ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2022 року

м. Київ

справа № 826/16258/17

адміністративне провадження № К/9901/12084/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В.П.,

суддів: Чумаченко Т.А., Васильєвої І.А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Львівської митниці ДФС на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.06.2018 (суддя Костенко Д.А.), постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.04.2019 (головуючий суддя Федотов І.В., судді: Літвіна Н.М., Сорочко Є.О.) та додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.04.2019 у справі №826/16258/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нестле Україна» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, Львівської митниці Державної фіскальної служби України про зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нестле Україна» (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило зобов`язати Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - податковий орган) та Львівську митницю Державної фіскальної служби України (далі - Митниця) надати відповідному територіальному органу Державної казначейської служби України (далі - Казначейська служба) висновок про повернення Товариству грошових коштів, сплачених 09.06.2010 за визначеними у позові платіжними дорученнями загалом на суму 4915447,82 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачами за заявами Товариства про повернення надміру сплачених грошових коштів не вчинено дій по підготовці висновку про повернення позивачу відповідних сум коштів з відповідного бюджету та не подано його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, що на думку позивача, є порушенням вимог Податкового кодексу України та Порядку взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 15.12.2015 №1146.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.06.2018, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.04.2019, позов задоволений частково, зобов`язано Митницю надати відповідному територіальному органу Державної казначейської служби України висновок про повернення Товариству коштів, сплачених згідно з платіжними дорученнями від 09.06.2010 №441120 у сумі 1221599,09 грн, №441118 у сумі 3186279,99 грн, №441119 у сумі 142435,11 грн, №441117 у сумі 365133,63 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що Митниця всупереч вимог статті 43 Податкового кодексу України та Порядку взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань, не склала і, відповідно, не направила до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок про повернення надміру сплачених коштів.

До суду апеляційної інстанції надійшла заява Товариства про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Митниці витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 105000 грн.

Додатковою постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.04.2019 заяву Товариства про ухвалення додаткового судового рішення задоволено частково. Ухвалено додаткову постанову, якою стягнуто на користь Товариства за рахунок бюджетних асигнувань Митниці 24500 грн витрати на професійну правничу допомогу. У задоволенні іншої частини заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.

Суд апеляційної інстанції, проаналізувавши надані документи у сукупності, враховуючи складність справи і співмірність фактично наданих адвокатом послуг, дійшов висновку, що розмір витрат на оплату послуг адвоката є неспівмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), а тому наявні підстави для зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій та додатковою постановою суду апеляційної інстанції, Митниця подала касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, а також неврахування судами, що для вирішення питання щодо повернення коштів Товариство звернулося з листом від 11.12.2017 №10483/10/13-70-19/43 до Митниці із заявою про повернення надмірно сплачених грошових зобов`язань та пені, і Митниця надала відповідь, відповідно до якої звернення Товариства щодо надміру сплачених грошових зобов`язань буде розглянуто Митницею після подання Товариством заяви з дотриманням вимог, передбачених Порядком повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2017 №643, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 09.08.2017 №976/30844 (далі - Порядок №643) та копій підтверджуючих документів. Скаржник зазначає про неможливість надати висновок про повернення коштів без надання заяви з дотриманням вимог Порядку №643 та відповідних копій підтверджуючих документів та посилається на те, що судами попередніх інстанцій не прийнято до уваги, що судовими інстанціями у справі №2а-3622/11/2670 не скасовано нараховану пеню з податку на додану вартість у розмірі 365133,63 грн та пеню з ввізного мита у сумі 142435,11 грн, які позивач просив включити до висновку про повернення коштів. Також, скаржник вважає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката, визначений у постанові суду апеляційної інстанції є неспівмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт.

Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про обґрунтованість позовних вимог та дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких мотивів.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Митницею прийнято податкові повідомлення від 27.04.2010 №30, яким позивача зобов`язано сплатити штраф у сумі 1221599,09 грн за затримку граничного строку сплати узгодженого податкового зобов`язання з ввізного мита; №31, яким позивача зобов`язано сплатити штраф у сумі 3186279,99 грн за затримку граничного строку спати узгодженого податкового зобов`язання з податку на додану вартість;

Митницею 28.04.2010 надіслано до ДПІ у Подільському районі м. Києва подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу через несплату платником податків узгоджених сум податкових зобов`язань у встановлені терміни: №100, за яким сума податкового боргу у вигляді пені з ввізного мита становить 142435,11 грн; №101, за яким сума податкового боргу у вигляді пені з податку на додану вартість становить 365133,63 грн.

Вказані в повідомленнях і поданнях суми штрафів і пені сплачені позивачем 09.06.2010, що підтверджується платіжними дорученнями №441117 на суму 365133,63 грн пені з ПДВ, №441118 на суму 3186279,99 грн штрафу по ПДВ, №441119 на суму 142435,11 грн пені з ввізного мита, №441120 на суму 1221599,09 грн штрафу по ввізному миту, що не оспорюється сторонами.

Позивач звернувся до суду з позовом до Львівської митниці, в якому просив: визнати протиправними дії Львівської митниці щодо нарахування пені та штрафних санкцій по ввізному миту та ПДВ шляхом направлення податкових повідомлень форми "Ш" від 27.04.2010 №30 та №31, податкових подань від 28.04.2011 №100 та №101; визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення форми "Ш" від 27.04.2010 №30 та №31 та податкові подання від 28.04.2011 №100 та №101; зобов`язати митні та податкові органи зарахувати кошти у сумі 365133,63 грн. та у сумі 3186279,99 грн., сплачені позивачем за платіжними дорученнями від 09.06.2010 №441117 та від 09.06.2010 №441118 в рахунок майбутніх платежів з ПДВ та провести відповідне коригування у картці особового рахунку позивача; зобов`язати митні та податкові органи зарахувати кошти у сумі 142435,11 грн та у сумі 1221599,09 грн, сплачені позивачем за платіжними дорученнями від 09.06.2010 №441119 та від 09.06.2010 №441120, в рахунок податкових зобов`язань позивача з ввізного мита майбутніх звітних періодів з відображенням відповідного коригування у картці особового рахунку позивача.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.01.2015, залишеною без змін ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2015 і Вищого адміністративного суду України від 11.05.2016 у справі №2а-3622/11/2670, податкові повідомлення від 27.04.2010 №30 і №31 визнано протиправними та скасовано. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У цих судових рішеннях судами встановлено, що на підставі акта від 11.07.2008 №0008/8/128000000/0032531437 перевірки стану дотримання позивачем законодавства з питань митної справи за період з 17.03.2005 по 17.03.2008 Митницею прийнято податкові повідомлення від 17.10.2008 №12 про нарахування позивачу податкового зобов`язання з ввізного мита у сумі 2505247,61 грн та №13 про нарахування позивачу податкового зобов`язання з ПДВ у сумі 6585398,04 грн.

Зазначені податкові повідомлення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку до Державної митної служби України, рішенням якої від 09.12.2008 №11/2-15/13462 відмовлено у задоволенні скарги, та до суду. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.09.2009 №16/51, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2010, відмовлено в позові.

Податкові зобов`язання за податковими повідомленнями від 17.10.2008 №12 і №13 набули статус узгоджених з часу прийняття Київським апеляційним адміністративним судом ухвали від 20.09.2010 у справі №16/51. Також, судами встановлено, що до закінчення апеляційного розгляду у справі №16/51 позивач згідно з платіжними дорученнями від 23.04.2010 №424032 і №424033 самостійно сплатив спірні податкові зобов`язання.

Позивач звернувся до відповідачів із заявою від 10.11.2017 вих. №10/11/17 про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань (штрафу) та пені, в якій, пославшись на вищенаведені судом обставини та приписи статті 43 Податкового кодексу України, просив підготувати і подати для виконання відповідному органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань в сумі 4407879,08 грн та пені в сумі 507568,74 грн на поточний рахунок позивача: № НОМЕР_1 у ПАТ "ІНГ банк Україна", м. Київ, МФО 300539, код ЄДРПОУ 32531437.

До заяви були додані копії постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.01.2015, ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2015 і Вищого адміністративного суду України від 11.05.2016 у справі №2а-3622/11/2670, платіжних доручень від 09.06.2010 №№441117, 441118, 441119, 441120, довіреності на представника.

Листом податкового органу від 06.12.2017 №63425/10/28-10-42-01-11 позивачу надана відповідь на вказану заяву, в якій запропоновано звернутися із заявою про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань до Митниці.

Листом Митниці від 11.12.2017 №10483/10/13-70-19/43 позивачу надана відповідь на вказану заяву, в якій, звернувши увагу позивача на часткове задоволення позову у справі №2а-3622/11/2670 та зазначивши про Порядок повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затверджений наказом Держмитслужби України від 18.07.2017 №643 і зареєстрований в Міністерстві юстиції України 09.08.2017 за №976/30844, повідомлено позивачу, що звернення буде розглянуто після подання заяви з дотриманням зазначених вимог та копій підтверджуючих документів.

З огляду на те, відповідачами висновок про повернення коштів у загальній сумі 4915447,82 грн складено не було, а зазначену суму коштів Товариству не повернуто.

Порядок, умови та процедура повернення помилково та/або надміру сплачених платежів законодавчо врегульовані Митним, Бюджетним і Податковим кодексами України та Порядком №643.

Відповідно до пунктів 43.1 - 43.5 статті 43 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов`язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов`язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку.

Контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Положеннями пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України визначено, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Частиною 3 статті 301 Митного кодексу України передбачено, що помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Повернення пені здійснюються за правилами, встановленими законом для сплати, стягнення та повернення митних платежів (частина 6 статті 302 Митного кодексу України).

Пунктами 1, 3 розділу ІІІ Порядку №643 передбачено, що повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплаченої суми митних, інших платежів та пені здійснюється за заявою платника податків протягом 1095 днів від дня її виникнення. У заяві зазначаються: 1) сума коштів до повернення за видами митних, інших платежів та пені; 2) причини виникнення такої суми коштів; 3) найменування юридичної особи та код за ЄДРПОУ, або прізвище, ім`я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); 4) напрям(и) перерахування суми коштів: а) на поточний рахунок платника податку в установі банку із зазначенням реквізитів; б) для виплати готівкою (у разі якщо кошти авансових платежів (передоплати) вносилися готівкою); в) для подальших розрахунків як авансові платежі (передоплата) або грошова застава: на депозитний рахунок 3734; на депозитний рахунок 3734 іншої митниці ДФС; на банківський рахунок 2603 (у разі якщо кошти авансових платежів (передоплати) вносилися готівкою); г) для погашення грошового зобов`язання (податкового боргу) з інших платежів незалежно від виду бюджету; 5) реквізити митної декларації (іншого документа, що її замінює) або уніфікованої митної квитанції, за якими помилково та/або надміру сплачені суми митних платежів.

До заяви додаються: документи, що підтверджують суму помилково та/або надміру сплачених митних, інших платежів та пені; виконавчий лист суду та/або рішення суду, що набрало законної сили (за наявності), щодо повернення сум відповідних митних платежів; документи, що підтверджують право на перенесення граничних строків для подання заяви щодо повернення надміру сплачених митних платежів (за наявності).

Ураховуючи наведені правові норми та встановлені судовими інстанціями обставини щодо сплати Товариством 09.06.2010 грошових зобов`язань (штрафних санкцій) у загальній сумі 4407879,08 грн, визначених у податкових повідомленнях від 27.04.2010 №30 і №31, які у подальшому визнано протиправними і скасовано постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.01.2015 у справі №2а-3622/11/2670, залишеною без змін ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2015 і Вищого адміністративного суду України від 11.05.2016, колегія суддів не може погодитись з доводами скаржника про відсутність підстав для повернення сплачених позивачем коштів та вважає правильним висновок судових інстанцій про наявність підстав для повернення надмірно сплачених коштів відповідно до положень статті 43 Податкового кодексу України.

Також, Суд касаційної інстанцій враховує встановлені судовими рішеннями у справі №2а-3622/11/2670 обставини щодо добровільної сплати позивачем відповідних сум до бюджету до їх узгодження, що за висновками судів виключає несвоєчасність виконання позивачем податкового обов`язку з погашення цих зобов`язань.

Колегія суддів не приймає доводи Митниці про неприйняття до уваги судами попередніх інстанцій обставин, встановлених у справі №2а-3622/11/2670, оскільки судами надано відповідну правову оцінку цим доводам, з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Також, Суд не приймає посилання Митниці на недоліки у поданій Товариством заяві про повернення надмірно сплачених коштів, оскільки зазначене питання також досліджено судовими інстанціями та надано відповідний висновок.

Оскільки за позивачем обліковується надмірна сплата коштів, наявність яких підтверджена матеріалами справи, для повернення якої позивач подав письмову заяву, вказавши напрям перерахування цих коштів, а Митниця не підготувала висновок про їх повернення та не подала такий висновок для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, відтак суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Щодо додаткової постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.04.2019, якою стягнуто на користь Товариства за рахунок бюджетних асигнувань Митниці 24500 грн витрати на професійну правничу допомогу, Суд виходить з такого.

Згідно з пунктом 3 частини першої, частини третьої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Статті 59 Конституції України гарантує кожному право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

За правилами частини першої, пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннями частини першої та другої статті 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Частини третя та четверта статті 134 КАС України визначають для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини п`ятої статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частиною дев`ятою статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Аналізуючи наведені правові норми, колегія суддів зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі N 826/1216/16.

Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, на підтвердження розміру витрат, позивачем надано:

1) копію договору від 10.07.2018 №3/01 про надання правової (правничої) допомоги, укладеного з Адвокатським об`єднанням «ЛНМ», додаток від 23.01.2019 №4 до вказаного договору, яким визначено надання правничої допомоги Товариству адвокатським об`єднанням у спірних правовідносинах з Митницею, податковим органом та сума винагороди, яку Клієнт зобов`язується сплатити за надання такої допомоги.

2) акти здачі-приймання правової (правничої) допомоги від 06.03.2019 на суму 85000,00 грн та від 06.03.2019 на суму 20 000 грн, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатами Адвокатського об`єднання «ЛНМ» на загальну суму 105 000 грн, в яких детально описані виконані роботи (надані послуги) кількість часу, що була затрачена на їх виконання, та загальна вартість відповідно до погодинних ставок.

3) виписку з банківського рахунку від 27.03.2019 на суму 85 000,00 грн;

Згідно детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатами Адвокатського об`єднання «ЛНМ», визначених у додатку №4, було здійснено: аналіз рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.06.2018 року по справі №826/16258/17 (сума винагороди складає 30 000,00 грн; підготовку та подання відзиву на апеляційну скаргу на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.06.2018 року по справі №82616258/17 (сума винагороди складає 55 000,00 грн); представництво інтересів Товариства в суді апеляційної інстанції під час розгляду апеляційної скарги на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.06.2018 року (сума винагороди складає 20 000,00 грн).

З аналізу наданих позивачем та наявних в матеріалах справи документів, суд апеляційної інстанції проаналізувавши розрахунок та надані докази на підтвердження здійснення відповідних витрат за укладеним договором про надання правової (правничої) допомоги, враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат, витрачений адвокатом час на підготовку відзиву на апеляційну скаргу та участь у судових засіданнях, дійшов висновку, що розмір витрат на оплату послуг адвоката є неспівмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), а тому наявні підстави для зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги адвоката та заява щодо розподілу судових витрат на правову допомогу підлягає частковому задоволенню в сумі 24500,00 грн.

Відповідно до частин шостої та сьомої статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з тим, зміст установлених апеляцій судом обставин, на підстави наявних у справ матеріалів, свідчить про те, що Митницею не доведено неспівмірності витрат, заявлених позивачем до відшкодування у сумі 24500,00 грн, та не спростовано документально підтверджених витрат понесених позивачем у зазначеному розмірі.

Доводи Митниці, наведені у касаційній скарзі, є аналогічними тим, що були наведені у поданих до апеляційного суду запереченнях, при цьому останнім надано вичерпну оцінку судом апеляційної інстанції та прийнято рішення про зменшення розміру витрат на правничу допомогу та стягнення таких витрат у розмірі 24500,00 грн

При вирішенні заяви позивача апеляційним судом було перевірено співмірність розміру витрат на оплату послуг адвокатів із складністю справи та наданих адвокатами послуг, обсягом цих послуг, а також ціною позову, як цього вимагає частина п`ята статті 134 КАС України. Апеляційний суд навів мотиви, з яких він виходив при задоволенні заяви, й такі заявником касаційної скарги не спростовані.

Відтак, проаналізувавши доводи касаційної скарги, встановлені фактичні обставини, описані вище, зважаючи на їх зміст та юридичну природу, підстави для скасування оскаржуваних судових рішень та задоволення касаційної скарги відсутні.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам процесуального закону рішення суду апеляційної інстанції відповідають, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є необґрунтованими.

Отже, переглянувши судові рішення, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скарги необхідно залишити без задоволення.

Згідно із частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Львівської митниці ДФС залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.06.2018, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.04.2019 та додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.04.2019 у справі №826/16258/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіВ.П. Юрченко Т.А. Чумаченко І.А. Васильєва