцінки (підпункт 288.5.2 зазначеного пункту).

Отже, законодавець визначив граничні межі річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки, незалежно від того, чи співпадає її розмір із визначеним у договорі.

Таким чином, Тузлівська сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області в імперативному порядку прийняла рішення про підвищення орендної плати, що стосується і позивача, оскільки орендована позивачем земельна ділянка знаходиться на території Тузлівської сільської ради і оскаржуване рішення є обов`язковим для виконання всіма суб`єктами на зазначеній території.

Повноваження сільських, селищних, міських рад визначені ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, зокрема: встановлення місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України; прийняття рішень щодо надання відповідно до чинного законодавства пільг по місцевих податках і зборах, а також земельному податку; вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин; затвердження ставок земельного податку відповідно до Податкового кодексу України (пункти 24, 28, 34, 35).

Отже, Тузлівська сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області, приймаючи оскаржуване рішення, вийшла за межі повноважень, визначених ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», оскільки зазначеною статтею не передбачено право органів місцевого самоврядування приймати в односторонньому порядку рішення про зміну, зокрема, підвищення орендної плати за землю.

Як випливає з аналізу наведених вище положень ч.2 ст.21, ч.1 ст.23 Закону України «Про оренду землі», п.288.4, п.288.5 ст.288 ПК України розмір орендної плати за землю встановлюється за згодою сторін у договорі оренди, у відповідних межах, визначених ПК України, і не може бути переглянутий орендодавцем в односторонньому порядку.

Порядок та підстави перегляду розміру орендної плати врегульовані п.4.5 Договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до п.12.1 Договору оренди земельної ділянки, зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін.

Згідно п.12.2 Договору, у разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв`язується у судовому порядку.

Таким чином, суд приймає до уваги доводи позивача про те, що прийняттям оскаржуваного рішення відповідачем порушено порядок внесення змін до Договору оренди, зокрема, з питання підвищення орендної плати за землю.

Будь-яких доказів щодо зміни орендної плати у договірному порядку та доказів існування спору з питання зміни орендної плати відповідачем суду не надано.

Відповідно до пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відтак, з набранням чинності Податкового кодексу України річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам пп.288.5.1 п.288.5 ст.288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати.

Суд зазначає, що норми Податкового кодексу України є пріоритетними над нормами інших актів у разі їх суперечності, що закріплено у п.5.2 ст.5 Податкового кодексу України.

Статтею 1 Протоколу першого Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Суд зазначає, що принцип стабільності у податкових правовідносинах є складовою частиною процедури запровадження змін до елементів податків і зборів, що впливає на податковий період, з якого застосовуватимуться відповідні зміни, однак, не впливає на право прийняття оскаржуваного рішення.

Податковим кодексом України норма, яка врегульовує право відповідача на встановлення орендної плати у розмірі до 12% від нормативної грошової оцінки, закріплена підпунктом 288.5.2 пункту 288.5 статті 288 та діє з дня набрання чинності Податковим кодексом України, а саме - з 01.01.2011 року, отже, непередбаченість для позивача в частині можливого збільшення розміру орендної плати у даному випадку відсутня.

При цьому суд зазначає наступне.

Приписами статті 1 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» (в редакції на час прийняття спірного рішення) встановлено, що регуляторний акт - це прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання.

Згідно із пунктом 12.5 статі 12 Податкового кодексу України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.

Приписами частини 12 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються у порядку, встановленому Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Приписами частин 1-2 статті 8 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» встановлено, що стосовно кожного проекту регуляторного акту його розробником готується аналіз регуляторного впливу.

Аналіз регуляторного впливу готується до оприлюднення проекту регуляторного акту з метою одержання зауважень та пропозицій.

Приписами частини 4 статті 9 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» визначено, що проект регуляторного акту разом із відповідним аналізом регуляторного впливу оприлюднюється у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону, не пізніше п`яти робочих днів з дня оприлюднення повідомлення про оприлюднення цього проекту регуляторного акту.

Приписами частини 2 статті 13 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» передбачено, що повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акту з метою одержання зауважень і пропозицій, проект регуляторного акту та відповідний аналіз регуляторного впливу оприлюднюються шляхом опублікування в друкованих засобах масової інформації розробника цього проекту, а у разі їх відсутності - у друкованих засобах масової інформації, визначених розробником цього проекту, та/або шляхом розміщення на офіційній сторінці розробника проекту регуляторного акту в мережі Інтернет.

При цьому, відповідно до ч.3 ст.6 Закону України «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації» для висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування їх інформаційні служби мають право використовувати такі форми підготовки та оприлюднення інформації:

випуск і поширення бюлетенів (спеціальних бюлетенів), прес-релізів, оглядів, інформаційних збірників, експрес-інформації тощо;

проведення прес-конференцій, брифінгів, організація інтерв`ю з керівниками органів державної влади та органів місцевого самоврядування для працівників вітчизняних і зарубіжних засобів масової інформації;

підготовка і проведення теле- і радіопередач;

забезпечення публікацій (виступів) у засобах масової інформації керівників або інших відповідальних працівників органів державної влади та органів місцевого самоврядування;

створення архівів інформації про діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування;

інші форми поширення офіційної інформації, що не суперечать законодавству України.

Згідно з п.5 ч.3 ст.50 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» секретар сільської, селищної, міської ради забезпечує своєчасне доведення рішень ради до виконавців і населення, організує контроль за їх виконанням, забезпечує оприлюднення рішень ради відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації», забезпечує офіційне оприлюднення рішень ради, які відповідно до закону є регуляторними актами, а також документів, підготовлених у процесі здійснення радою регуляторної діяльності, та інформації про здійснення радою регуляторної діяльності

Відповідно до п.2 ч.1 ст.15 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядники інформації зобов`язані оприлюднювати нормативно-правові акти, акти індивідуальної дії (крім внутрішньо-організаційних), прийняті розпорядником, проекти рішень, що підлягають обговоренню, інформацію про нормативно-правові засади діяльності.

За правилами ч.2 ст.15 Закону України «Про доступ до публічної інформації» інформація, передбачена частиною першою цієї статті, підлягає обов`язковому оприлюдненню невідкладно, але не пізніше п`яти робочих днів з дня затвердження документа. У разі наявності у розпорядника інформації офіційного веб-сайту така інформація оприлюднюється на веб-сайті із зазначенням дати оприлюднення документа і дати оновлення інформації.

Під час розгляду справи відповідачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів, що Тузлівська сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області дотрималась приписів Закону України «Про місцеве самоврядування» та Закону України «Про доступ до публічної інформації» (проект регуляторного акту не оприлюднювався та не наведено доказів складання та оприлюднення аналізу регуляторного впливу). Зазначене також підтверджено аналізом наявної інформації на сайті Тузлівської територіальної громади за посилання https://tuzlivska-gromada.gov.ua які доступний для ознайомлення на час розгляду справи.

Європейський суд з прав людини, ухвалюючи рішення у справах «Шенк проти Швейцарії» від 12.07.1988 року, «Тейксейра де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998 року, «Яллог проти Німеччини» від 11.07.2006 року, «Шабельник проти України» від 19.02.2009 року, зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази, а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією.

Європейський суд з прав людини у рішеннях від 07.11.2002 року по справі «Лавентес проти Латвії» та від 08.02.2011 року по справі «Берктай проти Туреччини» наголосив, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву, що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумцій».

Відповідно до ч.1 ст.72 та ч.2 ст.73 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Суд зазначає, що право бути почутим - складова частина принципу верховенства права. Суб`єкт владних повноважень повинен застосовувати його, приймаючи рішення, що матиме вплив на права, свободи чи інтереси особи, особливо, якщо це рішення може мати несприятливі наслідки для особи. Особа, щодо якої приймають рішення, має право бути вислуханою суб`єктом владних повноважень: вона може наводити обставини та докази на їх підтвердження, правові аргументи тощо.

Разом з тим, сам по собі цей принцип не є формальним. Порушення права особи бути вислуханою, має наслідком протиправність ухваленого суб`єктом владних повноважень рішення, у тому разі, якщо особа мала повідомити інформацію чи надати пояснення.

У даному випадку не оприлюднення відповідачем аналізу регуляторного впливу та проекту спірного рішення є порушенням принципу верховенства права.

Приписами частини 1 статті 36 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» встановлено, що регуляторний акт не може бути прийнятий або схвалений уповноваженим на це органом чи посадовою особою місцевого самоврядування, якщо наявна хоча б одна з таких обставин: відсутній аналіз регуляторного впливу; проект регуляторного акту не був оприлюднений.

З огляду на встановлені судом обставини, спірне рішення не мало бути схваленим.

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відповідно до ч.2 ст.7 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, проте, судом не встановлено належних та достатніх доказів відповідності спірного рішення критеріям, що зазначені у ч.2 ст.2 КАС України.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно із ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1, ч.5 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Враховуючи вищевикладене, на підставі статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з`ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги приватного акціонерного товариства сільськогосподарського підприємства «Чорноморська перлина» підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на зазначене та згідно із ст.139 КАС України судові витрати приватного акціонерного товариства сільськогосподарського підприємства «Чорноморська перлина» в загальній сумі 2270 грн. 00 коп., що сплачені згідно платіжного доручення №7662 від 22.12.2021 року підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Тузлівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області.

Керуючись ст.ст.2, 3, 6-12, 19, 77, 139, 242, 246, 250, 251, 255, 295, 297 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов приватного акціонерного товариства сільськогосподарського підприємства «Чорноморська перлина» до Тузлівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - товариства з обмеженою відповідальністю «ВАЙН ГЛОБАЛ ІНВЕСТМЕНТС» про визнання протиправним та нечинним рішення №11/231-VIII від 13 липня 2021 року та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним та нечинним рішення сесії VIII скликання Тузлівської сільської ради за № 11/231 - VIII від 13 липня 2021 року «Про встановлення ставок земельного податку пільг зі сплати земельного податку та ставок орендної плати за землю на території Тузлівської сільської ради на 2022 рік» в частині встановлення ставки оренди землі на рівні 12 відсотків від нормативно грошової оцінки для земель з категорією рекреаційного призначення та цільовим призначенням для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Тузлівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області на користь приватного акціонерного товариства сільськогосподарського підприємства «Чорноморська перлина» суму сплаченого судового збору в розмірі 2 270 грн. 00 коп. (дві тисячі двісті сімдесят гривень нуль копійок).

Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 та п.15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено, згідно ст.295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: приватне акціонерне товариство сільськогосподарського підприємства «Чорноморська перлина» (вул. Шевченка, 37, с. Базарянка, Татарбунарський район, Одеська область, 68162, код ЄДРПОУ 00413446).

Відповідач: Тузлівська сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області (вул. Завгороднього, 29, с. Тузли, Татарбунарський район, Одеська область, 68160, код ЄДРПОУ 04378876).

Третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «ВАЙН ГЛОБАЛ ІНВЕСТМЕНТС» (проспект Небесної Сотні, буд.47/3, м. Одеса, 65114, код ЄДРПОУ 43116932).

Суддя С.О. Cтефанов