Справа № 127/13728/21

Провадження № 2/127/2367/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.05.2022 Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Сичука М.М.,

за участю секретаря судового засідання Коровай А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, ОСОБА_3 про стягнення витрат на поліпшення майна та витребування із незаконного володіння та користування особистих речей,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 в травні 2021 року звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_3 про стягнення витрат на поліпшення майна та витребування із незаконного володіння та користування особистих речей.

Позов мотивовано тим, що наприкінці 2009 року позивач з ОСОБА_3 , яка є її колишньою невісткою домовились про надання позивачу у користування квартири АДРЕСА_1 .

На той час позивач ОСОБА_1 повернулася із заробітків з США і мала намір придбати собі житло, ОСОБА_3 запропонувала викупити вищезазначену квартиру здійснивши оплату частками. Договір купівлі продажу мали укласти після оформлення права власності в порядку спадкування на дану квартиру за її донькою ОСОБА_2 , яка на той час була малолітньою. Їх домовленість була усною, оскільки були в добрих відносинах.

Позивач зазначає, що 20.10.2009 року вона виплатила першу суму в розмірі 10000,00 доларів США, хгідно їх домовленості з ОСОБА_3 , яка на той час була законною представницею ОСОБА_2 , 26.10.2009 року 2000,00 доларів США, 22.01.2010 році 1000,00 доларів США, 27.01.2010 року 1000,00 доларів США, 02.10 850 доларів США, 05.03.2010 року 945,00 доларів США, а також на протязі 2010 року повернула борги ОСОБА_3 в сумі 2100,00 доларів США загалом станом на вересень 2010 року позивачем було виплачено суму в розмірі 17895,00 доларів США, яка на той час була цілком достатньою для придбання даної квартири.

Оскільки їх домовленість залишалась в силі, позивачем було сплачено борги за комунальні послуги, які виникли за попередніх власників даної квартири в сумі 2271,00 грн. Зі згоди ОСОБА_3 позивач почала ремонтні роботи. В червні 2010 року капітальний ремонт нею було закінчено, замінено вхідні та міжкімнатні двері, встановлено вікна, замінено проводку, сантехніку, укладено кахель та виконано інші роботи, витрати на відновлення та поліпшення стану квартири склали 57290,76 грн., з яких 38734,76 грн. витрати на будівельні матеріали, 18556,00 грн. плата майстрам за виконану роботу.

На то час позивач зазначає, що відповідач не перешкоджала їй у проживанні квартири. В серпні 2010 року на дану квартиру було видане свідоцтво про право на спадщину. Право власності за ОСОБА_2 було зареєстроване 25.09.2012 року. Однак договір купівлі продажу квартири не було укладено, оскільки власниця на той час була неповнолітньою.

В 2012 році шлюб ОСОБА_3 із сином позивача ОСОБА_4 було розірвано. З того часу їх відносини з відповідачем почали погіршуватись.

В серпні 2019 року позивач отримала лист від власниці ОСОБА_2 в якому вона просила позивача добровільно виселитись. На що, позивач звернулася до відповідача, з проханням повернути кошти виплачені в рахунок купівлі продажу квартири та відшкодування виконаних ремонтних робіт проведених в квартирі, але відповідач на дані звернення не реагує. В жовтні 2019 року у вказаній квартирі відповідачем були замінені замки, внаслідок чого позивач не має можливості потрапити до квартири, де знаходяться її особисті речі.

У зв`язку з вищенаведеним позивач звернулася до суду та просила стягнути з ОСОБА_2 вартість понесених позивачем витрат на ремонт квартири АДРЕСА_1 в сумі 57290,76 грн. та зобов`язати ОСОБА_2 повернути із незаконного володіння та користування належні їй особисті речі, в тому числі кухонний посуд, побутову техніку та меблі: холодильник Indesit, мікрохвильова піч LG, духовка електрична, газова плита Ariston, витяжка, пральна машинка Zanussi, бойлер Fagor, кавомолка Bosch, електром`ясорубка Braun, праска Tefal, пилосос Thomas, міксер Tefal, електрочайник Braun, меблі: кухонні меблі, диван, комод, шафа купе, складний столик та крісло до нього, балконна тумба та навісна тумба, у ванну кімнату: душова кабіна. Пенал, тумба під раковину, дзеркальна шафа, інше: люстри, жалюзі, килим, набір каструль BergHoff, набір ножів BergHoff.

Позивач та її представник в ході судового розгляду підтримали позов. в подальшому представник позивача надала суду заяву про розгляд справи без її участі, позов підтримує.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечила проти задоволення позову в частині стягнення коштів. Підтвердила, що частина речей, які належать позивачу, перебували чи перебувають в квартирі. При цьому частину речей в ході мирного врегулювання спору позивач забрала самостійно під час судового розгляду, а саме: складний столик та крісло до нього, жалюзі, набір каструль BergHoff, відмовилась забрати килим. Кавомолки Bosch, електром`ясорубки Braun, праски Tefal, пилососа Thomas, міксера Tefal, електрочайника Braun, набору ножів BergHoff в квартирі не було, а тому ці вимоги є безпідставними. З приводу меблів та іншої побутової техніки зазначила, що вони є, однак меблі, газова плита, духовка, бойлер є вмонтованими, а тому поверненню не підлягають, побутова техніка за тривалий час є зношеною.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечила щодо задоволення позову.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні зазначив, що позивачем передавались кошти в сумі 10000 доларів США, в подальшому ще 8000 доларів США. Позивачем робився ремонт в спірній квартирі орієнтовно на суму 5000 доларів США. При цьому третій особі були кошти для ремонту квартири, в якій вони жили.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що він з напарником робив ремонтні роботи в квартирі: штукатурили, шпаклювали поли, стелі. При цьому позивач передавала ОСОБА_3 10000 доларів США.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні вказав, що ОСОБА_3 казала віддати гроші для ремонту трикімнатної квартири, яку отримав син позивача. Позивач знімала кошти в банку, а потім передала ОСОБА_8 . ОСОБА_1 за свої кошти робила ремонт в квартирі.

Судом по справі встановлені наступні юридичні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу задоволено. Розірвано шлюб між ОСОБА_9 та ОСОБА_4 , зареєстрований 03.10.2006 року у відділі РАЦС Вінницького МУЮ Вінницької області, про що було зроблено актовий запис за № 2783.

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 04.11.2019 року власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 , частка власності 1/1, підстава виникнення права власності: свідоцтво про право на спадщину № 5-1586, 18.08.2010, Перша вінницька державна нотаріальна контора.

Пред`являючи позов, позивач посилалася на те, що з 2009 року, вважаючи себе власником квартири вони провела капітальний ремонт квартири, тобто здійснили поліпшення на загальну суму 57290,76 грн.

Відповідно до ч. 3 ст.390ЦК України добросовісний або недобросовісний набувач (володілець) має право вимагати від власника майна відшкодування необхідних витрат на утримання, збереження майна, здійснених ним з часу, з якого власникові належить право на повернення майна або передання доходів.

Згідно з ч. 4 ст.390ЦК України добросовісний набувач (володілець) має право залишити собі здійснені ним поліпшення майна, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без завдання йому шкоди. Якщо поліпшення не можуть бути відокремлені від майна, добросовісний набувач (володілець) має право на відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася його вартість.

Отже, ч. 3 зазначеної норми матеріального права регулює права добросовісного або недобросовісного набувача чужого майна на відшкодування витрат, здійснених ним з часу, коли у власника виникло право на повернення цього майна або на отримання доходів від його використання.

Разом з тим, положення ч. 4 ст.390ЦК України застосовуються до правовідносин, при яких добросовісному набувачу (володільцю) належить право на поліпшення набутого ним майна та залишення за собою результатів такого поліпшення за умови можливості їх відокремлення або право на відшкодування сум, на які збільшилась вартість поліпшеного майна, за неможливості їх відокремлення.

Застосування зазначених норм матеріальних прав суттєво різниться залежно від визначення підстав та сум, які підлягають відшкодуванню. Зокрема, за положеннями частини третьої підлягають відшкодуванню фактичні витрати, здійснені добросовісним або недобросовісним набувачем, які необхідно було зробити задля збереження майна або на його утримання з часу, коли власнику належало право, зокрема, на повернення майна.

На відміну від норми ч. 3 ст.390ЦК України за положеннями ч. 4 цієї статті добросовісному набувачу або володільцю належить право отримати відокремлювані поліпшення майна або право на відшкодування невідокремлюваних поліпшень пропорційно збільшенню вартості майна унаслідок цих поліпшень.

У пункті 32 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» судам роз`яснено, що недобросовісний набувач (володілець) не має права на залишення поліпшеного майна собі.

Крім того, добросовісний або недобросовісний набувач (володілець) майна має право вимагати від власника майна відшкодування необхідних витрат на утримання, збереження майна, здійснених ним з часу, з якого власникові належить право на повернення майна, або на передання доходів (ч. 3 ст.390ЦК України).У цьому разі необхідними є такі витрати, без яких стан майна істотно погіршився би, унаслідок чого його не можна було б використати за прямим призначенням.

Як встановлено в судовому засіданні позивач ОСОБА_1 знає про те, що власником майна є ОСОБА_2 , угода купівлі-продажу вказаної квартири не укладалась, позивач сама зазначає, що їх домовленість була усною, добросовісність набуття позивачем спірного майна не грунтується на вимогах закону. Отже, судом встановлено, що ОСОБА_1 не є добросовісним набувачем.

За таких обставин, суд, враховуючи те, що недобросовісний набувач має право лише на відшкодування витрат на утримання майна, а не на його поліпшення, що передбачено ч. 3 ст. 390 ЦК України, суд вважає вимоги позивача необгрунтовними та такими, що не підлягають задоволенню.

Приймаючи таке рішення, суд також зазначає про те, що надані позивачем квитанції на купівлю товарів для ремонтних робітне можуть бути визнані належним та допустимим доказом.

Що стосується вимоги про витребування речей із незаконного володіння та Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно із ст. 319 цього Кодексу власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він сам вирішує, що робити зі своїм майном, керуючись виключно власними інтересами, здійснюючи щодо цього майна будь-які дії, які не повинні суперечити закону і не порушують інтереси інших осіб та інтересів суспільства.

Одним засобів захисту порушеного права є витребування майна із чужого незаконного володіння.

Відповідно до ст.387ЦК України власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Предметом доказування у справах за позовами про витребування майна з чужого незаконного володіння становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як то факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача та ін. Власник вправі витребувати своє майно від особи у якої воно фактично знаходиться у незаконному володінні.

Згідно роз`яснень, які містяться в п. 26 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" від 07.02.2014 року № 5, відповідно до положень ч. 1ст. 388 ЦК Українивласник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі. При цьому суди повинні мати на увазі, що власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено в ч. 1ст. 388 ЦК України.

В силу вимог ч. 1 ст. 321ЦК Україниправо власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є підставними в частині витребування із незаконного володіння та користування належні позивачу: холодильник Indesit, мікрохвильова піч LG, духовка електрична, пральна машинка Zanussi, меблі: диван, комод, шафа купе, балконна тумба та навісна тумба, інше: килим.

Що стосується витребування газової плити Ariston, витяжки, бойлер Fagor, кухонні меблі, у ванну кімнату: душова кабіна, пенал, тумба під раковину, дзеркальна шафа, інше: люстри відповідач зазначає, що дана техніка та меблі є вбудованими та відносяться до невід`ємної частини головної речі квартири.

За визначеннямст. 184 ч. 1 ЦК Українизазначені у позові позивачкою речі є незамінними, так як вони наділені тільки їм властивими окремими та індивідуальними ознаками, що відрізняють їх з-поміж інших однорідних речей. Річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов`язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю. Приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 186 ЦК України).

За приписамист. 187 ч. 1 ЦКскладовою частиною речі є все те, що не може бути відокремлене від речі без її пошкодження або істотного знецінення.

Головною визнається та річ, яка сама по собі задовольняє повну потребу особи в її господарській чи побутовій діяльності, а приналежністю вважається та річ, яка робить користування головною річчю більш зручним або ефективним і при цьому самостійно задовольняти потребу особи не може.

З огляду на те, що побутова техніка, меблі, обладнання кухні, вбиральні та ванної кімнати є самостійними речами, які призначені для задоволення певних потреб людини і які можливо відокремити від квартири, то їх не можливо віднести до категорії невідокремленої належності квартири.

Оскільки речі можуть бути відокремлені без будь якої шкоди для самої кватири, то твердження відповідача про неможливість відокремлення переліченого майна від квартири є безпідставним.

За таких обставин суд вважає, що ці речі повинні бути витребувані із незаконного володіння та користування.

У витребуванні речей, а саме: складний столик та крісло до нього, жалюзі, набір каструль BergHoff, необхідно відмовити, так як відповідач зазначила, що дані речі були повернуті, а позивач не спростувала даних обставин.

Суд також приходить до висновку, що в поверненні інших речей, а саме: кавомолки Bosch, електром`ясорубки Braun, праски Tefal, пилососа Thomas, міксера Tefal, електрочайника Braun, набору ножів BergHoff також слід відмовити у зв`язку з ненаданням позивачем належних доказів про наявність такого майна у ній.

На підставі викладеного, ст.ст.321,388,390ЦК України керуючись ст.ст. 4, 13, 81,82,263-265, 268ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_3 про стягнення витрат на поліпшення майна та витребування із незаконного володіння та користування особистих речей задовольнити частково.

Зобов`зати ОСОБА_2 повернути із незаконного володіння та користування належні ОСОБА_1 особисті речі, а саме: холодильник Indesit, мікрохвильова піч LG, духовка електрична, газова плита Ariston, витяжка, пральна машинка Zanussi, бойлер Fagor, меблі: кухонні меблі, диван, комод, шафа купе, складний столик та крісло до нього, балконна тумба та навісна тумба, у ванну кімнату: душова кабіна, пенал, тумба під раковину, дзеркальна шафа, інше: люстри, килим.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Суддя