БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

19.05.2022

Справа № 497/744/22

Провадження № 2-а/497/6/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2022 року м. Болград

Болградський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Кодінцевої С.В.

за участю секретаря судового засідання Ковтун О.І.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Василіогло В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Болград цивільну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ізмаїльського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області про скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

28.04.2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним адміністративним позовом (а.с.1-3) та просить постановити рішення, яким скасувати постанову серії БАБ №668868 від 20.04.2022 року про накладення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, винесену інспектором патрульної поліції Ізмаїльського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області про притягнення його, позивача ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП до адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3 400.00 гривень.

З цією постановою він, позивач не згоден та вважає, що постанова серії БАБ №668868 від 20.04.2022 року підлягає скасуванню оскільки він, позивач мав при собі посвідчення водія серії НОМЕР_1 , видане сервісним центром №5151 від 02.02.2018 року, термін дії якого закінчився 02.02.2020 року.

Однак відповідно до підпункту 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 року №184 - у період дії воєнного стану та протягом року з дня припинення або скасування дії воєнного стану: особа допускається до керування транспортними засобами за наявності у неї національного посвідчення водія України, виданого їй вперше на право керування транспортними засобами відповідної категорії, строк дії якого закінчився.

А тому, безпідставним є притягнення його до відповідальності за ст.126 ч.2 КУпАП.

Ухвалою суду від 29.04.2022 року було відкрито провадження по справі та призначено до судового розгляду на 05.05.2022 року о 09:00 годині (а.с.15). Разом з цим, даною ухвалою було витребувано у Територіального сервісного центру МВС №5151: АДРЕСА_1 - інформацію щодо отримання ОСОБА_1 посвідчення водія серії НОМЕР_1 з зазначенням терміну дії.

03.05.2022 року на адресу суду надійшла відповідь з Територіального сервісного центру МВС №5151, відповідно до якої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 дійсно 02.02.2018 року отримав посвідчення водія серії НОМЕР_2 з зазначеним терміном дії до 02.02.2020 року (а.с.18).

В судове засідання призначене на 05.05.2022 року о 09:00 годині:

Позивач прибув, наполягав на позові;

Представник відповідача не прибув, надіслав заяву про відкладення судового засідання в зв`язку зі службовою зайнятістю (а.с.20).

Суд визнав причини неявки представника відповідача поважними, та відклав судовий розгляд на 09.05.2022 року (а.с.21), про що повідомив сторін по справі (а.с.22, 23-24).

Судове засіданні 09.05.2022 року не проводилося в зв`язку з введенням комендантської години на території Одеської області.

Ухвалою суду від 10.05.2022 року судове засідання в третє призначено на 09:00 годину 19.05.2022 року (а.с.24), та повідомлено сторін по справі (а.с.25).

В судовому засіданні 19.05.2022 року:

-позивач підтримав позовні вимоги, наполягав на їх задоволенні, надав пояснення з підстав, зазначених в позові.

-представник відповідача заперечував доводи позивача, вважав винесену ним постанову законною, а дії правомірними, оскільки термін дії посвідчення водія ОСОБА_1 сплинув ще 02.02.2020 року, тобто ще до введення на території України військового стану, та водій мав можливість його замінити, однак цього не зробив.

Оцінивши усі докази зібрані в справі у їх сукупності, виходячи з обставин, встановлених під час судового розгляду справи, враховуючи норми діючого законодавства, яким врегульовані встановлені судом правовідносини, заяви сторін по справі, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог за наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Так, відповідно до частини 2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.

В ч.1 ст. 5 КАС України зазначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до ст.288 КУпАП постанову про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено у районний суд у порядку, визначеному КАС України з особливостями, встановленими цим кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно ч.2 ст.61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Судовим розглядом встановлено, що 20.04.2022 року о 17:10 годині інспектором патрульної поліції Ізмаїльського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області Василіогло В.В. було складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ №668868, якою позивача ОСОБА_1 було визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3400.00 гривень.

По суті та обставинам правопорушення у вказаній постанові зазначено, що 20.04.2022 року в с. Кам`янка, Ізмаїльського району, Одеської області водій ОСОБА_1 рухався автомобілем марки «Opel» моделі «Zafira» державний номерний знак НОМЕР_3 без відповідних документів на право керування транспортним засобом, чим порушив підпункт «а» пункту 2.1. Правил дорожнього руху України, чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.2 ст.126 КУпАП.

Дійсно, підпунктом «а» пункту 2.1. Правил дорожнього руху України передбачено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Разом з тим, відповідно до довідки Територіального сервісного центру МВС №5151 від 03.05.2022 №31/15/5151-116 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 дійсно 02.02.2018 року отримав посвідчення водія серії НОМЕР_2 з зазначеним терміном дії до 02.02.2020 року.

Слід зазначити, що положеннями підпункту 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 року №184 в редакції від 23.03.2022 року, чинної на момент складання оскаржуваної постанови значиться, що у період дії воєнного стану та протягом року з дня припинення або скасування дії воєнного стану: особа допускається до керування транспортними засобами за наявності у неї національного посвідчення водія України, виданого їй вперше на право керування транспортними засобами відповідної категорії, строк дії якого закінчився.

Таким чином, особа, яка склала постанову відносно ОСОБА_1 не врахувала положення зазначеного нормативно-правового акту, що є досить важливим для кваліфікацій дій особи відносно якої складено постанову.

Зазначене свідчить про те, що позивач ОСОБА_1 , на момент складання постанови мав право керувати зазначеним транспортним засобом.

Суд розцінює критично заперечення представника відповідача щодо терміну закінчення строку дії посвідчення водії позивача ще 02.02.2020 року, що на думку представника відповідача було достатньо часу у позивача для отримання нового посвідчення, оскільки положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 року №184 в редакції від 23.03.2022 року не зазначено жодних термінів щодо строків закінчення дії посвідчень, а тому дану постанову слід застосовувати до всі посвідчень водія, строк дії яких закінчився як до введення військового стану на Україні, так і протягом періоду дії військового стану.

Підсумовуючи викладене суд вважає, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАБ №668868 не може вважатися правомірною.

Згідно з п.1 ч.3 ст.2 КАС Україниу справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суб`єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

У відповідності з положеннями статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Як передбачено ч. 2 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові.

Зазначене узгоджується і з прецедентною практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом» (рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), п.43 (з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).

Згідно правової позиції ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».

Об`єктивних доказів, які б з достовірністю підтверджували факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, суду не надано, досліджені судом докази не дають можливості «поза розумним сумнівом» зробити однозначний висновок про наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ст.280 КУпАПорган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

В порушення вказаних вимог КУпАПполіцейським не зазначено в постанові про наявність належних доказів вчиненого правопорушення.

Отже, постанова серії БАБ №668868 від 20.04.2022 року по справі про адміністративне правопорушення винесена без достатніх доказів наявності у діях ОСОБА_1 , складу адміністративного правопорушення та без встановлення всіх обставин справи, що виключає її законність.

Оскільки відповідач по справі є суб`єктами владних повноважень, однак не надав належних доказів на підтвердження правомірності його дій щодо винесення постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає за необхідне задовольнити позов у повному обсязі.

Щодо судового збору:

Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 18 березня 2020 року у справі №543/775/17 сформована правова позиція щодо необхідності сплати судового збору у справах про оскарження постанови про адміністративне правопорушення, відповідно до якої: «[…] з огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.»

Таким чином, 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб складає 496.20 гривень.

Позивачем при зверненні до суду з дійсним позовом було сплачено судовий збір в розмірі 496.20 гривень, що підтверджується копією квитанції №17 від 28.04.2022 року (а.с.4), а відтак розподіл судових витрат по сплаті судового збору слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України «Про судовий збір».

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.2, 5, 6-9, 72-79, 90, 91, 121, 132, 134, 139, 241-246, 250, 251, 255, 268, 286 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Ізмаїльського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення задовольнити.

Постанову у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ №668868 від 20.04.2022 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ч.2 ст.126 КУпАП скасувати.

Стягнути з Ізмаїльського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області: вул. Михайлівська, №27, м. Ізмаїл, Одеська область, 68600, ЄДРПОУ: 41411420 за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , паспорт НОМЕР_4 , виданий Болградським РВ УМВС України в Одеській області, ідентифікаційний номер НОМЕР_5 суму сплаченого судового збору в розмірі 496.20гривень (чотириста дев`яносто шість гривень двадцять копійок).

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених статтею 286 КАС України, можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення видано відразу ж після проголошення його вступної і резолютивної частини.

Суддя С.В.Кодінцева