Справа № 368/216/21

2/368/78/22

Рішення

Іменем України

"19" січня 2022 р. Кагарлицький районнийсуд Київської області

в складі:

головуючого - суддя Закаблук О.В.

при секретарі Балацька В.В.

- розглянувши у відкритомусудовому засіданнів залісуду м.Кагарлик цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей та стягнення заборгованості по аліментах, суд, -

В С Т А Н О В И В :

17.03.2021року на адресу Кагарлицького районного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей та стягнення заборгованості по аліментах, в прохальній частині якої позивачка просила суд винести рішення, на підставі якого:

1. Прийняти цю позовну заяву до провадження та порушити провадження у справі;

2. Викликати свідка: ОСОБА_3 , прож.: АДРЕСА_1 ;

3. Викликати свідка: ОСОБА_4 , прож.: АДРЕСА_2 ;

3. Стягнути з відповідача ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_5 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , борг за останні 10 років суму у розмірі 79.631 грн., та в подальшому стягувати з відповідача аліменти на ОСОБА_5 50% від прожиткового мінімуму до досягнення ним повноліття.

4. Стягнути з відповідача ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання доньки ОСОБА_6 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 , борг за останні 10 років суму у розмірі 90.781 грн., та 5.000 грн. за навчання ОСОБА_6 у А - Level ІТ курси програмування у АДРЕСА_3 , вона сплатила за ці курси 10.000 грн., надасть квитанцію суду.

Свої позовні вимоги позивачка ОСОБА_1 в мотивувальній частині позовної заяви обґрунтовує наступними обставинами.

Вона, позивач: ОСОБА_1 (колишнє прізвище ОСОБА_7 ) та відповідач: ОСОБА_2 , перебували у шлюбі з 20.02.1999 року по 24.02.2010 року, що підтверджується свідоцтвом про одруження, виданого Виконкомом Горохівської сільської ради Кагарлицького району Київської області про що в книзі реєстрації актів про одруження 20 лютого 1999 року зроблено запис за№ 02.

24.02.2010 року шлюб розірваний, про що в Книзі реєстрації розірвань шлюбів Відділу реєстрації актів цивільного стану Кагарлицького районного управління юстиції Київської області зроблено відповідний актовий запис № 18 від 24 лютого 2010 року.

У шлюбі у них народилася одна дитина: ОСОБА_6 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження № НОМЕР_1 , від 20 січня 2010 року.

У шлюбі у нас народилася друга дитина: ОСОБА_5 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження № НОМЕР_2 , від 17 листопада 2011 року.

Діти проживають разом зі мною, за адресою: АДРЕСА_4

Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України (надалі - СК України), батьки зобов`язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття, а відповідач з 24.02.2010 року не бере участі у вихованні та утриманні наших спільних дітей.

Стаття 194 Сімейний кодекс України. Стягнення аліментів за минулий час та заборгованості за аліментами.

1. Аліменти можуть бути стягнуті за виконавчим листом за минулий час, але не більш як за десять років, що передували пред`явленню виконавчого листа до виконання.

{Частина перша статті 194 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2475-УІІІ від 03.07.2018}

2. Якщо за виконавчим листом, пред`явленим до виконання, аліменти не стягувалися у зв`язку з розшуком платника аліментів або у зв`язку з його перебуванням за кордоном, вони мають бути сплачені за весь минулий час.

3. Заборгованість за аліментами, які стягуються відповідно до статті 187 цього Кодексу, погашається за заявою платника шляхом відрахувань з його заробітної плати, пенсії, стипендії за місцем їх одержання або стягується за рішенням суду.

Заборгованість за аліментами стягується незалежно від досягнення дитиною повноліття, а у випадку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу, - до досягнення нею двадцяти трьох років.

5. Положення частин першої - третьої цієї статті, а також статей 195-197 цього Кодексу застосовуються і до стягнення аліментів іншим особам, які визначені цим Кодексом.

Відповідно до ст. 150 СК України, батьки зобов язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов 'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов язку батьківського піклування щодо неї.

Таким чином, дитині повинен бути забезпечений належний рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Такий належний рівень у будь-якому разі не повинен бути меншим, ніж прожитковий мінімум.

Такий рівень вона одна не може забезпечити, тому батько зобов`язанний сплачувати аліменти.

У відповідності до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Таким чином, при сплаті відповідачем аліментів забезпечується наша рівність при несенні обов`язку утримання дитини.

Крім цього, відповідно до вимог Сімейного кодексу України (ст. 182-184), вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров я. матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Так, відповідач інших осіб на утриманні не має, має нерухоме майно, а тому вважаю він може сплачувати аліменти.

Від сплати судового збору за подання позову про стягнення аліментів я звільнена на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

На підставі викладеного та у відповідності до ст.ст. 150, 180- 184 СК України, керуючись ч. ст. 174, 175 ЦПК України, - позивач просить задовольнити вимоги, викладені в прохальній частині позовної заяви.

17.03.2022 року автоматизованою системою документобігу суду на підставі п. 15.4) Перехідних Положень ЦПК України для слухання даної справи був визначений суддя Кагарлицького районного суду Закаблук О.В., присвоєно справа № 368/216/21, провадження № 2/368/366/21.

16.04.2021року Кагарлицьким районним судом на підставі ст.ст. 175, 177, 185, 187, 258, 260 ЦПК України винесено ухвалу про відкриття провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 12 год. 00 хв. 19.05.2021 року.

19.05.2021 року Кагарлицьким районним судом проведено підготовчесудове засідання у відсутності сторін по справі, так як вони були повідомлені судом належним чином про день, час та місце слухання справи.

По результатах проведеного підготовчого засідання судом на підставі п. 2 ч. 2 ст. 200 ЦПК України винесено процесуальну (без видалення до нарадчої кіманти) ухвалу, на підставі якої закрито підготовчесудове провадженнята призначеносправу досудового слуханняпо сутіна 10год.00хв.22.06.2021року.

22.06.2021 року слухання справи відкладено на 11 год. 00 хв. 27.07.2021 року в зв`язку з клопотанням представника відповідача.

29.06.2021 року на адресу Кагарлицького районного суду Київської області надійшов відзив на позовну заяву (поданий представником відповідача, - адвокатом Клапчуком Ф.П.) наступного змісту:

- У провадженні Кагарлицького районного суду Київської області знаходиться цивільна справа № 368/216/21 за позовом ОСОБА_1 (далі - Позивач) до ОСОБА_2 (далі - Відповідач) про стягнення аліментів на у тримання спільних дітей - ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Відповідно до ст. ст. 178, 191 Цивільного процесуального кодексу України, Відповідач має право подати відзив на позовну заяву, в якому викладає заперечення проти позову.

Щодо стягнення аліментів:

Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 181 Сімейного кодексу України, Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Згідно з ч. 1 ст. 182 Сімейного кодексу України, при визначенні розміру аліментів суд враховує:

- стан здоров`я та матеріальне становище дитини;

- стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;

- наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

- наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;

- доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

- інші обставини, що мають істотне значення.

Аналіз наведених вище норм дає підстави дійти висновку, що існує два способи встановлення аліментних зобов`язань:

1) у договірному порядку шляхом домовленості між батьками дитини про сплату аліментів;

2) за рішенням суду.

Слід зазначити, що між Позивачем та Відповідачем не існувало домовленості щодо сплати аліментів. Також, на Відповідача не було покладено обов`язку сплачувати аліменти за рішенням суду.

Таким чином, оскільки домовленості між Позивачем та Відповідачем щодо сплати аліментів не існувало, а також враховуючи, що рішенням суду на Відповідача не було покладено обов`язку зі сплати аліментів на утримання спільних дітей, Позивач дійшла помилкового висновку щодо наявності у Відповідача заборгованості зі сплати аліментів зі 24.02.2010 р. по даний час.

При цьому саме по собі звернення Позивача до Відповідача з вимогою про сплату ним аліментів не є підставою для виникнення у Відповідача обов`язку зі сплати аліментів, оскільки між сторонами не було досягнуто домовленості щодо розміру та порядку сплати аліментів.

Позивач стверджує, що Відповідач повинен сплатити заборгованість по аліментам за період з 24.02.2010 р. відповідно до ст. 194 Сімейного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 Сімейного кодексу України , аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Відповідно до ст. 194 Цивільного кодексу України, аліменти можуть бути стягнуті за виконавчим листом за минулий час, але не більш як за десять років, що передували пред`явленню виконавчого листа до виконання.

Якщо за виконавчим листом, пред`явленим до виконання, аліменти не стягувалися у зв`язку з розшуком платника аліментів або у зв`язку з його перебуванням за кордоном, вони мають бути сплачені за весь минулий час.

Заборгованість за аліментами, які стягуються відповідно до статті 187 цього Кодексу, погашається за заявою платника шляхом відрахувань з його заробітної плати, пенсії, стипендії за місцем їх одержання або стягується за рішенням суду.

Заборгованість за аліментами стягується незалежно від досягнення дитиною повноліття, а у випадку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу, - до досягнення нею двадцяти трьох років.

Положення частин першої - третьої цієї статті, а також статей 195-197 цього Кодексу застосовуються і до стягнення аліментів іншим особам, які визначені цим Кодексом.

Указана норма матеріального права визначає порядок стягнення аліментів за виконавчим листом за минулий час та заборгованості за аліментами, що утворилася при їх відрахуванні за заявою платника, поданою відповідно до ст. 187 СК України.

Заборгованість утворюється у випадках, коли сторони домовились про сплату аліментів, внаслідок чого аліменти повинні були відраховуватись, але не відраховувались за заявою або за рішенням суду, тобто фактично сплата аліментів за цими документами не провадилась.

Разом з тим, необхідною передумовою виникнення заборгованості зі сплати аліментів є існування обов`язку сплачувати аліменти, який виник на підставі домовленості або рішення суду.

Проте, на Відповідача не було покладено обов`язку зі сплати аліментів, а тому з нього не може бути стягнуто заборгованість у порядку ст. 194 Сімейного кодексу України, оскільки такої заборгованості не існує.

Отже, Позивач дійшла помилкових висновків про наявність підстав для стягнення з Відповідача заборгованості по аліментам.

Щодо спільного проживання сторін:

Аналіз статті 181 Сімейного кодексу України дає підстави для висновку, що за загальним правилом спосіб виконання батьками своїх обов`язків по утриманню неповнолітніх дітей, зокрема, сплаті аліментів, залежить від домовленості між ними, однак, у разі відсутності такої домовленості той з батьків, з ким проживають діти, має право звернутися до суду з відповідним позовом і в цьому разі аліменти на них можуть бути присуджені в частці від заробітку (доходу) їх матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Таким чином, аліменти стягуються на користь того з батьків, хто проживає разом із дітьми. Чинне законодавство не передбачає стягнення аліментів із того з батьків, з ким проживають діти.

Слід зазначити, після розлучення сторін у період з 24.02.2010 року по 2018 рік Позивач і Відповідач проживали спільно, що підтверджується довідкою виконкому Кагарлицької міської ради сіл Горохове, Горохівське від 03 червня 2021 року.

Тобто, після розлучення аж до 2018 р. Позивач і Відповідач фактично проживали однією сім`єю, разом із спільними дітьми, які відвідували школу за місцем проживання.

Оскільки Відповідач до 2018 р. проживав разом із Позивачем і дітьми, стягнення з нього аліментів за цей період є неправомірним та суперечитиме положенням сімейного законодавства та меті сплати аліментів.

Щодо способу стягнення аліментів:

Слід також звернути увагу на те, що згідно з положеннями ст. 181 Сімейного кодексу України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Цивільного процесуального України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Разом з тим, позовна заява не містить способу стягнення аліментів. Так, Позивач не зазначає яким чином аліменти підлягають стягненню з Відповідача - у твердій грошовій сумі чи у частці від заробітку (доходу) Відповідача. При цьому стягнення аліментів у розмірі 50% прожиткового мінімуму не є ні твердою грошовою сумою, ні часткою від заробітку (доходу) платника аліментів, а є лише встановленим мінімальним розміром аліментів.

Щодо стягнення витрат на проходження курсів з програмування:

Позивач також просить суд стягнути з Відповідача витрати за навчання дочки, ОСОБА_6 , а саме за проходження нею курсів програмування у A-Level ІТ у розмірі 5 000,00 грн.

Відповідач вважає, що зазначена вимога не підлягає задоволенню з наступних підстав.

По-перше, Позивачем на даний час не було надано документів про оплату курсів програмування, зі змісту позовної заяви не зрозуміло, коли саме дочка ОСОБА_8 проходила зазначені курси. На момент звернення до суду з позовом, ОСОБА_8 є повнолітньою, проте зі змісту позовної заяви не зрозуміло коли саме вона проходила курси програмування - до чи після досягнення повноліття.

Згідно із частиною першою статті 185 Сімейного кодексу України, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

За частиною другою статгі 185 Сімейного кодексу України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішеннями суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до постанови Верховного Суду від у справі № 751/4312/16-ц, до таких особливих обставин закон відносить, зокрема, випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат у зв`язку з розвитком певних її здібностей. Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку.

Ураховуючи зазначені обставини, суд визначає розмір додаткових витрат на дитину, зумовлених особливими обставинами, одному з батьків у твердій грошовій сумі.

Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.

Отже, витрати на проходження ОСОБА_6 курсів програмування у A-Level ІТ є додатковими витратами, що пов`язані із розвитком здібностей дитини.

Проте, Позивачем не було обгрунтовано доцільності стягнення з Відповідача додаткових витрат на дитину. Такі витрати повинні стягуватися у порядку ст. 185 Сімейного кодексу, проте позовна заява не містить посилання на положення цієї статті.

У випадку проходження дочкою курсів після досягнення нею 18 років, відповідні витрати можуть бути стягнені лише у порядку ст. 199 Сімейного кодексу України.

Відповідно до ст. 199 Сімейного кодексу України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Відповідно до п.20 роз`яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття, виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання, потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу. При визначенні розміру аліментів на повнолітніх дітей суд враховує такі обставини: стан здоров`я та матеріальне становище повнолітніх дочки, сина; стан здоров`я й матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, інших дітей; можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дітьми; інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно з постановою Верховного Суду України від 24 лютого 2016 р. у справі № 6-1296цс15, на відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах, правовідносини обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статгі 199, 200, 201 цього Кодексу). У визначенні розміру аліментів слід враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов`язань, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.

Таким чином, у випадках, коли дитина потребує матеріальної допомоги у зв`язку з навчанням до досягнення нею двадцяти трьох років, правила статті 185 СК України не застосовуються, зазначені правовідносини регулюються статтею 199 цього Кодексу.

Проте, Позивачем не було належним чином обгрунтовано ні стягнення додаткових витрат на дитину, ні необхідності стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, а тому вимога про стягнення з Відповідача витрат на проходження дочкою ОСОБА_8 курсів з програмування не підлягає задоволенню.

Щодо стану здоров`я Відповідача:

Згідно з вимогами ст. 182 Сімейного кодексу України, при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів.

Відповідач зазначає, що наразі він за станом здоров`я не має можливості сплачувати аліменти на користь Позивача на утримання дітей.

Доданими до цього відзиву документами підтверджується, що у лютому 2018 р. відповідач отримав зариту черепно-мозкову травму, забій головного мозку з формуванням в/мозкової гематоми та перелом виличної дуги. У зв`язку з травмою, Позивач проходив тривале лікування, у тому числі стаціонарне. На даний час Позивач перебуває в процесі реабілітації і не може працювати та повноцінно забезпечувати себе та дітей усім необхідним.

Стягнення аліментів поставить Відповідача у скрутне матеріальне становище, за якого він не зможе забезпечувати собі нормальний рівень життя.

Таким чином, судом має бути враховано стан здоров`я Відповідача та неможливість сплати ним аліментів за станом здоров`я.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 178, 191 Цивільного процесуального кодексу України, - представник відповідача просить суд винести рішення, на підставі якого:

1. Відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

27.07.2021року слухання справи відкладено на 14 год 00 хв. 16.09.2021 року в зв`язку з неявкою ОСОБА_9 , ОСОБА_4 , на виклику яких наполягала позивач в своєму письмовому клопотанні.

16.09.2021року слухання справи відкладено на 14 год 00 хв. 25.10.2021 року в зв`язку з неявкою ОСОБА_9 , ОСОБА_4 , на виклику яких наполягала позивач в своєму письмовому клопотанні.

25.10.2021року слухання справи відкладено на 11 год 00 хв. 29.11.2021 року в зв`язку з неявкою ОСОБА_9 , ОСОБА_4 , на виклику яких наполягала позивач в своєму письмовому клопотанні.

29.11.2021року слухання справи відкладено на 11 год 00 хв. 23.12.2021 року в зв`язку з неявкою ОСОБА_9 , ОСОБА_4 , на виклику яких наполягала позивач в своєму письмовому клопотанні.

23.12.2021року слухання справи відкладено на 09 год 00 хв. 19.01.2022 року в зв`язку з неявкою ОСОБА_9 , ОСОБА_4 , на виклику яких наполягала позивач в своєму письмовому клопотанні.

В судовезасідання,яке відбулося19.01.2022року,позивач ОСОБА_10 не з`явилася,хоча повідомлялася судом належним чином про день, час та місце слухання справи, проте, - на адресу Кагарлицького районного суду Київської області надійшла письмовазаява клопотання позивачки,в якійвона проситьсуд слухатисправу безїї участі,позовні вимогипідтримує вповному обсязі, просить розглянути справу у відсутності свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

В судовезасідання,яке відбулося19.01.2022року,відповідач ОСОБА_11 та йогопредставник,-адвокат КлапчукФ.П. нез`явилися,проте, - на адресу Кагарлицького суду Київської області надійшла письмовазаява представникавідповідача,-адвоката Клапчука Ф.П. в якій він просить суд слухати справу без участі відповідача та йцого представника, проти позову заперечують в повному обсязі.

В судове засідання, яке відбулося 19.01.2022 року, свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не з`явилися, хоча повідомлялися судом належним чином про день, час та місце слухання справи.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України розглянути справу без участі осіб, які беруть участь у справі та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу та ухвалити рішення на підставі наявних у справі доказів, та вимоги, викладені в прохальній частині позовної заяви задовольнити частково, - шляхом винесення рішення, як окремого процесуального документу, з постановленням в нарадчій кімнаті, обґрунтовуючи своє рішення наступним.

Підсудність.

Відповідно доч.1ст.27ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 ЦПК України позови про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача, (альтернативна підсудність).

Так, як вбачається з матеріалів справи, зокрема, з довідки, яка видана 26.03.2021 року відділом обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області, відповідач по справі, - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 .

Відовідно, враховуючи встановлене місце реєстрації відповідача, та положення ч. 1 ст. 27, ч. 1 ст. 28 ЦПК України, - дана справапідсудна Кагарлицькомурайонному судуКиївської області як суду першої інстанції загальної юрисдикції, так як в даному випадку має місце альтернативна підсудність, - підсудність за вибором позивача.

Фактичні обставини справи, встановлені в судовому засіданні, та застосування до них норм права:

Позивачем по справі є фізична особа ОСОБА_1 , - ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженка с. Ярке Поле Кіровського району, АР Крим, громадянка України, паспорт громадянки України № НОМЕР_3 , виданий 08.02.2021 року органом 5310, РНОКПП: НОМЕР_4 , останнє місце реєстрації: АДРЕСА_2 , фактичне місце проживання, АДРЕСА_6 .

Відповідачем по даній справі є фізична особа ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженець с. Горохове Кагарлицького району Київської області, громадянин України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 .

Так, позивачка по справі ОСОБА_1 в 1999 році одружилася з відповідачем по справі, - ОСОБА_2 .

Даний фактпідтверджується свідоцтвомпро шлюбсерії НОМЕР_5 ,яке видано08серпня 2000року виконкомом Горохівської сільської ради Кагарлицького району Київської області, в якомузазначено,що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , уродженець с. Горохове Кагарлицького району Київської області, громадянин України, та ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , уродженка с. Ярке Поле Кіровського району Республіки Крим, громадянка України, одружилися 20.02.1999року, про що в книзі реєстрації актів про одруження 20 лютого 1999 року зроблено запис за № 02.

Прізвища після одруження:

ОСОБА_13 .

Дружини ОСОБА_7 .

Від спільного шлюбу сторони мали одну дитину, - ОСОБА_6 , 2002 року народження, що підтверджується свідоцтвом про народження - серії НОМЕР_6 , яке видане 20 січня 2010 року виконавчим комітетом Горохівської сільської ради Кагарлицького району Київської області, в якому зазначено, що ОСОБА_6 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 в селі Горохове Кагарлицького району Київської області, про що в Книзі реєстрації народжень 05 вересня 2002 року зрозбено відповідний запис за № 02.

В графі «батьки» зазначені:

Батько ОСОБА_2 , - відповідач по справі;

Мати ОСОБА_14 , - позивач по справі.

Проте, спільне сімейне життя в сторін не склалося, і сторони розірвали шлюб.

Даний фактпідтверджується свідоцтвомпро розірванняшлюбу,яке видане24лютого 2010року, в якому зазначено, що шлюб між чоловіком ОСОБА_2 і дружиною ОСОБА_15 , - розірвано, - про що в Книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено відповідний актовий запис за № 18 від 24 лютого 2010 року.

Після реєстрації розірвання шлюбу присвоєно прізвища:

ОСОБА_16 ОСОБА_7 .

Їй ОСОБА_7 .

Проте, незважаючи на розірвання шлюбу, у сторін народилася ще одна спільна дитина, - ОСОБА_5 , 2011 року народження.

Даний фактпідтверджується свідоцтвомпро народженнясерії НОМЕР_7 ,яке видане17листопада 2011року виконкомом Горохівської сільської ради Кагарлицького району Київської області, в якому зазначено, що ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в село Горохове Кагарлицького району Київської області, про що в Книзі реєстрації народжено 17 листопада 2011 року зроблено відповідний актовий запис за № 01.

В графі «батьки» зазначені:

Батько ОСОБА_2 , - відповідач по справі;

Мати ОСОБА_14 , - позивач по справі.

В подальшому позивачка зареєструвала новий шлюб, внаслідок якого змінила прізвище з ОСОБА_7 на ОСОБА_17 .

Даний фкт підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_8 , яке видане 21 жовтня 2020 року Київським районним у місті Полтаві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Північно Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), в якому зазначено, що ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , уродженець село Мачухи Полтавського району Полтавської області, громадянин України, та ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , уродженка село Ярне поле Кіровського району Кримської області, громадянка України, зареєстрували шлюб 21 жовтня 2020 року, про що 21 жовтня 2020 року складено відповідний актовий запис за № 295.

Прізвище після державної реєстрації шлюбу:

ОСОБА_19 .

Дружини ОСОБА_17 .

Станом наданий часОдна дитинасторін,- ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_10 ,-є вжеповнолітня, так як ІНФОРМАЦІЯ_10 їй виповнилося повних 18 років.

Інша спільнанеповнолітня дитинасторін,- ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , - на даний час знаходиться на повному утриманні та на вихованні позивачки по справі, - ОСОБА_1 .

Отже, що стосується стягнення аліментів, суд обгрунтовує своє рішення по кожній із дитині.

Що стосується стягнення аліментів на неповнолітню дитину, ОСОБА_5 , то в даному випадку позовні вимоги позивачки ОСОБА_1 слід задовольнити частково, - а саме, - слід відмовити у стягненні аліментів за минулий період тривалістю 10 років, проте, - слід задовольнити позовні вимоги у виді стягнення аліментів до досягнення дитиною повноліття, обгрунтовуючи своє рішення наступним:

- що стосується стягнення боргу по сплаті аліментів за останні 10 років, - то в задоволенні такої позовної вимоги слід відмовити, з огляду на наступне:

Так,дійсно,відповідно дост.180Сімейного кодексуУкраїни,- батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно доч.1-3ст.181Сімейного кодексуУкраїни,- способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Згідно з ч. 1 ст. 182 Сімейного кодексу України, при визначенні розміру аліментів суд враховує:

- стан здоров`я та матеріальне становище дитини;

- стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;

- наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

- наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;

- доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

- інші обставини, що мають істотне значення.

Аналіз наведених вище норм дає підстави дійти висновку, що існує два способи встановлення аліментних зобов`язань:

1) у договірному порядку шляхом домовленості між батьками дитини про сплату аліментів;

2) за рішенням суду.

Як встановленосудом всудовому засіданніз матеріалівсправи (так як сторони в судове засідання не з`явилися), - між Позивачем та Відповідачем не існувало домовленості щодо сплати аліментів.

Також, як встановлено судом з матеріалів справи, - на Відповідачане булопокладено обов`язкусплачувати аліментиза рішеннямсуду, - тобто не було зобов`язання в примуовому порядку.

Відповідно, - оскільки домовленості між Позивачем та Відповідачем щодо сплати аліментів не існувало, а також враховуючи ту обставину, що рішенням суду на Відповідача не було покладено обов`язку зі сплати аліментів на утримання спільних дітей, Позивач дійшла помилкового висновку щодо наявності у Відповідача заборгованості зі сплати аліментів зі 24.02.2010 р. по даний час, - а тому, на думку суду, - немає законних, правових підстав задовольняти позов в цій частині, - з огляду на наступне.

Так, - саме по собі звернення Позивача до Відповідача з вимогою про сплату ним аліментів не є підставою для виникнення у Відповідача обов`язку зі сплати аліментів, оскільки між сторонами не було досягнуто домовленості щодо розміру та порядку сплати аліментів.

Так, - позивач ОСОБА_1 просить суд винести рішення, на підставі якого, серед іншого, - стягнути з відповідача ОСОБА_2 заборгованість по аліментам за період з 24.02.2010 р. відповідно до ст. 194 Сімейного кодексу України.

Відповідно доч.1ст.191Сімейного кодексуУкраїни аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Відповідно до ст. 194 Цивільного кодексу України, аліменти можуть бути стягнуті за виконавчим листом за минулий час, але не більш як за десять років, що передували пред`явленню виконавчого листа до виконання.

Якщо за виконавчим листом, пред`явленим до виконання, аліменти не стягувалися у зв`язку з розшуком платника аліментів або у зв`язку з його перебуванням за кордоном, вони мають бути сплачені за весь минулий час.

Як встановлено судом, - підстав для застосування до даного спору положень ст. 194 СК України немає, з огляду на наступні обставини:

1. Рішення суду про стягнення аліментів з відповідача на користь позивача, - не було;

2. Виконавчий лист, відповідно, - не видавався;

3. Відповідач ОСОБА_2 ні прямо ні опосередковано не ухилявся від сплати аліментів, - не перебував в розшуку, не перебував за кордоном, тощо.

Далі, - заборгованість за аліментами, які стягуються відповідно до статті 187 цього Кодексу, погашається за заявою платника шляхом відрахувань з його заробітної плати, пенсії, стипендії за місцем їх одержання або стягується за рішенням суду.

Заборгованість за аліментами стягується незалежно від досягнення дитиною повноліття, а у випадку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу, - до досягнення нею двадцяти трьох років.

Положення частин першої - третьої цієї статті, а також статей 195-197 цього Кодексу застосовуються і до стягнення аліментів іншим особам, які визначені цим Кодексом.

Отже, положення ст. 194 СК України визначають порядок стягнення аліментів за виконавчим листом за минулий час та заборгованості за аліментами, що утворилася при їх відрахуванні за заявою платника, поданою відповідно до ст. 187 СК України, - а тому не можуть бути застосовані при вирішенні даної справи.

Слід зазначити додатково, що заборгованість утворюється у випадках, коли сторони домовились про сплату аліментів, внаслідок чого аліменти повинні були відраховуватись, але не відраховувались за заявою або за рішенням суду, тобто фактично сплата аліментів за цими документами не провадилась.

Разом з тим, необхідною передумовою виникнення заборгованості зі сплати аліментів є існування обов`язку сплачувати аліменти, який виник на підставі домовленості або рішення суду.

Проте, на Відповідача не було покладено обов`язку зі сплати аліментів, а тому з нього не може бути стягнуто заборгованість у порядку ст. 194 Сімейного кодексу України, оскільки такої заборгованості не існує.

Отже, Позивач дійшла помилкових висновків про наявність підстав для стягнення з Відповідача заборгованості по аліментам, а тому суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в даній частині.

Що стосується стягнення аліментів на користь позивача ОСОБА_1 з відповідача ОСОБА_2 до досягнення дитиною, - ОСОБА_20 , 2011 року народження, - повноліття, то в даній частині позов слід задовольнити, що обгрунтовано наступним:

Так, дійсно, як зазначає сторона відповідача в своєму відзиві, - позовна заява не містить способу стягнення аліментів з відповідача на користь позивача на утриманні неповнолітньої дитини, - так, - позивач ОСОБА_1 не зазначила, яким чином аліменти підлягають стягненню з Відповідача - у твердій грошовій сумі чи у частці від заробітку (доходу) Відповідача, при цьому, дійсно, - стягнення аліментів у розмірі 50% прожиткового мінімуму не є ні твердою грошовою сумою, ні часткою від заробітку (доходу) платника аліментів, а є лише встановленим мінімальним розміром аліментів на дитину відповідного віку.

Проте, суд в даному конкретному випадку вважає за необхідне все ж, - з метою захисту законних прав та інтересів неповнолітньої дитини, - стягнути аліменти з огляду на положення Конституції України, положення СК України, Закону України «Про охорону дитинства», Конвенції ООН «Про права дитини».

Як передбаченост.8Закону України"Проохорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно дост.11Закону України"Проохорону дитинства" сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитинамає правона проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Ураховуючи положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч. 7 ст. 7 Сімейного Кодексу України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дітей.

З огляду на вищевказані норми права, суд приходить до висновку щодо того, що юридична необізнаність позивачки в частині складання позовної заяви, та, зокрема, - формування прохальної частини позовної заяви, - ніяким чином не повинна впливати на право неповнолітньої дитини на отримання аліментів від батька, а тому суд, з огляду на захист законних прав та інтересів неповнолітньої дитини приходить до висновку щодо стягнення аліментів з відповідача, причому, - в частці від заробітку відповідача, - що обгрунтовує наступним:

Так,згідно зст..180СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Суд наголошує на тій обставині, що обов`язок батьків утримувати свою неповнолітню дитину належить до конституційних обов`язків і передбачений ч. 2 статті 51 Конституції України від 28 червня 1996 року, відповідно до якої батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Окрім того, відповідно доч.ч.1,2ст.27Конвенції ООН«Про правадитини» від20листопада 1989року, яка ратифікована Постановою ВРУ № 789 ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

В усіхдіях щододітей,незалежно відтого,здійснюються вонидержавними чиприватними установами,що займаютьсяпитаннями соціальногозабезпечення,судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Таким чином,дитині,в усякомуразі,зокрема,-не зважаючина відносиниміж біологічнимибатьками,повинен бутизабезпечений належнийрівень життя,необхідний дляфізичного,розумового,духовного,морального ісоціального розвиткудитини. Такий належний рівень у будь-якому разі не повинен бути меншим, ніж прожитковий мінімум.

Як зазначено у частині 1 статті 27 цієї Конвенції, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Відповідно дочастини 8статті 7Сімейного кодексуУкраїни (далі по тексту - СК України) регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Вказані положення частини 1 статті 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, узгоджуються з нормами Конституції України та законів України, тому саме її норми зобов`язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей.

Відповідно достатті 51Конституції України батьки зобов 'язані утримувати дітей до їх повноліття.

Статтею 141СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Діти мають рівні права та обов`язки щодо батьків, незалежно від того, чи перебували їхні батьки у шлюбі між собою (стаття 142 СК України).

Частиною 2статті 157СК Українипередбачено, що той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і мас право на особисте спілкування з нею.

Утримання дітей, надання їм матеріальної допомоги є природним обов`язком батьків, що випливає зі змісту положення статті 180 СК України, яке зобов`язує батьків утримувати дітей до досягнення ними повноліття.

Так, згідно частини1статті 180СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Положення статті181СК України визначає способи виконання батьками своїх обов`язків утримувати дитину, якими є або ж добровільне утримання дитини у грошовій чи натуральній формі тим із батьків, хто проживає від неї окремо, або ж присудження за рішенням суду аліментів на утримання дитини у вигляді частки від доходу чи в твердій грошовій сумі коштів.

Так, частиною 3статті 181Сімейного кодексуУкраїни передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Отже, підставою для виникнення права неповнолітньої дитини на утримання від батьків є сукупність юридичних фактів:

1. Наявність споріднення.

В даному випадку споріднення дитини, на яку стягуються аліменти, та відповідачем, - підверджено в судовому засіданні належним та допустимим доказом, - свідоцтвом про народження, копія якого міститься в матеріалах справи.

2. Недосягнення дитиною повноліття.

В даному випадку неповнолітня дитина сторін, - ОСОБА_5 досягне повноліття лише ІНФОРМАЦІЯ_11 .

Що стосується виду та розміру аліментів, що підлягають до стягнення, то суд зазначає наступне.

Згідно ч.3ст.181СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Так, в даному випадку позивач вважає за необхідне та достатнє стягувати аліменти з відповідача ОСОБА_2 аліменти на користь позивача на утримання неповнолітньої дитини в розмірі 1/4 частини з усіх видів доходів (заробітку), - це не суперечить ч. 3 ст. 181 СК України.

Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини є найбільш розповсюдженим способом визначення розміру аліментів.

До переваг цього способу належать, по перше, відсутність необхідності переглядати суму аліментів кожного разу, як змінюється дохід (заробіток) платника аліментів, по друге, відсутність потреби у проведенні індексації.

Що стосується розміру стягуваних аліментів, то суд зазначає наступне.

Згідно ст. 182 СК України:

1. При визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів;

3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

4) інші обставини, що мають істотне значення.

2. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, який встановлюється щорічно в Закону України «Про державний бюджет» на відповідний рік.

Як встановлено в судовому засіданні, - відповідач ОСОБА_2 працездатного віку, працездатний, іншими аліментними зобов`язаннями не обтяжений, інших осіб на своєму утриманні не має, інших об`єктивних обставин, з яких відповідач не може працювати, отримувати дохід, та, відповідно, не може сплачувати аліменти, - в судовому засіданні не встановлено.

Що ж стосується тієї обставини, що відповідач в своєму відзиві зазначає, що:

- він за станом здоров`я не має можливості сплачувати аліменти на користь Позивача на утримання дітей, що так як у лютому 2018 р. він отримав зариту черепно-мозкову травму, забій головного мозку з формуванням в/мозкової гематоми та перелом виличної дуги, та в зв`язку з такою травмою він проходив тривале лікування, у тому числі стаціонарне, та що на даний час він перебуває в процесі реабілітації і не може працювати та повноцінно забезпечувати себе та дітей усім необхідним, і що стягнення аліментів поставить його у скрутне матеріальне становище, за якого він не зможе забезпечувати собі нормальний рівень життя, - то до такого твердження суд відноситься критично, так як вважає, що отримання травми не є підставою для звільнення від сплати аліментів, чи їх зменьшення без наявності належних та допустимих доказів, якими можуть бути, зокрема, - документи, що підтверджують інівалідність, непрацездатність, чи обмежену працездатність, - яких сторона відповідача до суду не надала.

Отже,враховуючи вищевикладене,та враховуючи інтереси неповнолітньої особи (в частині права на отримання аліментів до досягнення повноліття), та враховуючи ту обставину, що стороною відповідача не надано до суду будь яких доказів на підтвердження доходів відповідача (хоча така можливість у сторони відповідача була), суд, врахувавши всі обставини справи в частині, що стосується стягнення аліментів, прийшов до висновку щодо стягнення аліментів з відповідача на утримання дитини в фіксованій частці від всих видів заробітку (доходів) відповідача в розмірі 1/4 частки від його доходу на одну дитину, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, який встановлюється Законом України «Про державний бюджет України» на відповідний рік.

Згідно ч.1ст.191Сімейного кодексуУкраїни аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, тобто, в даному випадку слід стягувати аліменти з 17.03.2021 року.

Окрім того, суд приходить до висновку щодо допуску негайного виконання рішення у межах платежу за один місяць на підставі п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України.

Так, згідно п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Що ж стосується стягнення аліментів на дитину, - ОСОБА_6 , то в даній частині в задоволенні вимг, які викладені в прохальній частині позивачки, - слід відмовити, - з огляду на наступне:

- як зазначалося судом вище, - дитина сторін, - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , станом на час подання позовної заяви, а саме, - станом на 17.03.2021 року, - була вже повнолітньою, так як спільна дитина сторін, - ОСОБА_6 досягнула повноліття (18 ти річного віку) ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Що ж стосується стягнення боргу по сплаті аліментів за останні 10 років до моменту подачі позовної заяви, то в задоволенні такої частини позовних вимог слід відмовити, з огляду на наступне:

-так,дійсно,відповідно дост.180Сімейного кодексуУкраїни,- батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно доч.1-3ст.181Сімейного кодексуУкраїни,- способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Згідно зч.1ст.182Сімейного кодексуУкраїни, при визначенні розміру аліментів суд враховує:

- стан здоров`я та матеріальне становище дитини;

- стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;

- наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

- наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;

- доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

- інші обставини, що мають істотне значення.

Аналіз наведених вище норм дає підстави дійти висновку, що існує два способи встановлення аліментних зобов`язань:

1) у договірному порядку шляхом домовленості між батьками дитини про сплату аліментів;

2) за рішенням суду.

Як встановленосудом всудовому засіданніз матеріалівсправи (так як сторони в судове засідання не з`явилися), - між Позивачем та Відповідачем не існувало домовленості щодо сплати аліментів.

Також, як встановлено судом з матеріалів справи, - на Відповідачане булопокладено обов`язкусплачувати аліментиза рішеннямсуду, - тобто не було зобов`язання в примуовому порядку.

Відповідно, - оскільки домовленості між Позивачем та Відповідачем щодо сплати аліментів не існувало, а також враховуючи ту обставину, що рішенням суду на Відповідача не було покладено обов`язку зі сплати аліментів на утримання спільних дітей, Позивач дійшла помилкового висновку щодо наявності у Відповідача заборгованості зі сплати аліментів за минулі 10 років, - а тому, на думку суду, - немає законних, правових підстав задовольняти позов в цій частині, - з огляду на наступне.

Так, - саме по собі звернення Позивача до Відповідача з вимогою про сплату ним аліментів не є підставою для виникнення у Відповідача обов`язку зі сплати аліментів, оскільки між сторонами не було досягнуто домовленості щодо розміру та порядку сплати аліментів.

Так, - позивач ОСОБА_1 просить суд винести рішення, на підставі якого, серед іншого, - стягнути з відповідача ОСОБА_2 заборгованість по аліментам за останні 10 років відповідно до ст. 194 Сімейного кодексу України.

Відповідно доч.1ст.191Сімейного кодексуУкраїни аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Відповідно до ст. 194 Цивільного кодексу України, аліменти можуть бути стягнуті за виконавчим листом за минулий час, але не більш як за десять років, що передували пред`явленню виконавчого листа до виконання.

Якщо за виконавчим листом, пред`явленим до виконання, аліменти не стягувалися у зв`язку з розшуком платника аліментів або у зв`язку з його перебуванням за кордоном, вони мають бути сплачені за весь минулий час.

Як встановлено судом, - підстав для застосування до даного спору положень ст. 194 СК України немає, з огляду на наступні обставини:

1. Рішення суду про стягнення аліментів з відповідача на користь позивача, - не було;

2. Виконавчий лист, відповідно, - не видавався;

3. Відповідач ОСОБА_2 ні прямо ні опосередковано не ухилявся від сплати аліментів, - не перебував в розшуку, не перебував за кордоном, тощо.

Далі, - заборгованість за аліментами, які стягуються відповідно до статті 187 цього Кодексу, погашається за заявою платника шляхом відрахувань з його заробітної плати, пенсії, стипендії за місцем їх одержання або стягується за рішенням суду.

Заборгованість за аліментами стягується незалежно від досягнення дитиною повноліття, а у випадку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу, - до досягнення нею двадцяти трьох років.

Положення частин першої - третьої цієї статті, а також статей 195-197 цього Кодексу застосовуються і до стягнення аліментів іншим особам, які визначені цим Кодексом.

Отже, положення ст. 194 СК України визначають порядок стягнення аліментів за виконавчим листом за минулий час та заборгованості за аліментами, що утворилася при їх відрахуванні за заявою платника, поданою відповідно до ст. 187 СК України, - а тому не можуть бути застосовані при вирішенні даної справи.

Слід зазначити додатково, що заборгованість утворюється у випадках, коли сторони домовились про сплату аліментів, внаслідок чого аліменти повинні були відраховуватись, але не відраховувались за заявою або за рішенням суду, тобто фактично сплата аліментів за цими документами не провадилась.

Разом з тим, необхідною передумовою виникнення заборгованості зі сплати аліментів є існування обов`язку сплачувати аліменти, який виник на підставі домовленості або рішення суду.

Проте, на Відповідача не було покладено обов`язку зі сплати аліментів, а тому з нього не може бути стягнуто заборгованість у порядку ст. 194 Сімейного кодексу України, оскільки такої заборгованості не існує.

Отже, Позивач дійшла помилкових висновків про наявність підстав для стягнення з Відповідача заборгованості по аліментам за останні 10 років, а тому суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в даній частині.

Що стосується стягнення коштів за навчання ОСОБА_6 , то в задоволенні такої позовної вимоги слід відмовити також, з огляду на наступне:

Позивачем на даний час, незважаючи на тривалий час слухання справи, - не було надано до суду документів про оплату курсів програмування, зі змісту позовної заяви не зрозуміло, коли саме спільна дочка сторін, - ОСОБА_8 проходила зазначені курси. На момент звернення до суду з позовом, ОСОБА_8 є повнолітньою, проте зі змісту позовної заяви незрозуміло, коли саме вона проходила курси програмування - до чи після досягнення повноліття.

Дійсно, згідно із частиною першою статті 185 Сімейного кодексу України, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

За частиною другою статгі 185 Сімейного кодексу України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішеннями суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до постанови Верховного Суду від у справі № 751/4312/16-ц, до таких особливих обставин закон відносить, зокрема, випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат у зв`язку з розвитком певних її здібностей. Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку.

Ураховуючи зазначені обставини, суд визначає розмір додаткових витрат на дитину, зумовлених особливими обставинами, одному з батьків у твердій грошовій сумі.

Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.

Отже, витрати на проходження ОСОБА_6 курсів програмування у A-Level ІТ є додатковими витратами, що пов`язані із розвитком здібностей дитини.

Проте, Позивачем не було обгрунтовано доцільності стягнення з Відповідача додаткових витрат на дитину. Такі витрати повинні стягуватися у порядку ст. 185 Сімейного кодексу, проте позовна заява не містить посилання на положення цієї статті.

У випадку проходження дочкою курсів після досягнення нею 18 років, відповідні витрати можуть бути стягнені лише у порядку ст. 199 Сімейного кодексу України.

Відповідно дост.199Сімейного кодексуУкраїни, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Відповідно доп.20роз`ясненьПостанови ПленумуВерховного СудуУкраїни №3«Про застосуваннясудами окремихнорм Сімейногокодексу Українипри розглядісправ щодобатьківства,материнства тастягнення аліментів»від 15травня 2006року обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття, виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання, потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу. При визначенні розміру аліментів на повнолітніх дітей суд враховує такі обставини: стан здоров`я та матеріальне становище повнолітніх дочки, сина; стан здоров`я й матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, інших дітей; можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дітьми; інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно зпостановою ВерховногоСуду Українивід 24лютого 2016р.у справі№ 6-1296цс15, на відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах, правовідносини обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статгі 199, 200, 201 цього Кодексу). У визначенні розміру аліментів слід враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов`язань, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.

Таким чином, у випадках, коли дитина потребує матеріальної допомоги у зв`язку з навчанням до досягнення нею двадцяти трьох років, правила статті 185 СК України не застосовуються, зазначені правовідносини регулюються статтею 199 цього Кодексу.

Проте, Позивачем не було належним чином обгрунтовано ні стягнення додаткових витрат на дитину, ні необхідності стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, а тому вимога про стягнення з Відповідача витрат на проходження дочкою ОСОБА_8 курсів з програмування не підлягає задоволенню.

Проте, суд зазначає, що позивач ОСОБА_1 має право подати до суду позовну заяву про стягнення аліментів на повнолітню доньку ОСОБА_6 до досягнення донькою 23 річного віку, - а саме, - до ІНФОРМАЦІЯ_2 , - проте, - при умові навчання такої дитини, та при умові належного обгрунтування позовної заяви, - на відміну від даної позовної заяви.

Судові витрати.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п.1ч.3ст.133ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч.1ст.137ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно ч.2ст.137ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Згідно ч.1ст.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п.1ч.2ст.141ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову, - на відповідача.

Згідно ч.6ст.141ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Так як позивач по справі, - ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору в справах даної категорії на підставі Закону України «Про судовий збір».

В той же час відповідач ОСОБА_2 не входить до переліку осіб, які звільнені від сплати судового збору, а тому судові витрати по даній справі у виді судового збору в сумі 908 (дев`ятьсот вісім) грн. слід стягнути з відповідача на користь держави.

Відповідно, суд з урахуванням вищевикладеного та вимог ст. 264 ЦПК України приходить до наступного висновку:

- обставини, якими обґрунтовува позовну заяву позивач, - в судовому засіданні підтвердилися частково належними та допустими доказами, що, відповідно, - тягне за собою часткове задоволення позову;

- із встановлених обставин випливають сімейні правовідносини, -обов`язок батька утримувати свою неповнолітню дитину дітей до досягнення нею 18 ти річного віку, що врегульовано нормами чинного СК України;

- до встановлених правовідносин підлягають до застосування, зокрема, наступні норми права, - ст. 51 Конституції України, ст.ст. 8, 11 Закону України "Про охорону дитинства", ч. 1 ст. 3, ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН «Про права дитини» від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою ВРУ № 789 ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, п. 20 роз`яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року, постанова Верховного Суду України від 24 лютого 2016 р. у справі № 6-1296цс15, ч.ч. 7, 8 ст. 7, ст. 141,ч. 2 ст. 157, ст. 180, ч.ч. 1 3, ст. 181, ч. 1 ст. 182, ст. 185, ст. 187, ч. 1 ст. 191, 194, 199 СК України;

- зважаючи на встановлені фактичні обставини справи, позов підлягає до задоволення частково;

- судові витрати слід стягнути з відповідача на користь держави;

- допупустити негайне виконання рішення межах суми платежу аліментів за один місяць; - заходи забезпечення позову в даному цивільному провадженні не застосовувалися.

Враховуючи вищевикладене,керуючись ст. 51 Конституції України, ст.ст. 8, 11 Закону України "Про охорону дитинства", ч. 1 ст. 3, ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН «Про права дитини» від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою ВРУ № 789 ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, п. 20 роз`яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року, постанова Верховного Суду України від 24 лютого 2016 р. у справі № 6-1296цс15, ч.ч. 7, 8 ст. 7, ст. 141,ч. 2 ст. 157, ст. 180, ч.ч. 1 3, ст. 181, ч. 1 ст. 182, ст. 185, ст. 187, ч. 1 ст. 191, 194, 199 СК України, ст.ст. 2, 3, 7, 15, 18, 21, 27, 75, 77, 79, 80, 84, 133, 137, 141, 180, ч. 3 ст. 181, ст. 182, ч. 1 ст. 191 СК України, п. 2 ч. 1 ст. 258, 259, 263 265, 268, п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд, -

В ИР ІШ ИВ :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей та стягнення заборгованості по аліментах, - задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця с. Горохове Кагарлицького району Київської області, громадянина України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 , аліменти на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженки с. Ярке Поле Кіровського району, АР Крим, громадянки України, паспорт громадянки України № НОМЕР_3 , виданий 08.02.2021 року органом 5310, РНОКПП: НОМЕР_4 , останнє місце реєстрації: АДРЕСА_2 , фактичне місце проживання, АДРЕСА_6 , на утримання неповнолітньої дитини, - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , уродженця село Горохове Кагарлицького району Київської області, свідоцтво про народження серії НОМЕР_7 , яке видане 17 листопада 2011 року виконкомом Горохівської сільської ради Кагарлицького району Київської області, - щомісячно, в розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з дня подання позовної заяви, - з 17.03.2021 року, до повноліття дитини, - до ІНФОРМАЦІЯ_11 .

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення в межах суми платежу за один місяць.

В задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця с. Горохове Кагарлицького району Київської області, громадянина України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 , на користь держави кошти в сумі 908 (дев`ятьсот вісім) грн. судового збору.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку на підставі ч. 1 ст. 352 ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду на підставі ч. 1 ст. 354 ЦПК України подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Згідно ч. 1 ст. 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Згідно п. 15.5) Перехідних Положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються на надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У разі порушення порядку подання апеляційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з моменту проголошення до Київського Апеляційного суду через Кагарлицький районний суд Київської області, а учасниками процесу, які не були присутні під час проголошення рішення, - протягом тридцяти днів з моменту отримання копії рішення.

Суддя: Закаблук О.В.