ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2022 року Справа № 160/135/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Боженко Н.В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпры адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дизельний завод" (50106, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Електрозаводська, 34; код ЄДРПОУ 38515997) до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (49107, м. Дніпро, вул. Казакова, буд. 3; код ЄДРПОУ 39788766) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,-

ВСТАНОВИВ:

08 січня 2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла направлена 28 грудня 2019 р. засобами поштового зв`язку позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Дизельний завод" до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, в якій позивач, з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 17.03.2020 року, просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області №706-1 від 16.10.2019 про призначення інспекційного відвідування ТОВ «Дизельний завод»;

- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ДН3144/262/НП/СПТД-ФС/610 від 09 грудня 2019 року Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, якою на ТОВ "Дизельний завод" накладено штраф у розмірі 417300 (чотириста сімнадцять тисяч триста) гривень 00 копійок;

- стягнути на користь Товариства з обмеженою діяльністю Дизельний завод" (50106, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вул. Електрозаводська, будинок 34, ідентифікаційний код 38515997) судові витрати в сумі 8361 грн. 50 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (49107, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Казакова, 3, код ЄДРПОУ 39788766) шляхом безспірного списання з рахунків органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Позовна заява обґрунтована протиправністю оскаржуваних наказу та постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області. 18 грудня 2019 року позивачем отримано від відповідача постанову про накладення штрафу, підставою якого є акт про неможливість проведення інспекційного відвідування від 17.10.2019 року, на даний акт надано зауваження від 23.10.2019 року, так в акті перевірки інспектори створили події і змінили мотив недопущення їх до перевірки з "відсутності оригіналу направлення на перевірку" на "прострочені службові посвідчення". При цьому, зауважень інспектором з приводу їх службових посвідчень у Журнал перевірок не внесено. Позивач вважає, що інспекторами не було виконано вимог чинного законодавства, а саме Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою КМУ від 21.08.2019 № 823, Закону України №877-V. Відеозаписи працівників Держпраці є не повними. При цьому у направленні на проведення інспекційного відвідування № 424-Н від 16.10.2019 року зазначено, що предметом інспекційного відвідування є додержання законодавства про працю, а акту про неможливість проведення інспекційного відвідування №ДН3144/262/НП від 17.10.2019 року зазначено зовсім інший предмет - виявлення неоформлених трудових відносин. Наслідком зміни предмета перевірки відповідачем стало невірне застосування підстави для відповідальності. Також, 22.10.2019 року позивач отримав вимогу про надання документів за № ДН3144/262/НД від 17.10.2019 року, на виконання зазначеної вимоги 28.10.2019 року позивачем на адресу відповідача були доставлені супровідним листом № 01-726 від 25.10.2019 року копії документів у кількості 1287 примірників, ніяких зауважень до наданих документів чи додаткових вимог про їх витребуванню від відповідача не надійшло. Отже постанова про накладення штрафу є протиправною та підлягає скасуванню. В тому числі, ознайомившись з наказом позивачу стало відомо, що підставою для проведення інспекційного відвідування позивача стала інформація, надана в листі ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 30.09.2019 року № 19865/05-05/26, отже така підстава для проведення позапланової перевірки не передбачена Законом України №877-V, отже призначення перевірки, як і сам наказ є незаконним та протиправним.

Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 160/135/20 та у зв`язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 січня 2020 р. позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Дизельний завод" залишена без руху, з встановленням позивачу терміну для усунення недоліків позовної заяви.

22 січня 2020 року на виконання вимог ухвали суду від 13 січня 2020 р. позивачем усунено відповідні недоліки позовної заяви.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду 27 січня 2020 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дизельний завод" до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу. Визначено, що справа буде розглянута за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 20 лютого 2020 року о 11:30 год.

14 лютого 2020 року надійшов відзив на адміністративний позов від представника відповідача, в якому просить в задоволенні позову відмовити. Підставою для проведення інспекційного відвідування позивача стала інформація, надана в листі ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 30.09.2019 року. Керуючись Порядком № 823, на підставі інформації з листа, згідно наказу про призначення інспекційного відвідування та направлення відповідачем була здійснена спроба проведення інспекційного відвідування позивача, так, представником позивача було відмовлено в доступі до виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця за юридичною адресою підприємства. Перед початком здійснення інспекційного відвідування були пред`явлені службові посвідчення інспекторів праці. Також відповідачем був здійснений виклик поліції, в тому числі інспекторами здійснювалась відеофіксація здійснення інспекційного відвідування. Отже позивачем не дотримано вимоги ч.1 ст. 259 КЗпП України, ч.4 ст. 35 Закону України № 108, зазначене свідчить про створення об`єктом відвідування перешкод у проведенні інспекційної діяльності з питань виявлення порушень, зазначених абз. 2 ч.2 ст. 256 КЗпП України. На підставі акту від 17.10.2019 року складена постанову про накладення штрафу від 09.12.2019 року у стократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.

Протокольною ухвалою суду 20.02.2020 року, із занесенням до протоколу судового засідання, відкладено підготовче судове засідання на 17 березня 2022 року задовольнивши клопотання представника позивача.

05 березня 2020 року до суду надійшла відповідь на відзив, в якій підтримано позицію щодо протиправності рішення відпвідача.

Протокольною ухвалою суду 17.03.2020 року, із занесенням до протоколу судового засідання, відкладено розгляд справи на 26.03.2020 року о 09:30 год.

17 березня 2020 року до суду надійшла заява про доповнення позовних вимог, в якій зазначено: визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області № 706-І від 16.10.2019 року про призначення інспекційного відвідування ТОВ "Дизельний завод" та визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 09.12.2019 року №ДН3144/262/НП/СПТД-ФС/610.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 березня 2020 р. клопотання представника позивача про продовження строку підготовчого засідання - задоволено. Продовжено строк підготовчого провадження в адміністративній справі №160/135/20 до 27 квітня 2020 р., включно. Призначено підготовче засідання на 27 квітня 2020 р. о 13 год. 00 хв., за адресою: м. Дніпро, вул. Академіка Чекмарьова, 5, зала № 2.

30 березня 2020 року до суду від представника відповідача надійшов відзив на заяву про зміну предмету позову, в якому зазначено, зокрема, що під час здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю на Державну службу України з питань праці та її територіальні органи розповсюджуються лише вимоги, зокрема, частини першої-четвертої та шостої статті 7 Закону України "Про основні засади здійснення державного нагляду (контролю) у сфері". Тобто вимоги ч.5 ст. 7 Закону України "Про основні засади здійснення державного нагляду (контролю) у сфері" на Державну службу України з питань праці та її територіальні органи під час проведення позапланових заходів державного нагляду (контролю) у формі інспекційних відвідувань не розповсюджуються. На другій сторінці направлення вказано, що під час інспекційного відвідування буде здійснено контроль додержання законодавства про працю у ТОВ "Дизельний завод" з питань виявлення неоформлених трудових відносин. Також, зазначено, що постанова від 09.12.2019 року про накладення штрафу у стократному розмірі прийнята відповідно до абз.7 ч.2 ст. 265 КЗпП у розмірі 417300,00 грн. правомірно.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.04.2020 р. клопотання представників сторін про зупинення провадження у справі - задоволено. Зупинено провадження в адміністративній справі №160/135/20 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дизельний завод" до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу - до завершення обмежувальних протиепідемічних заходів (карантину).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.12.2021 р. клопотання представника Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про поновлення провадження у справі №160/135/20 задоволено. Поновлено провадження в адміністративній справі №160/135/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дизельний завод" до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу, зі стадії, на якій його було зупинено.

Призначено підготовче засідання на 25 січня 2022 року о 16 год. 00 хв., за адресою: м. Дніпро, вул. Академіка Чекмарьова, 5, зала № 2.

25 січня 2022 справу знято з розгляду у зв`язку з перебуванням головуючого судді на лікарняному. Черговий розгляд справи призначено на 17.02.2022.

Протокольною ухвалою суду 17.02.2022 року, із занесенням до протоколу судового засідання, відкладено підготовче судове засідання на 11 годину 30 хвилин 15 березня 2022 року.

Протокольною ухвалою суду 15.03.2022 року, із занесенням до протоколу судового засідання, відкладено підготовче судове засідання на 28.04.2022 року.

28 квітня 2022 року від представника позивача надійшло клопотання про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.04.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 24 травня 2022 року об 11:30 год. у приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду за адресою: м. Дніпро, вул. Академіка Чекмарьова, 5, зала № 2. відкладено підготовче судове засідання на 24.05.2022 р. об 11-30 год.

24 травня 2022 року від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи в письмовому провадженні, представник відповідача не заперечив щодо розгляду справив порядку письмового провадження, про що міститься позначка на клопотанні позивача.

Дослідивши наявні матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Керуючись Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №823, за інформацією Пенсійного фонду України та його територіальних органів (лист Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області від 30.09.2019 №19865/05-05/26 (вхід. №20698 від 04.10.2019 Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області) щодо роботодавців, в яких 30 і більше відсотків фізичних осіб працюють на умовах цивільно-правових договорів за №ДН-3144 внесення до Реєстру інспекційних відвідувань та рішень інспектора праці про відвідування роботодавця т.в.о начальника Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області прийнято наказу «Про призначення інспекційного відвідування» №760-І від 16.10.2019 (а.с.71 том 1).

Згідно вказаного наказу визначено фахівцю Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області у період з 17.10.2019 по 30.10.2019 провести інспекційне відвідування зі здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Дизельний завод» за юридичною адресою: 50106, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Електрозаводська, будинок 34, код ЄДРПОУ 38515997.

На підставі наказу складено направлення на проведення інспекційного відвідування від 16.10.2019 №424-Н (а.с.72-73 том 1).

У зв`язку з ненаданням інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування; ненадання доступу до виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця; ненадання для ознайомлення книг, реєстрів та документів, ведення яких передбачено законодавством про працю; ненадання робочого місця з можливістю ведення конфіденційної розмови з працівниками щодо предмета інспекційного відвідування складено акт від 17.10.2019 №ДН3144/262/НП (а.с.8-9 том 1).

Вимогою від 17.10.2019 зобов`язано керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Дизельний завод» надати документи, які необхідні для проведення інспекційного відвідування(а.с.15-17 том 1).

Листом від 25.10.2019 товариством позивача направлено на адресу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області документи, згідно опису (а.с.18-20 том 1) разом з зауваженнями до акту інспекційного відвідування (а.с.11-12 том 1).

Постановою про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДН3144/262/НП/СПТД-ФС/610 від 09.12.2019 на товариство позивача накладено штраф у розмірі 417 300,00 грн. (а.с.5-6 том 1).

Не погоджуючись з наказом про перевірку, постановою про накладення штрафу, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Так, відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Використання примусової праці забороняється. Не вважається примусовою працею військова або альтернативна (невійськова) служба, а також робота чи служба, яка виконується особою за вироком чи іншим рішенням суду або відповідно до законів про воєнний і про надзвичайний стан.

Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров`я роботах забороняється.

Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №96 (далі Положення №96), Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику, крім іншого, з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Підпунктом 9 пункту 4 Положення №96 Держпраці передбачено, що відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний контроль за дотриманням вимог законодавства про працю, зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню; провадження діяльності з надання послуг з посередництва та працевлаштування.

У підпункті 5 пункту 6 Положення №96 зазначено, що Держпраці для виконання покладених на неї завдань має право безперешкодно проводити відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та об`єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, здійснення нагляду та контролю за додержанням якого віднесено до повноважень Держпраці.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 100 утворено територіальні органи Держпраці, зокрема Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області.

Відповідно до статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (зокрема їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю, визначена Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №823 (далі - Порядок № 823) (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п.1 Порядку №823 цей Порядок визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування), з урахуванням особливостей, визначених Конвенцією Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованої Законом України від 8 вересня 2004 р. № 1985-IV, Конвенцією Міжнародної організації праці № 129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві, ратифікованої Законом України від 8 вересня 2004 р. № 1986-IV, та Законом України Про основі засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Водночас, п. 2, 3 Порядку №823 встановлено, що Заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Заходи контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються інспекторами праці виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, дотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі - виконавчі органи рад) у формах, визначених абзацом першим цього пункту.

Інспекторами праці є посадові особи Держпраці та її територіальних органів, виконавчих органів рад (далі - органи контролю), посадовими обов`язками яких передбачено повноваження щодо здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - контрольні повноваження).

Контрольні повноваження інспектора праці підтверджується службовим посвідченням встановленої Мінсоцполітики форми, що видається Держпраці.

Держпраці веде реєстр виданих службових посвідчень інспекторів праці (далі - реєстр).

Підставою для видачі службового посвідчення інспектора праці посадовій особі виконавчого органу ради є лист сільського, селищного, міського голови, до якого додається заповнена картка обліку даних інспектора праці відповідно до форми, затвердженої Мінсоцполітики.

Відповідно до п.п.3 п.5 Порядку №823 інспекційні відвідування проводяться, зокрема, з таких підстав: рішення керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань, прийняте за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту.

При цьому, п.п.1,2,4-7 п.5 Порядку №823 передбачено, що підставами для здійснення інспекційних відвідувань є:

1) звернення працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю;

2) звернення фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин;

4) рішення суду;

5) повідомлення посадових осіб органів державного нагляду (контролю), правоохоронних органів про виявлені в ході виконання ними повноважень ознак порушення законодавства про працю щодо неоформлення та/або порушення порядку оформлення трудових відносин;

6) інформація:

ДПС та її територіальних органів про:

- невідповідність кількості працівників роботодавця обсягам виробництва (виконаних робіт, наданих послуг) до середніх показників за відповідним видом економічної діяльності;

- факти порушення законодавства про працю, виявлені в ході здійснення повноважень;

- факти провадження господарської діяльності без державної реєстрації у порядку, встановленому законом, як суб`єкта господарювання;

Пенсійного фонду України та його територіальних органів про:

- роботодавців, в яких стосовно працівників відсутнє повідомлення про прийняття на роботу;

- роботодавців, в яких протягом місяця кількість працівників, що працюють на умовах неповного робочого часу, збільшилася на 20 і більше відсотків;

- фізичних осіб, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року;

- роботодавців, в яких 30 і більше відсотків фізичних осіб працюють на умовах цивільно-правових договорів;

- роботодавців із чисельністю 20 і більше працівників, в яких протягом місяця відбулося скорочення на 10 і більше відсотків працівників;

7) інформація профспілкових органів про порушення прав працівників, які є членами профспілки, виявлені у ході здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про працю.

Як слідує з відзиву на позов та з пояснень, наданих представником відповідача у судовому засіданні, підставою для видання вищевказаного наказу стало рішення керівника органу контролю про проведення інспекційного відвідування, прийняте за результатами отримання інформації Пенсійного фонду України та його територіальних органів (лист Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області від 30.09.2019 №19865/05-05/26 (вхід. №20698 від 04.10.2019 Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області) щодо роботодавців, в яких 30 і більше відсотків фізичних осіб працюють на умовах цивільно-правових договорів за №ДН-3144 внесення до Реєстру інспекційних відвідувань та рішень інспектора праці про відвідування роботодавця.

Суд звертає увагу й на висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду від 23.09.2021 у справі №1640/3141/18, де вказано, що згідно з статтею 16 Конвенції Міжнародної організації праці про інспекцію праці у промисловості й торгівлі 1947 року №81 (ратифікована Законом України від 08.09.2004 №1985-ІV) інспекція на підприємствах проводиться так часто і так ретельно, як це потрібно для забезпечення ефективного застосування відповідних законодавчих положень.

Ця ж Конвенція застосовувалась Верховним Судом, зокрема, у постанові від 21.10.2019 у справі №200/11885/18-а, у якій міститься правовий висновок про те, що Конвенція визначає безумовне дискреційне повноваження інспектора самостійно приймати рішення щодо необхідності проведення інспектування того чи іншого роботодавця для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються.

Аналогічного змісту висновки суду викладені у постанові Верховного Суду від 05 травня 2022 року у справі № 805/3181/18-а.

Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже суд відхиляє доводи позивача про безпідставність призначення відповідачем інспекційного відвідування.

За змістом п. 14 Порядку №823 під час проведення інспекційного відвідування об`єкт відвідування має право:

1) перевіряти в інспектора праці наявність службового посвідчення;

2) одержувати копію направлення на проведення інспекційного відвідування;

3) не допускати до проведення інспекційного відвідування у разі: відсутності службового посвідчення; якщо на офіційному веб-сайті Держпраці не оприлюднено рішення Мінсоцполітики про затвердження форми акта інспекційного відвідування;

4) вимагати припинення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у разі перевищення визначеного пунктом 10 цього Порядку максимального строку здійснення такого заходу;

5) подавати в письмовій формі свої пояснення, зауваження до акта або припису;

6) вимагати від інспектора праці внесення запису про проведення інспекційного відвідування до відповідного журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) об`єкта відвідування (за його наявності) перед наданням акта для підпису об`єктом відвідування або уповноваженою ним посадовою особою;

7) перед підписанням акта бути поінформованим про свої права та обов`язки;

8) вимагати від інспектора праці додержання вимог законодавства;

9) вимагати нерозголошення комерційної таємниці або конфіденційної інформації об`єкта відвідування;

10) оскаржувати в установленому законодавством порядку неправомірні дії інспектора праці;

11) отримувати консультативну допомогу від інспектора праці з метою запобігання порушенням під час проведення інспекційних відвідувань, невиїзних інспектувань;

12) фіксувати проведення інспекційного відвідування засобами аудіо-, фото- та відеотехніки.

Судом встановлено, що з метою проведення інспекційного відвідування, головними державними інспекторами відділу з питань додержання законодавства про працю, застрахованих осіб, зайнятість, працевлаштування інвалідів та з питань дитячої праці у Криворізькому регіоні Клімчуком О.В. та Дуднік О.М. 17.10.2019 о 11 годині 15 хвилин була здійснена спроба проведення інспекційного відвідування у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Дизельний завод» з питань виявлення неоформлених трудових відносин за адресою: 50106, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Електрозаводська, буд. 34, код ЄДРПОУ 38515997.

Так, на прохідній підприємства виконуючим обов`язки керівника Мельником Г.В. та начальником юридичного відділу Гуцалюком П.О. відмовлено в доступі до виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця за юридичною адресою підприємства, мотивуючи свої дії тим що у інспекторів праці прострочені службові посвідчення та направлення на проведення інспекційного відвідування №424-Н від 16.10.2019 оформлене неналежним чином, тобто не завірене посадовою особою.

Згідно з п. 9 Порядку №823 під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред`явити об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення. На вимогу об`єкта відвідування або уповноваженої ним посадової особи інспектор праці надає копію відповідного направлення на проведення інспекційного відвідування та вносить запис про проведення інспекційного відвідування до відповідного журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) об`єкта відвідування (за його наявності) перед наданням акта для підпису.

Наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 р. №55 затверджено Національний стандарт України Державної уніфікованої системи документації, Уніфікованої системи організаційно - розпорядчої документації „Вимоги до оформлення документів (ДСТУ 4163-2003).

Цей стандарт поширюється на організаційно-розпорядчі документи (далі документи) - постанови, розпорядження, накази, положення, рішення, протоколи, акти, листи тощо, створювані в результаті діяльності:

- органів державної влади України, органів місцевого самоврядування;

- підприємств, установ, організацій та їх об`єднань усіх форм власності (далі - організацій).

Цей стандарт установлює: склад реквізитів документів; вимоги до змісту і розташовування реквізитів документів; вимоги до бланків та оформлювання документів; вимоги до документів, що їх виготовляють за допомогою друкувальних засобів(п.1.1, 1,2).

Порядок засвідчення копії документів визначений пунктами 5 26, 5 27 Національного стандарту України Державної уніфікованої системи документації, Уніфікованої системи організаційно - розпорядчої документації „Вимоги до оформлення документів.

За вказаним нормативно-правовим актом, відмітка про засвідчення копії документа складається: - зі слів „Згідно з оригіналом, - назви посади, - особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, - дати засвідчення копії, яка проставляється нижче підпису

Таким чином, з урахуванням вимог п. 9 Порядку №823, в частині надання інспектором копії направлення на проведення інспекційного відвідування, таке направлення має бути посвідчене з дотриманням Національного стандарту України Державної уніфікованої системи документації, Уніфікованої системи організаційно - розпорядчої документації „Вимоги до оформлення документів (ДСТУ 4163-2003) та містити відмітку про засвідчення копії документа, яка складається: - зі слів „Згідно з оригіналом, - назви посади, - особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, - дати засвідчення копії, яка проставляється нижче підпису.

З дослідженої копії направлення від 16.10.2019 (а.с.72-73 том 1) судом встановлено, що відмітка про засвідчення копії документа, як того вимагає Національний стандарт України Державної уніфікованої системи документації, Уніфікованої системи організаційно - розпорядчої документації „Вимоги до оформлення документів (ДСТУ 4163-2003, чинні на момент виникнення правовідносин) відсутня.

У відповідності до ч. 8 ст. 4 Закону №877 у разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів допускають неоднозначне (множинне) трактування прав і обов`язків суб`єкта господарювання або повноважень органу державного нагляду (контролю), така норма трактується в інтересах суб`єкта господарювання.

Таким чином, документ, на підставі якого, у тому числі, мало відбутись інспекційне відвідування, складено без дотримання вимог законодавства, що у свою чергу виключає можливість проведення такого відвідування.

При цьому, оскільки на момент звернення позивача з позовом про скасування наказу, останній був реалізований, а саме 17.10.2019 інспекторами Управління Держпраці складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування, у зв`язку з недопуском позивачем інспекторів Управління до проведення інспекційного відвідування, оскарження зазначеного наказу не є належним способом захисту прав позивача, оскільки його скасування не може призвести до відновлення порушеного права товариства.

Належним способом захисту порушеного права у такому випадку є саме оскарження рішень, прийнятих на підставі акта про неможливість проведення інспекційного відвідування (зокрема, постанов про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами).

Вказана правова позиція суду викладена у постанові Верховного Суду від 27.04.2022 у справі №460/1208/19.

Водночас, суд вважає за необхідне вказати, що у постанові від 18 травня 2022 року у справі № 160/10746/21 визначено: «Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленої у постанові від 30 січня 2019 року у справі № 755/10947/17, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію.».

Відтак, посилання позивача на постанову Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №805/420/17-а, яка вказує, що порушення процедури призначення та власне проведення перевірки має наслідком неправомірність остаточного акта реагування, прийнятого за наслідками цієї перевірки (як її результату) врахуванню судом не підлягає.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області №706-1 від 16.10.2019 про призначення інспекційного відвідування ТОВ «Дизельний завод».

Що ж до суті порушення, за вчинення якого до позивача застосовано відповідальність у вигляді штрафу, суд зазначає наступне.

Пунктом 11, 12 Порядку №823 передбачено, що інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно без попереднього повідомлення мають право:

1) під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, о будь-якій годині доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця;

2) ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об`єктом відвідування їх копії або витяги;

3) наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об`єкта відвідування, іншим особам, що володіють необхідною інформацією, запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення;

4) за наявності ознак кримінального правопорушення та/або створення загрози безпеці інспектора праці залучати працівників правоохоронних органів;

5) на надання робочого місця з можливістю ведення конфіденційної розмови з працівниками щодо предмета інспекційного відвідування;

6) фіксувати проведення інспекційного відвідування, у тому числі з питань виявлення неоформлених трудових відносин, засобами аудіо-, фото- та відеотехніки;

7) отримувати від органів державної влади, об`єктів відвідування інформацію та матеріали, необхідні для проведення інспекційного відвідування, невиїзного інспектування.

Вимога інспектора праці про надання об`єктом відвідування для ознайомлення документів та/або їх копій або витягів з документів, пояснень, доступу до всіх видів приміщень, організації робочого місця, внесена в межах повноважень, є обов`язковою для виконання.

Відповідно до п. 16-18 Порядку №823 у разі створення об`єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора праці (відмова у допуску до проведення відвідування (ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування; перешкода в реалізації інших прав, передбачених пунктом 11 цього Порядку), відсутності об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення відвідування), відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, перевищення строків проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, визначених пунктом 10 цього Порядку, складається акт про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування із зазначенням відповідних підстав, який у разі можливості підписується об`єктом відвідування або іншою уповноваженою ним особою.

Копія акта, зазначеного у пункті 16 цього Порядку, надсилається органам, яким підпорядкований об`єкт відвідування (за наявності), для вжиття заходів з усунення перешкод і забезпечення присутності об`єкта відвідування за своїм місцезнаходженням.

У разі відсутності/ненадання документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, об`єкту відвідування надсилається копія акта про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування та письмова вимога із зазначенням строку поновлення та/або надання документів. На час виконання такої вимоги строк проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування зупиняється.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом у постановах від 21 жовтня 2019 року у справі №200/11885/18-а, від 23 квітня 2020 року у справі №804/1671/17, від 16 липня 2020 року у справі №522/6990/17 Головне управління Держпраці у відповідній області як уповноважений орган держави на здійснення заходу контролю має право на самостійне визначення переліку та обсягу документів, необхідних йому для реалізації наявних повноважень, витребувані документи мають містити інформацію/відомості з питань, які є предметом перевірки. Через ненадання позивачем витребуваних документів, відповідач не реалізував наявне в нього повноваження, що є створенням перешкод у проведенні перевірки.

Зі встановлених обставин, суд зазначає, що на момент винесення оскаржуваної постанови, позивачем виконано вимоги щодо надання витребуваних документів.

Відповідач вказаного не спростовує.

Відтак, позивач своїми діями не перешкоджав проведенню інспекційного відвідування, а навпаки, намагався надати всю наявну інформацію та документацію для можливості проведення цього відвідування.

До того, ж Головне управління Держпраці в Дніпропетровській області не позбавлене було можливості повторно прибути для проведення інспекційного відвідування, після оформлення належним чином документів, з огляду на період його проведення (з 17.10.2019 по 30.10.2019), який визначено наказом від 16.10.2019.

Висновки суду щодо добросовісності суб`єкта господарювання, у разі надання усіх документів на вимогу органу Держпраці, викладені у постанові Верховного Суду від 13 квітня 2022 року у справі №360/997/20.

Продовжуючи розгляд справи суд зазначає, що статтею 265 Кодексу законів про працю України встановлена відповідальність за порушення законодавства про працю.

Посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Відповідно до частини четвертої статті 265 КЗпП України штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509 (надалі-Порядок №509).

Відповідно до п. 3 Порядку №509 справа про накладення штрафу (далі - справа) розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку.

Про дату одержання документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, уповноважена посадова особа письмово повідомляє суб`єкту господарювання та роботодавцю не пізніше ніж через п`ять днів після їх отримання рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Згідно із п.4 Порядку №509 під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу.

За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.

Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінсоцполітики, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, другий - надсилається протягом трьох днів з дня складення суб`єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або вручається його представникові, про що на примірнику робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого суб`єкта господарювання або роботодавця чи їх представника. У разі надсилання примірника постанови засобами поштового зв`язку в матеріалах справи робиться відповідна позначка.

У разі відсутності підстав для складення постанови про накладення штрафу уповноважена посадова особа письмово повідомляє про це суб`єкту господарювання чи роботодавцю у строки, визначені абзацом першим пункту 3 цього Порядку.

Відносно відповідальності за порушення законодавства про працю, суд зазначає наступне.

Як вбачається судом з оскаржуваної постанови, останню прийнято у зв`язку з порушенням позивачем, на думку відповідача, абз. 7 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України.

Відповідно до абз. 7 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі вчинення дій, передбачених абзацом шостим цієї частини, при проведенні перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці другому цієї частини, - у стократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.

Згідно абз. 6 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.

За змістом абз. 2 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення; встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.

Тобто, порушення визначене відповідачем в оскаржуваній постанові не відповідає викладеним у ній порушенням, з огляду на те, що інспекційне відвідування не відбулось у зв`язку з недопущенням інспекторів до такої перевірки, що відповідає порушенню та його відповідальністю у іншому розмірі.

Суд зазначає, що зміст спірного рішення відповідача, який є індивідуально-правовими актом та породжує права і обов`язки для позивача, має відповідати вимогам, визначеним статтею 2 КАС України.

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб`єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Обґрунтованість, в силу статті 2 КАС України, є однією з обов`язкових ознак рішення (дії, бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, що підлягає встановленню адміністративним судом.

Рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує Закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

В рішенні №37801/97 від 1 липня 2003 р. по справі «Суомінен проти Фінляндії» Європейський суд вказав, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, а в рішенні від 10 лютого 2010 р. у справі «Серявін та інші проти України Європейський суд відзначив, що у рішеннях судів та органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. В рішенні від 27 вересня 2010 р. по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» Європейський суд зазначив, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Так, критерій прийняття рішень, вчинення (невчинення) дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, за змістом випливає з принципу законності, що закріплений у частині другій статті 19 Конституції України, яка передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

"На підставі" означає, що суб`єкт владних повноважень: - має бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України; - зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії - відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, висновки експертів тощо. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи.

При цьому невиконання суб`єктом владних повноважень законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 04.12.2018 року у справі №821/1173/17.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність і передбачуваність правозастосування, а отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів (постанова Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі №917/1503/17).

З огляду на встановлені судом обставини, постанова про накладення штрафу №ДН3144/262/НП/СПТД-ФС/610 від 09 грудня 2019 року є протиправною та підлягає скасуванню.

При цьому, суд вважає за необхідне вказати, що сторонами надано до матеріалів адміністративної справи електронні докази.

Згідно ч. 1, 2, 4 ст. 99 КАС України, електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги". Законом може бути визначено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.

З огляду на недотримання сторонами вимог ст. 99 КАС України, надані електронні докази не можуть бути враховані судом під час прийняття рішення по суті.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При цьому суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Так, позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні) сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява №65518/01 від 06.09.2005 р., п.89), "Проніна проти України" (заява №63566/00 від 18.07.2006 р., п.23) та "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04 від 10.02.2010 р., п.58) принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) від 09.12.1994 р., п.29).

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 року (заява № 4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для часткового задоволення позову.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Позивачем в рамках даного позову сплачено судовий збір у розмірі 6259,50 грн. (за вимоги майнового характеру визнання протиправною та скасування постанови) та 2102,00 грн. (за вимоги немайнового характеру визнання протиправним та скасування наказу), згідно платіжних доручень №2546 від 27.12.2019 (а.с.4 том 1), №2700 від 20.01.2020 (а.с.55 том 1), №142 від 16.03.2020 (а.с.108 том 1).

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Дизельний завод" (50106, Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, вул. Електрозаводська, 34; код ЄДРПОУ 38515997) до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (49107, м.Дніпро, вул. Казакова, буд. 3; код ЄДРПОУ 39788766) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ДН3144/262/НП/СПТД-ФС/610 від 09 грудня 2019 року Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, якою на ТОВ "Дизельний завод" накладено штраф у розмірі 417 300,00 гривень (чотириста сімнадцять тисяч триста гривень).

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (49107, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Казакова, 3, код ЄДРПОУ 39788766) на користь Товариства з обмеженою діяльністю Дизельний завод" (50106, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вул. Електрозаводська, будинок 34, ідентифікаційний код 38515997) сплачений судовий збір у сумі 6259,50 гривень (шість тисяч двісті п`ятдесят дев`ять гривень 50 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Боженко