ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/524/22

провадження № 2-а/753/116/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" травня 2022 р. Дарницький районний суд м. Києва:

в складі головуючого судді Комаревцевої Л.В.

з секретарем Гаврилюк О.В.

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивача Маринушкіна А.Г.,

свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залу суду № 224 по вул. Кошиця, 5а справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора взводу № 1 роти № 2 батальйону тактико-оперативного реагування у м. Києві Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Соболь Юрія Юрійовича, інспектора взводу № 1 роти № 2 батальйону тактико-оперативного реагування у м. Києві Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Гур`євських Андрія Сергійовича, дільничого офіцера поліції Дарницького управління поліції Головного управління поліції у м. Києві старшого лейтенанта поліції Ліберда Михайла Володимировича, Держави Укарїна в особі Державної казначейської служби України про визнання протиправними дій щодо застосування фізичної сили та спеціальних засобів, адміністративного затримання та примусового доставлення до відділу поліції, відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

11.01.2022 позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом та просив: визнати протиправними дії інспектора взводу № 1 роти № 2 батальйону тактико-оперативного реагування у м. Києві Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Соболь Ю.Ю. та старшого лейтенанта поліції Гур`євських А.С. щодо застосування фізичної сили та спеціальних засобів: сльозоточивого газу і засобів обмеження рухомості "Стяжка" та адміністративного затримання позивача, в порядку ст. 260 КУпАП, згідно протоколу серії КИ №007531 від 13.09.2021 по АДРЕСА_1 і примусового доставлення до Дарницького УП ГУНП у м. Києві; визнати протиправними дії дільничого офіцера поліції Дарницького управління поліції Головного управління поліції у м. Києві старшого лейтенанта поліції Ліберди М.В. щодо здійснення адміністративного затримання позивача, а також стягнути на користь ОСОБА_1 1 000 000,00 грн. у відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним рішенням та діями службових осіб Департаменту патрульної поліції та Дарницького УП ГУНП у м. Києві.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що 13.09.2021 близько 11-30 годин він перебував біля нежитлової будівлі АДРЕСА_1, за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить йому на праві власності. Через деякий час приїхала велика кількість працівників поліції ТОР і будівельна спецтехніка КГ «Київблагоустрій», керована робітниками. Працівники поліції почали розштовхувати людей, які були поруч і давати вказівки робітникам, які були за кермом своїх спеціальних автомобілів на знесення капітальної будівлі позивача. Один із працівників поліції підбіг до дівчини, схопив її за волосся і повалив на землю. Позивач підбіг до них з метою надання допомоги дівчині, однак інший працівник поліції його відштовхнув і не допускав до вказаних осіб. Тоді він став висловлювати своє незадоволення до подій, які відбувались на вказанії території, пов`язаних з незаконним знесенням будівлі, що є його власністю. Але, без будь-яких пояснень, до нього підбігли інспектори взводу № 1 роти № 2 батальйону тактико-оперативного реагування Управління патрульної поліції у м. Києві Соболь Ю.Ю. та Гур`євських А.С. , застосовуючи фізичну силу та сльозогінний газ, повалили на землю, викручуючи руки, зв`язали їх тиснули ногою на його голову, притискаючи до асфальту.

Інспекторами Соболь Ю.Ю. та Гур`євських А.С. було доставлено позивача до Дарницького управління поліції Головного управління поліції у м. Києві, де відносно позивача було складено протокол про адміністративне затримання серії КИ №007531 від 13.09.2021, у зв`язку із вчиненням правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, для складання адміністративного протоколу, припинення адміністративного правопорушення складання адмінматеріалів, зібрання доказів по адміністративній справі.

Під час затримання позивача, інспекторами взводу № 1 роти № 2 батальйону тактико-оперативного реагування Управління патрульної поліції у м. Києві, було завдано ушкодження його здоров`ю, внаслідок чого в приміщенні Дарницького УП ГУНП адвокатом Маринушкіним А.Г. було викликано швидку допомогу на прохання позивача, оскільки стан останнього значно погіршувався. До приміщення Дарницького УП ГУНП біля 30 хвилин не допускали лікарів швидкої допомоги, а після допуску лікарями зафіксовані ушкодження здоров`ю, які нанесені внаслідок незаконного затримання позивача та застосування до нього спеціальних засобів та фізичної сили.

В цей час інші працівники поліції, склали адміністративний протокол про адміністративне правопорушення серії ВАБ №459363 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185 КУпАП.

Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 05.11 2021 у справі № 753/19411/21, провадження по адміністративним матеріалам відносно позивача за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП закрито у зв`язку відсутністю у йою діях складу адміністративного правопорушення, а самого позивача звільнено від адміністративної відповідальності.

Позивач вважає, що дії працівників поліції щодо застосування до нього фізичної сили та спеціальних засобів є протиправними, оскільки жодних підстав, визначених Законом України «Про Національну поліцію» у поліцейських не було, а тому, зважаючи на те, що будь-яких обмежень щодо пересування позивача не було, на момент застосування фізичної сили з боку поліцейських не було встановлено факту вчинення позивачем правопорушення чи продовження його вчинення, дії позивача не загрожували життю чи здоров`ю поліцейських чи інших громадян.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 12.01.2022 у даній справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення осіб, визначено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

27.01.2022 від начальника управління Дарницького УП ГУНП в м. Києві надійшов відзив на позовну заяву, у якому зазначено про те, що дільничним офіцером поліції Дарницького управління поліції Головного управління поліції у м. Києві Лібердою М.В. дійсно було складено протокол про адмністративне затримання позивача, з метою складання протоколу за ст. 185 КУпАП дільничним офіцером Кулибабою В.Д. , зібранням доказів у справі про адміністративне правопорушення. Дільничним офіцером Лібердою М.В. було роз`яснено позивачу його права та обов`язки, реалізовано право на захист та забезпечено безперешкодний доступ медичних працівників для надання позивачу невідкланої медичної допомоги. До протоколу затримання дільничним офіцером Лібердою М.В. було внесено всі видимі тілесні ушкодження, жодних скарг та претензій, при складанні протоколу, на дії працівників Дарницького УП ГУНП в м. Києві з боку позивача та його адвоката не надходило, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

Також, 27.01.2022, через канцелярію суду, від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за участі сторін.

Вище вказане клопотання було задоволено ухвалою суду від 01.02.2022 та справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін, для розгляду справи по суті.

19.05.2022 ухвалою суду, занесену до протоколу судового засідання відмовлено у залученні до участі у справі в якості третьої Департамент патрульної поліції.

У судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали позовну заяву, з викладених підстав.

Відповідач дільничий офіцер поліції Дарницького управління поліції Головного управління поліції у м. Києві старший лейтенант поліції Ліберда М.В. в судовому засіданні пояснив наступне. Позивач 13.09.2021 був доставлений в Дарницьке управління поліції Головного управління поліції у м. Києві без кайданок, працівниками Дарницького УП не наносились позивачу тілелесні ушкодження. Позивачу забезпечено право на захист та медична допомога. Протокол про адміністративне затримання позивача складений на підставі протоколу про адміністративне правопорушення. Тілесні ушкодження зафіксовані в протоколі, проте час їх виникнення, механізм утворення та заподіювач шкоди не відомий. Відтак відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Допитані судом свідки ОСОБА_2 , ОСОБА_3 суду пояснили наступне. 13.09.2021 були свідками події знесення майна, належного позивачу. Вказали, що значна частина правоохоронних органів і працівників благоустрою провокували конфлікт з громадянами, що знаходились на місті події. Позивача не попереджали про застосування фізичних засобів, а навпаки без будь-яких причин поклали на землю, заламали руки та застосовували фізичну силу. Позивач не чинив супротиву та не був озброєним. Візуально на тілі позивача спостерігались тілесні ушкодження після протиправних дій правоохоронців. Швидку не викликали. Позивача посадили в автомобіль і відвезли в невідомому напрямку.

Відповідачі в судове засідання не прибули, про розгляд справи повідомлені в установленому законо порядку, заяв про участь у розгляді справи не надійшло.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що дільничним офіцером Дарницького УП ГУНП в м. Києві Лібердою М.В. відносно позивача було складено протокол про адміністративне затримання №007531 від 13.09.2021 на підставі протоколу про адміністративне правопорушеня за ст. 185 КУпАП, припинення адміністративного правопорушення та зібрання доказів у справі про адміністративне правопорушення.

13.09.2021 дільничним офіцером Дарницького УП ГУНП в м. Києві Кулибабою В.Д. було складено протокол серії ВАБ №459363 відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, з якого вбачається, що 13.09.2021 близько 11 год. 30 хв. ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1, здійснив злісну непокору законним вимогам працівників поліції, а саме штовхав працівників поліції, заважав забезпечувати охорону громадському порядку.

Постановою Дарницького районного суду м. Києві від 05.11.2021 ( справа №753/19411/21, провадження №3/753/8622/21), ОСОБА_1 звільнено від адміністративної відповідальності за ст. 185 КУпАП за відсутністю в його діях складу адмінстративного правопорушення, а провадження по справі- закрито.

Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Статтею 259 КУпАП чітко визначено, що з метою складення протоколу про адміністративне правопорушення в разі неможливості скласти його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов`язковим, порушника може бути доставлено в поліцію.

Відповідно до ст. 260 КУпАП, у випадках, прямо передбачених законами України, з метою припинення адміністративних правопорушень, коли вичерпано інші заходи впливу, встановлення особи, складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі неможливості складення його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов`язковим, забезпечення своєчасного і правильного розгляду справ та виконання постанов по справах про адміністративні правопорушення допускаються адміністративне затримання особи.

Адміністративне затримання провадиться: органами внутрішніх справ (Національною поліцією) - при вчиненні дрібного хуліганства, вчиненні домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису, порушення порядку організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій, при поширюванні неправдивих чуток, вчиненні злісної непокори законному розпорядженню чи вимозі поліцейського, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, а також військовослужбовця чи образи їх, публічних закликів до невиконання вимог поліцейського, при порушенні призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, порушенні законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, при прояві неповаги до суду, вчиненні незаконного доступу до інформації в автоматизованих системах, порушення правил про валютні операції, правил обігу наркотичних засобів або психотропних речовин, незаконного продажу товарів або інших предметів, дрібної крадіжки, торгівлі з рук у невстановлених місцях, при розпиванні спиртних напоїв у громадських місцях чи появі у громадських місцях у п`яному вигляді, що ображає людську гідність і громадську мораль, у випадках, коли є підстави вважати, що особа займається проституцією, при порушенні правил дорожнього руху, правил полювання, рибальства і охорони рибних запасів та інших порушень законодавства про охорону і використання тваринного світу, при порушенні правил перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні і транзитного проїзду через територію України, а також в інших випадках, прямо передбачених законами України. (п. 1 ч. 2 ст. 262 КУпАП).

Згідно доданих до матеріалів позовної заяви рапортів, адміністративне затримання позивача, із застосуванням спецзасобу «Терен-4м» та спецзасобу «Стяжка», здійснювали інспектор взводу № 1 роти № 2 батальйону тактико-оперативного реагування у м. Києві Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції старший лейтенант поліції Соболь Ю.Ю. та старший лейтенант поліції Гур`євських А.С. (а.с. 19, 20)

Позивач вказує про те, що такі дії є протиправними та призвели до шкоди його здоров`ю, на момент застосування фізичної сили та спецзасобів не було встановлено факту вчинення ОСОБА_1 адмінправопорушення.

Відповідно до ст. 7 ЗУ «Про Національну поліцію» під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації. Обмеження прав і свобод людини допускається виключно на підставах та в порядку, визначених Конституцією і законами України, за нагальної необхідності і в обсязі, необхідному для виконання завдань поліції. Здійснення заходів, що обмежують права та свободи людини, має бути негайно припинене, якщо мета застосування таких заходів досягнута або немає необхідності подальшого їх застосування.

Статтею 42 ЗУ «Про Національну поліцію» визначені Поліцейські заходи примусу.

1. Поліція під час виконання повноважень, визначених цим Законом, уповноважена застосовувати такі заходи примусу:

1) фізичний вплив (сила);

2) застосування спеціальних засобів;

3) застосування вогнепальної зброї.

2. Фізичним впливом є застосування будь-якої фізичної сили, а також спеціальних прийомів боротьби з метою припинення протиправних дій правопорушників.

3. Спеціальні засоби як поліцейські заходи примусу - це сукупність пристроїв, приладів і предметів, спеціально виготовлених, конструктивно призначених і технічно придатних для захисту людей від ураження різними предметами (у тому числі від зброї), тимчасового (відворотного) ураження людини (правопорушника, супротивника), пригнічення чи обмеження волі людини (психологічної чи фізичної) шляхом здійснення впливу на неї чи предмети, що її оточують, з чітким регулюванням підстав і правил застосування таких засобів та службових тварин.

4. Для виконання своїх повноважень поліцейські можуть використовувати такі спеціальні засоби:

1) гумові та пластикові кийки;

2) електрошокові пристрої контактної та контактно-дистанційної дії;

3) засоби обмеження рухомості (кайданки, сітки для зв`язування тощо);

4) засоби, споряджені речовинами сльозогінної та дратівної дії;

5) засоби примусової зупинки транспорту;

6) спеціальні маркувальні та фарбувальні засоби;

7) службові собаки та службові коні;

8) пристрої, гранати та боєприпаси світлозвукової дії;

9) засоби акустичного та мікрохвильового впливу;

10) пристрої, гранати, боєприпаси та малогабаритні підривні пристрої для руйнування перешкод і примусового відчинення приміщень;

11) пристрої для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії;

12) засоби, споряджені безпечними димоутворюючими препаратами;

13) водомети, бронемашини та інші спеціальні транспортні засоби.

5. Поліцейський за жодних обставин не може застосовувати заходи примусу, не визначені цим Законом.

6. Не є заходом примусу використання поліцейським засобів індивідуального захисту (шоломів, бронежилетів та іншого спеціального екіпірування).

7. Поліцейський зобов`язаний негайно зупинити застосування певного виду заходу примусу в момент досягнення очікуваного результату.

Дослідженням відеозапису, який було додано до позовної заяви, встановлено, що дійсно, при затриманні ОСОБА_1 , співробітники поліції силоміць утримували його у лежачому положенні та застосували спеціальні засоби для обмеження рухомості.

Крім того, з карти виїзду швидкої медичної допомоги №282256 від 13.09.2021, за адресою: АДРЕСА_2 , у ОСОБА_1 було зафіксовано діагноз: забій м`яких тканин голови, забій шийного відділу хребта, забій грудної клітини з права, ссадина кістей рук, колін та попереку.

Факт завдання позивачу тілесних ушкоджень також підтверджується наявними фотознімками. (а.с. 28- 32)

Згідно ч. 1 ст. 43 ЗУ «Про Національну поліцію», поліцейський зобов`язаний заздалегідь попередити особу про застосування фізичної сили, спеціальних засобів і вогнепальної зброї і надати їй достатньо часу для виконання законної вимоги поліцейського, крім випадку, коли зволікання може спричинити посягання на життя і здоров`я особи чи та/або поліцейського або інші тяжкі наслідки, або в ситуації, що склалася, таке попередження є невиправданим або неможливим.

В ході розгляду справи не здобуто жодних доказів того, що працівниками поліції було дотримано вимоги вище вказаної статті ЗУ «Про Національну поліцію», а саме попереджено позивача про застосування фізичної сили та спеціальних засобів, а також не встановлено обставин які б загрожували життю і здоров`ю поліцейських або інших громадян.

Крім того, постановою суду ОСОБА_1 звільнено від адміністративної відповідальності, у зв`язку із відсутністю в його діях складу адмінправопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, а відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, суд приходить до висновку, що дії інспектора взводу № 1 роти № 2 батальйону тактико-оперативного реагування у м. Києві Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Соболь Ю.Ю. та старшого лейтенанта поліції Гур`євських А.С. щодо застосування фізичної сили та спеціальних засобів: сльозоточивого газу і засобів обмеження рухомості "Стяжка" та адміністративного затримання позивача, в порядку ст. 260 КУпАПє протиправними, оскільки вказані дії з боку працівників поліції було вчинено без вагомих на те підстав та із порушенням норм КУпАП та положень ЗУ «Про Національну поліцію».

Проте суд не вважає протиправними дії дільничого офіцера поліції Дарницького управління поліції Головного управління поліції у м. Києві старшого лейтенанта поліції Ліберди М.В. щодо здійснення адміністративного затримання, оскільки за наявними матеріалами справи затримання було здійснено іншими працівниками поліції, а Лібердою М.В. тільки складено протокол про адміністративне затримання позивача серії КИ №007531 від 13.09.2021 на підставі протоколу про адміністративне правопорушення.

Вирішуючи питання щодо стягнення моральної шкоди, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Статтею 23 ЦК України передбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частин другої-п`ятої цієї статті моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. (ч. 1 ст. 1176 ЦК України).

Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу..

Судом встановлено, що до позивача жодного адміністративного стягнення, передбаченого КУпАП, застосовано не було, а складання протоколу про адміністративне правопорушення не є притягненням особи до адміністративної відповідальності, так як відповідно до статей 283, 284 КУпАП таке питання може бути вирішено лише судом.

Сам факт закриття справи про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю його складу не тягне обов`язковий наслідок цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії відповідачів заподіяли позивачу моральної шкоди. Така позиція узгоджується також з Постановою ВС КЦС від 21.10.2020 року у справі №312/262/18.

Разом з тим, дії відповідачів під час затримання ОСОБА_1 , застосування до останнього фізичної сила та спеціальних засобів та як наслідок завдання шкоди здоров`ю позивача, що підтверджено відповідними доказами, у своїй сукупності дають підстави вважати, що ОСОБА_1 було спричинено моральні страждання.

Як зазначає позивач, через протиправні дії працівників поліції він переживає негативні думки та спогади, тривогу, психологічний дискомфорт, відірваність від активного соціального життя, знижений та нестійкий настрій, з`явилися порушення сну, почуття образи, обурення та відчуття приниження гідності, крім того, в момент отримання тілесних ушкоджень, позивач переніс значний фізичний біль та пережив емоційний стрес, а тому компенсацію моральної шкоди, якої буде достатньо для відновлення його душевного стану, він оцінює в розмірі 1 000 000,00 грн.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує характер вчиненого відповідачами правопорушення, глибину душевних страждань позивача, беручи до уваги, що немає і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевних переживань, а будь-яка компенсація моральної шкоди не може відповідати дійсним стражданням (переживанням) позивача і може мати тільки умовний вираз та виходячи з міркувань розумності та справедливості, вважає за необхідне визначити розмір відшкодування завданої моральної шкоди в сумі 5 000,00 грн.

Також суд приходить до висновку, що завдана позивачеві моральна шкода має бути відшкодована за рахунок державного бюджету.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого само врядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ст. 23 ЦК України визначення розміру моральної шкоди належить до компетенції суду та здійснюється залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення, вимог розумності і справедливості. Суд обґрунтовано розраховував моральну шкоду, виходячи із мінімальної заробітної плати за період, починаючи із пред`явлення позивачу підозри та обрання запобіжного заходу та по момент набрання законної сили виправдувальним вироком, що становить 60 місяців.

Відповідно до статті 2 ЦК України, положень Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового розслідування, прокуратури та суду» учасником спірних правовідносин у справі про відшкодування шкоди за рахунок держави є держава Україна, а тому вона має бути відповідачем.

Кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Відповідно до пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, є Державна казначейська служба України (Казначейство України), яка, зокрема здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

За вказаних обставин визначений судом розмір моральної шкоди підлягає стягненню з Державного бюджету України.

Що стосується відшкодуванню витрат на професійну правничу допомогу в сумі 28 200,00 грн., то суд зазначає таке.

Згідно з частиною першою статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини 2 статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3 статті 134 КАС України).

Приписами частини 4-6 статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами

Водночас, в силу вимог частини 7 статті 134 КАС України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин 7, 9 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Системний аналіз вказаних законодавчих положень дозволяє суду дійти висновку, що стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень підлягають компенсації документально підтверджені судові витрати, до складу яких входять, в тому числі витрати, пов`язані з оплатою професійної правничої допомоги. Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі: сторона, яка бажає компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона має право подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги та інші документи, що свідчать про витрати сторони, пов`язані із наданням правової допомоги.

Судом встановлено, що в підтвердження понесення витрат на правничу допомогу позивачем надано копію договору про надання правової допомоги від 29.11.2021, укладеного між позивачем та адвокатським бюро «АРСЕНА МАРИНУШКІНА» в особі в.о. керуючого бюро Маринушкіна А.Г., копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №3609, квитанцію № 20/2021 від 29.11.2021 про оплату витрат на правову допомогу в сумі 28 200 грн., сформовану адвокатським бюро «АРСЕНА МАРИНУШКІНА».

Обгрунтовуючи вимоги позову в частині стягнення витрат на правничу допомогу, сторона позивача зазначає про те, що умовами договору не передбачено складання акту виконаних робіт, а розмір гонорару є фіксованим та не залежить від кількості витраченого часу адвокатом.

Умовами договору від 29.11.2021 про правову допомогу, а саме п. 4.1, передбачено, що розмір оплати праці адвоката при наданні правової допомоги, а також умови та порядок розрахунків, визначаються у розмірі 26 000 грн.

Однак, як вбачається з квитанції № 20/2021 від 29.11.2021, позивач сплатив за надання послуг адвоката на 2 200 грн. більше, ніж це вказано у договорі, цільове призначення яких неможливо встановити без детального опису робіт (наданих послуг).

Крім того, за правову допомогу, передбачену в п.п.1.2 Договору, замовник повинен сплатити Бюро винагороду (гонорар та фактичні витрати), в розмірі, визначеному у Додатку №1 до цього Договору. (п. 3.1 договору від 29.11.2021 про правову допомогу). Проте, зазначений Додаток №1 до договору, відсутній у матеріалах справи.

У відповідності до статті 30 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 5 липня 2012 року N 5076-VI5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, дослідивши зміст наданих доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу, суд приходить до висновку, що такі витрати дійсно були понесені позивачем, у той же час, суд вважає, що розмір понесених витрат на правничу допомогу не є співмірним із складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт та часом, витраченим на надані послуги.

Згідно правової позиції Верховного Суду, наведеній у додатковій постанові від 05.09.2019 у справі № 826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, за наявності заперечень іншої сторони, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірними.

Також у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, необхідно виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

Як вже зазначалось, у зв`язку з розглядом цієї справи позивач поніс витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 28 200,00 грн.

Беручи до уваги складність справи, обсяг зібраних доказів, те що розгляд було призначено у порядку спрощеного позовного провадження (з викликом сторін), кількість часу витраченого адвокатом на здійснення представництва клієнта безпосередньо в судовому засіданні та враховуючи, що заявлений адміністративний позов задоволено судом частково, обґрунтованим та пропорційним до предмета спору розміром витрат на правничу допомогу, на переконання суду, є сума 10 000,00 грн., яка відповідатиме критеріям співмірності та вимогам розумності.

Крім того, при зверненні до суду з даним позовом, ОСОБА_1 було сплачено судовий збір за дві заявлені вимоги немайнового характеру у сумі 992,40 грн.

Враховуючи, що в частині вимог про визнання протиправними дій дільничого офіцера поліції Дарницького управління поліції Головного управління поліції у м. Києві старшого лейтенанта поліції Ліберди М.В. щодо здійснення адміністративного затримання позивача, було відмовлено, а положеннями ст.139 КАС України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, на користь позивача належить стягнути понесені ним витрати зі сплати судового збору у сумі 496,20 грн.

Підсумовуючи вище викладене та враховуючи положення ст. 139 КАС України, стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь позивача підлягають витрати на правничу допомогу у сумі 10 000,00 грн. та судовий збір у розмірі 496,20 гривні.

Керуючись ст.ст. 7, 34, 42-43 ЗУ «Про Національну поліцію», ст.ст. 23, 176, 1167, 1176 ЦК України, ст.ст. 7, 77-78, 134, 139, 259-260, 295 КАС України -

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора взводу № 1 роти № 2 батальйону тактико-оперативного реагування у м. Києві Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Соболь Юрія Юрійовича, інспектора взводу № 1 роти № 2 батальйону тактико-оперативного реагування у м. Києві Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Гур`євських Андрія Сергійовича, дільничого офіцера поліції Дарницького управління поліції Головного управління поліції у м. Києві старшого лейтенанта поліції Ліберда Михайла Володимировича, Держави Укарїна в особі Державної казначейської служби України про визнання протиправними дій щодо застосування фізичної сили та спеціальних засобів, адміністративного затримання та примусового доставлення до відділу поліції, відшкодування моральної шкоди- задовольнити частково.

Визнати протиправними дії інспектора взводу № 1 роти № 2 батальйону тактико-оперативного реагування у м. Києві Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Соболь Юрія Юрійовича та старшого лейтенанта поліції Гур`євських Андрія Сергійовича щодо застосування фізичної сили та спеціальних засобів: сльозоточивого газу і засобів обмеження рухомості "Стяжка" та адміністративного затримання ОСОБА_1 , в порядку ст. 260 КУпАП, згідно протоколу серії КИ №007531 від 13.09.2021 по АДРЕСА_1 і примусового доставлення до Дарницького УП ГУНП у м. Києві.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНКОПП НОМЕР_1 ) 5 000,00 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (м. Київ, вул. Федора Ернста, 3, код ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНКОПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 496,20 грн. та витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 10 000,00 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом 30 днів з дня отримання копії.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.

Повний текст рішення виготовлено 19.05.2022.

Суддя Комаревцева Л.В.