Справа № 201/7601/21

Провадження № 2/201/415/2022

РІШЕННЯ

Іменем України

07 лютого 2022 року м. Дніпро

Суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Наумова О.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в приміщенні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокредит плюс» про встановлення нікчемності договору фінансового лізингу та застосування наслідків нікчемності правочину,

ВСТАНОВИВ:

28.07.2021р. ОСОБА_1 через свого представника адвоката Миронека С.С. (діє на підставі ордеру від 15.07.2021р. а.с. 9) звернувся до ТОВ «Автокредит плюс» про встановлення нікчемності договору фінансового лізингу та застосування наслідків нікчемності правочину (а.с. 2-8).

Ухвалою суддівід 29.07.2021р. позов прийнято до розгляду та відкрито провадження, розгляд справи призначено в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін до положень ч.ч. 1 - 3 ст. 274, ст. 279 ЦПК України (а.с. 31).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 30.11.2020р. він уклав з ТОВ «Автокредит плюс» шляхом підписання заяви про приєднання до публічного договору фінансового лізингу № АРНА000000000119094, на умовах, визначених публічним договором про надання фінансового лізингу від 01.12.2019р., розміщеному на офіційному веб-сайті ТОВ «Автокредит плюс» www.planetavto.ua.

На підставі договору ТОВ «Автокредитплюс» передало позивачеві в лізинг автомобіль марки Renault, модель: Megane 2007 р.в., номер кузова: НОМЕР_1 , а позивач як лізингоодержувач зобов`язався протягом 60-ти місяців, в період з 20 по 25 число кожного місяця відповідно до графіку лізингових платежів здійснювати погашення щомісячних платежів. Окрім цього, відповідно до п. 14.1.7 договору лізингоодержувач повинен був внести аванс у розмірі 17100,00 грн.

На виконання умов договору позивач вніс на вказаний в п. 14.1.5 договору фінансового лізингу рахунок платежі.

Разом із тим, договір фінансового лізингу №АРНА000000000119094 від 30.11.2020р. нотаріально не посвідчений, а тому є нікчемним в силу ст.ст. 200, 799, ч. 2 ст. 806 ЦК України.

Посилаючись на норми ч.ч. 1, 5 ст. 216 ЦК України, позивач вважає, що застосувавши наслідки недійсності нікчемного правочину, відповідач має повернути позивачеві (лізингоодержувачу) за договором фінансового лізингу сплачені кошти в сумі 31662,64 грн.,

На підставі викладеного, просив:

встановити, що договір фінансового лізингу № АРНА000000000119094 від 30.11.2020р., укладений між ОСОБА_1 і ТОВ «Автокредит Плюс» є нікчемним;

зобов`язати ТОВ «Автокредит Плюс» повернути раніше виплачені кошти за зобов`язаннями у сумі 31 662,64 грн., що виникли з договору фінансового лізингу;

компенсувати судові витрати.

Відповідач ТОВ «Автокредит Плюс», якому направлена була копія ухвали про відкриття провадження та копію позову з додатками (а.с. 31, 32, 34) позовні вимоги не визнав. 17.01.2022р. представник відповідача адвокат Добринь Я.О. (діє на підставі ордеру від 17.01.2022р. а.с. 39) надав відзив напозовну заяву (а.с. 35 38), у якому зазначив, що дійсно 30.11.2020р. між сторонами укладений договір фінансового лізингу № АРНА000000000119094, предметом якого є надання в строкове платне користування автомобіля марки «Renault Megane», 2007 vin - НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 . Сторони узгодили умови договору, спорів щодо форми та змісту договору не було.

Відповідно до специфікації та акту приймання-передачі від 11.12.2020р. автомобіль вартістю 115000,00 грн. переданий позивачеві у справному стані, без ушкоджень. Протягом тривалого часу договір виконувався сторонами належним чином. Позивач не звертався до відповідача із заявою про розірвання договору через його нікчемність, повернення сплачених коштів.

Форма договору лізингу, предметом якого виступає транспортний засіб визначається виходячи з загальних положень про найм (оренду), а загальні положення про найм викладені виключно в параграфі 1 глави 58 ЦК України. Застосування до фінансового лізингу норм, що регулюють окремі види найму (оренди), чинним законодавством не передбачено. Отже, вважати за обов`язкову умову нотаріального посвідчення договору лізингу транспортного засобу неможна, оскільки стаття 799, яка вимагає щоб договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи нотаріально посвідчується», не відноситься до загальних положень про найм викладених в параграфі 1 глави 58 ЦК України. Отже питання обов`язковості нотаріального посвідчення договору фінансового лізингу транспортного засобу є розмитим.

Крім того, правило ч. 2 ст. 806 ЦК України відсилає до загальних положень про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом, тоді як ч. 2 ст. 799 ЦК України передбачає нотаріальне посвідчення договору найму транспортного засобу за участю фізичної особи. Однак положення ст. 6 Закону України «Про фінансовий лізинг», яка є спеціальною нормою порівняно з ч. 2 ст. 799 ЦК України, дає перелік істотних умов договору лізингу, де відсутня така вимога щодо форми правочину як обов`язкове нотаріальне посвідчення договору фінансового лізингу, а міститься лише вказівка про його письмову форму. Тобто достатнім є укладення такого договору у простій письмовій формі, що і було зроблено сторонами.

Крім того, 13.06.2021р. набув чинності новий закон про фінансовий лізинг № 1201-ІХ прийнятий Верховною Радою України 04.02.2021р., в якому відсутній обов`язок посвідчувати договір фінансового лізингу транспортного засобу за участю фізичної особи, такий правочин підлягає нотаріальному посвідченню лише на вимогу однієї із сторін (ч. 3 ст. 15 Закону). Отже, держава змінює свою позицію з цього питання в бік позиції ТОВ «Автокредит Плюс».

Враховуючи викладене, просив відмовити в задоволені позову в повному обсязі.

Позивач і його представник, якому копія відзиву була направлена на електронну адресу (а.с. 42), станом на момент розгляду справи правом на надання відповіді на відзив не скористався.

Враховуючи категорію спору (малозначна справа), справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін для розгляду малозначних справ відповідно до положень ст. 274 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши позиції сторін, оцінивши зібрані докази по справі за принципами ст. 89 ЦПК України та у сукупності з нормами законодавства, суддя установив такі обставини справи і відповідні ним правовідносини.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Установлено, що ОСОБА_1 30.11.2020р. уклав з ТОВ «Автокредит плюс» договір фінансового лізингу № АРНА000000000119094, шляхом підписання заяви про приєднання до публічного договору публічного договору на умовах, визначених публічним договором про надання фінансового лізингу від 01.12.2019р., розміщеному на офіційному веб-сайті ТОВ «Автокредит плюс» www.planetavto.ua (а.с. 11).

Факт укладаннядоговору фінансовоголізингу ТОВ «Автокредит плюс» не заперечується.

На виконання умов договору ТОВ «Автокредит плюс» передало в лізинг ОСОБА_1 автомобіль марки Renault, модель: Megane 2007 р.в., номер кузова: НОМЕР_1 , згідно зі специфікацією, викладеною в додатку 1 до договору фінансового лізингу № APHA000000000119094 від 2020-11-30 (а.с. 12), а позивач як лізингоодержувач зобов`язався протягом 60-ти місяців, в період з 20 по 25 число кожного місяця, відповідно до Графіку лізингових платежів, визначеному додатком 2 до Договору фінансового лізингу № АРНА000000000119094 від 2020-11-30 (а.с. 13-14) здійснювати погашення щомісячних платежів на транзитний рахунок № НОМЕР_3 , МФО 339500, ОКПО 3466103559, відкритий в AT «ТасКомБанк» для подальшого зарахування на рахунок ТОВ «Автокредит Плюс».

Відповідно до п. 14.1.7 цього договору лізингоодержувач вносить аванс у розмірі 17100,00 грн. на транзитний рахунок, вказаний в п. 14.1.5 договору.

10.12.2020р. позивач вніс аванс у розмірі 17100,00 грн., що підтверджується квитанцією № 983486792 (а.с. 17).

22.03.2021р. на вказаний в п. 14.1.5 договору фінансового лізингу рахунок позивач перерахував 2000,00 грн., що підтверджуються квитанцією № ВА8Е-С86С- Р4КК-86В0 від 22.03.2021р. (а.с. 24).

24.03.2021р. позивачем перераховано 1000,00 грн. на цей же рахунок, що підтверджується квитанцією № А18Н-А1ЕВ-14ТК-26КС від 24.03.2021р. (а.с. 26).

25.03.2021р. позивачем на цей же рахунок перераховано 2000,00 грн., що підтверджуються квитанцією № 67СЕ-716Е- 8Х1Х-72АХ від 25.03.2021р. (а.с. 23).

05.05.2021р. позивачем на цей же рахунок перераховано 7500,00 грн., що підтверджується квитанцією №4КХС-86АХ-6ВРК-ХК4С від 05.05.2021р. (а.с. 25).

Всього на виконання договору сплачено 29500,00 грн.

Відповідно дочастин 1,2ст. 6, ч. 1 ст. 7, частин 1, 2 ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» договір лізингу має бути укладений у письмовій формі.

Істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За правилами ч. 2 ст. 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Виходячи з аналізу норм чинного законодавства за своєю правовою природою договір фінансового лізингу є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.

Згідно зі ст. 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Установлено, що укладений 31.11.2020р. шляхом приєднання до публічного договору між ТОВ «Автокредит плюс» (лізингодавець) та ОСОБА_1 (лізингоодержувач) договір фінансового лізингу № АРНА000000000119094 нотаріально не посвідчений.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.06.2019р. у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18), погоджуючись із висновками, викладеними у постанові Верховного Суду України від 02.03.2016р. у справі № 6-308цс16, у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03.10.2018р. у справі № 369/2770/16-ц і від 07.11.2018р. у справі № 357/3394/16-ц, дійшла висновку, що якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання недійсним такого правочину судом не вимагається; визнання недійсним нікчемного правочину законом не передбачається, оскільки нікчемним правочин є в силу закону. Отже, такий спосіб захисту, як визнання недійсним нікчемного правочину, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. Водночас, такий спосіб захисту, як встановлення нікчемності правочину, також не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. Такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання правочину недійсним, застосовується до оспорюваних правочинів.

Оскільки договір фінансового лізингу від 31.11.2020р. є нікчемним, а позивачем заявлені вимоги про встановлення його нікчемності, що з урахуванням зазначеного висновку Великої Палати Верховного Суду є неналежним способом судового захисту, а, отже, позовні вимоги є необґрунтованими, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Так як, оспорюваний договір, підписаний сторонами, є в цілому нікчемним, тобто розглядається з точки зору права як такий, що юридично не мав місця, не створив будь-яких правових наслідків, окрім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостоюстатті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч.1, ч.2ст. 215 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 219 ЦК України у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину такий правочин є нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Висновок про те, що при укладенні оспорюваного договору фінансового лізингу допущено порушення статті 799 ЦК України щодо обов`язкового нотаріального посвідчення, що такий договір є нікчемним та до нього підлягають застосуванню наслідки недійсності правочину шляхом стягнення з відповідача на користь позивача коштів, сплачених на виконання такого договору, висловлений Верховним Судом у постанові від 22.07.2020р. у справі справа № 671/1812/18 (провадження № 61-13596св19).

Таким чином суд вважає, що вимоги позивача в частині повернення ТОВ «Автокредит Плюс» сплачених на його виконання коштів в сумі 29500,00 грн. є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню та з ТОВ «Автокредит Плюс» підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 29500,00 грн., сплачені за договором фінансового лізингу.

Щодо грошових коштів в сумі 2062,64 грн., то як видно із матеріалів справи 18.02.2021р. платіжним дорученням № 161529 ПрАТ «Страхова група ТАС» сплатило на користь ТОВ «Автокредит Плюс» 2062,64 грн. на виконання договору добровільного страхування наземного транспортного засобу № 00121351 від 30.11.2020р. (а.с. 20).

Тобто, дані кошти не сплачені відповідачем на виконання договору фінансового лізингу, отже не мають відношення до нікчемного правочину, тому вимоги про їх повернення на підставі ч. 1 ст. 216 ЦК України не застосовуються. Отже, вимоги позивача про стягнення коштів в сумі 2062,64 грн. задоволенню не підлягають.

Віршуючи питання розподілу судових витрат відповідно до ст. 141 ЦПК України, з урахуванням того, що позовні вимоги задоволені частково, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір у розмірі 908,00 грн. (а.с. 1), що є мінімальною ставкою судового збору, менше якої не сплачується.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76 - 81, 89, 141, 259, 263 - 265, ч. 1 ст. 274, ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суддя,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокредит плюс» про встановлення нікчемності договору фінансового лізингу та застосування наслідків нікчемності правочину задовольнити частково.

Застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину, стягнувши з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокредит Плюс» (ЄДРПОУ 34410930) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) 29500,00 грн.,сплачених задоговором фінансовоголізингу від31.11.2020р.№ АРНА000000000119094.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокредит Плюс» (ЄДРПОУ 34410930) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) судовий збір в розмірі 908,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя НаумоваО.С.