Справа № 308/1190/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 травня 2022 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Дергачової Н.В., при секретарі судового засідання Стегней К.В., за участі представника позивача - адвоката Діденка В.Є., представника відповідача - Пушкарьової Н.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді в режимі відео конференції і з представником позивача у порядку загального позовного провадження цивільну справу № 308/1190/20 за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного вищого навчального закладу «Ужгородський національний університет», про визнання неправомірним та скасування рішення спеціалізованої вченої ради, -

ВСТАНОВИВ:

05.02.2020 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Державного вищого навчального закладу «Ужгородський національний університет» за якою він просить суд: визнати неправомірним та скасувати Рішення від 5 червня 2019 року, протокол № 08 спеціалізованої вченої ради Д 61.051.07 Державного вищого навчальний закладу «Ужгородський національний університет» «Про скасування рішення спеціалізованої вченої ради про присудження наукового ступеню доктора юридичних наук» від 2 березня 2019 року, протокол № 06».

В обґрунтування позову позивач зазначив наступне.

2 березня 2019 року на засіданні спеціалізованої вченої ради Ужгородського національного університету Д 61.051.07 здійснено захист докторської дисертації докторанта кафедри конституційного права та порівняльного правознавства ОСОБА_1 . Тема дисертації «Шляхи реалізації конституційного права особи на охорону здоров`я: порівняльно-правове дослідження» (науковий консультант ОСОБА_2 ) За наслідкам захисту 2 березня 2019 року Спеціалізованою вченою радою Д 61.051.07 було прийнято позитивне рішення про присудження ОСОБА_1 наукового ступеню доктора юридичних наук зі спеціальності 12.00.02 - конституційне право, муніципальне право.

Зазначена обставина підтверджується копією рішення щодо присудження наукового ступеню доктора наук від 2 березня 2019 року протокол № 06.

Позивач вважає, що рішення спеціалізованої вченої ради Державного вищого навчальний закладу «Ужгородський національний університет» «Про скасування рішення спеціалізованої вченої ради про присудження наукового ступеню доктора юридичних наук» від 2 березня 2019 року є неправомірним та порушує права позивача.

Відповідно до протоколу № 7 засідання спеціалізованої вченої ради Державного вищого навчальний закладу «Ужгородський національний університет» від 1 квітня 2019 року призупинено підготовку атестаційної справи ОСОБА_1 для подання у МОН України та створено комісію для вивчення тексту апеляційного подання та підготування висновку. З протоколу вбачається, що надійшло апеляційне подання від членів спеціалізованої вченої ради Лазур Я.В., ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Створеною комісією у складі ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підготовлено висновок.

Відповідно вказаного висновку комісія нібито встановила наявність підстав для скасування рішення спеціалізованої вченої ради від 2 березня 2019 року протокол №06.

Як зазначено у висновку комісії спеціалізованої вченої ради та у оскаржуваному рішенні спеціалізованої вченої ради від 5 червня 2019 року протокол № 08 комісія та спеціалізована вчена рада керувались п. 8.1 та 8.5 Положення про спеціалізовану вчену раду, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України № 1059 від 14 вересня 2011 року.

Аналізуючи повноваження спеціалізованої вченої ради зазначені в п. 8.1 Положення у взаємозв`язку з п. 30 Порядку присудження наукових ступенів позивач дійшов висновку, що спеціалізована вчена рада має право розглянути питання саме про позбавлення особи наукового ступеню після набуття особою такого ступеню у встановленому законодавством порядку, тобто лише після затвердження МОН рішення спеціалізованої вченої ради про присудження наукового ступеню і не вправі скасовувати власні рішення про присудження наукового ступеню.

Хоча формально в оскаржуваному рішенні і зазначено, що спеціалізована вчена рада керувалась п. 8.5 Положення, фактично, грубо його порушила, так як вправі лише прийняти висновок про наявність або відсутність підстав для порушення перед МОН клопотання про позбавлення наукового ступеню.

Відповідно ст. 8.3. Положення про спеціалізовану вчену раду «засідання ради проводиться у присутності особи, про позбавлення наукового ступеня якої порушується питання та яка повідомляється про це не пізніш як за 10 днів до засідання.

Тобто, на думку позивача, все перелічене свідчить, що розділ 8 Положення «Про спеціалізовану вчену саду» відносить до повноважень спеціалізованої вченої ради вирішення питання про позбавлення наукового ступеню, а не про скасування рішення ради про його присудження.

Позивач також зазначив, що у тексті оскаржуваного рішення від 5.06.2019 року, протокол № 08 є посилання на те, що «виявлено обставини, які ставлять під сумнів достовірність відомостей щодо місця роботи та місця постійного проживання здобувача, обставини, які ставлять під сумнів відповідність наданої здобувачем інформації в частині опублікування та апробації результатів дослідження п. 9 Додатку 2 до Положення про спеціалізовану вчену раду.

На думку позивача, наведене в оскаржуваному рішенні спеціалізованої вченої ради має не конкретний та не змістовний характер, так як не відноситься до наявності або відсутності відомостей, які мають міститись в п. 9 Додатку 2.

Позивачу закидається неповідомлення інформації про всі його роботи, тоді як відповідно до п. 12 спеціалізована вчена рада визначає лише повноту викладу матеріалів дисертації в опублікованих працях, а не повноту переліку всіх публікацій здобувача.

Також в п. 2 оскаржуваного рішення спеціалізованої вченої ради міститься бездоказове звинувачення ОСОБА_1 про не визнання останнім в роботах, авторство яких достовірно не встановлено, - АР Крим частиною території України, посилання на відкриті джерела в мережі інтернет про те, що ОСОБА_1 є працівником російської наукової установи, приховування публікацій.

Через ці твердження, які не мають нічого спільного з темою дисертаційного дослідження, та науковим рівнем здобувача наукового ступеню, зроблено політичний висновок, який не полягає в площині наукових питань та носить явно дискримінаційний характер, що й зумовило звернення до суду з відповідним позовом.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.02.2020 року зазначену справу було передано на розгляд судді Фазикоша О.В., який заявив собі самовідвід.

За ухвалою від 07.02.2020 року було задоволено заяву головуючого судді Фазикош О.В. про самовідвід по цій справі, справу передано для повторного автоматизованого розподілу.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.02.2020 року зазначену справу було передано на розгляд судді Крегул М.М., яка заявила собі самовідвід.

За ухвалою від 18.02.2020 року було задоволено заяву головуючого судді Крегул М.М. про самовідвід по цій справі, справу передано для повторного автоматизованого розподілу.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.02.2020 року зазначену справу було передано на розгляд судді Сарай А.І., яка заявила собі самовідвід.

За ухвалою від 24.02.2020 року було задоволено заяву головуючого судді Сарай А.І. про самовідвід по цій справі, справу передано для повторного автоматизованого розподілу.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.02.2020 року зазначену справу було передано на розгляд судді Лемак О.В.

За ухвалою від 02.03.2020 року позовну заяву було залишено без руху через несплату судового збору.

27.07.2020 року судді Лемак О.В. було заявлено відвід представником позивача - адвокатом Діденко В.Є.

За ухвалою від 25.11.2020 року зазначену позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрите провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

За ухвалою від 25.11.2020 року було задоволено заяву представника позивача - адвоката Діденко В.Є. про відвід головуючого судді Лемак О.В., справу передано для повторного автоматизованого розподілу.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.11.2020 року зазначену справу було передано на розгляд судді Дергачовій Н.В.

За ухвалою від 14.12.2020 року головуючим суддею Дергачовою Н.В. було прийнято до свого провадження цивільну справу № 308/1190/20 та призначено до розгляду у підготовчому судовому засіданні.

За ухвалами від 01.02.2021 року, від 22.02.2021, від 07.04.2021 року, від 13.05.2021, від 03.06.2021 року, від 30.09.2021 та від 16.11.2021 року за клопотанням представника позивача - адвоката Діденка В.Є. підготовче судове засідання та всі наступні судові засідання були призначені в режимі відеоконференції.

Проте розгляд справи неодноразово судом відкладався через неявку всіх учасників розгляду справи, за наявності клопотань відповідача про відкладення розгляду справи та через відсутність вільних залів задля проведення розгляду справи в режимі відеоконференції згідно вищезазначених ухвал суду.

За ухвалою від 06.05.2022 року судом було закрите підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 19.05.2022 року.

У судовому засіданні 19.05.2022 року представник позивача - адвокат Діденко В.Є. проголосив вступне слово, позов підтримав повністю та просив суд його задовольнити з підстав зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача - ОСОБА_8 , у судовому засіданні позов не визнала, просила суд відмовити у його задоволенні повністю з підстав зазначених у письмовому відзиві.

Слід також зазначити, що безпосередньо позивач у жодне судове засідання не прибув, будь -яких клопотань до суду від нього не надходило.

Відповідач подав до суду письмовий відзив на позовну заяву від 15.11.2021 року № 3855/01-14 за яким просив суд відмовити в задоволенні позову з наступних підстав.

Рішенням спеціалізованої вченої ради Д 61.051.07 від 02 березня 2019 року (протокол №6) було присуджено ОСОБА_1 науковий ступінь доктора юридичних наук зі спеціальності 12.00.02.

Однак під час підготовки атестаційної справи здобувача наукового ступеня ОСОБА_1 були виявлені обставини, як і кладуть під сумнів обґрунтованість та наявність достатніх правових підстав для прийняття Спеціалізованою вченою радою Д61.051.07 позитивного рішення щодо присудження ОСОБА_1 наукового ступеня доктора юридичних наук, про що було підготовлене апеляційне подання членами Спеціалізованої вченої ради Д 61.051.07.

Порядок розгляду апеляції регулюється розділом 9 Положення «Про спеціалізовану вчену раду», яке затверджене наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 14.09.2011 №1059.

В ході розгляду даного апеляційного подання відбулося засідання Спеціалізованої вченої ради Д61.051.07 від 01 квітня 2019 року (Протокол № 7) і в результаті якого було вирішено призупинити підготовку атестаційної справи ОСОБА_1 для подання до МОН України, створити комісію для вивчення змісту апеляційного подання та підготовки відповідного висновку, надати можливість ОСОБА_1 з`явитися та надати пояснення з приводу змісту апеляційного подання.

05 червня 2019 року, протокол № 8 Спеціалізованою вченою радою Д 61.051.07 було прийнято рішення про скасування рішення про присудження наукового ступеня доктора юридичних наук ОСОБА_1 .

Висновком Спеціалізованої вченої ради Д 61.051.07 ДВНЗ «Ужгородський національний університет», щодо розгляду апеляції на рішення Спеціалізованої вченої ради від 02 березня 2019 року (протокол № 6) про присудження ОСОБА_1 наукового ступеня доктора юридичних наук зі спеціальності 12.00.02 - конституційне право, муніципальне право, яким ухвалено на підставі результатів таємного голосування та прийнятого висновку, скасувати рішення Спеціалізованої вченої ради від 02.03.2019 року (протокол № 6) про присудження ОСОБА_9 наукового ступеня доктора юридичних наук зі спеціальності 12.00,02- конституційне право, муніципальне право.

У Законі «Про вищу освіту» міститься норма про скасування рішення Спеціалізованої вченої ради про присудження наукового ступеня у разі виявлення академічного плагіату. У даному випадку рішення скасовує Національне агентство із забезпечення якості освіти.

У п. 1.9. Положення про спеціалізовану вчену раду зазначено, що у разі порушення радою вимог нормативно-правових актів з питань присудження наукового ступеня доктора чи кандидата наук МОН молодьспорт скасовує прийняте радою рішення і може вжити до неї заходи в межах своєї компетенції, у тому числі до зупинення діяльності цієї ради.

Спеціалізована вчена рада, як вправі приймати рішення, так і вправі їх скасовувати, якщо буде виявлено, що для прийняття даних рішень не було достатньо правових підстав, як і у даному випадку.

Крім того, як вбачається з висновку спеціалізованої Вченої ради від 05 червня 2019 року, спеціалізована вчена рада скасувала власне рішення про присудження ОСОБА_1 наукового ступеня доктора юридичних наук зі спеціальності 12.00.02 - конституційне право муніципальне право, а не позбавила ОСОБА_1 наукового ступеня.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку присудження наукових ступенів» від 24 липня 2013 р. № 567 МОН затверджує рішення спеціалізованих вчених рад про присудження наукових ступенів і видає дипломи доктора та кандидата наук. І як вказав позивач у своїй позовній заяві рішення спеціалізованої вченої ради про присудження наукового ступеня набирає чинності з моменту затвердження його Міністерством освіти і науки. Затверджене Міністерством освіти і науки рішення спеціалізованої вченої ради, спеціалізована вчена рада не може уже скасувати самостійно, оскільки його затвердив вищестоящий орган.

Крім того, відповідно до листа МОН України від 02.12.2019 № 9/577-19, що надсилався адвокату Діденку В.Є., якщо до спеціалізованої вченої ради надійшла апеляція, то рішення ради щодо дисертації особи приймається з урахуванням розгляду апеляції.

Під час підготовки атестаційної справи здобувача наукового ступеня Ю.Ю. ІІІвеця для подання до МОН України було виявлено наступні обставини, які ставлять під сумнів обґрунтованість та наявність достатніх правових підстав для прийняття Спеціалізованою вченою радою позитивних рішень щодо присудження ОСОБА_1 наукового ступеня доктора юридичних наук, про що було подане апеляційне подання.

У ході перевірки матеріалів дисертаційного дослідження, поданих на розгляд спеціалізованої вченої ради виникли питання щодо відомостей про місце проживання Позивача. Позивач не подав відомості про місце проживання та не зміг підтвердити факт проживання на території України. Також на були достовірними відомості про місце основної роботи здобувача, що ставить під сумнів доброчесність представлених на розгляд спеціалізованої вченої ради та опонентів відомостей про особистість здобувача, так само як і достовірність та аргументованість Висновку про наукову та практичну цінність дисертації в частині характеристики особистості здобувача. Є підстави вважати неповною та недостовірною інформацію (зокрема відображену у тексті дисертації та автореферату) про перелік та обсяг праць опублікованих за темою дисертації, що ставить під сумнів об`єктивність та аргументованість позитивних рішень спеціалізованої вченої ради щодо присудження ОСОБА_1 наукового ступеня, відповідність їх пунктам 12, 17, 18, 19 «Порядку присудження наукових ступенів» затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 24 липня 2013 №567.

Заслухавши присутніх у судовому засіданні представників сторін, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши в судовому засіданні подані сторонами докази, суд дійшов до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, за рішенням Спеціалізованої вченої ради Д 61.051.07 ДВНЗ «Ужгородський національний університет» Міністерства освіти і науки України, м. Ужгород від 02.03.2019 року на підставі результатів таємного голосування та прийнятого висновку було присуджено автору ОСОБА_1 науковий ступінь доктора юридичних наук зі спеціальності 12.00.02 - конституційне право; муніципальне право за результатами прилюдного захисту дисертації на тему «Реалізація особою конституційного права на охорону здоров`я: порівняльно-правове дослідження», у вигляді рукопису.

У подальшому на це рішення, на ім`я Голови спеціалізованої вченої ради Д 61.051.07 було подане апеляційне подання її членами професором ОСОБА_10 , професором ОСОБА_11 та доцентом ОСОБА_4 у якому було зазначено, що: під час підготовки атестаційної справи здобувача наукового ступеня ОСОБА_1 для подання до МОН України було виявлено наступні

обставини, які ставлять під сумнів обґрунтованість та наявність достатніх правових підстав для прийняття Спеціалізованою вченою радою Д 61.051.07 позитивного рішення щодо присудження ОСОБА_1 наукового ступеня доктора юридичних наук, а саме:

-викликає сумнів достовірність поданих на розгляд Спеціалізованої вченої ради відомостей про місце основної роботи здобувача, що ставить під сумнів доброчесність представлених на розгляд Спеціалізованої вченої ради та опонентів відомостей про особистість здобувача, так само як і

достовірність та аргументованість Висновку про наукову і практичну цінність дисертації в частині характеристики особистості здобувача, що суперечить вимогам п. 8 Положення про спеціалізовану вчену раду, затвердженого Наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту

України 14.09.2011 № 1059 та Додатку до даного нормативного акту;

-водночас є підстави вважати неповною та недостовірною подану на розгляд Спеціалізованої вченої ради інформацію (зокрема відображену у тексті дисертації та автореферату) про перелік та обсяг праць опублікованих за темою дисертації, що ставить під сумнів об`єктивність і аргументованість позитивних рішень Спеціалізованої Вченої ради щодо присудження ОСОБА_1 наукового ступеня, відповідність їх пунктам 12, 17, 18, 19 «Порядку присудження наукових ступенів» затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 24 липня 2013 р. № 567. Окрім того зміст ряду виявлених в інформаційних ресурсах мережі Інтернет наукових публікаціях є положення, які суперечать обумовленій нормами міжнародного права та визначеній в законодавстві державній політиці України стосовно тимчасово окупованих територій, зокрема в частині підтвердження невіддільного суверенного права України на збереження її територіальної цілісності в межах міжнародно визнаного державного кордону, включаючи територію Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, та не визнання тимчасової окупації частини території України, зокрема зумовлених численними положенням Законів України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганських областях», «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».

На підставі викладеного заявники апеляції просили розглянути питання про можливість скасування вищезазначеного рішення вченої ради.

Згідно протоколу від 01.04.2019 року засідання спеціалізованої вченої ради Д61.051.07, за наслідками розгляду вищезазначеного апеляційного подання, було прийнято наступні рішення:

-призупинити підготовку атестаційної справи ОСОБА_1 для подання МОН України;

-створити комісію у складі проф. Бедь В.В., проф. Савчин М.В., проф. Карабін Т.О. для вивчення змісту апеляційного подання та підготовки відповідного висновку;

-надати ОСОБА_1 до 15 квітня 2019 року можливість з`явитися та надати пояснення з приводу змісту апеляційного подання.

За заявою від 12.04.20219 року ОСОБА_1 просив Голову спеціалізованої вченої ради надати йому рішення Ради про оформлення його справи, про що письмово повідомити його на адресу: ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На виконання зазначеного листа ОСОБА_1 було повідомлено про засідання спеціалізованої вченої ради з розгляду апеляції 29.05.2019 року о 14 год. 00 хв., проте цей лист не був доставлений адресату через відсутність адресату або він не приймав вхідні листи, що спростовує доводи позивача про неповідомлення його про засідання ради.

05 червня 2019 року Спеціалізованою вченою радою Д 61.051.07 ДВНЗ «Ужгородський національний університет» Міністерства освіти і науки України, м. Ужгород було винесене оскаржуване позивачем рішення про скасування рішення спеціалізованої вченої ради про присудження наукового ступеня доктора юридичних наук за яким було: на підставі результатів таємного голосування та прийнятого висновку скасовано рішення Спеціалізованої вченої ради від 02 березня 2019 року (протокол № 6) про присудження ОСОБА_1 наукового ступеню доктора юридичних наук зі спеціальності 12.00.02 - конституційне право муніципальне право.

В обґрунтування рішення було зазначено, що під час підготовки атестаційної справи здобувача наукового ступеня доктора юридичних наук Швеця Ю.Ю. для подання до МОН України було виявлено обставини, які ставлять під сумнів достовірність відомостей щодо місця роботи та місця постійного проживання здобувача, обставини які ставлять під сумнів відповідність наданої здобувачем інформації в частині опублікування та апробації результатів дослідження вимогам п. 9 Додатку 2 до Положення про спеціалізовану вчену раду, затверджену наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України 14.09.2011 № 1059, а також п. 12 Постанови Кабінету Міністрів України від 24 липня 2013 р. № 567 "Про затвердження Порядку присудження наукових ступенів". Крім того, виявлено, що окремі з публікації ОСОБА_1 дають підстави сумніватися у їх відповідності вимогам законодавства України про державну політику у сфері забезпечення прав і свобод громадян на тимчасово окупованій території України.

Підставою для прийняття такого рішення був висновок спеціалізованої вченої ради Д 61.051.07 ДВНЗ «Ужгородський національний університет» щодо розгляду апеляції на рішення

Спеціалізованої вченої ради від 2 березня 2019 року (протокол № 6) про присудження ОСОБА_1 наукового ступеня доктора юридичних наук зі спеціальності 12.00.02 - конституційне право: муніципальне право, який був наданий у відповідності до пункту 8.1 Положення про спеціалізовану вчену раду, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України № 1059 від 14 вересня 2011 р. та за наслідками розгляду вченою радою окремих питань щодо присудження ОСОБА_1 наукового ступеня доктора юридичних наук, та з урахуванням наступних підстав:

-у ході перевірки матеріалів дисертаційного дослідження, поданих на розгляд спеціалізованої вченої ради виникли питання щодо відомостей про місце основної роботи здобувача, що ставить під сумнів доброчесність представлених на розгляд спеціалізованої Вченої ради та опонентів відомостей про особистість здобувача, так само як і достовірність та аргументованість Висновку про наукову і практичну цінність дисертації в частині характеристик особистості здобувача, що суперечить вимогам п. 8.1 Положення про спеціалізовану вчену раду;

-є підстави вважати неповною та недостовірною подану на розгляд Спеціалізованої Вченої ради інформацію (зокрема відображену у тексті дисертації та автореферату) про перелік та обсяг праць опублікованих за темою дисертації, що ставить під сумнів об`єктивність і аргументованість позитивних рішень спеціалізованої вченої ради щодо присудження ОСОБА_1 наукового ступеня, відповідність їх пунктам 12, 17, 18, 19 «Порядку присудження наукових ступенів» затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 24 липня 2013 р. № 567. Окрім того у змісті ряду виявлених в інформаційних ресурсах мережі Інтернет наукових публікацій є положення, які суперечать положенням чинного законодавства України та загальновизнаним принципам нормам міжнародного права стосовно тимчасово окупованих територій зокрема в частині підтвердження невіддільного суверенного права України на збереження її територіальної цілісності в межах міжнародно визнаного державного кордону, включаючи територію Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, та не визнання тимчасової окупації частини території України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».

Так, зокрема, як видно із відкритих джерел в мережі Інтернет, ОСОБА_12 на сьогодні є працівником російської наукової установи - Інституту проблем управління РАН, по якій у нього нараховується 239 публікацій (https://www.ipu.ru/node/19976/publications). В одній із них він прямо говорить про так звані «нові території» РФ (https://e-koncept.ru/author/3596). Тим самим він підтримує дискурс офіційної влади Російської Федерації про ніби законний перехід Криму під юрисдикцію Росії, хоча насправді це є актом агресії проти України та анексією частини її території. В іншому, монографічному виданні Ю.Ю. Швецем «Правовой аспект институциональных преобразований в зкономике здравоохранения» (Москва, 2018, 538 с.), РФ визнається вже як батьківщина, оскільки в ній йдеться про «про процеси, що відбуваються в ході реформування вітчизняної медицини» (https://www.ipu.ru/node/48613). Це видання ОСОБА_13 не наведено у списку його публікацій, які пов`язані із тематикою дисертаційного дослідження, хоча воно безпосередньо пов`язано із ним. Натомість відповідних даних немає у Національній бібліотеці імені В.П. Вернадського, що є свідченням академічної недобросовісності ОСОБА_14 .

Зазначене також викликало сумніви у належному науковому рівні автора дисертаційного дослідження у галузі конституційного права, оскільки зазначені публікації засвідчують проблеми у належній кваліфікації питань, як стосуються суверенітету і територіальної цілісності України.

Ненадання вищевиявленої інформації при розгляді дисертації в засіданні провідної кафедри конституційного права та порівняльного правознавства не дало змоги повно і об`єктивно розглянути матеріали справи та дисертаційного дослідження, що стало однієї із причин хибного рішення про її рекомендацію до захисту.

Позивач не погоджується саме із цим рішенням Спеціалізованої вченої ради та вважає, що воно є неправомірним та порушує права позивача, оскільки рада діяла за межами своїх повноважень, викладене у рішенні обґрунтування має не конкретний та не змістовний характер, а через ці твердження, які не мають нічого спільного з темою дисертаційного дослідження, та науковим рівнем здобувача наукового ступеню, зроблено політичний висновок, який не полягає в площині наукових питань та носить явно дискримінаційний характер, що й зумовило звернення до суду з відповідним позовом.

Судом також було досліджено облікову картку дисертації (ОКД) щодо ОСОБА_1 .

Як вбачається з листа Департаменту атестації кадрів вищої кваліфікації Міністерства освіти і науки України від 02.12.2019 року № 9/577-19 на ім`я адвоката Діденка В.Є. зазначена установа повідомила, що: якщо до спеціалізованої вченої ради надійшла апеляція, то рішення ради щодо дисертації особи приймається з урахуванням розгляду апеляції; оскільки рішення спеціалізованої вченої ради Д 61.051.07 про присудження ОСОБА_1 наукового ступеня доктора юридичних наук не було затверджене Атестаційною колегією МОН, то питання про позбавлення ОСОБА_1 наукового ступеня розглядатися не може.

Позивачем також у якості доказів додано перший аркуш особової картки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що не відповідає документу, який подавався спеціалізованій вченій раді на розгляд, оскільки бланк форми П - 2ДС, повинен складатися не менш ніж з 6 аркушів.

Будь - яких інших доказів, які наявні у позивача та подавалися спеціалізованій вченій раді для прийняття рішення, суду не надано, що свідчить про недобросовісність позивача.

Як зазначено у ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У справах про дискримінацію позивач зобов`язаний навести фактичні дані, які підтверджують, що дискримінація мала місце. У разі наведення таких даних доказування їх відсутності покладається на відповідача.

У даному випадку позивач хоча і посилається на дискримінацію, проте не виконав свого обов`язку навести фактичні дані, які підтверджують, що дискримінація мала місце. Позивачем також не наведено за якою ознакою у даному випадку, на його думку, мала місце дискримінація. Відтак суд не вбачає жодних підстав задля покладення обов`язку доказування саме на відповідача та вважає, що у цій справі доказування повинно проходити на загальних підставах, згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України.

Судом також було досліджено особову картку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка подавалася спеціалізованій вченій раді на розгляд форми П - 2ДС, з якої вбачається, що він проживає за адресою: АДРЕСА_1 , з 16.08.2018 року працює у ДП «Будівельно виробниче об`єднання» при державній дослідній службі України на посаді радника з юридичних питань.

При цьому як вбачається з безкоштовного запиту з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань юридична особа Державне підприємство «Будівельно виробниче об`єднання», ідентифікаційний код 32626015, місцезнаходження: м. Київ, Львівська площа, буд. 8, з 19.07.2016 року перебуває у стані припинення в результаті її ліквідації, що свідчить про той факт, що на цьому підприємстві працює виключно ліквідаційна комісія відповідно до ст. 105 ЦК України.

Як зазначено у п. 12 Постанови Кабінету Міністрів України від 24 липня 2013 р. № 567 «Про затвердження Порядку присудження наукових ступенів» у редакції яка діяла станом на 05.06.2019 року - дату прийняття рішення, на який посилається спеціалізована вчена рада при винесенні оскаржуваного рішення, до опублікованих праць, які відображають основні наукові результати дисертації, з відповідної галузі науки належать:

монографії;

посібники (для дисертацій з педагогічних наук);

статті у наукових, зокрема електронних, фахових виданнях України;

статті у наукових періодичних виданнях інших держав з напряму, з якого підготовлено дисертацію.

Перелік наукових фахових видань України затверджується в установленому МОН порядку.

До опублікованих праць, які додатково відображають наукові результати дисертації, належать дипломи на відкриття; патенти і авторські свідоцтва на винаходи, державні стандарти, промислові зразки, алгоритми та програми, що пройшли експертизу на новизну; рукописи праць, депонованих в установах державної системи науково-технічної інформації та анотованих у наукових журналах; брошури, препринти; технологічні частини проектів на будівництво, розширення, реконструкцію та технічне переоснащення підприємств; інформаційні карти на нові матеріали, що внесені до державного банку даних; друковані тези, доповіді та інші матеріали наукових конференцій, конгресів, симпозіумів, семінарів, шкіл тощо.

Повноту викладу матеріалів дисертації в опублікованих працях здобувача визначає спеціалізована вчена рада.

Мінімальну кількість та обсяг публікацій, які розкривають основний зміст дисертацій, визначає МОН.

Апробація матеріалів дисертації на наукових конференціях, конгресах, симпозіумах, семінарах, школах тощо обов`язкова.

Згідно Додатку 2 до Положення про спеціалізовану вчену раду, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України 14.09.2011 № 1059, визначений перелік документів, які подає до спеціалізованої вченої ради здобувач наукового ступеня, а саме:

1. Заява на ім`я голови спеціалізованої вченої ради про прийняття дисертації до розгляду, в якій необхідно зазначити, чи вперше захищається ця дисертація.

2. Ксерокопія першої сторінки паспорта здобувача (2 примірники).

3. Особова картка (форма П-2ДС), затверджена наказом Міністерства статистики України від 26.12.95 N 343, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 28.12.95 за

N 484/1020, з відомостями станом на час подання документів до спеціалізованої вченої ради, засвідчена підписом керівника кадрової служби та печаткою за основним місцем роботи, з фотокарткою, на якій проставлена печатка цієї установи (2 примірники).

4. Копія диплома магістра (спеціаліста) (2 примірники). У разі якщо документ про вищу освіту виданий навчальним закладом іноземної держави, то додатково надаються переклад документа українською мовою, засвідчений нотаріально, та копія довідки про визнання іноземного документа про освіту, виданої МОН молодьспортом (2 примірники).

Копія свідоцтва про зміну імені (2 примірники) (у разі зміни здобувачем імені).

5. Посвідчення про складання кандидатських іспитів за формою, визначеною Положенням про підготовку науково-педагогічних і наукових кадрів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.99 N 309.

6. Витяг з наказу про зарахування до аспірантури, засвідчений в установленому порядку, у випадку якщо здобувач наукового ступеня кандидата наук навчався в аспірантурі.

7. Копія диплома про науковий ступінь кандидата наук (2 примірники) (для здобувачів наукового ступеня доктора наук).

У разі якщо документ про науковий ступінь виданий уповноваженим органом іноземної держави, з якою підписана міжнародна угода про взаємовизнання документів про наукові ступені, і легалізований, якщо інше не передбачено міжнародними угодами та конвенціями, то додатково подають переклад документа українською мовою, нотаріально засвідчений (для іноземців).

8. Висновок про наукову і практичну цінність дисертації, виданий організацією, де виконувалася дисертація або до якої був прикріплений здобувач (2 примірники).

Висновок оформлюється як витяг з протоколу засідання кафедри (міжкафедрального семінару), лабораторії, відділу, підписується завідувачем кафедри (керівником семінару), лабораторії, відділу, як правило, доктором наук, затверджується керівником наукової установи, вищого навчального закладу і скріплюється печаткою. У висновку поряд з іншими аспектами характеристики дисертації та особистості здобувача має бути зазначено, ким і коли була затверджена тема дисертації, визначено конкретний персональний внесок здобувача до всіх наукових праць, опублікованих із співавторами. Висновок повинен містити відомості щодо проведення біоетичної експертизи дисертаційних досліджень (для здобувачів наукових ступенів з медичних, біологічних та ветеринарних наук).

Висновок чинний протягом одного року з дня його затвердження до моменту подання дисертації до розгляду у спеціалізовану вчену раду.

9. Відгук наукового керівника (наукового консультанта) з оцінкою здобувача та його роботи у процесі підготовки дисертації, засвідчений печаткою за основним місцем роботи наукового керівника

(наукового консультанта).

Оригінали документів, копії яких подаються до спеціалізованої вченої ради відповідно до цього переліку, пред`являються у спеціалізовану вчену раду і після прийняття заяви повертаються

здобувачу.

До документів додаються:

дисертація, оформлена згідно зі встановленими вимогами, у кількості примірників, переплетених і підписаних автором, необхідних для передавання на зберігання до Національної бібліотеки України ім. В.І.Вернадського НАН України, до бібліотеки наукової установи, вищого навчального закладу, де утворено спеціалізовану вчену раду, та для відправки опонентам;

автореферат дисертації, оформлений згідно зі встановленими вимогами та підписаний автором на обкладинці (2 примірники);

монографії, авторські свідоцтва (копії), статті (копії), друковані тези, доповіді та інші матеріали наукових конференцій, конгресів, симпозіумів, семінарів, шкіл (копії), перераховані в

авторефераті. У випадку подання копій наукових праць на них повинні бути зазначені точні і повні вихідні дані відповідних видань. Копії наукових праць подають на паперовому носії і

засвідчують підписом вченого секретаря;

автореферат захищеної здобувачем кандидатської дисертації (для здобувачів наукового ступеня доктора наук);

примірник захищеної кандидатської дисертації (для здобувачів наукового ступеня доктора наук);

чотири поштові картки з марками із зазначенням місця проживання здобувача (2 картки) та місцезнаходження наукової установи чи вищого навчального закладу, в якому діє спеціалізована вчена рада (2 картки).

На зворотному боці поштових карток у верхньому кутку вказуються прізвище, ім`я, по батькові здобувача, галузь науки та науковий ступінь, на який він претендує;

компакт-диск типу CD-R або CD-RW, на якому міститься файл з текстом автореферату. Ім`я файла - aref.doc (2 примірники);

компакт-диск, на якому міститься файл з текстом дисертації. Ім`я файла - dis.doc (2 примірники).

При оформленні документів іноземця його повне ім`я та прізвище наводяться в тому порядку, в якому вони записані в паспортному документі.

Рішення та висновок також виносилися із посиланням на пункти 17, 18, 19 «Порядку присудження наукових ступенів» затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 24 липня 2013 р. № 567 (у редакції яка діяла станом на дату їх винесення), якими передбачено, що: спеціалізована вчена рада:

приймає для попереднього розгляду дисертацію за наявності супровідних документів за переліком, який визначає МОН. Процедура попереднього розгляду дисертації регулюється положенням про спеціалізовану вчену раду;

має право приймати до розгляду докторську дисертацію не раніше ніж через два місяці, а кандидатську - не раніше ніж через місяць з дня розсилання виготовлювачем обов`язкових примірників видань, в яких опубліковано праці здобувача, що відображають основні результати дисертації;

приймає до захисту докторську дисертацію не пізніше ніж через три місяці після подання здобувачем усіх документів, а кандидатську - не пізніше ніж через два місяці.

Ректорам і проректорам вищих навчальних закладів, керівникам наукових установ та їх заступникам не дозволяється захищати дисертації у спеціалізованих вчених радах, утворених за місцем основної роботи зазначених осіб.

Забороняється усувати недоліки, виявлені у дисертації спеціалізованою вченою радою після прийняття її до захисту, та в авторефераті - після його розсилання.

З метою забезпечення незалежності експертизи для захисту дисертації спеціалізованою вченою радою призначаються офіційні опоненти з числа компетентних учених із спеціальності, за якою подано дисертацію.

Для розгляду докторської дисертації призначаються три офіційних опоненти - доктори наук, причому тільки один з них може бути членом спеціалізованої вченої ради, де проводитиметься захист, чи штатним працівником вищого навчального закладу або наукової установи, в якій утворено спеціалізовану вчену раду.

Для розгляду кандидатської дисертації призначаються два офіційних опоненти, з яких один - доктор наук, а другий - доктор або кандидат наук, причому тільки один з них може бути членом спеціалізованої вченої ради, де проводитиметься захист, чи співробітником вищого навчального закладу або наукової установи, в якій утворено спеціалізовану вчену раду.

Офіційними опонентами не можуть бути:

голови, заступники голів і вчені секретарі спеціалізованих вчених рад, в яких проводитиметься захист;

наукові керівники;

співавтори опублікованих праць здобувача;

керівники вищих навчальних закладів або наукових установ та їх заступники за основним місцем роботи здобувача або за місцем виконання дисертації, або за місцем прикріплення здобувача для підготовки дисертації, або за місцем її захисту;

співробітники кафедр, лабораторій, секторів, відділів, де виконувалася дисертація, де працює здобувач, де він прикріплений або де проводилися науково-дослідні роботи, щодо яких здобувач є замовником або виконавцем (співвиконавцем);

члени атестаційної колегії МОН;

члени експертних рад з питань проведення експертизи дисертацій.

Офіційні опоненти та науковий керівник (консультант) не можуть бути співробітниками однієї і тієї самої організації. Члени експертних рад з питань проведення експертизи дисертацій МОН можуть бути призначені офіційними опонентами за виняткових обставин за погодженням з МОН.

Протягом року особа може бути призначена офіційним опонентом для захисту не більш як п`яти дисертацій.

Офіційний опонент на основі вивчення дисертації та праць, опублікованих за темою дисертації, подає спеціалізованій вченій раді відгук, оформлений відповідно до вимог МОН. У разі коли відгук не відповідає визначеним вимогам, спеціалізована вчена рада повертає його офіційному опоненту для доопрацювання або замінює офіційного опонента.

Копії письмових відгуків офіційних опонентів спеціалізована вчена рада видає здобувачеві не пізніше ніж за 10 календарних днів до захисту дисертації.

В обґрунтування позову позивач посилається на Розділ VІІІ Положення про спеціалізовану вчену раду, затвердженого Наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України 14.09.2011 № 1059 який регламентує порядок проведення засідання спеціалізованої вченої ради для розгляду питань про позбавлення наукових ступенів, тоді як при прийнятті оскаржуваного рішення відповідач посилався на Розділ ІХ цього ж Положення, який має назву: «Проведення засідання спеціалізованої вченої ради для розгляду апеляції» та містить наступні положення:

9.1. При надходженні до ради апеляції голова ради доручає комісії з членів ради вивчити її аргументованість та підготувати проект висновку.

Розгляд апеляції в раді не повинен тривати понад місяць, причому в разі потреби проводиться позапланове засідання.

9.2. На засідання ради запрошується автор апеляції, про що він повідомляється не пізніш як за 10 днів до засідання.

У разі неявки автора апеляції з поважної причини засідання переноситься. Якщо автор апеляції не з`явився на засідання ради без поважної причини, то засідання проводиться без нього.

Присутність членів ради (із зазначенням їх спеціальності) обов`язково занотовується у протоколі засідання.

9.3. Відкриття засідання ради починається повідомленням голови про правоможність засідання.

Потім голова ради оголошує розгляд апеляції і надає слово вченому секретареві для її зачитування. Після цього один з членів комісії доповідає про результати роботи комісії і пропонує проект висновку. Далі мають право виступати всі присутні.

9.4. Після закінчення дискусії рада приймає рішення шляхом таємного голосування. Рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як три чверті присутніх на засіданні членів ради. Висновок приймається відкритим голосуванням простою більшістю голосів членів ради, які взяли участь у засіданні.

Підписані головою і вченим секретарем ради стенограма і текст висновку щодо розгляду апеляції, у якому наводяться результати голосування, разом з текстом апеляції протягом 10 робочих днів надсилаються до МОНмолодьспорту.

Відповідачем була надана суду стенограма - протокол № 08 засідання спеціалізованої вченої ради Д 61.051.07 ДВНЗ «Ужгородський національний університет» щодо скасування рішення про присудження наукового ступеня доктора юридичних наук Швецю Юрію Юрійовичу на підставі розгляду апеляційного подання на рішення ради від 02.03.2019 року із реєстраційною карткою присутності членів спеціалізованої вченої ради Д61.051.07, з якої вбачається, що на засіданні ради безпосередньо був присутній ОСОБА_1 .

Проаналізувавши надані суду докази, суд дійшов висновку, що вищезазначеної процедури при винесенні оскаржуваного рішення з проведення засідання спеціалізованої вченої ради для розгляду апеляції, яке було оформлене протоколом № 08 спеціалізованої вченої ради Д 61.051.07 Державного вищого навчальний закладу «Ужгородський національний університет» «Про скасування рішення спеціалізованої вченої ради про присудження наукового ступеню доктора юридичних наук» від 2 березня 2019 року, протокол № 06», прийняте з дотриманням процедури, встановленої Розділом ІХ «Проведення засідання спеціалізованої вченої ради для розгляду апеляції» Положення про спеціалізовану вчену раду, затвердженого Наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України 14.09.2011 № 1059.

Що ж стосується аргументації рішення по суті, то суд вважає за необхідне застосувати до спірних правовідносин аналогію права у відповідності до ч. 9 ст. 10 ЦПК України, яка передбачає, що якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Верховний Суд у постанові від 15 грудня 2021 року у справа № 1840/2970/18 (адміністративне провадження № К/9901/2762/19) зазначив, що дискреція це не обов`язок, а повноваження адміністративного органу, оскільки юридична концепція дискреції передбачає можливість вибору між альтернативними способами дій та/або бездіяльністю. У разі, якщо законодавство передбачає прийняття лише певного конкретного рішення, то це не є реалізацією дискреції (повноважень), а є виконанням обов`язку.

Дискреція є необхідною та безальтернативною для управлінської діяльності адміністративного органу юридичною конструкцією, завдяки якій вирішується низка важливих завдань, центральними з яких є забезпечення справедливої, ефективної та орієнтованої на індивідуальні потреби приватної особи правозастосовної та правотворчої діяльності названих суб`єктів.

Дискреція не є довільною; вона завжди здійснюється відповідно до закону (права), оскільки згідно з частиною другою статті 19 Конституції України «органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України».

Зв`язаність дискреції адміністративного органу законом (правом) робить можливим здійснення адміністративними судами перевірки рішень (дій), прийнятих адміністративним органом внаслідок реалізації дискреційних повноважень.

У рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (див. рішення у справі «Hasan and Chaush v.Bulgaria» № 30985/96).

Згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2, прийнятої 11.03.1980, державам-членам стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, як дискреційне повноваження слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою дискреції, тобто, коли такий орган може обрати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за певних обставин.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями органами - державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не слід ототожнювати лише з формалізованими повноваженнями, вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. На законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тому, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Відтак суд вважає, що за аналогією права, у даному випадку спеціалізована вчена рада приймала рішення по суті користуючись своїми дискреційними повноваженнями, оскільки діла у межах, що визначені Положення про спеціалізовану вчену раду, затвердженого Наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України 14.09.2011 № 1059, і мала можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Спеціалізована вчена рада приймаючи рішення, могла здійснювати розгляд з певною свободою дискреції, тобто обрати з кількох юридично допустимих рішень те, яке вона вважає найкращим за певних обставин.

З огляду на викладене, суд не вправі втручатися у дискреційні повноваження спеціалізованої вченої ради, яка має всі необхідні компетенції задля прийняття такого рішення, та обговорювати по суті винесене рішення, тому докази подані в цій частині судом не приймаються до уваги як належні та допустимі.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про відсутність жодних документально обґрунтованих підстав задля визнання неправомірним та скасування Рішення від 5 червня 2019 року, протокол № 08 спеціалізованої вченої ради Д 61.051.07 Державного вищого навчальний закладу «Ужгородський національний університет» «Про скасування рішення спеціалізованої вченої ради про присудження наукового ступеню доктора юридичних наук» від 2 березня 2019 року, протокол № 06», тому у задоволенні позовної заяви позивача слід відмовити повністю.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України витрати із сплати судового збору покласти на позивача у зв`яжу з відмовою в позові.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 4, 5, 8, 9, 10, 12, 13, 17, 76-89, 258 - 261, 265, 272, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Відмовити повністю у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Державного вищого навчального закладу «Ужгородський національний університет», про визнання неправомірним та скасування рішення спеціалізованої вченої ради.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України витрати із сплати судового збору покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Повний текст рішення виготовлений 25.05.2022 року.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду Н.В. Дергачова